Постанова

від 21.01.2025 по справі 756/1804/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 756/1804/24 Суддя (судді) першої інстанції: Майбоженко А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І., секретар судового засідання Євгейчук Ю.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду м.Києва від 19 лютого 2024 р. та ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), треті особи: Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), Державний виконавець Оболонського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Близнюк Владислав Олегович, Акціонерне товариство "УКРПОШТА", про накладення адміністративного стягнення, визнання бездіяльності протиправною, відшкодування моральної шкоди

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Оболонського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), в якому просить:

- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) від 27.02.2023 серії 1КІ № 0000966823 головного інспектора з паркування відділу контролю за утриманням майданчиків для паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Спінчевського Олександра Сергійовича і закрити справу;

- визнати бездіяльність посадових осіб Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо розгляду та неповідомлення позивачці про результати перевірки скарги від 14.06.2023 вх.053/К-389 і суть прийнятого рішення у строки, встановлені законом, та зобов`язати повідомити позивачку письмово про результати її розгляду і суть прийнятого рішення;

- стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 60 000 грн, судові витрати та здійснити судовий контроль за виконанням судового рішення.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 19.02.2024 вирішено матеріали адміністративної позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), державний виконавець Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Близнюк Владислав Олегович, Акціонерне товариство «УКРПОШТА» про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, визнання бездіяльності протиправною, відшкодування моральної шкоди, передати на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), треті особи: Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), Державний виконавець Оболонського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Близнюк Владислав Олегович, Акціонерне товариство "УКРПОШТА" про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, визнання бездіяльності протиправною, відшкодування моральної шкоди, - повернуто позивачу.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позивачем позовні вимоги мають різні підстави їх виникнення, які не пов`язані між собою, та обґрунтовуються різними доказами, що, у свою чергу, не відповідає правилам об`єднання позовних вимог, які викладені у статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач, не погоджуючись з ухвалами Оболонського районного суду м.Києва від 19 лютого 2024 р. та Київського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені ухвали та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про порушення правил об`єднання позовних вимог.

Відповідно до ст.312 КАС України, апеляційну скаргу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, яким підтримано висновки суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу обґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист (ч. 1 ст. 5 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так підставою для повернення позовної заяви став висновок Київського окружного адміністративного суду щодо порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог.

З огляду на це, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно ч. 1 ст. 172 КАС України, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що підставою звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом стало прийняття постанови про накладання на неї адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серія 1КІ №0000966823 від 27.02.2023р. головного інспектора з паркування відділу контролю за утриманням майданчиків для паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Спінчевського Олександра Сергійовича. Разом з тим, у зв`язку з прийняттям відповідачем даної постанови позивач звернулася до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зі скаргою щодо прийняття постанови серія 1КІ №0000966823 від 27.02.2023р. Оскільки вона не отримала інформації щодо результатів перевірки скарги від 14.06.2023р. вх.№053/К-389, звернулась до суду щодо визнання такої бездіяльності та зобов`язання повідомити її письмово про результати розгляду і суть прийнятого рішення.

Отже, основними позовними вимогами стали:

- скасування постанови про накладання на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серія 1КІ №0000966823 від 27.02.2023р. головного інспектора з паркування відділу контролю за утриманням майданчиків для паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Спінчевського Олександра Сергійовича;

- визнання протиправною бездіяльність уповноважених посадових осіб виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо неналежного розгляду її заяви-скарги від 25.06.2023р. (вх.№К-6354 26.06.2026р.).

Вимоги щодо стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 60 000 грн, судові витрати та здійснення судового контролю за виконанням судового рішення стали похідними вимогами.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що є підстави для застосування положень статті 172 КАС України.

З матеріалів справи вбачається, що з даним позовом позивач звернулася до Оболонського районного суду м. Києва.

З цього приводу, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:

1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;

2) адміністративні справи, пов`язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо: оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій; уточнення списку виборців; оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум; оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб;

3) адміністративні справи, пов`язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті;

5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.

Частиною 2 статті 27 КАС України передбачено, що підсудність окремих категорій адміністративних справ визначається цим Кодексом. Параграф 1 глави 11 Розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України визначає особливості позовного провадження в окремих категоріях справ.

Відповідно до ч.1 ст. 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.

За приписами ч. 3 ст. 21 КАС України, якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 29 КАС України визначено, що суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо: при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Так, з огляду на те, що адміністративна позовна заява ОСОБА_1 містить декілька позовних вимог, в тому числі вимогу визнати бездіяльність посадових осіб Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо розгляду та неповідомлення позивачці про результати перевірки скарги від 14.06.2023 вх.053/К-389 і суть прийнятого рішення у строки, встановлені законом, та зобов`язати повідомити позивачку письмово про результати її розгляду і суть прийнятого рішення, що підсудні окружному адміністративному суду, колегія суддів вважає правильним висновок Оболонського районного суду м.Києва, викладеного в ухвалі від 19 лютого 2024 року, щодо необхідності передачі матеріалів даної адміністративної позовної заяви до Київського окружного адміністративного суду.

Отже, ухвалу Оболонського районного суду м.Києва від 19 лютого 2024 року прийнято у відповідності норм процесуального права, тому відповідно до приписів ст. 316 КАС України дана ухвала суду не підлягає скасуванню, тому доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу.

Між тим, відповідно статті 30 КАС України спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.

Адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.

Справа, прийнята адміністративним судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому адміністративному суду.

Викладене свідчить, що у Київського окружного адміністративного суду не було альтернативи тому, щоб прийняти дану справу до свого провадження з усіма заявленими позивачем вимогами.

Разом з тим, статтею 27 КАС України визначено виключну підсудність, зокрема:

1. Адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб`єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України, крім випадків, визначених цим Кодексом, адміністративні справи з приводу оскарження рішень Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель та рішень у сфері державної допомоги суб`єктам господарювання, адміністративні справи за позовом Антимонопольного комітету України у сфері державної допомоги суб`єктам господарювання, адміністративні справи, відповідачем у яких є дипломатичне представництво чи консульська установа України, їх посадова чи службова особа, а також адміністративні справи про оскарження актів, дій чи бездіяльності органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, та про скасування реєстрації політичної партії вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

2. Адміністративні справи з приводу оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, прийнятих на контрольних пунктах в`їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію, їхніх дій або бездіяльності вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідного контрольного пункту.

3. Підсудність окремих категорій адміністративних справ визначається цим Кодексом.

Пунктом 6 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

З огляду на частину 1 ст.172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Між тим, відповідно до частини 2 ст. 172 КАС України суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами:

1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача;

2) одного й того самого позивача до різних відповідачів;

3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Разом з тим, відповідно до частин 4 та 5 статті 172 КАС України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом, та не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам. Вищезазначені підстави стосовно заборони об`єднання позовних вимог є вичерпними та розширеному тлумаченню не підлягають.

У розрізі наведеного судова колегія звертає увагу, що із змісту позовних вимог Позивача не вбачається підстав, передбачених ч. ч. 4, 5 ст. 172 КАС України, оскільки відсутні передумови вважати, що заявлені вимоги підлягають розгляду у порядку різного судочинства чи щодо них встановлена виключна підсудність різним судам.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 6 ст. 172 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства. Разом з тим, указаним процесуальним повноваженням суд першої інстанції не був позбавлений можливості скористатися.

Судовою колегією також враховується, що Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для Суду природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.

Зі змісту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прямо випливає, що доступність правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 Європейський суд з прав людини дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід`ємне право особи на доступ до суду.

У рішеннях від 13.01.2000 у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та від 28.10.1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини зазначив про порушення п. 1 ст. 6 Коневенції, яке виявилося в надто суворому тлумаченні внутрішніми судами процесуальної норми, що позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог.

Отже, системний аналіз положень Конвенції, практики Європейського суду з прав людини та національного законодавства, а також встановлені вище обставини неможливості повернення позовної заяви, оскільки заявлені позивачем позовні вимоги розглядаються у порядку адміністративного судочинства і щодо них не встановлена виключна підсудність, дають підстави для висновку, що передчасно постановлена оскаржувана ухвала зумовила утворення перешкод особі у доступі до правосуддя, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Викладене свідчить про помилковість висновків окружного суду про наявність правових підстав для повернення позовної заяви на підставі п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України, отже, колегія суддів приходить до висновку, що Київським окружним адміністративним судом при вирішенні питання про повернення позовної заяви було порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, у зв`язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу в цій частині задовольнити - ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 169, 172, 242-244, 250, 287, 308, 312, 320, 321, 322, 325 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду м.Києва від 19 лютого 2024 р. - залишити без задоволення.

Ухвалу Оболонського районного суду м.Києва від 19 лютого 2024 р. - залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року - задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), треті особи: Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), Державний виконавець Оболонського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Близнюк Владислав Олегович, Акціонерне товариство "УКРПОШТА", про накладення адміністративного стягнення, визнання бездіяльності протиправною, відшкодування моральної шкоди - скасувати, справу направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

М.І. Кобаль