Постанова

від 16.01.2025 по справі 278/1722/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №278/1722/21 Головуючий у 1-й інст. Дубовік О. М.

Категорія 44 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т. М.,

суддів Борисюка Р.М., Шевчук А.М.,

за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні врежимі відеоконференціїв м.Житомирі цивільну справу№278/1722/21 за позовом ОСОБА_1 до Служби відновленнята розвиткуінфраструктури уЖитомирській області провідшкодуванняшкоди за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Житомирського районногосуду Житомирської області від 01 листопада 2024 року, ухвалене під головуванням судді Дубовік О.М. в м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, та з урахуванням уточнень до позовної заяви просив стягнути зі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області на свою користь кошти у розмірі 1226183,49 грн, з яких: 780458,60 грн - розмір завданої майнової шкоди; 381522,05 грн - інфляційні збитки; 64202,84 грн - нараховані 3% річних; вартість наданих експертних послуг у розмірі 4800,00 грн; витрати на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн та судовий збір у розмірі 12261,85 грн. Підставою для звернення позивача до суду є неналежне утримання відповідачем автомобільної дороги, що стало наслідком виникнення дорожньо-транспортної пригоди, в наслідок якої було пошкоджено його транспортний засіб. Позов обґрунтовано тим, що 13 листопада 2020 року на 138 км. Автомобільної дороги Київ-Чоп, що знаходиться в межах Житомирського району Житомирської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортних засобів «PorschePanamera»,державний номернийзнак НОМЕР_1 ,під керуванням ОСОБА_1 та автомобілем«ManTGX18.440»,реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричепоммарки «Schmitz»,реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 ,внаслідок якої,вказані транспортнізасоби отрималимеханічні пошкодження.Зазначав,що причиноювищевказаної дорожньо-транспортної пригодистав недолікв утриманнівулично -шляхової мережіавтомобільної дорогиКиїв -Чоп навказаному кілометрі,а саме,ненадійне закріпленняна деформаційномушві проїзноїчастини резинидовжиною 9метрів наяку здійснивнаїзд автомобіль«PorschePanamera»,державний номернийзнак НОМЕР_1 ,внаслідок чого,лист резинипіднявся вертикальнота стягнувавтомобіль назустрічну смугуруху,вказаний фактбув підтвердженийактом обстеженняділянки вулично-шляхової мережі138кілометра автомобільноїдороги Київ-Чопвід 13.11.2020року.За результатомпроведення розслідуванняадміністративного правопорушеннябуло встановлено,що міжСлужбою автомобільнихдоріг уЖитомирській областіяк замовником,та ТОВ«Спец КомплектПостач»,як підрядником,було укладенодоговір назакупівлю послугз експлуатаційногоутримання автомобільнихдоріг загальногокористування державногозначення Житомирськоїобласті протяжністю337,6м.В подальшому,ТОВ «СпецКомплект Постач»,як підрядник,уклав ізТОВ «Шляхбуд-5»,як субпідрядником,договір щодоексплуатаційного утриманнявказаної частиниавтомобільної дороги.Отримана інформація,стала підставоюдля Управлінняпатрульної поліціїв Житомирськійобласті передатидо Житомирськогорайонного судуЖитомирської областіматеріали проадміністративне правопорушеннящодо притягненнядиректора ТОВ«Шляхбуд -5»- ОСОБА_4 до адміністративноївідповідальності зач.4ст.140КУпАП України(Порушенняправил,норм істандартів приутриманні автомобільнихдоріг івулиць,невжиття заходівщодо своєчасноїзаборони абообмеження сухучи позначенняна автомобільнихдорогах івулицях місцьпровадження робіт).За результатомрозгляду Житомирськимрайонним судомЖитомирської областісправи проадміністративне правопорушеннябуло винесенопостанову від12.02.2021року усправі №278/3568/20,якою провадженняу адміністративнійсправі стосовно ОСОБА_4 -закрито узв`язкуз відсутністюу йогодіях складуадміністративного правопорушення.Судом буловказано,що відповіднодо пунктів1та 2ст.13Закону України«Про автомобільнідороги» застан автомобільнихдоріг загальногокористування відповіднодо діючихнорм тафінансування,а такожякість робітз проектування,будівництва,реконструкції,ремонту таутримання такихавтомобільних дорігвідповідає органуправління автомобільнимидорогами.Оскільки,ст.10Закону України«Про автомобільнідороги» вказує,що державнеуправління автомобільнимидорогами загальногокористування здійснюєДержавна службаавтомобільних дорігУкраїни,що маєсвої органиуправління намісцях,то органомуправління автомобільноюдорогою,на якійвідбулося ДТП,є Службаавтомобільних дорігу Житомирськійобласті,яка маєпонести відповідальністьза неналежнеутримання автодороги,що сталопідставою длязавдання позивачумайнової шкоди.Згідно висновкуекспертного автотоварознавчогодослідження №323/21від 28.05.2021року,складеного експертом ОСОБА_5 ,вартість матеріальногозбитку завданоговласнику автомобіля«PorschePanamera»,державний номернийзнак НОМЕР_1 ,становить -780458,60грн.Враховуючи те,що майновашкода,завдана неправомірнимидіями чибездіяльністю майнуфізичної абоюридичної особи,відшкодовується вповному обсязіособою,яка їїзавдала,а причиноюзавдання майновоїшкоди сталоненалежне утриманнявідповідачем автомобільноїдороги,то самез останньогонеобхідно стягнутизавдану майновушкоду у розмірі 1226183,49 грн.

Рішенням Житомирськогорайонногосуду Житомирськоїобласті від01листопада 2024року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що з протоколу про адміністративне правопорушення від 23.12.2020 року вбачається, що 13 листопада 2020 року директор ТОВ «Шляхбуд-5», будучи посадовою особою, відповідальною за експлуатаційне утримана автодороги по 138 км + 400 м М-06 Київ - Чоп, в порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при експлуатаційному утримані доріг, вимог ДСТУ 3587-97, ЗУ «Про дорожній рух» та п. 1.5 Правил дорожнього РУХУ (далі ПДР) не вжив своєчасних заходів для відновлення безпечних умов для руху, а саме: не прибрав перешкоду у вигляді резини, яка закріплена на деформаційному шві, що стало супутньою причиною ДТП за участю автомобілів Porsche Panamera, реєстраційний номер НОМЕР_1 та Маn TGX18.440, внаслідок чого, вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження. З долученої позивачем до позовної зави разом з копією протоколу схеми ДТП вбачається, що на 138 км + 400 м автодороги «Київ - Чоп» наявний недолік в утриманні вулично-шляхової мережі, яка стала супутньою причиною ДТП. Відповідно до акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 13.11.2020 в той день о 8:30 на 138 км + 400 м автодороги Київ-Чоп виявлено недолік, а саме резину довжиною 9 м, яка ненадійно закріплена на проїзній частині. З письмового пояснення водія автомобіля Porsche Panamera, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 вбачається, що під час керування ним транспортним засобом на 138 км автодороги Київ - Чоп він здійснив наїзд на перешкоду, а саме на резину, яка лежала поперек дороги і піднялася вертикально, внаслідок чого, його автомобіль викинуло на зустрічну смугу руху, де відбулося зіткнення з іншим транспортним засобом. З письмового пояснення водія автомобіля "Маn TGX18.440 ОСОБА_3 , вбачається, що рухаючись по автодорозі Київ - Чоп назустріч його автомобілю 13.11.2020 року виїхав автомобіль Porsche Panamera, водій якого, уникаючи зіткнення зі стороннім предметом зіткнувся з автомобілем Маn TGX18.440. Постановою Житомирського районного суду Житомирської області від 12.02.2021 року провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 140 КУпАП, стосовно ОСОБА_4 закрито на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в його діянні складу адміністративного правопорушення. Водночас, мотиви суду щодо закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною 4 статті 140 КУпАП ґрунтуються на наступному: як видно з матеріалів справи, автодорога М-06, де сталася ДТП, є автомобільною дорогою загального користування державного значення. Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 13 Закону України «Про автомобільні дороги» за стан автомобільних доріг загального користування відповідно до діючих норм та фінансування, а також якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання таких автомобільних доріг відповідає орган управління автомобільними дорогами. Згідно із статтею 10 названого Закону органами, що здійснюють управління автомобільними дорогами загального користування, є: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами загального користування державного значення; Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні та Севастопольська міська державні адміністрації. Підрядники та субпідрядники не є органами, що здійснюють управління автомобільними дорогами загального користування, а тому їхні посадові особи в силу статті 10 названого Закону не є відповідальними за стан автомобільній доріг загального користування та якість робіт з їх утримання й експлуатації. Виходячи з викладеного, Гаврилюк В.М., як директор ТОВ «Шляхбуд-5» не є суб`єктом адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 140 КУпАП, у зв`язку з чим, справа стосовно нього підлягає закриттю на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП. На переконання апелянта, настання ДТП зумовлено неналежним утриманням (експлуатації) автомобільної дороги, під час проведення ремонтних робіт на автомобільній дорозі, що і призвело до пошкодження транспортного засобу апелянта. Автомобіль апелянта був справним, водій не перебував у стані алкогольного сп`яніння, судом не встановлено порушення апелянтом швидкісного режиму, а також іншого порушення Правил дорожнього руху. При цьому, відповідач скористався своїми процесуальними правами на власний розсуд та не надав суду доказів, що настання ДТП зумовлено саме протиправними діями водія транспортного засобу, зокрема, внаслідок перевищення швидкісного режиму, неправильної оцінки дорожньої обстановки тощо. Відповідач під час розгляду справи судом першої інстанції не довів належними та допустимими доказами, що не з його вини автомобіль позивача зазнав пошкоджень. Обов`язок доказування власної правової позиції у справі не може полягати лише у спростуванні протилежною стороною доводів іншої сторони, а насамперед полягає у доведенні стороною власної правової позиції. Доводи викладені в рішенні суду першої інстанції про те, що сторона позивача на питання експертів надала відповідь про те, що у позивача відсутні додаткові відомості, які запитуються експертами, зокрема, відомості і параметри руху транспортного засобу не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки відповідно д статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу, з урахуванням фактичних обставин справи, наявних у ній доказів та вимог закону. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, вказано, які саме відомості (документи) повинен був надати до суду про параметри руху транспортного засобу апелянт, та в який спосіб такі відомості (документи) можливі взагалі отримати. Враховуючи наведене, а також те, що Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області повинна здійснювати контроль за забезпеченням безпечного руху на автомобільних дорогах, які перебувають на її балансі, усувати виявлені недоліки, що несуть ризик настання негативних наслідків, завданню шкоди учасникам дорожнього руху, позивач вважає, що завдана шкода підлягає стягненню саме із Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_1 є власником автомобіля марки «Porsche Panamera»», д.н.з. НОМЕР_1 .

З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що 13 листопада 2020 року директор ТОВ "Шляхбуд-5" Гаврилюк В.М., будучи посадовою особою, відповідальною за експлуатаційне утримання автодороги по 138 км + 400 м М-06 Київ- Чоп, в порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при експлуатаційному утримані доріг, вимог ДСТУ 3587-97,ЗУ "Про дорожній рух"тап. 1.5 Правил дорожнього руху не вжив своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху, а саме: не прибрав перешкоду у вигляді резини, яка закріплена на деформаційному шві, що стало супутньою причиною ДТП за участю автомобілів Porsche Panamera, реєстраційний номер НОМЕР_1 та Man TGX18.440, реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричіпом марки Schmitz, реєстраційний номер НОМЕР_4 , внаслідок чого вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Згідно повідомлення Служби автомобільних доріг в Житомирській області (Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області) експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування державного значення, зокрема і ділянки автодороги М-06 Київ- Чоп км 68+487км 183 + 500, здійснює ТОВ "Спец Комплект Постач". Крім того зазначено, що з 16.11.2020 року Служба листом надала згоду на залучення субпідрядної організації ТОВ «Шляхбуд-5» з метою експлуатаційного утримання ділянки автомобільної дороги загального користування державного значення М-06 Київ-Чоп км 129+600 - км 151+730.

Згідно висновку експерта №323/21від 28.05.2021 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки Porsche Panamera 4, д.н.з. НОМЕР_1 в результаті його пошкодження внаслідок ДТП, яка сталась 13.11.2020 року, станом на дату проведення дослідження становить 780458,60 грн.

Відповідно до висновку експертів № КСЕ-19/111-24/3218 за результатами проведення комплексної судової експертизи від 02.04.2024 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Porsche Panamera 4, реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, яка сталась 13.11.2020 року на автомобільній дорозі Київ-Чоп, км. 138-000, станом на момент ДТП, а саме - 13.11.2020 року, дорівнює ринковій вартості цього ж транспортного засобу в непошкодженому стані на момент ДТП та складала: 955391,20 грн, з урахуванням ПДВ на витрачені матеріали та замінні складники.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначені у позовній заяві доводи не дозволяють встановити безпосередній причинний зв`язок між неправомірними діями відповідача та шкодою завданою позивачеві. Окрім того, стороною позивача не доведено дотримання позивачем Правил дорожньогоруху під час керування транспортним засобом, зокрема, і в частині швидкісного режиму, оцінки дорожньої обстановки та умов або ж навпаки - порушення таких вимог.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.

Щодо вимог про відшкодування матеріальної шкоди.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Статтею 2 ЦПК Українивизначено, щозавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першоїстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зістаттею 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною першоюстатті 5 ЦПК Українипередбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За загальним правилом, яке встановлено у частині першій статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків (майнової шкоди) у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

У частині другій статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частин першої та другої статті 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Аналіз положень статті 1166 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв`язок між ними та вина заподіювача шкоди.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог (ст.ст.12, 81 ЦПК України). Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторін. Тобто, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що тягар доказування покладається на обидві сторони спору. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Статтею 1 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що автомобільна дорога - це лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів.

Відповідно до частини третьої статті14, частини першої статті16 Закону України «Про дорожній рух»учасники дорожнього руху мають право на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

Відповідно до частини першоїстатті 24 Закону України «Про дорожній рух»власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

За змістомстатті 10 Закону України «Про автомобільні дороги»державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України, що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через керівника центрального органу виконавчої влади у галузі транспорту і який має свої органи управління на місцях.

Основними обов`язками органу державного управління автомобільними дорогами загального користування є, зокрема, розробка та реалізація заходів з безпеки дорожнього руху; забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів з нормативними технічними характеристиками і навантаженнями; організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами і нормами; забезпечення технічного нагляду за станом автомобільних доріг; виявлення аварійно-небезпечних місць (ділянок) та місць концентрації дорожньо-транспортних пригод на автомобільних дорогах і здійснення заходів щодо їх ліквідації; (пункти 4-6, 9, 10статті 11 Закону України «Про автомобільні дороги»).

Згідно зістаттею 9 Закону України «Про дорожній рух»до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить: компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішенням судових органів; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Згідно з пунктами 1-3статті 13 Закону України «Про автомобільні дороги»орган державного управління автомобільними дорогами загального користування відповідає за: стан автомобільних доріг загального користування відповідно до діючих норм та фінансування; якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування; відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг загального користування у порядку, визначеному законом.

За приписами пунктів 2, 5, 10 Розділу І «Загальні положення» Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 19, ремонт і утримання дорожніх об`єктів, що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюється дорожньо-експлуатаційними організаціями, які належать до сфери управління Державного агентства автомобільних доріг України (Укравтодор).

Власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації, користувачі дорожніх об`єктів та спеціалізовані служби організації дорожнього руху зобов`язані забезпечувати зручні і безпечні умови руху, сприяти збільшенню пропускної спроможності дорожніх об`єктів, запобігати травмуванню учасників дорожнього руху, пошкодженню транспортних засобів і дорожніх об`єктів, забрудненню навколишнього середовища.

Контроль за дотриманням цих Правил здійснюється власниками дорожніх об`єктів або уповноваженими ними органами та уповноваженим підрозділом Національної поліції.

У Розділі ІІ «Обов`язки і права власників дорожніх об`єктів або уповноважених ними органів, дорожньо-експлуатаційних організацій» визначено обов`язки і права власників дорожніх об`єктів або уповноважених ними органів, дорожньо-експлуатаційних організацій, зокрема, зазначено, що власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов`язані постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; контролювати якість робіт, що виконуються підрядними організаціями; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.

У Житомирській області органом державного керування автомобільними дорогами загального користування є Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області, на балансі якої перебувають усі автомобільні дороги загального користування у межах зазначеної області.

Таким чином, Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області є підприємством, на яке державою покладено обов`язок утримувати у належному стані та ремонтувати автомобільні дороги уЖитомирській області, у тому числі і автодорогу Київ-ЧОП, що знаходиться в межах Житомирської області.

Встановлено, що Служба автомобільних доріг у Житомирській області, (правонаступником якої є Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області ) як замовник, 03 травня 2019 року уклала з ТОВ «Спец Комплект Постач», як підрядником, договір № 34 на закупівлю послуг 63710000-9, послуги з обслуговування наземних видів транспорту, ( послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення Житомирської області протяжністю 337,6 км).

Відповідно до пункту 1.1. договору № 34 ТОВ «Спец Комплект Постач», підрядник, зокрема, зобов`язався у 2019-2021 роках надати замовнику послуг 63710000-9, послуги з обслуговування наземних видів транспорту, ( послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення Житомирської області протяжністю 337,6 км), а замовник - прийняти і оплатити надані послуги.

Відповідно до пункту 2.2. договору №34 підрядник повинен виконати передбачені цим договором послуги, якість яких відповідає СОУ 45.2-00018112-028:2008, умовам будівельних норм та правил, кошторисній документації.

Разом з цим, замовник здійснює технічний нагляд за відповідністю послуг, робіт та матеріальних ресурсів установленим вимогам у порядку, встановленому законодавством (пункт 2.4. договору № 34).

Крім того, пункт 9.2.2. договору №34 зазначає, що замовник контролює виконання послуг у будь-який час до завершення виконання послуг за договором.

Розділом X договору № 34 передбачена відповідальність сторін за договором.

Згідно з пунктом 10.1. договору № 34 у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законом та цим договором.

Строк дії цього договору сторони визначили до 31 березня 2021 року.

У частині першійстатті 627 ЦК Українизакріплено правило, згідно з яким відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частина третястатті 6 ЦК України).

За правилом частини другоїстатті 1172 ЦК Українизамовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 квітня 2020 року у справі № 904/5489/18 зроблено висновок про те, що у разі завдання шкоди підрядником, який діяв за завданням замовника та під його контролем за безпечним виконанням робіт, то відповідно до частини другоїстатті 1172 ЦК Українивідшкодувати її повинен замовник.

Отже, Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області у Житомирській області є належним відповідачем у справі, оскільки саме до її повноважень та обов`язків належить вибір підрядника, який на її замовлення буде здійснювати ремонт автомобільних доріг.

Встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_1 є власником автомобіля марки Porsche Panamera, д.н.з. НОМЕР_1 .

Відповідно до акта обстеження ділянки від 13 листопада 2020 року, протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 №114646 від 13 листопада 2020 року та доданої до нього схеми ДТП, 13 листопада 2020 року на 138 км + 400 м М-06 автодороги Київ- Чоп сталася ДТП за участю автомобілів Porsche Panamera, реєстраційний номер НОМЕР_5 та Man НОМЕР_6 , реєстраційний номер НОМЕР_7 з напівпричіпом марки Schmitz, реєстраційний номер НОМЕР_8 , внаслідок чого вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

За даним фактом до місця події позивачем були викликані співробітники поліції, які оглянули місце події, відібрали пояснення, зафіксували пошкодження транспортного засобу та ділянку, яка має недоліки, а саме резина 9 м. довжиною, яка неналежно закріплена на проїзній частині, яка спричинила вказане пошкодження, внаслідок чого складений протокол про адміністративне правопорушення відносно директора ТОВ "Шляхбуд-5" ОСОБА_4 за вчинення ним правопорушення, передбаченого частиною 4статті 140 КУпАП.

Відповідно до акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 13.11.2020 в той день о 8:30 на 138 км + 400 м автодороги Київ-Чоп виявлено недолік, а саме резину довжиною 9 м, яка ненадійно закріплена на проїзній частині.

За схемою ДТП автомобіль отримав наступні механічні пошкодження: пошкоджена ліва фара, ліве крило, бампер, задній бампер, скло, ліві передні двері, праве крило, права задня фара.

З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що 13 листопада 2020 року директор ТОВ "Шляхбуд-5" Гаврилюк В.М., будучи посадовою особою, відповідальною за експлуатаційне утримання автодороги по 138 км + 400 м М-06 Київ- Чоп, в порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при експлуатаційному утримані доріг, вимог ДСТУ 3587-97,ЗУ "Про дорожній рух"тап. 1.5 Правил дорожнього рухуне вжив своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху, а саме: не прибрав перешкоду у вигляді резини, яка закріплена на деформаційному шві, що стало супутньою причиною ДТП за участю автомобілів Porsche Panamera, реєстраційний номер НОМЕР_1 та Man TGX18.440, реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричіпом марки Schmitz, реєстраційний номер НОМЕР_4 , внаслідок чого вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Із змісту постанови вбачається, що відповідно до рапорту поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону УПП в Житомирській області 13.11.2020 рокуводій автомобіля Porsche Panamera, реєстраційний номер НОМЕР_1 проявив неуважність, внаслідок чого здійснив наїзд на перешкоду, а саме резинове покриття, яке було ненадійно закріплене на проїзній частині дороги.

У рапортіінспектор відділурозшуку таОМ ДТПУПП вЖитомирській областіДПП ст.лейтенант поліціїД.Гресько доповів,що ДТП,яка маламісце 13.11.2020року наавтодорозі Київ-Чоп,138км+400,за участітранспортних засобівмарки PorschePanamera,д.н.з. НОМЕР_1 та MANTGX18.440,д.н.з. НОМЕР_2 з напівпричіпоммарки Schmitz,реєстраційний номер НОМЕР_4 ,яка трапиласьу зв`язкуз можливим неналежним утриманням вулично-шляхової мережі, в результаті чого власник вказаною транспортного засобу зазнав матеріальних збитків.

Житомирський районний суд Житомирської області постановою від 12.02.2021 року закрив провадження у справі за відсутністю у діях директора ТОВ "Шляхбуд-5" ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4ст. 140 КУпАП, посилаючись на те, що ОСОБА_4 , як директор ТОВ "Шляхбуд-5" не є суб`єктом адміністративної відповідальності, передбаченої ст.140 КУпАП.

Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 32321 від 28 травня 2021 року, складеним судовим експертом-автотоварознавцем Коваль І.М. вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки Porsche Panamera 4, д.н.з. НОМЕР_1 в результаті його пошкодження внаслідок ДТП, яка сталась 13.11.2020 року, станом на дату проведення дослідження становить 780458,60 грн.

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 22.12.2023 по справі була призначена судова автотоварознавча та інженерно-транспортна експертиза, проведення якої доручено судовим експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

На вирішення судових експертів Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України поставлено наступні питання:

1. Який матеріальний збиток завданий автомобілю Porsche Panamera державний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, яка сталася 13.11.2020 року на автомобільній дорозі Київ-Чоп, км 138 +000, станом на момент ДТП, а саме - 13.11.2020 року?

2. Що з технічної точки зору стало причиною ДТП?

3. Чи мав технічну можливість водій автомобілю Porsche Panamera, державний номер НОМЕР_1 , уникнути зіткнення з перешкодою (резина довжиною 9 м) на автомобільній дорозі Київ-Чоп, км 138+000 шляхом екстреного гальмування?

4. Які механічні пошкодження отримав автомобіль марки Porsche Panamera державний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП?

5. Чи можливо утворення вказаних у протоколі огляду транспортного засобу пошкоджень внаслідок наїзду на огородження?

6. З якою швидкістю рухався автомобіль, з урахуванням особливостей та механізму утворення пошкоджень автомобіля?

7. Чи є причинний зв`язок між даним ДТП та його наслідками?

Згідно висновку експертів за результатами проведення комплексної судової експертизи від 02.04.2024 за №КСЕ-19/111-24/3218 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Porsche Panamera, державний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, яка сталась 13.11.2020 на автомобільній дорозі Київ-Чоп, км. 138-000, станом на момент ДТП, а саме 13.11.2020, дорівнює ринковій вартості цього ж транспортного засобу в непошкодженому стані на момент ДТП та складає: 955391,20 грн, з урахуванням ПДВ на витрачені матеріали та замінні складники.

Внаслідок даної ДТП, автомобіль Porsche Panamera д.н.з. НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження передньої, бічної лівої та бічної правої частин, які детально описані у дослідницькій частині висновку.

Під час огляду та дослідження транспортного засобу та матеріалів даної цивільної справи, було встановлено, що бічна ліва частина автомобіля Porsche Panamera д.н.з. НОМЕР_1 контактувала із колесо відбійником, тому зафіксовані у протоколі огляду транспортного засобу пошкодження його бічної лівої частини могли утворитися внаслідок даного контактування.

Разом з тим, у висновку зазначено, що відповісти на питання 2,3,6,7, на момент проведення дослідження не видається за можливе, по причинах, зміст яких викладено у дослідницькій частині висновку, а саме у зв`язку із ненаданням витребуваних додаткових відомостей.

Відповідно достатті 110 ЦПК Українивисновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили та оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленимистаттею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивовано в судовому рішенні.

Частинами першою та другоюстатті 89 ЦПК Українивстановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Системний аналіз змісту вказаних норм процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правиломстатті 89 ЦПК України.

Колегія суддів зазначає, що висновок експертів за результатами проведення комплексної судової експертизи від 02.04.2024 за №КСЕ-19/111-24/3218 не спростовує факту скоєння ДТП 13.11.2020 за участю автомобілів Porsche Panamera, реєстраційний номер НОМЕР_1 та Man TGX18.440, реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричіпом марки Schmitz, реєстраційний номер НОМЕР_4 , а встановлення причинно-наслідкового зв`язку між неналежним станом дорожнього покриття та дорожньо-транспортною пригодою за нормами ЦПК України є обов`язком суду.

Матеріали справи не містять доказів здійснення ремонтних робіт на ділянці автодороги, де сталася ДТП, зокрема, підрядником ТОВ « Спец Комплект Постач », з яким договір підряду було укладеного 03 травня 2019 року.

Отже, Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області зобов`язана була вчиняти всі необхідні дії задля забезпечення безпеки дорожнього руху автомобільними дорогами, які знаходяться на її балансі, у тому числі здійснювати контроль за виконанням підрядником покладених на нього обов`язків своєчасно та належним чином.

Невиконання чи неналежне виконання підрядником умов договору не звільняє замовника від відповідальності перед третіми особами, які не є стороною договору підряду.

Саме про таке застосування норм права, які регулюють спірні правовідносини, зазначив Верховний Суд у постановах від 17 лютого 2021 року у справі № 468/477/18 (провадження № 61-22780св19), від 21 травня 2021 року по справі № 753/10817/16-ц (провадження № 61-9656св19).

Отже, проаналізувавши зібрані у справі докази у їх сукупності колегія суддів вважає, що саме внаслідок неналежного здійснення Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області і контролю за станом автомобільних доріг, які знаходяться на її балансі, нездійсненням своєчасного ремонту автомобільної дороги Київ-Чоп, 13.11.2020 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої позивач зазнав майнових збитків. Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області, як відповідач під час розгляду справи не довела відсутність вини у її діях (бездіяльності) та відсутність причинно-наслідкового зв`язку між неналежним станом дорожнього покриття та дорожньо-транспортною пригодою, яка сталася 13.11.2020 на вищевказаній автодорозі.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Таким чином, за встановлених обставин справи, враховуючи наявність прямого безпосереднього причинно - наслідкового зв`язку між протиправною бездіяльністю відповідача Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області та виникненням шкоди, заподіяної автомобілю, що потрапив в результаті неналежного стану дорожнього полотна у ДТП, а також враховуючи вимоги статей10,13 Закону України «Про автомобільні дороги»,статті 9 Закону України «Про дорожній рух»та частини другоїстатті 1172 ЦК України, колегіясуддів дійшлависновку простягнення зСлужби відновленнята розвиткуінфраструктури уЖитомирській областіна користьпозивача 780458,60 грн матеріальної шкоди.

Щодо вимогпро відшкодування інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

У пунктах 44 та 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), на яку є посилання в касаційній скарзіОСОБА_1 ,зроблено висновок, що «стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення».

Разом з тим, по своїй суті зобов`язання про відшкодування майнової шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру відшкодування. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки відшкодування шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір відшкодування шкоди. Тільки після конкретизації змісту зобов`язання про відшкодування шкоди за допомогою рішення суду або договору про відшкодування шкоди, те чи інше зобов`язання може бути кваліфіковане як грошове, і відповідно може відбутися прострочення боржника (особи, що завдала шкоди) щодо його виконання (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2019 року у справі № 757/3725/15-ц (провадження № 61-12530св18).

У даній справі, між ОСОБА_1 та Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області договір про відшкодування шкоди не укладався. Рішення суду про стягненняз Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області на користь ОСОБА_1 майнової шкоди, яке не виконувалося відповідачем, не ухвалювалося.

За таких обставин, оскільки конкретизації змісту зобов`язання про відшкодування шкоди за допомогою рішення суду або договору про відшкодування шкоди не відбулося, прострочення боржника (особи, що завдала шкоди) не настало, тому підстави для стягнення з Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області на користь ОСОБА_1 трьох відсотків річних та інфляційних втрат відсутні.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Оскільки суд першої інстанції не звернув належної уваги на зазначені обставини справи та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову, то рішення суду відповідно до ст. 376 ЦПК України першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо стягнення судових витрат.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 просив стягнути з відповідачів 4800,00 грн за надання експертних послу; 60 000,00 грн витрат на правову допомогу та 18392,77 грн судового збору.

Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з частиною другою статті 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір -обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат маєправо у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складністьсправи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Матеріали справи свідчать про те, що інтереси позивача ОСОБА_1 в суді першої інстанції представляли адвокати: Квітін Р.В., Заведій В.І. та Таранов С.І.

На підтвердження витрат на правничу допомогу у справі стороною позивача надано до суду, зокрема ордер про надання правової допомоги в суді першої адвокатом Квітін Р.В.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю; договір про надання правової допомоги №19/05/2021 від 19.05.2021; додаток №1 від 19.05.2021 до договору №19/05/2021; меморіальний ордер від 19.05.2021 на суму 10000,00 грн за надання адвокатських послуг ( а.с.14-18 т.1).

Відповідно до додатку №1 від 19.05.2021 до договору №19/05/2021 адвокат зобов`язувався підготувати позовну заяву про відшкодування шкоди в інтересах Попсуйка Ю.О., подати її до суду і представляти інтереси клієнта в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій ( включаючи підготовку всіх необхідних процесуальних документів). Вартість послуг адвоката становить 20000, 00 грн, які сплачуються в наступному порядку : 10000, 00 грн протягом 3 днів з дня укладення договору; 10000, 00 протягом 35 днів з дня укладення договору.

26 вересня 2022 року надано ордер на надання правничої допомоги адвокатом Заведій В.І., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ( а.с. 237 т.1).

31 травня 2024 року надано ордер на надання правничої допомоги адвокатом Тарановим С.І., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ( а.с.4 т.3).

Відтак, загальна сума витрат на правову допомогу у суді першої інстанції підтверджена ОСОБА_1 у розмірі 20000, 00 грн.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений статтею 141 ЦПК України.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3)уразі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тобто у випадку часткового задоволення позову, інші судові витрати, до яких відносяться зокрема і витрати на правову допомогу, мають розподілятися судом між сторонами справи пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріали справи свідчать про те, що Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області не скористалася своїм правом заявити суду клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.

Отже, з огляду на часткове задоволення позову ОСОБА_1 , з урахуванням наявних у справі доказів фактично понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), та значення справи для позивача, відсутністю заперечень відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про стягнення відшкодування судових витрат, понесених у суді першої інстанції на професійну правничу допомогу з Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області на користь ОСОБА_1 у розмірі 15000, 00 грн.

Згідно ч. ч. 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За таким же правилом підлягають розподілу і судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи апеляційним судом.

За звернення до суду із позовом ОСОБА_1 сплатив 7804,60 грн судового збору, згідно квитанції № 0.0.2149311202.1 від 03.06.2021 та 4457,25 грн, згідно квитанції № 32528798800007510072 від 10.08.2023 року, а всього 12261,85 грн.

За звернення до суду із апеляційною скаргою ОСОБА_1 сплатив 18392,78 грн судового збору, згідно квитанції №0.0.3703643404.2 від 14.06.2024 року.

Оскільки позов та апеляційну скаргу задоволено частково на 63,6 %, то із Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції (7798,53 грн) та апеляційної інстанції (11697,80), а всього -19496,33 грн.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Житомирського районногосуду Житомирської області від 01 листопада 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути з Служби відновленнята розвиткуінфраструктури уЖитомирській області на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 780458,60 грн, витрати на правничу допомогу в розмірі 15000, 00 грн та судовий збір у розмірі 19496,33 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 20 січня 2025 року.

Головуючий

Судді