Ухвала

від 15.01.2025 по справі 309/1400/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 січня 2025 року

м. Київ

справа № 309/1400/23

провадження № 61-253ск25

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 23 липня 2024 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Хустський базовий медичний коледж» Закарпатської обласної ради про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення у виконанні обов`язків та стягнення заборгованості по заробітній платі,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним вище позовом, в якому просив:

- визнати незаконним/нечинним та скасувати наказ директора комунального закладу «Хустський базовий медичний фаховий коледж» Закарпатської обласної ради Бабича Віктора Васильовича № 21-К від 06 березня 2023 року «Про відсторонення ОСОБА_1 від виконання обов`язків»;

- поновити його у виконанні обов`язків з роботи на посаді викладача права, історії та суспільних дисциплін, які викладаються в комунальному закладі «Хустський базовий медичний фаховий коледж» Закарпатської обласної ради для формування загальних компетентностей, а саме: Основи правознавства, Історії України, Всесвітня історія, Культурологія, Соціологія, Філософія;

- допустити негайне виконання рішення суду у частині поновлення його

у виконанні обов`язків з роботи на посаді викладача права, історії та суспільних дисциплін, які викладаються в комунальному закладі «Хустський базовий медичний фаховий коледж» Закарпатської обласної ради для формування загальних компетентностей, а саме: Основи правознавства, Історії України, Всесвітня історія, Культурологія, Соціологія, Філософія;

- стягнути з комунального закладу «Хустський базовий медичний фаховий коледж» Закарпатської обласної ради заборгованість по заробітній платі за період з 01 березня 2023 року до моменту негайного поновлення на посаді комунального закладу Хустський базовий медичний фаховий коледж» Закарпатської обласної ради.

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 23 липня

2024 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду

від 14 листопада 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

1. У грудні 2024 року ОСОБА_1 , шляхом формування документа у системі «Електронний суд», вперше звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 23 липня

2024 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 14 листопада

2024 рокуу вказаній справі.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 17 грудня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявникові з підстав, визначених пунктом 4 частини четвертої

статті 393 ЦПК України(провадження № 61-16263ск24).

26 грудня 2024 року ОСОБА_1 , із застосуванням засобів поштового зв`язку, повторно звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 23 липня 2024 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року

у вказаній справі.

2. Касаційна скарга подана до суду касаційної інстанції з пропуском строку на касаційне оскарження.

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено

у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

У змісті клопотання, доданого до касаційної скарги заявником порушується питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження судових рішень.

На обґрунтування поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження, ОСОБА_1 зазначає, що 26 грудня 2024 року він отримав копію ухвали Верховного Суду від 17 грудня 2024 року про повернення первісної касаційної скарги.

На переконання заявника, оскільки вперше касаційна скарга була подана

у встановлений законом строк, проте у зв`язку із тим, що йому як заявникові касаційної скарги не було відомо про зміни у процесуальному законі щодо обов`язкової необхідності зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень, він має право на повторне звернення до Верховного Суду із касаційною скаргою у вказаній справі.

Водночас зазначені доводи самі по собі не свідчать про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень з огляду на наступне.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

Так, заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження поважності пропуску строку на касаційне оскарження з урахуванням подачі касаційної скарги на ті самі судові рішення вдруге, зокрема на підтвердження того, що заважало виконати вимоги процесуального закону в частині обов`язкового зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень при зверненні із касаційною скаргою вперше.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Так, заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження поважності пропуску строку на касаційне оскарження з урахуванням повторної подачі касаційної скарги.

Таким чином заявникові необхідно подати до суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних причин для його поновлення та надати відповідні докази на їх підтвердження, зокрема на підтвердження обставин того, що заважало виконати вимоги процесуального закону при зверненні до Верховного Суду із первісною касаційною скаргою.

3. Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки

у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору

у встановлених порядку і розмірі.

Заявник у змісті касаційної скарги зазначає, що звільнений від сплати судового збору в силу вимог пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Разом із тим, позивачем заявлено вимогу немайнового характеру, звільнення від сплати судового збору за яку пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» не передбачено, а саме про визнання незаконним/нечинним та скасування наказу директора комунального закладу «Хустський базовий медичний фаховий коледж» Закарпатської обласної ради Бабича Віктора Васильовича

№ 21-К від 06 березня 2023 року «Про відсторонення ОСОБА_1 від виконання обов`язків».

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

Частиною першою статті 3 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено, що з 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складав 2 684,00 грн.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу (1 073,60 грн).

З урахуванням наведеного, заявникові необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 2 147,20 грн (1 073,60 х 200%).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача (стандарт ІВАN) - UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102, «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», призначення платежу (вказати номер справи та інші необхідні відомості).

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».

На підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду необхідно надати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку

і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

4. Також, подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою

статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої

статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої

статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку визначення заявником підставою касаційного оскарження судових рішень пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовної практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Таким чином оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 листопада

2020 року у справі № 904/3807/19.

Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням конкретної норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці

у подібних правовідносинах. При цьому суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 523/6003/14-ц, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16, від 20 червня 2018 року у справі

№ 755/7957/16-ц, від 26 червня 2018 року у справі № 2/1712/783/2011,

від 26 червня 2018 року у справі № 727/1256/16-ц, від 04 липня 2018 року у справі

№ 522/2732/16-ц).

Касаційна скарга ОСОБА_1 в повній мірі не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Так, доводи заявника, викладені у змісті касаційної скарги, зводяться до того, що судами не досліджено зібрані у справі докази та встановлено обставини справи на підставі недопустимих доказів (пункти 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України), водночас заявником не конкретизовано які саме докази не досліджено судами,

на підставі яких саме недопустимих доказів суд (суди) встановили обставини, що мають суттєве значення, а також які саме обставини.

Крім того, саме по собі посилання на недослідження доказів не може бути підставою для касаційного оскарження судових рішень, оскільки наявність підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, може бути підставою для скасування судового рішення лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Таким чином, заявнику необхідно уточнити касаційну скаргу з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження відповідно до частини другої

статті 389 ЦПК України та надати суду уточнену редакцію касаційної скарги разом з її копіями належної якості та доданими матеріалами відповідно до кількості учасників справи.

5. Подана касаційна скарга, окрім вказаного вище, не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження також з огляду на наступне.

Заявником у прохальній частині касаційної скарги порушується питання про скасування рішення суду першої інстанції а також постанови суду апеляційної інстанції за результатами перегляду рішення суду першої інстанції, водночас, заявником не вказано які саме дії має вчинити Верховний Суд за наслідками перегляду таких судових рішень.

Таким чином сформульована прохальна частина касаційної скарги не в повній мірі відповідає повноваженням суду касаційної інстанції.

Згідно з частиною першою статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті.

Таким чином, заявнику необхідно уточнити прохальну частину касаційної скарги з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції, визначених змістом

статті 409 ЦПК України, правильно зазначити оскаржувані в касаційному порядку судові рішеннята надати суду уточнену редакцію касаційної скарги разом з її копіями та доданими матеріалами відповідно до кількості учасників справи.

6. Крім того, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду у зв`язку з тим, що до касаційної скарги не додано копій скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет.

У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

Заявником до касаційної скарги, поданої засобами поштового зв`язку, не додано копії касаційної скарги для відповідача.

За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України заявнику необхідно: 1) обґрунтувати підстави пропуску строку на касаційне оскарження з урахуванням повторного звернення до суду з касаційною скаргою на судові рішення, на підтвердження наведених обставин пропуску строку надати відповідні докази та звернутися до суду з відповідним клопотанням;

2) сплатити судовий збір за звернення до суду касаційної інстанції. На підтвердження сплати судового збору необхідно надати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку

і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; 3) уточнити касаційну скаргу з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України, уточнити прохальну частину касаційної скарги з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції та надати суду касаційну скаргу у новій редакції та надати копії уточненої касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

У разі подання уточненої касаційної скарги шляхом формування документа

у системі «Електронний суд» заявникові також необхідно надати суду докази надсилання уточненої касаційної скарги на адреси інших учасників справи.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 389, 390, 392, 393, 409 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Визнати наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 23 липня 2024 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року залишити без руху.

Надати строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Д. Д. Луспеник