Рішення

від 24.12.2024 по справі 910/10971/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.12.2024Справа № 910/10971/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Демидової А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Компанії «Vorex LLC» про розподіл судових витрат у справі №910/10971/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна»

до Акціонерного товариства «Укргазвидобування»

та Компанії «Vorex LLC»

про визнання недійсним результатів відкритих торгів, визнання недійсним договору та визнання укладеним договору

Представники учасників справи:

від позивача: Козарь Ю.В.:

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (далі - відповідач) про визнання недійсними результатів відкритих торгів, укладеного договору поставки та визнання укладеним договору поставки з позивачем.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» та постанови Кабінету Міністрів України «Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі» №1178 від 12.10.2022 безпідставно допустив Компанію VOREX LLC до участі у закупівлі №23Т-086_44160000-9, яка була визнана переможцем торгів, чим порушено права позивача щодо добросовісної конкуренції між учасниками, так як тендерна пропозиція Компанії VOREX LLC не відповідала вимогам тендерної документації замовника, у зв`язку з чим просить визнати недійсними результати відкритих торгів та укладеного договору між замовником та переможцем відкритих торгів та визнати укладеним договір між позивачем та відповідачем щодо предмета закупівлі №23Т-086_44160000-9.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 відкрито провадження у справі №910/10971/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання у справі на 26.09.2023, залучено до участі у справі Компанію «Vorex LLC» (201 German st, Erie PA 16507, EIN (федеральний податковий ідентифікаційний номер) 81-4177949, штат Пенсильванія, State of Pennsylvania Entity Number 6422837) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача та встановлено учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

У судовому засіданні 28.11.2023 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, зокрема, про залучення в якості співвідповідача - Компанію «Vorex LLC», у зв`язку з чим змінено її процесуальний статус із третьої особи на відповідача-2, встановлення відповідачу-2 процесуальних строків для подання заяв по суті справи.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна» відмовлено.

08.10.2024 року до відділу діловодства суду від Компанії «Vorex LLC» надійшла заява про розподіл судових витрат, у якій відповідач-2 просить суд (з урахуванням додаткових пояснень) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна» понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 141385,27 грн.

15.10.2024 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна» надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, у якому позивач просить зменшити заявлені відповідачем-2 витрати на правову допомогу на 70% до 42415,58 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 призначено судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат.

22.10.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Акціонерного товариства «Укргазвидобування» надійшла заява про розгляд справи без участі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2024 судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат призначено на 24.12.2024

У судовому засіданні 24.12.2024 представник позивача у задоволенні заяви про розподіл судових витрат просив відмовити. Представники відповідачів у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Частиною 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачі були належним чином повідомлені про розгляд заяви, суд на місці постановив розгляд заяви про розподіл судових витрат у справі №910/10971/23 проводити за їх відсутності.

Приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У той же час, враховуючи встановлені приписами ст. 238 Господарського процесуального кодексу України вимоги до змісту рішення суду та визначений у ст. 240 Господарського процесуального кодексу України порядок проголошення судового рішення, вбачається, що у разі якщо учасник справи в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України до закінчення судових дебатів у справі заявив про намір подати протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду докази на підтвердження розміру судових витрат, суд, після надходження відповідних доказів від учасника справи, може вирішити питання щодо розподілу судових витрат не інакше як шляхом ухвалення додаткового рішення.

Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 у справі №910/10971/23 судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем під час розгляду даної справи на оплату послуг професійної правничої допомоги, оскільки представник позивача скористався своїм правом на подання таких доказів протягом 5 днів після ухвалення рішення суду в даній справі у порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).

У поданій заяві Компанія «Vorex LLC» просить стягнути з позивача понесені судові витрати у розмірі 141385,27 грн на професійну правничу допомогу.

За приписами частини 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу відповідачем-2 надано копії договору про надання правничої допомоги від 21.08.2023 (далі - договір), укладеного між адвокатом Панчишином А.В. (далі - адвокат) та Компанією «Vorex LLC» (далі - клієнт), додаткової угоди №1 до договору від 18.08.2024, акту надання послуг на підставі договору від 04.10.2024, диплома магістра, серії М18 №010325 від 31.01.2018, ордеру на надання правничої допомоги (правової) допомоги, серії АМ №1004522 від 25.09.2023 та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, серії ЖТ №001197 від 04.08.2020.

За умовами пункту 1.1 договору клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання з представництва та захисту прав та законних інтересів клієнта та надання правничої допомоги у господарському судочинстві, виключно у Господарському суді міста Києва у справі №910/10971/23, з усіма правами сторони, третьої особи, в тому числі подання заперечень, клопотань, пояснень та підтримка вимог в суді в якості представника та здійснення інших повноважень передбачених процесуальним законодавством.

Відповідно до пункту 1.2 договору предметом цього договору є надання правничої допомоги.

Адвокат користується усіма правами захисника та представника, передбаченими чинним процесуальним законодавством України. Крім того, для виконання повноважень передбачених цим договором, адвокат наділяється правом підписувати всі процесуальні та інші документи, заяви, скарги, клопотання та звернення, витребувати документи та інші докази (пункт 2.1 та 2.2 договору).

Згідно пункту 2.3 договору адвокат зобов`язаний виконувати всі необхідні дії, що не суперечать чинному законодавству України з метою виконання доручень клієнта.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що оплата за надані послуги (гонорар) проводиться відповідно до умов цього договору та може визначатися додатковою угодою.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Строк дії цього договору визначений сторонами до його розірвання у випадках передбачених п. 6 договору (пункт 5.1 та 5.2 договору).

18.08.2024 року між адвокатом та клієнтом було підписано додаткову угоду №1 до договору (далі - додаткова угода), за умовами пункту 1.1 якого сторони погодили, що адвокат надасть клієнту правову допомогу, що стосується прямо або опосередковано судової справи №910/10971/23 за позовом ТОВ «Інтерпайп Україна» до АТ «Укргазвидобування» (надалі - послуги), зокрема: підготовка заяв по суті спору та їх погодження з клієнтом; підготовка заперечень та додаткових пояснень на процесуальні заяви опонентів та їх погодження з клієнтом; у випадку необхідності, оновлення тактики та стратегії захисту інтересів клієнта з урахуванням дій опонентів; підготовка необхідних заяв, клопотань, інших процесуальних документів та їх погодження з клієнтом; участь у судових засіданнях в інтересах клієнта; комунікація з судом та його працівниками щодо організаційних питань розгляду, вчасного отримання рішення, ознайомлення з матеріалами справи тощо; обговорення з представниками клієнта результатів судових засідань, тактики та стратегії захисту інтересів, а також організаційних питань.

Відповідно до пункту 2.1 додаткової угоди сторони домовились, що вартість послуг, що зазначені в п. 1.1. цієї додаткової угоди, розраховується на підставі часу, витраченого адвокатом та середньозваженої погодинної ставки 100 доларів США. Загальна вартість послуг, що зазначені в п. 1.1. цієї додаткової угоди, не перевищить 5000 доларів США.

Згідно пункту 2.3 додаткової угоди рахунок за послуги підлягатиме оплаті протягом 10 (десяти) робочих днів з дати виставлення рахунка в гривнях відповідно до курсу Національного банку України станом на день виставлення рахунку. Датою платежу вважається дата списання коштів з рахунку клієнта у відповідному банку. Витрати, пов`язані з переказом коштів, несе клієнт.

Ця додаткова угода є невід`ємною частиною договору про надання правової допомоги від 21 серпня 2023 року. Дія цієї додаткової угоди поширюється на правовідносини, що існували до її укладення, а саме у період з 21 серпня 2023 року (пункт 3.1 додаткової угоди).

04.10.2024 року між адвокатом та клієнтом було підписано акт надання послуг на підставі договору про надання правової допомоги від 21.08.2023, за умовами якого адвокатом Панчишеним А.В., як виконавцем, надані Компанії «Vorex LLC», як замовнику, юридичні послуги, відповідно до договору про надання правової допомоги від 21.08.2023 та додаткової угоди №1 від 18.08.2024 у судовій справі №910/10971/23, зокрема: 1) 26 вересня 2023: підготування пояснень по суті спору, підготування заперечень щодо повторного забезпечення позову - 4.2 год.; 2) 16 жовтня 2023: підготування та подання клопотання про закриття провадження у справі. Підготування та подання додаткових пояснень щодо технічної відповідності тендерної документації - 2.5 год.; 3) 28 листопада 2023: підготування та подання додаткових пояснення №1 та №2. Клопотання про забезпечення електронного доказу (огляд відгуку на ел. пошті). Клопотання про долучення доказів. Клопотання про призначення почеркознавчої експертизи. Клопотання про зупинення провадження у справі - 2.5 год.; 4) 19 грудня 2023: підготування та подання відзиву на позовну заяву разом з доказами виконання договору та клопотанням про розгляд справи спочатку; підготування заперечень проти повторного забезпечення позову - 3.5 год.; 5) 28 січня 2024: підготування заперечень на зміну предмета позову; підготування заперечень на додаткові пояснення - 3.5 год.; 6) 08-09 лютого 2024: підготування та подання до суду заперечень проти долучення доказів; доповнення до пояснень - 3.5 год.; 7) підготування та подання до суду заперечень на заяву позивача про зміну (1) повернення до підготовчого провадження від 19.09.2024; (2) зміну предмета позову від 19.09.2024; та (3) письмові пояснення від 24.09.2024 - 2.7 год.; 8) участь у 14 судових засіданнях з урахуванням тривалості судового засідання та часу, витраченого на очікування судового засідання у суді на (22.08.2023; 26.09.2023; 17.10.2023; 07.11.2023; 28.11.2023; 19.12.2023; 09.01.2024; 01.02.2024; 08.02.2024; 15.02.2024; 20.02.2024; 01.08.2024; 19.09.2024; 01.10.2024) - 11.8 год. Всього 34.3 год. Загальна вартість наданих послуг за цим актом становить: 3430 дол. США, що еквівалентно 141385,27 грн згідно з курсом НБУ станом на 04.10.2024 (41,2202).

З урахуванням наданих доказів, відповідач-2 вказує про понесення витрат у розмірі 141385,27 грн за надану правничу допомогу в межах справи №910/10971/23 про визнання недійсним результатів відкритих торгів, визнання недійсним договору та визнання укладеним договору, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна».

Судом встановлено, що Панчишин Андрій Вікторович є адвокатом в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: - фіксованого розміру; - погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 та постанові Верховного Суду від 30.01.2024 року у справі №904/9441/21 наголошено на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

В той же час, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вищевказаній постанові.

При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі №910/429/21 та від 11.11.2022 у справі №909/50/22.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України").

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №922/2666/21.

При цьому, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів учасника справи (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).

У той же час, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду відповідачем-2 документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням обсягу наданих послуг (п. 2 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Так, судом враховано, що адвокатом Панчишином А.В., який перебуває у договірних відносинах з відповідачем-2, предметом яких є надання професійної правничої допомоги, згідно з інформації Єдиного державного реєстру судових рішень було здійснено представництво Компанії «Vorex LLC» в 6-ти подібних, схожих за змістом з даною справою про визнання недійсним результатів відкритих торгів, визнання недійсним рішення, визнання недійсним договору та визнання укладеним договору, застосування наслідків недійсності правочину, тощо (справи №910/6796/23, №910/6795/23, №910/10970/23, №910/6503/23, №910/10968/23), а тому у суду наявні обґрунтовані підстави вважати, що адвокатом не було затраченого значного часу на ознайомлення з матеріалами справи та підготовку відповідних пояснень, заяв та клопотань процесуального характеру, оскільки ним вже здійснювалося надання подібних послуг у межах тотожних справ, здійснювалася підготовка пояснень, заяв по суті спору, заяв, клопотань, визначались правовідносини сторін, а також правові норми, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, аналіз судової практики.

Водночас, як вбачається із акту про надання послуг, значною частиною правової допомоги є подання до суду різного роду заяв та клопотань з процесуальних питань.

В контексті означеного слід зауважити, що подання до суду процесуальних заяв та клопотань є важливим, але не визначальним елементом правничої допомоги. Судом враховано, що подача таких заяв та клопотань спрямована на уточнення процесуальної та правової позицій сторони, втім їх значення є вторинним у співвідношенні із значенням заяв по суті спору, які містять основні аргументи, способи захисту, підкріплені відповідними доказами, на які сторона покладається для захисту своїх прав та інтересів.

На переконання суду, ефективність правничої допомоги визначається, передусім, якістю формування заяв по суті спору, які виступають основою для оцінки судом матеріально-правової позиції сторін, а тому саме ґрунтовність, системність і правова обґрунтованість таких заяв мають вирішальний вплив на результативність судового розгляду, у той час як процесуальні заяви та клопотання виконують лише допоміжну роль.

Разом з цим, судом встановлено, що заявлений відповідачем-2 обсяг тривалості судових засідань у справі №910/10971/23 є значно завищеним. Так, за підрахунками суду з урахуванням тривалості судових засідань згідно протоколів судових засідань у справі №910/10971/23, обґрунтованим часом затраченим адвокатом на представництво інтересів клієнта є 5 год. 12 хв., при цьому судове засідання з розгляду справи №910/10971/23 на 15.02.2024, судом взагалі не призначалось.

Крім того, судом враховано, що у задоволенні частини клопотань, за підготовку яких відповідачем-2 заявлено відшкодування витрат з позивача, було відмовлено, з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність.

За таких обставин, виходячи з критеріїв складності справи, обсягу матеріалів, кількості підготовлених документів, користуючись певною можливістю розсуду при розподілі витрат на правничу допомогу та з урахуванням заперечень позивача на відшкодування витрат на правничу допомогу суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для обмеження такого розміру з огляду на розумну необхідність судових витрат в даній справі та необхідність покладення на позивача витрат відповідача-2 на правову допомогу у загальному розмірі 55000,00 грн.

Керуючись статтями 123, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Компанії «Vorex LLC» про розподіл судових витрат у справі №910/10971/23 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна» (49005, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Писаржевського, буд. 1-А, ідентифікаційний код 33668606) на користь Компанії «Vorex LLC» (код юридичної особи у Штаті Пенсильванія 6422837, Джьорман Стріт, 201, м. Ері, штат Пенсільванія, США 16507, EIN (федеральний податковий ідентифікаційний номер) 81-4177949) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 55000 (п`ятдесят п`ять тисяч гривень) 00 коп.

3. Видати наказ відповідачу-2 після набрання додатковим рішенням суду законної сили.

4. В іншій частині заяви Компанії «Vorex LLC» про розподіл судових витрат відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 22.01.2025.

СуддяТ.В. Васильченко