Ухвала

від 14.01.2025 по справі 752/8054/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/1065/2025 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер: № 752/8054/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючої судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 12 грудня 2024 року, -

за участю:

прокурора - ОСОБА_7 ,

представника - ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 12.12.2024 року задоволено клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, яке вилучене за наслідками обшуку, проведеного 05.12.2024 року у адміністративних будівлях ТЕЦ-6 СП «Київські ТЕЦ» КП «Київтеплоенерго» за адресою: м. Київ, вул. Пухівська, 1-А, повний перелік, якого зазначений в резолютивній частині ухвали.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, представник Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» - адвокат ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 12.12.2024 року в частині накладення арешту на акт приймання-передачі благодійної (гуманітарної) допомого від 18.09.2023 року, технічний паспорт на розподільчий пристрій ЛЦВП-0,4 кВ, паспорт та інструкцію з експлуатації щита управління (серійний номер 170804,805) додаток до паспорту щита управління (комплект автоматики), паспорт з інструкцією по монтажу вентиляції.

Щодо пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що з копією оскаржуваного рішення ознайомився 16.12.2024 року, а подана апеляційна скарга 20.12.2024 року.

Автор апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною та підлягає скасуванню у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та неповнота судового розгляду.

Постанова про визнання майна речовими доказами у даному кримінальному провадженні не відповідає вимогам КПК України, є не вмотивованою, не містить вказівки на те, якому саме критерію ст. 98 КПК України, відповідають вилучені під час обшуку документи.

Накладення арешту на оригінали технічних паспортів до змонтованого обладнання позбавить підприємство можливості ввести змонтоване обладнання в експлуатацію, а це в свою чергу призведе до обмеження правомірної підприємницької діяльності по виробленню енергії для потреб міста.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника, яка підтримала подану апеляційну скаргу та просила її задовольнити у повному обсязі, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження, та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, в провадженні ТУ СУ ГУНП у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 42024100000000003 від 03.01.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України.

05.12.2024 року на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 02.12.2024 року (справа №752/8054/24), проведено обшук за місцем здійснення фінансово-господарської діяльності КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», яке здійснює свою протиправну діяльність за адресою: м. Київ, вул. Пухівська, 1-А.

07.12.2024 року прокурор відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 звернувся з клопотанням до Голосіївського районного суду м. Києва про накладення арешту на майно, яке вилучене за наслідками обшуку, проведеного 05.12.2024 року у адміністративних будівлях ТЕЦ-6 СП «Київські ТЕЦ» КП «Київтеплоенерго» за адресою: м. Київ, вул. Пухівська, 1-А, повний перелік, якого зазначений в клопотанні.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 12.12.2024 року задоволено клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, яке вилучене за наслідками обшуку, проведеного 05.12.2024 року у адміністративних будівлях ТЕЦ-6 СП «Київські ТЕЦ» КП «Київтеплоенерго» за адресою: м. Київ, вул. Пухівська, 1-А, повний перелік, якого зазначений в резолютивній частині ухвали.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою, зокрема, і збереження речових доказів.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя, прийшов до висновку про наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для накладення арешту на майно, оскільки воно в даному кримінальному провадженні відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України.

Також, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження, всупереч доводам представника, потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, не може бути арештованим майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Метою накладення арешту у поданому клопотанні прокурор зазначив забезпечення збереження речових доказів.

Колегія суддів також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких просить апелянт скасувати ухвалу суду не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.

При цьому такі висновки колегія суддів робить виключно щодо акту приймання-передачі благодійної (гуманітарної) допомого від 18.09.2023 року, технічного паспорту на розподільчий пристрій ЛЦВП-0,4 кВ, паспорту та інструкцію з експлуатації щита управління (серійний номер 170804,805) додаток до паспорту щита управління (комплект автоматики), паспорту з інструкцією по монтажу вентиляції і перевіряє законність накладення арешту тільки щодо даного майна згідно положенням ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, всупереч доводам апелянта, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно, з метою забезпечення його збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не виявлено, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 12 грудня 2024 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 в частині накладення арешту на майно, яке вилучене за наслідками обшуку, проведеного 05.12.2024 року у адміністративних будівлях ТЕЦ-6 СП «Київські ТЕЦ» КП «Київтеплоенерго» за адресою: м. Київ, вул. Пухівська, 1-А, а саме: акт приймання-передачі благодійної (гуманітарної) допомого від 18.09.2023 року, технічний паспорт на розподільчий пристрій ЛЦВП-0,4 кВ, паспорт та інструкцію з експлуатації щита управління (серійний номер 170804,805) додаток до паспорту щита управління (комплект автоматики), паспорт з інструкцією по монтажу вентиляції, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» - адвоката ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3