Постанова

від 15.01.2025 по справі 705/90/23

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 січня 2025 року м. Кропивницький

справа № 705/90/23

провадження № 22-ц/4809/186/25

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Карпенка О. Л., Чельник О. І.,

секретар судового засідання Діманова Н. І.,

учасники справи:

заявник головний державний виконавець відділу Державної виконавчої служби у м. Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бойко Т. Д.,

боржник ОСОБА_1 ,

стягувач ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 січня 2023 року, у складі головуючого судді Єщенко О. І.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст подання державного виконавця і ухвали суду першої інстанції.

У січні 2023 року головний державний виконавець відділу Державної виконавчої служби у м. Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі ВДВС у м. Умані Уманського району Черкаської області ЦМУМЮ (м. Київ)) Бойко Т. Д. звернулася до суду з поданням, яким просила надати дозвіл на реалізацію нерухомого майна боржника, а саме, частини житлового будинку, що знаходиться у спільній сумісній власності ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,17 га, на якій побудований даний будинок, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей, які зареєстровані та проживають в даному будинку.

В обґрунтування подання зазначено, що на виконанні у ВДВС у м. Умані Уманського району Черкаської області ЦМУМЮ (м. Київ) перебуває зведене виконавче провадження № 40837210 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

Станом на 05 січня 2023 року у складі зведеного виконавчого провадження перебуває п`ять виконавчих проваджень:

- № 31051817 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 492 825,66 грн;

- № 30756726 про стягнення з ОСОБА_1 на користь відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі ВАТ «КБ «Надра») заборгованості у розмірі 36 615,76 грн;

- № 30756865 про стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» (далі ПАТ «ВіЕйБі Банк») заборгованості у розмірі 19 593,13 грн;

- № 30736928 про стягнення з ОСОБА_1 на користь кредитної спілки «Фортеця» (далі КС «Фортеця») заборгованості у розмірі 21 866,25 грн;

- № 34926510 про стягнення з ОСОБА_1 на користь кредитної спілки «Злагода» (далі КС «Злагода») заборгованості у розмірі 62 553,21 грн.

Виконання судових рішень здійснювалося Уманським відділом обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області з 01 березня 2012 року шляхом утримання суми заборгованості з пенсії ОСОБА_1 та перераховування на депозитний рахунок ВДВС у розмірі 20 % пенсії боржника. Отримані кошти виконавець розподіляв між стягувачами у порядку черговості пропорційно до належної кожному стягувачу суми.

У зв`язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, було припинено звернення стягнення на пенсію боржника.

Згідно постанови про опис та арешт майна боржника від 06 травня 2021 року державним виконавцем Рибак Л. В. описано частину житлового будинку, що знаходиться у спільній власності відповідно до рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07 червня 2013 року у справі № 705/2572/13-ц про розподіл спільного майна подружжя за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, площею 0,17 га, на якій зведено цей будинок.

У відповіді на запит Дмитрушківська сільська рада повідомила, що в будинку, який належить ОСОБА_1 , зареєстровано 6 осіб, у тому числі двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які там проживають.

Державний виконавець неодноразово направляв запити до служби у справах дітей Дмитрушківської сільської ради щодо надання дозволу на реалізацію нерухомого майна боржника, в якому зареєстровані діти, і 30 вересня 2022 року від Дмитрушківської сільської ради надійшла відповідь про те, що служба у справах дітей не надає дозвіл на реалізацію нерухомого майна, що належить ОСОБА_1

14 грудня 2022 року до ВДВС надійшла заява стягувача ОСОБА_2 щодо звернення до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з відповідним поданням про надання дозволу на реалізацію нерухомого майна боржника в якому зареєстровані діти.

Станом на 05 січня 2023 року за виконавчим провадженням № 31051817 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 492 825,66 грн залишок заборгованості становить 485 573,55 грн. Добровільно боржник заборгованість не погашає.

З урахуванням викладеного, головний державний виконавець відділу ВДВС у м. Умані Уманського району Черкаської області ЦМУМЮ (м. Київ) Бойко Т. Д. просить суд надати дозвіл на реалізацію нерухомого майна боржника ОСОБА_1 , а саме: частини житлового будинку, що знаходиться у спільній сумісній власності ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки, площею 0,17 га, на якій побудований цей будинок, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей, які зареєстровані та проживають у цьому будинку.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 січня 2023 року у задоволенні подання державного виконавця відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що законом не передбачена можливість суду вирішувати питання щодо надання дозволу на реалізацію нерухомого майна, право користування яким мають неповнолітні діти.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

ОСОБА_2 подав до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 січня 2023 року та задоволення подання державного виконавця про надання дозволу на реалізацію нерухомого майна боржника ОСОБА_1 .

Зазначає, що довідка органу опіки від 14.02.2022 за № 02-16/360 є недостовірною, так як ні дочка, ні внуки в будинку боржника ОСОБА_1 не проживають. Тому внуки боржника не мають права власності на житло діда та права користування, вони проживають з своїми батьками та мають право власності на житло батьків.

Тобто права та інтереси малолітніх дітей не порушені та відсутні правові підстави для надання дозволу на реалізацію арештованого майна.

Крім того, просив зобов`язати виконавця провести всі необхідні дії щодо примусової реалізації в рамках виконавчого провадження, стосовно частини будинку та земельної ділянки, що належить на праві власності ОСОБА_1 , без отримання згоди органів опіки та піклування.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 відділ Державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області ЦМУ МЮ (м. Київ) просив скасувати ухвалу Уманського міськрайонного суду від 12.01.2023 та винести законне, обґрунтоване рішення.

Зазначає, що станом на 29.03.2023 по виконавчому провадженню № 31051817 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 492 825,66 грн, залишок боргу становить 485 573,55 грн. Самостійно боржник не сплачує борг на користь стягувача. З метою повного фактичного виконання рішення суду, необхідно звернути стягнення на майно боржника, яке належить йому на праві власності (том 1 а.с.95-96).

Відзиву на апеляційну скаргу боржником не подано, що згідно ч. 3 ст. 360 ЦПК не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Короткий зміст рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій у даній справі.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 10 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 січня 2023 року скасовано. Подання головного державного виконавця ВДВС у м. Умані Уманського району Черкаської області ЦМУМЮ (м. Київ) Бойко Т. Д. про надання дозволу на реалізацію нерухомого майна боржника залишено без розгляду.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів того, що головний державний виконавець Бойко Т. Д. має право вчиняти виконавчі дії у виконавчих провадженнях й, відповідно, звертатися до суду із заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти. Таке право належить лише виконавцю, який уповноважений на вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням, в межах якого реалізовується нерухоме майно.

Постановою Верховного Суду від 08 листопада 2023 року касаційну скаргу задоволено частково.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 10 травня 2023 року скасовано, справу передано для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова мотивована тим, що інформація про виконавчі провадження перебуває у вільному доступі у мережі Інтернет на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, тому відсутність у матеріалах справи доказів підтвердження наявності зведеного виконавчого провадження не може бути підставою для залишення подання головного державного виконавця ВДВС у м. Умані Уманського району Черкаської області ЦМУМЮ (м. Київ) Бойко Т. Д. про надання дозволу на реалізацію нерухомого майна боржника без розгляду. Крім того, оскільки розгляд подань державних та приватних виконавців здійснюється у відповідності до положень Розділу VI ЦПК, то суд не позбавлений можливості запитати інформацію, необхідну для розгляду відповідного подання.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 18 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 січня 2023 року скасовано, у задоволенні подання про надання дозволу на реалізацію нерухомого майна боржника відмовлено.

Колегія суддів вказала, що виконавець повинен спочатку звернутися за дозволом органу опіки та піклування для реалізації житлової нерухомості.

Звертаючись до суду з поданням, виконавцем не надано доказів та не заявлено в суді про необхідність витребування доказів, які дають відповідь на питання з якого часу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований в спірному будинку, чи є у матері або батька малолітніх дітей інше житло.

Доводи апеляційної скарги про те, що ні дочка боржника, ні його онуки в спірному будинку не проживають апеляційний суд відхилив, оскільки в силу вимог закону малолітні діти не можуть самостійно обирати місце свого проживання та/або тимчасового знаходження, а враховуючи факт збройної агресії російської федерації проти України, тимчасова відсутність в спірному будинку дочки боржника та його малолітніх онуків не може бути підставою для надання дозволу на примусову реалізацію вказаного житлового будинку.

Документи долучені до подання виконавця та апеляційної скарги ОСОБА_5 не містять доказів непроживання дочки боржника та його онуків в спірному будинку на час звернення виконавця до суду, а також наявності у батьків дітей іншого житла.

З огляду на наявні матеріали справи, апеляційний суд констатував відсутність підстав вважати, що реєстрація дітей за місцем проживання їх діда та матері є навмисними діями боржника спрямованими на невиконання зобов`язань перед кредиторами.

Також апеляційний суд вважав, що наявність у матері та батька дітей права власності (користування) на інше житло, не буде свідчити про однозначну можливість використання дітьми такого житла для постійного проживання.

Постановою Верховного Суду від 20 вересня 2024 року у даній справі касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, постанову Черкаського апеляційного суду від 18 січня 2024 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи постанову апеляційного суду віж 18 січня 2024 року, Верховний Суд вказав про те, що суд передчасно вказав на необґрунтованість та недоведеність подання державного виконавця та зазначив таке.

У розглядуваній справі Уманським міськрайонним судом Черкаської області 29 травня 2007 року видано виконавчий лист № 2-275-2007 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 492 825,66 грн, на підставі якого Уманським ВДВС було відкрито виконавче провадження.

Суди не можуть залишати поза увагою факт тривалого (понад 17 років) невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, ні у добровільному, ні у примусовому порядку.

Також суди в контексті тривалого невиконання рішення суду, мали б оцінити події які відбулися після ухвалення судом рішення у справі № 2-275-2007 про стягнення боргу на користь ОСОБА_5 та видачі у 2007 році виконавчого листа, зокрема розірвання шлюбу між ОСОБА_1 і ОСОБА_6 , здійснення поділу майна подружжя, за яким більшу частину спірного будинку залишено у власності колишньої дружини боржника (рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07 червня 2013 року у справі № 705/2772/13), а також реєстрацію у спірному будинку малолітніх онуків боржника 2010 та 2018 років народження.

Суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив, чи не свідчать вказані дії у взаємозв`язку із тривалим невиконанням рішення суду про недобросовісність дій боржника та намагання ускладнити виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Крім того, дійшовши висновку про відмову у задоволенні подання виконавця, із посиланням на необхідність захисту інтересів дітей, які зареєстровані у спірному будинку, апеляційний суд не вказав яким чином за обставин цієї справи надання згоди на реалізацію частки боржника у спільному майні, визначеної рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07 червня 2013 року у справі № 705/2772/13, зокрема кімнати, площею 9 кв. м, гаражу, площею 22 кв. м, кімнати (кладової), площею 20,2 кв. м, вплине на права та законні інтереси дітей, забезпечення яких житлом є обов`язком їх батьків.

Більш того, ухвалюючи рішення у справі № 705/2772/13 та залишаючи у власності колишньої дружини боржника ( ОСОБА_6 ) чотири житлові кімнати, а у власності боржника лише одну, суд враховував, зокрема й те, що між співвласниками склався відповідний порядок користування будинком, за яким ОСОБА_7 (дочка боржника), її чоловік та їх малолітній син користуються житловими приміщеннями ОСОБА_6 і які залишенні у її власності.

Під час апеляційного перегляду також не було надано належної оцінки наявним у справі доказами, зокрема:

- довідці виконавчого комітету Уманської міської ради Черкаської області від 29 жовтня 2014 року № 206, відповідно до якої за адресою: АДРЕСА_2 , разом з ОСОБА_8 та її сином ОСОБА_9 проживають незареєстрованими ОСОБА_7 (дружина ОСОБА_9 ) та їх син ОСОБА_3 (а.с. 60 зворот, т. 1);

- відповіді товариства власників земельних ділянок «Будівельник» від 19 грудня 2019 року № 38, за змістом якої земельна ділянка, площею 449 кв. м, та побудований на ній будинок за адресою ТВЗД «Будівельник», м. Умань є власністю ОСОБА_7 (а.с. 64 зворот, т. 1);

- відповіді Уманської районної державної адміністрації від 04 грудня 2020 року № 01-01-22/3491, з якої слідує, що онуки боржника ОСОБА_1 проживають із батьками у житловому будинку, який їм належить (а.с. 60 т. 1).

Посилання апеляційного суду на те, що у випадку наявності у матері та батька малолітніх дітей права власності (користування) на інше житло, це жодним чином не буде свідчити про однозначну можливість використання дітьми вказаного житла для постійного проживання, є помилковим, оскільки обов`язок утримувати дітей, у тому числі забезпечувати їх житлом, першочергово покладається на батьків.

Натомість боржник ОСОБА_1 має свій обов`язок виконати рішення суду, яке набрало законної сили та тривалий час залишається невиконаним.

Щодо посилання апеляційного суду на відсутність відомостей про умови проживання дітей, то якщо суд вважатиме за необхідне отримати такі відомості, він не позбавлений права з`ясувати відповідну інформацію у органу опіки та піклування.

Верховний Суд у постанові від 08 листопада 2023 року у цій справі вже вказував, що розгляд подань державних та приватних виконавців здійснюється у відповідності до положень Розділу VI ЦПК, а тому суд не позбавлений можливості запитати інформацію, необхідну для розгляду відповідного подання.

Верховний Суд зазначив, що під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати викладене у цій постанові, об`єктивно дослідити наявні у справі докази, дати належну оцінку доводам і запереченням учасників справи та у розумні строки ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення по суті подання державного виконавця.

Участь учасників справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 січня 2023 року призначено до розгляду на 10годину 00хвилин 28 листопада 2024 року.

У зв`язку з відсутністю відомостей щодо повідомлення боржника у справі, судове засідання у даній справі, призначене на 28 листопада 2024 року відкладено на 15 січня 2025 року.

15 січня 2025 року на електронну адресу суду від начальника відділу державної виконавчої служби у м. Умані Уманського району Черкаської області надійшла заява про розгляд справи без участі представника відділу (а.с.192-193 том 2).

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.182 том 2).

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційноїінстанції переглядаєсправу занаявними вній ідодатково поданимидоказами таперевіряє законністьі обґрунтованістьрішення судупершої інстанціїв межахдоводів тавимог апеляційноїскарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи єінші фактичнідані,які маютьзначення длявирішення справи,та доказина їхпідтвердження; якіправовідносини сторінвипливають ізвстановлених обставин; якаправова нормапідлягає застосуваннюдо цихправовідносин; числід позовзадовольнити абов позовівідмовити; якрозподілити міжсторонами судовівитрати; чиє підставидопустити негайневиконання судовогорішення; чиє підставидля скасуваннязаходів забезпеченняпозову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Заслухавши пояснення стягувача ОСОБА_2 , який брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції та наполягав на задоволенні апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення подання головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби у м. Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бойко Т. Д.

Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.

На виконанні у ВДВС у м. Умані Уманського району Черкаської області ЦМУМЮ (м. Київ) перебуває зведене виконавче провадження №40837210 від 27 січня 2012 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , у складі якого перебуває п`ять виконавчих проваджень:

-№31051817 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 492 825,66 грн;

-№ 30756726 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованості у розмірі 36 615,76 грн;

-№ 30756865 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованості у розмірі 19 593,13 грн;

-№ 30736928 про стягнення з ОСОБА_1 на користь КС «Фортеця» заборгованості у розмірі 21 866,25 грн;

-№ 34926510 про стягнення з ОСОБА_1 на користь КС «Злагода» заборгованості у розмірі 62 553,21 грн.

Постановами державного виконавця Уманського міського ВДВС Уманського міськрайонного управління юстиції Тацькун С. В. від 20 січня2012 року, від 21 січня 2012 року, від 08 лютого 2012 року та 29 жовтня2012 року відкрито виконавчі провадження № 30736928, № 30756865, № 30756726, № 31051817, № 34926510 (том 1 а.с.9-13).

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07 червня 2013 року позов задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , зареєстрований 12 листопада 1977 року у відділі РАЦС Уманського міського управління юстиції Черкаської області, актовий запис № 647.

Визнано за ОСОБА_6 та ОСОБА_1 право спільної сумісної власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 , що складається з: кімнати площею 9 кв. м, що розташована на першому поверсі будинку та відповідає позначці 1-7 у технічному паспорті; гаража площею 22 кв. м, що розташований на першому поверсі будинку та відповідає позначці 1-5 у технічному паспорті; кімнати (кладової) площею 20,2 кв. м, що розташована на першому поверсі будинку та відповідає позначці 1-4 у технічному паспорті; кімнати площею 19,5 кв. м, що розташована на другому поверсі будинку та відповідає позначці 1-13 у технічному паспорті; кімнати площею 11,6 кв. м, що розташована на другому поверсі будинку та відповідає позначці 1-14 у технічному паспорті; кімнати площею 11 кв. м, що розташована на другому поверсі будинку та відповідає позначці 1-15 у технічному паспорті; кімнати площею 8,1 кв. м, що розташована на другому поверсі будинку та відповідає позначці 1-12 у технічному паспорті; кухні площею 7,1 кв. м, що розташована на першому поверсі житлового будинку та відповідає позначці 1-6 у технічному паспорті; ванної кімнати та санвузла площею 2,9 кв. м, що розташовані на першому поверсі житлового будинку та відповідають позначці 1-9 у технічному паспорті; коридора площею 1,8 кв. м, що розташований на першому поверсі житлового будинку та відповідає позначці 1-8 у технічному паспорті; коридора площею 6,9 кв. м, що розташований на першому поверсі житлового будинку та відповідає позначці 1-10 у технічному паспорті.

Залишено у власності ОСОБА_1 та виділено: кімнату площею 9 кв. м, що розташована на першому поверсі будинку та відповідає позначці 1-7 у технічному паспорті; гараж площею 22 кв. м, що розташований на першому поверсі будинку та відповідає позначці 1-5 у технічному паспорті; кімнату (кладову) площею 20,2 кв. м, що розташована на першому поверсі будинку та відповідає позначці 1-4 у технічному паспорті.

Залишено у власності ОСОБА_6 та виділено: кімнату площею 19,5 кв. м, що розташована на другому поверсі будинку та відповідає позначці 1-13 у технічному паспорті; кімнату площею 11,6 кв. м, що розташована на другому поверсі будинку та відповідає позначці 1-14 у технічному паспорті; кімнату площею 11 кв. м, що розташована на другому поверсі будинку та відповідає позначці 1-15 у технічному паспорті; кімнату площею 8,1 кв. м, що розташована на другому поверсі будинку та відповідає позначці 1-12 у технічному паспорті.

Кухню площею 7,1 кв. м, що розташована на першому поверсі житлового будинку та відповідає позначці 1-6 у технічному паспорті; ванну кімнату та санвузол площею 2,9 кв. м, що розташовані на першому поверсі житлового будинку та відповідають позначці 1-9 у технічному паспорті; коридор площею 1,8 кв. м, що розташований на першому поверсі житлового будинку та відповідає позначці 1-8 у технічному паспорті, коридор площею 6,9 кв. м, що розташований на першому поверсі житлового будинку та відповідає позначці 1-10 у технічному паспорті залишено у спільному користуванні ОСОБА_6 та ОСОБА_1 (том 1 а.с.19-20).

Згідно довідкивиконавчого комітетуУманської міськоїради Черкаськоїобласті від29жовтня 2014року №206,за адресою: АДРЕСА_2 ,разом з ОСОБА_8 та їїсином ОСОБА_9 проживають незареєстрованими ОСОБА_7 (дружина ОСОБА_9 )та їхсин ОСОБА_3 (том 1 а.с. 60 зворот).

Відповідно до відповіді товариства власників земельних ділянок «Будівельник» від 19 грудня 2019 року № 38, земельна ділянка, площею 449 кв. м., та побудований на ній будинок за адресою: АДРЕСА_3 є власністю члена ТВЗД ОСОБА_7 (том 1 а.с. 64 зворот).

З відповіді Уманської районної державної адміністрації від 04 грудня 2020 року № 01-01-22/3491, слідує, що онуки боржника ОСОБА_1 проживають із батьками у житловому будинку, який їм належить ( том 1 а.с. 60).

27 квітня 2021 року головним державним виконавцем ВДВС у м. Умані Уманського району Черкаської області ЦМУМЮ (м. Київ) Бойко Т. Д. за відкритими виконавчими провадженнями № 30736928, № 30756865, № 30756726, № 31051817, № 34926510 винесено постанову про арешт майна боржника (том 1 а.с.15).

06 травня 2021 року головним державним виконавцем ВДВС у м. Умані Уманського району Черкаської області ЦМУМЮ (м. Київ) Рибак Л. В. за виконавчим провадженням № 31051817 винесено постанову про опис та арешт майна боржника (том 1 а.с. 16-17).

26 липня 2021 року головний державний виконавець ВДВС у м. Умані Уманського району Черкаської області ЦМУМЮ (м. Київ) Бойко Т. Д. зверталася до Дмитрушківської територіальної громади із запитом про надання інформації щодо кількості осіб, які зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 29).

06 серпня 2021 року Дмитрушківська сільська рада у відповіді на запит від 26 липня 2021 року повідомила державного виконавця, що на території сільської ради за ОСОБА_1 рахується житловий будинок, в якому зареєстровано двоє малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( том 1 а.с.33).

18 жовтня 2021 року, 03 червня 2022 року та 20 вересня 2022 року начальник ВДВС у м. Умані Уманського району Черкаської області ЦМУМЮ (м. Київ) Гудзовський О. О. звертався до служби у справах дітей Дмитрушківської сільської ради для надання дозволу на реалізацію нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 а.с.31-32).

Відповідями від 19 листопада 2021 року № 836/02-16, від 15 червня 2022 року № 279/02-16 та від 30 вересня 2022 року № 02-16/1866, служба у справах дітей Дмитрушківської сільської ради відмовила у наданні дозволу на реалізацію нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 з посиланням на те, що дозвіл на реалізацію нерухомого майна може бути наданий батькам дитини за їх зверненням, а не державному виконавцю, а також, що така згода органу опіки та піклування не передбачена при виконанні рішення суду (том 1 а.с.34,35,37).

07 лютого 2022 року головний державний виконавець ВДВС у м. Умані Уманського району Черкаської області ЦМУМЮ (м. Київ) Бойко Т. Д. зверталася до Дмитрушківської територіальної громади із запитом про надання інформації щодо фактичного проживання осіб за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі неповнолітніх дітей боржника (том 1 а.с.30).

14 лютого 2022 року № 02-16/360 Дмитрушківська сільська рада Уманського району Черкаської області у відповіді на запит від 07 лютого 2022 року повідомила державного виконавця, що в житловому будинку, який рахується за ОСОБА_1 проживає: ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , 2010 року народження, ОСОБА_4 , 2018 року народження, а ОСОБА_10 не проживає (том 1 а.с.36).

13 червня 2022 року головний державний виконавець ВДВС у м. Умані Уманського району Черкаської області ЦМУМЮ (м. Київ) Бойко Т. Д. зверталася до Територіального сервісного центру 7142 регіонального сервісного центру МВС у Черкаській області та Головного управління Дергеокадастру у Черкаській області із запитом про надання інформації щодо наявності будь-якого майна, зареєстрованого за боржником ОСОБА_1 (том 1 а.с.38).

14 грудня 2022 року до ВДВС надійшла заява стягувача ОСОБА_2 про звернення до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з відповідним поданням про надання дозволу на реалізацію нерухомого майна боржника, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей, які зареєстровані у цьому будинку (том 1 а.с.14).

В порядку підготовки справи до апеляційного розгляду, Кропивницьким апеляційним судом витребувано у Дмитрушківській сільській раді Уманського району Черкаської області інформацію про осіб, які фактично проживають з ОСОБА_1 за адресою по АДРЕСА_1 .

Згідно акту обстеження фактичного проживання членів домоволодіння гр. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , комісія Дмитрушківської сільської ради провела обстеження домоволодіння гр. ОСОБА_1 , та встановила факт проживання за його адресою таких громадян: ОСОБА_1 , 1954 р.н., ОСОБА_6 , 1957 р.н., ОСОБА_7 , 1987 р.н., ОСОБА_3 , 2010 р.н., ОСОБА_4 , 2018 р.н. (том 2 а.с.161).

Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.

У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частинами першою, шостою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

У статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, у якому фактично проживає боржник.

Згідно з частиною третьою статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Відповідно до абзацу сьомого пункту 3 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 червня 2016 року № 2831/5 (далі Порядок реалізації майна), у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із копією дозволу органів опіки та піклування або відповідним рішенням суду.

Отже, передача на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, без дозволу органу опіки та піклування або відповідного рішення суду є неможливим.

Водночас законодавство України не визначає порядку надання органом опіки та піклування такої згоди.

У постанові від 15 лютого 2023 року у справі № 2-537/11 Верховний Суд зробив висновок про те, що з метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу (відмови) органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець може звернутися до суду з заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, яка повинна бути розглянута судом у порядку, встановленому в статті 435 ЦПК України.

Під час розгляду такої заяви (подання) суд повинен оцінювати через призму дотримання прав та інтересів дітей добросовісність дій боржника, а саме: з якого часу діти зареєстровані в спірному приміщенні; чи дотримано встановлений чинним законодавством порядок їх реєстрації та вселення у спірне приміщення; чи є спірне приміщення єдиним місцем їх постійного проживання; чи наявне інше приміщення у дітей чи їх батьків або осіб, які їх замінюють, яке може використовуватись як постійне місце проживання; яка ступінь споріднення має місце між дітьми та боржником та інші обставини.

Особливістю примусової реалізації майна в межах виконавчого провадження з метою забезпечення виконання судового рішення є те, що власник майна не є заінтересованою в його реалізації особою й, відповідно, свою волю не виявляє. Продаж такого майна ініціюється державним або приватним виконавцем через спеціальну установу, при цьому зацікавленою особою виступає є стягувач у виконавчому провадженні, а не боржник. Разом з тим, стягувач не має права вчиняти дії, пов`язані з передачею майна боржника на примусову реалізацію. В свою чергу боржник, як зазначалося, не є зацікавленою особою, що має наслідком ухилення його від звернення до органів опіки та піклування за отриманням дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке або право користування яким мають діти. Водночас законодавством не передбачено механізмів зобов`язання батьків або осіб, які їх замінюють, отримувати такий дозвіл у примусовому порядку.

У постанові від 26 жовтня 2021 року у справі № 755/12052/19 (провадження № 14-113цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, на відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб, для інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов`язань, отримання державним виконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов`язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в межах виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу державному виконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій державного виконавця та/або органу опіки та піклування.

У відповідності до частини шостої статті 431 ЦПК України суд наділений правом вживати заходи, спрямовані на забезпечення виконання рішення суду, передбачені статтею 150 ЦПК України (іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України).

Відповідно до частин першої третьої статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При цьому державний виконавець у межах наданих йому Законом України «Про виконавче провадження» та статтею 435 ЦПК України повноважень, у разі неможливості виконання судового рішення, не позбавлений права звертатися до суду із заявою (поданням) про зміну способу та порядку його виконання.

Слід також звернути увагу на те, що чинним законодавством України не визначено порядку надання органом опіки та піклування згоди на примусову реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти.

Проте виконавець в силу приписів частини першої, пункту 1 частини другої, пунктів 3, 6, 22 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язаний та має право вживати всіх необхідних заходів щодо примусового виконання судового рішення, в тому числі й одержувати всі необхідні дозволи для проведення виконавчих дій.

При цьому дбати про дітей та їх інтереси мають насамперед батьки, а держава охороняє інтереси дітей при вчиненні саме батьками дій, які можуть нашкодити інтересам дітей. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року у справі № 453/1637/21 (провадження № 61-7418св22).

Згідно з пунктом 6 статті 3 ЦК України справедливість, добросовісність та розумність належать до загальних засад цивільного законодавства.

Державний виконавець з метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, в якому зареєстровані та мають право користування малолітні онуки боржника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обґрунтовано звернувся до суду із заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника.

Відмовляючи в задоволенні подання, суд першої інстанції наголосив, що законом не передбачена можливість суду вирішувати питання щодо надання дозволу на реалізацію нерухомого майна, право користування яким мають неповнолітні діти.

Апеляційний не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх помилковими.

З метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець може звернутися до суду з заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, яка повинна бути розглянута судом в порядку статті 435 ЦПК України.

При вирішенні питання щодо дотримання прав неповнолітніх дітей у цій справі необхідно врахувати таке.

Судом установлено, що на виконанні у ВДВС у м. Умані Уманського району Черкаської області ЦМУМЮ (м. Київ) перебуває зведене виконавче провадження № 40837210 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , в тому числі виконавче провадження № 31051817 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 492 825,66 грн.

Утримання з пенсії ОСОБА_1 здійснювалося з 01 березня 2012 року Уманським відділом обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, який здійснював перерахування на депозитний рахунок ВДВС у розмірі 20 % пенсії боржника. Отримані кошти виконавець розподіляв між стягувачами у порядку черговості пропорційно до належної кожному стягувачу суми.

У зв`язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, було припинено звернення стягнення на пенсію боржника.

Згідно з постановою про опис та арешт майна боржника від 06 травня 2021 року державним виконавцем Рибак Л. В. описано частину житлового будинку, що знаходиться у спільній власності відповідно до рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07 червня 2013 року у справі № 705/2572/13-ц про розподіл спільного майна подружжя за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, площею 0,17 га, на якій зведено цей будинок.

У відповіді на запит Дмитрушківська сільська рада повідомила, що в будинку, який належить ОСОБА_1 , зареєстровано 6 осіб, у тому числі двоє неповнолітніх дітей, які там проживають, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Державний виконавець неодноразово направляв запити до служби у справах дітей Дмитрушківської сільської ради щодо надання дозволу на реалізацію нерухомого майна боржника в якому зареєстровані діти і 30 вересня 2022 року від Дмитрушківської сільської ради надійшла відповідь про те, що служба у справах дітей не надає дозвіл на реалізацію нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 .

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07 червня 2013 року позов задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , зареєстрований 12 листопада 1977 року у відділі РАЦС Уманського міського управління юстиції Черкаської області, актовий запис № 647.

Визнано за ОСОБА_6 та ОСОБА_1 право спільної сумісної власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 , що складається з: кімнати площею 9 кв. м, що розташована на першому поверсі будинку та відповідає позначці 1-7 у технічному паспорті; гаража площею 22 кв. м, що розташований на першому поверсі будинку та відповідає позначці 1-5 у технічному паспорті; кімнати (кладової) площею 20,2 кв. м, що розташована на першому поверсі будинку та відповідає позначці 1-4 у технічному паспорті; кімнати площею 19,5 кв. м, що розташована на другому поверсі будинку та відповідає позначці 1-13 у технічному паспорті; кімнати площею 11,6 кв. м, що розташована на другому поверсі будинку та відповідає позначці 1-14 у технічному паспорті; кімнати площею 11 кв. м, що розташована на другому поверсі будинку та відповідає позначці 1-15 у технічному паспорті; кімнати площею 8,1 кв. м, що розташована на другому поверсі будинку та відповідає позначці 1-12 у технічному паспорті; кухні площею 7,1 кв. м, що розташована на першому поверсі житлового будинку та відповідає позначці 1-6 у технічному паспорті; ванної кімнати та санвузла площею 2,9 кв. м, що розташовані на першому поверсі житлового будинку та відповідають позначці 1-9 у технічному паспорті; коридора площею 1,8 кв. м, що розташований на першому поверсі житлового будинку та відповідає позначці 1-8 у технічному паспорті; коридора площею 6,9 кв. м, що розташований на першому поверсі житлового будинку та відповідає позначці 1-10 у технічному паспорті.

Залишено у власності ОСОБА_1 та виділено: кімнату площею 9 кв. м, що розташована на першому поверсі будинку та відповідає позначці 1-7 у технічному паспорті; гараж площею 22 кв. м, що розташований на першому поверсі будинку та відповідає позначці 1-5 у технічному паспорті; кімнату (кладову) площею 20,2 кв. м, що розташована на першому поверсі будинку та відповідає позначці 1-4 у технічному паспорті.

Залишено у власності ОСОБА_6 та виділено: кімнату площею 19,5 кв. м, що розташована на другому поверсі будинку та відповідає позначці 1-13 у технічному паспорті; кімнату площею 11,6 кв. м, що розташована на другому поверсі будинку та відповідає позначці 1-14 у технічному паспорті; кімнату площею 11 кв. м, що розташована на другому поверсі будинку та відповідає позначці 1-15 у технічному паспорті; кімнату площею 8,1 кв. м, що розташована на другому поверсі будинку та відповідає позначці 1-12 у технічному паспорті.

Кухню площею 7,1 кв. м, що розташована на першому поверсі житлового будинку та відповідає позначці 1-6 у технічному паспорті; ванну кімнату та санвузол площею 2,9 кв. м, що розташовані на першому поверсі житлового будинку та відповідають позначці 1-9 у технічному паспорті; коридор площею 1,8 кв. м, що розташований на першому поверсі житлового будинку та відповідає позначці 1-8 у технічному паспорті, коридор площею 6,9 кв. м, що розташований на першому поверсі житлового будинку та відповідає позначці 1-10 у технічному паспорті залишено у спільному користуванні ОСОБА_6 та ОСОБА_1 (том 1 а.с.19-20).

Також зазначеним рішенням встановлено, що в будинку по АДРЕСА_1 проживають: ОСОБА_11 , 1987 року народження, яка є донькою ОСОБА_6 та ОСОБА_1 зі своїм чоловіком ОСОБА_9 , 1983 року народження та малолітнім сином ОСОБА_12 , 2010 року народження. Крім того, ще зареєстрований але не проживає племінник ОСОБА_13 , 1963 року народження. Зазначені особи проживають в приміщеннях будинку, якими за домовленістю із відповідачем користується позивачка, що підтверджується довідкою № 353 виданою Дмитрушківською сільською радою, Уманського району Черкаської області, від 08.04.2013 року.

Враховуючи вищевикладене, а також той факт, що всі вищезгадані особи проживають та користуються частиною будинку, належною ОСОБА_6 , у суду відсутні підстави вважати, що надання згоди на реалізацію частки боржника у спільному майні, зокрема кімнати, площею 9 кв. м, гаражу, площею 22 кв. м, кімнати (кладової), площею 20,2 кв. м, вплине на права та законні інтереси дітей, які користуються іншою частиною будинку.

Більш того,згідно довідкивиконавчого комітетуУманської міськоїради Черкаськоїобласті від29жовтня 2014року №206,за адресою: АДРЕСА_2 ,разом з ОСОБА_8 та їїсином ОСОБА_9 проживають незареєстрованими ОСОБА_7 (дружина ОСОБА_9 )та їхсин ОСОБА_3 (том 1 а.с. 60 зворот).

Згідно відповіді товариства власників земельних ділянок «Будівельник» від 19 грудня 2019 року № 38, земельна ділянка, площею 449 кв. м., та побудований на ній будинок за адресою: м. Умань, Товариство власників земельних ділянок «Будівельник», НОМЕР_1 є власністю члена ТВЗД ОСОБА_7 (том 1 а.с. 64 зворот).

Відповідно повідомлення Уманської районної державної адміністрації від 04 грудня 2020 року № 01-01-22/3491 онуки боржника ОСОБА_1 проживають із батьками у житловому будинку, який їм належить ( том 1 а.с. 60).

З урахуванням вказаних доказів, у суду відсутні підстави вважати, що надання дозволу на реалізацію нерухомого майна боржника, в якому зареєстровані та проживають малолітні діти може вплинути на їх права та порушити їх інтереси, оскільки матеріалами справи підтверджено наявність у батьків дітей іншого житла, у якому вони проживають.

Більш того, внаслідок реалізації належної боржнику частини будинку малолітні діти не втратять право користування будинком, оскільки інша його частина залишається у власності співвласника ОСОБА_6 . Тобто права малолітніх дітей порушені не будуть.

Крім того, забезпечення дітей житлом є обов`язком їх батьків.

Колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що факт реєстрації місця проживання малолітніх дітей після набрання чинності судовим рішенням про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 може бути оцінене як спосіб уникнення відповідальності, що вказує на недобросовісну поведінку боржника.

ЄСПЛ у пункті 65 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04) зазначив, що якщо йдеться саме про справи стосовно тривалості проваджень, найефективнішим рішенням є запровадження засобу, який би прискорював провадження і не допускав би надмірно тривалого провадження у справі (див. рішення у справі «Скордіно проти Італії» («Scordino v. Italy», заява №36813/97, п. 183). Так само й у справах про невиконання судових рішень: будь-який засіб юридичного захисту, який дозволяє запобігти порушенню шляхом забезпечення вчасного виконання рішення, є в принципі найціннішим. Однак, якщо судове рішення винесене проти держави і на користь фізичної особи, від такої особи в принципі не слід вимагати використання таких засобів (див. згадане вище рішення у справі «Метаксас проти Греції», п. 19): тягар виконання такого рішення покладається головним чином на органи влади, яким слід використати всі засоби, передбачені в національній правовій системі, щоб прискорити процес виконання рішення і не допустити таким чином порушення Конвенції.

Суд наділений правом вживати заходів забезпечення виконання рішення, встановлювати порядок і спосіб його виконання, отже і вирішити питання про надання дозволу на реалізацію нерухомого майна боржника, в якому зареєстровано місце проживання неповнолітніх дітей.

З огляду на викладене, враховуючи, що рішення суду боржником у повному обсязі не виконане, а відсутність дозволу органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна боржника, унеможливлює його виконання, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення подання державного виконавця, оскільки реєстрація у спірному будинку малолітніх дітей, які мають інше житло, з метою унеможливлення виконання рішення суду свідчить про недобросовісність боржника.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки висновки суд першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та наявним у справі доказам, суперечать вимогам закону, ухвала Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 січня 2023 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, про задоволення подання головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби у м. Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бойко Т. Д.

Керуючись ст. 367, 368, 371, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 січня 2023 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким подання головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби у м. Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бойко Т. Д. задовольнити.

Надати дозвіл на реалізацію нерухомого майна боржника, а саме, частини житлового будинку, що знаходиться у спільній сумісній власності ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,17 га, на якій побудований даний будинок.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий С. М. Єгорова

Судді О. Л. Карпенко

О. І. Чельник