Ухвала

від 21.01.2025 по справі 520/12239/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 січня 2025 року

м. Київ

справа №520/12239/22

адміністративне провадження №К/990/51199/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі №520/12239/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Харківській області, третя особа: Харківська обласна організація профспілки працівників соціальної сфери України про оскарження рішень та дій суб`єкта владних повноважень,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківський окружний адміністративний суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держпраці у Харківській області від 30 листопада 2022 року за №08-03/318 «Про звільнення з посади ОСОБА_1 »;

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу розслідування, аналізу та обліку аварій і виробничого травматизму, як переможця конкурсу Головного управління Держпраці у Харківській області з 30 листопада 2022 року;

- стягнути з Головного управління Держпраці у Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 24 750,04 грн;

- допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу розслідування, аналізу та обліку аварій і виробничого травматизму, як переможця конкурсу Головного управління Держпраці у Харківській області і стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2024 року по справі № 520/12239/22 скасовано.

Прийнято постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та скасувати наказ Головного управління Держпраці у Харківській області від 29 листопада 2022 року за № 08-03/318 «Про звільнення з посади ОСОБА_1 ».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу розслідування, аналізу та обліку аварій і виробничого травматизму Головного управління Держпраці у Харківській області з 30 листопада 2022 року.

Стягнуто з Головного управління Держпраці у Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 30 листопада 2022 року до 16 грудня 2024 року в розмірі 476438 грн 27 коп.

Не погодившись із таким рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Верховного Суду з цією касаційною скаргою.

За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що до касаційної скарги не долучено документ про сплату судового збору.

Натомість, по тексту касаційної скарги відповідач стверджує, що він є звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 20 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Вирішуючи заявлене клопотання, колегія суддів виходить з такого

Правові засади справляння судового збору, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України «Про судовий збір», статтею 3 якого обумовлено, що судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду касаційної скарги на судові рішення.

Водночас статтею 5 вказаного Закону передбачено пільги щодо сплати судового збору та визначений перелік фізичних, юридичних осіб, а також суб`єктів владних повноважень, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях в певних категоріях справ.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання надмірному тиску на суб`єктів господарювання» від 4 березня 2021 року №1320-IX, який набув чинності 27 квітня 2021 року, частину першу статті 5 Закону України «Про судовий збір» доповнено пунктом 20, відповідно до якого включено центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, його територіальні органи.

Відповідно до пунктів 24 - 27 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються.

24) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб - за подання позовів, предметом яких є відшкодування шкоди (збитків), у порядку, визначеному статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";

25) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції, - у справах про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України "Про санкції";

26) Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення на час дії воєнного стану - за подання позовів, предметом яких є стягнення штрафу;

27) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи - в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

З аналізу вищевказаної норми висновується, що від сплати судового збору у справах про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції», звільняється центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції (пункт 25), а також у справах в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від сплати судового збору звільняється центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи (пункт 27).

Аналогічний підхід застосовано до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення на час дії воєнного стану (пункти 24 та 26 відповідно).

Наведене свідчить, що вищевказані суб`єкти владних повноважень звільняються від сплати судового збору згідно зі статтею 5 Закону України «Про судовий збір» у справах, в яких діють на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто реалізовують функції у своїй сфері діяльності.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (далі - Положення № 96), Держпраці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Першого віце-прем`єр-міністра України - Міністра економіки, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Отже, з 27 квітня 2021 року законодавцем надано центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та його територіальним органам пільгу щодо сплати судового збору у справах, які стосуються реалізації ними державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Предметом спору у цій справі є наказ про звільнення особи з публічної служби, поновлення особи на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Отже, у цьому випадку спірні правовідносини стосуються трудових відносин, які виникли між фізичною особою та Головним управлінням Держпраці у Харківській області як роботодавцем.

Отож, рішення суду апеляційної інстанції, яке оскаржує Головне управління Держпраці у Харківській області не стосуються його діяльності як органу, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Суд зазначає, що пункт 20 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» не містить застереження у вигляді пільги щодо сплати судового збору центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю у справах щодо поновлення особи на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у яких органи Держпраці виступають як роботодавці (тобто трудового спору), а тому, застосовуючи аналогію права, відсутні підстави для застосування пункту 20 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у категорії справ щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби.

Такий висновок узгоджується з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», в якому вказано, що від сплати судового збору під час розгляду справ про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі в усіх судових інстанціях звільняються лише позивачі.

Оскільки центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та його територіальні органи, у цьому випадку виконують роль роботодавців, тому вони не підпадають під категорії осіб, які звільнені від сплати судового збору.

З огляду на наведене суд вважає, що клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає

Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній на час звернення позивача до суду, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру розмір судового збору складав 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру розмір судового збору складав 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з абзацом 2 частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваного рішення суду вбачається, що позивач звернувся до суду у 2022 році, судом апеляційної інстанції задоволено 2 вимоги немайнового характеру, одна з яких є похідною та вимогу майнового характеру у розмірі 476 438,27 грн.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 1 січня 2022 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив: 2 481 грн.

Отже, розмір ставки однієї позовної вимоги немайнового характеру складає 992,40 грн (2 481 грн * 0,4). Таким чином за дві вимоги немайнового характеру, одна з яких похідна, судовий збір складає 992,40 грн.

Ставка судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру фізичною особою на рівні 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Апеляційний суд стягнув із Головного управління Держпраці у Харківській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 476 438,27 грн і 1 відсоток від указаної суми дорівнює 4 764,38 грн.

Частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» установлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, складає 1 984,80 грн (200% від 992,4 грн) за дві позовні вимоги немайнового характеру, одна з яких похідна, та 9 528,76 грн (200% від 4 764,38 грн) за одну позовну вимогу майнового характеру, що разом складає 11 513,56 грн. З урахуванням подання касаційної скарги в електронній формі, застосовується коефіцієнт 0,8, що зменшує суму судового збору до 9 210,85 грн.

Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання документу про сплату судового збору в установленому законом розмірі.

Через відсутність складу колегії суддів, які визначені протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду цієї касаційної скарги, у зв`язку із перебуванням у відпустці головуючої судді Мартинюк Н.М. (наказ від 6 січня 2025 року №9/0/6-25), судді Мельник-Томенко Ж.М. (наказ від 3 січня 2025 року №9/0/5-25), судді Жука А.В. (наказ від 8 січня 2025 року №23/0/6-25) розгляд цієї скарги відбувся по виходу суддів з відпусток.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 328, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити Головному управлінню Держпраці у Харківській області у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі №520/12239/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Харківській області, третя особа: Харківська обласна організація профспілки працівників соціальної сфери України про оскарження рішень та дій суб`єкта владних повноважень, - залишити без руху.

Надати особі, яка подала касаційну скаргу, строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Роз`яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк касаційну скаргу буде повернуто.

Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет", а у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду