Справа № 502/991/20
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2025 року м. Кілія
Кілійський районний суд Одеської області в складі:
головуючого - судді Березнікова О.В.,
за участю секретаря судового засідання Нанєвої А.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши всудовому засіданнів приміщенніКілійського районногосуду Одеськоїобласті цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління № 6» стягнення заробітної плати і середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні,
В С Т А Н О В И В:
Позивач 18.06.2020звернувся доКілійського районногосуду Одеськоїобласті звказаним позовому якому,з урахуваннямиуточнень допозову,просив стягнутиз відповідачазаробітну платуза понаднормовупрацю затри останнімісяці додня звільненняв розмірі6242,00грн,а такожз 01.04.2017по 19.03.2020в розмірі79897,00грн,заробітну платуза виконаннядодаткової роботиопалювача адмінбудівліза період2019-2020роки врозмірі 4000,00грн,середній заробітокза часзатримки повногорозрахунку заробітноїплати здня звільненняв розмірі259646,00грн, вихідну допомогу у розміріне менше тримісячного середнього заробітку в розмірі 14514,00 грн та моральну шкоду в розмірі 15000,00 грн.
Позов мотивований тим що позивач 15.01.2015 був прийнятий на роботу до ТОВ «Будівельно-монтажне управління № 6» охоронцем. Проте оформили 25.08.2016. На протязі трудових відносин з відповідачем, останній постійно затримував виплату заробітної плати, не проводилася індексація заробітної плати, не проводилася компенсація за затримку заробітної плати. Позивач вказує, що працював понаднормово, оскільки повинен був працювати 40 годин на тиждень (160 годи у місяць), а фактично працював 240 годин на місяць. Також, позивач зазначає, що виконував роботу опалювача в опалювальний період за яку відповідач не нараховував заробітну плату. У зв`язку з порушенням трудового договору з боку відповідача позивач подав заяву про звільнення відповідно до ч.3 ст. 28 КЗпП та 19.03.2020 звільнений з посади охоронця за п.3 ст. 38 КЗпП України.
03.12.2020 відповідачем подано відзив, у якому просили відмовити у позовних вимогах ОСОБА_1 ,мотивуючи тим,що ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до ТОВ «Будівельно-монтажне управління № 6» охоронцем 25.08.2016, а не 15.01.2015. Щодо затримок заробітної плати зазначили, що при наявності такої, своєчасно проводилися нарахування та виплата компенсації. Проте за грудень 2019 березень 2020 такі нарахування не проводилися, оскільки індекс інфляції складав від`ємне значення. Щодо тверджень позивача про понаднормову працю, такі є безпідставними та необґрунтованими, що підтверджується табелем облікового робочого часу, зокрема за період грудень 2019 березень 2020 роки, відтак заробітна плата нараховувалася за фактично відпрацьований час. Також у відзиві вказано, що на підприємстві відсутня штатна одиниця опалювача згідно штатного розпису, а відтак позивач не міг жодним чином виконувати роботу опалювача. Також, позивача дійсно було звільнено з посади охоронця за його заявою відповідно до ч.3 ст. 38 КЗпП України, відтак, відповідно до вказівки у заяві причини звільнення, його було звільнено за вказаним пунктом вказаної статті, оскільки відповідач не мав права звільнити позивача за інших підстав, оскільки не мав права самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору. Водночас при звільненні позивача, на його картковий рахунок було перераховано всі суми, які підлягали до сплати при звільненні.
Позивач під час розгляду справи в суді надавав заяви про збільшення позовних вимог, не змінюючи підстав позову.
В судовому засіданні ОСОБА_1 просив позовні вимоги задовольнити з підстав викладених у позові та заявах про збільшення позовних вимог.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. В матеріалах справи наявний відзив.
Суд, заслухавши позивача, вивчивши письмові матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 25.08.2016 був прийнятий на роботу до ТОВ «Будівельно-монтажне управління № 6» на посаду охоронця, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.8, Том 1), заявою позивача від 25.08.2016 (а.с. 39, Том 1), наказом від 25.08.2016 №27 про прийняття на роботу (а.с.40, Том 1).
Вказаним наказом від 25.08.2016 №27 про прийняття на роботу визначено умови роботи, а саме робота: основна; тривалість робочого дня: 24 години, наказ підписано позивачем 25.08.2016.
Наказом №15 від 17.03.2020 про розірвання трудового договору, ОСОБА_1 з 19.03.2020 звільнено з посади охоронця за п.3 ст. 38 КЗпП, підстава заява ОСОБА_1 (а.с.58, Том 1), про що зроблено запис у трудову книжку (а.с.6-7, Том 1).
Відповідно до довідки про середню заробітну плату, ОСОБА_1 нараховано за січень 2020 року заробітну плату в розмірі 4929,64 грн, та у березні 2020 року 4917,48 грн (а.с.10, Том 1), що також підтверджується табелями, відомостями нарахувань та розрахунковими відомостями за вказаний період (а.с.49-54, Том 1).
Відповідно до довідки №529 від 24.11.2020 та штатним розкладом ТОВ «Будівельно-монтажне управління № 6», на підприємстві відсутня посада опалювача (а.с.41-45, Том 1)
З табелів обліку робочого часу вбачається, що ОСОБА_1 , будучи охоронцем ТОВ «Будівельно-монтажне управління № 6», працював 8 годин першого та 8 годин наступного дня, тобто безперервно по 16 годин, заступаючи з вечора першого дня та здаючи зміну зранку наступного, відпрацьовуючи таким чином 152-168 годин на тиждень.
Щодо припинення трудового договору на підставі п.3 ст. 38 КЗпП та проведення відповідних виплат.
За пунктом третім статті 38 КЗпП України, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.
У разірозірвання трудовогодоговору зпрацівником відповіднодо п.3ст.38КЗпП - порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення, такому працівнику виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку (ст. 44 КЗпП України).
Як зазначалося, позивача було звільнено з посади охоронця ТОВ «Будівельно-монтажне управління № 6» за п.3 ст. 38 КЗпП.
Відповідачем у відзиві з цього приводу зазначалося, що в колективному договорі ТОВ «Будівельно-монтажне управління № 6» така виплата не передбачена.
Суд не погоджується з позицією відповідача, оскільки з тлумачення ст. 44 КЗпП, вихідна допомога у такому випадку виплачується у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку, тобто у будь-якому випадку, ба більше, у разі не передбачення такої вихідної допомоги у колективному договорі, така допомога повинна бути виплачена працівнику в розмірі не менше тримісячного середнього заробітку.
Зважаючи на встановлені обставини справи у цій частині, судом встановлено та відповідачем не заперечувався той факт, що ОСОБА_1 вихідна допомога, передбачена ст. 44 КЗпП при звільнення за п.3 ст. 38 КЗпП, не виплачувалася, відтак така підлягає стягненню з відповідача.
Розраховуючи тримісячний середній заробіток позивача, який підлягає стягненню, суд враховує довідку про середню заробітну плату, яка міститься в матеріалах справи, та нормативи відпрацьованого часу, таким чином вихідна допомога становить 15110,13 грн без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.
Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України (яка діяла на час виникнення зазначених правовідносин) при звільненні працівника, виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до ст. 117 КЗпП (яка діяла на час виникнення зазначених правовідносин) у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 1 лютого 2018 року у справі №757/25503/15-ц зазначив, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
Відповідно до п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться множенням середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані впродовж двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.
Враховуючи, що відповідачем під час звільнення позивача не проведено розрахунок та виплату вихідної допомоги згідно ст. 44 КЗпП, за вказаних підстав з відповідача також підлягає до стягнення середній заробіток за час затримки такого розрахунку.
З довідки про середній заробіток позивача середньоденний його заробіток становить 246,44 грн. Розрахунок проведено за весь час такої затримки по день ухвалення судового рішення, що становить 302135,44 грн (246,44*1226) (триста дві тисячі сто тридцять п`ять гривень 44 коп.), яка визначена з нарахованої заробітної плати без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.
Щодо стягнення з відповідача моральної шкоди.
Статтею 237-1 КЗпП України встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Враховуючи те, що відповідач у зв`язку з неправомірними діями порушив трудові права позивача, що призвело до моральних страждань останнього, суд, з урахуванням принципів розумності та справедливості, оцінює розмір відшкодування за спричинену моральну шкоду у 3000 грн.
Щодо заявлених вимог позивача стосовно стягнення з відповідача невиплаченої заробітної плату за понаднормову працю за три останні місяці до дня звільнення в розмірі 6242,00 грн, а також з 01.04.2017 по 19.03.2020 в розмірі 79897,00 грн, заробітної плати за виконання додаткової роботи опалювача адмінбудівлі за період 2019-2020 роки в розмірі 4000,00 грн, такі суд вважає не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Позивачем не доведено, а відповідачем у свою чергу спростовано належними та допустимими доказами доводи позивача в цій частині, зокрема відсутністю штатної одиниці опалювача на підприємстві, табелями обліку робочого часу та фактично відпрацьованого часу.
Надана позивачем з цього приводу в якості доказу копія журналу зміни працівників за 2017 рік (а.с. 29-30. Том 3), не має жодних посилань на його приналежність, зокрема до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління № 6».
Щодо виклику свідків, про яких наголошував позивач у заяві про розгляд справи в порядку загального позовного провадження слід зазначити, що вказана заява судом не розглядалася, оскільки подана без додержання ст. 91 ПК України.
Отже, обставини, викладені позивачем у позові в частині невиплати вихідної допомоги (ст. 44 КЗпП), невиплати з вини відповідача належних позивачу при звільненні відповідних сум у вигляді вихідної допомоги (ст. 117 КЗпП), та моральної шкоди є доведеними та обґрунтованими, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. В іншій частині позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.
Відповідно до вимог ст. 430 ЦПК України, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління № 6», ЄДРПОУ 36837349, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , середнього заробітку за один місяць в сумі 5036,71 грн.
Керуючись ст.ст ст.ст.6-13,81,133,141,247,258,259,263,264,265,279,280-283,354 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління № 6», ЄДРПОУ 36837349, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , вихідну допомогу у розміріне менше тримісячного середнього заробітку, що становить 15110,13 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління № 6», ЄДРПОУ 36837349, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , середній заробіток за весь час затримки розрахунку у розмірі 302135,44 грн. (триста дві тисячі сто тридцять п`ять гривень 44 коп.), яка визначена з нарахованої заробітної плати без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління № 6», ЄДРПОУ 36837349, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , середнього заробітку за один місяць в сумі 5036,71 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління № 6», ЄДРПОУ 36837349, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , моральну шкоду в розмірі 3000,00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління № 6», ЄДРПОУ 36837349, на користь держави 3051,35 грн. судового збору.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 21.01.2025.
Суддя О.В. Березніков
Суд | Кілійський районний суд Одеської області |
Дата ухвалення рішення | 13.01.2025 |
Оприлюднено | 22.01.2025 |
Номер документу | 124545466 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них про виплату заробітної плати |
Цивільне
Кілійський районний суд Одеської області
Березніков О. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні