ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/3650/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: Г.І. Діброви, Н.М. Принцевської,
секретар судового засідання В.М. Волковінська,
за участю представників сторін:
від позивача: М.О. Салашний
від відповідача: Р.М. Лобанов
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАГРОЗАПЧАСТИНА»
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.11.2024 (суддя Л.В. Степанова, м.Одеса, повний текст складено 11.11.2024) про розстрочення виконання рішення
у справі №916/3650/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАГРОЗАПЧАСТИНА»
до відповідача: Приватного підприємства «АЛЬФА-ЮГ»
про стягнення 414263,70 грн,
В С Т А Н О В И В :
Коротка історія справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАГРОЗАПЧАСТИНА» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства «АЛЬФА-ЮГ» про стягнення 414263,70грн, у тому числі 289230,35грн заборгованості, 18139,33грн - 3% річних, 106894,02грн інфляційних втрат.
Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу від 01.06.2016 №38 (далі - договір) в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.06.2024 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАГРОЗАПЧАСТИНА» задоволено та стягнуто з Приватного підприємства «АЛЬФА-ЮГ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАГРОЗАПЧАСТИНА» 289230,02грн основного боргу, 18139,33грн 3% річних, 106894,02грн інфляційних втрат, 6213,00грн судового збору, 10000,00грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2024 залишено без змін.
02.10.2024 на виконання рішення та постанови були видані відповідні накази.
Короткий зміст заяви про розстрочення виконання судового рішення
07.10.2024 за вх.суду№2-1576/24 Приватне підприємство «АЛЬФА-ЮГ» звернулося до суду з заявою про розстрочення виконання рішення, в якій просило надати розстрочку виконання рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2024 у справі №916/3650/23 відповідно до графіку.
В обґрунтування своєї заяви заявник зазначав, що Приватне підприємство «АЛЬФА-ЮГ» є вітчизняним виробником сільськогосподарської продукції та останніми роками відчуває значні негативні фактори, що вплинули на фінансове становище підприємства, а саме, пандемія та введення воєнного стану у зв`язку з воєнною агресією Російської Федерації призвели до найтяжчих економічних наслідків, з якими стикнувся ринок сільськогосподарської продукції України та у світовому масштабі. Фактично виробник сільгосппродукції перебуває на межі виживання, що стало, крім іншого, наслідком посухи на півдні Одеської області у 2022 році в період росту рослин, що є загальновідомим фактом та неодноразово висвітлювалось у засобах масової інформації. Також заявник зауважував на тому, що собівартість виробництва збільшилась майже вдвічі в результаті коливання курсу національної валюти, проблем із логістикою, блокуванням морських портів. Наведені обставини, на його переконання, є надзвичайними подіями, які відповідач не міг передбачити та запобігти їх настанню, при цьому оскільки прибутковість від діяльності господарства залежить саме від врожайності сільськогосподарських культур, так як іншою діяльністю відповідач не займається, то вказані обставини свідчать про критичний стан платоспроможності відповідача на теперішній час. Поряд з цим, заявник звернув увагу на те, що підприємство не ухиляється від виконання судового рішення, а лише вказує про неможливість погашення наявної заборгованості за судовим рішенням перед позивачем саме одним разовим платежем. При цьому, Приватне підприємство «АЛЬФА-ЮГ» частково сплатило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАГРОЗАПЧАСТИНА» заборгованість у сумі 20000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №417 від 24.09.2024.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.11.2024 заяву Приватного підприємства «АЛЬФА-ЮГ» за вх.суду№2-1576/24 від 07.10.2024 про розстрочення виконання рішення у справі №916/3650/23 задоволено. Розстрочено виконання рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2024 у справі №916/3650/23 відповідно до наступного графіку погашення заборгованості: 30.11.2024 - 20000,00грн, 30.12.2024 20000,00грн, 30.01.2025 - 20000,00грн, 28.02.2025 - 20000,00грн, 30.03.2025 - 20000,00грн, 30.04.2025 - 103492,12грн, 30.05.2025 - 103492,12грн, 12.06.2025 - 103492,12грн.
Господарський суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у даному випадку обставин, які ускладнюють одночасне та повне виконання рішення суду у справі №916/3650/23 та свідчать про наявність підстав для розстрочення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2024 у справі №916/3650/23.
Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги
Не погодившись із прийнятою ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАГРОЗАПЧАСТИНА» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.11.2024 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити відповідачу у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення у даній справі.
Мотивуючи апеляційну скаргу, апелянт послався на те, що обставини, викладені відповідачем у заяві про розстрочення виконання рішення суду, були сформульовані так, щоб ввести суд в оману та приховати реальне матеріальне становище Приватного підприємства «АЛЬФА-ЮГ». Зокрема, з відповіді приватного виконавця №40601 від 14.11.2024 на запит позивача за вих.№1/14/11/24 від 14.11.2024, останньому стало відомо, що відповідач володіє рухомим майном загальною вартістю 3000000 грн (автомобілем марки VOLKSWAGEN TOUAREG та вантажним автомобілем марки КАМАЗ), а також має дебіторську заборгованість в розмірі 1810958,62 грн, що свідчить про відсутність підстав для розстрочення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2024 у даній справі.
До апеляційної скарги були долучені нові докази, а саме: запит позивача №1/14/11/24 від 14.11.2024 до приватного виконавця щодо вжитих заходів з примусового виконання судового наказу №916/3650/23 від 02.10.2024, а також чи було виявлено майно, яке належить боржнику, та яке саме; відповідь приватного виконавця №40601 від 11.11.2024 на запит позивача №1/14/11/24 від 14.11.2024; заява приватного виконавця від 08.11.2024 до Господарського суду Одеської області про звернення стягнення на грошові кошти у розмірі 1810958,62 грн, 55668,38 грн - 3 % річних, судовий збір у сумі 27999,40 грн судового збору, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Балкан Плюс», що має заборгованість перед Приватним підприємством «АЛЬФА-ЮГ».
Позиція відповідача щодо апеляційної скарги
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.11.2024 у справі №916/3650/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач зазначив, що автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG, як основний засіб, використовується відповідачем в роботі, адже переважно земельні ділянки знаходяться у важкодоступних місцях, що спричинено віддаленістю цих ділянок від доріг загального користування, у зв`язку з чим наявна необхідність використовувати автомобіль підвищеної прохідності. Щодо зауваження позивача про наявність автомобілю КАМАЗ відповідач зауважив, що цей вантажний автомобіль використовується для транспортування сільськогосподарської продукції та є критично необхідним для ведення господарської діяльності. Крім того, під час розгляду заяви про розстрочення виконання рішення позивач не заперечував про її задоволення з підстав наявності у відповідача вказаних основних засобів.
Щодо звернення приватного виконавця до Господарського суду Одеської області із заявою в порядку статті 336 Господарського процесуального кодексу України з проханням надати дозвіл звернути стягнення на грошові кошти, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Балкан Плюс», що має заборгованість перед Приватним підприємством «АЛЬФА-ЮГ», останнє зазначило, що виконавче провадження ВП 76315328, в ході проведення якого приватний виконавець звертався із заявою про надання дозволу на стягнення дебіторської заборгованості з третьої особи (Товариства з обмеженою відповідальністю «Балкан-Плюс»), закінчене згідно з постановою приватного виконавця №76315328 від 25.11.2024 (копія додається).
Таким чином, відповідач зазначив, що суд першої інстанції правомірно врахував, що Приватне підприємство «АЛЬФА-ЮГ» є вітчизняним виробником сільськогосподарської продукції, фінансовий стан якого істотно погіршився у зв`язку із запровадженням в державі воєнного стану, що підтверджено відповідачем належними доказами, які містяться у матеріалах справи; суд першої інстанції всебічно та об`єктивно розглянув справу, надав правову оцінку обставинам справи із врахуванням балансу інтересів сторін у справі.
Одночасно Приватним підприємством «АЛЬФА-ЮГ» заявлено клопотання про продовження/поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, яке мотивоване тим, що у період з 02.12.2024 по 13.01.2025 на території м. Одеси та Одеської області лунали неодноразові, протягом кожного дня, повітряні тривоги, під час яких вся робота припинялася, при цьому більшість фахівців підприємства перебувають у інших регіонах країни або за кордоном у зв`язку із збільшенням випадків ворожих обстрілів.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції
Апеляційна скарга зареєстрована судом 15.11.2024 за вх.№4320/24.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: Г.І. Діброви, Н.М. Принцевської, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2024.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2024 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАГРОЗАПЧАСТИНА» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.11.2024 про розстрочення виконання рішення у справі №916/3650/23 до надходження матеріалів оскарження ухвали на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати копії матеріалів справи №916/3650/23, необхідних для розгляду оскаржуваної ухвали, на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
26.11.2024 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали оскарження ухвали.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАГРОЗАПЧАСТИНА» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.11.2024 про розстрочення виконання рішення у справі №916/3650/23. Встановлено Приватному підприємству «АЛЬФА-ЮГ» строк до 17.12.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 17.12.2024 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Попереджено учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище норми або не у строк, встановлений судом, у вигляді їх повернення заявникові без розгляду. Також вказаною ухвалою суду від 02.12.2024, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, вирішено розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАГРОЗАПЧАСТИНА» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.11.2024 про розстрочення виконання рішення у справі №916/3650/23 поза межами строку, встановленого у частині другій статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк та призначено розгляд апеляційної скарги на 15.01.2025 о 15:00 год.
14.01.2025 Приватним підприємством «АЛЬФА-ЮГ» через систему «Електронний суд» сформовано відзив на апеляційну скаргу (вх.№4320/24/Д1 від 14.01.2025), в якому викладено клопотання про продовження/поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу.
У судовому засіданні, яке відбулось 15.01.2024, протокольною ухвалою задоволено клопотання Приватного підприємства «АЛЬФА-ЮГ» про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу з огляду на поважність зазначених у ньому причин пропуску такого строку та долучено наданий відповідачем відзив на апеляційну скаргу до матеріалів справи.
Також у судовому засіданні 14.01.2025 було порушено питання щодо долучених до апеляційної скарги додаткових доказів.
Протокольною ухвалою суду, постановленою у судовому засіданні 15.01.2025, вказані докази залишено без розгляду, виходячи з наступного.
У відповідності до положень статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Межі перегляду в суді апеляційної інстанції передбачено у статті 269 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частини першої якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною третьою статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи», і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою). Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14.
Відповідно до висновку щодо застосування приписів статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України, викладеного Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17 та від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи.
При цьому за імперативним приписом частини четвертої статті 13 названого Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.
Вказані положення закріплені законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази.
Виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції.
Скаржник, долучаючи до апеляційної скарги зазначені вище докази, клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання нових доказів не заявляв, об`єктивні причини неподання доказів до суду першої інстанції, які унеможливили своєчасне вчинення такої процесуальної дії, жодним чином не обґрунтував.
Окрім того, колегія суддів виходила з того, що неприйнятною є ситуація, коли суд першої інстанції прийняв судове рішення, а заявник апеляційної скарги просить долучити до матеріалів справи докази, отримані після вирішення справи судом першої інстанції. Апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції повинен здійснюватися з урахуванням тих документів, які були наявні у матеріалах справи на час постановлення оскаржуваного судового рішення і які місцевий господарський суд мав можливість дослідити та оцінити. Навпаки, саме допущення можливості прийняття судом апеляційної інстанції нових доказів, які за відсутності поважних та об`єктивних причин не були подані до місцевого господарського суду, матиме наслідком порушення принципу правової визначеності, ключовим елементом якої є однозначність та передбачуваність правозастосування, системність і послідовність у діяльності органів судової влади.
Таким чином, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для залучення до матеріалів справи нових доказів, тобто таких, що з`явились вже після прийняття оскаржуваного судового рішення місцевого господарського суду.
Саме такий сталий правовий висновок стосовно того, що відсутність існування доказів на момент прийняття судового рішення місцевим господарським судом виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції цих додаткових доказів, викладено Верховним Судом у постановах від 11.09.2019 у справі №922/393/18, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 06.03.2019 у справі №916/4692/15.
З наведених підстав протокольною ухвалою суду залишено без розгляду долучену відповідачем до відзиву на апеляційну скаргу копію постанови приватного виконавця ВП №76315328 від 25.11.2024 про закінчення виконавчого провадження.
В судовому засіданні, яке за клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАГРОЗАПЧАСТИНА» відбулось в режимі відеоконференції, представники сторін надали усні пояснення, відповідно до яких підтримали свої правові позиції у справі.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.
Фактичні обставини справи
Як зазначалось, Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.06.2024 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАГРОЗАПЧАСТИНА» задоволено та стягнуто з Приватного підприємства «АЛЬФА-ЮГ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАГРОЗАПЧАСТИНА» 289230,02грн основного боргу, 18139,33грн 3% річних, 106894,02грн інфляційних втрат, 6213,00грн судового збору, 10000,00грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2024 залишено без змін.
02.10.2024 на виконання рішення та постанови були видані відповідні накази.
Боржником на підтвердження обставин, викладених у заяві про розстрочення виконання судового рішення, подано суду наступні докази:
-на підтвердження обставин непереборної сили (форс-мажору) боржником подано копію листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022; копію Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 23.07.2024; копію Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 23.07.2024;
-негативне фінансове становище підтверджено боржником фінансовою звітністю Приватного підприємства «АЛЬФА-ЮГ» за 2021 та 2023 роки, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 661 за січень 2024 жовтень 2024 та даними з кабінету платника податку державного веб-порталу http://cabinet.tax.gov.ua;
-на підтверження часткової сплати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАГРОЗАПЧАСТИНА» заборгованості у сумі 20000,00 грн Приватним підприємством «АЛЬФА-ЮГ» надано платіжну інструкцію №417 від 24.09.2024.
Позиція суду апеляційної інстанції
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.
В силу статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
За умовами частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Частинами першою, другою статті 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13.12.2012).
Відповідно до рішення Конституційного Суду України №11-рп/2012 від 25.04.2012 невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За умовами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні по справі «Деркач та Палек проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, даний пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 Конвенції як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок. За певних обставин така затримка може бути виправданою, але вона не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії»).
У рішенні по справі «Чіжов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Глоба проти України» пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
В силу частин першої, п`ятої статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Частинами третьою, четвертою статті 331 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, надання відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення є процесуальною дією суду, яка вчиняється останнім за встановлення обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим.
При цьому судом враховується, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 Господарського процесуального кодексу України, вказана норма процесуального закону не вимагає.
Законодавцем визначено чіткі критерії для застосування відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення, обмежено строк надання такого відстрочення (розстрочення) виконання, визначено можливість вжиття заходів забезпечення на період дії відстрочки (розстрочення) та не передбачено можливості настання наслідків щодо порушення конституційного принципу обов`язковості виконання судового рішення.
Аналогічну правову позицію об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладено в постанові від 16.10.2020 у справі №905/2912/15.
За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції («Корнілов та інші проти України», заява №36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі «Крапивницький та інші проти України», заява №60858/00).
Питання про відстрочення (розстрочення) виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.
Відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан позивача.
Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення (розстрочення) виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.
Даний висновок суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 03.09.2020 у справі №905/30/16, від 14.07.2020 у справі №908/1884/19 та від 16.01.2020 у справі №910/1820/19.
Водночас чинним законодавством України не передбачено вичерпний перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про надання відстрочення (розстрочення), натомість встановлено лише критерії для визначення таких обставин. Зокрема, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан; стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення; щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Крім того, обставини, за яких виконання рішення неможливе, повинні існувати насправді, в реальності, та безпосередньо перешкоджати його виконанню в строки, в обсязі та в порядку, визначені у рішенні, а тому не є підставами для надання відстрочення або розстрочення виконання рішення обставини, які зумовлені суб`єктивним фактором і неправомірною поведінкою самого боржника.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів зауважує на тому, що відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку після оцінки обставин справи, наведених учасниками справи, наданих ними обґрунтувань та дослідження доказів.
У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.
Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.
Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За умовами частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, які були надані відповідачем на обґрунтування своєї позиції щодо необхідності розстрочення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2024 у справі №916/3650/23, зокрема, документи фінансової звітності (оборотно-сальдову відомість по рахунку 661 за січень 2024 жовтень 2024, звіти про фінансові результати за 2021 та 2023 роки, скріншот з кабінету платника податку), суд апеляційної інстанції зазначає, що майновий стан Приватного підприємства «АЛЬФА-ЮГ» є тією обставиною, яка утруднює саме одномоментне виконання ним вищенаведеного судового рішення.
Крім того, згідно Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на території України із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введений воєнний стан строком на 30 діб, який наразі є продовженим.
Відповідно до статтей 1, 2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Приватне підприємства «АЛЬФА-ЮГ» є юридичною особою, основним видом діяльності якого є вирощування та реалізація сільськогосподарської продукції.
При цьому суд враховує загальновідому обставину, а саме, військову агресію російської федерації проти України, як надзвичайну подію, яка має негативний вплив на усі галузі економіки держави, зокрема, на вирощування та реалізацію сільськогосподарської продукції, а тому ця обставина також є такою, що негативно впливає на здійснення господарської діяльності боржником та ускладнює виконання рішення у цій справі.
Крім того, апеляційний господарський суд наголошує на тому, що розстрочення виконання рішення жодним чином не зменшує суму грошових коштів, яка має бути сплачена боржником на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2024 у справі №916/3650/23, натомість таке розстрочення забезпечить реальне виконання останнім цього рішення без накопичення боргів, тобто дозволить досягти мети виконання судового рішення з дотриманням балансу інтересів обох сторін (співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора), тим більше, що тривалість відповідного розстрочення для стягувача не є надмірною та передбачає щомісячну сплату відповідачем частини загальної суми заборгованості.
За таких обставин, враховуючи відсутність жодного доказу на підтвердження погіршення фінансового стану позивача, виникнення ускладнень у здійсненні його діяльності чи завдання останньому збитків в результаті розстрочення виконання судового рішення у даній справі, з огляду на зумовлені об`єктивними та надзвичайними обставинами (широкомасштабною військовою агресією проти України) перешкоди у повноцінній діяльності відповідача та недостатність у нього коштів для одномоментного погашення боргу перед позивачем, що підтверджується наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами, а також враховуючи часткову оплату відповідачем боргу у сумі 20000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №417 від 24.09.2024, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції, користуючись правом, наданим положеннями чинного законодавства, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви Приватного підприємства «АЛЬФА-ЮГ» за вх.суду№2-1576/24 від 07.10.2024 про розстрочення виконання рішення у справі №916/3650/23 за наступним графіком 30.11.2024 20000,00грн, 30.12.2024 20000,00грн, 30.01.2025 20000,00грн, 28.02.2025 20000,00грн, 30.03.2025 20000,00грн, 30.04.2025 103492,12грн, 30.05.2025 103492,12грн, 12.06.2025 103492,12грн, що є адекватним проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та узгоджується з нормами законодавства, яке регулює порядок виконання судових рішень, у тому числі і можливість розстрочення їх виконання.
Посилання апелянта на те, що відповідач володіє рухомим майном загальною вартістю 3000000 грн, а також має дебіторську заборгованість в розмірі 1810958,62 грн, колегія суддів не приймає до уваги з врахуванням того, що під час розгляду заяви відповідача про розстрочення виконання рішення судом першої інстанції позивач не заперечував у її задоволенні з вказаних підстав, більш того відповідні обставини були встановлені позивачем вже після прийняття оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
Висновки суду апеляційної інстанції
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи скаржника не спростовують висновків Господарського суду Одеської області про задоволення заяви Приватного підприємства «АЛЬФА-ЮГ» за вх.суду№2-1576/24 від 07.10.2024 про розстрочення виконання рішення у справі №916/3650/23, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали суду від 07.11.2024 про розстрочення виконання судового рішення колегія суддів не вбачає, а в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Розподіл судових витрат
У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 269-271, 276, 281-284 ГПК України,
Південно-західний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАГРОЗАПЧАСТИНА» залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.11.2024 про розстрочення виконання рішення у справі №916/3650/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 20.01.2025.
Головуючий суддяЛ.В. Поліщук
СуддяГ.І. Діброва
СуддяН.М. Принцевська
Суд | Південно-західний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 15.01.2025 |
Оприлюднено | 21.01.2025 |
Номер документу | 124514862 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі купівлі-продажу, з них |
Господарське
Південно-західний апеляційний господарський суд
Поліщук Л.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні