Ухвала

від 20.01.2025 по справі 523/5066/23

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/5066/23

Провадження №2-др/523/5/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2025 р. Суворовський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді - Бузовського В. В.,

при секретарі - Петровської О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Одесі заяву ОСОБА_1 проухвалення додатковогорішення уцивільній справі за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) до ПАТ «Одеський завод гумових технічних виробів» (ЄДРПОУ 00152276, місцезнаходження за адресою: вул. Миколаївська дорога, буд.124, м. Одеса), Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (ЄДРПОУ 13989432, місцезнаходження за адресою: вул. Петра Могили, буд. 24, м. Рівне) про визнання договору недійсним, визнання права власності,-

встановив:

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 14.05.2024р, яке набрало законної сили на підставі постанови Одеського апеляційного суду від 17.12.2024р., в позові ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) до ПАТ «Одеський завод гумових технічних виробів» (ЄДРПОУ 00152276, місцезнаходження за адресою: вул. Миколаївська дорога, буд.124, м. Одеса), Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (ЄДРПОУ 13989432, місцезнаходження за адресою: вул. Петра Могили, буд. 24, м. Рівне) про визнання договору недійсним, визнання права власності відмовлено в повному обсязі.

ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення посилаючись на те, що судом не розглянута вимога про визнання за ним права власності на веранду «ф» розміром 5,87 х 6,15м, позначену на плані технічного паспорту

Розгляд заяви відбувався за відсутності учасників справи на підставі ч.4 ст.270 ЦПК України.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Позовна заява (а.с. 5) не містила окремої вимоги щодо веранди, а вимога позивача була викладена наступним чином: «1. Визнати моє право власності на дерев`яний каркасний будиночок для відпочинку : «Ф» розміром 3,76м на 7,07м; веранду «ф» розміром 5,87м на 6,15м, які позначено на плані технічного паспорту від 11.05.2005р., і 20.03.2023р., водноспортивної станції Одеського заводу гумових технічних виробів за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога. 140» (а.с. 5).

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 14.05.2024р, яке набрало законної сили на підставі постанови Одеського апеляційного суду від 17.12.2024р., в позові ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) до ПАТ «Одеський завод гумових технічних виробів» (ЄДРПОУ 00152276, місцезнаходження за адресою: вул. Миколаївська дорога, буд.124, м. Одеса), Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (ЄДРПОУ 13989432, місцезнаходження за адресою: вул. Петра Могили, буд. 24, м. Рівне) про визнання договору недійсним, визнання права власності відмовлено в повному обсязі.

Постановою Одеського апеляційного суду від 17.12.2025р., встановлено, що добудована до будинку веранда не єх самостійним об`єктом нерухомості, а може виступати лише приналежністю основної речі, зокрема будинку під. Літ. «Ф» роміром 3.76м на 7.07м право власності на який позивачем не доведено (а.с. 131 на звороті, Том ІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 270 Цивільного процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Згідно роз`яснень, наданих у п. 20постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ст. 220 ЦПК України (в редакції 2004 року); воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 3 ст.133 та ч. 1-3 ст.137 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Положеннями частин 1 та 2 статті 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

У відповідності до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 8ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Порядок розподілу судових витрат по справі визначений ст. 141 ЦПК України, відповідно до якого та з врахуванням положеньст.265 ЦПК України, яка визначає зміст рішення суду, за загальним правилом, судові витрати розподіляються під час ухвалення рішення суду, за умови надання стороною до ухвалення такого рішення доказів понесення відповідних витрат.

Виключення з цього правила міститься в ч.8ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В силу ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Положення частини 8 статті 141ЦПК України щодо подання доказів витрат, які сторона понесла у зв`язку з розглядом справи, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду містить імперативну вимогу - умову, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що позивачу відмовлено позові в повному обсязі судові витрати покладаються на позивача п. 2 ч. ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 260, 270 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 проухвалення додатковогорішення уцивільній справі за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ,зареєстроване місцепроживання заадресою: АДРЕСА_1 )до ПАТ«Одеський заводгумових технічнихвиробів» (ЄДРПОУ00152276,місцезнаходження заадресою:вул.Миколаївська дорога,буд.124,м.Одеса),Регіонального відділенняФонду державногомайна Українипо Рівненськійта Житомирськійобластях (ЄДРПОУ13989432,місцезнаходження заадресою:вул.Петра Могили,буд.24,м.Рівне)про визнаннядоговору недійсним,визнання прававласності відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15-ти днів з дня її підписання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала підписана 21.01.2025 року.

Суддя: