Ухвала

від 21.01.2025 по справі 260/4927/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 січня 2025 року

м. Київ

справа №260/4927/24

адміністративне провадження №К/990/314/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мацедонської В.Е.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мартинюк Н.М.

у розгляді справи № 260/4927/24

за адміністративним позовом ОСОБА_1

до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури

про визнання дії та бездіяльності протиправними

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з адміністративним позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області (далі також - КДКА Закарпатської області, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, у якому просила суд визнати протиправним та скасувати рішення КДКА Закарпатської області від 31 липня 2024 року, яким порушено дисциплінарну справу щодо адвоката ОСОБА_1.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року відмовлено повністю в задоволенні адміністративного позову.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржила позивач, оскільки вважає його безпідставним та необґрунтованим, просила оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року у справі № 260/4927/24, скасовано та прийнято нове судове рішення, яким позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області від 31 липня 2024 року про порушення дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_1 .

03 січня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга КДКА Закарпатської області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року у справі №260/4927/24.

15 січня 2024 року від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мартинюк Н.М. у розгляді справи №260/4927/24.

В обґрунтування зазначеного клопотання заявник зазначає, що суддею Мартинюк Н.М. порушено правила самовідводу.

Заявником зазначено, що суддя Мартинюк Н.М., є адвокатом (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 30 листопада 2000 року №1580), тобто є дотичною до адвокатської спільноти. На думку позивача, суддя Мартинюк Н.М. зобов`язана заявити самовідвід від розгляду справи №260/4927/24 з підстав пункту 4 частини 1 статті 36 КАС України. Разом з тим, як вказує заявник, суддя Мартинюк Н.М. станом на 12 лютого 2025 року вимоги частини 1 статті 39 та пункту 4 частини 1 статті 36 КАС України не виконано, тому, як вважає заявник, є доказаний факт порушення суддею правил щодо самовідводу, що безумовно є вчиненням суддею дисциплінарного проступку передбаченого підпунктом Д пункту 1 частин 1 статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно з наказом Голови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 січня 2024 року №23/0/6-25 суддя Жук А.В. перебував у відпустці з 14 січня по 20 січня 2025 року, тому розгляд цієї заяви відбувся по виходу судді з відпустки.

Відповідно до частини восьмої статті 40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Аналіз частини восьмої статті 40 КАС України дозволяє прийти висновку, що вирішення питання про відвід у відкритому судовому засіданні це право, а не обов`язок суду.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany" ("Аксен проти Німеччини"), заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі "Varela Assalino v. Portugal" ("Варела Ассаліно проти Португалії"), заява №64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмові заяві, не зумовлюють необхідності призначення до розгляду справи з викликом її учасників.

Отже, у цій справі Суд не вбачає підстав для вирішення питання про відвід у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заяви про відвід, Верховний Суд виходить з такого.

Підстави для відводу судді встановлені статтями 36 та 37 КАС України.

Положення частин першої, другої статті 36 КАС України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме: 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.

Відповідно до частини третьої статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Враховуючи те, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу -запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді, сторона повинна навести обґрунтовані аргументи, що свідчать про наявність відповідних суб`єктивних та об`єктивних чинників.

Так, надаючи оцінку об`єктивності судді під час вчинення ним процесуальних дій, необхідно виходити з таких критеріїв: чи вільний суддя під час виконання ним своїх обов`язків від будь-яких заходів впливу; чи сприяє його поведінка у судовому процесі та за стінами суду підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі; чи вчинялись суддею дії, які можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та приймати рішення у справах.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЕСПЛ) існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, урахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

Так, суд враховує правовий висновок Європейського суду з прав людини, викладений в рішеннях по справі «Ветштайн проти Швейцарії», «Білуха проти України», відповідно до якого, безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. При вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими, іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (рішення ЄСПЛ від 10 грудня 2009 року в справі «Мироненко і Мартенко проти України», заява №4785/02 та рішення ЄСПЛ від 09 січня 2013 року в справі «Олександр Волков проти України», заява №21722/11).

При об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду.

Разом з цим, Верховний Суд зазначає, що суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Особа яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Отже, не може бути підставою для відводу суддів заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.

Таким чином, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Колегія суддів звертає увагу, що суддею Мартинюк Н.М зупинено право на заняття адвокатською діяльністю згідно пунктом 1 частини 1 статті 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" з 22 вересня 2019 року на підставі заяви. Вказана інформація є загальнодоступною та міститься в Єдиному Реєстрі Адвокатів України.

Так, судом не встановлено жодних суб`єктивних та об`єктивних чинників, які б могли стати підставою для самовідводу судді Мартинюк Н.М. від розгляду цієї справи.

Розглянувши доводи заяви ОСОБА_1 від про відвід, колегія суддів зазначає, що заявником не наведено жодних посилань на визначені процесуальним законом підстави для відводу судді від розгляду цієї справи.

Доводи і обставини, на які посилається заявник, не можуть вважатися підставою для сумніву в неупередженості та необ`єктивності судді під час розгляду цієї справи.

Посилань на обставини, які за суб`єктивними чи об`єктивними критеріями виключають участь судді Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду Мартинюк Н.М. у розгляді цієї справи відповідно до статті 36 КАС України заява про відвід не містить.

У заяві відсутні посилання на конкретні факти прояву суддею поведінки, яка б свідчила про її небезсторонність чи заінтересованість в результаті розгляду цієї справи.

Верховний Суд звертає увагу скаржника, що до повноваження Вищої Ради правосуддя віднесено вирішення питання про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку в діях судді.

Отже, за відсутності відповідного рішення Вищої ради правосуддя посилання заявника на вчинення суддею Мартинюк Н.М. дисциплінарного проступку є безпідставними.

Згідно з частиною четвертою статті 40 КАС України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

За таких обставин, заява про відвід судді Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М. є необґрунтованою.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 40, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву про відвід судді Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М. визнати необґрунтованою.

Передати заяву ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мартинюк Н.М. у розгляді справи № 260/4927/24 до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, для розгляду заяви.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

В.Е. Мацедонська ,

Судді Верховного Суду