Ухвала

від 14.01.2025 по справі 580/8225/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/8225/21

УХВАЛА

14 січня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Черкаської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління інспектування Черкаської міської ради про скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Виконавчого комітету Черкаської міської ради (далі - виконавчий комітет, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 28.09.2021 № 1041 "Про демонтаж тимчасової споруди по АДРЕСА_1 ".

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 28.09.2021 № 1041 "Про демонтаж тимчасової споруди по АДРЕСА_1 ".

Постановою від 21.07.2022 Шостий апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу Виконавчого комітету Черкаської міської ради залишив без задоволення, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року - без змін.

Постановою від 20.08.2024 Верховний Суд касаційну скаргу Виконавчого комітету Черкаської міської ради задовольнив частково. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2022 року у справі № 580/8225/21 скасував. Направив справу № 580/8225/21 на новий розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 прийнято адміністративну справу до провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року заяву представника позивача - адвоката Хаткового Андрія Вікторовича про забезпечення позову у адміністративній справі № 580/8225/21 повернуто заявнику без розгляду.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року у справі за заявою представника позивача - адвоката Хаткового Андрія Вікторовича про забезпечення позову у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Черкаської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління інспектування Черкаської міської ради про скасування рішення.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10 січня 2025 року складу колегії суддів: головуючий суддя Бєлова Л.В., судді Аліменко В.О., Безименна Н.В., передано для розгляду заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову. Вказану заяву отримано головуючим суддею Бєловою Л.В. 13 січня 2025 року.

У заяві про забезпечення позову позивач просить заборонити Виконавчому комітету Черкаської міської ради та Управлінню інспектування Черкаської міської ради вчиняти будь-які дії, пов`язані з демонтажем тимчасової споруди біля житлового будинку № 44 по вул. Смілянській у місті Черкаси (що є предметом спору, що розглядається), до яких входить як винесення припису Управління інспектування Черкаської міської ради щодо правомірності розміщення тимчасової споруди позивача (ФОП ОСОБА_2 ) за адресою АДРЕСА_1 , так і прийняття рішення Виконавчим комітетом Черкаської міської ради, щодо демонтажу вказаної споруди.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що предметом спору у цій справі є правомірність встановлення та діяльності тимчасової споруди, що належить позивачу та розміщена у місті Черкаси біля житлового будинку АДРЕСА_1 . 24 грудня 2024 року відповідач прийняв рішення №1781 "Про демонтаж тимчасової споруди по АДРЕСА_1 . На думку заявника, прийняття вказаного рішення унеможливлює судовий захист прав позивача у справі, що розглядається та є проявом неповаги до суду. Також апелянт зазначає, що оскільки справа №580/8225/21 перебуває на розгляді в Шостому апеляційному адміністративному суді, а також беручи до уваги те, що відповідачем прийнято рішення про демонтаж до 31.12.2024 тимчасової споруди, щодо правомірності розміщення якої здійснюється судовий захист прав та інтересів інваліда-візочника, то єдиним можливим і належним способом оперативного захисту прав позивача є подання заяви про забезпечення позову до суду апеляційної інстанції про забезпечення позову шляхом заборони виконавчому Комітету Черкаської міської ради та третій особі Управлінню Інспектування Черкаської міської ради - вчиняти будь-які дії, пов`язані з демонтажем тимчасової споруди біля житлового будинку АДРЕСА_1 .

Перевіривши вказану заяву, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною першою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Суд зазначає, що підстави забезпечення позову, передбачені ч.2 ст. 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

За правилами частин першої, третьої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Не допускається забезпечення позову, зокрема шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (пункт 5 частини 3 статті 151 КАС України).

Тобто, вжиття заходів забезпечення позову, які передбачені частиною 1 статті 151 КАС України можливі лише за наявності обставин, визначених частиною 2 статті 150 КАС України. При цьому, не допускається застосування заходів забезпечення позову, передбачених приписами частини 3 статті 150 КАС України.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених КАС України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 420/6907/20, від 13.05.2021 у справі № 420/2719/20, від 23.09.2021 у справі № 420/11076/20 та від 01.06.2022 у справі № 580/5656/21.

У постанові Верховного Суду від 10 липня 2022 року у справі № 260/259/20 зазначається: « 129. На переконання колегії суддів, про тимчасовий характер будівлі (споруди) може свідчити те, що така є тимчасовою збірно-розбірною будівлею, зведена (влаштована) без фундаменту, з недовговічного матеріалу, сезонного використання без утеплення основних огороджувальних конструкцій (навіси, палатки, кіоски, накриття, літні душі, вбиральні, теплиці, покриті поліетиленовою плівкою, тощо). 130.Такі критерії тимчасовості споруди визначені у пункті 2 розділу ІІІ Інструкцію про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна.».

Верховний Суд у постанові від 20 серпня 2024 року у справі, що розглядається, вказав, що відповідач у відзиві на позовну заяву, апеляційній скарзі та касаційній скарзі зазначає про те, що 25.05.1999 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу металевого павільйону, який знаходиться в АДРЕСА_1 , розміщений на земельній ділянці розміром 22,7 кв.м., наданій у тимчасове користування на підставі договору від 20.07.1998 № 1202.

28.09.2021 Виконавчий комітет Черкаської міської ради прийняв рішення № 1041 «Про демонтаж тимчасової споруди по АДРЕСА_1 », яке оприлюднене 01.10.2021 на сайті Черкаської міської ради.

Як вказано вище, заявник просить суд заборонити Виконавчому комітету Черкаської міської ради та Управлінню інспектування Черкаської міської ради вчиняти будь-які дії, пов`язані з демонтажем тимчасової споруди біля житлового будинку АДРЕСА_1 (що є предметом спору, що розглядається), до яких входить як винесення припису Управління інспектування Черкаської міської ради щодо правомірності розміщення тимчасової споруди позивача (ФОП ОСОБА_2 ) за адресою АДРЕСА_1 , так і прийняття рішення Виконавчим комітетом Черкаської міської ради, щодо демонтажу вказаної споруди.

При цьому, заявник зазначає, що Виконавчий комітет Черкаської міської ради 24.12.2024 прийняв рішення №1781 "Про демонтаж тимчасової споруди по

АДРЕСА_1 , колегія суддів зазначає, що вказане рішення не є предметом оскарження у цій справі. Натомість, позивач вважає, що прийняття вказаного рішення унеможливлює судовий захист його прав у справі, що розглядається.

У рішенні від 24.12.2024, зокрема зазначено: "1. Робочій групі з демонтажу незаконного розміщених об`єктів на території міста Черкаси: 1.1. Із залученням підрядної організації до 31.12.2024 організувати та провести демонтаж тимчасової споруди по АДРЕСА_1 , власником якої є фізична особа підприємець ОСОБА_1 .

Колегія суддів наголошує, що рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Однак, доказів, які б свідчили про вчинення дій з боку відповідача на виконання рішення Виконавчого комітету Черкаської міської ради від 24.12.2024, зокрема укладання договору з підрядною організацією договору, предметом якого є надання послуг з демонтажу даного об`єкта, з огляду на встановлену процедуру, до заяви про забезпечення позову не додано.

Щодо забезпечення позову шляхом заборони Виконавчому Комітету Черкаської міської ради та третій особі Управлінню Інспектування Черкаської міської ради - вчиняти будь-які дії, пов`язані з демонтажем тимчасової споруди біля житлового будинку АДРЕСА_1 , колегія суддів зазначає наступне.

Предметом забезпечення позову є саме тимчасова споруда, яка за своєю суттю має бути пересувною.

Верховний Суд, повертаючи цю справу на новий розгляд до суду першої інстанції, зазначив, що позивач не надав, а суди не досліджували доказів, які підтверджують правові підстави розміщення тимчасової споруди - торгового павільйону по АДРЕСА_1 , а також строк дії відповідних дозвільних документів та їх чинність на час прийняття рішення про демонтаж від 28.09.2021 № 1041.

На час вирішення судом апеляційної інстанції заяви про забезпечення позову позивачем такі докази не подані.

При цьому колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції розглядає вказану заяву в межах строку, встановленого положеннями ч. 1 ст. 154 КАС України, та без матеріалів справи, оскільки ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року справу витребувано з суду першої інстанції, яка станом на час розгляду цієї заяви до суду апеляційної інстанції не надходила. Тому, відсутня можливість перевірити подання таких доказів позивачем до суду першої інстанції.

Крім того, навіть якщо припустити можливий демонтаж тимчасової споруди позивача, вказане не свідчить про неможливість захистити його права у судовому порядку, оскільки мова йде про тимчасову споруду, яка є пересувною та, у разі поновлення прав позивача у судовому порядку, може бути повернута на попереднє місце розташування.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 14 березня 2024 року у справі №540/7262/21.

Як зазначалось, згідно зі статтею 152 КАС України одним з обов`язкових елементів заяви про забезпечення позову є обґрунтуванням необхідності забезпечення позову.

У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

Натомість, позивачем у заяві не наведено обґрунтування доцільності вжиття кожного із запропонованих заходів забезпечення позову, як-то заборони третій особі виносити приписи, так і приймати відповідачу рішення щодо демонтажу споруди, не вказано конкретних та очевидних обставин, що потенційно могли б створити небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі. Так само не підтверджено, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

З огляду на викладене, розглянувши заяву про забезпечення позову та подані до неї матеріали, оцінивши достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволені заяви про забезпечення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 150, 154, 241-243, 248, 249, 321, 325, 328 КАС України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді В.О. Аліменко,

Н.В. Безименна