Ухвала

від 16.01.2025 по справі 536/2065/24

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/2065/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року м. Кременчук

Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Реки А.С.,

за участю секретаря судового засідання Шкіринець К.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна,

за участю позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Лучко О.С.,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - адвоката Мірошника М.О.,

Встановив:

В провадженні Кременчуцького районного суду Полтавської області перебуває дійсна цивільна справа.

До суду подано спільну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про затвердження мирової угоди та укладену і підписану мирову угоду з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок, з урахуванням прав та обов`язків сторін, які стосуються правовідносин, що є предметом спору, просили суд затвердити мирову угоду, закрити провадження у справі, зазначили, що наслідки закриття провадження у цивільній справі, у зв`язку із затвердженням мирової угоди, сторонам відомі і зрозумілі.

Позивач та її представник, відповідач та його представник в судовому засіданні висловили свою позицію щодо підстав для затвердження мирової угоди на умовах узгоджених сторонами цивільного процесу.

Вислухавши думку учасників цивільного процесу, вивчивши матеріли мирової угоди, поданої сторонами цивільного процесу на затвердження суду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії цивільного процесу, тобто це є їхнім диспозитивним правом, мирова угода підлягає затвердженню судом (ч.7 ст. 49 Цивільного процесуального кодексу України)

Виходячи з положень частини першою, другою, п`ятою статті 207 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. Суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Мирова угода - це досягнута між сторонами в ході судового розгляду і під контролем суду заснована на взаємних поступках угода, яка по новому визначає їх суб`єктивні права та обов`язки.

Метою такої угоди є врегулювання спору між самими сторонами, а її умови можуть стосуватися лише прав та обов`язків сторін та предмету спору. Не може визнаватися судом мирова угода, в якій нічого не вирішено про долю заявлених позивачем вимог і умови якої не пов`язані зі спірними правовідносинами, так як така угода не приведе до усунення конфлікту.

При затвердженні мирової угоди цивільний процесуальний закон покладає на суд обов`язок перевірити чи не суперечать умови мирової угоди закону, чи не порушують такі умови права, свободи та інтереси інших осіб, чи не суперечать дії законного представника однієї із сторін мирової угоди інтересам особи, яку він представляє, чи мають представники сторін відповідні повноваження на укладення мирової угоди та роз`яснити сторонам наслідки визнання мирової угоди.

Отже, вирішуючи питання щодо затвердження мирової угоди, суд має з`ясувати чи не суперечать умови мирової угоди, зокрема, вимогам закону.

Умови мирової угоди мають бути викладені чітко та недвозначно з тим, щоб не виникало неясності спорів з приводу її змісту під час виконання. Суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору.

Метою мирової угоди є врегулювання спору між сторонами, а її умови можуть стосуватися лише прав та обов`язків сторін і предмету спору, тобто матеріально-правової вимоги позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Не може визнаватися судом мирова угода, умови якої не пов`язані зі спірними правовідносинами.

Укладена в цивільному процесі мирова угода породжує права та обов`язки для осіб не тільки процесуальні, а й матеріальні. Тому мирова угода має матеріальний зміст, укладається сторонами, затверджується судом відповідно до вимог цивільного процесуального права, з урахуванням норм матеріального цивільного права.

Відповідно до частин першої, другої статті 208 ЦПК України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки, передбачені цією угодою.

Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».

Суд, надавши правову оцінку умовам мирової угоди, вважає, що її положення суперечать вимогам чинного законодавства.

За умовами пункту 4 наданої сторонами мирової угоди сторони вирішують питання спільного майна подружжя, яке не є предметом судового розгляду і його склад суду не відомий.

Як наслідок, є юридично необґрунтованим вирішення питання стосовно усього майна склад якого суду невідомий.

Таким чином, суд приходить до висновку, що умови мирової угоди наданої сторонами суперечать закону в частині невизначеності обсягу майна, яке не є предметом даного спору та затвердження судом гарантій відсутності у майбутньому претензій сторін про розподіл будь-якого іншого (невідомого суду) спільного майна.

Згідно із пунктом 1 частини п`ятої статті 207 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо умови мирової угоди суперечать закону.

Оскільки, надана сторонами мирова угода суперечить закону, суд приходить до висновку про необхідність відмовити в затвердженні мирової угоди і продовження судового розгляду.

Керуючись ст.ст. 207, 260, 261, 353 ЦПК України, суд -

Ухвалив:

Відмовити у затвердженні мирової угоди між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя А. С. Река