Рішення

від 26.11.2007 по справі 16/610

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/610

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.07                                                                                 Справа № 16/610

Суддя Шеліхіна Р.М., розглянувши матеріали справи за позовом

Приватного підприємства "Новекс", м. Харків

до Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен БАНК-АВАЛЬ", м. Київ, в особі Луганської обласної дирекції, м. Луганськ

про стягнення 79648,44 грн. шкоди

при секретарі судового засідання Маценко О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача –Білий В.В., ліцензія АБ №271705 від 27.02.06.;

від відповідача –Дубовік О.М., дов. від 27.02.07. №10;

                           Кравченко В.П., дов. від 15.10.07. №5695,

ВСТАНОВИВ:

Суть справи: позивачем заявлено вимогу про відновлення становища, яке існувало до порушення права позивача, та про зобов‘язання відповідача відновити стан розрахункового рахунку №2600210578, МФО 304007 Алчевської філії ВАТ ЛОД "Райффайзен БАНК-АВАЛЬ" на термін 31.12.2006 року в сумі 79 648 грн. 44 коп.

Листом від 26.11.07. позивач змінив предмет позову і просить стягнути з відповідача шкоду, заподіяну неправомірним переказом грошових коштів з банківського рахунку банкрута.

Відповідач відзивом від 26.11.07. №12-05/8081 проти позову заперечує з підстав того, що відповідачеві не було повідомлено про визнання позивача банкрутом і постанова суду до відповідача не надходила. Також відповідач зазначив у відзиві, що грошові кошти в сумі 79648,44грн. були переказані з рахунку позивача на вимогу державної виконавчої служби згідно з постановою державного виконавця.

Постановою господарського суду Харківської області від 09.03.06. по справі №Б-19/21-06 приватне підприємство «Новекс», м. Харків (позивач) визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру.

Даною постановою зазначено, що з дня прийняття рішення про визнання позивача банкрутом, скасовуються арешти, накладені на майно боржника (позивача) і інші обмеження розпорядження майном. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається, в тому числі звільняються активи боржника з податкової застави. Ліквідатором боржника (позивача) призначено податкову інспекцію Орджонікідзевського району м. Харкова.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.03.06. по справі №Б-19/21-06 ліквідатором призначено арбітражного керуючого Білого Владислава Валерійовича, якого зобов'язано даною ухвалою виконати у повному обсязі вимоги ст.ст.22-32,52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Виконуючи свої обов'язки у відповідності до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»і ухвали господарського суду Харківської області від 19.03.06. по справі №Б-19/21-06, ліквідатор банкрута ПП «Новекс»(позивач) звернувся з даним позовом до суду і просить зобов'язати відповідача відшкодувати шкоду в сумі 79648,44грн., спричинену банкруту (ПП «Новекс», позивачу) неправомірним розпорядженням майном банкрута –грошовими коштами, які обліковувались на банківському рахунку відповідача і були переказані відповідачем без дотримання вимог  Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»і ухвали господарського суду Харківської області від 09.03.06. по справі №Б-19/21-06.

Також представник позивача зазначає в листі від 26.11.07. про порушення відповідачем «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.04. №22, пунктом 2.28 якої встановлено, що в разі прийняття судом постанови про визнання платника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури відповідно до вимог  Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», банк зобов'язаний повернути без виконання платіжні доручення банкрута, постанови про арешт коштів та зупинення видаткових операцій, які прийняті на виконання рішень суду.

Відповідач відзивом проти позову заперечив і вказав про правомірний переказ грошових коштів в сумі 79648,44грн. з банківського рахунку банкрута, оскільки на адресу банку надійшли виконавчі документи з державної виконавчої служби. Також відповідач вказав, що він не був повідомлений про визнання банкрутом ПП «Новекс»(позивача).

При цьому слід вказати, що в порушення вимог ст.ст.33,34 ГПК України відповідач не надав жодного документу в підтвердження вказаних у відзиві обставин, і нормативного обґрунтування своїх заперечень відповідач не визначив. Довідку про рух коштів (реєстр платіжних документів) по рахунках банкрута (ПП "Новекс", код 32762521) за термін з 09.03.06. по 12.10.07. до матеріалів справи не надав.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи,  вислухав представників сторін, оцінивши надані сторонами докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх  належність, допустимість, достовірність кожного  окремо і у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ст.23 Закону України  "Про  відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута або з передачею його майна третім особам можливо лише у порядку, передбаченому цим законом. Скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, або інші обмеження по розпорядженню майна банкрута. Накладення нових арештів чи інших обмежень по розпорядженню майном банкрута не допускається. Такі саме вимоги викладені і в постанові господарського суду Харківської області від 09.03.06. по справі №Б-19/21-06, якою приватне підприємство «Новекс», м. Харків (позивач) визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру.

Даним положенням закону встановлено, що арешт або інше обмеження по відношенню до майна банкрута скасовуються. При цьому не має значення, хто саме накладав арешт. Майно банкрута повинно бути вільне від будь-яких обмежень, оскільки воно підлягає розпродажу для погашення вимог кредиторів у відповідності до реєстру кредиторів. В стадії ліквідаційної процедури не допускаються ніякі обмеження у відношенні майна банкрута.

З матеріалів вбачається, що відповідач листом від 07.08.06. №4260/10/24-014, направленим ініціюючим кредитором боржника –ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова, відповідач був повідомлений про визнання ПП «Новекс»(позивача) банкрутом, у зв'язку з чим виникла необхідність зміни зразків підпису на платіжних документах. Відповідач отримав цей лист.

Але, у відповіді від 18.08.06. №13-11/5478 на вказане повідомлення банк зосередив свою увагу на положеннях закону про зміну підпису в карточці зразків, а не на факті визнання його клієнта (ПП «Новекс», позивача) банкрутом, тоді як в листі ініціюючого кредитора було вказано назву документа, орган, що його постановив, дату та номер справи про банкрутство.

Таким чином, відповідач знав про те, що Приватне підприємство «Новекс»(його клієнт) визнаний банкрутом 09 березня 2006 року.

Доводи відповідача про те, що він був повідомлений без надіслання йому постанови суду про визнання позивача банкрутом, суд оцінює як неналежні доводи в цілях захисту своїх інтересів, оскільки жодною нормою права не встановлено спосіб повідомлення банка, який обслуговує банкрута, та не встановлено обов'язок ліквідатора повідомляти банк (відповідача) про визнання банкрутом банківського клієнта шляхом надсилання постанови суду. До того ж норма ч.3 ст.23 Закону України  "Про  відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»зобов'язує ліквідатора надати оголошення про визнання боржника банкрутом в офіційному друкованому органі (не в державному засобі масової інформації) для того, щоб повідомити кредиторів про правові наслідки співробітництва з особою, яка визнана банкрутом, а також для того, щоб кредитори мали можливість пред'явити свої грошові вимоги до банкрута шляхом звернення з відповідною заявою до суду. Доводи про не надіслання повідомлення позивачем на адресу юридичної особи суд також не приймає як належний доказ заперечень до позову, оскільки саме обласна дирекція керує відділеннями банку по області і зобов'язана була прийняти заходів до недопущення порушення вимог закону при обслуговуванні банківських рахунків клієнтів.

Доводів позивача щодо переказу з рахунку банкрута грошових коштів в сумі 76648,44грн. відповідач не заперечив і вказав, що даний переказ грошових коштів він здійснив на вимогу постанови державного виконавця. Як було вказано вище: доказів виконання вимоги державної виконавчої служби і довідку про рух коштів банкрута –відповідач суду не пред'явив.

У відповідності до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Відповідно до частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Стаття 1166 Цивільного кодексу України унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних)зобов'язань. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. При цьому, як для виникнення зобов'язання з відшкодування збитків, так і деліктного зобов'язання необхідна наявність сукупності умов, які формують склад правопорушення, що є підставою для цивільно –правової відповідальності, а саме: шкоди, протиправної поведінки, причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, а також вини.

Суд при розгляді даного спору встановив, що відповідач припустив правопорушення, чим спричинив позивачу збитки при веденні своєї діяльності по здійсненню платежів з банківського рахунку позивача: відповідач у січні 2007 року здійснив переказ грошових коштів в сумі 79648,44грн. з банківського рахунку позивача в порушення вимог ст.ст.22-32 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», вимог п.2.28 постанови Національного банку України від 21.01.04. №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», із   змінами,   внесеними   згідно   з  Постановою Національного банку N 132 ( z0469-05 ) від 15.04.2005 ), оскільки відповідач знав про визнання позивача банкрутом у серпні 2006 року.

Згідно п.2.28 постанови Національного банку України від 21.01.04. №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», із   змінами,   внесеними   згідно   з  Постановою Національного банку N 132 ( z0469-05 ) від 15.04.2005 ),  у  разі прийняття судом постанови про визнання платника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури відповідно до Закону України  "Про  відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»банк повертає без виконання: платіжні  доручення  платника,  який  визнаний  банкрутом  (у порядку,  установленому  пунктом  2.15 цієї постанови; постанови   державних  виконавців  про  зупинення  видаткових операцій,  які  прийняті  на  виконання рішень суду,  з листом про причину   повернення;  постанови про арешт коштів на рахунках платника. Розпоряджається рахунком орган, уповноважений на це відповідно до Закону України  "Про відновлення  платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Таким чином, по вині відповідача відбулося неправомірне відчуження майна банкрута –грошових коштів в сумі 79648,44грн. і ліквідатор банкрута не має змоги розпорядитися грошовими коштами банкрута в сумі 79648,44грн. для задоволення вимог кредиторів банкрута (позивача).

Отже, переказуючи грошові кошти з банківського рахунку клієнта, якого визнано банкрутом, відповідач повинен був знати вимоги закону щодо розпорядження майном банкрута.

За таких підстав суд дійшов висновку, що порушення майнового становища позивача сталося з вини відповідача, оскільки йому було відомо про визнання ПП «Новекс»банкрутом і відомі вимоги Закону України  "Про  відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та  постанови Національного банку України від 21.01.04. №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», із   змінами,   внесеними   згідно   з  Постановою Національного банку N 132 ( z0469-05 ) від 15.04.2005 ).

Враховуючи вищевикладене, позов слід задовольнити повністю.

На підставі ст.46 ГПК України з позивача слід стягнути недоплачене державне мито в сумі 710,48грн. в доход державного бюджету. Судові витрати по справі повністю віднести на відповідача згідно з вимогами ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного, ст.19 Конституції України, ст.224 ГК України, 22,1166 ЦК України,  постанови Національного банку України від 21.01.04. №22, керуючись ст.ст.33,34,49,82,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Приватного підприємства "Новекс", м. Харків, проспект «Фрунзе», 10, ід. код 32762521 на користь державного бюджету недоплачене державне мито в сумі 710,48грн. –отримувач УДК в м. Луганську ГУ ДКУ в Луганській області, код отримувача 24046582, банк отримувача –УДК в Луганській області, МФО 804013, код платежу 22090200.

3.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен БАНК-АВАЛЬ", м. Київ, вул. «Лєскова», 9, ід. код 14305909 на користь Приватного підприємства "Новекс", м. Харків, проспект «Фрунзе», 10, ід. код 32762521 шкоду в сумі 79648,44грн., витрати по сплаті держмита в сумі 796,48грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн.

Рішення підписане 03.12.07.

Суддя                                                                                Р.М. Шеліхіна