Постанова

від 17.01.2025 по справі 205/1086/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2025 року

м. Київ

справа № 205/1086/15-ц

провадження № 61-13400св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний геодезичний центр «Азимут»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Індюкова Тетяна Володимирівна, на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська у складі судді Приходченко О. С.

від 06 лютого 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Деркач Н. М., Свистунової О. В., від 10 вересня 2024 року, і виходив з такого.

Основний зміст позовних вимог

1. У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

2. Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що він є власником земельної ділянки АДРЕСА_1 , що підтверджується державним актом. Суміжна земельна ділянка АДРЕСА_2 перебуває у користуванні ОСОБА_2 . Межі суміжних ділянок було встановлено в натурі на місцевості у 2006 році, що підтверджується актом встановлення меж земельної ділянки від 24 жовтня 2006 року, який було погоджено ОСОБА_2 .

3. ОСОБА_1 вказував, що висновком судової земельно-технічної експертизи, проведення якої було призначено в межах розгляду цивільної справи № 205/7528/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Головне управління Державного агентства земельних ресурсів Дніпропетровської області про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, внесення змін до Державного земельного кадастру, встановлено, що власник земельної ділянки АДРЕСА_2 користується земельною ділянкою зі сторони земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 46 кв. м, яка згідно з координатами меж державного акту та геодезичних вимірів належить до земельної ділянки НОМЕР_1. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2016 року у справі № 205/1439/15-ц відмовлено у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , приватного геодезичного центру «Азимут», Управління держгеокадастру у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області, Дніпропетровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції, про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування її державної реєстрації. При ухваленні зазначеного рішення судом встановлено, що земельна ділянка АДРЕСА_2 не сформована, тобто, межі земельної ділянки не встановлювалися, не формувалися, державний акт на постійне користування не видавався. ОСОБА_2 не є власником (користувачем) земельної ділянки під домоволодінням, що знаходиться у його власності. Дерев`яна огорожа довжиною 32,44 м, яка є власністю відповідача відповідно до технічного паспорта від 28 серпня 2013 року на домоволодіння АДРЕСА_2 , створює перешкоди у користуванні частиною земельної ділянки, площею 46 кв. м. Він позбавлений можливості самостійно демонтувати огорожу - власність відповідача, і привести у відповідність до нормативних документів земельну ділянку.

4. Позивач вважав, що у 2012 році ОСОБА_2 самовільно зайняв частину належної йому земельної ділянки, використовує її на власний розсуд, чинить перешкоди власникові у використанні земельної ділянки, зокрема виходу на АДРЕСА_3 та доступ до лінії газогону між земельною ділянкою АДРЕСА_4 . Встановлені самовільно відповідачем гаражні ворота на земельній ділянці перешкоджають йому у користуванні належною йому земельною ділянкою. Позивач зазначав, що він неодноразово звертався із скаргами на дії ОСОБА_2 до контролюючих органів, які виявляли порушення з боку відповідача та рекомендували звернутися до суду.

5. На підставі викладеного ОСОБА_1 просив усунути йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою АДРЕСА_1 та зобов`язати ОСОБА_2 : перенести існуючу дерев`яну огорожу з прозорами, довжиною 32,44 м за його рахунок відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 940469 від 11 лютого 2008 року та на встановлену актом встановлення існуючих зовнішніх меж земельної ділянки в натурі від 24 жовтня 2006 року суміжну межу земельних ділянок, розташованих по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 ; знести розташований по АДРЕСА_3 самовільно збудований дерев`яний паркан, що прилягає до паркану домоволодіння АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_2 ; демонтувати зведені по АДРЕСА_2 металеві ворота, що належить ОСОБА_2 ; знести самовільно побудовану будівлю туалету по АДРЕСА_3 , що примикає до паркану домоволодіння АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_2 ; демонтувати склад будівельних матеріалів, розташованих на АДРЕСА_3 та належних ОСОБА_2 .

6. У квітні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний геодезичний центр «Азимут», про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

7. В обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 посилався на те, що він є власником житлового будинку

АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 22 лютого 1990 року. Рішенням виконкому Ленінської районної ради народних депутатів за ним закріплено земельну ділянку по АДРЕСА_2 площею 678 кв. м, виділено у користування земельну ділянку площею 615 кв. м без права забудови.

8. Зазначав, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22 січня 2000 року, посвідченого Другою Дніпропетровської державною нотаріальною конторою, належить житловий будинок АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці, площею 975 кв. м. 11 лютого 2008 року ОСОБА_1 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку АДРЕСА_5 . Вважає, що при виготовленні технічної документації із землеустрою на земельну ділянку АДРЕСА_1 була допущена технічна помилка в системи координат та до технічної документації була включена частина земельної ділянки АДРЕСА_2 , площею

49 кв. м.

9. ОСОБА_2 вказував, що 13 грудня 2012 року комісія з питань розгляду земельних спорів виконкому Ленінської районної у

м. Дніпропетровську ради розглянула його звернення з приводу накладення меж земельної ділянки. ОСОБА_1 зобов`язався відкоригувати межі своєї земельної ділянки. 06 березня 2014 року були виконані роботи з виносу меж земельної ділянки АДРЕСА_2 з прив`язкою меж земельних ділянок до будівель і споруд, складений план, в якому відображено, що суміжні земельні ділянки АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 мають перетини, а саме, що земельна ділянка АДРЕСА_1 має накладення на земельну ділянку № НОМЕР_2 , площа накладення складає 46 кв. м. ОСОБА_1 станом на теперішній час межі своєї земельної ділянки не відкоригував. Розробником технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки АДРЕСА_1 було ПГЦ «Азимут». Зазначав, що він 21 лютого 2020 року звернувся до ПГЦ «Азимут» із заявою про коригування меж земельної ділянки, належної ОСОБА_1 , проте останній від отримання кореспонденції відмовився.

10. З урахуванням викладеного, ОСОБА_2 просив усунути йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою АДРЕСА_2 шляхом зобов`язання: ОСОБА_1 відкоригувати межі земельної ділянки АДРЕСА_1 , визначені у державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 940469 від 11 лютого 2008 року; ПГЦ «Азимут» здійснити коригування земельної ділянки

АДРЕСА_1 та встановлення її межі із земельною ділянкою АДРЕСА_2 згідно з фактичною межею, підготувати технічну документацію для подальшої зміни даних про земельну ділянку АДРЕСА_1 у Державному земельному кадастрі.

11. Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 липня 2022 року провадження у справі у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання знести самовільно збудований паркан, демонтувати металеві ворота, знести самовільно побудовану будівлю туалету та демонтувати склад будівельних матеріалів закрито.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

12. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 лютого 2024 року ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовлено. ОСОБА_2 у задоволенні зустрічних позовних вимог до ОСОБА_1 та приватного геодезичного центру «Азимут» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовлено.

13. Додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 лютого 2024 року вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

14. Рішення суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог мотивовано тим, що позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 належними, достатніми та допустимими доказами не доведено факт порушення позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 його права володіння і користування належною йому земельною ділянкою, встановлення дерев`яної огорожі, по якій визначено межу земельної ділянки АДРЕСА_1 , про що зазначено в державному акті про право власності на земельну ділянку (довжину ліній), що б призвело до зменшення площі належної йому земельної ділянки.

15. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що висновок експертів як допустимий доказ порушення прав ОСОБА_2 є однобічним, складений без врахування та аналізу інших обставин справи, а тому до уваги не береться. ОСОБА_2 проєкт землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки АДРЕСА_2 не наданий, отже земельна ділянка не може вважатися сформованою, тому суд відхилив експертний висновок за результатами проведеної комплексної судової земельно-технічної експертизи. Суд взяв до ваги, що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2017 року та постановою Верховного Суду від 17 липня 2019 року, у задоволенні позову про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування її державної реєстрації відмовлено.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

16. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 лютого 2024 року в оскарженій частині залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

17. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що при вирішенні спору в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції правильно виходив з того, що ОСОБА_2 проєкт землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки АДРЕСА_2 не розроблявся, земельна ділянка в натурі не виділялася, межові знаки не встановлювалися та на зберігання не передавалися. Експертний висновок за результатами проведеної комплексної судової земельно-технічної експертизи є недопустимим доказом у цій справі. Позивач за зустрічним позовом не надав належних доказів в обґрунтування заявлених ним позовних вимог. Водночас, ПГЦ «Азимут» є неналежним відповідачем за зустрічним позовом, а тому судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог до ПГЦ «Азимут». Позивач за зустрічним позовом не зазначив, у який саме спосіб, яким чином безпосередньо на місцевості має бути здійснено коригування меж спірних земельних ділянок, встановлення меж згідно з фактичною межею.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

18. 05 жовтня 2024 року ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Індюкова Т. В., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 лютого 2024 року в частині відмови ОСОБА_2 у задоволення зустрічних позовних вимог та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 вересня 2024 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення зустрічних позовних вимог.

19. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 761/29966/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

20. Згідно з доводами касаційної скарги, під час вирішення справи суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тим обставинам, що у

ОСОБА_1 відсутні належні правовстановлюючі документи на земельну ділянку станом на 2000 рік. Станом на 1999 рік земельна ділянка, на якій знаходився житловий будинок по АДРЕСА_1 , становила 975 кв. м. Матеріали справи містять належні докази, які підтверджують те, що ОСОБА_1 має у власності лише 975 кв. м, однак фактично безпідставно користується земельною ділянкою 0, 0045 га, які належать ОСОБА_2 .

21. Заявник вказує, що під час виготовлення технічної документації на належну відповідачу земельну ділянку ПГЦ «Азимут»допустило технічну помилку щодо зазначення системи координат - опису меж та таблиці ліній та дирекційних кутів земельної ділянки, у зв`язку із чим частина земельної ділянки, яка належить йому, увійшла до земельної ділянки ОСОБА_1 . Вказані обставини підтверджуються наявним у справі висновком експерта

№ 5055/5056-22, складеним 21 грудня 2023 року за результатами проведення комплексної судової земельно-технічної експертизи, експертизи з питань землеустрою. Матеріали справи містять достатньо доказів, які підтверджують факт накладення належної ОСОБА_1 земельної ділянки на ділянку, яка належить ОСОБА_2 . Під час вирішення спору судами попередніх інстанцій не взято до уваги приписи статей 12, 79-1 ЗК України.

22. ОСОБА_2 зазначає, що рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів № 21/9 від 12 січня 1990 року, відповідно до якого йому було передано у тимчасове користування земельну ділянку площею 678 кв. м, є чинним. Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок по АДРЕСА_2 , від 09 листопада 1989 року земельна ділянка за вказаною адресою є сформованою і огородженою, внесеною до генерального плану міста. Висновком експерта № 5055/5056-22 від 21 грудня 2023 року встановлено, що існують межові знаки, які огороджують земельну ділянку по АДРЕСА_1 (дерев`яний паркан на бетонному цоколі).

23. Заявник стверджує, що він позбавлений можливості виготовити технічну документацію для приватизації земельної ділянки, оскільки земельна ділянка ОСОБА_1 накладається на його земельну ділянку.

24. Зазначає, що висновок експерта № 5055/5056-22 від 21 грудня 2023 року за результатами проведення комплексної судової земельно-технічної експертизи, експертизи з питань землеустрою містить вичерпні відповіді на питання, які підтверджують накладення спірних земельних ділянок, однак суди безпідставно не взяли його до уваги.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

25. Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 205/1086/15-ц.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

26. У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 , вказує, що доводи касаційної скарги не спростовують оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог, а зводяться фактично до переоцінки доказів у справі. У постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі

№ 761/29966/16-ц, на яку заявник посилається в обґрунтування доводів касаційної скарги, не міститься категоричного висновку про те, що суд обов`язково враховує висновок експертів, які є фахівцями у галузі відповідної спеціалізації. Позивач за зустрічним позовом не довів порушення своїх прав, не надав доказів на підтвердження заявлених вимог. Позивачем не було доведено порушення його прав, як власника земельної ділянки, на якій розташований належний йому будинок. Суд першої інстанції правильно не прийняв висновок експерта, як недопустимий доказ.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

27. ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22 січня 2000 року, посвідченого Другою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою і зареєстрованого в реєстрі за № 2-255, належить на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 975 кв. м.

28. Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку

від 11 лютого 2008 року, ОСОБА_1 на підставі рішення Дніпропетровської міської ради № 127/16 від 27 червня 2007 року є власником земельної ділянки площею 0,0975 га на території

АДРЕСА_1 , право власності зареєстровано у встановленому законом порядку.

29. Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів № 21/9 від 12 січня 1990 року за ОСОБА_2 закріплено земельну ділянку площею 678 кв. м по АДРЕСА_2 , виділено у тимчасове користування без права забудови 615 кв. м землі.

30. На підставі свідоцтва про право власності від 22 лютого 1990 року ОСОБА_2 належить житловий будинок АДРЕСА_2 , право власності на який у встановленому законом порядку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

31. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2016 року у справі № 205/1439/15-ц відмовлено у позові ОСОБА_2 до

ОСОБА_1 , ПГЦ «Азимут», Управління держгеокадастру у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області, Дніпропетровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування її державної реєстрації.

32. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 липня

2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхиллено, а рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2016 року залишено без змін.

33. Постановою Верховного Суду від 17 липня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2017 року залишено без змін.

34. Судом першої інстанції оглянуто матеріали цивільної справи № 205/7528/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Головне Управління держкомзему у м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області, Дніпропетровська міська рада, ПГЦ «Азимут» про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування її державної реєстрації, який ухвалою Ленінського районного суду

м. Дніпропетровська від 04 лютого 2015 року залишено без розгляду, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, який ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 лютого 2015 року також залишено без розгляду.

35. Згідно з технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі за адресою: АДРЕСА_1 , 24 жовтня 2006 року інженером геодезистом у присутності користувача

ОСОБА_1 , а також в присутності суміжних користувачів:

ОСОБА_2 і ОСОБА_4 було складено акт встановлення існуючих зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_1 та складено план з описом меж, які зазначені в державному акті на право власності на земельну ділянку.

36. Відповідно до висновку експерта № 5055/5056-22, складеного 21 грудня 2023 року за результатами проведення комплексної судової земельно-технічної експертизи, експертизи з питань землеустрою у цивільній справі

№ 205/1086/15-ц встановлено:

36.1. Фактичний порядок користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 , яка перебуває у користуванні ОСОБА_2 , не у повній мірі відповідає рішенню виконавчого комітету Ленінської районної Ради народних депутатів № 21/9 від 12 січня 1990 року, довідці про землекористування та плану земельної ділянки.

36.2. Відбулося зменшення площі земельної ділянки за фактичним використанням на 0,0018 га.

36.3. Неможливо надати відповідь щодо відповідності всіх розмірів земельної ділянки, оскільки у плані 1990 року зазначена закріплена земельна ділянка площею 0,0678 га та не зазначена земельна ділянка площею 0,0615 га, яка виділялась у тимчасове користування.

36.4. Неможливо надати відповідь чи відповідає фактичний порядок користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка перебуває у користуванні ОСОБА_2 , правовстановлюючим документам на земельну ділянку і зв`язку із їх відсутністю.

36.5. Фактичний порядок користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка перебуває у користуванні ОСОБА_2 , відповідає вимогам статті 39 ЗК України, абз.1 пункт 6.1.41 частини 6.1 розділу 6 ДБН Б.2.2.-12.2019 «Планування та забудова територій», Генеральну плану м. Дніпра, Схемі зонування території м. Дніпра (зонінгу).

36.6. На земельну ділянку, яка розташована за адресою:

АДРЕСА_2 , яка перебуває у користуванні

ОСОБА_2 , існує накладання земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:08:212:0020, згідно з даними Державного земельного кадастру. Площа накладання становить 0,0045 га.

36.7. Фактичні розміри земельної ділянки, яка розташована за адресою:

АДРЕСА_2 , яка перебуває у користуванні

ОСОБА_2 , не у повній мірі відповідають рішенню виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів № 21/9 від 12 січня

1990 року.

36.8. Відбулось зменшення земельної ділянки за фактичним використанням на 0,0018 га.

36.9. Знаходження фактичної межі земельної ділянки по АДРЕСА_2 зі сторони АДРЕСА_1 відносно житлового будинку, літ. А-1, літньої кухні, літ Б та сараю, літ. В відповідає орієнтовним розмірам, які виміряні від межі до літ А-1, Б-1, В у масштабі згідно з планом земельної ділянки до довідкою про землекористування, що видана ОСОБА_2 на підставі рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів № 21/9

від 12 січня 1990 року.

36.10. Фактичний порядок користування земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , не відповідає правовстановлюючим документам на земельну ділянку та даним технічної інвентаризації вказаної земельної ділянки, проведеної у 1987 році та 1999 році.

36.11. Неможливо надати відповідь щодо відповідності всіх розмірів земельної ділянки та визначити площу фактичного користування у зв`язку з ненаданням об`єкту на дослідження.

36.12. Неможливо надати відповідь чи відповідає фактичний порядок користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою:

АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 , рішенню Ленінської районної ради народних депутатів № 553/12 від 11 листопада 1988 року у зв`язку з невиконанням клопотання експерта № 2259/06/13-22 від 16 вересня 2022 року.

36.13. Фактичний порядок користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 і належить ОСОБА_1 , відповідає вимогам статті 39 ЗК України, Генеральну плану м. Дніпра, схемі зонування території м. Дніпра (зонінгу).

36.14. Згідно з даними Державного земельного кадастру, земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:08:212:0020, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 і перебуває у користуванні ОСОБА_1 , накладається на земельну ділянку, яка розташована за адресою:

АДРЕСА_2 , яка перебуває у користуванні

ОСОБА_2 . Площа накладання складає 0,0045 га.

36.15. Фактичні розміри та межі земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 і належить ОСОБА_1 , не відповідають даним технічної інвентаризації вказаної земельної ділянки, проведеної у 1987 році та 1999 році.

36.16. Неможливо надати відповідь щодо розміру фактичної площі земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю доступу до об`єкту дослідження.

36.17. Неможливо надати відповідь чи відповідають фактичні розміри та межі земельної ділянки, яка розташована за адресою:

АДРЕСА_1 і належить ОСОБА_1 , рішенню Ленінської районної ради народних депутатів № 553/12 від 11 листопада 1988 року у зв`язку з невиконанням клопотання експерта № 2259/06/13-22 від 16 вересня 2022 року.

36.18. Відсутнє порушення меж та накладання меж земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 і належить ОСОБА_1 , на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 і перебуває у користуванні

ОСОБА_2 , відповідно до: рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів № 21/9 від 12 січня 1990 року, довідці про землекористування та плану земельної ділянки даним технічної інвентаризації земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 і належить ОСОБА_1 , проведеної у 1987 році та 1999 році.

36.19. Неможливо надати відповідь чи має місце порушення меж та накладення земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 і належить ОСОБА_1 , на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 і перебуває у користуванні ОСОБА_2 , у зв`язку з невиконанням клопотання експерта № 2259/06/13-22 від 16 вересня 2022 року.

36.20. Має місце порушення меж та накладення земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 і належить ОСОБА_1 , на земельну ділянку, яка розташована за адресою:

АДРЕСА_2 і перебуває у користуванні

ОСОБА_2 , відповідно до правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки (рішення Виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів № 21/9 від 12 січня 1990 року, довідка про землекористування та план земельної ділянки, державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 940469 від 11 лютого 2008 року та дані Державного земельного кадастру) на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:08:212:0020 по АДРЕСА_1 , площа накладання становить 0,0045 га.

36.21. Неправильно визначені та не відповідають опису меж, таблиці ліній земельної ділянки, площею 0,0975 га, яка розташована за адресою:

АДРЕСА_1 , які зазначені в державному акті серії ЯД

№ 940469 від 11 лютого 2008 року на підставі технічної документації із землеустрою про встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), складеної ПГЦ «Азимут».

36.22. Неможливо надати відповідь чи правильно визначені та чи відповідають система координат та таблиця дирекційних кутів земельної ділянки, площею 0,0975 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , які зазначені в державному акті серії ЯД № 940469 від 11 лютого 2008 року на підставі технічної документації із землеустрою про встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), складеної ПГЦ «Азимут» у зв`язку з відсутністю цих даних у державному акті серії ЯД № 940469 від 11 лютого 2008 року та технічній документації із землеустрою про встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), складеної ПГЦ «Азимут».

36.23. Неправильно визначені та не відповідають координати, межі, довжини ліній та дирекційні кути земельної ділянки площею 0,0975 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до даних Державного земельного кадастру на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:08:212:0020.

36.24. Не відповідає опис меж та таблиця ліній земельної ділянки, площею 0,0975 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , які зазначені в державному акті серії ЯД № 940469 від 11 лютого 2008 року на підставі технічної документації із землеустрою про встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), складеної ПГЦ «Азимут», опису меж та лініям земельної ділянки, площею 0,0975 га, яка розташована за адресою:

АДРЕСА_1 , зазначеним у технічній інвентаризації, проведеній у 1987 році та 1999 році.

36.25. Неможливо надати відповідь чи відповідає система координат - опис меж та таблиця ліній та дирекційних кутів земельної ділянки, площею 0,0975 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , які зазначені в державному акті серії ЯД № 940469 від 11 лютого 2008 року на підставі технічної документації із землеустрою про встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), складеної ПГЦ «Азимут», системі координат - опис меж та таблиця ліній та дирекційних кутів земельної ділянки, площею 0,0975 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , рішенню Ленінської районної ради народних депутатів № 553/12 від 11 листопада 1988 року, у зв`язку з невиконанням клопотання експерта № 2259/06/13-22 від 16 вересня 2022 року.

36.26. Неможливо надати відповідь чи відповідає система координат та таблиця дирекційних кутів земельної ділянки, площею 0,0975 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , які зазначені в державному акті серії ЯД № 940469 від 11 лютого 2008 року на підставі технічної документації із землеустрою про встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), складеної ПГЦ «Азимут», системі координат та таблиці дирекційних кутів земельної ділянки, площею 0,0975 га, яка розташована за адресою:

АДРЕСА_1 , які зазначені у технічній інвентаризації, проведеній у 1987 році та 1999 році, у зв`язку з відсутністю цих даних у державному акті серії ЯД № 940469 від 11 лютого 2008 року, технічній документації із землеустрою про встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), складеній ПГЦ «Азимут», та у технічній інвентаризації, проведеній у 1987 році та 1999 році.

36.27. Не відповідають координати, межі, довжини ліній та дирекційні кути земельної ділянки, площею 0,0975 га, яка розташована за адресою:

АДРЕСА_1 , згідно з даними державного земельного кадастру на земельну ділянку 1210100000:08:212:0020, опису меж та довжинам ліній земельної ділянки, площею 0,0975 га, яка розташована за адресою:

АДРЕСА_1 , які зазначені у технічній інвентаризації, проведеній у 1987 році та 1999 році.

36.28. Фактичне розташування будівлі сараю, літ. Е, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 і належить ОСОБА_1 , відносно меж земельної ділянки, яка розташована за адресою:

АДРЕСА_2 і перебуває у користуванні ОСОБА_2 , не відповідає правовстановлюючим документам та технічній документації із землеустрою та землекористування на земельну ділянку по АДРЕСА_1 .

36.29. Сарай, літ. Е, розташований на земельній ділянці по

АДРЕСА_1 , яка належать ОСОБА_1 , знаходиться на відстані 1,61 м - 1,72 м від фактичної межі між земельними ділянками по

АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_1 , що відповідає орієнтовному розміру, який виміряно на копіях планів земельної ділянки у масштабі 1:500 у матеріалах технічної інвентаризації від 1987 року та

від 1999 року.

36.30. Межа земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:08:212:0020 згідно з даними Державного земельного кадастру проходить на відстані 3,87 м - сараю, літ Е.

36.31. Відсутня можливість надати відповідь щодо інших будівель та споруд у зв`язку з відсутністю доступу до об`єкту дослідження у повному обсязі.

36.32. Фактичні розміри земельної ділянки, яка розташована за адресою:

АДРЕСА_1 і перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_1 , не відповідає розмірам земельної ділянки згідно з державним актом серії ЯД № 940469 від 11 лютого 2008 року з кадастровим номером 1210100000:08:212:0020, яка належить ОСОБА_1 .

Позиція Верховного Суду

37. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.

38. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

39. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

40. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

41. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

42. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

43. Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

44. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина перша статті 316 ЦК України).

45. Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

46. Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

47. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

48. Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

49. Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним.

50. Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 ЦК України.

51. Відповідно до частин першої та другої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

52. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

53. Отже, виходячи із статей 116, 118 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності або права користування земельними ділянками на підставі рішень органів місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

54. Аналіз законодавства, яким урегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок у власність, дає підстави для висновку, що всі дії відповідних суб`єктів (органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх структурних підрозділів), які наділені повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками, є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність чи користування.

55. Частиною першою статті 91 ЗК України, зокрема, передбачено, що власники земельних ділянок зобов`язані: забезпечувати використання їх за цільовим призначенням; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства.

56. Інститут земельних відносин добросусідства є нормативно встановленими обмеженнями щодо здійснення прав на землю (включаючи право власності), які мають на меті забезпечити захист інтересів власників (землекористувачів) сусідніх володінь від можливих порушень при використанні земельних ділянок.

57. Основна мета цих правил полягає в сприянні і забезпеченні такому використанню земельних ділянок, при якому власникам сусідніх земельних ділянок і землекористувачам заподіюється менша кількість незручностей.

58. Порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема, у створенні власнику перешкод у здійсненні права користування чи розпорядження своїм майном.

59. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина друга, пункту «б» частини третьої статті 152 ЗК України).

60. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 04 червня 2019 року в справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

61. ОСОБА_2 у цій справі просив суд усунути йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою АДРЕСА_2 шляхом зобов`язання ОСОБА_1 відкоригувати межі земельної ділянки АДРЕСА_1 , визначені у державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 940469 від 11 лютого 2008 року, а ПГЦ «Азимут» - здійснити коригування земельної ділянки АДРЕСА_1 та встановлення її межі із земельною ділянкою АДРЕСА_2 згідно з фактичною межею і підготувати технічну документацію для подальшої зміни даних про земельну ділянку

АДРЕСА_1 у Державному земельному кадастрі.

62. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

63. Статтею 110 ЦПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

64. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

65. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).

66. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

67. Під час вирішення цього спору судами враховано, що судовими рішення у справі № 205/1439/15-ц встановлено, що земельна ділянка під домоволодінням, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , не сформована, межі земельної ділянки не встановлювалися. Рішення Дніпропетровської міської ради № 127/16 від 27 червня 2007 року, яким ОСОБА_1 було виділено земельну ділянку площею 0,0975 га, прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, а права ОСОБА_2 як суміжного землекористувача вказаним рішенням не порушені, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування державного акту на право приватної власності на землю серії ЯД № 640469 від 11 лютого 2008 року, що був виданий ОСОБА_1 та підтверджує його право приватної власності на вказану земельну ділянку

68. Отже спір щодо захисту права ОСОБА_2 на користування земельною ділянкою фактично вирішений у справі № 205/1439/15-ц.

69. В ході оформлення державного акту на право власності на землю ОСОБА_1 у 2006 році виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо виготовлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка містить план земельної ділянки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (землекористувачів) суміжних земельних ділянок у відповідності з Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками затвердженою наказом Держкомзему України № 376 від 18 травня 2010 року.

70. ОСОБА_2 , як суміжним землекористувачем було погоджено межі земельної ділянки ОСОБА_1 , що підтверджується його особистим підписом в акті встановлення існуючих зовнішніх меж земельної ділянки в натурі від 24 жовтня 2006 року (т. 1, а. с. 8).

71. З урахуванням наведеного вище, суди попередніх інстанцій підставно надали критичну оцінку висновку експерта № 5055/5056-22, складеному 21 грудня 2023 року за результатами проведення комплексної судової земельно-технічної експертизи, експертизи з питань землеустрою.

72. Доводи ОСОБА_2 фактично зводяться до незгоди з набуттям у власність ОСОБА_1 належної йому земельної ділянки та обставинами, встановленими у справі № 205/1439/15-ц.

73. Помилковими є доводи касаційної скарги про те, що суди неповно з`ясували обставини справи та неправильно оцінили зібрані у справі докази. Судові рішення у частині вирішення зустрічних позовних вимог ухвалені на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були надані суду у визначеному процесуальним законом порядку та були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність, допустимість і достатність.

74. Слід звернути увагу заявника на те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

75. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та апеляційної інстанції прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права.

76. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

77. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду, на які послався заявник у касаційній скарзі.

78. Враховуючи наведене, встановивши у межах доводів касаційної скарги відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Індюкова Тетяна Володимирівна, залишити без задоволення.

2. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 лютого 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 вересня

2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян В. В. Шипович