Постанова

від 17.01.2025 по справі 444/1304/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2025 року

м. Київ

справа № 444/1304/20

провадження № 61-246св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Добросинсько-Магерівська сільська рада Львівського району Львівської області, ОСОБА_2 ,

треті особи: ОСОБА_3 , Головне управління Держгеокадастру у Львівській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 31 жовтня 2022 року, ухвалене у складі судді Ясиновського Р. Б., та постанову Львівського апеляційного суду від 13 липня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Лавриківської сільської ради Жовківського району Львівської області (далі - Лавриківська сільська рада), правонаступником якої є Добросинсько-Магерівська сільська рада Львівського району Львівської області (далі - Добросинсько-Магерівська сільська рада), ОСОБА_4 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Головне управління Держгеокадастру у Львівській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Львівській області), про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона є співвласником будинку АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13 листопада 2006 року.

Відповідно до рішення Лавриківської сільської ради від 14 вересня 2009 року № 5 їй передано у спільну сумісну власність земельні ділянки на АДРЕСА_1 , зокрема площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,50 га для особистого селянського господарства.

На підставі укладеного договору між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпати Гео-Інвест» (далі - ТОВ «Карпати Гео-Інвест») для виготовлення технічної документації для приватизації земельної ділянки було передано топографічні обміри земельної ділянки та складено кадастровий номер й акт погодження меж земельної ділянки на АДРЕСА_1 .

Однак з виготовленого кадастрового плану та схеми земельних ділянок їй стало відомо про те, що розмір належної їй земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд становить лише 0,1667 га, а решта частини належної їй земельної ділянки перебуває у власності ОСОБА_4 .

Згідно з рішенням Лавриківської сільської ради від 31.05.2019 року № 19 ОСОБА_4 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га на АДРЕСА_1 та передано у власність земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 4622784800:01:001:0034, на АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. 14 червня 2019 року зазначена земельна ділянка зареєстрована за ОСОБА_4 в реєстрі речових прав на нерухоме майно.

ОСОБА_1 вважала, що рішенням Лавриківської сільської ради від 31 травня 2019 року № 19 порушено її законне право на володіння та користування земельною ділянкою, що надана їй для обслуговування житлового будинку, адже конфігурація земельної ділянки, що передана у власність ОСОБА_4 , сформована таким чином, що її частина заходить на земельну ділянку, що є продовженням її земельної ділянки.

Отже приватизація земельної ділянки ОСОБА_4 в такій конфігурації не дає їй можливості виготовити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 у розмірі 0,25 га, згідно з рішенням Лавриківської сільської ради від 14 вересня 2009 року № 5 та здійснити її приватизацію.

Неправильне визначення конфігурації земельної ділянки ОСОБА_4 підтверджується викопіюванням з генерального плану села Лавриків, згідно з якого всі земельні ділянки є правильної форми, а земельна ділянка, отримана ОСОБА_4 у власність, в середній частині розширяється і заходить на її земельну ділянку, що не відповідає фактичному користуванню земельними ділянками та генеральному плану села Лавриків.

Також виготовлення ОСОБА_4 технічної документації є незаконним, оскільки їй на це не було надано дозволу у вигляді рішення Лавриківської сільської ради.

Крім того, межі земельної ділянки ОСОБА_4 були встановлені без згоди суміжного землекористувача, чим порушено норми Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати недійсним та скасувати рішення Лавриківської сільської ради від 31 травня 2019 року № 19, яким ОСОБА_4 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га на АДРЕСА_1 та передано у власність земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 4622784800:01:001:0034, на АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд;

- скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0, 25 га на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,25 га на АДРЕСА_1 ;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4622784800:01:001:0034.

Протокольною ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 07 вересня 2021 року до участі у справі залучено Добросинсько-Магерівську сільську раду, як правонаступника Лавриківської сільської ради.

Протокольною ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 16 листопада 2021 року до участі в справі залучено ОСОБА_2 , як правонаступника померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 31 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 13 липня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідно до рішення Лавриківської сільської ради від 31 травня 2019 року № 19 ОСОБА_4 передано у власність земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 4622784800:01:001:0034, на АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка). Зобов`язано ОСОБА_4 здійснити державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку в установленому законом порядку суворо дотримуючись встановлених законом правил землеволодіння та попереджено про необхідність використання переданої у приватну власність земельної ділянки за цільовим призначенням.

У зв`язку із тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не погоджували межі належної ОСОБА_4 земельної ділянки, остання звернулася до Лавриківської сільської ради, де було складено акт від 24 квітня 2019 року про встановлення та узгодження меж земельної ділянки ОСОБА_4

ОСОБА_1 про цей акт було відомо, що випливає з її пояснень, однак вона дії органу місцевого самоврядування в цій частині не оскаржувала.

Зважаючи на відсутність передбачених законом підстав для відмови у державній реєстрації земельної ділянки, за результатами перевірки, Державним кадастровим реєстратором здійснено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0, 2500 га та присвоєно їй кадастровий номер 4622784800:01:001:0034.

Також, не знайшли свого підтвердження доводи позивача про те, що межа її земельної ділянки проходить по господарській будівлі, зважаючи на те, що відповідно до акта встановлення і узгодження меж земельної ділянки межа земельної ділянки від літ. «Г» до літ. «Д» землі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 проходить по огорожі з дротяної сітки та кам`яній огорожі у відповідності до абрису.

Крім того, позивачка належними та допустимими доказами не довела того, що приватизація земельної ділянки ОСОБА_4 в такій конфігурації не дає їй можливості виготовити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У грудні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просила суд скасувати рішення Жовківського районного суду Львівської області від 31 жовтня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 липня 2023 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що ОСОБА_4 у 2019 році без погодження меж із суміжними землекористувачами, з якими виник спір щодо земельної ділянки, розробила проєкт землеустрою на земельну ділянку, який включав частину земельної ділянки ОСОБА_1 , та затвердила його в органах місцевого самоврядування. При виготовлені цього проекту було допущено помилки в конфігурації земельної ділянки, оскільки вона не відповідає тій конфігурації, що є в натурі та на генеральному плані села Лавриків, де земельні ділянки є рівними площами, без розворотів на 90 градусів, а межа між суміжними ділянками фактично проходить по господарській будівлі ОСОБА_1 .

Також судами попередніх інстанцій під час розгляду справи було невірно застосовано норми статей 106, 118, 198 ЗК України та Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376 до спірних правовідносин.

Підставою касаційного оскарження рішення Жовківського районного суду Львівської області від 31 жовтня 2022 року та постанови Львівського апеляційного суду від 13 липня 2023 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального й процесуального права, а саме застосування норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14 (провадження № 14-552цс18), від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15 (провадження № 14-652цс18), від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19), від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16 (провадження № 14-28цс20) та у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 681/1039/15-ц (провадження № 61-4200св18), від 17 грудня 2018 року у справі № 509/4156/15 (провадження № К/9901/7504/18), від 04 серпня 2021 року у справі № 263/11779/16-ц (провадження № 61-10819св20), від 04 травня 2023 року у справі № 420/3736/19 (провадження № К/9901/3009/20), від 27 липня 2023 року у справі № 727/5901/22 (провадження № 61-222св23).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2024 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що оскаржуване рішення Лавриківської сільської ради від 31 травня 2019 року № 19 вичерпало своє юридичне значення у зв`язку із його виконанням, тому ніяким чином не порушує права ОСОБА_1 , а також на період прийняття сільською радою цього рішення земельна ділянка перебувала у комунальній власності та в користуванні чи у власності інших осіб не перебувала. Також приватизація земельної ділянки відбулася згідно із вимогами чинного законодавства України. Отже просила суд відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У червні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13 листопада 2006 року співвласниками будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Рішенням Лавриківської сільської ради від 14 вересня 2009 року № 5 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 передано безоплато в спільну сумісну власність земельну ділянку площею 0, 25 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та земельну ділянку площею 0, 50 га для особистого селянського господарства на АДРЕСА_1 . Також цим рішенням зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_3 оформити та зареєструвати державний акт на право власності на земельну ділянку.

Інвентаризація земельної ділянки для будівництва житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,2500 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , на момент прийняття рішення сільською радою від 14 вересня 2009 року № 5, не проводилася, оскільки площа земельної ділянки на момент прийняття рішення не була визначена.

На підставі договору, укладеного з ТОВ «Карпати Гео-Інвест» для виготовлення технічної документації для приватизації земельної ділянки, було передано топографічні обміри земельної ділянки та складено кадастровий номер й акт погодження меж земельної ділянки на АДРЕСА_1 .

З виготовленого кадастрового плану та схеми земельних ділянок, розмір належної ОСОБА_3 та ОСОБА_1 земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , становить 0,1667 га.

З абрису встановлених меж земельної ділянки на АДРЕСА_1 вбачається, що межа земельної ділянки проходить поблизу господарської будівлі, а не по господарській будівлі, як це стверджує ОСОБА_1 у своїх поясненнях.

Згідно з довідкою Лавриківської сільської ради від 14 вересня 2020 року № 105 генеральний план с. Лавриків в даний час в стадії розробки.

Відповідно до виписки з погосподарської книги від 14 вересня 2020 року № 262, особовий рахунок № НОМЕР_1 , орієнтовна площа земельної ділянки станом на 30 червня 1990 року, яка закріплена за господарським двором ОСОБА_5 становить 0,40 га.

Згідно з випискою з погосподарської книги від 14 вересня 2020 року № 263, особовий рахунок № НОМЕР_2 , орієнтовна площа земельної ділянки станом на 28 вересня 2006 року, яка закріплена за господарським двором ОСОБА_6 становить 1,97 га з них 0,05 га, ОСГ 0,71 га, для ведення товарного сільськогосподарського господарства - 1,21 га.

З виписки з погосподарської книги від 14 вересня 2020 року № 264, особовий рахунок № НОМЕР_2 , випливає, що орієнтовна площа земельної ділянки станом на 14 вересня 2009 року, яка закріплена за господарським двором ОСОБА_6 становить 2,45 га, з них 0,03 га, ОСГ 0,71 га, для ведення товарного сільськогосподарського господарства - 1,21 га, випасання худоби 0,50 га.

Відповідно до виписки з погосподарської книги від 14 вересня 2020 року № 265, особовий рахунок № НОМЕР_3 , орієнтовна площа земельної ділянки станом на 31 травня 2019 року, яка закріплена за господарським двором ОСОБА_1 становить 3,37 га, з них 0,13 га, ОСГ 0,71 га, для ведення товарного сільськогосподарського господарства - 2,53 га.

Згідно з спадковою справою після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем після смерті ОСОБА_7 є ОСОБА_4 , яка 20 лютого 2001 року подала заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 08 квітня 2019 року спадкоємцем майна ОСОБА_7 , 1915 року народження, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з житлового будинку з господарськими будівлями на АДРЕСА_1 і складається з чотирьох кімнат, житловою площею 66,6 кв. м, веранди, загальною площею 81,1 кв. м, при будинку є літня кухня, три сараї, споруди.

Житловий будинок належав померлій на підставі свідоцтва про право власності, виданого 10 вересня 1991 року виконкомом Лавриківської сільської ради та зареєстрованого в Червоноградському бюро технічної інвентаризації 10 вересня 1991 року за № 132.

Згідно з погосподарською книгою, особовий рахунок № НОМЕР_4 , за 1996-2000 роки, ОСОБА_4 проживала разом з ОСОБА_7 .

Отже ОСОБА_4 була власником житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 08 квітня 2019 року, виданого Жовкіською державною нотаріальної конторою.

ОСОБА_4 звернулася із заявою у сертифіковану земельну організацію із проханням виготовити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). На підставі укладеного договору ТОВ «Карпати Гео-Інвест» було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Лавриківської сільської ради від 31 травня 2019 року № 19 ОСОБА_4 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,2500 га на АДРЕСА_1 та передано у власність земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 4622784800:01:001:0034, розташовану на АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Зобов`язано ОСОБА_4 здійснити державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку в установленому законом порядку, суворо дотримуючись встановлених законом правил землеволодіння та попереджено про необхідність використання переданої у приватну власність земельної ділянки за цільовим призначенням.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не погоджували межі належної ОСОБА_4 земельної ділянки, у зв`язку з чим ОСОБА_4 звернулася до Лавриківської сільської ради, де було складено акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки ОСОБА_4 від 24 квітня 2019 року.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20 червня 2019 року № 171104048 14 червня 2019 року проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,27 га, кадастровий номер 4622784800:01:001:0034, розташовану на АДРЕСА_1 .

Згідно з спадковою справою № 60/2021, заведеною 18 лютого 2021 року Жовківською державною нотаріальною конторою, ОСОБА_2 є спадкоємцем майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відповідно до статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (частина перша статті 116 ЗК України).

Статтею 123 ЗК України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Частинами першою, другою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Це положення цивільного законодавства України конкретизовано у частині першій статті 153 ЗК України: власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Права власників земельних ділянок закріплені положеннями частини першої статті 90 ЗК України, а в силу частини 2 зазначеної статті порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню у порядку, встановленому законом.

За змістом пункту г) частини 1 статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

У справі, яка переглядається в касаційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, не спростовано матеріалами справи та сторонами те, що рішенням Лавриківської сільської ради від 31 травня 2019 року № 19 ОСОБА_4 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,2500 га на АДРЕСА_1 та передано у власність земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 4622784800:01:001:0034, розташовану на АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Зобов`язано ОСОБА_4 здійснити державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку в установленому законом порядку, суворо дотримуючись встановлених законом правил землеволодіння та попереджено про необхідність використання переданої у приватну власність земельної ділянки за цільовим призначенням.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не погоджували межі належної ОСОБА_4 земельної ділянки, у зв`язку з чим ОСОБА_4 звернулася до Лавриківської сільської ради, де було складено акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки ОСОБА_4 від 24 квітня 2019 року.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20 червня 2019 року № 171104048 14 червня 2019 року проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,27 га, кадастровий номер 4622784800:01:001:0034, розташовану на АДРЕСА_1 .

Погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі земельних ділянок у власність чи в користування. Встановлення меж земельної ділянки по суті зводиться до вирішення питань, чи не належить земельна ділянка іншому власнику чи правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.

Згідно з статтею 55 Закону України «Про землеустрій» у редакції, яка діяла станом на час виготовлення технічної документації за заявою ОСОБА_4 , встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

У разі, якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо), межові знаки можуть не встановлюватися.

Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.

У разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України (у випадках, передбачених законом).

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що відсутні підстави вважати, що межа земельної ділянки ОСОБА_4 проходить по господарській будівлі позивача, зважаючи на те, що відповідно до акта встановлення і узгодження меж земельної ділянки межа земельної ділянки від літ. «Г» до літ. «Д» землі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 проходить по огорожі з дротяної сітки та кам`яній огорожі у відповідності до абрису.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про те, що ОСОБА_1 не надала суду належних, достовірних та допустимих доказів на підтвердження того, що приватизація земельної ділянки ОСОБА_4 в існуючій конфігурації не дає їй можливості виготовити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж в натурі (на місцевості) земельної ділянки для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 . Отже відсутні підстави вважати порушеними права позивача відповідачами.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дослідили всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надали їм належну оцінку, правильно визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновку Верховного Суду, на якій містяться посилання в касаційній скарзі.

Інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги та зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 31 жовтня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник