Постанова

від 21.01.2025 по справі 640/6896/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

21 січня 2025 року

м. Харків

справа № 640/6896/19

провадження № 22-ц/818/437/25

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря Сізонової О.О.

учасники справи:

позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові цивільну справу за позовом Акціонерного товаристваКомерційного банку"ПриватБанк"до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості закредитним договоромза апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочнерішення Московськогорайонного судум.Харкова від04липня 2019 року, постановлене під головуванням судді Логвінова А.О.,-

в с т а н о в и в:

У квітні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за заборгованість закредитним договором№ б/нвід 17.01.2014року урозмірі 120214,99грнта судові витрати.

Заочним рішенням Московського районногосуду м.Харкова від04липня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 17.01.2014 року у розмірі 114014 грн 28 коп., з яких: 39540 грн 66 коп. заборгованість за кредитом; 31738 грн 29 коп.; 41986 грн 73 коп. нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 748 грн 60 коп. нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" витрати по сплаті судового збору у розмірі 1821 грн 91 коп.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 02 серпня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на подачу заяви про перегляд заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 04.07.2019 року. Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 04.07.2019 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що матеріали справи містять лише копію анкети-заяви, що підписана нею. Довідка про умови кредитування не є частиною договору. Тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, відповідальність за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Крім того зазначає, що Банком безпідставно збільшувались відсотки за користування кредитом та строк дії договору, нею не підписувалась згода на дані банківські операції. Наявні підстави для відмови у задоволенні позову. Також зазначає, що вона не згодна із розрахунком банку, оскільки вона не відповідає вимогам чинного законодавства та при внесенні нею коштів на погашення кредиту жодного разу, сума боргу не зменшувалась, чим порушені його права, як споживача.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що належним чином повідомлений відповідач не з`явився в судове засідання, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив. При цьому зобов`язання за кредитним договором від 17.01.2014 року відповідач належним чином свої зобов`язання не виконувала, у визначені договором строки погашення заборгованості за кредитним договором не здійснювала, внаслідок чого у відповідача перед позивачем станом на 27.02.2019 року утворилась заборгованість у розмірі 114014,28 грн, а саме: 39540,66 грн заборгованість за кредитом; 31738,29 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту; 41986,73 грн нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 748,60 грн нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.

Проте такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що між 17.01.2014 року між Акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено договір № б/н, шляхом підписання анкети-заяви позичальника про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку та за умовами якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

У заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що дана заява разом із пам`яткою клієнта та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку складають між ним та Банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомлений та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами Банку, які були надані йому для ознайомлення у письмовому вигляді.

До кредитного договору Банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, відповідно до яких боржник зобов`язаний погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, а також за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів зобов`язаний сплатити пеню та штраф, у розмірах, в залежності від виду кредитної картки.

Зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 належним чином не виконувала та згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» станом на 27.02.2019 року утворилась заборгованість у розмірі 114014,28 грн, а саме: 39540,66 грн заборгованість за кредитом; 31738,29 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту; 41986,73 грн нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 748,60 грн нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.

Як на підставу позовних вимог, АТ КБ «ПриватБанк» посилався на те, що зобов`язання за кредитним договором № б/н від 17.01.2014року ОСОБА_1 належним чином не виконала, тому наявні підстави для стягнення з неї заборгованості у розмірі 114014,28 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками.

Так пунктами 2.1.1.5.5, 2.1.1.5.6 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що клієнт зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором, а у разі невиконання зобов`язань за договором, на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі, простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

Із витягу з Тарифів з обслуговування кредитних карток «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» вбачається, що базову процентну ставку встановлено в місяць 2,5%, розмір щомісячних платежів - 7 % від заборгованості, але не менше 100,00 грн та не більше залишку заборгованості, які повинні бути здійснені.

Таким чином, розмір процентів за користування кредитними коштами, інші штрафні санкції встановлено тільки Тарифами з обслуговування кредитних карток і Умовами та Правилами надання банківських послуг. Однак, долучені до позову Витяги з вищезазначених документів не містить підпису відповідача, а тому вважати що він був ознайомлений з даними умовами не можна.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що станом на 27.02.2019 року утворилась заборгованість у розмірі 114014,28 грн., а саме: 39540,66 грн заборгованість за кредитом; 31738,29 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту; 41986,73 грн нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 748,60 грн нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.

Відповідно до ст.ст. 526, 530, 610, ч.1 ст. 612ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

При цьому у задоволенні позову щодо стягнення заборгованості за процентам за користування кредитом; заборгованість по комісії та пені; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг слід відмовити з огляду на таке.

Матеріали справи свідчать, що у анкеті-заяві позичальника 17 січня 2014 року відсоткова ставка, комісія, пеня та штрафи за кредитом не зазначені.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, комісія, пеня та штрафи.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 17 січня 2014 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанку», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

До спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Статтями 12, 81ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 17 січня 2014 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії, пені та штрафів.

Разом з тим, суд першої інстанції, оцінюючи докази в їх сукупності, з урахуванням Умов та Правил надання банківських послуг, дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування кредитом, комісії, пені та штрафів і не врахував того, що Умови та Правила надання банківських послуг не є складовою частиною кредитного договору.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом, комісії, пені та штрафів з урахуванням Умов та правил надання банківських послуг не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам у справі.

Виходячи з вищевикладеного стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає заборгованість за тілом кредиту за договором б/н від 17 січня 2014 року у розмірі 39540,66 грн.

Посилання ОСОБА_1 на пропуск позивачем загальних строків давності, судовою колегією, не приймаються до уваги, оскільки відповідно до наданого Банком розрахунку вбачається, що останнє внесення коштів відповідачкою на користь погашення заборгованості перед Банком відбулось 02.08.2018 року, а з позовом Банк звернувся у квітні 2019 року.

Доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» підлягають частковому задоволенню, а саме: на 32,9 % (з 120214,99 грн на 39540,66 грн), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 632,01 грн (32,9% від 1921,00 грн).

Проте апеляційна скарга відповідачки також підлягає частковому задоволенню, а саме: на 67,1%, тому з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3028,89 грн (67,1 % від 4514,00 грн).

Згідно з вимогами ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Таким чином з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 2396,88 грн (3028,89 грн 632,01 грн).

Керуючись ст. 367, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішенняМосковського районногосуду м.Харкова від04липня 2019 року - змінити.

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 и про стягненнязаборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість кредитним договором№ б/нвід 17.01.2014року у розмірі 39540,66 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2396,88 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова

Повне судове рішення складено 21.01.2025 року.