Ухвала

від 21.01.2025 по справі 344/17458/24

ТИСМЕНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/17458/24

Провадження № 2-з/352/3/25

УХВАЛА

21 січня 2025 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Олійника М. Ю.

за участю:

секретаря судового засідання Кукули О. С.

розглянувши заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго» про визнання неправомірною відмову у відновленні припиненого електропостачання та зобов`язання відновити електропостачання,

в с т а н о в и в :

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ПАТ «Прикарпаттяобленерго», в якому просили:

1) визнати неправомірною відмову про відновлення злочинно припиненого електропостачання;

2) зобов`язати відповідача відновити електропостачання ОСОБА_1 через прилад обліку електроенергії 3-ний «Меридіан» № 0438385, встановленого від 2005 року.

20 січня 2025 року від позивачів до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій вони просили вжити заходи забезпечення позову шляхом зобов`язання ПАТ «Прикарпаттяобленерго» відновити постачання електроенергії ОСОБА_1 через прилад обліку електроенергії трифазний електронний «МЕРИДІАН ЛТЕ-1.03» №0438385 встановленого від 2005 року за адресою: АДРЕСА_1 . На обґрунтування заяви позивачі зазначили, що відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання.

Дослідивши заяву та матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено переляк видів забезпечення позову. Так, позов забезпечується шляхом: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

В п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 роз`яснено про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «…під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Тлумачення наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що можливість забезпечення судом позову не пов`язується з тим, чи підлягає рішення суду, ухвалене по суті спору, примусовому виконанню.

Цивільний процесуальний закон не забороняє вживати заходи забезпечення позову у справі, рішення у якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача».

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку.

Питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Предметом позову у цій справі є немайнові вимоги про визнання неправомірною відмову ПАТ «Прикарпаттяобленерго» відновити електропостачання домогосподарства від електромережі незаконними та зобов`язання відновити електропостачання.

Суд звертає увагу, що на час звернення із заявою про забезпечення позову шляхом відновлення електропостачання, позивачі лише доводять у судовому порядку неправомірність дій ПАТ «Прикарпаттяобленерго» щодо відключення домогосподарства від електроенергії, що не є достатньою підставою для її задоволення.

Відповідно до п. 1 ч. 10 ст. 150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Відтак, забезпечення позову шляхом зобов`язання відповідача відновити електропостачання фактично вирішуватиме позовну вимогу поза межами судового засідання без встановлення обставин, а також надасть перевагу позиції позивача ще до моменту вирішення справи по суті.

Окрім того, суд зазначає, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Натомість, позивачами не надано доказів та не зазначено підстав, що невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Доводи позивачі про те, що підставою для звернення із заявою про забезпечення позову стало ігнорування відповідачем ухвали суду про відкриття провадження, оскільки невиконання відповідачем вимог п. 7.11 Правил роздрібного ринку електричної енергії є підставою для звернення позивача зі скаргою до Регулятора Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову до задоволення не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.149-150,153,157 ЦПК України,

п о с т а н о в и в :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складення).

Суддя Максим ОЛІЙНИК