Ухвала

від 22.01.2025 по справі 260/4927/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 січня 2025 року

м. Київ

справа №260/4927/24

адміністративне провадження №Зі/990/18/25

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Загороднюк А.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мартинюк Н.М. у розгляді справи № 260/4927/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури про визнання дії та бездіяльності протиправними,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася з адміністративним позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури (далі - третя особа), у якому просила суд визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області від 31 липня 2024 року, яким порушено дисциплінарну справу щодо адвоката ОСОБА_1 .

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року відмовлено повністю в задоволенні адміністративного позову.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року скасовано та прийнято нове судове рішення, яким позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області від 31 липня 2024 року про порушення дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_1 .

03 січня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року у справі № 260/4927/24.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 січня 2025 року визначено колегію суддів у складі: Жука А.В.(головуючого судді), суддів: Мартинюк Н.М., Мацедонська В.Е.

15 січня 2024 року від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мартинюк Н.М. у розгляді справи № 260/4927/24.

Як на підставу про відвід судді Мартинюк Н.М., заявниця покликається на те, що суддею Мартинюк Н.М. порушено правила самовідводу.

Також, скаржниця вважає, що суддя Мартинюк Н.М., є адвокатом (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 30 листопада 2000 року № 1580), тобто є дотичною до адвокатської спільноти. На думку позивачки, суддя Мартинюк Н.М. зобов`язана заявити самовідвід від розгляду справи № 260/4927/24 з підстав пункту 4 частини першої статті 36 КАС України. Разом з тим, як вказує заявниця, суддя Мартинюк Н.М. станом на 12 лютого 2025 року вимоги частини першої статті 39 та пункту 4 частини першої статті 36 КАС України не виконано, тому, як вважає заявниця, є доказаний факт порушення суддею правил щодо самовідводу, що безумовно є вчиненням суддею дисциплінарного проступку передбаченого підпунктом Д пункту 1 частини першої статті 106 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2025 року заяву про відвід судді Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М. визнано необґрунтованою. Передано заяву ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мартинюк Н.М. у розгляді справи № 260/4927/24 до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, для розгляду заяви.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 січня 2025 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мартинюк Н.М. від участі у розгляді справи № 260/4927/24 передано на розгляд судді Загороднюк А.Г.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заяви про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мартинюк Н.М., Верховний Суд виходить з наступного.

Підстави для відводу (самовідводу) судді передбачені статтею 36 КАС України, відповідно до частин першої-четвертої якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Стаття 6 Конвенції вимагає суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).

Згідно з частиною третьою статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

У цьому випадку, є цілком очевидним, що для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, існує необхідність довести стороною наявність відповідних суб`єктивних та об`єктивних критеріїв.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЕСПЛ) існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, урахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими, іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (рішення ЄСПЛ від 10 грудня 2009 року в справі «Мироненко і Мартенко проти України», заява № 4785/02 та рішення ЄСПЛ від 09 січня 2013 року в справі «Олександр Волков проти України», заява № 21722/11).

При об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду.

Разом з цим, Верховний Суд зазначає, що суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Особа яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Отже, не може бути підставою для відводу суддів заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.

Таким чином, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Верховний Суд звертає увагу скаржниці, що суддею Мартинюк Н.М зупинено право на заняття адвокатською діяльністю згідно пунктом 1 частини першої статті 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" з 22 вересня 2019 року на підставі заяви. Вказана інформація є загальнодоступною та міститься в Єдиному Реєстрі Адвокатів України.

Кір того, відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» до повноваження Вищої Ради правосуддя віднесено ухвалення рішення стосовно порушення суддею чи прокурором вимог щодо несумісності.

Отже, за відсутності відповідного рішення Вищої ради правосуддя посилання заявниці на вчинення суддею Мартинюк Н.М. дисциплінарного проступку є безпідставними.

У той же час Верховний Суд наголошує, що не можуть бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

З урахуванням зазначеного, заява ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мартинюк Н.М. від участі у розгляді цієї справи задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 36, 39, 40 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мартинюк Н.М. у розгляді справи № 260/4927/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури про визнання дії та бездіяльності протиправними.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя А.Г. Загороднюк