Постанова

від 14.01.2025 по справі 910/12923/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/12923/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. (головуючий), Кролевець О. А., Студенця В. І.,

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення та виклику сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

у складі судді Князькова В. В.

від 13 грудня 2023 року

та постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Яковлєва М. Л., Тищенко О. В., Шаптали Є. Ю.,

від 05 березня 2024 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"

до: 1) Київської міської військової адміністрації (Київська міська державна адміністрація),

2) Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

3) Департаменту житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"

про визнання укладеним договору,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У серпні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської військової адміністрації (Київська міська державна адміністрація), Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" про визнання укладеним договору про організацію розрахунків з різниці в тарифах на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання), послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (або послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води) (у тому числі у разі заміни сторони у зобов`язанні та/або у разі правонаступництва), послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися відповідним категоріям споживачів, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (або послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води), послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування для відповідної категорії споживачів, підтверджена територіальною комісією з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах та не профінансована з державного бюджету у попередніх періодах, яка виникла за період з 01 червня 2021 року по 31 грудня 2022 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція", Департаментом економіки та інвестицій Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаментом житлово-комунальної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київською міською військовою адміністрацією (Київської міської державної адміністрації), Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», у редакції позивача.

В обґрунтування вимог позивач послався на те, що укладення договору про організацію взаєморозрахунків є обов`язковим в силу вимог Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», зокрема статей 1, 4 цього закону, оскільки право позивача на погашення заборгованості з різниці в тарифах кореспондує обов`язок відповідачів укласти такий договір та здійснити погашення заборгованості у спосіб, встановлений законом. За твердженням позивача він 31 липня 2023 року звернувся до відповідачів з листом № 9/5-18/1765 про укладення договору про організацію взаєморозрахунків. Проте, відповідачі в порушення процедури, встановленої пунктом 8 Порядку та умов надання у 2022 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1403 від 20 грудня 2022 року, не підписали направлений їм позивачем проєкт договору про організацію взаєморозрахунків та не надали письмову мотивовану відмову від його підписання.

2. Короткий виклад процесуальних обставин справи.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 21 серпня 2023 року прийняв зазначену позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 910/12923/23, постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 20 вересня 2023 року.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 20 вересня 2023 року відклав підготовче засідання на 25 жовтня 2023 року.

25 жовтня 2023 року Господарський суд міста Києва відклав підготовче засідання на 29 листопада 2023 року.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 29 листопада 2023 року закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 13 грудня 2023 року о 10:45

3. Короткий виклад заяви позивача про уточнення позовних вимог.

13 грудня 2023 року до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача від 12 грудня 2023 року про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив прийняти до розгляду уточненні позовні вимоги, виклавши наступні пункти проєкту договору в наступній редакції:

Пункт 3. «Казначейство на підставі поданої Мінрегіоном узагальненої відомості договорів про організацію взаєморозрахунків і їх учасників та розподілу субвенції у розрізі місцевих бюджетів перераховує субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання), послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (або послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води) (у тому числі у разі заміни сторони у зобов`язанні та/або у разі правонаступництва), послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися відповідним категоріям споживачів, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (або послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води), послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування для відповідної категорії споживачів, підтверджена територіальною комісією з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах та не профінансована з державного бюджету у попередніх періодах (далі - заборгованість з різниці в тарифах) стороні першій у сумі 500 000 095,42 гривень.»

Пункт 4. «Сторона перша перераховує на рахунок сторони другої кошти у сумі 500 000 095,42 гривень для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися споживачам, що утворена за період з 01 липня 2023 року по 30вересня 2023 року та обсяги (уточненні) заборгованості з різниці в тарифах за період з 01.06.2021 до 30.06.2022 (станом на 1 липня 2022 року), з 01.07.2022 до 30.09.2022 (станом на 1 жовтня 2022), з 01.10.2022 до 31.12.2022 (станом на 1 січня 2023) та не була погашена станом на дату укладення договору з державного бюджету.»

Пункт 5. «Сторона друга перераховує на рахунок сторони третьої кошти у сумі 500 000 095,42 гривень для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися споживачам, що утворена за період з 01 липня 2023 року по 30вересня 2023 року та обсяги (уточненні) заборгованості з різниці в тарифах за період з 01.06.2021 до 30.06.2022 (станом на 1 липня 2022 року), з 01.07.2022 до 30.09.2022 (станом на 1 жовтня 2022), з 01.10.2022 до 31.12.2022 (станом на 1 січня 2023) та не була погашена станом на дату укладення договору з державного бюджету.»

Пункт 6. «Сторона третя перераховує на рахунок сторони четвертої кошти у сумі 500 000 095,42 гривень для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися споживачам, що утворена за період з 01 липня 2023 року по 30вересня 2023 року та обсяги (уточненні) заборгованості з різниці в тарифах за період з 01.06.2021 до 30.06.2022 (станом на 1 липня 2022 року), з 01.07.2022 до 30.09.2022 (станом на 1 жовтня 2022), з 01.10.2022 до 31.12.2022 (станом на 1 січня 2023) та не була погашена станом на дату укладення договору з державного бюджету.»

Пункт 7. «Сторона четверта перераховує на рахунок сторони останньої кошти у сум 500 000 095,42 гривень, у тому числі податок на додану вартість 10 000 019,08 гривень.»

В іншому позовну заяву залишити без змін.

В обґрунтування заяви про уточнення позовних вимог позивач послався на те, що визначена ним у пунктах 3 - 7 спірного договору в редакції, наведеній позивачем у позовній заяві, сума заборгованості з різниці в тарифах є неактуальною, оскільки була змінена (збільшена) згідно з рішенням Київської міської територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, оформленим протоколом засідання комісії № 5 від 28 листопада 2023 року, та загальна сума нового узгодженого комісією розміру заборгованості склала 500 000 095,42 грн і це рішення позивач отримав 29 листопада 2023 року. З огляду на викладене за твердженням позивача пункти 3 - 7 спірного договору в редакції, наведеній позивачем у позовній заяві, підлягають уточненню (зміні) шляхом зміни визначеної в них суми заборгованості на узгоджену рішенням комісії № 5 від 28 листопада 2023 року суму заборгованості з різниці в тарифах та викладення цих пунктів спірного договору в іншій редакції.

4. Короткий зміст оскаржуваних ухвали місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду, мотиви їх прийняття.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 13 грудня 2023 року у справі № 910/12923/23, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05 березня 2024 року, залишив без розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" про уточнення позовних вимог.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що за своєю правовою природою заява позивача про уточнення позовних вимог є заявою про зміну предмету позову, яка, відповідно до частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу України може бути подана до закінчення підготовчого засідання. Однак, ця заява була подана позивачем до суду після закриття Господарським судом міста Києва за ухвалою від 29 листопада 2023 року підготовчого провадження у справі, тобто після закінчення встановленого законом процесуального строку, з огляду на що заява позивача про уточнення позовних вимог, подана після закінчення процесуального строку, залишається без розгляду відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України.

5. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 13 грудня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05 березня 2024 року у справі № 910/12923/23 та задовольнити заяву позивача про уточнення позовних вимог від 12 грудня 2023 року.

6. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень скаржник послався на абзац 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що суди попередніх інстанцій порушили та неправильно застосували положення частини третьої статті 46 Господарського кодексу України, не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування цієї норми процесуального права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19.

7. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Відповідач-1 - Київська міська військова адміністрація (Київська міська державна адміністрація) та відповідач-3 - Департамент житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у відзивах на касаційну скаргу позивача просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на те, що:

- уточнені позивачем позовні вимоги стосуються іншого періоду заборгованості з різниці в тарифах, ніж той, що першочергово був визначений позивачем у позовній заяві, що виходить за межі первісного позову та свідчить про те, що уточнені позовні вимоги є зовсім іншими вимогами, ніж зазначені у первісній позовній заяві, оскільки скаржник просить визнати укладеним зовсім інший договір, а тому скаржник заявою про уточнення позовних вимог змінив предмет позову;

- висновки Верховного Суду, на які послався скаржник, зроблені у неподібних до цієї справи правовідносинах та є нерелевантними для цієї справи;

- суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що позивач подав заяву про зміну предмету позову з порушенням визначеного Господарським процесуальним кодексом України строку.

Відповідач-4 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення відповідають чинному законодавству та відсутні підстави для їх скасування. За твердженням відповідача-4 позивач у заяві про уточнення позовних вимог фактично змінив як предмет, так і підстави позову, що суперечить статті 46 Господарського процесуального кодексу України, за своєю правовою природою заява позивача є новим позовом, який містить інші підстави та предмет, з огляду на що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про залишення цієї заяви без розгляду. Також відповідач-4 зазначає про те, що висновки Верховного Суду, на які послався скаржник, зроблені у неподібних до цієї справи правовідносинах та є нерелевантними для цієї справи, а скаржник у касаційній скарзі просить суд касаційної інстанції фактично вирішити спір по суті, незважаючи на те, що оскаржуваними судовими актами заява позивача про уточнення позовних вимог була залишена без розгляду.

Відповідач-2 - Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на те, що:

- позивач подав заяву про уточнення позовних вимог в порушення строків, встановлених законом та не заявив клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку;

- позивач у заяві про уточнення позову фактично заявив про зміну редакції спірного договору, зокрема просить змінити (збільшити) обсяг заборгованості з різниці в тарифах та додає новий період обсягу заборгованості, що свідчить про одночасну зміну позивачем предмету та підстав позову, що суперечить статті 46 Господарського процесуального кодексу України;

- за своєю правовою природою заява позивача про уточнення позову є по суті новим позовом, оскільки в ній зазначено самостійні матеріально-правові вимоги та одночасно в її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави), які не були визначені позивачем первісно підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами;

- висновки Верховного Суду, на які послався скаржник, зроблені у неподібних до цієї справи правовідносинах та є нерелевантними для цієї справи.

Позиція Верховного Суду

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд, здійснивши розгляд касаційної скарги, дослідивши наведені позивачем у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень, доводи відповідачів, наведені у відзивах на касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування та дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Предметом касаційного перегляду у цій справі є ухвала Господарського суду міста Києва від 13 грудня 2023 року про залишення без розгляду заяви позивача про уточнення позовних вимог та постанова Північного апеляційного господарського суду від 05 березня 2024 року про залишення без змін зазначеної ухвали місцевого господарського суду.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини першої цієї статті).

Відповідно до статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За змістом частини другої статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Перелік ухвал, на які апеляційна скарга може бути подана окремо від рішення суду, наведений у частині першій статті 255 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до пункту 14 якої окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про залишення позову (заяви) без розгляду.

Наведений у частині першій статті 255 Господарського процесуального кодексу України перелік судових рішень не є вичерпним: ухвала, зазначена в цій нормі процесуального права, безумовно може бути оскаржена в апеляційному порядку; за відсутності ухвали в зазначеному переліку встановленню та оцінці судом підлягає те, чи перешкоджає ця ухвала подальшому провадженню в справі та/або чи може вона бути оскаржена разом із рішенням суду (тобто чи є в особи, яка подає апеляційну скаргу, можливість поновити свої права в інший спосіб). Такий висновок Верховного Суду викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2024 року у справі № 757/47946/19-ц.

Здійснюючи тлумачення пункту 14 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2024 року у справі № 757/47946/19-ц зазначив про те, що у цій нормі процесуального права йдеться про право оскаржувати в апеляційному порядку окремо від рішення суду ухвалу суду першої інстанції про залишення позову (заяви) без розгляду, а не будь-якої іншої заяви чи клопотання.

Тож ухвали про залишення без розгляду заяв (клопотань) з процесуальних питань можуть бути оскаржені окремо від рішення суду, якщо:

- це прямо передбачено у частині першій статті 255 Господарського процесуального кодексу України;

- ухвала суду відсутня в переліку ухвал, викладеному в частині першій статті 255 Господарського процесуального кодексу України, якщо цього вимагає забезпечення права особи на судовий захист, тобто в силу специфіки певної ухвали заперечення щодо неї не може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду по суті спору.

Для правильної оцінки ухвали місцевого суду як такої, що підлягає або не підлягає самостійному апеляційному оскарженню, потрібно встановити, чи перешкоджає така ухвала подальшому провадженню у справі та/або чи має особа, яка подає апеляційну скаргу, можливість відновити свої права в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду.

Верховний Суд у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2024 року у справі № 757/47946/19-ц також зазначив про те, що оскільки законодавець у пункті 14 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України використав категорію «заява» послідовно в дужках (а не через кому чи із застосуванням розділових сполучників) після слова «позов», то вжите у цій нормі права поняття «заява» потрібно розуміти як заяву (вид звернення до суду), яка за своїм змістом тотожна поняттю «позов». Наведене розуміння не дає можливості розширювати зміст категорії «заява», включаючи до нього інші заяви по суті справи чи заяви з процесуальних питань.

Вжите в пункті 14 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України поняття "заява" потрібно розуміти як заяву по суті справи (вид звернення до суду), яка за своїм змістом та процесуальному значенню (в частині ініціювання певного провадження) тотожна поняттю "позов" (пункт 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2024 року у справі № 757/47946/19-ц).

З огляду на викладене Верховний Суд у контексті цієї справи № 910/12923/23, що переглядається, зазначає про те, що заява позивача про уточнення позовних вимог (зміну предмету позову) за своїм змістом та процесуальному значенню є заявою по суті справи, безпосередньо стосується позовної заяви та заявлених позовних вимог, тобто є тотожною поняттю «позов», з огляду на що є заявою в розумінні пункту 14 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене оскарження ухвали про залишення без розгляду заяви позивача про уточнення позовних вимог (зміну предмету позову) разом з рішенням суду не буде доцільним та ефективним, оскільки це рішення буде виноситися без урахування такої заяви і в межах первісних позовних вимог, відтак і його апеляційний перегляд відбуватиметься виключно в межах первісних позовних вимог. При цьому, заперечення щодо ухвали місцевого суду про залишення без розгляду заяви позивача про уточнення позовних вимог (зміну предмету позову) в силу специфіки прав позивача, визначених статтею 46 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду по суті спору.

Враховуючи наведене, Верховний Суд зазначає про те, що ухвала місцевого суду про залишення без розгляду заяви позивача про уточнення позовних вимог (зміну предмету позову) має "завершальне" значення щодо можливості зміни позовних вимог, з якими звернувся позивач до суду в судовому процесі та перешкоджає подальшому провадженню у цій справі, з огляду на що на ухвалу суду першої інстанції про залишення без розгляду заяви позивача про уточнення позовних вимог (зміну предмету позову), яка є заявою в розумінні пункту 14 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України, може бути подана апеляційна скарга окремо від рішення суду відповідно до вимог пункту 14 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України. Зазначені висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 грудня 2024 року у справі № 910/18641/23.

З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що суд апеляційної інстанції правильно та з дотримання норм процесуального права здійснив апеляційний розгляд цієї справи та переглянув в апеляційному порядку за апеляційною скаргою позивача ухвалу місцевого господарського суду від 13 грудня 2023 року у цій справі про залишення без розгляду заяви позивача про уточнення позовних вимог (зміну предмету позову), що була оскаржена позивачем окремо від рішення суду в порядку частини другої статті 254 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіряючи правильність застосування та дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при постановленні оскаржуваних позивачем до суду касаційної інстанції у цій справі ухвали місцевого та постанови апеляційного господарських судів, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для залишення без розгляду заяви позивача про уточнення позовних вимог з огляду на таке.

Верховний Суд зазначає, що право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, форма та зміст якої визначаються статтею 162 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною першою та другою статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову (пункти 4, 5 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом пункту 2 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;

До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі (частина третя статті 46 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, за правилами цієї статті позивач має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог, а також має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15).

Як встановили суди попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської військової адміністрації (Київська міська державна адміністрація), Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", в якому просило: визнати укладеним між нам та відповідачами договір про організацію розрахунків з різниці в тарифах на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання), послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (або послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води) (у тому числі у разі заміни сторони у зобов`язанні та/або у разі правонаступництва), послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися відповідним категоріям споживачів, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (або послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води), послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування для відповідної категорії споживачів, підтверджена територіальною комісією з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах та не профінансована з державного бюджету у попередніх періодах, яка виникла за період з 01 червня 2021 року по 31 грудня 2022 року.

12 грудня 2023 року позивач подав до Господарського суду міста Києва заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив викласти пункти 3 - 7 доданого ним до позовної заяви проєкту договору в іншій редакції, яка передбачає зміну (збільшення) в цих пунктах розміру заборгованості з різниці в тарифах за рішенням Київської міської територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, оформленим протоколом засідання комісії № 5 від 28 листопада 2023 року.

Суди попередніх інстанцій, дослідивши зміст поданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог, правильно встановили, що за своєю правовою природою ця заява позивача є заявою про зміну предмету позову.

У зв`язку з цим Верховний Суд зазначає про те, що право позивача на зміну предмету позову є диспозитивним правом щодо матеріально-правових вимог позивача до відповідача. Водночас можливість реалізації такого права безпосередньо пов`язана з процесуальним строком, визначеним частиною третьою статті 46 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви саме до закінчення підготовчого провадження засідання.

Однак, як встановили суди попередніх інстанцій, Господарський суд міста Києва ухвалою від 29 листопада 2023 року закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 13 грудня 2023 року о 10:45. Позивач у цій справі подав заяву про уточнення позовних вимог (про зміну предмету позову) 12 грудня 2023 року (заява надійшла до місцевого господарського суду 13 грудня 2023 року), тобто після постановлення Господарським судом міста Києва ухвали від 29 листопада 2023 року та після закриття підготовчого провадження у справі.

Верховний Суд не бере до уваги доводи позивача про те, що заява про уточнення позовних вимог (про зміну предмету позову) була ним подана до відкриття судового засідання з розгляду справи по суті і станом на момент її подання ще тривало підготовче засідання, оскільки, як зазначив Верховний Суд у постанові від 29 листопад 2018 року у справі № 910/22824/17, законодавець чітко встановлює строки для вчинення певних процесуальних дій, визначаючи їх, в т.ч. і певними стадіями судового процесу. При цьому, законодавець розрізняє строки «до закінчення підготовчого провадження» та «до початку судового розгляду справи по суті», зокрема, наприклад, надаючи право позивачу змінити предмет або підстави позову збільшити, а також збільшити або зменшити розмір позовних вимог саме до закінчення підготовчого засідання.

Отже, законодавець у частині третій статті 46 Господарського процесуального кодексу України чітко та однозначно встановив строк для реалізації позивачем свого права на зміну предмету або підстав позову: саме до закінчення підготовчого провадження засідання, а не до початку судового розгляду справи по суті, з огляду на що скористатися таким правом позивач у цій справі мав до постановлення судом першої інстанції ухвали про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті, про що обґрунтовано зазначив суд апеляційної інстанції.

Верховний Суд зазначає про те, що встановлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників судочинства та своєчасного виконання ними передбачених законом певних процесуальних дій. На позивача як ініціатора судового розгляду покладається обов`язок цікавитися перебігом розгляду його справи з метою, зокрема, належного користування своїми процесуальними правами. Подібні висновки Верховного Суду викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 серпня 2024 року у справі № 800/162/16.

Верховний Суд підкреслює, що стадія підготовчого провадження є однією зі стадій розгляду справи, завданням якої, серед іншого, є зокрема остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів (стаття 177 ГПК України). Отже, стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до цієї стадії як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя.

Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З огляду на викладене, врахувавши те, що позивач пропустив встановлений законом процесуальний строк на подання заяви про зміну предмету позову, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про наявність підстав, передбачених статтею 118 Господарського процесуального кодексу України, для залишення без розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» про уточнення позовних вимог.

При цьому, як встановив суд апеляційної інстанції, позивач одночасно з поданням заяви про уточнення позовних вимог не подав заяву про поновлення строку для подання заяви про уточнення позовних вимог відповідно до частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України, та обґрунтовано зазначив про те, що суд не наділений повноваженнями на поновлення відповідного строку за власною ініціативою.

Верховний Суд не бере до уваги посилання позивача у касаційній скарзі на не врахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу України, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19, оскільки у межах зазначених справ були відсутні процесуальні обставини порушення позивачем строку на подання заяви про зміну предмету або підстав позову, встановленого частиною третьою статті 46 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на що відсутні і висновки щодо застосування цієї норми права в контексті встановленого цією нормою права строку на подання заяви про зміну предмету або підстав позову.

З огляду на викладене доводи позивача, наведені у касаційній скарзі, про порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій частини третьої статті 46 Господарського кодексу України не знайшли свого підтвердження, є необґрунтованими та не спростовують правильні висновки судів попередніх інстанцій.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Матеріали справи свідчать про те, що ухвала Господарського суду міста Києва від 13 грудня 2023 року та постанова Північного апеляційного господарського суду від 05 березня 2024 року у цій справі № 910/12923/23 прийняті з правильним застосуванням та дотриманням норм процесуального права. Доводи заявника касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при прийнятті судами попередніх інстанцій зазначених ухвали та постанови не знайшли свого підтвердження, з огляду на що Верховний Суд дійшов висновку про залишення зазначених оскаржуваних ухвали та постанови без змін, а касаційної скарги - без задоволення.

10. Судові витрати

Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд - ,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 13 грудня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05 березня 2024 року у справі № 910/12923/23 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Кролевець

В. Студенець