Ухвала

від 19.11.2024 по справі 908/1324/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

19.11.2024 м.Дніпро Справа № 908/1324/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Паруснікова Ю.Б., Іванова О.Г.,

секретар судового засідання: Зелецький Р.Р.

за участю представників сторін:

від кредитора АТ "Чернігівобленерго": Пригара А.В.;

від кредитора АТ "Міжнародний резервний банк": Разумов М.А.;

апелянт та боржник у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська трансформаторна компанія" на ухвалу господарського суду Запорізької області від 31.05.2021 року у справі № 908/1324/21 (суддя Кричмаржевський В. А.)

за заявою кредитора Акціонерного товариства "Чернігівобленерго", код в ЄДР-22815333 (14000 м.Чернігів вул.Гонча, 40, е-mail:kanc@energy.cn.ua)

до боржника Приватного акціонерного товариства "Запорізький кабельний завод", код в ЄДР-05755625 (69093 м.Запоріжжя вул. Гладкова, 2, е-mail: office@zkz.ua)

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.05.2021 року відкрито провадження у справі № 908/1324/21 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Запорізький кабельний завод", код в ЄДР-05755625 (69093 м. Запоріжжя вул. Гладкова, 2).

Визнано грошові вимоги Акціонерного товариства "Чернігівобленерго", код в ЄДР-22815333, до боржника Приватного акціонерного товариства "Запорізький кабельний завод", код в ЄДР-05755625, в розмірі 5 022 700 грн., з яких 5 000 000 грн. - з четвертою чергою задоволення та 22 700 грн. - з першою чергою задоволення.

Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Введено процедуру розпорядження майном боржника.

Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Тритяченко Ольгу Володимирівну (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1009 від 13.05.2013, ІПН НОМЕР_1 , адреса для листування: 03035 м.Київ а/с 13).

Визначено грошову винагороду розпоряднику майна три розміри мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання нею своїх повноважень. Вирішено сплату основної винагороди розпорядника майна здійснювати за рахунок коштів, авансованих заявником (ініціюючим кредитором) на депозитний рахунок господарського суду Запорізької області за три місяці виконання повноважень розпорядника майна. У разі якщо процедура буде тривати після закінчення авансованих заявником коштів, основну винагороду розпорядника майна сплачувати за рахунок коштів, одержаних боржником у результаті господарської діяльності.

Оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Запорізький кабельний завод", код в ЄДР-05755625 (69093 м. Запоріжжя вул. Гладкова, 2).

Заборонено боржнику Приватному акціонерному товариству "Запорізький кабельний завод", код в ЄДР-05755625, м.Запоріжжя, приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави.

Зобов`язано розпорядника майна боржника до 15 липня 2021 року подати до господарського суду Запорізької області відомості про результати розгляду вимог кредиторів.

Зобов`язано розпорядника майна до 01 серпня 2021 року провести в установленому законом порядку інвентаризацію майна боржника.

Попереджено арбітражного керуючого Тритяченко О.В. про відповідальність, передбачену ч. 4 ст. 28 КУзПБ у разі невиконання або неналежного виконання покладених на неї обов`язків у цій справі, зловживання правами арбітражного керуючого, подання до суду неправдивих відомостей, наявності конфлікту інтересів.

11.03.2024 року до Центрального апеляційного господарського суду звернулось ТОВ "Українська трансформаторна компанія" з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Запорізької області від 31.05.2021 року.

В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що:

- він не є учасником справи про банкрутство, оскільки не подавав до господарського суду Запорізької області заяву з грошовими вимогами до боржника у відповідності до вимог ч. 1 ст. 45 КУзПБ;

- 01.02.2024 року йому стало відомо про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "ЗКЗ" та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів при проведенні звірки розрахунків з ПрАТ "Запорізький кабельний завод" ;

- відповідно до акту звірки взаємних розрахунків від 01.02.2024 року підтверджена заборгованість боржника перед апелянтом (станом на 31.05.2021 року) в розмірі 1 582 921,86 грн.

- ухвала господарського суду Запорізької області від 31.05.2021 року про відкриття провадження у справі № 908/1324/21 про банкрутство має важливі правові наслідки для апелянта, оскільки суд першої інстанції вказаною ухвалою вирішив питання про права та інтереси ТОВ "Українська трансформаторна компанія" в частині отримання своєчасного та належного задоволення його грошових вимог до боржника.

Апелянт просив скасувати вищезазначену ухвалу господарського суду, відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Запорізький кабельний завод".

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.06.2024 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано час для усунення недоліку скарги.

Апелянт надав доказ сплати судового збору у сумі 45 420,00 грн.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2024 року поновлено строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська трансформаторна компанія" на ухвалу господарського суду Запорізької області від 31.05.2021 року у справі № 908/1324/21, розгляд скарги призначено на 19.11.2024 року на 09:30 год.

У судовому засіданні 19.11.2024 року були присутні представники кредиторів АТ "Чернігівобленерго" та АТ "Міжнародний резервний банк", апелянт та боржник у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Кредитором АТ "Міжнародний резервний банк" надано відзив на апеляційну скаргу, в якому кредитор заперечує проти доводів апеляційної скарги та зазначає на законність оскаржуваної апелянтом ухвали суду першої інстанції, заперечує проти задоволення апеляційної скарги.

Зазначає, що господарським судом під час розгляду даної справи з`ясовано всі обставини справи, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, досліджено надані сторонами докази, надано оцінку всім аргументам учасників справи; вірно та відповідно висновкам щодо застосування норм права у аналогічних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ "Чернігівобленерго" заперечує проти наведених апелянтом обставин, заперечує проти задоволення апеляційної скарги в цілому.

Просить ухвалу господарського суду Запорізької області від 31.05.2021 року у справі № 908/1324/21 залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників кредиторів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційне провадження підлягає закриттю з огляду на наступне:

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі Закон).

На час відкриття провадження у даній справі про банкрутство та постановлення оскаржуваної ухвали набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Частиною 2 Прикінцевих та Перехідних Положень Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992р., № 31, ст. 440 із наступними змінами).

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3, 4, 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

Заява кредитора має містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; найменування боржника, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); ім`я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені); виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування; відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог; перелік документів, що додаються до заяви.

До заяви в обов`язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.

Для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.

Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

За змістом ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів).

Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство (ст. 1 КУзПБ).

Визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов`язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора у справі про банкрутство законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку, та прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове визнання її вимог.

Як вказує апелянт, він не має статусу кредитора у даній справі, не звертався з відповідною заявою до суду. Тобто, в даному випадку ухвала оскаржується особою, яка не є учасником справи.

Відкриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що для вирішення питання про факт впливу оскаржуваною ухвалою на права, обов`язки або законні інтереси особи, яка не брала участі у справі, апеляційний суд повинен спочатку відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи, належним чином дослідити та встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.

В постанові Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду від 14.08.2019 року у справі 62/112 зазначив, що апеляційний суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України, якщо виявить, що оскаржуваним рішенням не вирішувалося питання про права, обов`язки або законні інтереси скаржника.

За змістом апеляційної скарги апелянт посилається на те, що:

- оскаржувана ухвала господарського суду Запорізької області від 31.05.2021 року у справі № 908/1324/21 має важливі правові наслідки для апелянта, оскільки введений мораторій на задоволення вимог кредиторів значною мірою обмежує (порушує) права та інтереси апелянта щодо стягнення з боржника суми заборгованості у судовому або позасудовому порядку;

- позбавляє апелянта права вільно обирати способи та порядок отримання задоволення своїх вимог від боржника, а також значно звужує права апелянта на отримання від боржника компенсаторних нарахувань у вигляді інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми за весь час прострочення виконання боржником грошового зобов`язання;

- у випадку відсутності провадження у справі про банкрутство боржник мав би змогу сплатити суму боргу, здійснюючи повноцінну господарську діяльність, оскільки процедура банкрутства впливає на фінансовий стан боржника і практично унеможливлює погашення заборгованості перед ТОВ "Українська трансформаторна компанія";

- суд першої інстанції застосував формальний підхід до питання відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Запорізький кабельний завод" та не дослідив обставини, шо свідчать про платоспроможність боржника і його здатність виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами, інакшим чином, ніж через застосування процедур, передбачених КУзПБ.

- грошові вимоги, які стали підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство, не підтверджені претензіями, відповідями на претензії, судовими рішеннями тощо, а отже свідчать про відсутність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.

Згідно частини першої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Вирішуючи питання про порушення оскаржуваним рішенням ( в даному випадку ухвалою, яка в силу статті 232 ГПК України є одним із видів судового рішення ) прав та законних інтересів скаржника, наявності правового зв`язку між апелянтом і сторонами у справі, колегія суддів зазначає про наступне.

У статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою. Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.

Обов`язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (рішення у справі "Брумареску проти Румунії"). Юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією із засад судочинства, яка застосовується з дотриманням принципу верховенства права, змагальності, рівності всіх учасників перед законом і судом, розумності строків розгляду справи.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 року № 11-рп/2007).

Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження. Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволили б реалізувати його в повному обсязі та забезпечити ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Конституційні гарантії захисту прав та інтересів в апеляційній інстанції конкретизовано в главі 1 розділу І, главі 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження судових рішень у господарському судочинстві.

Відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Як зазначено вище, частиною першою статті 254 ГПК України визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким, зокрема, розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову.

Одночасно вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок; такий правовий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

У вирішенні цього питання суд має з`ясувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому тощо.

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь - якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту третього частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 17.05.2018 року у справі №904/5618/17, від 21.09.2018 року у справі №909/68/18, від 18.12.2018 року у справі № 911/1316/17, від 27.02.2019 року у справі №903/825/18, від 17.10.2019 року у справі № 910/21156/16.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів з`ясовано, що апелянт не є учасником справи про банкрутство. Як в мотивувальній частині, так і в резолютивній частині ухвали господарського суду Запорізької області від 31.05.2021 року у справі № 908/1324/21 не містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська трансформаторна компанія".

Отже, в даному випадку не існує правового зв`язку між апелянтом і сторонами у справі, суб`єкт апеляційного оскарження відсутній.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що права апелянта оскаржуваною ухвалою не порушено, тому апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська трансформаторна компанія" на ухвалу господарського суду Запорізької області від 31.05.2021 року у справі № 908/1324/21 підлягає закриттю відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України.

Керуючись статтею 234, пунктом 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська трансформаторна компанія" на ухвалу господарського суду Запорізької області від 31.05.2021 року у справі № 908/1324/21.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу.

Повний текст ухвали складено 16.01.2025 року.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя О.Г. Іванов

Суддя Ю.Б. Парусніков