Рішення

від 26.11.2007 по справі 13/317-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/317-07

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"26" листопада 2007 р.                                                                             Справа № 13/317-07

за позовом  Закритого акціонерного товариства "Золоті ворота", м. Київ

до  Громадської організації товариство індивідуальних забудовників "Золоті ворота", смт. Козин, Обухівський р-н

про заборону використання назви та вчинення певних дій

 Суддя С.Ю. Наріжний

Представники:

від позивача Вернигора М.С. - довіреність № 7 від 27.07.2007р.

від відповідача Іванишин О.О. - довіреність б/н від 10.09.2007р.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Закритого акціонерного товариства "Золоті ворота" (далі –позивач) до Громадської організації товариство індивідуальних забудовників "Золоті ворота" (далі –відповідач) про заборону використання назви "Золоті ворота" та спонукання змінити назву яка б виключала поєднання слів „Золоті ворота” шляхом внесення та реєстрації відповідних змін до статуту.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив право інтелектуальної власності позивача на використання комерційного найменування «Золоті ворота», оскільки в своїй діяльності він незаконно використовує комерційне найменування «Золоті ворота», чим завдав шкоди, оскільки відповідач здійснює свою діяльність на одній території з позивачем, постійно псує йому ділову репутацію та створює йому негативну рекламу, оскільки постійно вступає в суперечки, в тому числі розпочав судові справи з організаціями які діють на території котеджного містечка так і за його межами, що негативно відображається на іміджі позивача та якості проживання в самому містечку.

04.06.2007 р. відповідач надав суду відзив на позов згідно якого позовні вимоги не визнає повністю виходячи з наступного.

Громадська організація «Товариство індивідуальних забудовників «Золоті Ворота»була створена та зареєстрована 22.11.2002 року. Згідно п.1.1. Статуту відповідача, Громадська організація «Товариство індивідуальних забудовників «Золоті Ворота»є об'єднанням громадян, створеним для задоволення та захисту своїх спільних інтересів. Відповідно до п.1.2. зазначеного Статуту Товариство об'єднує осіб, які є власниками індивідуальних будинків або проводять забудову в межах житлового містечка „Золоті ворота”, розташованого на території селища Козин Обухівського району Київської області. Позивач безпідставно звинувачує відповідача в використанні комерційного найменування «Золоті ворота», оскільки, відповідач, як непідприємницьке товариство, взагалі не має комерційного найменування.

У запереченнях на відзив відповідача позивач зазначив, що зміст його позовних вимог полягає саме у забороні використовувати в назві відповідача поєднання слів „Золоті ворота”, тобто своїм позовом позивач намагається захистити свої права на комерційне найменування. Відповідач розпочав самовільну забудову земельної ділянки позивача по вул. Золоворітській, яка належить на праві постійного користування позивачу та здійснює фінансову діяльність та діяльність пов'язану з будівництвом.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,  проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 84 Цивільного кодексу України товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи.

26.04.1994 р. позивач отримав Свідоцтво про державу реєстрацію юридичної особи ЗАТ "Золоті ворота".

Відповідно до ч. 2 статті 90 Цивільного кодексу України юридична особа, що є підприємницьким товариством, може мати комерційне (фірмове) найменування.

Згідно Свідоцтва на знак для товарів і послуг від 15.09.2000 р. Закритим акціонерним товариством  "Золоті ворота" зареєстровано відповідний знак під яким товариство має право надавати, зокрема,  послуги з будівництва і ремонту та інші послуги включені до 37 Класу МІЖНАРОДНОЇ КЛАСИФІКАЦІЇ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ ДЛЯ РЕЄСТРУВАННЯ ЗНАКІВ - МКТП8, послуги з фінансової діяльності.

Як зазначає позивач він є основним забудовником котеджного містечка "Золоті ворота" в смт. Козин, Обухівського району, Київської області. З часу реєстрацію юридичної особи позивачем були створені об'єкти інженерно - технічної структури містечка "Золоті ворота", побудовані житлові будинки, розважальні та спортивні об'єкти. Тобто з 1994 року позивач почав використовувати комерційне найменування «Золоті ворота».

Відповідно до ст. 490 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності на комерційне найменування є: право на використання комерційного найменування; право перешкоджати іншим особам неправомірно використовувати комерційне найменування, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Позивач стверджує, що Громадська організація "Товариство індивідуальних забудовників "Золоті ворота" отримала статус юридичної особи і почала здійснювати на території котеджного містечка (тобто на одній території с ЗАТ "Золоті ворота") діяльність, незаконно використовуючи комерційне найменування «Золоті ворота», порушуючи право інтелектуальної власності позивача на комерційне найменування з огляду на таке:

- при наданні послуг відповідач використовує комерційне найменування позивача –«Золоті ворота»;

- зі Статуту відповідача вбачається, що товариство створене з метою задоволення і захисту соціальних економічних та спільних інтересів членів Товариства, пов'язаних, з будівниитвом. утриманням, благоустроєм та охороною індивідуальних житлових будинків (п. 3.1.) Для досягнення мети завданням Товариства є сприяння в будівництві та в обслуговуванні житлових будинків (п. 3.3.1). Таким чином на думку позивача стає очевидним, що на території котеджного містечка відповідач здійснює послуги пов'язані з будівництвом.

- позивачу відомі факти здійснення Відповідачем послуг з фінансової діяльності, здійснення яких не передбачена його Статутом від 20.11.2002 року, а саме укладання договорів фінансової поруки, що підтверджується (договором поруки №51 від 24.04.2007 року, претензією від 02.07.07 № 0038 .)

Тобто дії відповідача щодо використання комерційного найменування «Золоті ворота», на думку позивача завдають істотної шкоди позивачу, призводять до труднощів щодо вирізнення однієї юридичної особи від іншої та вводять в оману споживачів щодо їх справжньої діяльності і послуг.

          В зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, порушив право інтелектуальної власності позивача на використання комерційного найменування «Золоті ворота», оскільки в своїй діяльності незаконно використовує комерційне найменування «Золоті ворота позивач просить суд заборонити Громадській організації "Товариство індивідуальних    забудовників "Золоті ворота" використовувати в своїй назві поєднання слів «Золоті ворота»та зобов'язати  відповідача змінити назву, яка б виключала поєднання слів «Золоті ворота»шляхом внесення та реєстрації відповідних змін до її статуту.

          Згідно п. 1 ст. 489 Цивільного кодексу України правова охорона надається комерційному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності.

          Згідно п.2. ст. 489 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки.

          Відповідно до п. 5 ст. 159 Господарського кодексу України особа, яка використовує чуже комерційне найменування, на вимогу його власника зобов'язана припинити таке використання і відшкодувати завдані збитки.

Проте позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

          Громадська організація «Товариство індивідуальних забудовників «Золоті Ворота»зареєстрована 20.11.2002 року виконавчим комітетом Козинської селищної ради.

Згідно п.1.1. Статуту відповідача, Громадська організація «Товариство індивідуальних забудовників «Золоті Ворота»є об'єднанням громадян, створеним для задоволення та захисту своїх спільних інтересів.

Відповідно до п.1.2. зазначеного Статуту Товариство об'єднує осіб, які є власниками індивідуальних будинків або проводять забудову в межах житлового містечка „Золоті ворота”, розташованого на території селища Козин Обухівського району Київської області

Наведені в позовній заяві п.п. 3.1. та 3.3.1. Статуту відповідача чітко визначають, що діяльністю Відповідача є не «будівництво», як окремий вид діяльності взагалі, а «задоволення і захист соціальних, економічних та спільних інтересів членів Товариства, пов'язаних з будівництвом, утриманням, благоустроєм та охороною індивідуальних житлових будинків»та «сприяння в будівництві та в обслуговуванні житлових будинків»членів Товариства.

Суд не погоджується з твердженнями позивача, що поняття „будівництво” та  „задоволення і захист соціальних, економічних та спільних інтересів членів Товариства, пов'язаних з будівництвом, утриманням, благоустроєм та охороною індивідуальних житлових будинків та сприяння в будівництві” є тотожніми поняттями оскільки з їх змісту випливає, що процес захисту інтересів та будівництво регулюють дещо різні правовідносини.

Судом також досліджено Статут відповідача та встановлено, що він взагалі не містить такого розділу як «види діяльності»і не передбачає будь-яких видів діяльності, притаманних комерційному підприємству.

Позивач, в свою чергу, є саме комерційним підприємством і має серед інших видів комерційної діяльності такий вид як «будівництво».

Відповідно до статті 85 ЦК України непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Особливості правового статусу окремих видів непідприємницьких товариств встановлюються законом.

На переконання суду позивач безпідставно звинувачує відповідача в використанні комерційного найменування «Золоті ворота», адже відповідач, як непідприємницьке товариство, взагалі не має комерційного найменування.

Посилання позивача на ч . 2 ст. 90 ЦК України щодо того, що зазначена стаття  не містить заборону на можливість мати комерційне найменування для непідприємницьких товариств не є вірним оскільки дана стаття регулює відносини та визначає зміст комерційного найменування лише щодо підприємницьких товариств.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у даній справі суд враховує, що згідно частини 4 ст. 489 Цивільного кодексу України, особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізують, та послуги, які ними надаються.

До позначень, що є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару та послуг або особи, яка виробляє товар або надає послугу, відносяться позначення, які породжують у свідомості споживача асоціації, пов'язані з певною якістю, географічним походженням товарів або послуг або з певним виробником, які насправді не відповідають дійсності. Позначення може бути визнане оманливим або таким, що здатне вводити в оману, коли є очевидним, що воно в процесі використання як знака не виключає небезпеку введення в оману споживача.

Судом при дослідженні матеріалів справи та з усних пояснень представників сторін встановлено, що наявність у складі комерційних (фірмових) найменувань позивача та найменуванні відповідача слів "Золоті ворота" не є оманливим або таким, що  може ввести в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізують, або послуг, які ними надаються.

Також суд враховує, що позовна вимога про заборону використання в назві відповідача поєднання слів „Золоті ворота”, яка спрямована начеб-то на захист права та охоронюваних законом інтересів позивача на комерційне найменування,  не може бути задоволена також з огляду на те, що для захисту комерційного найменування позивача він повинен звертатись з вимогою не про заборону використання поєднання слів, що є правом кожної юридичної особи на вільний вибір свого найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму, а про заборону використання саме комерційного найменування за умов наявності такого у відповідача.

Крім того, суперечливість позиції позивача полягає також в тому, що в позовній заяві він посилається на норми законодавства та обставини справи, що стосується саме комерційного найменування, яке відповідач начебто незаконно використовує і тим самим порушує права позивача, але вже в прохальній частині позовної заяви позивач просить заборонити відповідачу використовувати не комерційне найменування „Золоті ворота”, а поєднання слів в своїй назві, при цьому не надаючи зазначеному будь-якого нормативно-правового обґрунтування.

Отже,  суду дійшов висновку про те, що відповідачем по справі використовується найменування, яке не є однаковим або тотожним з комерційним (фірмовим) найменуванням позивача та використання відповідачем власного найменування не може ввести в оману споживачів щодо послуг, які ним надаються.

Що стосується доводів позивача про факти самовільної забудови відповідачем земельної ділянки по вул. Золоворітській, яка належить на праві постійного користування позивачу та здійснення фінансової діяльності та діяльність пов'язаної з будівництвом, то вони не досліджується судом в межах даної справи, предметом якої є спір про використання комерційного найменування, а повинні вирішуватись в окремих позовних провадженнях у випадку, якщо позивач вважає, що зазначені дії порушують його права та охоронювані законом інтереси.

 Відповідно до статті 33, 34 ГПК  кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази   подаються    сторонами    та    іншими   учасниками судового процесу. Господарський   суд  приймає  тільки  ті  докази,  які  мають значення для справи.  Обставини справи, які  відповідно  до  законодавства  повинні бути  підтверджені  певними  засобами  доказування,   не    можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Витрати за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.44 ГПК України покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

                             В задоволенні позову відмовити повністю.                                                                                  

Суддя                                                                                Наріжний С.Ю.