Постанова від 13.01.2025 по справі 906/1377/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 року Справа № 906/1377/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Мельник О.В. , суддя Гудак А.В.

секретар судового засідання Першко А.А.

за участю представників сторін:

від позивача - Шахрай В.В.

від відповідача - Струкова Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Житомирське шляхово-будівельне управління №19" на рішення Господарського суду Житомирської області від 13 вересня 2024 року у справі №906/1377/23 (повний текст складено 23 вересня 2024 року) та на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 07 жовтня 2024 року у справі №906/1377/23 (суддя Кравець С.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Житомирська холдингова компанія"

до Приватного акціонерного товариства "Житомирське шляхово-будівельне управління №19"

про стягнення 597 381,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша Житомирська холдингова компанія" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Житомирське шляхово-будівельне управління №19" про стягнення 597 381,32 грн заборгованості.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 13 вересня 2024 року у справі №906/1377/23 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Житомирська холдингова компанія" до Приватного акціонерного товариства "Житомирське шляхово-будівельне управління №19" про стягнення 597 381,32 грн.

Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Житомирське шляхово-будівельне управління №19" (10025 Житомирська область, м. Житомир вул. Корольова, буд. 21 Б, ідентифікаційний код 03449947) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Житомирська холдингова компанія" (10025, Житомирська область, м. Житомир, вул. Павла Сингаївського, буд. 4; ідентифікаційний номер 37107679): 597381,32 грн основного боргу, 8960,72 грн витрат по сплаті судового збору.

Вказане рішення мотивоване тим, що станом час прийняття рішення, відповідач заборгованість перед позивачем в сумі 597381,32 грн не сплатив, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що надані позивачем докази є більш вірогідними на доведення факту поставки відповідачу товару та надання послуг за договорами, Актами надання послуг, видатковими накладними, так як такі докази не спростовані з боку відповідача переконливими та логічними поясненнями та доказами, а зводяться лише до простого заперечення, щодо відсутності первинних бухгалтерських документів за 2017 рік. При цьому, за висновком суду, відповідач не надав вірогідних доказів, які б спростували факт отримання ним продукції та послуг за вказаним вище накладними та Актами на виконання умов укладених між сторонами договорів.

Додатковим рішенням Господарського суду Житомирської області від 07 жовтня 2024 року у справі №906/1377/23 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Житомирська холдингова компанія" від 17 вересня 2024 року про ухвалення додаткового рішення.

Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Житомирське шляхово-будівельне управління №19" (10025 Житомирська область, м. Житомир вул. Корольова, буд. 21 Б, ідентифікаційний код 03449947) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Житомирська холдингова компанія" (10025, Житомирська область, м.Житомир, вул.Павла Сингаївського, буд.4; ідентифікаційний номер 37107679) 48145,20 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що загальна вартість послуг адвоката у розмірі 48 145,20 грн є обґрунтованою та співмірною з огляду на предмет спору та підстави позовних вимог (стягнення заборгованості, яка підлягала дослідженню за тривалий період існуванням між сторонами правовідносин - з 2017 року за різними договорами; значний обсяг первинної документації (8 томів), що підлягала аналізу, опрацюванню та зведенню), а також те, що інтереси позивача в судових засіданнях при розгляді справи представляв адвокат Шахрай В.В.

Не погодившись із прийнятими судовими рішеннями, ПрАТ "Житомирське шляхово-будівельне управління №19" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 13 вересня 2024 року у справі №906/1377/23 та скасувати додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 07 жовтня 2024 року у справі №906/1377/23.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що позивач не надавав на користь відповідача послуги по Договору №08 від 10 травня 2017 року на суму 1953304,94 грн., а позивач в свою чергу не підтвердив документально належними доказами, що такі послуги ним було надано відповідачу саме на зазначену суму. Судом першої інстанції проігноровано те, що сторонами у договорі чітко погоджено порядок надання послуг та відповідно порядок їх оплати. Так, зокрема в пункті 3.2 сторони домовилися, що розрахунки за надані послуги Замовник здійснює в безготівковій формі за попередньою оплатою. В межах виконання даного Договору ТОВ "ПЖХК" дійсно надавало послуги ПрАТ "ШБУ №19", однак виключно при здійсненні ПрАТ "ШБУ №19" на користь позивача попередньої оплати, що узгоджувалося з умовами укладеного між сторонами договору та лише на суму 1023587,53 грн (2017 рік).

Скаржник звертає увагу на помилковість висновку про доведення факту здійснення господарських операцій ТОВ "ПЖХК" на користь ПрАТ "ШБУ №19" в сумі 4253932,1 грн., без дослідження при цьому первинних документів та з огляду на декларування відповідачем у 2017 році господарських операцій по взаємовідносинам з позивачем в сумі 3494097,64 грн. (з травня про грудень 2017 року - 3350883,95грн.).

Апелянт стверджує, що податкові накладні за 2017 рік на спірну суму 929717,41 грн., на які суд зробив посилання в оскаржуваному рішенні, могли бути використані як доказ встановлення факту надання послуг позивачем у 2017 році лише в тому випадку, коли б податок на додану вартість, що є складовою вартості послуг, був заявлений відповідачем до податкового кредиту у 2017 році. Оскільки відповідач не заявляв по податкового кредиту ПДВ по господарським операціям 2017 року на суму 929717,41 грн., про які стверджує позивач, як такі, що ніби-то відбулися, то у суду не було правових підстав посилатися на такі податкові накладні.

Також неправильним, на переконання відповідача, є висновок суду щодо того, що оскільки позивач у 2017 році перерахував кошти на користь позивача в сумі 4181256,59 грн., то це є свідченням надання послуг позивачем для відповідача саме на таку суму, що є підставою для відкидання, на думку суду, доводів відповідача про те, що у 2017 році ТОВ "ПЖХК" надало для ПрАТ "ШБУ №19" послуг лише на 1023587,53 грн. за Договором №08 від 10 травня 2017 року та вцілому здійснило продаж послуг/товарів на загальну суму 3324214,69 грн. Така позиція мала право на існування лише в тому випадку, коли б суд дослідив акт документальної планової/позапланової перевірки ТОВ "ПЖХК" за 2017 рік щодо правомірного декларування ним податкових зобов`язань з ПДВ у спірному періоді та підтвердження сплати позивачем до бюджету ПДВ по наданим суду податковим накладним, зокрема за 2017 рік на суму 1953304,94 грн.

Крім того, за доводами апелянта кошти в сумі 55000,00 грн. були перераховані ТОВ "ПЖХК" для ПрАТ "ШБУ №19" поза межами укладених договорів про поворотну фінансову допомогу, оскільки за двома зазначеними договорами відповідач позичав у позивача лише 500000,00 грн., а не 555000,00 грн., як встановив суд. За згодою сторін, сума коштів 55000,00 грн. сплачена позивачем на рахунок відповідача 22 серпня 2018 року згідно платіжного доручення №1394 була зарахована ПрАТ "ШБУ №19" в рахунок платежів за отримані роботи/послуги за іншими договорами.

Скаржник вважає неправильною позицію суду щодо встановлення заборгованості відповідача перед позивачем на підставі представлених позивачем актів взаємних розрахунків, які не містять повної інформації про здійснені платежі. Інформація вміщена в акті взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем за період з 01 серпня 2017 року по 04 вересня 2017 року є недостовірною, оскільки містить арифметичні помилки. Так, підраховуючи методом додавання здійснені господарські операції загальна сума таких операцій складає не 578792,07 грн., як зазначено у вказаному акті, а 545092,61 грн.

Щодо додаткового рішення, відповідач звертає увагу суду, що укладений 23 серпня 2023 року між адвокатом Шахрай В.В. та ТОВ "ПЖХК" (Клієнтом) договір №1-23- 08-23 про надання правничої допомоги передбачає надання правничої допомоги захист прав Клієнта у справі щодо стягнення заборгованості у правовідносинах з ПрАТ "ШБУ №19". Згідно умов даного договору, сторони домовилися про те, що: (пункт 2) для виконання цього договору Клієнт надає адвокату право: 1) на здійснення повноважень, які передбачені статтею 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 2) на здійснення повноважень, які передбачені цивільним процесуальним законодавством України, без виключень та обмежень. Тобто, за доводами відповідача, представник позивача не мав повноважень на представництво інтересів свого довірителя у господарському суді.

Крім того, на виконання пункту 3 Договору від 23 серпня 2023 року №1-23-08-23 про надання правничої допомоги, позивач не надав суду підписаний між ним та адвокатом Шахраєм В.В. акт прийому-здачі робіт за цим договором. Наданий адвокатом Шахраєм В.В. "Детальний опис робіт від 17.09.2024р." не міг бути прийнятий судом за основу для стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки за умовами договору сторони зобов`язані були скласти саме акт прийому-здачі робіт за договором про надання правничої допомоги.

Листом №906/1377/23/6947/24 від 18 жовтня 2024 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Житомирської області.

31 жовтня 2024 року до апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05 листопада 2024 року у справі №906/1377/23 (з урахуванням ухвали про виправлення описки) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Житомирське шляхово-будівельне управління №19" на рішення Господарського суду Житомирської області від 13 вересня 2024 року у справі №906/1377/23 та призначено дату судового засідання на 02 грудня 2024 року об 14:00 год.

19 листопада 2024 року від ТОВ "Перша Житомирська холдингова компанія" через "Електронний суд" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останнє вважає оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, прийнятими у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судові рішення у справі залишити без змін. Позивач вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав податкові накладні та акти звірки в сукупності з іншими доказами належними та достатніми доказами реальності та обсягу господарських операцій з реалізації товарів та послуг у 2017 році на користь відповідача, в т.ч. згідно договору про надання послуг №08 від 10 травня 2017 року.

Позивач зауважує, що здійснюючи надання послуг транспортними засобами згідно договору про надання послуг №08 від 10 травня 2017 року без попередньої оплати, ТОВ "ПЖХК" скористалося своїм законним правом у зустрічному зобов`язанні. За таких умов, відповідач мав здійснити оплату наданих ТОВ "ПЖХК" послуг транспортними засобами в день надання/прийняття цих послуг.

ТОВ "ПЖХК" звертає увагу суду, що факт отримання відповідачем грошових коштів з призначенням платежу "поворотна фінансова допомога" на загальну суму 555000,00 грн підтверджується в т.ч. змістом виписок по рахунку ТОВ "ПЖХК", наданих ПАТ "СБЕРБАНК".

Крім того, за доводами позивача, у заявах по суті справи (відзив, заперечення на заяву про доповнення підстав позову) відповідачем наведені різні відомості про одні й ті самі обставини, а саме щодо обсягу сформованого та використаного податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ "ПЖХК" за 2017 рік.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02 грудня 2024 року у справі №906/1377/23 розгляд апеляційної скарги відкладено на 13 січня 2025 року об 14:00 год.

10 січня 2025 року від представника Приватного акціонерного товариства "Житомирське шляхово-будівельне управління №19" Струкової Людмили Володимирівни надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13 січня 2025 року у справі №906/1377/23 задоволено заяву представника Приватного акціонерного товариства "Житомирське шляхово-будівельне управління №19" Струкової Людмили Володимирівни про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

В судовому засіданні 13 січня 2025 року, яке проводилось в режимі відеоконференції у відповідності до статті 197 ГПК України, представники відповідача та позивача повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ТОВ "Перша Житомирська холдингова компанія" та ПрАТ "Житомирське шляхово-будівельне управління №19" у період з 2017 року по 2021 рік існували правовідносини з реалізації товарів та надання послуг.

У вказаний період між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша Житомирська холдингова компанія" та Приватним акціонерним товариством "Житомирське шляхово-будівельне управління №19" було укладено: Договір про надання послуг №08 від 10 травня 2017 року; Договір купівлі-продажу нафтопродуктів №5 від 23 березня 2017 року; Договір купівлі-продажу товару №10/01 від 10 січня 2018 року; Договори про надання поворотної фінансової допомоги від 15 березня 2018 року та №4 від 12 липня 2018 року, а також придбавалися товари: бітум дорожній, борти, бордюри, пісок згідно видаткових накладних.

За доводами позивача, загальний обсяг реалізованих ТОВ "ПЖХК" товарів та послуг на користь ПрАТ "ШБУ №19" у період з 2017 по 2021 роки згідно Договору про надання послуг №08 від 10 травня 2017 року, Договору купівлі-продажу нафтопродуктів №5 від 23 березня 2017 року, Договору купівлі-продажу товару №10/01 від 10 січня 2018 року (щебінь різних фракцій, відсів, пісок), господарських операцій з продажу бітуму, бортів дорожніх, бордюрів; Договорів про надання поворотної фінансової допомоги від 15 березня 2018 року та №4 від 12 липня 2018 року склав:

- за 2017 рік 4 253 932,10 грн, з яких: 1 870 693,76 грн за паливо, 52 000,00 грн за щебінь/відсів/пісок, 377 933,40 грн бітум/борти/бордюри, 1 953 304,94 грн за послуги;

- за 2018 рік 4 363 476,83 грн, з яких: 846 469,18 грн за паливо, 1 201 335,81 грн за щебінь/відсів/пісок, 80 352,00грн бітум/борти/бордюри, 1 680 319,84 грн за послуги, 555 000,00 грн за фінансову допомогу;

- за 2019 рік 3 223 798,72 грн, з яких: 411 067,24 грн за паливо, 825 455,82 грн за щебінь/відсів/пісок, 890 300,10 грн бітум/борти/бордюри, 1 096 975,56 грн за послуги;

- за 2020 рік 1 233 140,04 грн, з яких: 416 630,78грн за щебінь/відсів/пісок, 671 596,44 грн бітум/борти/бордюри, 144 912,82 грн за послуги;

- за 2021 рік 352 980,00 грн - бітум/борти/бордюри /т.1, а.с.21-249, т.2, а.с.1-249, т.3, а.с.1-24, т.4, а.с.113-227/.

Відповідач визнає вартість реалізованих ТОВ "ПЖХК" товарів та послуг на користь ПрАТ "ШБУ №19" за період 2018-2021 роки у визначених позивачем сумах, однак заперечує обсяг та вартість товарів і послуг придбаних за 2017 рік.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що загальний обсяг реалізованих ТОВ "ПЖХК" товарів та послуг на користь ПрАТ "ШБУ №19" у період з 2017 по 2021 роки згідно Договору про надання послуг №08 від 10 травня 2017 року, Договору купівлі-продажу нафтопродуктів №5 від 23 березня 2017 року, Договору купівлі-продажу товару №10/01 від 10 січня 2018 року (щебінь різних фракцій, відсів, пісок), Договорів про надання поворотної фінансової допомоги від 15 березня 2018 року та №4 від 12 липня 2018 року, господарських операцій з продажу бітуму, бортів дорожніх, бордюрів склав 13 427 327,69 грн. Вказує, що загальний обсяг платежів, сплачених ПрАТ "ШБУ №19" на користь ТОВ "ПЖХК" за господарськими операціями з реалізації товарів та послуг на користь ПрАТ "ШБУ №19" за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2021 роки становить 12 829 946,37грн, у зв`язку з чим наявна заборгованість у відповідача перед позивачем в сумі 597 381,32 грн.

Відповідач, заперечуючи проти позову, стверджує, що за період з січня по грудень 2017 року вбачається, що ПрАТ "ШБУ №19" у 2017 році було сформовано податковий кредит з операцій з придбання у контрагента - ТОВ "ПЖХК" на загальну суму 3 503 562,02 грн. Надані позивачем копії податкових накладних на суму господарських операцій 1 950 284,78 грн (в т.ч. ПДВ 324917,44 грн), якими він обґрунтовує надання у цьому періоді послуг з перевезення, не є беззаперечним та належним доказом надання таких послуг відповідачу на вказану суму в межах Договору №08 від 10 травня 2017 року, оскільки така обставина спростовується Розшифровкою податкових зобов`язань та податкового кредиту відповідача в розрізі контрагентів (Д5) за 2017 рік, зокрема ТОВ "ПЖХК". Також відповідач просить застосувати строки позовної давності до заявлених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що спірними між сторонами є правовідносини щодо господарських операцій за 2017 рік та щодо поворотної фінансової допомоги за 2018 рік.

Згідно позовних вимог, у 2017 році згідно Договору про надання послуг №08 від 10 травня 2017 року, Договору купівлі-продажу нафтопродуктів №5 від 23 березня 2017 року, господарських операцій з продажу бітуму, бортів дорожніх, бордюрів, було реалізовано товарів та надано послуг на суму 4 253 932,10 грн, з яких:

- на виконання Договору про надання послуг №08 від 10 травня 2017 року ТОВ "ПЖХК" надало послуги транспортними засобами ПрАТ "ШБУ №19" на загальну суму 1 953 304,94 грн;

- на виконання Договору купівлі-продажу нафтопродуктів №5 від 23 березня 2017 року ТОВ "ПЖХК" продало нафтопродукти ПрАТ "ШБУ №19" на загальну суму 1 870 693,76 грн;

- ТОВ "ПЖХК" продало, а ПрАТ "ШБУ №19" придбало товар: бітум дорожній, борти, бордюри на загальну суму 377 933,40 грн;

- ТОВ "ПЖХК" продало, а ПрАТ "ШБУ №19" придбало товар - пісок на загальну суму 52 000, 00 грн.

Як встановлено судами, 15 березня 2018 року між ТОВ "ПЖХК" (кредитор) та ПрАТ "ШБУ №19" (позичальник) було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги, за умовами пункту 1.1 якого, кредитор зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором надати позичальнику поворотну безвідсоткову фінансову допомогу у сумі 100000,00 грн /т.4, а.с.220/.

За умовами пункту 2.1 договору від 15 березня 2018 року, строк надання допомоги становить з дати зарахування повної суми допомоги на розрахунковий рахунок позичальника до 31 травня 2018 року.

15 березня 2018 року на виконання умов договору про надання поворотної фінансової допомоги від 15 березня 2018 року ТОВ "ПЖХК" перерахувало 100000,00 грн на рахунок ПрАТ "ШБУ №19", що підтверджується платіжним дорученням №185 від 15 березня 2018 року /т.4, а.с.228/.

12 липня 2018 року між ТОВ "ПЖХК" (позикодавець) та ПрАТ "ШБУ №19" (позичальник) було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги №4, за умовами пункту 1.1 якого, позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором /т.4, а.с.221/.

Відповідно до пункту 2.1 договору №4, поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми 400000,00 гривень без ПДВ.

За умовами пункту 2.1.1 договору №4, поворотна допомога надається з 12 липня 2018 року по 31 липня 2018 року.

На виконання умов договору про надання поворотної фінансової допомоги №4 від 12 липня 2018 року ТОВ "ПЖХК" перераховано на рахунок ПрАТ "ШБУ №19" 400000,00 грн, з яких: 12 липня 2018 року 340000,00 грн, 13 липня 2018 року - 60000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №1199 від 12 липня 2018 року на суму 40000,00 грн, №1200 від 12 липня 2018 року на суму 300000,00 грн, №1205 від 13 липня 2018 року на суму 60000,00 грн /т.4, а.с.223-225/.

22 серпня 2018 року на виконання умов договору про надання поворотної фінансової допомоги від 15 березня 2018 року ТОВ "ПЖХК" перерахувало 55000,00 грн на рахунок ПрАТ "ШБУ №19", що підтверджується платіжним дорученням №1394 від 22 серпня 2018 року /т.4, а.с.226/.

30 липня 2018 року ПрАТ "ШБУ №19" було проведено повернення зворотно-фінансової допомоги згідно договору №4 від 12 липня 2018 року на суму 400000,00 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань по оплаті товару та надання послуг за Договором про надання послуг №08 від 10 травня 2017 року, Договором купівлі-продажу нафтопродуктів №5 від 23 березня 2017 року, Договором купівлі-продажу товару №10/01 від 10 січня 2018 року (щебінь різних фракцій, відсів, пісок), Договором про надання поворотної фінансової допомоги та поворотної фінансової допомоги поза межами договірних відносин, а також господарських операцій з продажу бітуму, бортів дорожніх, бордюрів за видатковими накладними, позивач звернувся з позовом у даній справі про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 597 381,32 грн.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З дослідженого місцевим судом та перевіреного колегією суддів вбачається, що на виконання умов договорів у 2017 році згідно Договору про надання послуг №08 від 10 травня 2017 року, Договору купівлі-продажу нафтопродуктів №5 від 23 березня 2017 року, господарських операцій з продажу бітуму, бортів дорожніх, бордюрів, було реалізовано товарів та надано послуг на суму 4 253 932,10 грн, з яких: на виконання Договору про надання послуг №08 від 10 травня 2017 року ТОВ "ПЖХК" надало послуги транспортними засобами ПрАТ "ШБУ №19" на загальну суму 1 953 304,94 грн; на виконання Договору купівлі-продажу нафтопродуктів №5 від 23 березня 2017 року ТОВ "ПЖХК" продало нафтопродукти ПрАТ "ШБУ №19" на загальну суму 1 870 693,76 грн; ТОВ "ПЖХК" продало, а ПрАТ "ШБУ №19" придбало товар: бітум дорожній, борти, бордюри на загальну суму 377 933,40 грн; ТОВ "ПЖХК" продало, а ПрАТ "ШБУ №19" придбало товар - пісок на загальну суму 52 000,00 грн, що підтверджується податковими накладними та Актами звірки взаємних розрахунків за період з 2017 по 2023 роки /т.1, а.с.175-249, т.2, а.с.1-172, т.3, а.с.25-35/.

Зазначені податкові накладні та Акти звірки взаємних розрахунків містять підписи представників сторін, а їх підписи скріплені печатками товариств.

Колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта про те, що податкові накладні та акти звірки взаємних розрахунків не можуть бути належними доказами без первинних документів, а правильність подання податкових накладних можуть бути підтверджені після проведення податкової перевірки Державною податковою службою, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" це - документ, який містить відомості про господарську операцію. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.

Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства.

Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю.

Відповідно до вимог частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні вимоги до складання первинного документа містяться і у пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 №88 (далі Положення). Підпунктом 2.5 пункту 2 Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу - одержувача тощо (абзац 3 пункту 2.4 Положення).

Отже, з урахуванням наведених положень документом, який підтверджує як факт виконання позивачем зобов`язання з купівлі/поставки товару, надання послуг відповідачеві, так і факт виникнення у останнього зобов`язання з їх оплати, є видаткові накладні, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати, як обов`язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції. Первинні документи мають бути підписані особами, які брали участь у господарській операції, а підпис може скріплюватися печаткою.

Наявність чи відсутність окремих документів та помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару.

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту отримання товару/надання послуг за спірними поставками, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару/надання послуг іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення передачі товару/надання послуг.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі №916/922/19, від 17 листопада 2022 року у справі №910/11870/20.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовано положеннями Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарську діяльність визначено як діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201, пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.

Аналіз наведених норм свідчить, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податку на додану вартість при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (продавцем) на постачання товарів на користь другої сторони (продавця), може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Така правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №910/23097/17.

Як правильно зазначив місцевий господарський суд, наявні у матеріалах справи податкові накладні /т.1, а.с.175-249, т.2, а.с.1-161, 172/, виписані ТОВ "Перша Житомирська холдингова компанія" на підтвердження виконання Договору про надання послуг №08 від 10 травня 2017 року, Договору купівлі-продажу нафтопродуктів №5 від 23 березня 2017 року, Договору купівлі-продажу товару №10/01 від 10 січня 2018 року (щебінь різних фракцій, відсів, пісок), господарських операцій з продажу бітуму, бортів дорожніх, бордюрів по факту відвантаження товару та надання послуг у період з січня по грудень 2017 року підтверджують дійсність господарських операцій на користь ПрАТ "ШБУ №19" на загальну суму 4 253 932,10 грн.

Колегією суддів відхиляються доводи апелянта про те, що ТОВ "ПЖХК" видало ПрАТ "ШБУ №19" податкових накладних за 2017 рік лише на суму операцій 3 503 562,02 грн, в той час як фактично, за твердженням апелянта, були оплачені господарські операції в сумі 4 181 256,59 грн, з огляду на наступне.

Судами встановлено, що в період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року ТОВ "ПЖХК" як платник податку на додану вартість, з дотриманням вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, складав та подавав на дату виникнення податкових зобов`язань за господарськими операціями з ПрАТ "ШБУ №19", податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку визначеному законодавством.

В період з 01 листопада 2017 року по 31 грудня 2017 року ДПС України було зупинено реєстрацію значної кількості податкових накладних за операціями з ПрАТ "ШБУ №19" згідно договору про надання послуг №08 від 10 травня 2017 року на загальну суму 743477,65 грн; в період з січня по квітень 2018 року рішеннями комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації було зареєстровано податкові накладні за операціями з ПрАТ "ШБУ №19" згідно договору про надання послуг №08 від 10 травня 2017 року; за фактом надання послуг в листопаді-грудні 2017 року згідно договору про надання послуг №08 від 10 травня 2017 року відповідачем був сформований податковий кредит в сумі 123912,68 грн, який був ним використаний в наступних податкових періодах /т.3, а.с.134-213/.

При цьому, обставини щодо реєстрації податкових накладних за операціями з ПрАТ "ШБУ №19" в листопаді-грудні 2017 року підтверджуються змістом рішень про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а використання відповідачем податкового кредиту за фактом надання послуг в листопаді-грудні 2017 року згідно договору про надання послуг №08 від 10 травня 2017 року підтверджується змістом розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток №5 до податкової декларації з податку на додану вартість) за періоди: з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року, з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, що підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість з додатком 5 "Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" /т.5, а.с.2-110/.

У апеляційній скарзі ПрАТ "ШБУ №19" стверджує, що місцевий господарський суд надав неналежну оцінку податковим документам, які були долучені до матеріалів справи та зазначає про помилковість обрахунку сум (обсягу постачання та податкового кредиту). На переконання скаржника вказані докази не можуть підтверджувати факт придбання товарів (послуг) у зазначених позивачем обсягах.

Зі встановленого колегією суддів вбачається, що в матеріалах справи містяться копії податкових декларацій за 2017 рік, які включають додаток №5 "Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" /т.3, а.с. 78-101/.

Апеляційним судом підраховано обсяги постачання (без податку на додану вартість) та суми податку на додану вартість згідно даних декларацій по постачальнику "371076706256) та встановлено, що загальний обсяг постачання становить 3503562,02 грн., а сума податку на додану вартість 700712,45 грн.

Таким чином, із змісту Додатку №5 "Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" апеляційним судом вбачається, що відповідач відобразив податковий кредит на загальну суму 700 712,45 грн сформований за господарськими операціями з ТОВ "ПЖХК" за 2017 рік. Цей податковий кредит відповідає обсягу господарських операцій з ТОВ "Перша Житомирська холдингова компанія" на суму 4 204 274,70 грн. Це свідчить про те, що ПрАТ "ШБУ №19" скористалося податковим кредитом за господарськими операціями з позивачем у відповідності до обсягу таких операцій за 2017 рік.

Апелянт заперечуючи факт надання послуг у 2017 році у визначених позивачем обсягах, одночасно зареєстрував податкові накладні на придбання послуг від виконавця та сформував, як замовник, податковий кредит за фактом надання послуг на підставі спірних актів виконаних робіт, і жодним чином не пояснив свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними. У такому випадку дії відповідача з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкові накладні, виписані однією стороною в договорі (виконавцем) на постачання послуг на користь другої сторони (замовника), можуть бути допустимим доказом факту прийняття послуг від контрагента на визначену суму.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно встановив, що загальний обсяг реалізованих ТОВ "ПЖХК" товарів та послуг на користь ПрАТ "ШБУ №19" у період з 2017 по 2021 роки згідно Договору про надання послуг №08 від 10 травня 2017 року, Договору купівлі-продажу нафтопродуктів №5 від 23 березня 2017 року, Договору купівлі-продажу товару №10/01 від 10 січня 2018 року (щебінь різних фракцій, відсів, пісок), господарських операцій з продажу бітуму, бортів дорожніх, бордюрів склав 13 427 327,69 грн, з яких:

- за 2017 рік 4 253 932,10 грн, з яких: 1 870 693,76 грн за паливо, 52 000,00 грн за щебінь/відсів/пісок, 377 933,40 грн бітум/борти/бордюри, 1 953 304,94 грн за послуги;

- за 2018 рік 4 363 476,83 грн, з яких: 846 469,18 грн за паливо, 1 201 335,81грн за щебінь/відсів/пісок, 80352,00 грн бітум/борти/бордюри, 1 680 319,84 грн за послуги, 555 000,00 грн за фінансову допомогу;

- за 2019 рік 3 223 798,72 грн, з яких: 411 067,24 грн за паливо, 825 455,82 грн за щебінь/відсів/пісок, 890 300,10 грн бітум/борти/бордюри, 1 096 975,56 грн за послуги;

- за 2020 рік 1 233 140,04 грн, з яких: 416 630,78 грн за щебінь/відсів/пісок, 671 596,44 грн бітум/борти/бордюри, 144 912,82 грн за послуги;

- за 2021 рік 352 980,00грн - бітум/борти/бордюри.

При цьому, судами обох інстанцій враховано те, що бухгалтерський облік між сторонами здійснювався загальний, без окремого розмежування за кожним договором.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України визначаються Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", а загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків, встановлені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України №22 від 21 січня 2004 року (надалі - Інструкція).

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції її вимоги поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів, та обов`язкові для виконання ними.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за таким видом розрахункових документів як платіжне доручення.

За змістом пункту 1.30 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", пункту 1.4 Інструкції, платіжним дорученням є розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Пунктом 3.7 Інструкції передбачено, що реквізит Призначення платежу платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення Призначення платежу. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу.

Отже, погашення черговості сплачених відповідачем сум ставиться в залежність від змісту реквізиту платіжного доручення "Призначення платежу", яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів з чітким призначення платежу щодо погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), то сплачені кошти спрямовуються саме на погашення боргу (оплата товару, робіт, послуг) за конкретним актом. У випадку, якщо платіж буде отриманий без реквізиту "Призначення платежу" або чи якщо зазначена загальна підстава - на виконання договору чи погашення кредиторської заборгованості, зарахування сплачених коштів, за загальним правилом, здійснюється в порядку черговості, яка виникла хронологічно раніше.

З платіжних дорученнях та банківських виписок, які наявні в матеріалах справи, вбачається, що відповідачем вказувалось призначення платежів з посиланням на акти, видаткові накладні, договори та акти звірки розрахунків і такі кошти розподілялися позивачем відповідно до вказаних в них призначень платежів. Разом з тим, платежі, які не містили конкретного призначення платежу зараховувались позивачем в хронологічній послідовності, починаючи з оплати від того періоду, що був раніше до пізнішого періоду.

Судами встановлено, що ПрАТ "ШБУ №19" у період з 2017 по 2021 роки було оплачено поставлений позивачем товар та надані послуги лише частково в загальній суми 12 829 946,37 грн, а саме: за 2017 рік 4 131 256,59 грн, за 2018 рік 1 835 080,00 грн, за 2019 рік 1 386 466,10 грн, за 2020 рік 4 425 961,68 грн, за 2021 рік 998 202,00 грн, за 2023 рік 52 980,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками /т.4, а.с.9-90, 224-236/.

Як вже зазначалось, заявленими позовними вимогами є стягнення 597381,32 грн, з яких товар - бітум дорожній одержаний за видатковою накладною №338 від 01 вересня 2020 року на суму 89401,32 грн (331620,24 грн (сума накладної) - 242218,92 грн (сума проплати), товар за видатковою накладною №206 від 16 жовтня 2021 року на суму 352980,00 грн, а також 155000,00 грн, одержаних як фінансова допомога.

З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідачем було проведено часткову оплату за отриманий товар за видатковою накладною №338 від 01 вересня 2020 року на суму 242218,92 грн, залишок боргу за накладною становить 89401,32 грн, а також борг за видатковою накладною №206 від 16 жовтня 2021 року складає 352980,00 грн.

Отже, із встановленого судами вбачається, що станом на час звернення позивача з позовом у даній справі, неоплаченим залишився товар на суму 442381,32 грн, одержаний за видатковою накладною №338 від 01 вересня 2020 року на суму 89401,32 грн (331620,24 грн 242218,92 грн) та товар за видатковою накладною №206 від 16 жовтня 2021 року на суму 352980,00 грн.

Щодо заборгованості в сумі 155000,00 грн одержаних, як фінансова допомога, колегією суддів враховується наступне.

Як вже зазначалося, 15 березня 2018 року між ТОВ "ПЖХК" (кредитор) та ПрАТ "ШБУ №19" (позичальник) було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги, за умовами пункту 1.1 якого, кредитор зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором надати позичальнику поворотну безвідсоткову фінансову допомогу у сумі 100000,00 грн /т.4, а.с.220/.

За умовами пункту 2.1 договору від 15 березня 2018 року, строк надання допомоги становить з дати зарахування повної суми допомоги на розрахунковий рахунок позичальника до 31 травня 2018 року.

15 березня 2018 року на виконання умов договору про надання поворотної фінансової допомоги від 15 березня 2018 року ТОВ "ПЖХК" перерахувало 100000,00 грн на рахунок ПрАТ "ШБУ №19", що підтверджується платіжним дорученням №185 від 15 березня 2018 року /т.4, а.с.228/.

12 липня 2018 року між ТОВ "ПЖХК" (позикодавець) та ПрАТ "ШБУ №19" (позичальник) було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги №4, за умовами пункту 1.1 якого, позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором /т.4, а.с.221/.

Відповідно до пункту 2.1 договору №4, поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми 400000,00 гривень без ПДВ.

За умовами пункту 2.1.1 договору №4, поворотна допомога надається з 12 липня 2018 року по 31 липня 2018 року.

На виконання умов договору про надання поворотної фінансової допомоги №4 від 12 липня 2018 року ТОВ "ПЖХК" перераховано на рахунок ПрАТ "ШБУ №19" 400000,00 грн, з яких: 12 липня 2018 року 340000,00 грн, 13 липня 2018 року - 60000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №1199 від 12 липня 2018 року на суму 40000,00 грн, №1200 від 12 липня 2018 року на суму 300000,00 грн, №1205 від 13 липня 2018 року на суму 60000,00 грн /т.4, а.с.223-225/.

22 серпня 2018 року на виконання умов договору про надання поворотної фінансової допомоги від 15 березня 2018 року ТОВ "ПЖХК" перерахувало 55000,00 грн на рахунок ПрАТ "ШБУ №19", що підтверджується платіжним дорученням №1394 від 22 серпня 2018 року /т.4, а.с.226/.

30 липня 2018 року ПрАТ "ШБУ №19" було проведено повернення зворотно-фінансової допомоги згідно договору №4 від 12 липня 2018 року на суму 400000,00 грн.

Вказане перерахування коштів на суму 55000,00 грн було здійснено поза межами строку дії договорів про надання поворотної фінансової допомоги, що не заперечується сторонами спору.

Граничний строк повернення поворотної фінансової допомоги за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 15 березня 2018 року на суму 100000,00 грн настав 31 травня 2018 року, а строк повернення поворотної фінансової допомоги в сумі 55000,00 грн сторонами обумовлений не був.

Згідно з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки статтею 530 ЦК України не передбачено, у який спосіб та в якій формі повинна бути заявлена вимога кредитора до боржника, отже, звернення особи щодо повернення боргу з позовною заявою до боржника є одним із варіантів вимоги в розумінні частини другої статті 530 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі №1519/2-5034/11.

Із встановленого судами вбачається, що відповідач жодних дій щодо повернення поворотної фінансової допомоги у сумі 55000,00 грн з моменту їх отримання до моменту звернення позивача з цим позовом до суду не вчиняв.

Доводи апелянта про те, що за згодою сторін, сума коштів 55000 грн. сплачена позивачем на рахунок відповідача 22 серпня 2018 року згідно платіжного доручення №1394 була зарахована ПрАТ "ШБУ №19" в рахунок платежів за отримані роботи/послуги за іншими договорами, є виключно припущенням, яке не підтверджено жодним належним доказом.

Відсутність між сторонами укладеного договору про поворотну фінансову допомогу саме на суму 55000 грн., жодним чином не нівелює наявність між сторонами правовідносин щодо такої допомоги, з огляду на наявність укладених договорів про поворотну фінансову допомогу від 15 березня 2018 року та від 12 липня 2018 року, та з огляду на необхідність належного виконання таких грошових зобов`язань.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що заборгованість по поверненню поворотної фінансової допомоги відповідача перед позивачем становить 155000,00 грн, яка відповідачем не сплачена і не спростована.

Отже, як правильно встановлено Господарським судом Житомирської області, з урахуванням проведених позивачем зарахувань сплачених відповідачем коштів (враховуючи призначення платежу та зарахувань відповідних сплат без конкретного призначення платежів в рахунок погашення заборгованості, яка виникла періодом раніше), станом на час звернення позивача з позовом у даній справі, неоплаченим залишився товар - бітум дорожній на суму 442 381,32 грн, одержаний за видатковою накладною №338 від 01 вересня 2020 року на суму 89 401,32 грн (331 620,24 грн (сума накладної) 242 218,92 грн (сума проплати), товар за видатковою накладною №206 від 16 жовтня 2021 року на суму 352 980,00 грн /т.4, а.с.203, 205/.

Виконання сторонами зобов`язань по вказаних правовідносинах супроводжувалося складанням документів бухгалтерського обліку та фінансової звітності. В матеріалах справи наявні докази, що підтверджують вчинення відповідачем дій, спрямованих на виконання укладених між сторонами договорів та його схвалення, оскільки по вказаних правочинах відбулась поставка товару та надання послуг, прийняття товару та послуг, а також проводились часткові проплати, які відображено в тому числі в Актах звіряння взаємних розрахунків.

В матеріалах справи містяться Акти звіряння взаємних розрахунків станом на 10 липня 2017 року, 17 липня 2017 року, 04 вересня 2017 року, 25 вересня 2017 року, 06 липня 2018 року, 07 серпня 2018 року, 18 квітня 2019 року, 31 травня 2020 року, 10 серпня 2020 року, 31 жовтня 2021 року, які підписані без будь-яких зауважень та заперечень уповноваженими особами ТОВ "ПЖХК" та ПрАТ "ШБУ №19", які відповідають за бухгалтерський облік обох підприємств /т.3, а.с.25-35/, а визначені в них суми заборгованості відповідача перед позивачем узгоджуються з наданими до матеріалів справи податковими накладними та первинними документами, у зв`язку з чим суд першої інстанції обгрунтовано прийняв дані акти до уваги в якості підтвердження наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 597 381,32 грн.

Окрім того, судом правомірно враховано, що відповідачем за актом звіряння взаємних розрахунків від 11 серпня 2023 року /т.3, а.с.36/ було здійснено дві проплати, що також свідчить про визнання боргу відповідачем, який зазначений у ньому /т.3. а.с.37-38/. Загальне кінцеве сальдо по дебету за актом від 11 серпня 2023 року, яке визнано діями відповідачем на дату складання акта, становить 650 361,32 грн.

Якщо інформація, відображена в актах підтверджена первинними документами, податковими накладними та акти містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб, він може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

З огляду на викладене в сукупності місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що надані позивачем докази є більш вірогідними на доведення факту поставки відповідачу товару та надання послуг за вказаними вище договорами, Актами надання послуг, видатковими накладними, податковими деклараціями, акиами звіряння розрахунків, так як такі докази не спростовані з боку відповідача переконливими та логічними поясненнями та доказами, а зводяться лише до простого заперечення, щодо відсутності первинних бухгалтерських документів за 2017 рік.

При цьому, апелянт не надав жодних вірогідних доказів, які б спростували факт отримання ним продукції та послуг за вказаним вище накладними та Актами на виконання умов укладених між сторонами договорів.

Місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволені заяви відповідача про застосування строку позовної давності, з огляду на наступне.

Згідно статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 3 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до положень пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, прийнятої відповідно до статті 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб, на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який у свою чергу постановами Кабінету Міністрів України неодноразово продовжено та тривав до 30 червня 2023 року.

За приписами пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Через військову агресію Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022). Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який у свою чергу продовжено та триває на даний час.

З огляду на те, що строк позовної давності продовжується на період дії карантину та воєнного стану, позивач не пропустив строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 15 березня 2018 року та видатковими накладними: №338 від 01 вересня 2020 року та №206 від 16 жовтня 2021 року, який було продовжено на строк дії карантину та воєнного стану з 12 березня 2020 року. При цьому, за поворотною фінансовою допомогою у сумі 55 000,00 грн станом на момент звернення позивача із цим позовом до суду строк позовної давності не сплив, а лише розпочався, але жодних дій, зокрема, протягом розгляду справи щодо повернення коштів відповідач не здійснив.

Аналогічна правова позиція щодо застосування пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України міститься у постанові Верховного Суду від 06 травня 2021 року у справі №903/323/20.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 597 381,32 грн заборгованості є правомірними, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Щодо додаткового рішення Господарського суду Житомирської області від 07 жовтня 2024 року у справі №906/1377/23.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша Житомирська холдингова компанія" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Житомирське шляхово-будівельне управління №19" про стягнення 597 381,32 грн заборгованості.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 13 вересня 2024 року у справі №906/1377/23 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Житомирська холдингова компанія" до Приватного акціонерного товариства "Житомирське шляхово-будівельне управління №19" про стягнення 597 381,32 грн.

17 вересня 2024 року через систему "Електронний суд" від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Житомирська холдингова компанія" надійшла заява від 17 вересня 2024 року про ухвалення додаткового рішення, в якій представник позивача просив суд стягнути з відповідача 48145,20 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковим рішенням Господарського суду Житомирської області від 07 жовтня 2024 року у справі №906/1377/23 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Житомирська холдингова компанія" від 17 вересня 2024 року про ухвалення додаткового рішення.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що загальна вартість послуг адвоката у розмірі 48 145,20 грн є обґрунтованою та співмірною з огляду на предмет спору та підстави позовних вимог (стягнення заборгованості, яка підлягала дослідженню за тривалий період існуванням між сторонами правовідносин - з 2017 року за різними договорами; значний обсяг первинної документації (8 томів), що підлягала аналізу, опрацюванню та зведенню), а також те, що інтереси позивача в судових засіданнях при розгляді справи представляв адвокат Шахрай В.В.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України), що не позбавляє суд обов`язку перевірити достовірність доказів.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20 травня 2019 року у справі №916/2102/17, від 25 червня 2019 року у справі № 909/371/18, від 01 серпня 2019 року у справі № 915/237/18).

Наведені висновки враховуються колегією суддів відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", частини 4 статті 236 ГПК України.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та успішного для позивача результату розгляду справи, про що зазначено вище.

Матеріалами справи підтверджено, що представництво позивача у даній справі здійснювалось адвокатом Шахраєм В.В. на підставі договору про надання правничої допомоги від 23 серпня 2023 року.

Відповідно до пункту 1 договору про надання правничої допомоги від 23 серпня 2023 року №1-23-08-23, який укладений між адвокатом Шахрай В.В. (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша Житомирська холдингова компанія" (клієнт), предмет договору - надання правничої допомоги - захист прав Клієнта у справі щодо стягнення заборгованості у правовідносинах з ПРАТ "ШБУ №19".

За умовами пункту 3 договору, за надання правничої (правової) допомоги за цим договором Клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар. Сторони погоджуються з нижченаведеним порядком обчислення та сплати гонорару:

- розмір гонорару залежить від часу, який був витрачений адвокатом на надання правничої (правової) допомоги;

- розмір гонорару за одну годину роботи адвоката становить 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, в якому складається акт прийому-здачі робіт за цим договором, за одну годину надання правничої (правової) допомоги, яка надається Адвокатом за цим договором;

- гонорар сплачується в готівковій формі або в безготівковій формі шляхом перерахування суми винагороди на поточний рахунок адвоката не пізніше 45-ти банківських днів з дня прийняття рішення судом першої та/або апеляційної, та/або касаційної інстанцій;

- в час, що оплачується, зараховується час, затрачений Адвокатом на надання правничої (правової) допомоги за цим договором, в т.ч. час, затрачений на: вивчення та аналіз документів, необхідних для виконання цього договору, вивчення поточного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, пошук та вивчення судової практики, в т.ч. правових позицій Верховного суду України, надання Клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, що стосуються спірних правовідносин; підготовку проектів процесуальних документів, підготовку до судових засідань, участь в судових засіданнях;

За згодою сторін розмір гонорару (Р) Адвоката за надання правничої (правової) допомоги за цим договором обчислюється за такою формулою:

Р = (6 + 8 х Кпд + 3 х Кпд інш + 4 х Ксуд 1/п. дій + 8х Ксуд 2 + 24 х Ксуд 3) х х Кос. кат х Огод , де

6 - кількість часу (у годинах), що витрачається адвокатом на зустріч з клієнтом, проведення попереднього аналізу справи, у тому числі ознайомлення з матеріалами справи, опитування осіб, збір інформації та документів на відповідній стадії процесу (провадження). Застосовується також у разі, коли адвокатом проведено попередній аналіз справи, але судове провадження не відкривалось;

8 - кількість часу (у годинах), що витрачається адвокатом на підготовку кожного процесуального документа з переліку, наведеного в ч.2 ст. 161 ГПК України,

Кпд - кількість підготовлених документів з переліку, наведеного в ч.2 ст. 161 ГПК України, а також апеляційних скарг, касаційних скарг, заяв про перегляд судового рішення Верховним Судом чи за нововиявленими обставинами або відповідних заперечень,

3 - кількість часу (у годинах), що витрачається адвокатом на складення інших документів процесуального характеру, крім документів з переліку, наведеного в ч.2 ст. 161 ГПК України;

Кпд інш - кількість інших документів процесуального характеру, крім документів з переліку, наведеного в ч.2 ст. 161 ГПК України;

4 - кількість часу (у годинах), що витрачається адвокатом на підготовку та участь у судовому засіданні в межах району, міста загальнодержавного або обласного (республіканського Автономної Республіки Крим) значення, де розташоване робоче місце адвоката;

Ксуд 1/ п. дій - кількість судових засідань в межах району, міста загальнодержавного або обласного (республіканського Автономної Республіки Крим) значення, де розташоване робоче місце адвоката, та в яких Адвокат прийняв участь;

8 - кількість часу (у годинах), що витрачається адвокатом па підготовку та участь у судовому засіданні за межами району, міста загальнодержавного або обласного (республіканського Автономної Республіки Крим) значення, де розташоване робоче місце адвоката, але у межах відповідного регіону;

Ксуд 2 - кількість судових засідань за межами району, міста загальнодержавного або обласного (республіканського Автономної Республіки Крим) значення, де розташоване робоче місце адвоката, але у межах відповідного регіону, та в яких Адвокат прийняв участь;

24 - кількість часу (у годинах), що витрачається адвокатом на підготовку та участь у судовому засіданні за межами регіону, де розташоване робоче місце адвоката;

Ксуд 3 - кількість судових засідань за межами регіону, де розташоване робоче місце адвоката, та в яких Адвокат прийняв участь;

Кос. кат - коефіцієнт особливої категорії особи, якій надасться правнича допомога, числове значення якого за згодою сторін визначається при складанні детального опису робіт, виконаних Адвокатом;

Огод - розмір оплати за годину роботи адвоката з надання правничої допомоги, що наведений у пункті 3 цього договору.

Відповідно до пункту 7 договору, цей договір укладений на строк, протягом якого буде тривати провадження у справі.

В Детальному описі робіт виконаних адвокатом від 17 вересня 2024 року міститься найменування робіт та їх вартість, за договором про надання правничої допомоги №1-23-08-23 від 23 серпня 2023 року, а саме:

1. Станом на 17.09.2024 року Адвокатом згідно договору про надання правничої допомоги № 1-23-08-23 від 23.08.2023 року виконані роботи (надані послуги) у справі № 906/1377/23 за переліком:

- зустріч Адвоката з Клієнтом, проведення попереднього аналізу справи, у тому числі ознайомлення з матеріалами справи, надання Клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, що стосуються спірних правовідносин;

- підготовка документів процесуального характеру, пов`язаних з виконанням договору в т.ч.:

- позовна заява, відповідь на відзив, доповнення до відповіді на відзив;

- обґрунтований розрахунок суми, що стягується за позовом, попередній розрахунок судових витрат; заява про доповнення підстав позову, додаткові пояснення (щодо господарських операцій та платежів за 2017 рік), додаткові пояснення (деталізація платежів), додаткові пояснення (щодо зобов`язань з ПДВ за господарськими операціями з ПРAT "ШБУ №19"), додаткові пояснення (щодо бухгалтерського обліку за господарськими операціями з ПРАТ "ШБУ №19"), детальний опис робіт виконаних адвокатом;

- представництво в судовому засіданні: 14.11.2023 року, 15.01.2024 року, 25.03.2024 року, 10.04.2024 року; 25.04.2024 року; 28.08.2024 року, 13.09.2024 року.

За згодою сторін при обчисленні гонорару враховується представництво в чотирьох судових засіданнях.

За згодою сторін документи процесуального характеру:

- попередній розрахунок судових витрат, обґрунтований розрахунок суми, що стягується за позовом - при обчисленні гонорару не враховується;

- позовна заява, відповідь на відзив, доповнення до відповіді на відзив - при обчисленні гонорару враховуються як два документи процесуального характеру;

- заява про доповнення підстав позову, додаткові пояснення (щодо господарських операцій та платежів за 2017 рік), додаткові пояснення (деталізація платежів), додаткові пояснення (щодо зобов`язань з ПДВ за господарськими операціями з ПРАТ "ШБУ №19"), додаткові пояснення (щодо бухгалтерського обліку за господарськими операціями з ПРАТ "ШБУ №19"), детальний опис робіт виконаних адвокатом - при обчисленні гонорару враховуються як три документи процесуального характеру.

2. Розрахунок Гонорару.

Згідно п.3 договору про надання правничої допомоги № 1-23-08-23 від 23.08.2023 року розмір гонорару за одну годину роботи адвоката становить 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, в якому складається акт прийому-здачі робіт за цим договором, за одну годину надання правової допомоги, яка надасться Адвокатом за цим договором.

З 01.01.2024 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028,00 гривень. Розмір гонорару який підлягає сплаті на користь Адвоката згідно п.3 договору про надання правничої допомоги № 1-23-08-23 від 23.08.2023 року, розраховується за формулою:

Р = (6 + 8 х Кіщ + 3 х Кпд інш + 4 х Ксуд 1/п. дій + 8 х Ксуд 2 + 24 х Ксуд 3) х х Кос. кат х О год , де

6 - кількість часу (у годинах), що витрачається адвокатом па побачення з клієнтом, проведення попереднього аналізу справи, у тому числі ознайомлення з матеріалами справи, опитування осіб, збір інформації та документів на відповідній стадії процесу (провадження). Застосовується також у разі, коли адвокатом проведено попередній аналіз справи, але судове провадження не відкривалось;

8 - кількість часу (у годинах), що витрачається адвокатом па підготовку кожного процесуального документа з переліку, наведеного в ч.2 ст. 161 ПІК України;

Кпд - кількість підготовлених документів з переліку, наведеного в ч.2 ст. 161 ГПК України, а також апеляційних скарг, касаційних скарг, заяв про перегляд судового рішення Верховним Судом чи за нововиявленими обставинами або відповідних заперечень;

3 - кількість часу (у годинах), що витрачається адвокатом на складення інших документів

процесуального характеру, крім документів з переліку, наведеного в ч.2 ст. 161 ПІК України;

Кпд інш - кількість інших документів процесуального характеру, крім документів з переліку, наведеного в ч.2 ст. 161 ГПК України;

4 - кількість часу (у годинах), що витрачається адвокатом на підготовку та участь у судовому засіданні в межах району, міста загальнодержавного або обласного (республіканського Автономної Республіки Крим) значення, де розташоване робоче місце адвоката;

Ксуд 1/ п. дій - кількість судових засідань в межах району, міста загальнодержавного або обласного (республіканського Автономної Республіки Крим) значення, де розташоване робоче місце адвоката, та в яких Адвокат прийняв участь;

8 - кількість часу (у годинах), що витрачається адвокатом на підготовку та участь у судовому засіданні за межами району, міста загальнодержавного або обласного (республіканського Автономної Республіки Крим) значення, де розташоване робоче місце адвоката, але у межах відповідного регіону;

Ксуд 2 - кількість судових засідань за межами району, міста загальнодержавного або обласного (республіканського Автономної Республіки Крим) значення, де розташоване робоче місце адвоката, але у межах відповідної о регіону, та в яких Адвокат прийняв участь;

24 - кількість часу (у годинах), що витрачається адвокатом на підготовку та участь у судовому засіданні за межами регіону, де розташоване робоче місце адвоката;

Ксуд 3 - кількість судових засідань за межами регіону, де розташоване робоче місце адвоката, та в яких Адвокат прийняв участь;

Кос. кат - коефіцієнт особливої категорії особи, якій надається правнича допомога, який за згодою сторін дорівнює 0,6;

Огод - розмір оплати за годину роботи адвоката з надання правничої допомоги, що наведений у пункті 3 цього договору

Розмір гонорару Адвоката обчислений станом на 17.09.2024 року згідно п.3 договору про надання правничої допомоги № 1-23-08-23 від 23.08.2023 року становить:

Р = (6+8 х2Кпд+3х5Кпд інш+4х4Ксуд 1/п. дій + 8х0Ксуд 2 + 24 х 0Ксуд 3) х 0,6 Кос. кат х 1514.00 Огод = 48145.20.

Відповідно до детального опису, станом на 17 вересня 2024 року підлягає сплаті 48 145,20 грн. Клієнт претензій до Адвоката не має /т.8, а.с.132/.

Договір та детальний опис підписані сторонами без будь яких зауважень та заперечень щодо обсягу наданих послуг.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем в процесі розгляду справи у суді першої інстанції була подана позовна заява з додатками. Виходячи із змісту позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача та врахував при ухваленні рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, наведеним у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16 грудня 2022 року у справі №922/1964/21, правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами статті 126 ГПК України, за результатами розгляду справи, витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами із іншими судовими витратами.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Аналогічних висновків дійшла Об`єднана палата Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19.

Місцевий господарський суд досліджуючи питання розміру витрат на професійну правничу допомогу позивача правомірно врахував предмет спору та підстави позовних вимог (стягнення заборгованості, яка підлягала дослідженню за тривалий період існуванням між сторонами правовідносин - з 2017 року за різними договорами; значний обсяг первинної документації (8 томів), що підлягала аналізу, опрацюванню та зведенню), а також те, що інтереси позивача в судових засіданнях при розгляді справи представляв адвокат Шахрай В.В..

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із правильним висновком суду першої інстанції, що надані адвокатом послуги були реальними, заявлена до відшкодування сума є співмірню із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та ціною позову. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про співмірність заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу на суму 48145,20 грн.

Відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 48145,20 грн. у даній справі відповідає критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та успішного для позивача результату розгляду справи.

Судом апеляційної інстанції не встановлено безпідставного завищення позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Твердження апелянта, що поданий позивачем "Детальний опис робіт від 17.09.2024р." не міг бути прийнятий судом за основу для стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки за умовами договору сторони зобов`язані були скласти саме акт прийому-здачі робіт за договором про надання правничої допомоги, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зі змісту вказаного детального опису робіт вбачається, що по своїй суті такий документ є актом прийому-здачі робіт.

Враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення назви доказів на підтвердження надання професійної правничої допомоги є виключною прерогативою учасника справи, що подає такі документи.

Учасник справи повинен надати доказ, який деталізований лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення переліку послуг, які надані, їх вартості та прийняття їх клієнтом без зауважень та претензій.

Надмірний формалізм при оцінці такого "акту приймання наданих послуг" на предмет його назви, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Таким чином, заперечення відповідача щодо поданого позивачем "детального опису робіт виконаних адвокатом" є безпідставними.

Щодо твердження відповідача про відсутність заяви, що подається в порядку частини 8 статті 129 ГПК України, колегія суддів зазначає таке.

У відповідності до частини 1 статті 124 ГПК України позивачем до позовної заяви доданий попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат /т.1, а.с.19/, в якому зроблено заяву, що очікується сума витрат на професійну правничу допомогу близько 40000,00 гривень, докази витрат на професійну правничу допомогу будуть надані у відповідності до частини 8 статті 129 ГПК України.

В тексті попереднього розрахунку, в останньому абзаці зазначено: "Прошу суд вважати подання цього розрахунку суми судових витрат заявою , що подається в порядку частини 8 статті 129 ГПК України".

Чинним ГПК України не встановлено окремих вимог до форми та змісту заяви, що подається в порядку частини 8 статті 129 ГПК України, допускається оголошення такої заяви в усному порядку.

За таких умов, твердження відповідача про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу за відсутності заяви, що подається в порядку частини 8 статті 129 ГПК України, не відповідають фактичним обставинам справи.

Колегія суддів звертає увагу апелянта, що слово "цивільним" в пункті 2 договору про надання правничої допомоги №1-23-08-23 від 23 серпня 2023 року, є виключно технічною опискою, про що свідчить зміст тексту договору та зміст детального опису робіт, виконаних адвокатом за договором про надання правничої допомоги №1-23-08-23 від 23 серпня 2023 року у справі №906/1377/23.

В пункті 1 договору зазначено, що предметом договору є надання правничої допомоги захист прав Клієнта у справі щодо стягнення заборгованості у правовідносинах з ПРАТ "ШБУ №19", який згідно вимог процесуального законодавства України здійснюється в порядку господарського судочинства.

За змістом пункту 3 договору про надання правничої допомоги №1-23-08-23 від 23 серпня 2023 року розмір та обчислення гонорару передбачені за підготовку процесуальних документів, визначених ГПК України.

За змістом детального опису робіт, виконаних адвокатом за договором про надання правничої допомоги №1-23-08-23 від 23 серпня 2023 року, розмір та обчислення гонорару визначені за надання правничої допомоги у справі №906/1377/23 в Господарському суді Житомирської області.

Крім того, повноваження адвоката Шахрая В.В. на представництво ТОВ "Перша Житомирська холдингова компанія" підтверджуються також ордером серії АМ №1066824 від 11 жовтня 2023 року, що додатково свідчить про безпідставність доводів апелянта про відсутність повноважень у представника позивача.

З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів зазначає, що такі аргументи були почуті, враховані судами першої та апеляційної інстанції, натомість додаткове рішення є вмотивованим, і судом першої інстанції зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України, статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України", "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів встановила, що рішення Господарського суду Житомирської області від 13 вересня 2024 року у справі №906/1377/23 та додаткове рішення від 07 жовтня 2024 року у даній справі ґрунтуються на матеріалах справи, відповідають чинному законодавству, а тому відсутні підстави для їх зміни чи скасування. Доводи викладені у апеляційній скарзі відповідача ПрАТ "Житомирське шляхово-будівельне управління №19" не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 269, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Житомирське шляхово-будівельне управління №19" на рішення Господарського суду Житомирської області від 13 вересня 2024 року у справі №906/1377/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 13 вересня 2024 року у справі №906/1377/23 залишити без змін.

Апеляційну скаргу на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 07 жовтня 2024 року у справі №906/1377/23 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 07 жовтня 2024 року у справі №906/1377/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №906/1377/23 повернути до Господарського суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "17" січня 2025 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Гудак А.В.