Рішення

від 22.11.2010 по справі 51/598

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  51/598

22.11.10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТГТ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «О’КЕЙ Україна»

про стягнення 28 625,40  грн.

                                                                                                               Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: не з’явились

від відповідача: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 28 625, 40 грн. основного боргу за договором поставки від 28.12.07 р. № 762/12/07-ПТ. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо своєчасних розрахунків за поставлений товар відповідно до умов зазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.09р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16.11.09р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі позивач подав письмове пояснення, в якому зазначив, що накладна № 000633 від 23.03.09р. на суму 1077 грн. 50 коп. не була оплачена відповідачем через розрахунковий рахунок, у зв’язку з чим вказана сума грошових коштів була зарахована в рахунок наданих послуг  ТОВ «О'КЕЙ Україна». Також представник позивача поставив суд до відома про те, що, по – перше, надати підписаний у двосторонньому порядку акт звірки розрахунків він не має можливості, оскільки з квітня місяця відповідач поштову кореспонденцію, направлену позивачем, не отримував, а по –друге, сума заборгованості відповідача за поставлений йому товар зменшилася на суму повернутого товару у зв’язку з припиненням строку його реалізації.

З метою встановлення суми поставленого позивачем товару, його повернення та визначення розміру заліку зустрічних вимог ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.10 р. у даній справі призначено судову експертизу, виконання якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз; провадження у справі № 51/598 на час проведення експертизи зупинено.

30.08.10 р. від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист № 2933/10-19, в якому зазначається про нездійснення позивачем  попередньої оплати за проведення судово-економічної експертизи, у зв’язку з чим матеріали справи № 51/598 повернуто суду, а ухвалу Господарського суду м. Києва  від 29.03.10р. у даній справі залишено без виконання.

Згідно з ч. 5. ст. 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов’язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин суд розглядає даний спір за наявними у справі доказами.

Ухвалою Господарського суду від 01.09.2010 р. провадження у справі № 51/598 поновлено та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 04.10.2010 р. за участю представників сторін.

Розгляд справи неодноразово відкладався у зв’язку з неявкою у судове засідання представників сторін.

У дане судове засідання представники сторін не з’явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Приймаючи до уваги, що сторони належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, зважаючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників сторін не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.  

Судове рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,  Господарський суд міста Києва, ?

 ВСТАНОВИВ:

28.12.2007 р.  між сторонами був укладений договір поставки № 762/12/07-ПТ (далі-договір), за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ТГТ»(далі –постачальник)  зобов’язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, та відповідно до замовлень Товариства з обмеженою відповідальністю «О'КЕЙ Україна»(далі –покупця) поставляти товар, а покупець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати товар і оплатити його вартість, за цінами вказаними у відповідній специфікації.  

Пунктом 1.1. договору сторони домовились, що сторони погоджують асортимент та терміни поставки товару в замовленнях покупця.

Відповідно до п.1.4. договору товар буде вважатися поставленим покупцю за умовами, що: - сторони підписали ТТН/ТН, що засвідчує отримання товару покупцем; - постачальник надав покупцю всі передбачені договором документи; - постачальник поставив товар покупцю, відповідно до вимог даного договору.

Згідно з п. 2.5. договору одержавши належним чином оформлене замовлення постачальник зобов’язаний підтвердити його наступним чином: уповноважена особа постачальника підписує замовлення покупця, що засвідчується належною печаткою постачальника (за її наявності) та надсилає його листом, або по факсу, або по електронній пошті протягом одного дня з моменту отримання замовлення.

Відповідно з п. 4.1. договору постачальник зобов’язаний постачати товар, за цінами погодженими сторонами в специфікації з врахування знижок, відповідно до умов даного договору.

Пунктом 5.12.2. договору передбачено, що за результатами приймання товарів, протягом одного дня з моменту їх приймання, постачальник складає видаткову накладну та податкову накладну та надсилає їх на поштову адресу покупця, що вказана у п. 17 цього договору.

Згідно з п. 6.2. договору товари приймаються за кількістю та якістю у місці, куди товари поставляються, на підставі ТТН/ТН та інших супровідних документів, які підтверджують якість та повноту товарів. Приймання товарів фіксується підписом уповноваженої особи покупця в ТТН/ТН.

Відповідно до 8.2. договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату товару: протягом 21 дня з моменту поставки товару; тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500, 00 (п’ятсот) грн.

Пунктом 8.5. договору передбачено, що покупець має право зменшити оплату, що належить постачальникові за товари на суму неустойки, штрафів, пені, інших видів санкцій, а також на вартість товарів, повернутих постачальникові, а  також на вартість наданих послуг відповідно до додатків до даного договору та на суму інших платежів, що мають бути сплачені постачальником згідно з цим договором, шляхом проведення заліку зустрічних вимог за винятком випадків, коли це заборонено українським законодавством. Залік зустрічних вимог здійснюється покупцем без підписання сторонами податкових документів (актів, протоколів, тощо).

Згідно з п.12.1. договору договір набуває чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2007 р.

Відповідно до п.12.2. договору у випадку, якщо за 30 днів до дати закінчення дії договору покупець не направить письмове повідомлення про припинення договору, він вважається пролонгованим сторонами на наступний календарний рік. Така пролонгація не обмежена за терміном і може здійснюватися щорічно.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що постачальник свої зобов’язання за договором  поставки № 762/12/07-ПТ 7 від 28.12.2007 р., щодо поставки товарів, виконав належним чином, та поставив відповідачу товар на загальну суму 30 284, 50 грн., що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними. Факт отримання відповідачем товару за договором  поставки № 762/12/07-ПТ 7 від 20.12.2007 р. підтверджується підписом представників відповідача на вищезазначених товарно-транспортних накладних. Однак, як стверджує позивач,  відповідач за отриманий товар розрахувався лише частково, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед з Товариством з обмеженою відповідальністю  «ТГТ»за період з 20.03.2009 р. до 02.06.2009 р. у розмірі 28 625, 40 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказана вимога позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору поставки № 762/12/07-ПТ 7 від 20.12.2007 р., суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками він є договором поставки, а тому до нього застосовуються положення законодавства про поставку.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 ГК України).

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 ГК України передбачено, що один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст.193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що договір  поставки № 762/12/07-ПТ 7 від 28.12.2007 р., відповідно до п.12.2. договору був  неодноразово пролонгований сторонами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, відсутність у нього заборгованості станом на день розгляду справи не довів.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 762/12/07-ПТ 7 від 20.12.2007 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України. та ст. 193 Господарського кодексу України.

Таким чином, у відповідача виникли зобов’язання перед позивачем щодо сплати заборгованості за поставку товару у розмірі 28 625, 40 грн., який був отриманий відповідачем за умовами договору № 762/12/07-ПТ 7 від 20.12.2007 р.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за період з 20.03.2009 р. до 02.06.2009 р. у розмірі 28 625, 40 грн.  є цілком обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати покладаються на відповідача  (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

     ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з  обмежено відповідальністю «О'КЕЙ Україна»(01032, м. Київ, ОСОБА_1 Шеченка, 33, пов.13, код 34356884) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТГТ» (70432, Запорізька область, Запорізький район, с. Степне, вул. Нагорна, буд. 7, код 33536698) основний борг у сумі 28 625 (двадцять вісім тисяч шістсот двадцять п’ять ) грн. 40 коп., 286 (двісті вісімдесят шість) грн. 30 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00  коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

         Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                      Пригунова А.Б.