Ухвала

від 20.01.2025 по справі 646/5482/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 січня 2025 року

м. Київ

справа № 646/5482/24

провадження № 61-17588ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27 серпня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Червонозаводського районного суду м. Харкова, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору -Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути з Червонозаводського районного суду м. Харкова на його користь моральну шкоду у розмірі 10 000 000 грн.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27 серпня 2024 року, залишеним без змін постановою Хаоківського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У листопаді 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду уперше надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27 серпня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 16 грудня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27 серпня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року повернуто заявнику (касаційне провадження

№ 61-15018ск24).

Відповідно до матеріалів касаційного провадження № 61-15018ск24 копію зазначеної ухвали отримано заявником у його електронний кабінет 18 грудня

2024 року.

У грудні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вдруге надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27 серпня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року з пропуском строку на касаційне оскарження судового рішення, оскільки сформована в системі «Електронний суд» 30 грудня

2024 року.

Згідно із частиною першою та другою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України передбачено, що до касаційної скарги додаються, зокрема, докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.

ОСОБА_1 заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, однак не наведено ніяких мотивів, достатніх для визнання такого строку пропущеним з поважних причин. Також заявником не надано доказів

на підтвердження поважності причин пропуску строку.

Верховний Суд звертає увагу заявника на те, що оскаржувана постанова Харківського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року (повний текст судового рішення складено 07 листопада 2024 року), тому останнім днем на касаційне оскарження судового рішення є 09 грудня 2024 року.

Заявником не долучено до касаційної скарги доказів, які підтверджують дату отримання копії судового рішення.

Заявник не наводить доводів щодо обставин, які об`єктивно перешкоджали йому виконати вимоги ухвали Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2024 року про залишення касаційної скарги без руху (касаційне провадження № 61-15018ск24) та привести касаційну скаргу у відповідність до вимог чинного законодавства при первинному зверненні до суду касаційної інстанції.

Невиконання вимог ЦПК України щодо форми та змісту касаційної скарги, що стало підставою для повернення касаційної скарги, не є поважними причинами пропуску строку на касаційне оскарження.

Заявник дійсно в силу норм ЦПК України має право на повторне звернення до суду касаційної інстанції, але це не означає безумовне поновлення строку касаційного оскарження, оскільки заявник має довести обставини, які перешкоджали йому виконати вимоги ЦПК України щодо форми та змісту касаційної скарги при первісному та повторному зверненні до суду касаційної інстанції.

Положення закону про те, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду, не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, установлених для цього, а у суду - обов`язку поновити такий строк у разі його пропуску, за відсутності поважних причин.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

При цьому, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначена конвенційна норма зобов`язує, щоб судові процедури були справедливі для обох сторін справи, а не лише для позивача, який не виконав вказівки Верховного Суду.

Отже особі, яка подала касаційну скаргу необхідно подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення та надати докази поважності причин його пропуску в оригіналах або завірені в установленому порядку їх копії або навести інші підстави з відповідними доказами.

Згідно із частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки у порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником у касаційній скарзі не вказано підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Абзацом першим частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права щодо якої відсутній висновок та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо:

1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;

3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні;

4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу;

5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;

6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції;

8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

У касаційній скарзі заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження.

Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Отже, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та надати докази надсилання уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи.

У прохальній частині касаційної скарги заявник просить вжити заходи дисциплінарної відповідальності, що не відповідає вимогам статті 392 ЦПК України. У разі необхідності, на думку заявника, застосування процесуальних наслідків, передбачених статтею 262 ЦПК України, він має сформулювати відповідне клопотання.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявникам строк для усунення її недоліків.

Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Визнати підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27 серпня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Р. А. Лідовець