Постанова

від 08.01.2025 по справі 344/2145/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/2145/22

Провадження № 22-ц/4808/58/25

Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Бойчука І.В.,

суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,

секретаря Гудяк Х.М.,

з участю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їх представників, третьої особи ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння, за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду 02 серпня 2023 року під головуванням судді Пастернак І.А. у м. Івано-Франківську,

в с т а н о в и в:

У лютому 2022 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.10.2016 між ОСОБА_3 (покупцем) та ОСОБА_5 (продавцем) як суб`єктом підприємницької діяльності укладено договір №12/08-16 купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створене в майбутньому. Згідно з пунктом 2.1 зазначеного договору продавець зобов`язувався передати у власність квартиру, яка буде створена ним у майбутньому, а покупець зобов`язувався прийняти квартиру у відповідності до умов Договору та сплатити за квартиру кошти. Згідно пункту 2.2. договору предметом договору є 3-х кімнатна квартира, загальною площею 98,9 кв.м., на 4-му (четвертому) поверсі за АДРЕСА_1 . Вартість квартири згідно договору становить 571 345 грн (п. 4.2. Договору). Оплату за квартиру покупець здійснив 04.10.2016. На виконання умов зазначеного договору 04.10.2016 укладено Акт прийому-передачі квартири відповідно до якого ФОП ОСОБА_5 передав, а ОСОБА_3 прийняв окреме житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_2 . Проте, він дізнався, що придбану ним квартиру за договором купівлі-продажу від 04.10.2016, згідно з Договором купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створене в майбутньому № 12/08-16 від 07 грудня 2016 року ОСОБА_5 , як суб`єктом підприємницької діяльності, повторно відчужив на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_4 . В подальшому право власності на спірну квартиру по 1/2 частки, було зареєстровано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу квартири №1476 від 22.04.2019, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлінським В.Д. Оскільки у ОСОБА_3 виникло право на об`єкт інвестування з моменту завершення будівництва, тому позивач має право на витребування спірної квартири у добросовісних набувачів, а саме у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Просив витребувати з володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 належну йому трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 .

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 24 травні 2022 року залучено до участі в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .

Рішенням Івано-Франківського міського суду 02 серпня 2023 року задоволено позов ОСОБА_3 .

Витребувано з володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у власність ОСОБА_3 трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 та належить йому на підставі договору купівлі - продажу нерухомого майна №12/08-16 від 04.10.2016 укладеного з суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_5 та ОСОБА_3 та складеного між ними 04.10.2016 акту прийому - передачі вказаної квартири.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 по 496,20 грн сплаченого судового збору за подання позовної заяви з кожного, та по 248,10 грн за подання заяви про забезпечення позову з кожного.

Не погоджуючись з рішенням суду представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду.

Зазначає, що суд неповно з`ясував обставини справи, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, тому постановив незаконне рішення.

Вказує, що ОСОБА_1 у законному порядку набув права власності на вказану спірну квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 22.04.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлінським В.Д. та зареєстровано реєстрі №1476. Згідно Інформаційної довідки N75290326 від 09.12.2016 року спірна квартира належала на праві власності ОСОБА_4 і ОСОБА_6 на підставі витягу з переліку інвесторів, виданого від 07.12.2016 року, видавник: ОСОБА_5 ; акту прийому-передачі квартири, серія та номер б/н від 07.12.2016 року; договору купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створено у майбутньому серії та N°12/08- 16, виданого 07.12.2016 року. Таким чином Продавці за Договором купівлі-продажу квартири, що став підставою для реєстрації права власності за відповідачами спірної квартири були законними власниками та інвесторами з огляду на положення законодавства України про інвестиційну діяльність. Також судом першої інстанції не прийнято до уваги відсутність доказів, які свідчили про те, що ОСОБА_3 відповідно умов договору N12/08-16 від 04.10.2016 року сплачував кошти за спірну квартиру. Крім цього, у проваджені СВ Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області перебуває кримінальне провадження №12022091010000853 від 21.06.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.4 статті 190 КК України. Вказане кримінальне провадження було відкрито на підставі ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду №344/6201/22 від 08.06.2022 про зобов`язання внесення відомостей в ЄРДР за зверненням ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про те, що у їхній власності перебуває квартира АДРЕСА_1 та яку ОСОБА_3 має намір на підставі рішення суду витребувати як майно, що знаходиться в чужому незаконному володінні.

У матеріалах кримінального провадження міститься протокол допиту свідка ОСОБА_3 від 29.08.2022 року. Під час допиту ОСОБА_3 , будучи повідомленим про зміст ст. 63 Конституції України, ст.ст. 18, 66, 224 КПК України, ст. ст. 384, 385 КК України, повідомив що у 2016 році між ним та ОСОБА_5 були укладені договори купівлі-продажу нерухомого майна по АДРЕСА_4 , а саме: квартира АДРЕСА_5 , на мансардному поверсі, загальною площею 39.9 кв.м. згідно договору №13/08-16 від 04.10.2016; квартира АДРЕСА_6 , на мансардному поверсі, загальною площею 98,9 кв.м., згідно договору №12/08-16 від 04.10.2016; господарське приміщення XI загальною площею 17,9 кв.м. згідно договору №14/08-16 від 04.10.2016.

На запитанняслідчого СВІвано-ФранківськогоРУП ГУНПв Івано-Франківськійобласті старшоголейтенанта поліціїВолосянко Ю.Т.,чому позивач неперереєстрував нерухомістьв моментпокупки, ОСОБА_3 відповів,що намомент укладеннядоговорів міжним та ОСОБА_5 паралельно булаукладена уснадомовленість про те, що протягом 6 місяців він поверне ОСОБА_3 кошти за нерухомість, а натомість позивач поверне договори купівлі-продажу нерухомості.

Також назапитання слідчогопро те,коли ОСОБА_3 дізнався,що квартира АДРЕСА_6 продана,останній відповів,що дізнавсяпро цена початку2017року,коли ОСОБА_5 все щеі надаліобіцяв повернутийому кошти.Приїхавши доквартири АДРЕСА_1 ,при відкриттідверей ключами,які йомупри укладеннідоговору надав ОСОБА_5 ,він побачивтам сторонніхосіб,які проводилиремонтні роботи.Після цьогопозивач зателефонувавдо ОСОБА_5 який повідомив,що унього виниклидеякі фінансовіпроблеми івін скороїх вирішитьта повернепозивачу кошти,тому вінвийшов зквартири.Тобто,позивач укладавінвестиційні договориз метоюубезпечення себевід невиконань ОСОБА_5 боргових зобов`язань. Порушення прав позивача полягають не у протиправному набутті відповідачами права власності на спірне нерухоме майно (порушення його речових прав як власника), а у порушенні ОСОБА_5 грошового зобов`язання, що є підставами для застосування положень книги п`ятої ЦК України, норм про порушення договірного зобов`язання на які, власне, позивач і посилається у позовній заяві - ст.ст. 629, 610, 525, 526, тощо. Однак, вказані норми передбачають використання зобов`язальних способів захисту, які не відповідають змісту заявленого позивачем позову. Вищенаведене виключає можливість застосування статті 388 ЦК України та є підставою для відмови у задоволенні позову. Крім цього, позивачем пропущено строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову та не було враховано судом першої інстанції.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 також подала апеляційну скаргу, в якій посилається на незаконність рішення суду.

Апелянтка зазначає, що суд неповно з`ясував обставини справи, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, тому постановив незаконне рішення. Вказує, що позивач обрав неналежний спосіб захисту, оскільки при витребуванні майна з чужого незаконного володіння необхідно визнання за позивачем майнових прав на спірну квартиру, що ОСОБА_3 не було заявлено. Крім того, відсутні докази сплати ОСОБА_3 вартості квартири на виконання умов договору від 04.10.2016 року. За відсутності таких доказів, останній не може вважатись таким, що набув майнових прав на спірну квартиру. Судом першої інстанції помилково не застосовано строк позовної давності, який заявлений відповідачами у справі, оскільки позивач про порушене своє майнове право дізнався у 2017 року, проте з позовом звернувся 2022 році, тобто з пропуском строку позовної давності.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року задоволено апеляційні скарги представника ОСОБА_1 адвоката Круця В.М. та ОСОБА_2 .

Рішення Івано-Франківського міського суду від 02 серпня 2023 року скасовано.

Відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння - трикімнатної квартири АДРЕСА_3 .

Стягнуто з ОСОБА_3 по 1 488,60 грн кожному на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Додатковою постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 11 січня 2024 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 19 200 грн та ОСОБА_1 37 100 грн понесених витрат на правничу допомогу.

Постановою Верховного Суду від 18 вересня 2024 року задоволено частково касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Савчук В.Р. та касаційну скаргу ОСОБА_2 .

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року, додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 січня 2024 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В засіданні апеляційного суду Савчук Д.Р., Савчук Г.М. та їх представники вимоги апеляційних скарг підтримали.

ОСОБА_3 і його представник адвокат Савчук В.Р. вимоги апеляційних скарг заперечили і просили рішення залишити без змін.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ураховуючи таке.

Судом встановлено, що 04.10.2016 року між ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, яке буде створено у майбутньому №12/08-16, предметом якого згідно п.2.1 зазначено, що у відповідності до даного Договору продавець зобов`язується передати у власність покупця квартиру, яка буде створена ним у майбутньому, а покупець зобов`язується прийняти квартиру у відповідності до умов даного Договору та оплатити її (а.с.9. том 1).

За цим договором продається 3-х кімнатна квартира, загальною площею 98,9 кв.м., на 4-му, мансардному поверсі за номером 14, що розташована в багатоквартирному житловому будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .

Загальна площа квартири за вказаним договором не є остаточною, оскільки вирахувана виходячи з відповідних проектних даних. Остаточна загальна площа приміщення за цим договором буде визначена виходячи з даних технічної інвентаризації наданих Обласним бюро технічної інвентаризації, як органа на те уповноваженого (надалі ОБТІ). Планове закінчення будівництва та введення в експлуатацію 2 (другий) квартал 2016 (дві тисячі шістнадцятого) року. Підключення до інженерних комунікацій міста та передача Об`єкту на баланс експлуатуючих організацій здійснюється на протязі трьох місяців після здачі Об`єкту Державній приймальній комісії. (п.п.2.2-2.5 Договору).

Відповідно до п.2.7. договору купівлі-продажу нерухомого майна, яке буде створено у майбутньому №12/08-16 від 04.10.2016 року вбачається, що вищевказана квартира не є об`єктом судового розгляду, не є під забороною (арештом) і не є предметом застави, на неї відсутні права третіх осіб.

Пунктом 2.8 договору встановлено, що право власності покупця на квартиру, що продається за цим Договором, підлягає реєстрації з моменту виконання покупцем всіх зобов`язань в тому числі і фінансових відповідно до цього договору, але не раніше завершення будівництва (створення майна) та прийняття об`єкту в експлуатацію.

В третьому розділі договору купівлі-продажу нерухомого майна, яке буде створено у майбутньому №12/08-16 від 04.10.2016 року зазначено, що по завершенню будівництва об`єкта та здачі його в експлуатацію та при проведенні покупцем оплати вартості приміщення в повному обсязі, протягом 10 днів передати покупцю по акту прийому-передачі завершену будівництвом квартиру з повним комплексом виконаних робіт та надати усі необхідні документи на дане приміщення для оформлення права власності на нього.

З пункту 4.2 договору вбачається, що загальна сума договору на момент укладення договору становить 571 345,00 грн, що є еквівалентом 23 000,00 долари США.

Згідно пункту 4.4 договору, вище вказана загальна сума договору не є остаточною і підлягатиме перерахунку після повного завершення будівництва об`єкту, а саме, кінцева сума по даному договору буде коригуватися сторонами з врахуванням фактичної кінцевої площі приміщення за цим договором (така площа береться згідно даних ОБТІ, поданих у технічному паспорті на будинок), шляхом перерахунку суми визначеної п. 4.1 Договору з врахуванням площі відхилення (в більшу чи меншу сторону), а також при зміні курсу долара США.

Згідно п. 5.1 договору покупець робить чергові цільові внески згідно вказаного у п. 4.3 даного договору графіку шляхом внесення коштів у касу, або шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Згідно п. 6.3 договору, у випадку перевищення покупцем прострочки чергового платежу більше ніж на 7 (сім) днів, продавець вправі відмовитись від цього договору в односторонньому порядку на умовах та в порядку передбаченому ст. 214, 525, 615 Цивільного кодексу України з поверненням покупцеві, отриманих від останнього грошових коштів без індексації у відповідності до умов договору з утриманням штрафу у розмірі 20 (двадцяти) відсотків від загальної суми договору, що передбачена п. 4.2 Договору. У разі односторонньої відмови продавця від договору у повному обсязі договір є відповідно припиненим протягом 10 днів з моменту надіслання покупцю письмового повідомлення про відмову від договору в зв`язку із порушенням покупцем зобов`язання щодо оплати. При цьому сторони погодили, що укладання угоди про припинення договору не вимагається.

Пунктом 1 розділу 10 договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами за умови укладання договору на виконання додаткових робіт та діє до фактичного виконання сторонами всіх прийнятих на себе зобов`язань за цим Договором (а.с.12 том 1).

Між ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_3 04.10.2016 року підписано акт прийому-передачі квартири, з якого вбачається, що сторона 1 (ФОП ОСОБА_5 ) передає, а сторона 2 ( ОСОБА_3 ) приймає окреме житлове приміщення квартиру АДРЕСА_3 (а.с.13 том 1).

Відповідно до витягу із переліку інвесторів, які брали участь в інвестуванні та фінансуванні об`єкта будівництва на АДРЕСА_4 , затверджений ФОП ОСОБА_5 за ОСОБА_3 оформлюється право власності на квартиру АДРЕСА_1 , на підставі договору №12-08/16 від 04.10.2016 року та акту прийому передачі від 04.10.2016 року (а.с.16 том 1).

ТзОВ «Західбудексперт» 11.11.2015 року виготовило технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 98,9 кв.м. (а.с.14 том 1).

Відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створене у майбутньому №12/08-16 від 07.12.2016, укладеного між продавцем ФОП ОСОБА_5 та покупцем ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , у відповідності до умов цього договору продавець зобов`язується передати у власність покупця квартиру, яка буде створена в майбутньому, а покупець зобов`язується прийняти квартиру у відповідності до умов цього договору та оплатити її (а.с.21 том 3).

Відповідно до п.2.2 за цим договором продається 3-х кімнатна квартира, загальною площею 98,9 кв.м. за номером АДРЕСА_1 .

Пунктом 4.1. договору передбачено, що вартість 1м2 квартири становить 10395 гривень, а загальна сума договору на момент його укладання становить 38000 доларів США, що на момент укладання договору становить 1028065 грн (п.4.2. договору).

Пунктом 4.3. встановлено, що покупець сплачує вказані платежі готівкою або на поточний рахунок продавця (а.с.22 том 3).

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 22.04.2019 року, який посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлінським В.Д., зареєстрований в реєстрі за №1476 між ОСОБА_4 , ОСОБА_6 (продавці) та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (покупці) укладено договір купівлі-продажу квартири, згідно якого продавці передають по 1/2 частці кожен, у власність покупців, а покупці зобов`язуються прийняти по 1/2 частці кожен у власність трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , і сплатити за неї обговорену грошову суму.

Квартира належить продавцям по 1/2 частці кожному згідно Інформаційної довідки зДержавного реєстру речових прав на нерухоме майнота реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, індексний №75290236 виданої 09.12.2016 року Белей І.З., державним реєстратором Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області.

Державну реєстрацію права власності продавців в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено Белей І.З., державним реєстратором Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області 07.12.2016 року, номер записів про право власності: 17914744, 17914683, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1111257326101, згідно Інформаційної довідки зДержавного реєстру речових прав на нерухоме майнота реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, індексний №75290236 виданої 09.12.2016 року ОСОБА_7 , державним реєстратором Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області. Вартість відчужуваної квартири становить 1 048 400, 00 грн.(а.с.50 том 1).

Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.01.2022 року за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано право власності на квартиру, загальною площею 98,9 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1111257326101, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 (а.с.17 том 1).

З копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, вбачається, що 07.12.2016 року за ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на підставі витягу з переліку інвесторів б/н від 07.12.2016 року, виданого ПП ОСОБА_5 , акту приймання-передачі квартири, б/н від 07.12.2016 року, між ПП ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , ОСОБА_6 ; договору купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке було створено у майбутньому, серія та номер №12/08-16 від 07.12.2016 року між ПП ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , було зареєстровано право спільної часткової власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 (а.с.18 том 1).

Згідно відповіді Державної інспекції архітектури та містобудування України від 18 грудня 2023 року № 3479/05/18-23 замовник ОСОБА_5 подав декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, наявна інформація до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області від 17 грудня 2014 року за № I143151270793 по об`єкту будівництва: «Будівництво багатоквартирного житлового будинку», що розташований за адресою: АДРЕСА_4 , відомості внесені до Реєстру будівельної діяльності (а.с.3-4 том 3).

Згідно з витягом з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, реєстраційний номер ІФ143151270793, об`єкт будівництва - багатоквартирний будинок за адресою АДРЕСА_4 , заява від 17 грудня 2014 року № 26214, замовник ОСОБА_5 . Загальна площа об`єкта - 1 339,4 кв. м, кількість поверхів - 5. Документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт, - державний акт серії ЯЕ № 839850 від 04 квітня 2008 року (а.с.5 том 3).

Декларація про готовність багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_4 зареєстрована 17 грудня 2014 року.

Частиною третьою статті 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» закріплено порядок інвестування та фінансування об`єктів житлового будівництва, зокрема, з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових облігацій підприємств, виконання зобов`язань за якими здійснюється шляхом передачі об`єкта (частини об`єкта) житлового будівництва.

Відповідно до пункту 5 статті 7 та статті 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестор має право володіти, користуватися, розпоряджатися об`єктом і результатом інвестицій (об`єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, а також майнові права). Згідно з пунктом 6 статті 7 цього Закону інвестор має право на придбання необхідного йому майна у громадян і юридичних осіб безпосередньо або через посередників за цінами і на умовах, що визначаються за домовленістю сторін, якщо це не суперечить законодавству України, без обмеження за обсягом і номенклатурою.

Статтею 2 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» вказано, що об`єкт інвестування - це квартира або приміщення соціально-побутового призначення в об`єкті будівництва, яке після закінчення будівництва стає окремим майном.

Згідно зі статтею 177 ЦК України до об`єктів цивільних прав відносяться речі, майнові права та інше. Майном як особливим об`єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 ЦК України). За правилами статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування). Майнове право є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право є обмеженим речовим правом, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним зі способів захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, є визнання права.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникає, зокрема, з договорів та інших правочинів, має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилом статті 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов`язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків, ефективним способом захисту порушених прав є визнання майнових прав на об`єкт інвестування.

За загальним правилом судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, у випадках, коли це право не визнається, заперечується та оспорюється.

Частиною першої статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до частини першої статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

За положеннями пункту 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13 квітня 2011 року, прийняття в експлуатацію об`єктів, що належать до І-ІІІ категорії складності, та об`єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Положенням пункту 78 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 року № 553), для державної реєстрації права власності на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартиру, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, власником такого майна подаються такі документи: 1) документ, що підтверджує набуття у власність особою закріпленого за особою об`єкта інвестування, передбачений законодавством (інвестиційний договір, договір про пайову участь, договір купівлі-продажу майнових прав тощо; 2) технічний паспорт на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартиру, житлове, нежитлове приміщення тощо).

У разі придбання особою безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром є одиниця нерухомості, документами, що підтверджують набуття у власність закріпленого за особою об`єкта будівництва, є договір купівлі-продажу облігацій та за наявності документ, згідно з яким здійснювалось закріплення відповідного об`єкта інвестування за власником облігацій (договір резервування, бронювання тощо). Зазначеними нормами встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене право власності інших осіб.

Таким чином, саме інвестор як особа, за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування.

Державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийнято в експлуатацію у встановленому порядку. В іншому випадку інвестор не зможе визнати право власності на квартиру до введення будинку в експлуатацію. Згідно із частиною четвертою статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Отже, інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього (частина перша статті 330 ЦК України).

Власник має право витребовувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (частина перша статті 387 ЦК України). Частина перша статті 388 ЦК України містить перелік підстав, за яких власник майна має право витребовувати своє майно, зокрема якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (підпункт 3 зазначеної статті).

Якщо майно було набуте безпідставно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребовувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України).

Оскільки після виконання умов інвестиційного договору інвестор набуває майнові права на об`єкт інвестування, які після завершення будівництва об`єкта нерухомості та прийняття його до експлуатації трансформуються у право власності інвестора на проінвестований об`єкт з необхідністю державної реєстрації інвестором такого права за собою, то забудовник позбавлений права відчужувати об`єкт інвестування на користь будь-якої іншої особи.

Таким чином, інвестор наділений правом вимагати повернення належного йому об`єкта інвестування від будь-якої іншої особи.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України), що узгоджується з правилом частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якою передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21) дійшла висновку, що у разі виконання інвестором власних інвестиційних зобов`язань після завершення будівництва об`єкта інвестування відповідно до вимог закону майнові права інвестора трансформуються у право власності, яке підлягає державній реєстрації за інвестором як первісним власником (пункт 108).

Верховний Суд вже звертав увагу на те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права (постанови від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16 (пункт 55), від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 (пункт 6.31)).

В спірному випадку судом встановлено, що згідно з укладеним між ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_3 договором купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створено у майбутньому, № 12/08-16 від 04.10.2016 та актом прийому-передачі квартири від 04.10.2016 ОСОБА_5 передав, а ОСОБА_3 прийняв окреме житлове приміщення квартиру АДРЕСА_3 . Вказаний будинок введений в експлуатацію.

Позивач ОСОБА_3 в позовній заяві з посиланням на п.4.3 договору вказав, що здійснив повний розрахунок із продавцем, сплативши йому 571 345,00 грн.

Відповідно до пункту 4.3 договору купівлі-продажу покупець сплачує згідно з графіком 571 345,00 грн 04 жовтня 2016 року (роботи з благоустрою територій та роботи по здачі об`єкта в експлуатацію). Покупець сплачує вказані платежі готівкою або на поточний рахунок продавця.

У третьому розділі договору купівлі-продажу нерухомого майна, яке буде створено у майбутньому, від 04 жовтня 2016 року № 12/08-16 зазначено, що продавець зобов`язується «по завершенню будівництва об`єкта та здачі його в експлуатацію та при проведенні покупцем оплати вартості приміщення в повному обсязі, протягом 10 днів передати покупцю по акту прийому-передачі завершену будівництвом квартиру з повним комплексом виконаних робіт та надати усі необхідні документи на дане приміщення для оформлення права власності на нього».

Загальна сума договору на момент укладення договору становить 573 345,00 грн, що є еквівалентом 23 000,00 доларів США (пункт 4.2 договору купівлі-продажу).

В спірному випадку в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження здійснення покупцем ОСОБА_3 оплати за придбану ним квартиру, що ставить під сумнів факт набуття ним як первісним інвестором права власності на спірний об`єкт.

При цьому посилання позивача на умови договору, а саме на п.4.3, як на підтвердження здійснення ним відповідної оплати не можуть прийматися судом до уваги, оскільки не підтверджені будь-якими доказами (банківська квитанція, касовий ордер, платіжне доручення та інші). Відсутні також докази про визнання продавцем повної оплати покупцем за квартиру, що дає суду апеляційної інстанції прийти висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_3 .

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи, що саме інвестор як особа, за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування, позивачем в спірному випадку не доведено набуття ним такого права - його вимоги визнаються судом необґрунтованими.

Крім того, слід вказати, що державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийнято в експлуатацію у встановленому порядку. В іншому випадку інвестор не зможе визнати право власності на квартиру до введення будинку в експлуатацію. Відповідно до ч.4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Отже, інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою.

Враховуючи, що після виконання умов інвестиційного договору інвестор набуває майнові права на об`єкт інвестування, які після завершення будівництва об`єкта нерухомості та прийняття його до експлуатації трансформуються у право власності інвестора на про інвестований об`єкт з необхідністю державної реєстрації інвестором такого права за собою, то забудовник позбавлений права відчужувати об`єкт інвестування на користь будь-якої іншої особи. Таким чином, інвестор наділений правом вимагати повернення належного йому об`єкта інвестування від будь-якої іншої особи.

Матеріалами справи не підтверджено виконання позивачем умов договору купівлі-продажу в частині оплати за придбане майно, а також не проведено ним державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт квартиру АДРЕСА_1 , що ставить під сумнів сам факт набуття позивачем права власності на придбане нерухоме майно і як наслідок, обґрунтованість заявлених ним позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Враховуючи наведене, висновки суду першої інстанції про виконання позивачем грошових зобов`язань зі сплати вартості об`єкта будівництва є невірними, а висновки щодо набуття позивачем права власності на об`єкти інвестування - передчасними.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У засіданні апеляційного суду відповідачка ОСОБА_2 пояснила, що третя особа ОСОБА_4 під час розгляду судом у цій справі апеляційних скарг в режимі відео конференції повідомив, що оскільки він проживає тривалий час за кордоном і не міг брати участі у справі, тому надав відповідачам оригінали довідок підприємця ОСОБА_5 від 07.12.2016 про повну оплату ним за спірне житло та приміщення комори, які не могла подати в суді першої інстанції. Просила суд апеляційної інстанції прийняти такі докази.

Колегією суддів прийнято подану ОСОБА_2 довідку підприємця ОСОБА_5 від 07.12.2016 року, яка видана ОСОБА_6 та ОСОБА_4 про те, що станом на 07.12.2016 здійснено повний розрахунок згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створено в майбутньому за №12/08-16 від 07.12.2016 та оплачено в повному обсязі вартість житлового приміщення (квартири), загальною площею 98,9 кв.м. на четвертому, мансардному поверхах за АДРЕСА_1 . На думку колегії суддів подана відповідачкою довідка стверджує про повну оплату покупцями коштів ФОП ОСОБА_5 за спірну квартиру і вважається документом про оплату, що виданий продавцем на підтвердження цього факту.

Також, судом долучено до матеріалів справи довідку підприємця ОСОБА_5 від 07.12.2016 року, видану ОСОБА_6 про те, що станом на 07.12.2016 здійснено повний розрахунок згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна (господарського приміщення), яке буде створено в майбутньому за №07/12-16 від 07.12.2016 та оплачено в повному обсязі вартість господарського приміщення (комори), загальною площею 4,0 кв.м. в цокольному поверсі на номером VII (сім) в будинку по АДРЕСА_4 , однак для цього спору вона істотного значення не має, проте стверджує про добросовісність дій покупців ОСОБА_8 при купівлі-продажу об`єктів нерухомості у ФОП ОСОБА_5 . Однак, надана апелянткою ОСОБА_2 копія боргової розписки від 04.10.2016 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_3 , не завірена належним чином на предмет відповідності оригіналу, тому судом не приймається як належний доказ, який на думку апелянтки може стверджувати про існування між позивачем та забудівником інших боргових зобов`язань.

Враховуючи укладання між продавцем ФОП ОСОБА_5 та покупцями ОСОБА_4 та ОСОБА_6 договору купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створене у майбутньому №12/08-16 від 07.12.2016, а саме трикімнатної квартири, загальною площею 98,9 кв.м. за номером АДРЕСА_1 , факт оплати нерухомого майна покупцем на виконання п.п.4.1,4.2. вказаного договору, що підтвердив сам продавець вказаними вище доказами є всі підстави вважати, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 правомірно набуто у власність вказане нерухоме майно, яке надалі правомірно відчужене відповідачам, що спростовує доводи позивача, наведені ним в позовній заяві.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновків, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо вказаних обставин є обґрунтованими.

Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 про обрання позивачем невірного способу захисту, слід зазначити таке.

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 115, 116), від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 98).

Щодо посилань ОСОБА_2 на пропуск позивачем строку позовної давності, слід вказати таке.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Саме такої позиції дотримуються суди при розглядів спорів (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц тощо).

Враховуючи, що на підставі поданих доказів колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість позовних вимог, строки позовної давності застосуванню не підлягають, а тому доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі в цій частині судом не приймаються.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності з вимогами ч.1 ст. 376 ЦПК України є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків,викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Кузнєцов та інші проти російської федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції достатньою мірою не виклав мотиви, на яких воно ґрунтується, адже право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справах «Мала проти України», «Суомінен проти Фінляндії»).

Колегія суддівапеляційного судувважає,що приприйнятті оскаржуваногорішення судомпершої інстанціїне вповному обсязіз`ясовано обставини,що маютьзначення длясправи,а недоведеніобставини,що маютьзначення длясправи судпершої інстанціївизнав встановленими,тому оскаржуванерішення судупершої інстанціїпідлягає скасуванню.Апеляційний судвважає,що уцій справіслід постановитинове рішення,яким у задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 відмовити з наведених у мотивувальній частині підстав.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 2 ч.2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, судовий збір за розгляд справи в апеляційній інстанції слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Круця Володимира Мироновича та апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 02 серпня 2023 року скасувати.

Ухвалити нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 про витребування з чужого незаконного володіння квартири АДРЕСА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 проживаючого за адресою: АДРЕСА_8 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_3 по 1 488,60 грн (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім гривень 60 коп.) кожному судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15 січня 2025 року.

Суддя-доповідач: І.В. Бойчук

Судді: О.В. Пнівчук О.О. Томин