ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
іменем України
15 січня 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 748/1993/22
Головуючий у першій інстанції Хоменко Л. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/238/25
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Висоцької Н.В.,
суддів: Скрипки А.А., Шарапової О.Л.,
учасники справи: позивач ОСОБА_1 ,
відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 20 листопада 2024 року (місце ухвалення м. Чернігів) про відмову у прийнятті та повернення заяви ОСОБА_1 про зміну позовних вимог у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності,
В С Т А Н О В И В :
У жовтні 2022 року представник ОСОБА_1 адвокат Сагайдак А.В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про забов`язання вчинити певні дії.
У позові позивач просив ухвалити рішення, яким:
1)визнати право ОСОБА_1 на земельну ділянку, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7425581600:03:000:0019 в розмірах площі 0,2855 га, як зазначено у документах, що посвідчують право власності на землю;
2) зобов`язати ОСОБА_2 як власника земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109 припинити дії, що порушують право ОСОБА_1 на земельну ділянку, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7425581600:03:000:0019 у визнаних розмірах площі 0,2855 га, у зв`язку з цим:
- звільнити частину земельної ділянки № 7425581600:03:000:0019 від частини фундаменту металевої споруди площею 0,06 кв.м, частини дерев`яної будівлі площею 4,86 кв.м, частини споруди (навісу), що примикає до огорожі земельної ділянки кадастровий № 7425581600:03:000:0109, яка займає 7,33 кв.м, шляхом їх демонтажу (часткового розбирання) з наступним розміщенням їх на відстані 1,0 м від межі земельної ділянки № 7425581600:03:000:0019; огорожу земельної ділянки кадастровий № 7425581600:03:000:0109 демонтувати та встановити на межі земельної ділянки з кадастровим № 7425581600:03:000:0109;
- привести у відповідність з положенням п. 3.25 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», п. 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій конструкцію покриття споруди (навісу)» та шляхом зобов`язання виконати необхідні інженерно-технічні заходи, що запобігатимуть попаданню атмосферних опадів з покрівель та карнизів споруди (навісу) на територію суміжної земельної ділянки кадастровий №7425581600:03:000:0019, а саме: змінити нахил конструкції покриття споруди (навісу) в бік земельної ділянки кадастровий № 7425581600:03:000:0109 та виконати заходи з організації водовідведення атмосферних опадів з покрівлі споруди (навісу) на земельну ділянку кадастровий № 7425581600:03:000:0109;
- привести у відповідність до положень п. 3.25 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», п. 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» кам`яну будівлю на земельній ділянці з кадастровим №7425581600:03:000:0109 наступним чином: частину стіни будівлі перенести на відстань 1,0 від межі земельної ділянки кадастровий № 7425581600:03:000:0019; змінити нахил частини конструкції покриття кам`яної будівлі в бік земельної ділянки кадастровий №7425581600:03:000:0109 та виконати заходи з організації водовідведення атмосферних опадів з покрівлі будівлі на земельну ділянку кадастровий №7425581600:03:000:0109;
- привести у відповідність до положень п. 3.25 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», п. 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» металеву споруду на земельній ділянці з кадастровим №7425581600:03:000:0109 наступним чином: перенести частину стіни та фундаменту металевої споруди на відстань 1,0 від межі земельної ділянки кадастровий № 7425581600:03:000:0019; змінити нахил частини конструкції покриття кам`яної будівлі в бік земельної ділянки кадастровий № 7425581600:03:000:0109 та виконати заходи з організації водовідведення атмосферних опадів з покрівлі споруди на земельну ділянку кадастровий № 7425581600:03:000:0109; виконати необхідні інженерно-технічні заходи, що запобігатимуть попаданню атмосферних опадів з покрівлі та карнизів дерев`яного будинку (дерев`яної будівлі) розташованого частково на території ділянки з кадастровим № 7425581600:03:000:0109, на територію суміжної земельної ділянки з кадастровим № 7425581600:03:000:0019, відповідно до положень п. 3.25 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», та відповідно до п. 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій», а саме: змінити нахил частини конструкції покриття дерев`яного будинку (дерев`яної будівлі) у бік земельної ділянки кадастровий №7425581600:03:000:0109 та виконати заходи з організації водовідведення атмосферних опадів з покрівлі дерев`яного будинку (дерев`яної будівлі) на земельну ділянку кадастровий № 7425581600:03:000:0109;
3) зобов`язати ОСОБА_3 як власника земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0108 припинити дії, що порушують право ОСОБА_1 на земельну ділянку, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7425581600:03:000:0019 у визнаних розмірах площі 0,2855 га, у зв`язку з чим:
- звільнити частину земельної ділянки № 7425581600:03:000:0019 від огорожі земельної ділянки кадастровий № 7425581600:03:000:0108, що займає 3,21 кв.м, шляхом демонтування та встановлення на межі земельної ділянки з кадастровим №7425581600:03:000:0108; частини дерев`яної будівлі, площею 3,14 кв.м, шляхом їх демонтування (часткового розбирання) з наступним розміщенням на земельній ділянці з кадастровим №7425581600:03:000:0108 на відстані 1,0 м від межі земельної ділянки № 7425581600:03:000:0019;
- демонтувати бетонну конструкцію, яка є фундаментною частиною конструкції огорожі земельної ділянки кадастровий № 7425581600:03:000:0108, яка виступає на територію земель загального користування та частково перешкоджає доступу до огорожі земельної ділянки ОСОБА_1 , привести у відповідність до п. 3.25 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», п.6.1.34 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій»;
- привести у відповідність до положень п. 3.25 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», п. 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» споруду, яка розташована впритул до огорожі земельної ділянки з кадастровим №7425581600:03:000:0108, наступним чином: дерев`яну стіну споруди перенести на відстань 1,0 від межі земельної ділянки № 7425581600:03:000:0019; змінити нахил конструкції покриття споруди в бік земельної ділянки кадастровий №7425581600:03:000:0108 та виконати заходи з організації водовідведення атмосферних опадів з покрівлі споруди на земельну ділянку кадастровий № 7425581600:03:000:0108;
- виконати необхідні інженерно-технічні заходи, що запобігатимуть попаданню атмосферних опадів з покрівлі та карнизів дерев`яного будинку (дерев`яної будівлі) розташованого частково на території ділянки з кадастровим №7425581600:03:000:0108, на територію суміжної земельної ділянки з кадастровим № 7425581600:03:000:0019, відповідно до положень п. 3.25 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», та відповідно до п. 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій», а саме: змінити нахил частини конструкції покриття дерев`яного будинку (дерев`яної будівлі) у бік земельної ділянки кадастровий №7425581600:03:000:0108 та виконати заходи з організації водовідведення атмосферних опадів з покрівлі дерев`яного будинку (дерев`яної будівлі) на земельну ділянку кадастровий № 7425581600:03:000:0108.
Ухвалою Чернігівського районного суду від 11.01.2023 провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в частині позовних вимог про зобов`язання ОСОБА_2 , як власника земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109, та ОСОБА_3 , як власника земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0108, припинити дії, що порушують право ОСОБА_1 на земельну ділянку, яка знаходиться у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7425581600:03:000:0019 у визнаних розмірах: площі 0,2855 га, закрито.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 28.02.2023 ухвалу Чернігівського районного суду від 11.01.2023 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 19.02.2024 ухвалу Чернігівського районного суду від 11.01.2023 та постанову Чернігівського апеляційного суду від 28.02.2023 залишено без змін.
Ухвалою Чернігівського районного суду від 14.03.2024, залишеною без змін постановою Чернігівського апеляційного суд від 23.04.2024, відмовлено у прийнятті заяви про зміну предмету позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права та зобов`язання вчинити певні дії, заяву повернуто позивачу.
Постановою Верховного Суду від 24.07.2024 постанову Чернігівського апеляційного суду від 23.04.2024 змінено, її мотивувальну частину постановлено викласти в редакції цієї постанови. Ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 14.03.2024 та постанову Чернігівського апеляційного суду від 23.04.2024 в іншій частині залишено без змін.
З урахуванням викладеного судом розглядаються позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права ОСОБА_1 на земельну ділянку, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7425581600:03:000:0019 в розмірах площі 0,2855 га.
12.11.2024 представник ОСОБА_1 адвокат Сагайдак А.В. звернувся до суду із заявою про зміну предмету позову, у якій просив ухвалити рішення, яким:
- визнати право ОСОБА_1 на земельну ділянку, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7425581600:03:000:0019 в розмірах площі 0,2855 га, як зазначено у документах, що посвідчують право власності на землю;
- визнати право власності ОСОБА_1 , як власника земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7425581600:03:000:0019 на:
частину фундамента металевої споруди площею 0,06 кв. м, що розташована з боку земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109,
на частину дерев`яної будівлі площею 4,86 кв. м, що розташована з боку земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109,
на частину споруди (навісу), що примикає з огорожею земельної ділянки, яка займає 7,33 кв. м з огорожею земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109.
В обґрунтування посилався на те, що відповідачі під будівлями та спорудами самовільно займають частину земельної ділянки позивача, позивач як власник земельної ділянки, не отримував від відповідачів плати за фактичне користування зайнятою ними частиною його земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0019, що порушує його права та охоронювані законом інтереси. Тому, посилаючись на висновок, сформульований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 листопада 2003 року у справі № 916/1174/22 просить визнати право власності ОСОБА_1 , як власника земельної ділянки, на частину спірних об`єктів нерухомості, що розміщені на його земельній ділянці. Зазначає, що відповідачі здійснили будівництво без документів та без відповідного дозволу від ОСОБА_1 , що дає підстави вважати спірні споруди самочинними. Зазначає, що фактична підстава і первісних, і змінених позовних вимог єдина - фактичне, не узгоджене з позивачем користування відповідачем частиною земельної ділянки позивача шляхом часткового зведення на ній самочинних будівель та споруд.
Ухвалою Чернігівського районного суду від 20.11.2024 відмовлено у прийнятті заяви про зміну предмету позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності ОСОБА_1 як власника земельної ділянки, яка знаходиться знаходиться в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7425581600:03:000:0019 на:
частину фундамента металевої споруди площею 0,06 кв. м, що розташована з боку земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109,
на частину дерев`яної будівлі площею 4,86 кв. м, що розташована з боку земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109,
на частину споруди (навісу), що примикає з огорожею земельної ділянки, яка займає 7,33 кв.м з огорожею земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109. Заява повернута позивачу.
Ухвала суду обґрунтована тим, що заява про зміну предмету позову ОСОБА_1 є новим позовом, оскільки в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога про визнанн права власності на частину споруд та частину будівлі та одночасно на її обгрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави), які позивач первісно не зазначав підставою позову, що сукупно дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами, оскільки в обгрунтування позову про визнання права власності ОСОБА_1 як власника земельної ділянки, позивач посилався на розташування на його земельній ділянці будівель та споруд, що належать відповідачам, тобто не визнання його права власності.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 адвокат Сагайдак А.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Чернігівського районного суду від 20.11.2024, а справу направити для продовження розгляду всіх заявлених вимог до суду першої інстанції.
За доводами апеляційної скарги, незаконність і необґрунтованість ухвали від 20.11.2024 року полягає в неповноті встановлення обставин (фактичних обставин, які становлять підставу позову), які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин підстав позову (первісного та доповненого), які мають значення для справи, внаслідок неправильного їх дослідження чи оцінки, неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин, а тому підлягає скасуванню.
У скарзі заявник посилається на те, що підставу позову складають обставини - триваюче не узгоджене з позивачем зайняття будівлями та спорудами відповідачів частини земельної ділянки позивача з кадастровим номером 7425581600:03:000:0019, якими позивач обґрунтовує свої вимоги у справі №748/1993/22, у зв`язку з чим є обставинами, на яких ґрунтувались вимоги позивача (підставою позову), як у позовній заяві, так і у заяві про зміну предмета позову.
Вказує, що фактична підстава позову - це триваюче не узгоджене з позивачем зайняття будівлями та спорудами відповідачів частини земельної ділянки позивача з кадастровим номером 7425581600:03:000:0019, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача (як заявлена вимога про визнання права позивача на всю площу його земельної ділянки так і додана вимога про визнання права на самочинну забудову відповідачів на частині земельної ділянки позивача, права власності позивача на яку вони не визнають) до відповідачів.
Як стверджує заявник, в процесі розгляду справи №748/1993/22 не змінюються підстави позову ОСОБА_1 , оскільки відповідачі самовільно звели та не прибрали їх будівлі та споруди з відповідної частини земельної ділянки позивача з кадастровим номером 7425581600:03:000:0019, як і жодним чином відповідачі не довели їх повну відсутність на земельній ділянці позивача, відповідачі не довели узгодження з позивачем будівництва на частині земельної ділянки позивача тощо, тому вважає, що нова матеріально-правова вимога позивача, яка б обґрунтовувалася іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом за вказаних обставин не виникає.
За доводами скарги, позивач не посилався в первісному позові на інші підстави невизнання права на його земельну ділянку відповідачами, окрім як на обставини того, що відповідачі своїми будівлями та спорудами самовільно зайняли частину його земельної ділянки і користуються нею без правових підстав, що тягне за собою визнання права власності і на таке самочинно побудоване майно відповідачем ОСОБА_2 (відповідно до заяви про зміну предмету позову у справі).
Вказує, що на обґрунтування цієї заяви про зміну предмету позову у справі № 748/1993/22 наведені ті ж (а не інші) обставини фактичного неузгодженого з позивачем користування відповідачами частиною земельної ділянки позивача шляхом її самочинної забудови, зокрема відповідачем ОСОБА_2 (фактичні підстави позовних вимог), які були визначені позивачем і первісною підставою позову теж.
В обґрунтування зазначених доводів заявник посилається на правові висновки Верховного Суду, викладений у постановах від 05.08.2020 у справі № 177/1163/16-ц, від 14.07.2021 у справі № 161/2823/19.
Як зазначає заявник, з метою недопущення надмірного формалізму та недопущення порушення права ОСОБА_1 на доступ до правосуддя суд має можливість прийняти та розглянути в цій справі позовні вимоги включаючи дану заяву про зміну предмету позову, проте винесена з порушеннями ЦПК України та норм матеріального права ухвала від 20.11.2024 спрямована на те, щоб позбавити заявника права звертатися до суду за захистом у вже порушеній справі №748/1993/22 у спосіб, який позивач за принципом диспозитивності вважає ефективним.
Вважає, що оскаржувана ухвала від 20.11.2024 року є неправомірним обмеженням права ОСОБА_1 на доступ до суду у справі №748/1993/22 як елемента права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Крім того, у скарзі заявник вказує, що в заяві про зміну предмету позову позивач обрав єдиний передбачений ст. 16 ЦК України спосіб захисту його цивільного права визнання права, а висновки суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі про одночасність зміни як предмету позову, так і його підстав - є помилковими та такими, що спрямовані на перешкоджання в судовому ефективному захисті невизнаних та порушених прав позивача у справі №748/1993/22 та суперечать завданню цивільного судочинства.
Також посилається, що у зв`язку з тим, що відповідачами самочинно побудовано нерухоме майно на його земельній ділянці, позивач вважає за необхідне додати до вимоги про визнання права на земельну ділянку, яка знаходиться на АДРЕСА_1 з кадастровим номером 7425581600:03:000:0019 площею 0,2855 га, вимоги про визнання права власності на самочинно побудоване відповідачами майно на частині земельної ділянки.
Заявник вважає, що розгляд судом лише однієї вимоги «про визнання права на його земельну ділянку» (початкові вимоги позивача) не в повній мірі забезпечить позивачу захист його порушених прав та інтересів, тому зміна предмету позову у справі №748/1993/22 можлива шляхом доповнення його позовних вимог новими про визнання судом на вимогу власника земельної ділянки права власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване ОСОБА_2 на частині земельної ділянки, право на яку відповідачі фактично не визнавали і не визнають. Нова (додаткова) позовна вимога №748/1993/22 про визнання судом, на вимогу власника земельної ділянки, права власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване, сама по собі не є зміною підстави позову, не є іншими фактичними обставинами, отже висновок суду є помилковим і може бути виправленим судом апеляційної інстанції.
В обґрунтування доводів скарги заявник також посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 та від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19, від 27 листопада 2023 року у справі № 603/761/19, згідно яких не вважається зміною підстав позову доповнення його новии обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилань на норми матеріального та процесуального права.
Крім того, в обґрунтування незаконності оскаржуваної ухвали заявник посилається на те, що ухвала суду першої інстанції від 20.11.2024 не відповідає вимогам ст. 259, 260, 261 ЦПК України, оскільки суд в судовому засіданні, яке відбулось в присутності всіх учасників справи, видалився в нарадчу кімнату, проте оголошення вступної та резолютивної частини ухвали від 20.11.2024 не було та сама ухвала не була проголошена судом в судовому засіданні 20.11.2024 та підписана кваліфікованим підписом судді лише 21.11.2024.
У відзиві представник ОСОБА_2 адвокат Лутай Н.М. просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а ухвалу суду першої інстанції без змін. В обґрунтування посилається, що у поданій заяві від 12.11.2024 представник позивача одночасно змінює як предмет позову, так і підстави позову, заявляючи фактично нову матеріально-правову вимогу, що за своєю суттю є новим позовом. Вказує, що провадження у справі №748/1993/22 щодо позовних вимог про зобов`язання відповідачів вчинити певні дій було закрито ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11.01.2023, яка залишена в силі на підставі постанови Чернігівського апеляційного суду від 28.02.2023 та постанови Верховного Суду від 19.02.2024. Як зазначає заявник, предметом позову ОСОБА_1 є визнання права власності на земельну ділянку, підставами невизнання відповідачами прав власності позивача на земельну ділянку через розташовані на ній будівлями, а у заяві про зміну предмету позову представник апелянта додає вимогу про визнання права власності ОСОБА_1 , як власника земельної ділянки, на: частину фундаменту металевої споруди площею 0,06 кв.м, що розташована з боку земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109, частину дерев`яної будівлі площею 4,86 кв.м, що розташована з боку земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109, частину споруди (навісу), що примикає з огорожею земельної ділянки, яка займає 7,33 кв.м з огорожею земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109, та визначає вказану вимогу, як похідну до первісної вимоги про визнання права власності на земельну ділянку. Проте заявник стверджує, що визнання права власності, яке не визнається іншою особою, та вимога про визнання права власності на самочинно збудоване майно є двома самостійними, окремими вимогами, які не залежать одна від одної, обґрунтовуються різними обставинами та доводяться відмінними способами доказування. За доводами відзиву, «предметом спору» в заяві про зміну предмету позову від 12.11.2024 у справі N748/1993/22 зазначено здійснення самочинного неузгодженого з позивачем будівництва відповідачами на частині земельної ділянки позивача, «предмет позову» - визнання права власності на частину фундаменту металевої споруди площею 0,06 кв. м, що розташована з боку земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109; частину дерев`яної будівлі площею 4,86 кв.м, що розташована з боку земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109; частину споруди (навісу), що примикає з огорожею земельної ділянки, яка займає 7,33 кв.м з огорожею земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109. Отже, змінюючи предмет позову про визнання права власності, шляхом доповнення його вимогою про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, апелянт одночасно змінює як предмет, так і підстави позову, тому вважає, що вимога про визнання права власності ОСОБА_1 , як власника земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7425581600:03:000:0019 на: частину фундаменту металевої споруди площею 0,06 кв.м, що розташована з боку земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109, частину дерев`яної будівлі площею 4,86 кв. м, що розташована з боку земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109, частину споруди (навісу), що примикає з огорожею земельної ділянки, яка займає 7,33 кв. м з огорожею земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109 є самостійною матеріально-правовою вимогою та за своєю суттю новим позовом. Також зазначає, що ні з апеляційної скарги, ні з заяви про зміну предмету позову не вбачається, яким саме чином вимога про визнання права власності на самочинну забудову може забезпечити захист порушеного права апелянта, яке полягає на думку ОСОБА_1 у невизнанні ОСОБА_2 його права власності на земельну ділянку. В обґрунтування доводів заявник посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 13.03.2018 у справі № 916/1764/17, від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 адвокат Матвійчук А.С. просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. В обґрунтування посилається, що ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11.01.2023 провадження у справі №748/1993/22 щодо позовних вимог про зобов`язання відповідачів вчинити певні дій було закрито. Вищевказана ухвала була залишена без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 28.02.2023 та постановою Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 19.02.2024. Вказує, що як вбачається з позовної заяви та не заперечується апелянтом в апеляційній скарзі, предметом позову є визнання права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 7425581600:03:000:0019, підставами - невизнання відповідачами прав власності позивача на земельну ділянку, у зв`язку з нібито розташованими на ній будівлями, що належать відповідачам, проте в заяві про зміну предмету позову представник апелянта додає вимогу про визнання права власності на нібито самочинно збудоване відповідачами майно на його земельній ділянці, та визнає таку вимогу похідною від визнання права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7425581600:03:000:0019. Тому вважає, що змінюючи предмет позову про визнання права власності, шляхом доповнення його вимогою про визнання права власності ОСОБА_1 , як власника земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7425581600:03:000:0019 на: частину фундаменту металевої споруди площею 0,06 кв.м, що розташована з боку земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109; частину дерев`яної будівлі площею 4,86 кв.м, що розташована з боку земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109; частину споруди (навісу), що примикає з огорожею земельної ділянки, яка займає 7,33 кв.м з огорожею земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109, апелянт одночасно змінює як предмет, так і підстави позову. Також зазначає, що ні з апеляційної скарги, ні з заяви про зміну предмету позову не вбачається, яким саме чином вимога визнання права власності на самочинно збудоване майно може забезпечити захист порушеного права апелянта, яке полягає на думку ОСОБА_1 у невизнанні ОСОБА_3 його права власності на земельну ділянку. Та є самостійною матеріально-правовою вимогою, що за своєю суттю є новим позовом.
В обґрунтування посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 09.07.2020 у справі № 922/404/19, від 13.03.2018 у справі № 916/1764/17.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзивів та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що звертаючись з позовом у жовтні 2022 року представник ОСОБА_1 адвокат Сагайдак А.В. просив:
1)визнати право ОСОБА_1 на земельну ділянку, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7425581600:03:000:0019 в розмірах площі 0,2855 га, як зазначено у документах, що посвідчують право власності на землю;
2)зобов`язати ОСОБА_2 як власника земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109 припинити дії, що порушують право ОСОБА_1 на земельну ділянку, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7425581600:03:000:0019 у визнаних розмірах площі 0,2855 га, у зв`язку з цим:
- звільнити частину земельної ділянки № 7425581600:03:000:0019 від частини фундаменту металевої споруди площею 0,06 кв.м, частини дерев`яної будівлі площею 4,86 кв.м, частини споруди (навісу), що примикає до огорожі земельної ділянки кадастровий № 7425581600:03:000:0109, яка займає 7,33 кв.м, шляхом їх демонтажу (часткового розбирання) з наступним розміщенням їх на відстані 1,0 м від межі земельної ділянки № 7425581600:03:000:0019; огорожу земельної ділянки кадастровий № 7425581600:03:000:0109 демонтувати та встановити на межі земельної ділянки з кадастровим № 7425581600:03:000:0109;
- привести у відповідність з положенням п. 3.25 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», п. 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій конструкцію покриття споруди (навісу)» та шляхом зобов`язання виконати необхідні інженерно-технічні заходи, що запобігатимуть попаданню атмосферних опадів з покрівель та карнизів споруди (навісу) на територію суміжної земельної ділянки кадастровий №7425581600:03:000:0019, а саме: змінити нахил конструкції покриття споруди (навісу) в бік земельної ділянки кадастровий № 7425581600:03:000:0109 та виконати заходи з організації водовідведення атмосферних опадів з покрівлі споруди (навісу) на земельну ділянку кадастровий № 7425581600:03:000:0109;
- привести у відповідність до положень п. 3.25 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», п. 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» кам`яну будівлю на земельній ділянці з кадастровим №7425581600:03:000:0109 наступним чином: частину стіни будівлі перенести на відстань 1,0 від межі земельної ділянки кадастровий № 7425581600:03:000:0019; змінити нахил частини конструкції покриття кам`яної будівлі в бік земельної ділянки кадастровий №7425581600:03:000:0109 та виконати заходи з організації водовідведення атмосферних опадів з покрівлі будівлі на земельну ділянку кадастровий №7425581600:03:000:0109;
- привести у відповідність до положень п. 3.25 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», п. 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» металеву споруду на земельній ділянці з кадастровим №7425581600:03:000:0109 наступним чином: перенести частину стіни та фундаменту металевої споруди на відстань 1,0 від межі земельної ділянки кадастровий № 7425581600:03:000:0019; змінити нахил частини конструкції покриття кам`яної будівлі в бік земельної ділянки кадастровий № 7425581600:03:000:0109 та виконати заходи з організації водовідведення атмосферних опадів з покрівлі споруди на земельну ділянку кадастровий № 7425581600:03:000:0109; виконати необхідні інженерно-технічні заходи, що запобігатимуть попаданню атмосферних опадів з покрівлі та карнизів дерев`яного будинку (дерев`яної будівлі) розташованого частково на території ділянки з кадастровим № 7425581600:03:000:0109, на територію суміжної земельної ділянки з кадастровим № 7425581600:03:000:0019, відповідно до положень п. 3.25 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», та відповідно до п. 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій», а саме: змінити нахил частини конструкції покриття дерев`яного будинку (дерев`яної будівлі) у бік земельної ділянки кадастровий №7425581600:03:000:0109 та виконати заходи з організації водовідведення атмосферних опадів з покрівлі дерев`яного будинку (дерев`яної будівлі) на земельну ділянку кадастровий № 7425581600:03:000:0109;
3) зобов`язати ОСОБА_3 як власника земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0108 припинити дії, що порушують право ОСОБА_1 на земельну ділянку, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7425581600:03:000:0019 у визнаних розмірах площі 0,2855 га, у зв`язку з чим:
- звільнити частину земельної ділянки № 7425581600:03:000:0019 від огорожі земельної ділянки кадастровий № 7425581600:03:000:0108, що займає 3,21 кв.м, шляхом демонтування та встановлення на межі земельної ділянки з кадастровим №7425581600:03:000:0108; частини дерев`яної будівлі, площею 3,14 кв.м, шляхом їх демонтування (часткового розбирання) з наступним розміщенням на земельній ділянці з кадастровим №7425581600:03:000:0108 на відстані 1,0 м від межі земельної ділянки № 7425581600:03:000:0019;
- демонтувати бетонну конструкцію, яка є фундаментною частиною конструкції огорожі земельної ділянки кадастровий № 7425581600:03:000:0108, яка виступає на територію земель загального користування та частково перешкоджає доступу до огорожі земельної ділянки, привести у відповідність до п. 3.25 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», п.6.1.34 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій»;
- привести у відповідність до положень п. 3.25 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», п. 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» споруду, яка розташована впритул до огорожі земельної ділянки з кадастровим №7425581600:03:000:0108, наступним чином: дерев`яну стіну споруди перенести на відстань 1,0 від межі земельної ділянки № 7425581600:03:000:0019; змінити нахил конструкції покриття споруди в бік земельної ділянки кадастровий №7425581600:03:000:0108 та виконати заходи з організації водовідведення атмосферних опадів з покрівлі споруди на земельну ділянку кадастровий № 7425581600:03:000:0108;
- виконати необхідні інженерно-технічні заходи, що запобігатимуть попаданню атмосферних опадів з покрівлі та карнизів дерев`яного будинку (дерев`яної будівлі) розташованого частково на території ділянки з кадастровим №7425581600:03:000:0108, на територію суміжної земельної ділянки з кадастровим № 7425581600:03:000:0019, відповідно до положень п. 3.25 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», та відповідно до п. 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій», а саме: змінити нахил частини конструкції покриття дерев`яного будинку (дерев`яної будівлі) у бік земельної ділянки кадастровий №7425581600:03:000:0108 та виконати заходи з організації водовідведення атмосферних опадів з покрівлі дерев`яного будинку (дерев`яної будівлі) на земельну ділянку кадастровий № 7425581600:03:000:0108.
Ухвалою Чернігівського районного суду від 11.01.2023, залишеною без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 28.02.2023 та постановою Верховного Суду від 19.02.2024, провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в частині позовних вимог про зобов`язання ОСОБА_2 , як власника земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109, та ОСОБА_3 , як власника земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0108, припинити дії, що порушують право ОСОБА_1 на земельну ділянку, яка знаходиться у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7425581600:03:000:0019 у визнаних розмірах: площі 0,2855 га, закрито.
Позовні вимоги обґрунтовано ст. 16, 373, 375, 376 ЦК України, ст. 91, 96, 103, 152 ЗК України, ст. 13, ч. 6 ст. 55 Конституції України, ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Звертаючись із заявою про зміну предмета позову 12.11.2024, представник ОСОБА_1 адвокат Сагайдак А.В. зазначав, що для відновлення прав на земельну ділянку буде ефективним застосувати спосіб захисту прав у вигляді визнання права власності ОСОБА_1 , як власника земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7425581600:03:000:0019, на частину будівель, які за його твердженням самочинно збудовані відповідачами, на його земельній ділянці. Самовільне на думку позивача, користування відповідачами частиною його земельної ділянки надає йому право на звернення до суду із позовом про визнання за ним права власності на частину самочинно збудованих відповідачами будівель.
Правовими підставами змінених позовних вимог визначено ст. 13, 14, 16, 52, 317, 319, 373, 1212-1214 ЦК України, ст. 288, 289 Податкового кодексу України, ст. 81, 90, 91, 96, 103, 206 Земельного кодексу України, ст. 13, 14, ч. 6 ст. 55 Конституції України.
Постановляюси ухвалу про повернення заяви про зміну предмету позову, суд першої інстанції виходив з того, що заява про зміну предмету позову ОСОБА_1 є новим позовом, оскільки в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога про визнанн права власності на частину споруд та частину будівлі та одночасно на її обгрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави), які позивач первісно не зазначав підставою позову, що сукупно дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами, оскільки в обгрунтування позову про визнання права власності ОСОБА_1 як власника земельної ділянки, позивач посилався на розташування на його земельній ділянці будівель та споруд, що належать відповідачам, тобто не визнання його права власності.
Висновки суду першої інстанції щодо повернення заяви про зміну предмету позову є обґрунтованими та доводами апеляційної скарги не спростовуються, враховуючи наступне.
У статті 6 Конвенції закріплено принцип доступу до правосуддя.
Право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення основних прав, наданих конституцією або законом, а також право на доступ до правосуддя та справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом є одними із невід`ємних прав людини, які закріплені в Загальній декларації прав людини, прийнятій Генеральною АсамблеєюОрганізації Об`єднаних Націй 10 грудня 1948 року (статті 8, 10).
Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» («Bellet v. France»), заява № 23805/94).
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
У статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У частині першій статті 13 зазначеного Кодексу визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Частина третя цієї ж статті прямо декларує, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно із частиною першою статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункти 4, 5 частини другої статті 175 ЦПК України).
У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору (частина шоста статті 175 ЦПК України).
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів - предмета і підстави позову.
Велика Палата Верховного Суду у свої постановах неодноразово зазначала, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права або охоронюваного законом інтересу (постанови 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц.
Від підстав позову слід відрізняти правові підстави позову (юридичне обґрунтування позову) - юридичну кваліфікацію обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, оскільки суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно надати правову кваліфікацію спірних правовідносин ( постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 04 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц, від 15 червня 2021 року у справі № 916/585/18 та у справі № 904/5726/19, від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20, від 22 вересня 2021 року у справі № 904/2258/20, від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19).
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд(постанови Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 03 липня 2024 року у справі № 759/17146/20 (провадження № 61-7914св23), від 22 травня 2024 року у справі № 128/285/18 (провадження № 61-15740св23), Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 01 липня 2024 року у cправі № 908/1884/23, від 25 квітня 2024 року у cправі № 927/977/23 та інші.
Згідно з пунктом 2 частини другої, частиною третьою статті 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23) виснувала, що в разі надходження до суду такої заяви суд виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.
Оскільки предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені, зокрема, статтею 16 ЦК України, то зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, що може полягати в обранні позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права в межах спірних правовідносин, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки в разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
Водночас як збільшення або зменшення розміру позовних вимог треба розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Збільшенням розміру позовних вимог не може бути заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені в тексті позовної заяви.
Заяву про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави), які позивач первісно не визначив підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами.
У пунктах 6, 7 частини другої статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов`язані: виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
При цьому при поданні такої заяви позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.
Відповідно до ч.1, 2 та 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01 листопада 2021 року № 405/3360/17 (провадження № 61-9545сво21) вказав, що за змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, цивільне процесуальне законодавство гарантує позивачу право на збільшення або зменшення розміру позовних вимог, змінити предмет або підстави позову. Водночас право на збільшення або зменшення розміру позовних вимог, зміну предмету або підстав позову не є абсолютним, подаючи такі письмові заяви заявник повинен дотримуватись вимог ЦПК України щодо їх подання.
Стаття 188 ЦПК України містить правила об`єднання і роз`єднання позовів.
Згідно із частиною першою статті 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Однак таке об`єднання позовних вимог можливе саме в одній позовній заяві при зверненні з позовом до суду, а не шляхом подання нового самостійного позову з додатковими похідними вимогами після порушення провадження у справі для його спільного розгляду з первісним позовом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23) зазначила, що оскільки положення частини третьої статті 49 ЦПК України виключають можливість одночасної зміни предмета і підстав позову, то в разі подання позивачем заяви у підготовчому засіданні, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, суд повинен відмовити у прийнятті такої заяви та повернути заявникові. Водночас позивач не позбавлений прав звернутися до суду з новим позовом у встановленому законом порядку.
Зміна предмета позову відбудеться тоді, коли в рамках конкретного позовної вимоги позивач замість одного способу захисту прав (який був заявлений раніше, при подачі позову) захоче скористатися іншим способом захисту, обґрунтовуючи свої позовні вимоги (предмет позову) тими самими обставинами, якими він обґрунтовував первісні вимоги.
Зміна підстав позову відбувається тоді, коли позивач в рамках конкретної позовної вимоги, в обґрунтування раніше заявлених позовних вимог (предмету позову) посилається на інші обставини якими він ці (перші) позовні вимоги, обґрунтовував.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом позивач просив визнати його право на земельну ділянку, що знаходиться по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 7425581600:03:000:0019 площею 0,2855 га, як зазначено у документах, що посвідчують право власності на землю.
Крім цього, позивач просив зобов`язати ОСОБА_2 як власника земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109, та ОСОБА_3 як власника земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0108, припинити дії, що порушують право ОСОБА_1 на його земельну ділянку.
Позовні вимоги обґрунтовувались ст. 13, 14, 16, 52, 215, 317, 319, 373, 376, 386, 391, 527, ч. 1 ст. 638, 657 ЦК України, ст. 12, 79, 79-1, 91, 103, 152 ЗК України, ст. 13, 14, ч. 6 ст. 55 Конституції України.
Проте, ухвалою Чернігівського районного суду від 11.01.2023, залишеною без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 28.02.2023 та постановою Верховного Суду від 19.02.2024, провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в частині позовних вимог про зобов`язання ОСОБА_2 , як власника земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109, та ОСОБА_3 , як власника земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0108, припинити дії, що порушують право ОСОБА_1 на земельну ділянку, яка знаходиться у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7425581600:03:000:0019 у визнаних розмірах: площі 0,2855 га, закрито.
Таким чином, після часткового закриття провадження у справі № 748/1993/22 у провадженні суду залишилася одна позовна вимога: визнаня права ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 7425581600:03:000:0019 площею 0,2855 га як зазначено у документах, що посвідчують право власності на землю.
Звертаючись до суду із заявою про зміну предмета позову представник ОСОБА_1 адвокат Сагайдак А.В. посилався на те, що для відновлення прав позивача на земельну ділянку є ефективним такий спосіб захисту як визнання права власності ОСОБА_1 як власника земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7425581600:03:000:0019, на частину будівель які самочинно збудовані відповідачами на його земельній ділянці, що дає йому право на звернення до суду з позовом про визнання за ним права власності на частину самочинно збудованих будівель та споруд.
При цьому, представник позивача нормативно обґрунтував заяву про зміну предмету позову положеннями ст. 13, 114, 16, 52, 317, 319, 373, 1212-1214 ЦК України, ст. 288, 289 ПК України, ст. 81, 90, 91, 96, 103, 206 ЗК України, ст. 13, 14, ч. 6 ст. 55 Конституції України.
Враховуючи викладене, предметом змінених позовних вимог є вимоги про визнання права власності позивача на самочинно збудовані відповідачами будівлі та споруди на земельній ділянці, яка належить позивачу.
Такі вимоги не є похідними від первісних вимог про визнання права позивача на земельну ділянку, тобто змінені позовні вимоги є самостійною матеріально-правовою вимогою.
Отже заява про зміну предмета позову ОСОБА_1 є новим позовом, оскільки в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (визнання права власності саме на будівлі та споруди) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави), які позивач первісно не визначив підставою позову, враховуючи, що в обгрунтування позову про визнання права власності на земельну ділянку посилався, що його права порушено у зв`язку з облаштуванням відповідачами межі бетонними плитами, побудування споруд, у яких відсутня водостічна система, на які згідно заяви про зміну предмету позову і просить визнати право власності, враховуючи фактичні підстави, викладені у заяві про зміну предмету позову та наявність інших юридичних підстав.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, сформульованою у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23), яка є обов`язковою для застосування всіма судами.
Незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17.
Апеляційний суд враховує, що зміна предмета позову відбудеться тоді, коли в рамках конкретного позовної вимоги позивач замість одного способу захисту прав (який був заявлений раніше, при подачі позову) захоче скористатися іншим способом захисту, обґрунтовуючи свої позовні вимоги (предмет позову) тими самими обставинами, якими він обґрунтовував первісні вимоги.
Зміна підстав позову відбувається тоді, коли позивач в рамках конкретної позовної вимоги, в обґрунтування раніше заявлених позовних вимог (предмету позову) посилається на інші обставини якими він ці (перші) позовні вимоги, обґрунтовував.
Таким чином, суд першої інстанції, з яким погоджується й апеляційний суд, правильно відмовив у прийнятті заяви про зміну предмета позову та повернув її позивачу, оскільки позивачем не лише змінено предмет позовних вимог, а і його підстави, оскільки в заяві про зміну предмету позову викладені нові обґрунтування та обставини позовних вимог, визначено нові правові підстави позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач подав заяву про зміну предмету позову, доповнивши позовну заяву лише новими обставинами при збереженні в ній первісних обставин та змінив посилання на норми матеріального права, колегія суддів відхиляє, оскільки звертаючись з цією заявою позивач визначає нові правові підстави позовних вимог визнання частини споруд та будівель відповідачів самочинним будівництвом та визнання на них право власності як власника спірної земельної ділянки, тоді як у позовній заяві позивачем визначені правові підстави позову як визнання права на земельну ділянку у зв`язку з неузгодженим користуванням відповідачами частиною земельної ділянки позивача шляхом часткового зведення на ній самочинних будівель і споруд, що в сукупності дають право позивачу на звернення до суду з новими позовними вимогами в загальному порядку.
Апеляційний суд знаходить, що визнання права власності, яке не визнається іншою особою, та вимога про визнання права власності на самочинно збудоване майно є двома самостійними та окремими вимогами, як не залежать одна від одної, обґрунтовуються різними підставами та доводяться відмінними способами доказування.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у заяві від 12.11.2024 фактично змінено як предмет, так і підстави позову, що суперечить положенням ст. 49 ЦПК України, та не допускається.
Необгрунтованими є і доводи скарги про те, що ухвала суду першої інстанції від 20.11.2024 не відповідає вимогам ст. 259, 260, 261 ЦПК України, оскільки суд в судовому засіданні, яке відбулось в присутності всіх учасників справи видалився в нарадчу кімнату, проте оголошення вступної та резолютивної частини ухвали від 20.11.2024 не було та сама ухвала не була проголошена судом в судовому засіданні 20.11.2024 та підписана кваліфікованим підписом судді лише 21.11.2024, враховуючи наступне.
Як убачається з матеріалів справи, а саме протоколу судового засідання від 20.11.2024 під час розгляду справи судом було повідомлено про надходження заяви про зміну позовних вимог та судом була заслухана думка учасників справи щодо поданї заяви, після чого суд видалився до нарадчої кімнати.
Представник ОСОБА_1 адвокат Сагайдак А.В. приймав участь у судовому засіданні в режимі відео конференції за допомогою власних технічних засобів і після видалення суду до нарадчої кімнати вийшов з конференції що підтверджується протоколом судового засідання (а.с. 62-63 т. 4). У зв`язку з наведеним, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування оголошення судом першої інстанції ухвали не здійснювалось у зв`язку з неявкою учасників справи, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 64 т. 4).
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина четверта статті 268 ЦПК України).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України).
Тлумачення цих норм права, зокрема, свідчить, що оскільки учасники справи не з`явились, фіксування оголошення ухвали технічними засобами «ВКЗ» не здійснювалось, повний текст ухвали відповідає даті судового засідання 20.11.2024, підпис якої кваліфікованим підписом судді 21.11.2024, вчинено відповідно до вимог ч. 3 ст.і 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", відповідно до якої суд загальної юрисдикції вносить до ЄДРСР всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту, а тому вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
Інші доводи, викладені в апеляційні скарзі, не можуть бути підставою для скасування правильного рішення суду першої інстанції.
З огляду на викладене, відмовляючи у прийнятті та повертаючи заяву про зміну предмету позову, суд першої інстанції врахував обставини справи та норми законодавства, які їх регулюють, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для прийняття заяви про зміну предмету позову, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстави для скасування ухвали суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу суду - без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 20 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 15.01.2025.
Головуючий Судді:
Суд | Чернігівський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 15.01.2025 |
Оприлюднено | 17.01.2025 |
Номер документу | 124429217 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них: |
Цивільне
Чернігівський апеляційний суд
Висоцька Н. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні