Постанова

від 14.01.2025 по справі 916/1629/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/1629/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання Ісмаілова А.Н.

за участю представників учасників справи:

від Головного управління Національної поліції в Одеській області - Рудь В.В. на підставі самопредставництво;

від Фізичної особи-підприємця Тамбовцева Олександра Вікторовича, м. Одеса - Ткач Т.А. на ордеру;

від Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморськ Транссервіс», м.Одеса-Ткач Т.А. на підставі ордеру;

від Одеської обласної організації професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України, м. Одеса - не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області

на рішення Господарського суду Одеської області від 15.08.2024 року, м. Одеса, суддя Цісельський О.В. повний текст рішення складено та підписано 26.08.2024 року

у справі №916/1629/24

за позовом 1) Фізичної особи-підприємця Тамбовцева Олександра Вікторовича, м. Одеса;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморськ Транссервіс», м. Одеса

до відповідача: Головного управління Національної поліції в Одеській області, м. Одеса

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Одеської обласної організації професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України, м. Одеса

про зобов`язання звільнити самовільно зайняті земельні ділянки

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У квітні 2024 року Фізична особа-підприємець Тамбовцев Олександр Вікторович, м. Одеса та Товариство з обмеженою відповідальністю «Чорноморськ Транссервіс», м. Одеса звернулись до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якій просили суд зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,3508 га, кадастровий номер 5123755800:01:003:3068, за адресою: Одеська обл., смт. Таїрове, вул. Пивоварна, 10, яка на праві власності належить Тамбовцеву О.В. із приведенням її до придатного для використання стану; зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки площею 0,8213 га (загальна площа 4,700 га), кадастровий номер 5123755800:01:003:4985, за адресою: Одеська обл., смт. Таїрове, вул. Пивоварна, 4, яка на праві власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Чорноморськ Транссервіс» із приведенням її до придатного для використання стану.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Тамбовцев О.В. є власником земельної ділянки площею 0,3508 га, кадастровий номер 5123755800:01:003:3068, за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №3530 від 10.10.2022 року, засвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В.

14.02.2023 Фізична особа-підприємець Тамбовцев О.В. передав у безоплатне користування Одеській обласній організації професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ з метою виконання її статутних завдань та цілей вищевказану земельну ділянку за договором про надання майна у безоплатне користування №14-02 та актом передачі земельної ділянки від 14.02.2023.

За ствердженням позивача-1, всупереч імперативним нормам укладеного договору без будь-якого письмового погодження із власником майна Одеська обласна організація професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України передала вказану земельну ділянку Головному управлінню Національної поліції в Одеській області за договором про надання майна у безоплатне користування №15 від 23.03.2023, та на переданій у користування земельній ділянці було розташовано спеціалізований майданчик №9 ГУНП в Одеській області, на якому розміщуються тимчасово затримані транспортні засоби.

Проте, як стверджують позивачі, в подальшому, Головне управління Національної поліції в Одеській області фактично зайняло більшу площу території, ніж площа неправомірно переданої за договором від 23.02.2023 земельної ділянки, а саме: розміщення спеціалізованого майданчику №9 було здійснено із суттєвим виходом за межі фактично переданої ділянки у користування на 0,8213 га.

Отже, позивачі вважають, що Головне управління Національної поліції в Одеській області на підставі недійсного правочину зайняло земельну ділянку, яка на праві власності належить Фізичній особі-підприємцю Тамбовцеву О.В., площею 0,3508 га, і при цьому вийшло за її юридичні межі та самовільно зайняло частину суміжної земельної ділянки, площею 0,8213 га, яка на праві приватної власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Чорноморськ Транссервіс».

Відтак, за висновком позивачів, Головним управлінням Національної поліції в Одеській області було самовільно зайнято спірні земельні ділянки, у зв`язку з чим 25.05.2023 Фізична особа-підприємець Тамбовцев О.В. звернувся до Одеській обласній організації професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України із повідомленням про розірвання договору про надання майна у безоплатне користування від 14.02.2023, починаючи з 26.06.2023, однак жодної відповіді від Одеській обласній організації професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України не надійшло, будь-яких інших дій не вчинено, а земельна ділянка законному власнику повернута не була.

Також, позивач-1 зауважує, що оскільки станом на червень 2023 року фактичним користувачем земельної ділянки було Головне управління Національної поліції в Одеській області, то Фізична особа-підприємець Тамбовцев О.В. неодноразово особисто звертався до Головного управління Національної поліції в Одеській області із повідомленням та вимогою про необхідність звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, Головне управління Національної поліції в Одеській області вказані повідомлення було проігноровано.

Так, за висновком позивачів, Одеська обласна організація професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України, і Головне управління Національної поліції в Одеській області, будучи належним чином повідомлені про розірвання договору від 14.02.2023 та необхідність повернення земельної ділянки законному власнику, умисно ігнорують неодноразові звернення Фізичної особи-підприємця Тамбовцева О.В., оскільки Головне управління Національної поліції в Одеській області вже більш як рік продовжує протиправно експлуатувати самовільно зайняті земельні ділянки, незважаючи також і на закінчення 31.12.2023 строку дії договору, що є додатковим підтвердженням самовільного зайняття земельної ділянки.

Щодо обізнаності про використання відповідачем земельної ділянки позивач-1, окрім раніше зазначеного, зауважив, що дії Одеській обласній організації професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України, хоч і відповідали меті договору від 14.02.2023, однак були вчинені із грубим порушенням інших обов`язкових умов, а саме, про необхідність отримання письмової згоди власника на передачу майна в суборенду або користування третім особам.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.08.2024 року у справі №916/1629/24 (суддя Цісельський О.В. ) позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Тамбовцева Олександра Вікторовича, м. Одеса та Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморськ Транссервіс», м. Одеса до Головного управління Національної поліції в Одеській області задоволено повністю; зобов`язано Головне управління Національної поліції в Одеській області звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,3508 га, кадастровий номер 5123755800:01:003:3068, розташовану за адресою: Одеська обл., смт. Таїрове, вул. Пивоварна, 10, яка на праві власності належить Фізичній особі-підприємцю Тамбовцеву Олександру Вікторовичу, м. Одеса із приведенням її до придатного для використання стану; зобов`язано Головне управління Національної поліції в Одеській області звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки площею 0,8213 га (загальна площа 4,700 га), кадастровий номер 5123755800:01:003:4985, розташовану за адресою: Одеська обл., смт. Таїрове, вул. Пивоварна, 4, яка на праві власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Чорноморськ Транссервіс», м. Одеса із приведенням її до придатного для використання стану; стягнуто з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь Фізичної особи-підприємця Тамбовцева Олександра Вікторовича, м. Одеса судовий збір в розмірі 3 028 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8 000 грн; стягнуто з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморськ Транссервіс», м. Одеса судовий збір в розмірі 3 028 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7 000 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до умов укладеного договору № 14-02 від 14.02.2023, надання спірної земельної ділянки третьою особою у безоплатне користування відповідачу мало відбуватись за згодою власника Фізичної особи-пдприємця Тамбовцева О.В., проте такої згоди матеріали справи не містять, а відповідачем та третьою особою вказана обставина жодними належними доказами не спростована, у зв`язку із чим, суд першої інстанції погоджується з доводами позивача-1, що Одеською обласною організацією професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України передача відповідачу земельної ділянки площею 0,3508 га, кадастровий номер 5123755800:01:003:3068 вчинена із грубим порушенням обов`язкової умови договору, а саме, про необхідність отримання письмової згоди власника на передачу майна в користування ГУНП в Одеській області.

Окрім того, під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено самовільне зайняття ГУНП в Одеській області частини суміжної земельної ділянки 0,8213 га, загальна площа якої становить 4,700 га, кадастровий номер 5123755800:01:003:4985, розташованої за адресою: Одеська обл., смт. Таїрове, вул. Пивоварна, 4, яка на праві власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Чорноморськ Транссервіс», м. Одеса. З цього приводу судом першої інстанції зазначено, що умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки, у відповідача відсутні правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку, що фактично підтверджує факт самовільного зайняття земельної ділянки, а тому суд першої інстанції дійшов висновку, що надані позивачем-2 докази свідчать про самовільне зайняття ГУНП в Одеській області частини земельної ділянки площею 0,8213 га (загальна площа 4,700 га), кадастровий номер 5123755800:01:003:4985, а відтак, за вказаних обставин, позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморськ Транссервіс», м. Одеса про зобов`язання ГУНП в Одеській області звільнити частину вищевказаної земельної ділянки площею 0,8213 га, також підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Головне управління Національної поліції в Одеській області з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 15.08.2024 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Фізичної особи- підприємця Тамбовцева Олександра Вікторовича, м. Одеса, Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморськ Транссервіс» , м. Одеса у повному обсязі.

За доводами апеляційної скарги скаржник вважає оскаржуване рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки, на думку останнього, судом першої інстанції при прийняті рішення по справі не було взято до уваги, що Головним управлінням самовільно зайнята частина земельної ділянки площею 0,8213 га (загальна площа 4,700 га), кадастровий номер 5123755800:01:003:4985, яка розташована за адресою: Одеська обл., смт Таїрове, вул. Пивоварна, 4, та на праві власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Чорноморськ Транссервіс», м. Одеса була повністю звільнена. Зазначена інформація підтверджується листом від 27.06.2024 №25/707 начальника ВЗРСМ ЦЗ ГУНП в Одеській області Степана БАБЧУКА.

На переконання апелянта, неможливо погодитись з твердженнями суду, що Фізична особа-підприємець Тамбовцев О.В. не був обізнаний з тим, що земельна ділянка буде використовуватися Головним управлінням, оскільки 14.02.2023 останній уклав із Одеською обласною організацією професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України договір оренди (безоплатного користування) земельної ділянки площею 0,3508 га, кадастровий № 5123755800:01:003:3068, розташованої за адресою: Одеська область, Одеський район, смт. Таїрове, вул. Пивоварна, 10, з метою виконання її статутних завдань та цілей (договір від 14.02.2023 № 14-12). Водночас, було складено Акт передачі вказаної вище земельної ділянки у користування, в якому, зокрема, абзацом другим пункту 2.3 визначено, що користувач в особі Одеської обласної організаційної професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України зобов`язаний використовувати майно, що надається у користування, виключно у відповідності до мети оренди, визначеної у п. 1.3 цього договору. У свою чергу, пунктом 1.3. договору визначено, що майно, яке надається у користування, надається користувачу для здійснення діяльності у відповідності до статуту Одеській обласній організації професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України, в тому числі, з метою створення умов для підвищення ефективності оперативно-службової діяльності ГУНП в Одеській області, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію».

Водночас скаржник зауважує, що у абзаці третьому пункті 2.4 договору передбачено, що користувач має право здавати майно в суборенду або надавати його у користування третім особам будь якої форми власності за письмовою згодою позичкодавця, виключно в строки, які не перевищують строк користування майна, вказаний у пункті 4.1 договору.

При цьому, скаржник звертає увагу суду, що абзацом шостим вказаного пункту договору визначено, що користувач має право обладнати майно, що надається у користування, на власний розсуд.

Отже, на думку скаржника, Фізична особа-підприємець Тамбовцев О.В. був обізнаний стосовно того, що земельна ділянка, яка йому належить, буде використовуватись представниками ГУНП в Одеській області для розміщення на ній спеціального майданчика з метою розташування тимчасово-затриманих та вилучених транспортних засобів.

Також, скаржник вказує, що інформація про незаконне використання працівниками ГУНП в Одеській області частини земельної ділянки (кадастровий № 5123755800:01:003:4985), яка розташована за адресою: Одеська область, Одеський район, смт. Таїрове, вул. Пивоварна, 4, та належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Чорноморськ Транссервіс», свого обґрунтованого підтвердження не знайшла, тому що О.В. Тамбовцев при укладанні договору «Про безоплатне надання майна у користування» зумисно чи з необережності не обговорив при передачі майна наявні недоліки щодо відсутності матеріально-визначеної межі, за допомогою паркану (зокрема, його відсутності), між земельними ділянками кадастровий № 5123755800:01:003:3068, яка розташована за адресою: Одеська область, Одеський район смт. Таїрове, вул. Пивоварна, 10, та кадастровий № 5123755800:01:003:4985, яка розташована за адресою: Одеська область, Одеський район, смт. Таїрове, вул. Пивоварна, 4.

Отже, скаржник звертає увагу на те, що позивач-1 у відповідності до положень Цивільного кодексу України несе відповідальність за недоліки майна, які він умисно чи з грубої необережності не обговорив при передачі цього майна у безоплатне користування.

Також скаржник вказує, що станом на сьогодні ГУНП в Одеській області вживаються дієві заходи щодо найшвидшого звільнення території земельної ділянки площею 0,3508 га, кадастровий номер № 5123755800:01:003:3068, яка розташована за адресою: Одеська область, Одеський район смт. Таїрове, вул. Пивоварна, 10, та належить позивачу-1, і повернення вказаної земельної ділянки власнику.

Стосовно задоволення вимог в частині стягнення витрат на правничу допомогу адвоката на користь Фізичної особи-підприємця Тамбовцева Олександра Вікторовича у сумі 8 000 грн та на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморськ Транссервіс" у сумі 7 000 грн., скаржник зазначає, що задоволені судом 15 000 гривень на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям, що наведені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, оскільки надані послуги охоплюються двома послугами, а саме: зі здійснення підготовки заяв по суті спору позовної заяви та відповіді на відзив (в межах яких і формується правова позиція сторони по суті спору), а також участь у судових засіданнях. Між тим, увесь комплекс наданих адвокатом послуг стосувався захисту вимог обох позивачів.

Також скаржник стверджує, що жодного документу або запиту не було подано адвокатом окремо по кожному позивачу, усе готувалося колективно. Пояснення надавались представником разом за двох позивачів, а не по кожному окремо.

Скаржник зазначає, що обсяг виконаної роботи та час, витрачений адвокатом, які зазначені в актах виконаних робіт, є частково необґрунтованими, оскільки кількість годин, яка зазначена і необхідна була адвокату для вчинення відповідних дій, є завищеною з огляду на складність підготовки позовної заяви та її невеликий обсяг, підготовка цієї справи до розгляду в суді першої інстанції не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи; нормативно-правове регулювання спірних правовідносин докорінно не змінювалось, складання позову та відповіді на позов не вимагало вивчення та аналізу великого обсягу матеріалів.

З огляду на викладене скаржник стверджує, що до суду було подано колективну позовну заяву, причому невелику за обсягом, а відтак, витрачання по 10 годин часу на написання позовної заяви для кожного з позивачів, про що зазначено у вищезгаданих актах, є необґрунтованим. Так само в розрізі пред`явлення колективного позову вочевидь завищеним є і витрачання часу на надання інших видів послуг, зокрема, підготовка та подання відповіді на відзив, кожному з позивачів окремо, адже усі дії адвокатом вчинялись одноразово в інтересах обох позивачів.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.11.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Господарського суду Одеської області від 15.08.2024 року у справі №916/1629/24, справу призначено до судового розгляду.

27.11.2024 року через підсистему «Електронний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду від Фізичної особи-підприємця Тамбовцева Олександра Вікторовича надійшов відзив (вх.№ 3932/24/Д2), у якому відповідач просив суд апеляційної інстанції відмовити Головному управлінню Національної поліції в Одеській області у задоволенні його апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Відзив судовою колегією долучено до матеріалів господарської справи.

Зокрема, за доводами відзиву, посилання відповідача на лист начальника ВЗРСМ ЦЗ ГУНП в Одеські області Степана Бабчука від 27.06.2024 року № 25/707, у якому зазначається про так зване «найскоріше» звільнення земельної ділянки, не заслуговує на увагу, оскільки даний лист взагалі не стосується земельної ділянки з кадастровим номером 5123755800:01:003:4985, яка розташована за адресою: Одеська обл., смт Таїрове, вул. Пивоварна, 4, у ньому йде мова виключно про земельну ділянку площею 0,3508 га, кадастровий номер 5123755800:01:003:3068, за адресою: Одеська обл., смт. Таїрове, вул. Пивоварна, 10.

Отже, позивач-1 стверджує, що відповідачем не надано жодного належного доказу щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок законним власникам, а отже, заявлені аргументи про нібито їх звільнення є абсолютно безпідставними та не заслуговують на увагу суду.

Крім того, скаржник вважає, що відповідач, маючи намір ввести суд в оману щодо дійсних обставин справи, в своїй апеляційній скарзі тричі цитує пункт 2.4 договору, зазначаючи, що Тамбовцев О. В. був обізнаний стосовно того, що земельна ділянка, яка йому належить, буде використовуватись представниками ГУНП в Одеській області для розміщення на ній спеціального майданчика з метою розташування тимчасово затриманих та вилучених транспортних засобів.

Проте, такі доводи об`єктивно не відповідають дійсності та більш того прямо спростовуються як поданими у справі доказами, так і встановленими у судовому порядку обставинами даної справи.

Звертає увагу суду, що пунктом 2.4 договору про надання майна у безоплатне користування № 14-02 від 14.02.2023 року передбачено право користувача здавати майно в суборенду або надавати його у користування третім особам будь-якої форми власності за письмової згоди позичкодавця, виключно в строки, які не перевищують строк користування майном.

Однак, будь-якої згоди позивача-1 на використання належної йому земельної ділянки в суборенді не було й бути не могло, адже ані Одеська обласна організація професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України, ані ГУНП в Одеській області жодного разу не звертались до позивача-1 із подібними проханнями (докази зворотного у матеріалах даної справи відсутні).

Отже на думку позивача, всі посилання апелянта про нібито усну домовленість із позивачем є надуманими, безпідставними та здійснюються виключно для заплутування реальних обставин даної справи та затягування судового процесу з метою невиконання законного судового рішення.

У зв`язку із вищевикладеним позивач вважає, що всі заявлені апелянтом обставини вже неодноразово досліджувалися в рамках даної справи та їм була надана належна правова оцінка, а будь-яких інших доводів та доказів на їх підтвердження сторона апелянта не надає, то відповідно є очевидним, що подання даної апеляційної скарги є не реалізацією ГУНП в Одеській області свого процесуального права на оскарження, а свідомим зловживанням з метою невиконання законного судового рішення.

Щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу позивач вказує, що Господарський суд Одеської області у своєму рішенні від 15.08.2024 року повно і правильно дійшов висновку про співмірність таких витрат до стягнення у розмірі 15 000 грн, що відповідає як основоположним принципам господарського судочинства, так і сталій судовій практиці.

У зв`язку із чим позивач вважає, що посилання апелянта на необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу є безпідставними, а тому, не заслуговують на увагу суду.

Таким чином, враховуючи, що апелянтом не підтверджено факту законності зайняття земельних ділянок позивачів на підставі договору про надання майна у безоплатне користування; не надано жодного належного доказу звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок ні на вимогу позивачів, ні на вимогу суду; не наведено жодної змістовної аргументації для зменшення витрат на професійну правничу допомогу, позивач вважає, що апеляційна скарга є абсолютно невмотивованою та такою, що не спростовує висновків Господарського суду Одеської області, викладених у рішенні від 15.08.2024 року, яке є законним та ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Інші учасники справи своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзиви на апеляційну скаргу, в строк, визначений ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження у справі, не надали, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

В судовому засіданні, представник Головного управління Національної поліції в Одеській області просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з мотивів викладених письмово в апеляційній скарзі.

Представник позивача-1 просив суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення , рішення суду першої інстанції без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи звіти про відправку ухвали апеляційного господарського суду про призначення дати розгляду справи до їх електронних кабінетів.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності інших представників учасників справи.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Головного управління Національної поліції в Одеській області, м. Одеса не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 15.08.2024 року у справі №916/1629/24 не потребує скасування, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Тамбовцев Олександр Вікторович зареєстрований як фізична особа-підприємець з 16.04.2007, відомостей про припинення підприємницької діяльності станом на момент звернення з позовом немає, основним видом діяльності особи є діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 200448792 від 16.02.2020 та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5113735082020 від 14.02.2020, земельна ділянка з кадастровим номером 5123755800:01:003:4985, площею 4,7 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Чорноморськ Транссервіс». Вказана інформація також відображена в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 372423868 від 02.04.2024.

Згідно з кадастровим планом, що є додатком до вищевказаного витягу з Державного земельного кадастру, земельна ділянка з кадастровим номером 5123755800:01:003:4985 межує, серед іншого, із земельною ділянкою Бурляєва Є.Ю.

10.10.2022 між ОСОБА_1 , як продавцем, та ОСОБА_2 , як покупцем, укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до п. 1.1. якого продавець передає у власність, а покупець приймає у власність земельну ділянку загальною площею 0,3508 га і сплачує за неї обумовлену суму на умовах за цим договором. Земельна ділянка, яка відчужується за цим договором, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5123755800:01:003:3068. Цільове призначення (використання) земельної ділянки: для ведення особистого селянського господарства. Земельна ділянка виділена в натурі на місцевості, в межах згідно з планом.

Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В. та зареєстрований в реєстрі за № 3530.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 312009373 від 10.10.2022, Тамбовцеву О.В. на праві приватної власності належить земельна ділянка, площею 0,3508 га, кадастровий номер 5123755800:01:003:3068. Вказана інформація також відображена в Інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 372423391 від 02.04.2024.

14.02.2023 між Фізичною особою-підприємцем Тамбовцевим О.В. (позичкодавець) та Одеською обласною організацією професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України (користувач) укладено договір про надання майна у безоплатне користування № 14-02, відповідно до п. 1.1. якого позичкодавець зобов`язується передати користувачу у строкове безоплатне користування нерухоме майно у вигляді земельної ділянки площею 0,3508 га, кадастровий номер: 5123755800:01:003:3068 (нормативна грошова оцінка відповідно Витягу № НВ-9911714982023 - 9430,12 грн), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (далі - майно).

Згідно п. 1.3. договору № 14-02 від 14.02.2023, майно, що надається у користування, надається користувачу для здійснення діяльності у відповідності до Статуту Одеської обласної організації професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справі України, в тому числі, і з метою створення умов для підвищення ефективності оперативно-службової діяльності Головного Управління Національної поліції в Одеській області, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію».

При цьому, відповідно до п.1.6. договору № 14-02 від 14.02.2023 майно, що передається в безоплатне користування, оглянуто користувачем до підписання даного договору. На момент огляду будь-яких недоліків, які перешкоджали б його використанню за призначенням, не виявлено. Користувач заявляє, що не має будь-яких претензій до позичкодавця з приводу якісних технічних характеристик зазначеного майна.

Пунктом 2.2 вказаного договору передбачене право позивача виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору або його розірвання. При цьому, п. 2.3. даного договору встановлений обов`язок користувача у разі припинення або розірвання договору повернути позичкодавцю майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в користування, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати позичкодавцю збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) майна що передається у користування.

Окрім того, згідно п. 2.4. договору № 14-02 від 14.02.2023 користувач має право, серед іншого, здавати майно в суборенду або надавати його у користування третім особам будь- якої форми власності за письмовою згодою позичкодавця, виключно в строки, які не перевищують строк користування майна, вказаний у пункті 4.1 даного договору.

Цей договір укладається на строк до 31.12. 2023 року, який діє з моменту підписання його сторонами. У відповідності до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України, умови даного договору застосовуються до відносин між сторонами, що виникли з 01.01.2023 (п. 4.1., 4.2. договору № 14-02 від 14.02.2023).

В пункті 6.1. даного договору визначено, що сторона має право у будь-який час відмовитися від договору оренди, письмово попередивши про це іншу сторону за один місяць.

Як свідчить акт передачі земельної ділянки від 14.02.2023, підписаний Фізичною особою-підприємцем Тамбовцевим О.В. та Одеською обласною організацією професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України, позичкодавець фактично передав в користування, а користувач прийняв земельну ділянку площею 0,3508 га, кадастровий номер: 5123755800:01:003:3068, розташовану за адресою: вулиця Пивоварна,10 смт. Таїрове, Одеського району Одеської області. Земельна ділянка у відмінному стані з твердим покриттям передана в користування (п. 1, 2 акту від 14.02.2023).

В подальшому, Одеська обласна організація професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України (позичкодавець) та Головне управління Національної поліції в Одеській області (користувач) уклали договір про надання майна у безоплатне користування № 15 від 23.02.2023.

За цим договором позичкодавець зобов`язується передати користувачу у строкове безоплатне користування нерухоме майно у вигляді земельної ділянки площею 0,3508 га, кадастровий номер: 5123755800:01:003:3068 (нормативна грошова оцінка відповідно Витягу № НВ-9911714982023 - 9430,12 грн.), розташоване за адресою: вулиця Пивоварна,10 смт. Таїрове, Одеського району Одеської області (далі - майно). Майно, що передається у користування, належить Фізичній особі-підприємцю Тамбовцеву Олександру Вікторовичу на праві власності на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки №3530 від 10.10.2022, засвідченому приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В., та знаходиться у строковому платному користуванні позичкодавця, із правом надання даного майна у суборенду або користування третім особам (п. 1.1., 1.2. договору № 15 від 23.02.2023).

Відповідно до п.п. 1.3., 1.4. договору № 15 від 23.02.2023 майно, що надається у користування, надається користувачу на виконання колективного договору, з метою створення умов для підвищення ефективності оперативно-службової діяльності Головного управління Національної поліції в Одеській області з питань функціонування спеціальних майданчиків і стоянок для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку тимчасового затримання працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції транспортних засобів та їх зберігання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1102.

Майно, що передається в користування, оглянуто користувачем до підписання даного договору. На момент огляду будь-яких недоліків, які перешкоджали б його використанню за призначенням, не виявлено. Користувач заявляє, що не має будь-яких претензій до позичкодавця з приводу якісних технічних характеристик зазначеного майна.

Згідно п. 2.3. договору № 15 від 23.02.2023 користувач зобов`язаний, зокрема, у разі припинення або розірвання договору повернути позичкодавцю майно, що передане у користування, в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в користування, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати позичкодавцю збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) майна що передається в користування.

Пунктами 4.1., 4.2. договору № 15 від 23.02.2023 сторони погодили, що він укладається на строк до 31.12. 2022 року, який діє з моменту підписання його сторонами. У відповідності до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України, умови даного договору застосовуються до відносин між сторонами, що виникли з 01.01.2023.

Одеська обласна організація професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України, в свою чергу, також фактично передала в користування, а Головне управління Національної поліції в Одеській області прийняло земельну ділянку площею 0,3508 га, кадастровий номер: 5123755800:01:003:3068, розташовану за адресою: вулиця Пивоварна,10 смт. Таїрове, Одеського району Одеської області, за актом передачі земельної ділянки в користування від 23.02.2023.

25.05.2023 Фізична особа-підприємець Тамбовцев О.В. звернувся до Одеської обласної організації професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України з повідомленням про вимогу розірвання договору про надання майна у безоплатне користування з 26.06.2023 у зв`язку з розміщенням на земельній ділянці спеціалізованого майданчика № 9 ГУНП в Одеській області та фактичним самовільним зайняттям території земельної ділянки поза межами укладеного договору. На даному повідомленні міститься підпис невстановленої особи та печатка третьої особи.

30.06.2023 Фізична особа-підприємець Тамбовцев О.В. звернувся до ГУНП в Одеській області з листом, яким повідомив про обставини, що договір про надання майна у безоплатне користування вважається розірваним та на теперішній час відсутні будь-які правові підстави для розміщення спеціалізованого майданчика № 9 ГУНП в Одеській області на належній позивачу-1 земельній ділянці, у зв`язку з чим останній просив відповідача вжити заходів, спрямованих на усунення порушень його речових прав через самовільне зайняття земельної ділянки та бездіяльність відповідальних осіб, яка полягає у поверненні та звільненні зайнятої земельної ділянки. Вказаний лист отриманий відповідачем 30.06.2023, про що свідчить відмітка про прийняття на самому листі.

В матеріалах справи міститься лист ГУНП в Одеській області № 25/623/1 від 10.07.2023 на адресу Фізичної особи-підприємця Тамбовцева О.В., в якому, окрім іншого, зазначено, що повідомлення позивача-1 (вхід. ЦЗ № Т-21 від 04.07.2023) про направлення ООО ПСАП ОВС України листа про розірвання договору про надання у безоплатне користування земельної ділянки площею 0,3508 га, кадастровий номер 5123755800:01:003:3068, взято до уваги, проте будь-якого повідомлення про розірвання договору від ООО ПСАП ОВС України до ГУНП в Одеській області не надходили. При цьому, доказів направлення вказаного листа позивачу-1 та відповідно його отримання останнім, відповідачем до матеріалів справи не надано.

06.09.2023 Фізична особа-підприємець Тамбовцев О.В. направив на адресу ГУНП в Одеській області претензію від 05.09.2023, в якій були викладені всі вищезазначені обставини, у зв`язку з чим позивач-1 просив повернути земельну ділянку площею 0,3508 га, кадастровий номер 5123755800:01:003:3068, розташованої за адресою: вулиця Пивоварна,10 смт. Таїрове, Одеського району Одеської області, яка перебуває у користуванні ГУНП в Одеській області, протягом 10 днів з дня отримання даної претензії. Належні докази направлення вказаної претензії на адресу відповідача містяться в матеріалах справи.

Листом № 255 від 11.09.2023 Одеська обласна організація професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України повідомила представника Фізичної особи-підприємця Тамбовцева О.В., що з метою реалізації статутних завдань, визначених чинним законодавством України та на виконання колективного договору між Головним управлінням Національної поліції в Одеській області та Одеською обласною організацією ПАП ОВС України згідно договору про надання майна у безоплатне користування № 15 від 23.02.2023, остання передала у строкове безоплатне користування вищезазначене нерухоме майно ГУНП в Одеській області, про що свідчить Акт передачі земельної ділянки в користування від 23.02.2023.

В свою чергу, ГУНП в Одеській області листом № 25/18аз від 12.09.2023 також повідомило Фізичну особу-підприємця Тамбовцева О.В. про користування земельною ділянкою, власником якої є позивач-1, на підставі договору № 15/54 про надання майна у безоплатне користування від 20.02.2023, укладеного між третьою особою та відповідачем. До вказаного договору була додана копія відповідного договору № 15/54 від 23.02.2023 та акту передачі земельної ділянки в користування від 23.02.2023.

За результатами розгляду адвокатського запиту (вхід. ВДЗ від 09.10.2023 № 706/аз/еп) відповідач листом № 25/19/аз від 13.10.2023 повідомив адвоката позивачів, що земельна ділянка, кадастровий номер 5123755800:01:003:3068, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є Фізична особа-підприємець Тамбовцев О.В., перебуває у користуванні ГУНП в Одеській області на підставі договору № 15/54 про надання майна у безоплатне користування від 23.02.2023, укладеного між Одеською обласною організацією професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України та Головним управлінням Національної поліції в Одеській області. У вказаному листі також зазначено, що відповідач використовує вказану земельну ділянку в межах, переданих відповідно до акту передачі земельної ділянки в користування від 23.02.2023, яка була визначена огорожею, та на її території розташовано спеціальний майданчик для тимчасово затриманих транспортних засобів ГУНП в області, який підпорядкований ВЗРСМ ЦЗ ГУНП в Одеській області.

У відповідь на адвокатський запит (вхід. ВДЗ від 12.12.2023 № 879/аз/еп) Головне управління Національної поліції в Одеській області листом № 25/26аз від 18.12.2023, окрім раніше зазначеного у листі № 26/19/аз від 18.10.2023, повідомило представника позивачів, що відповідачу невідомо про наявність або відсутність письмової згоди Фізичної особи-підприємця Тамбовцева О.В. на передачу третьою особою у безоплатне користування до відповідача вказаної земельної ділянки.

Сертифікованим інженером-землевпорядником Козарізом Ю.С., за участі депутатів Таїровської селищної ради Синіговець В.І., Бурлаки Р.А., у присутності Тамбовцева О.В. та Тамбовцева Д.О., було проведено обстеження земельних ділянок площею 0,3508 га, кадастровий номер 5123755800:01:003:3068, та площею 4,700 га, кадастровий номер 5123755800:01:003:4985, що розташовані за адресою: Одеська обл., смт. Таїрове, вул. Пивоварна, 10 та вул. Пивоварна, 4 відповідно, у зв`язку з необхідністю визначення фактичної площі самовільно зайнятих земельних ділянок, за результатами чого був складений Акт обстеження земельної ділянки від 01.04.2024.

За змістом цього Акту земельна ділянка площею 0,3508 га, кадастровий номер 5123755800:01:003:3068 належить Тамбовцеву О.В., а земельна ділянка площею 4,700 га, кадастровий номер 5123755800:01:003:4985 належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Чорноморськ Транссервіс», та в ході обстеження було виявлено, що на них розміщено спеціалізований майданчик № 9 ГУНП в Одеській області, на якому перебувають тимчасово затримані транспортні засоби. При цьому, площа розміщення спеціалізованого майданчика охоплює територію обстежуваних земельних ділянок наступним чином: 0,3508 га земельної ділянки із кадастровим номером 5123755800:01:003:3068 та 0,8213 земельної ділянки із кадастровим 5123755800:01:003:4985, а загалом площа самовільно зайнятих земельних ділянок становить 1,1721 га. До акту додана експлікація земель.

З листа Центру забезпечення Головного управління Національної поліції в Одеській області № 25/4/0 від 11.04.2024 до УГІ ГУНП в Одеській області вбачається, що з початку листопада 2023 року спеціальний майданчик для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів ГУНП в Одеській області припинив прийняття на зберігання будь-яких транспортних засобів та керівництвом спрямовувались службові телеграми по територіальним підрозділам поліції Одеської області про необхідність надання доручень слідчим, дізнавачам, в провадженні яких знаходяться кримінальні провадження, розглянути можливість про передачу на відповідальне зберігання відповідних транспортних засобів їх власнику або належному користувачу.

Також, в матеріалах справи наявний лист ЦЗ ГУНП в Одеській області № 25/707 від 27.06.2024 до начальника відділу правового забезпечення ГУНП в Одеській області, який свідчить про те, що самовільно зайнята земельна ділянка, яка не передавалась відповідачу відповідно до договору № 15/54 та яка розташована за адресою: вулиця Пивоварна,10 смт. Таїрове, Одеського району Одеської області, на теперішній час повністю звільнена від транспортних засобів, їх залишок перебуває на території земельної ділянки кадастровий номер 5123755800:01:003:3068 та наразі керівництвом здійснюються заходи щодо найскорішого її звільнення.

Інших належних та допустимих доказів матеріали справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин, які підтверджують або спростовують підстави для зобов`язання Головного управління Національної поліції в Одеській області звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,3508 га, кадастровий номер 5123755800:01:003:3068, за адресою: Одеська обл., смт. Таїрове, вул. Пивоварна, 10, яка на праві власності належить Фізичній особі-підприємцю Тамбовцеву О.В. із приведенням її до придатного для використання стану та зобов`язання Головного управління Національної поліції в Одеській області звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки площею 0,8213 га (загальна площа 4,700 га), кадастровий номер 5123755800:01:003:4985, за адресою: Одеська обл., смт. Таїрове, вул. Пивоварна, 4, яка на праві власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Чорноморськ Транссервіс» із приведенням її до придатного для використання стану.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України).

Статями 184, 186, 187 Цивільного кодексу України встановлено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

За змістом ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з нормами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 827 Цивільного кодексу України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні, (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними. До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.

У п. 3 ч. 2 ст.833 Цивільного кодексу України зазначено, що користувач зобов`язаний повернути річ після закінчення строку договору в такому самому стані, в якому вона була на момент її передання.

Згідно з ч. 2 ст. 834 Цивільного кодексу України позичкодавець має право вимагати розірвання договору і повернення речі у разі, якщо: 1) у зв`язку з непередбаченими обставинами річ стала потрібною йому самому; 2) користування річчю не відповідає її призначенню та умовам договору; 3) річ самочинно передана у користування іншій особі; 4) в результаті недбалого поводження з річчю вона може бути знищена або пошкоджена.

Відповідно до ст. 836 Цивільного кодексу України, якщо після припинення договору користувач не повертає річ, позичкодавець має право вимагати її примусового повернення, а також відшкодування завданих збитків.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (частина 1 статті 3 Земельного кодексу України).

Пунктами «б», «ґ» статті 5 Земельного кодексу України передбачено, що земельне законодавство базується на принципах, зокрема, забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; забезпечення гарантій прав на землю. Земля є унікальним обмеженим природним ресурсом. Земля є базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення (стаття 19 Земельного кодексу України).

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності (частина 3 статті 78 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Частина 2 ст.152 Земельного кодексу України передбачає, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Частиною 3 ст.152 Земельного кодексу України передбачає можливість здійснення захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Відповідно до ч.1 ст.212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

У постанові Верховного Суду від 20.02.2020 року у справі №1940/1655/18 суд зазначив: «Згідно із положеннями статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочинну щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

3 аналізу зазначеної норми вбачається, що будь-які дії, направлені на фактичне використання земельної ділянки без оформлення права власності на земельну ділянку або права постійного користування чи права оренди земельної ділянки в порядку, визначеному законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно тa їx обтяжень", є самовільним заняттям земельної ділянки».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 556/1383/17 (провадження № 61-5895св22) зазначено, що: «у постановах Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у праві № 523/6532/14-ц (провадження № 61-7533св20), від 21 липня 2021 року у справі № 20/3561/18 (провадження № 61-16012св20), від 27 липня 2021 року у справі № 686/19201/15 провадження № 61-3808c621), від 18 листопада 2021 року у справі № 642/8771/19 провадження № 61-9957c621) вказано, що у разі доведеності факту самовільного зайняття земельної ділянки та розміщення на ній самочинного будівництва, власник не позбавлений можливості захищати свої права у спосіб, який відповідатиме положенням статей 376, 391 Цивільного кодексу України статей 152, 212 Земельного кодексу України, зокрема, вимагати усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинного будівництва, звільнення земельної ділянки та приведення її у попередній стан.

У постанові Верховного Суду від 05.01.2024 року у справі №367/7905/18 суд зазначив: «передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами акт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або вчинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства-без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо)».

За встановленими у даній справі обставинами, правовідносини між Фізичною особою-підприємцем Тамбовцевим Олександром Вікторовичем та Одеською обласною організацією професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України виникли на підставі укладеного між ними 14 лютого 2023 року договору про надання майна у безоплатне користування № 14-02.

За змістом вказаного договору, позивач-1 передав у безоплатне користування Одеській обласній організаційній професійній спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України з метою виконання її статутних завдань та цілей належну йому земельну ділянку площею 0,3508 га, кадастровий номер 5123755800:01:003:3068, що розташована за адресою: Одеська обл., смт. Таїрове, вул. Пивоварна, 10, за актом передачі від 14.02.2023.

В подальшому, Одеська обласна організаційна професійна спілка атестованих працівників органів внутрішніх справ України передала вказану земельну ділянку ГУНП в Одеській області за договором про надання майна у безоплатне користування № 15 від 23.03.2023.

Проте, умовами п. 2.4. договору № 14-02 від 14.02.2023 було передбачено, що користувач дійсно має право здавати майно в суборенду або надавати його у користування третім особам, проте лише за письмовою згодою позичкодавця та виключно в строки, які не перевищують строк користування майна, вказаний у пункті 4.1 даного договору.

Отже, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що третя особа, як користувач, мала право використовувати об`єкт позички тільки особисто і лише за умови отримання та належного оформлення згоди позичкодавця, зокрема, шляхом делегування відповідного права умовами договору позички, користувач мав би право передавати майно у користування третім особам.

Зазначення у тексті договору мети використання майна: «створення умов для підвищення ефективності оперативно-службової ГУНП в Одеській області», не передбачає видів такої господарської діяльності, відсутнє також посилання на норми чинного законодавства, котрі регулюють можливість передачі майна у володіння третім особам без згоди власника майна.

Разом з тим, волевиявлення позичкодавця з приводу надання можливості використання майна не лише особисто користувачем, а також третіми особами, повинно бути чітким та однозначним, не допускати прихованого змісту.

Враховуючи умови укладеного договору № 14-02 від 14.02.2023 та норми чинного законодавства України, надання спірної земельної ділянки третьою особою у безоплатне користування відповідачу мало відбуватись тільки за згодою позичкодавця та власника Фізичної особи-підприємця Тамбовцева О.В., однак такої письмової згоди матеріали справи не містять, а відповідачем та третьою особою вказана обставина жодними належними доказами не спростована.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що передача Одеською обласною організацією професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України відповідачу земельної ділянки площею 0,3508 га, кадастровий номер 5123755800:01:003:3068 вчинена із грубим порушенням обов`язкової умови договору, а саме, необхідності отримання письмової згоди власника на передачу майна в користування ГУНП в Одеській області.

Окрім того, матеріалами справи також підтверджено факт самовільного зайняття ГУНП в Одеській області частини суміжної земельної ділянки 0,8213 га, загальна площа якої становить 4,700 га, кадастровий номер 5123755800:01:003:4985, розташованої за адресою: Одеська обл., смт. Таїрове, вул. Пивоварна, 4, яка на праві власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Чорноморськ Транссервіс». Вказане відображено в акті обстеження земельної ділянки від 01.04.2024, яким встановлено, що площа розміщення спеціалізованого майданчика № 9 охоплює, зокрема, 0,8213 га земельної ділянки із кадастровим номером 5123755800:01:003:4985.

При цьому, дана обставина жодним чином не заперечена та не спростована відповідачем, а лише зазначено про те, що фізично спірні земельні ділянки не розмежовані, у зв`язку з чим неможливо з`ясувати, де закінчується територія земельної ділянки, яка використовується відповідачем за договором безоплатного користування, та починається земельна ділянка Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморськ Транссервіс», м. Одеса.

Отже, враховуючи, що право користування земельною ділянкою площею 0,8213 із кадастровим номером 5123755800:01:003:4985 у ГУНП в Одеській області не виникло, колегія суддів зазначає, що розміщення на ній спеціалізованого майданчика № 9 чи іншим чином користування нею суперечить волі її дійсного власника, а саме, Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморськ Транссервіс» та створює перепони для власника у здійсненні права власності.

Згідно з положенням статті 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Приймаючи до уваги те, що умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки, у відповідача відсутні правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку, що фактично підтверджує факт самовільного зайняття земельної ділянки, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, про те, що що надані позивачем-2 докази свідчать про самовільне зайняття ГУНП в Одеській області частини земельної ділянки площею 0,8213 га (загальна площа 4,700 га), кадастровий номер 5123755800:01:003:4985, а відтак, за вказаних обставин, позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморськ Транссервіс» про зобов`язання ГУНП в Одеській області звільнити частину вищевказаної земельної ділянки площею 0,8213 га, також правильно задоволена судом першої інстанції.

При наданні оцінки діям сторін у спірних правовідносинах господарським апеляційним судом також враховано позицію Великої Палата Верховного Суду, викладену в ухвалі від 25.05.2023 у справі №909/1191/21, в якій Велика Палата зауважила наступне:

« 11. Колегія суддів зазначила, що добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) є однією із основоположних засад цивільного законодавства, і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідних правовідносин.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб».

В даному випадку, як вже зазначалося вище, судова колегія наголошує, що відповідачем не доведено суду недобросовісність позивача-1 у вигляді суперечливої поведінки.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав в даному випадку для задоволення позовних вимог про зобов`язання звільнити самовільно зайняті земельні ділянки .

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту ст.79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постанові від 16.02.2021 у справі №927/645/19.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою ВС у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Надаючи оцінку всім доказам та доводам позивача у їх сукупності із застосуванням стандарту доказування «вірогідності доказів», судова колегія доходить висновку про те, що докази, надані позивачем на підтвердження обставини того, що відповідачем було безпідставно зайняті земельні ділянки, є такими, що відповідають таким стандартам, а відповідачем у даному випадку ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належними та допустимими доказами не доведено відсутності правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,3508 га та частину земельної ділянки площею 0,8213 га. При цьому доводи апелянта стосовно того, що ним вже фактично звільнено частину земельної ділянки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції і не можуть бути підставою для скасування вірного рішення суду, а можуть стосуватися тільки питань виконання судового рішення.

Щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає таке.

Згідно із положеннями ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як вбачається із наданого представником позивачів розрахунку судових витрат, в ході розгляду даної справи в суді першої інстанції представником позивачів була надана така правнича допомога: ознайомлення із документами та іншими матеріалами справи, попередні консультації з клієнтами (2 год на кожного клієнта); вивчення судової практики у подібних справах (1 год на кожного клієнта); підготовлено і подано до суду позовну заяву про зобов`язання звільнити самовільно зайняті земельні ділянки (4 год сумарно); прийнято участь у судовому засіданні від 14.05.2024 року (1 год сумарно); підготовлено і подано до суду відповідь на відзив (2 год сумарно); прийнято участь у судовому засіданні від 30.05.2024 року (1,5 год сумарно); прийнято участь у судовому засіданні від 27.06.2024 року (1 год сумарно).

Отже, колегія суддів зазначає, що співмірність вказаних правничих послуг в повному обсязі відповідає наведеним у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України критеріям.

При цьому, колегія суддів зазначає, що рішенням Господарського суду Одеської області від 15.08.2024 року у справі №916/1629/24 з ГУНП в Одеській області стягнуто витрати позивачів на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 15 000 грн, зокрема, 8 000 грн на користь Фізичної особи-підприємця Тамбовцева О.В., м. Одеса та 7 000 грн на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморськ Транссервіс», м. Одеса.

Вказана сума була визначена судом першої інстанції з урахуванням характеру спірних правовідносин у даній справі, зокрема, значення справи для сторін, категорію складності справи, обсяг доказів, предмет та ціну позову, через призму критеріїв, встановлених ч. 4 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, саме тому суд першої інстанції ще під час ухвалення оскаржуваного судового рішення дійшов висновку про необхідність в порядку ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу (із заявлених 31 000 грн до 15 000 грн).

Отже, враховуючи доведеність понесених позивачами витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що Господарський суд Одеської області у своєму рішенні від 15.08.2024 року повно і правильно дійшов висновку про співмірність таких витрат до стягнення у розмірі 15 000 грн, що відповідає як основоположним принципам господарського судочинства, так і сталій судовій практиці. У зв`язку з цим посилання апелянта на необхідність зменшення судом розміру витрат на професійну правничу допомогу не доведено належними доказами у справі, а отже, не заслуговують на увагу суду.

Враховуючи наведене вище, судова колегія наголошує, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого відображення під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції у даній справі, а фактично зводяться лише до незгоди з висновками місцевого господарського суду, що не є підставою для їх визнання неправомірними.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Головного управління Національної поліції в Одеській області не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 15.08.2024 року у справі №916/1629/24 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Господарського суду Одеської області від 15.08.2024 року у справі №916/1629/24 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 15.08.2024 року у справі №916/1629/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 14.01.2025 року.

Повний текст постанови складено 15 січня 2025 року.

Головуючий суддя Г.І. Діброва

Судді С.І. Колоколов

Я.Ф. Савицький