Ухвала

від 20.01.2025 по справі 129/3527/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

20 січня 2025 року

м. Київ

справа № 129/3527/23

провадження № 61-707ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

розглянувши касаційну скаргу адвоката Гуравської Валентини Юріївни як представника ОСОБА_1 на рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 23 вересня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 11 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Комунальне підприємство «Гайсинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», про усунення перешкод у виготовленні технічної документації на будинок,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив усунути йому перешкоди у здійсненні права володіння, користування та розпоряджання домоволодінням, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання відповідача надати ОСОБА_2 та уповноваженій особі (уповноваженим особам) виконавця - КП «Гайсинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» доступ до земельної ділянки, будинку з добудовою до нього, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 як зовні, так і зсередини, з метою проведення його технічної інвентаризації.

Позовні вимоги ОСОБА_2 мотивував тим, що постановою Верховного Суду від 22 вересня 2021 року (справа № 129/2115/15-ц) його позовні вимоги до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання нерухомого майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя, поділ спільного сумісного майна подружжя, встановлення порядку користування земельною ділянкою задоволено частково. Визнано житловий будинок з добудовою до нього АДРЕСА_1 об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Поділено спільне сумісне майно подружжя. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку з добудовою до нього АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з добудовою до нього АДРЕСА_1 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

ОСОБА_2 є власником 1/2 частини будинку АДРЕСА_1 .

Для реєстрації свого права власності позивач звернувся до Реєстратора речових прав на нерухоме майно, яка повідомила, що для проведення реєстраційних дій на підставі судового рішення, необхідно, зокрема надати технічний паспорт на будинок, оскільки будь-яких відомостей про об`єкт нерухомості в електронній базі даних немає.

09 листопада 2021 року позивач звернувся до КП «Гайсинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» із заявою про надання послуг щодо обстеження житлового будинку та виготовлення технічного паспорта. Цього ж дня, між ОСОБА_2 та КП «Гайсинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» було укладено договір про надання послуг (замовлення): № 191-973Т «обстеження житлового будинку з виготовлення технічного паспорту» та № 191-974Т «оформлення витягу з Державного реєстру у сфері будівництва (електронний технічний паспорт)».

Оскільки при проведенні інвентаризації необхідно надати доступ інженеру до всіх приміщень об`єкту особисто позивачем було повідомлено співвласника відповідача ОСОБА_1 про вихід інженера.

10 листопада 2021 року на виконання вищезазначених договорів працівником КП «Гайсинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», в особі інженера ОСОБА_3 , в супроводі працівника ВП Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області було здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 для проведення технічної інвентаризації (обстеження) вище згаданого житлового будинку.

Однак, провести інвентаризаційні дії не виявилося можливим, оскільки відповідачка ОСОБА_1 , що є власницею 1/2 частини будинку та фактично у ньому проживає, не надала доступ до земельної ділянки та до будинку, як зовні так і всередині, мотивуючи це тим, що не бажає нікого бачити на території свого домогосподарства без відповідного рішення суду.

У зв`язку із цим КП «Гайсинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» листом від 21 серпня 2023 року вих. № 125 повідомило, що відповідно до «Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна», яка затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24 травня 2001 року № 127 (у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 липня 2018 року №186) технічний паспорт виготовляється на підставі матеріалів технічної інвентаризації (обстеження), який в даному випадку провести немає можливості, так як доступ до об`єкта нерухомості надано не було. Оскільки матеріали технічної інвентаризації відсутні, це унеможливлює виготовлення технічного паспорту на будинок.

З 2021 року по теперішній час відповідач продовжує перешкоджати проведенню технічної інвентаризації, шляхом ненадання доступу до спільного майна.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_2 просив позов задовольнити.

Гайсинський районний суд Вінницької області рішенням від 23 вересня 2024 року позов задовольнив. Усунув перешкоди ОСОБА_2 у здійсненні права володіння, користування та розпоряджання домоволодінням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язав ОСОБА_1 надати ОСОБА_2 , уповноваженій особі (уповноваженим особам) виконавця - КП «Гайсинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» доступ до земельної ділянки, будинку з добудовою до нього, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 як зовні, так і зсередини, з метою проведення його технічної інвентаризації. Вирішив питання щодо стягнення судового збору.

Вінницький апеляційний суд постановою від 11 грудня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гуравської В. Ю. залишив без задоволення, а рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 23 вересня 2024 року - без змін.

15 січня 2025 року адвокат Гуравська В. Ю. як представник ОСОБА_1 через підсистему «Електронний су» надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 23 вересня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 11 грудня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Згідно із пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у цій справі є вимоги про усунення перешкод у виготовленні технічної документації на будинок.

Справа № 129/3527/23 є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Згідно зі змістом статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе, користуючись власними повноваженнями, визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й також не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Верховним Судом взято до уваги, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Зазначення у постанові апеляційного суду про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки справа є малозначною, а тому ухвалені у ній судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не підлягає окремому розгляду клопотання представника заявника про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Гуравської Валентини Юріївни як представника ОСОБА_1 на рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 23 вересня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 11 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Комунальне підприємство «Гайсинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», про усунення перешкод у виготовленні технічної документації на будинок.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

М. Ю. Тітов