Ухвала

від 16.01.2025 по справі 359/2044/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження 11-кп/824/1711/2025 Категорія: ч. 1 ст. 286 КК України

ЄУН 359/2044/23 Головуючий у суді 1 інстанції - ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2025 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3

ОСОБА_4

за участю

секретаря ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

законного представника неповнолітньої

потерпілої ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

обвинуваченого ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 12022111100001562, внесеному до ЄРДР 8 грудня 2022 року, щодо ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_10 на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 1 травня 2024 року, яким

ОСОБА_9

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

визнаний винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та йому призначено покарання у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 гривень 00 копійок, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 1 (один) рік,

В С Т А Н О В И Л А :

Вироком суду ОСОБА_9 визнаний винуватим у тому, що 8 грудня 2022 року близько 11 год., в світлий період доби водій ОСОБА_9 , керуючи технічно-справним автомобілем «CHEVROLET-BOLT EV» номерний знак НОМЕР_1 , рухався по автомобільній дорозі вздовж вул. Центральної в с. Гнідин Бориспільського району Київської області, в напрямку м. Києва, зі швидкістю близько 45-50 км/год.

В цей час, рухаючись по вул. Центральній на ділянці розташування будинку № 2 по вул. Озерній в с. Гнідин, ОСОБА_9 вирішив здійснити обгін двох автомобілів, які рухались попереду нього, та розпочав маневр такого обгону, виїхавши при цьому на смугу руху зустрічного транспорту.

Під час маневру обгону двох транспортних засобів на зустріч водію ОСОБА_9 у своїй смузі руху рухався легковий автомобіль, у зв`язку з чим ОСОБА_9 , керуючи автомобілем «CHEVROLET-BOLT EV» номерний знак НОМЕР_1 , обігнавши два попутних автомобіля, різко повернувся до своєї смуги руху, однак, проявляючи кримінально протиправну самовпевненість, не врахував швидкість руху та дорожню обстановку щодо можливості безпечного маневру обгону в даній дорожній обстановці, не врахував погодні умови, а саме часткову засніженість автодороги, яку водій був об`єктивно спроможний виявити, не впорався з керуванням, чим грубо порушив п. 12.1 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року та введених в дію з 1 січня 2002 року, згідно з яким під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, виїхав на праве узбіччя дороги, де допустив наїзд на пішохода - малолітню дитину ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_11 отримала тілесне ушкодження у вигляді рани лівої гомілки, садна лівої нижньої кінцівки, закритого перелому лівої малогомілкової кістки по типу «зеленої гілки», які в сукупності відносяться до тілесних ушкоджень середнього тяжкості.

Своїми діями, ОСОБА_9 , порушуючи вищезазначені вимоги Правил, передбачав можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння у вигляді наїзду на пішохода ( ОСОБА_11 ), оскільки дорожня обстановка, дорожні умови, обрана водієм швидкість руху та об`єктивна спроможність врахувати погодні умови, а саме часткову засніженість автодороги, дозволяла обрати безпечну швидкість руху та не здійснювати небезпечний маневр обгону, але легковажно розраховував на їх відвернення, допустив тим самим кримінально протиправну самовпевненість.

Порушення ОСОБА_9 п. 12.1 Правил дорожнього руху знаходиться у прямому причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою та заподіянням ОСОБА_11 середньої тяжкості тілесного ушкодження.

Дії ОСОБА_9 судом кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Цивільний позов законного представника потерпілої ОСОБА_7 в інтересах потерпілої ОСОБА_11 , задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 200000 грн.

В іншій частині цивільного позову відмовлено.

Цим же вироком вирішено питання судових витрат та доля речових доказів.

Не погоджуючись з вироком суду в частині призначеного покарання та вирішення цивільного позову, захисник в інтересах обвинуваченого подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок змінити, скасувати призначене ОСОБА_9 додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на 1 рік, зменшити розмір моральної шкоди.

В обґрунтуванням вимог апеляційної скарги захисник зазначає, що даний вирок є занадто суворим. Так, обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_9 , є визнання вини у повному обсязі, його щиросердне розкаяння, активне сприяння слідству у розкритті кримінального правопорушення. Також захисник наголошує, що ОСОБА_9 вже багаторазово пожалкував про скоєне ним кримінальне правопорушення, навчений та покараний наріканням оточуючих людей.

Окрім того, на думку захисника, суд жодним чином не надав правову оцінку діям потерпілої та її батькам, які в порушення п. 4.1 ПДР здійснювали руху по узбіччю дороги по ходу руху транспорту та не змогли своєчасно відреагувати на ДТП і запобігти травмуванню.

Також захисник вважає, що при визначені розміру моральної шкоди суд з незрозумілих причин визначив суму в 200000 грн., що фактично є захмарною для ОСОБА_9 , який є пенсіонером. Жодним аргументів зазначеної суми суд у вироку не вказав. ОСОБА_9 раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, є пенсіонером, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, до адмінвідповідальності не притягався. Оскільки в ОСОБА_9 маленька пенсія, він змушений працювати, для чого йому вкрай необхідна можливість керувати транспортним засобом, оскільки позбавлення такого права фактично позбавить його ще й роботи. Апелянт вважає, що за таких обставин призначення додаткового покарання позбавить ОСОБА_9 та членів його сім`ї доходу, а стягнення необґрунтованого розміру моральної шкоди за смерть собаки, про що зазначено у вироку, як наголошує апелянт, зажене останнього у борги, які ОСОБА_9 не зможе повернути за будь-яких обставин.

Не оспорюючи фактичні обставини справи, кваліфікацію дій обвинуваченого та призначене останньому покарання, рішення суду в частині цивільного позову, судових витрат та речових доказів, заступник керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду змінити, виключивши з вироку обставину, що обтяжує покарання обвинуваченого, вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор вказує про те, що така обставини підлягає врахуванню лише у разі, коли даний факт охоплюється злочинним наміром, при умисній формі вини за умови, що особа достеменно обізнана про малолітній вік дитини і цілеспрямовано вчиняє посягання на неї, що посилює суспільну небезпечність протиправного діяння та особи винного, оскільки останній свідомо використовує незахищеність та вразливість потерпілого, що полегшує скоєння кримінального правопорушення. При цьому, як наголошує прокурор, обов`язковою умовою застосування вказаної обставини при призначення покарання винному є те, що він усвідомлював це при вчиненні кримінального правопорушення.

Однак, ОСОБА_9 оскаржуваним вироком визнано винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, якій відноситься до категорії вчинених з необережності, що вказує на те, що обвинувачений заздалегідь не передбачав та й не міг передбачити, що потерпілою від скоєного ним кримінального правопорушення виявиться саме малолітня особа, вік якої не сприяв і не міг сприяти вчиненню даного кримінального правопорушення. За таких обставин, на переконання прокурора, суд першої інстанції неправильно застосував закон про кримінальну відповідальність, а, відтак, вирок підлягає зміні.

Заслухавши доповідь судді,

- позицію захисника та обвинуваченого на підтримку поданих апеляційних скарг;

- представника потерпілої, яка підтримала апеляційну скаргу прокурора, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги захисника;

- прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника та просив задовольнити апеляційну скаргу прокурора,

- дослідивши наявні у справі докази, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів доходить такого висновку.

Згідно з положеннями ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції з дотриманням положень ст. 337 КПК України, заслухавши показання обвинуваченого, потерпілої, свідків, забезпечивши сторонам усі можливості для реалізації їхніх прав у судовому засіданні в рамках кримінального процесуального закону, дослідив надані сторонами докази, повно, всебічно та неупереджено дослідив всі обставини даного кримінального провадження, об`єктивно та за своїм внутрішнім переконанням оцінив кожний поданий сторонами доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, детально навів досліджені докази у вироку, дав їм належну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, встановлених судом.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_9 за обставин, викладених у вироку, як і кваліфікація дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 286 КК України, в апеляційних скаргах та під час апеляційного розгляду учасниками не оспорюються.

Що стосується доводів апеляційних скарг про допущені судом порушення при призначенні покарання обвинуваченому, то колегія суддів доходить такого висновку.

Так, вирішуючи питання про призначення обвинуваченому виду та розміру покарання, суд першої інстанції визнав обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, - повне визнання вини, його щире каяття та те, що своїми послідовними показаннями сприяв судовому слідству; обставиною, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_9 , - вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини, та врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, який згідно ст. 12 КК відноситься до категорії нетяжких, вчинене з необережності, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, пенсіонер, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не притягувався до адміністративної відповідальності; обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, форму, ступінь вини обвинуваченого, мотивації і мету кримінального правопорушення, спосіб, стадію вчинення, обставини, що характеризують поведінку обвинуваченого до вчинення злочину та під час, а також обставини, що характеризують поведінку останнього після його вчинення, відсутність негативних наслідків від вчиненого, його ставлення до скоєного, беззаперечне визнання вини, та те, що він усвідомив свою вину у скоєному, та жалкує про вчинене, а тому дійшов висновку про можливість призначення ОСОБА_9 покарання у виді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

На переконання суду, саме таке покарання ОСОБА_9 відповідатиме гуманності, справедливості, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Колегія суддів, погоджуючись з рішенням суду в частині виду та розміру покарання обвинуваченому, не погоджується з тим, що судом визнано обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої особи.

Так, обтяжуючі обставини, зазначені в ст. 67 КК України, свідчать про підвищену небезпеку вчиненого злочину та особи винного, що дає суду підстави для призначення більш суворого покарання з кількох альтернативних у санкції покарань, тобто, встановлення обтяжуючих обставин має значення для правильного призначення покарання, тому суду необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і у вироку наводити мотиви прийнятого рішення.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 67 КК при призначенні покарання обставиною, яка його обтяжує, визнається вчинення злочину стосовно особи похилого віку, особи з інвалідністю або особи, яка перебуває в безпорадному стані, або особи, яка страждає на психічний розлад, зокрема на недоумство, має вади розумового розвитку, а також вчинення злочину стосовно малолітньої дитини або у присутності дитини. За матеріалами кримінального провадження ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК, яке характеризується такою обов`язковою юридичною ознакою, як необережна форма вини. За наведених обставин заподіяння малолітній потерпілій в результаті ДТП тілесних ушкоджень не охоплювались і не могло охоплюватись умислом обвинуваченого, а тому правові підстави для врахування передбаченої п. 6 ч. 1 ст. 67 КК обставини, яка обтяжує покарання, відсутні (постанова Верховного Суду від 2 березня 2023 року у справі № 570/32/18, постанова Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 193/393/20).

За наведених обставин колегія суддів доходить висновку, що вирок суду на підставі ч. 1 ст. 409 КПК України підлягає зміні шляхом виключення з мотивувальної частини рішення суду про визнання обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, - вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої особи.

Разом з тим, на переконання колегії суддів, виключення такої обставини, яка обтяжує покарання обвинуваченого, з огляду на встановлені дані про особу обвинуваченого та обставини вчиненого кримінального правопорушення, не впливає на вид і розмір призначеного обвинуваченому покарання.

Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про суворість призначеного покарання, а також зміни вироку суду в частині призначення додаткового покарання, то колегія суддів вважає такі доводи безпідставними.

Так, санкцією ч. 1 ст. 286 КК України передбачене покарання у виді штрафу від трьох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років, тобто, призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України (в редакції Закону України від 22 листопада 2018 року), є обов`язковим.

Частиною 2 ст. 69 КК України встановлено заборону застосування вказаної норми для непризначення додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов`язкове, за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оскільки санкцією ч. 1 ст. 286 КК України передбачено як один з видів основного покарання штраф в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, застосування положень ст. 69 КК України, на переконання колегії суддів, не допускається.

За встановлених обставин апеляційна скарга захисника про зміну вироку в частині призначеного покарання не підлягає до задоволення.

Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про зменшення суми моральної шкоди, яка підлягає стягненню з обвинуваченого, то колегія суддів доходить такого висновку.

За матеріалами кримінального провадження встановлено, що потерпілою та її законним представником заявлено цивільний позов із змінами про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Задовольняючи частково цивільний позов, суд у вироку, пославшись на положення КПК України, ЦК України, врахував, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням, у даному випадку джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, а, відтак, ОСОБА_9 має нести цивільну відповідальність по факту даного ДТП.

Відповідно до цивільного позову позовні вимоги законного представника потерпілої ОСОБА_7 стосуються завдання психологічного болю та страждань її доньці ОСОБА_11 внаслідок ДТП, що сталося за участю ОСОБА_9 .

У ході судового розгляду, за клопотанням потерпілої сторони, 14 вересня 2023 року постановлено ухвалу про призначення судової психологічної експертизи. Згідно з висновком експертів № 25841/23-61 від 17 листопада 2023 року орієнтовний розмір грошової компенсації за завдані ОСОБА_11 страждання та спричинену моральну шкоду становить 243 мінімальні заробітні плати, що установлені на момент розгляду справи судом. Ситуація пов`язана з дорожньо-транспортною пригодою була психотравмувальною для ОСОБА_11 і такою, що викликала у неї страждання суттєвого ступеню інтенсивності.

Однак, судом вказаний висновок не прийнятий до уваги в частині розміру грошової компенсації за завдану моральну шкоду, оскільки для визначення можливого розміру компенсації моральної шкоди у висновку була застосована методика та формула російського вченого ОСОБА_12 , висновки по яких мають імовірний характер та є науковою рекомендацією. Вказана наукова методика не легалізована в Україні, а вихідна величина, запропонована автором у 243 мінімальні заробітні плати, що становить більше півтора мільйони гривень, а також формула і коефіцієнти для обрахування компенсації моральної шкоди, носять винятково абстрактний характер.

Судом відхилений наданий позивачем розрахунок моральної шкоди на підставі так званої «формули Ерделевського», оскільки дана методика експертного дослідження в Україні не зареєстрована та не може застосовуватись, а тому з посиланням на положення ч.10 ст.101 КПК України судом вказаний висновок експертів не взятий до уваги.

З урахуванням глибини та тривалості душевних страждань, яких зазнала малолітня потерпіла безпосередньо та у зв`язку із загибеллю домашнього улюбленця - собаки на її очах, ступеня вини ОСОБА_9 та з огляду на вимоги розумності і справедливості, розмір моральної шкоди, яку належить відшкодувати ОСОБА_11 , на переконання суду, становить 200000 гривень .

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та враховує, що положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, передбачене Цивільним кодексом України, Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами.

При цьому колегія суддів враховує, що статтею 16 ЦК України закріплено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів кожної особи є відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України у п.3 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з положеннями ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від: характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Колегія суддів враховує, що моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним.

Отже, на думку колегії суддів, рівень моральних страждань визначається не тільки видом правопорушення та його складністю, а й моральними стражданнями потерпілої внаслідок заподіяння їй шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для її особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди.

При цьому колегія суддів враховує, що вказане кримінальне правопорушення призвело не тільки до погіршення фізичного стану потерпілої внаслідок отриманих ушкоджень, болю, незручностей, їхньої тривалості, а й до душевних страждань потерпілої внаслідок дій обвинуваченого, у т.ч. й загибеллю собаки, яка, як пояснила представник потерпілої під час апеляційного розгляду, в їхній сім`ї зростала з маленького щеня, прив`язаність потерпілої та членів її сім`ї до тварини.

На думку колегії суддів, оцінивши встановлені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з обвинуваченого в рахунок відшкодування моральної шкоди потерпілій 200000 грн., а, відтак, апеляційна скарга захисника в цій частині не підлягає до задоволення.

За встановлених під час апеляційного розгляду обставин колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга захисника не підлягає до задоволення, апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення, а вирок суду - зміні шляхом виключення з мотивувальної частини рішення суду про визнання обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, - вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої особи.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_10 - задовольнити.

Вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 1 травня 2024 року щодо ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 286 КК України змінити: виключити з вироку рішення суду про визнання обставиною, що обтяжує покарання, вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4