Рішення

від 21.12.2007 по справі 8/307-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/307-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД         КИЇВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

01033 м. Київ, вул. Комінтерну,16                                                     т. 230-31-77

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" грудня 2007 р.                                                                    Справа №8/307-07

За позовом ВАТ „Державний ощадний банк України” в особі філії –Васильківського відділення №3031, м. Васильків  

до відповідача Васильківської міської ради, м. Васильків

про визнання договорів оренди недійсними,   

Суддя                    Чорна Л.В.

         Представники:

від позивача: Цікал Л.І. –довір. №1929 від 09.07.2007р. –головний економіст;

             Холоменюк М.С. – довір. №1702 від 07.06.2007р. –керуючий філією;

від відповідача: Змаєва О.Є - №66/9-32 від 07.05.2007р. –гол. спец. юрисконсульт;

від третьої особи (Упр-ня з питань економіки та власності): Сіра Л.М. –розпорядження від 12.072004р. –заступник начальника.

оголошувалась перерва

         Суть спору:

Заявлено позов про визначення правочину, яким заключні договори оренди між Васильківською міськрадою та Васильківським відділення Ощадбанку №3031 на частину нежилого приміщення, яке займає Ощадбанк площею 180м2 по вул. Соборній, 105 та стягнення 19913грн. 14коп. незаконно сплаченої орендної плати.   

Відповідач позов не визнає, посилаючись на рішення шістнадцятої сесії п‘ятого скликання міської ради від 09.02.2007р. №07.13-16-V, яким припинено орендні відносини по договору оренди майна за адресою вул. Соборна, 105 з орендарем Васильківське відділення ощадбанку №3031, у зв‘язку із закінченням терміну дії договору; порушення позивачем п.п. 3.1, 3.6 договору - не внесення орендної плати, у зв‘язку із чим у позивача з урахуванням пені утворилась заборгованість в сумі 97095,91грн. Також відповідач заперечує проти твердження позивача стосовно того, що приміщення не являється комунальною власністю, посилаючись на довідки КП „Васильківжитлоексплуатація” №521 від 18.07.2007р., №267 від 10.04.2007р., рішення сесії Васильківської міської ради народних депутатів від 27.10.1992р., та Свідоцтво про право власності від 23.04.2007р.

Крім того, відповідач посилається на порушення позивачем ст.ст. 180, 181 Господарського кодексу України.

Щодо розміру орендної плати, то відповідач керується Методикою  розрахунку і порядку використання орендної плати за оренду комунального майна та розміри орендних ставок за користування комунальним майном територіальної громади міста Василькова, затвердженої рішенням 5-ої позачергової сесії міської ради від 23.06.2006р. №04-05-п/ч-V.

Відповідач зазначає, що листом №515/01-03 від 31.05.2007р. повідомив про закінчення строку дії договору та повернення приміщення в семиденний термін, однак згідно акту комісії з виїздом на місце від 08.06.2007р. встановлено, що об‘єкт позивачем не звільнений.

Також відповідач посилається на сплив строку позовної давності.

29 серпня 2007р. відповідачем подані доповнення до заперечення, у яких посилається на роз‘яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р.

Ухвалою суду від 21 серпня 2007р., за клопотанням відповідача, до участі у справі залучено управління з питань економіки та власності Васильківської міської ради в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Третя особа позов не визнає, посилаючись на рішення сесії міської ради від 09 лютого 2007р. №07.13-16-V, від 22 червня 2007р. №10.28-19-V –закінчення строку дії договору оренди; заборгованість позивача по орендній платі, щодо розміру орендної плати, третя особа керується Методикою  розрахунку і порядку використання орендної плати за оренду комунального майна та розміри орендних ставок за користування комунальним майном територіальної громади міста Василькова, затвердженої рішенням 5-ої позачергової сесії міської ради від 23.06.2006р. №04-05-п/ч-V. Також третя особа заперечує проти твердження позивача щодо того, що орендоване приміщення не є в комунальній власності, посилаючись на відсутність у позивача документів, які підтверджують право власності на орендоване приміщення, та те, що дане приміщення є державною власністю.

Позов задоволенню не підлягає.

судом встановлено:

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що міська рада (управління з питань економіки та власності) не являється власником, і в порушення ст. 761 Цивільного кодексу України заключала договори оренди.

Відповідно до ст. 761 Цивільного кодексу України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

У зв‘язку із передачею об‘єктів права державної власності у комунальну власність територіальної громади міста позивач 01.10.1993р. уклав із фондом комунального майна міста договір оренди, 01.04.1996р. був укладений наступний договір, потім в 1998р. по 27.02.1999р. був укладений договір оренди №20.

Останній договір оренди №20 був заключний з 01 липня 2004р. по 27.02.2005р., додатковими угодами дія договору була продовжена до 25.02.2007р.    

Як зазначає позивач у позовній заяві, він на виконання п. 3.1. договору, регулярно сплачував відповідачу орендну плату.     

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.  

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Як свідчать матеріали справи позивач на протязі 14-ти років користувався нежилим приміщенням по вул. Соборній, 105, м. Васильків на умовах оренди, сплачуючи при цьому орендну плату, що підтверджується наданими платіжними дорученнями.    

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не навів та не довів підстав для визнання правочину недійсним, крім того, закінчився строк дії договору.   

Разом з цим, позивач у позовній заяві посилається на ст. 229 Цивільного кодексу України –правові насідки правочину, який вчинено під впливом помилки, зазначене також не доведене і необґрунтоване.

          За таких обставин вимоги не обґрунтовані, матеріалами справи не доведені, задоволенню не підлягають.  

          Щодо строку позовної давності, то відповідачем не подано заяву про його застосування в порядку ст. 267 Цивільного кодексу України.

Зважаючи на викладене, керуючись ст. ст. 49, 82, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

В позові відмовити.

Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                Чорна Л.В.