Постанова

від 26.02.2025 по справі 910/10971/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2025 р. Справа№ 910/10971/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Коротун О.М.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Почекай М.В., Пилипенко А.Л., Козарь Ю.І.;

від відповідача 1: Скопич Ю.В.;

від відповідача 2: Панчишин А.В., Данкевич М.С.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна»

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 року (повний текст рішення складено 24.12.2024 року)

у справі №910/10971/23 (суддя Васильченко Т.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна»

до Акціонерного товариства «Укргазвидобування»

та Компанії «VOREX LLC»

про визнання недійсним результатів відкритих торгів, визнання недійсним договору та визнання укладеним договору,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (далі - відповідач 1) та Компанії «VOREX LLC» (далі - відповідача 2) про визнання недійсними результатів відкритих торгів, укладеного договору поставки та визнання укладеним договору поставки з позивачем.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач 1 в порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» та постанови Кабінету Міністрів України «Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі» №1178 від 12.10.2022 безпідставно допустив Компанію VOREX LLC до участі у закупівлі №23Т-086_44160000-9, яка була визнана переможцем торгів, чим порушено права позивача щодо добросовісної конкуренції між учасниками, так як тендерна пропозиція Компанії VOREX LLC не відповідала вимогам тендерної документації замовника.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 року у справі №910/10971/23 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна» до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» та Компанії «VOREX LLC» про визнання недійсним результатів відкритих торгів, визнання недійсним договору та визнання укладеним договору - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 року у справі №910/10971/23 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.

Так, представник скаржника вказав, що суд першої інстанції прийшов до висновків про відсутність порушеного права позивача всупереч позиції КГС ВС у аналогічних правовідносинах у справі №910/12402/18 від 30.05.2019 року.

При цьому, скаржник зауважив, що порушене право позивача полягає у не розгляді його тендерної пропозиції внаслідок неправомірного відхилення відповідачем 1 тендерної пропозиції відповідача 2 усупереч положенням ст.ст. 29, 31 Закону України «Про публічні закупівлі», що привели до порушення права позивача на справедливу та законну участь в оспорюваній закупівлі, в якій, з огляду на обставини у цій справі та за відсутності порушень законодавства про публічні закупівлі, пропозиція позивача з повним пакетом документів на підтвердження вимогам до предмету закупівлі повинна бути розглянута як найбільш економічно вигідна після відхилення пропозиції відповідача 2.

Крім того, за твердженням представника скаржника, суд першої інстанції не взяв до уваги факту надання Компанією «VOREX LLC» неіснуючих документів у складі тендерної документації та невідповідності тендерної документації відповідача 2 кваліфікаційним критеріям тендерної документації.

Листом №605 від 26.05.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Полтавська бурова компанія» заперечило факт складання, підписання та видачу листа-відгуку №228 від 01.03.2023 року, і наголосила на неналежному виконанні Компанією «VOREX LLC» договору №1/18-СТD від 01.03.2018 року який було надано останньою як аналогічний договір на виконання вимог тендерної документації., що в свою чергу підтверджує те, що Компанія «VOREX LLC» не підтвердила належним чином досвід виконання аналогічного договору поставки труб обсадних безшовних діаметром 244,48 з муфтовим різьбовим з`єднанням класу «Преміум».

При цьому, скаржник зауважив, що відповідач 2 усвідомлював неспроможність забезпечити виробництво і поставку труб у строк в 120 днів, оскільки звертався з скаргою до АМКУ на відповідача 1 з вимогою змінити терміни поставки з 120 календарних днів на 180 календарних днів.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2025 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 року у справі №910/10971/23.

04.02.2025 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача 1 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого представник відповідача 1 просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 року у справі №910/10971/23 залишити без змін.

При цьому, представник відповідача 1 у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що позивач звертаючись із позовною заявою не обґрунтував та не довів, яким чином визнання недійсними оспорюваної процедури закупівлі та визнання недійсним договору сприятиме ефективному захисту або поновленню порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду та в чому полягає порушення йог прав при проведенні такої закупівлі.

Таким чином, за твердженням представника відповідача 1 суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що поданий позов у даній справі не сприятиме захисту потенційного порушення прав або інтересу позивача, що фактично також свідчить про неефективність обраного способу захисту.

Водночас, за твердженням представника відповідача 1 учасником VOREX LLC виконані всі вимоги щодо підтвердження кваліфікаційного критерію - наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного договору, а тому у замовника були відсутні підстави для відхилення пропозиції учасника VOREX LLC.

Крім того, представник відповідача 1 зауважив, що відповідних гарантійних листах було чітко зазначено, що виробники гарантують можливість виготовлення замовленого обсягу предмету закупівлі (по всім чотирьом номенклатурним позиціям у терміни, що дозволить учаснику VOREX LLC виконати свої зобов`язання щодо строків поставки згідно з тендерною документацією за додатком №3, процедури закупівлі №23Т:086 (UA -2023-03-14-001098-а).

Крім того, 04.02.2025 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача 2 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого представник відповідача 2 просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 року у справі №910/10971/23 залишити без змін.

Крім того, представник відповідача 2 у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що звернення позивача до суду спрямоване не на відновлення нібито порушених прав позивача у спірній закупівлі, а фактично є спробою останнього домогтися захисту на майбутнє ще не кім не порушених прав на участь у нових публічних закупівлях, замовником за якими можливо буде відповідач 1. Рішення про задоволення вимог Товариства фактично лише створить перешкоди у виконанні оскаржуваного договору.

При цьому, за твердженням представника відповідача 2, оскільки проведення Закупівлі здійснювалося на підставі річного плану закупівель на 2023 рік і обумовлювалося конкретним періодом необхідності придбання обсадних труб, який уже закінчився (у 2023 році), очевидно, що рішення про визнання недійсним та скасування рішення замовника, так само як і про визнання договору недійсним зі всіма подальшими наслідками не буде підставою для ініціювання відповідачем 1 аналогічної закупівлі, оскільки плановий період задоволення виробничих потреб у трубах вже минув.

Водночас, представник відповідача 2 зауважив, що оскільки суд відмовив у задоволенні позову у тому числі у зв`язку з обранням неефективного способу захисту, у Господарського суду міста Києва відсутніми були підстави для надання оцінки будь-яким доводам позивача, підставам його позову та дослідження доказів у цій справі для визнання недійсним і скасування рішення замовника, визнання недійсним договору та визнання договору укладеним між позивачем та відповідачем 1.

Крім того, представник відповідача 2 зазначив, що посилання позивача на постанову Верховного Суду у справі №910/12402/18 є безпідставними, адже відсутні умови подібності правовідносин зі справою №910/10971/23.

При цьому, посилання позивача на окремі положення рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року у справі №1-10/2004 зводяться до цитувань висновків без обґрунтування та без конкретизації, в чому полягає невідповідність висновків суду першої інстанції. Такі посилання Товариства носять суто декларативний характер і також не свідчать про неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права під час ухвалення рішення.

Також представник відповідача 2 зауважив, що передбачені в абз. 3 п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про публічні закупівлі» підстави для відхилення тендерної документації відповідача 2 у спірній закупівлі були відсутні.

У свою чергу, усі доводи апеляційної скарги зводяться до голослівних заяв позивача та звинувачень відповідача 2 у наданні нібито неіснуючих документів чи недостовірної інформації та спростовуються наданими відповідачем 2 до суду першої інстанції даними та доказами.

Відтак, за твердженням представника відповідача 2, відповідні доводи апеляційної скарги Товариства свідчать про неправильне тлумачення позивачем відповідних норм законодавства, неурахування дійсних обставин справи та безпідставність його апеляційної скарги.

Представник скаржника в судовому засіданні 26.02.2025 року Північного апеляційного господарського суду підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва скасувати.

Представники відповідачів в судовому засіданні 26.02.2025 року Північного апеляційного господарського суду заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.03.2023 року Акціонерним товариством «Укргазвидобування» (замовник) було опубліковано оголошення (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2023-03-14-001098-a) про проведення відкритих торгів за № UA-2023-03-14-001098-a, якими передбачено закупівлю товариством: магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (Труби обсадні, безшовні Ш339,72мм (13 3/8 дюймів) з муфтовим різьбовим з`єднанням Buttress; Труби обсадні, безшовні Ш244,48мм (9 5/8 дюймів) з муфтовим різьбовим з`єднанням класу «Преміум».

Очікувана вартість предмета закупівлі: 559320300,00 грн. Критерієм вибору переможця є ціна 100%

Рішенням уповноваженої особи замовника від 22.03.2023 року, оформленого протоколом №201 затверджено тендерну документацію (нова редакція) по предмету закупівлі: Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (Труби обсадні, безшовні Ш339,72мм (13 3/8 дюймів) з муфтовим різьбовим з`єднанням Buttress; Труби обсадні, безшовні Ш244,48мм (9 5/8 дюймів) з муфтовим різьбовим з`єднанням класу «Преміум») (номер процедури закупівлі: 23Т-086) (далі - Тендерна документація).

Пункту 4.4 розділу І Тендерної документації визначено строк поставки товару: поставка згідно графіку. Протягом 120 календарних днів з дати укладання договору про закупівлю, але не пізніше 30.09.2023 р. Дострокова поставка дозволена Даний строк поставки (надання послуг, виконання робіт) буде зазначатись в договорі про закупівлю. Зазначена дата поставки товарів (виконання робіт, надання послуг) є орієнтовною, визначена розрахунковим методом та несе інформативний характер та не має жодних юридичних наслідків. Дана дата може не зазначатися в договорі про закупівлю.

Відповідно до п. 11 розділу І Тендерної документації тендерні пропозиції готуються українською мовою. Допускається подання документів у складі тендерної пропозиції іншою ніж українська мова з обов`язковим наданням перекладу таких документів на українську мову (подання перекладу свіфт-повідомлення банку-гаранта не є обов`язковим). Переклад документів повинен бути завірений організацією, яка здійснювала переклад. Тексти повинні бути автентичними, визначальним є текст, викладений українською мовою. Відповідальність за достовірність перекладу несе учасник. Дана вимога не відноситься до власних назв та/або загальноприйнятих визначень, термінів, малюнків, креслень тощо.

Замовником встановлюються один або кілька кваліфікаційних критеріїв відповідно до статті 16 Закону з урахуванням положень особливостей та інформація про спосіб підтвердження відповідності учасників процедури закупівлі установленим критеріям і вимогам згідно із законодавством відповідно до додатку №1 цієї тендерної документації.

Для об`єднання учасників як учасника процедури закупівлі замовником зазначаються умови щодо надання інформації та способу підтвердження відповідності таких учасників об`єднання установленим кваліфікаційним критеріям та підставам, визначеним пунктом 44 Особливостей (пункт 3 розділ ІІІ Тендерної документації).

Пунктом 3 розділу V Тендерної документації визначено випадки, за наявності яких замовник відхиляє тендерні пропозиції учасників. Зокрема, але не виключно, такими випадками є невідповідність умовам технічної специфікації та іншим вимогам щодо предмета закупівлі тендерної документації, крім невідповідності у інформації та/або документах, що може бути усунена учасником процедури закупівлі відповідно до пункту 40 цих особливостей; не відповідає вимогам, установленим у тендерній документації відповідно до абзацу першого частини третьої статті 22 Закону.

У пункті 4 розділі V Тендерної документації встановлені опис та приклади формальних (несуттєвих) помилок, допущення яких учасниками не призведе до відхилення їх тендерних пропозицій. Зокрема, формальними (несуттєвими) вважаються помилки, що пов`язані з оформленням тендерної пропозиції та не впливають на зміст тендерної пропозиції. Формальною вважається помилка, якщо у складі тендерної пропозиції немає документа (документів), на який посилається учасник процедури закупівлі у своїй тендерній пропозиції, при цьому замовником не вимагається подання такого документа в тендерній документації.

Додатком №1 до Тендерної документації замовник визначив кваліфікаційні критерії та інші вимоги до учасників закупівель.

Зокрема, замовник до учасників процедури закупівлі пред`явив вимогу щодо наявності документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного (аналогічних) за предметом закупівлі договору (договорів). Задля цього, учасник тендеру має подати 3 (три) документа: скан-копія довідки в довільній формі про виконання аналогічного договору на постачання обсадних труб згідно предмету закупівлі із зазначенням назви, ЄДРПОУ, адреси та контактного телефону замовника; скан-копію договору, що вказаний учасником в довідці про виконання аналогічного договору. При цьому такий договір може надаватись без зазначення вартісних показників чи інших даних, які можуть бути визначені учасником як комерційна таємниця, без персональних даних (у відповідності до вимог Закону України «Про захист персональних даних»), які можуть бути належним чином заретушовані; скан-копію листа-відгука від замовника, для якого виконувався аналогічний договір, що підтверджує досвід виконання аналогічного договору, наведеного учасником в довідці.

Відповідно до реєстру отриманих тендерних пропозицій у торгах брали участь такі юридичні особи: Компанія «VOREX LLC», Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтосервіс».

30.03.2023 року о 15 год. 00 хв. замовник здійснив розкриття тендерних пропозицій по предмету закупівлі UA-2023-03-14-001098-a та встановив відповідність Компанії «VOREX LLC» як такої, що відповідає кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації. Відсутні підстави для відмови, встановлені ст. 17 Закону України «Про публічні закупівлі» (протокол розкриття від 30.03.2023 року).

У подальшому, рішенням уповноваженої особи Акціонерного товариства «Укргазвидобування», оформленого протоколом від 25.04.2023 року №307, визначено переможця процедури відкритих торгів учасника - Компанію «VOREX LLC» та прийнято рішення про намір укласти з ним договір з ціною тендерної пропозиції 525761082,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.06.2023 року між Акціонерним товариством «Укргазвидобування», як замовником/покупець, та Компанією «VOREX LLC», як постачальником, було укладено договір поставки трубної продукції (графік поставки) №UGV371/30-23 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві труби обсадні, безшовні діаметром 339,72 мм (13 3/8 дюймів) з муфтою різьбовим з`єднанням Buttres; труби обсадні, безшовні діаметром 244,48 мм (9 5/8 дюймів) з муфтовим різьбовим з`єднанням класу «Преміум» (далі - товар), зазначений в специфікації/-ях, що додається/ються до договору і є його невід`ємною/-ими частиною/-ами, а покупець - прийняти і оплатити такий товар. Під поставкою сторони розуміють передачу товару постачальником для прийняття покупцем.

Відповідно до п. 3.1 договору ціна товару вказується в специфікації/-ях в гривнях з урахуванням ПДВ (застосовується якщо постачальник є резидентом України, платником ПДВ) або в іноземній валюті без урахування ПДВ (застосовується, якщо постачальник є нерезидентом відповідно до чинного законодавства України далі нерезидент в Україні).

Згідно п. 3.2 договору загальна ціна договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в специфікації/-ях до цього договору та становить до 11973080,00 дол. США (включно). У вартість товару включаються: митні витрати, понесені постачальником при митному оформленні товару у пункті відправки (застосовується, якщо постачальник є нерезидентом в Україні); витрати на пакування та навантаження; транспортні витрати відповідно до умов поставки, що зазначені у специфікації / -ях доданого договору; витрати на отримання дозвільної документації (у випадку, якщо така вимагається); витрати пов`язані з отриманням сертифікату походження товару (застосовується, якщо постачальник є нерезидентом в Україні); витрати пов`язані з проведенням інспекції процесу виробництва та якості товару (застосовується у випадку, якщо така інспекція проводиться за рахунок постачальника).

Сторони також мають право погодити зміну ціни в договорі в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку, шляхом укладання додаткової угоди до договору (пункт 3.2.1 договору).

Так, за твердженням позивача, під час проведення процедури розгляду та оцінки тендерних пропозицій Акціонерним товариством «Укргазвидобування» допущено порушення чинного законодавства в частині об`єктивного їх розгляду, оскільки при аналізі та врахуванні наданих Компанією «VOREX LLC» документів та положень Тендерної документації вбачається ряд порушень, які повинні були б зумовити обставини відхилення такої пропозиції, однак відповідач-1 в порушення умов Тендерної документації та приписів Закону України «Про публічні закупівлі» не встановив відповідних порушень та прийняв тендерну пропозицію відповідача-2, що вплинуло на об`єктивність прийнятого рішення і визначення переможцем відкритих торгів та, у свою чергу, перешкодило розгляду тендерної пропозиції позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна» звернулось до суду з даним позовом.

При цьому, за твердженням позивача, подана відповідачем-2 тендерна пропозиція не відповідає предмету закупівлі, умовам Тендерної документації та Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки відповідачем-2 було порушено умови додатку №3.1 Тендерної документації в частині, що стосується не надання документів на підтвердження відповідності пропозиції еквіваленту товару технічним умовам запрошуваного відповідачем-1 товару та відповідність такого товару якісному стандарту, крім того подані Компанією «Vorex LLC» документи у тендерній пропозиції не підписані КЕП; не долучено належним чином заповненого опитувальника контрагента-юридичної особи, а долучені документи на іноземній мові не містять належного перекладу на українську мову; надані гарантійні листи відповідачем-2 не містять конкретних обсягів та строків поставки та наданий лист-відгук Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавська Бурова Компанія» №228 від 21.03.2023 року є фіктивним, неправдивим та незаконним, що в сукупності свідчить про недотримання відповідачем-2 вимог до умов тендерної закупівлі і відповідно його пропозиція мала бути відхилена.

Враховуючи наявні порушення, позивач з метою належного захисту власних прав та законних інтересів, просив визнати недійсним результати проведених відкритих торгів за ідентифікатором закупівлі №UA-2023-03-14-001098-a, визнати недійсним та скасувати рішення АТ «Укргазвидобування» оформлене протоколом №307 від 25.04.2023 року, визнати недійсним договір про поставку трубної продукції №№UGV371/30-23 від 23.06.2023 року, укладений між АТ «Укргазвидобування» та Компанією «VOREX LLC» та визнати укладеним договір про поставку трубної продукції №№UGV371/30-23 від 23.06.2023 року між АТ «Укргазвидобування» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна».

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним та скасування рішення, оформленого протоколом №307 від 25.04.2023 року визначення переможця відкритих торгів, визнання недійсним договору, який укладено з переможцем таких торгів та визнання укладеним договору з позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, з позовом може звертатися особа за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів. При цьому, звертаючись до суду з позовом, позивач повинен визначити позовні вимоги таким чином, щоб у разі їх задоволення судом відбувся захист, визнання та поновлення його прав і охоронюваних законом інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 року у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 року у справі № 910/3907/18, від 09.02.2021 року у справі № 381/622/17, від 15.02.2023 року у справі № 910/18214/19.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави і територіальної громади визначає Закон України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до п. 25 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» публічна закупівля - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.

Договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.08.2023 року у справі № 924/1288/21 сформувала правовий висновок про те, що якщо публічна закупівля завершується оформленням відповідного господарського договору, то оскаржити можна такий договір, а вимога про визнання недійсною закупівлі не є ефективним способом захисту. При цьому, оскільки процедура закупівлі завершується укладенням договору, рішення уповноваженої особи замовника, оформлене відповідним протоколом, є таким, що вичерпало дію фактом його виконання (укладенням договору).

У свою чергу, обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2022 року у справі №910/12525/20.

Як вбачається з матеріалів справи, за наслідками проведення процедури спірної публічної закупівлі між Компанією «VOREX LLC» та АТ «Укргазвидобування» укладено договір.

Відтак, оскільки процедура закупівлі завершилася укладенням відповідного договору поставки, вимога позивача про визнання недійсним рішення замовника не є ефективним способом захисту, адже воно вичерпало свою дію фактом його виконання (укладенням договору) та не призведе до поновлення майнових прав позивача, що свідчить про неефективність обраного позивачем способу захисту.

Аналогічний за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.08.2024 року у справі №910/10968/23.

При цьому, твердження скаржника, що суд першої інстанції прийшов до висновків про відсутність порушеного права позивача всупереч позиції КГС ВС у аналогічних правовідносинах у справі №910/12402/18 від 30.05.2019 року, колегія суддів не визнає переконливими доводами, зокрема, оскільки у справі №910/124022/18 відсутня інформація про те, що спірний договір був виконаний, тоді як в даній справі дана обставина має місце, що вимагає обов`язкового застосування (вирішення питання) щодо реституції як необхідного заходу для ефективності судового захисту. Тобто, правовідносини у справах №910/10971/23 та 910/12402/18 не є подібними, зокрема за матеріально-правовим регулюванням, за предметом позову, підставами позову і фактично-доказовою базою.

Водночас, колегія суддів відзначає, приймає як належне твердження представника відповідача 2 викладене у відзиві на апеляційну скаргу, що постанова Верховного Суду у справі №910/12402/18 була ухвалена у 2019 році, тобто, задовго до формування правових висновків Великої Палати Верховного Суду у справах №908/976/19 та №522/22473/15-г, висновків Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.05.2023 року у справі №905/77/21 (про обов`язковість реституції при визнанні виконаного договору недійсним), на які зробив посилання Верховний Суд у постанові від 22.08.2024 року у справі №910/10968/23.

Крім того, колегія суддів, проаналізувавши судові рішення, висновки у яких, на думку скаржника, підлягають застосуванню у цій справі, вказує на те, що такі висновки не є релевантними до обставин справи.

За таких обставин, оскільки позовна вимога про визнання недійсним та скасування рішення визначення переможця відкритих торгів не призведе до поновлення майнових прав позивача, що свідчить про неефективність обраного позивачем способу захисту, наявна підстава для відмови в позові в даній частині.

Водночас, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Отже, для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

За змістом положень ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та / або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) відкрито провадження у справі, належним позивачем.

Особа, яка звертається до суду з позовом, реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України, ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та / або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позивач звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право та / або охоронюваний законом інтерес порушене особою, до якої пред`явлений позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права / інтересу. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та / або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Положення ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Цивільний закон визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вимога про визнання правочину недійсним може бути пред`явлена особами, визначеними у Цивільного кодексу України та інших законодавчих актах, що встановлюють оспорюваність правочинів, а саме: однією зі сторін правочину або заінтересованою стороною (не стороною правочину), тобто особою, чиї права та / або охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

При цьому, положення Цивільного кодексу України не дають визначення поняття «заінтересована особа». Зазначене поняття є оціночним, а тому коло заінтересованих осіб має з`ясовуватись у кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом. Суди мають надати обґрунтовану оцінку доводам позивача про те, в чому саме полягає заінтересованість позивача щодо спірного правочину, які права та / або інтереси позивача (не сторони договору) порушує оспорюваний ним правочин.

Схожа за змістом правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 року у справі № 910/12787/17 та від 02.09.2022 року у справі № 916/144/17.

Отже, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. У свою чергу, відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

При цьому, вирішуючи спір про визнання правочину (господарського договору) недійсним, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

З аналізу правової природи відкритих торгів як способу забезпечення потреб замовника шляхом закупівлі товарів, робіт, послуг (з урахуванням особливостей, передбачених законодавством щодо проведення відкритих торгів) вбачається, що оформлення за їх результатом договору про закупівлю є правочином, який може бути визнаний недійсним у судовому порядку з підстав недодержання при його вчиненні вимог, передбачених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. При цьому підставою визнання такого договору недійсним є порушення передбачених законодавством правил проведення торгів, визначених, зокрема, Законом України «Про публічні закупівлі», та наслідком проведення яких фактично є дії сторін щодо укладання договору.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, фактичними обставинами, що стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна» до суду є: порушення відповідачем-1 чинного законодавства в частині об`єктивного розгляду при аналізі та врахуванні наданих Компанією «Vorex LLC» документів та положень тендерної документації, що вплинуло на об`єктивність прийнятого рішення і визначення переможцем відкритих торгів Компанії «Vorex LLC», що, у свою чергу, перешкодило розгляду тендерної пропозиції ТОВ «Інтерпайп Україна»; порушення відповідачем-1 норм Закону України «Про публічні закупівлі», п.п. 28, 31, 42, 44 постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 року №1178 «Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», положень Тендерної документації щодо відхилення тендерної пропозиції Компанії «Vorex LLC» так як тендерна пропозиція відповідача-2 не відповідала кваліфікаційному критерію щодо наявності документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного (аналогічних) за предметом закупівлі договору (договорів); невідповідність тендерної пропозиція Компанії «Vorex LLC» умовам технічної специфікації та іншим вимогам щодо предмета закупівлі тендерної документації і мала бути відхилена відповідачем-1 на виконання пп. 2 п. 41 Особливостей постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 року №1178 «Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування»; невідповідність тендерної документації Компанії «Vorex LLC» умовам технічної специфікації та іншим вимогам щодо предмета закупівлі тендерної документації і повинна була бути відхилена відповідачем на виконання пп. 1 п. 41 Особливостей постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 року №1178 «Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.

При цьому, щодо порушеного права саме позивача в розумінні ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, останній зазначив лише, що прийняте АТ «Укргазвидобування» рішення про визначення переможця торгів, оформлене протокол визначення переможця відкритих торгів № 307 від 25.04.2023 року, унеможливило подальшу участь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна» у відкритих торгах, що порушило права та законні інтереси позивача.

Як зазначає позивач, укладений за наслідком завершення тендерної процедури, відповідно повідомлення про намір укласти договір про закупівлю договір між АТ «Укргазвидобування» та Компанією «Vorex LLC», де постачальник зобов`язується поставити покупцеві труби Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (Труби обсадні, безшовні Ш339,72мм (13 3/8 дюймів) з муфтовим різьбовим з`єднанням Buttress; Труби обсадні, безшовні Ш244,48мм (9 5/8 дюймів) з муфтовим різьбовим з`єднанням класу «Преміум», а покупець, в свою чергу, зобов`язується оплатити за поставлену продукцію порушує законні права не лише Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна», а і держави в цілому, оскільки укладений з порушенням вимог тендерної процедури, недотримання принципів добросовісної конкуренції серед учасників, відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель, недискримінації учасників та рівного ставлення до них.

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Позивач самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Водночас, спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Таким чином, з огляду на положення процесуального закону, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладених в позові вимог.

Із статті 6 Конвенції вбачається, що доступ до правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту), кожен чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому ефективним слід розуміти спосіб, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

При зверненні до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 19 лютого 2009 року у справі «Марченко М. В. проти України», заява № 4063/04) у контексті забезпечення права на доступ до правосуддя можна зробити висновок, що для його реалізації на національному рівні необхідна наявність спору щодо «права» як такого, що визнане у внутрішньому законодавстві; мова повинна йти про реальний та серйозний спір; він повинен стосуватися як самого права, так і його різновидів або моделей застосування; предмет провадження повинен напряму стосуватися відповідного права цивільного характеру.

Тобто, як правильно встановлено судом першої інстанції, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (інтересу), а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Тобто, суд першочергово перевіряє, чи були порушені права позивача, яким способом вони мають бути поновлені і чи є відповідні позовні вимоги у справі.

Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Великої Палати Верховного Суду 13.07.2022 року у справі № 199/8324/19.

Щодо твердження скаржника, що порушене право позивача полягає у не розгляді його тендерної пропозиції внаслідок неправомірного відхилення відповідачем 1 тендерної пропозиції відповідача 2 усупереч положенням ст.ст. 29, 31 Закону України «Про публічні закупівлі», що привели до порушення права позивача на справедливу та законну участь в оспорюваній закупівлі, в якій, з огляду на обставини у цій справі та за відсутності порушень законодавства про публічні закупівлі, пропозиція позивача з повним пакетом документів на підтвердження вимогам до предмету закупівлі повинна бути розглянута як найбільш економічно вигідна після відхилення пропозиції відповідача 2, колегія суддів відзначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, кількість учасників закупівлі визначено - три. При цьому, зазначено, що Компанія «VOREX LLC» із ціновою пропозицією 525761046,67 грн відповідає кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації. Відсутні підстави для відмови, установлені ст. 17 Закону України «Про публічні закупівлі». Тоді як тендерна документація Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна» із ціновою пропозицією 530874216,00 грн - не розглядалась, як і тендерна документація Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтосервіс» із ціновою пропозицією 559320300,00 грн, що підтверджується документи тендерної документації та звітом про результати проведення процедури закупівлі № UA-2023-03-14-001098-a від 26.06.2023 року (який є загальнодоступним за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2023-03-14-001098-a).

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінка доказів - це розумова, пізнавальна діяльність суду, яка полягає у дослідженні якісних і кількісних ознак зібраних доказів у конкретній справі. Закон не регулює порядок роздумів судді. Проте норми права встановлюють зовнішні умови, гарантії, які забезпечують істинність логічних висновків суддів.

Позивач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували його позовні вимоги.

Так, колегія суддів відзначає, що матеріали справи не містять, а скаржником не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України доказів, що будь-яка інформація тендерної документації відповідача 2 не відповідала дійсності (зокрема, щодо співпраці із заводом-виробником, спроможності виробника виконати замовлення закупівлі чи забезпечити доступ до заводу, а також щодо умов поставки товару тощо) так само як і відсутні будь-які дані щодо спростування вказаної обставини безпосередньо заводом-виробником.

Тобто, передбачені положеннями ст.ст. 29, 31 Закону України «Про публічні закупівлі» підстави для відхилення тендерної документації відповідача 2 у спірній закупівлі були відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що хоч позивач і брав участь у тендерній закупівлі та формально (лише за ціновою пропозицією) був визначений як учасник № 2 у звіті за результатами проведення процедури закупівлі № UA-2023-03-14-001098-a, його тендерна документація не розглядалась на предмет відповідності кваліфікаційним критеріям згідно зі ст.16 Закону України «Про публічні закупівлі» та наявності або відсутності обставин, установлених ст. 17 вказаного Закону.

Таким чином, позивач, який фактично реалізував своє право на участь у тендері та який не є учасником, який зайняв друге місце, з урахуванням обставин того, що його документація взагалі не розглядалась, звернувся за захистом потенційного свого права на майбутнє, або ж як він сам зазначив держави чи інших учасників у частині забезпечення права на справедливу участь у закупівлях.

Як встановлено судом першої інстанції, у своїх письмових поясненнях від 27.06.2024 року, позивач наголосив на тому, що ефективний захист його, як учасника публічних закупівель, полягає у тому. що б не допустити з боку відповідачів в майбутньому порушень, які будуть встановлені у рішенні суду у цій справі (коли один порушує, а інший не помічає порушень) та не допустити використання відповідачем-2 оскаржуваного договору як «аналогічного» в майбутніх закупівлях так як такі дії суперечать принципу добросовісної конкуренції, закріпленому ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі».

Водночас, ефективний захист, на думку позивача, реалізується в тому числі, через можливість брати участь у подальших публічних закупівлях на засадах справедливості і добросовісності, з урахуванням і недопущенням порушень, які будуть встановленні судовим рішенням у цій справі, і недопущенням використання відповідачем 2 в майбутніх закупівлях договору, укладеного за результатами оскаржуваної закупівлі, як такого, що підлягає визнанню недійсним.

Тобто, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позивачем самостійно підтверджено подання позову у даній справі на захист його «потенційних прав» на майбутнє, а також на сприяння проведенню нової закупівлі, що не спростовано останнім.

У даному контексті суд зазначає, що звернення позивача до суду з позовом повинно бути зумовлено захистом конкретного порушеного його права, а не абстрактного чи інтересу на майбутнє. Хоча в даному аспекті у позивача, як учасника тендеру, є законний інтерес, тобто певне прагненням, наміри, мета, потреба чи необхідність, які мотивують до вчинення певних дії, зокрема і ті, які здійснюються завдяки праву. Інтерес є тим, що передує дії (вчинкам особи), але ними не є, тому право не може регулювати інтереси.

Вказані поняття не є тотожними, а тому зазначаючи про законний інтерес, в даному випадку відсутні підстави для висновку про наявність порушеного права позивача (яке б підлягало захисту шляхом подання та задоволення такого позову) в розумінні ст. 4 Господарського процесуального кодекс України.

У даному випадку, позивач, з урахуванням ймовірного «потенційного інтересу» до результатів проведення публічної закупівлі, як учасник таких закупівель, звертаючись з позовом фактично не захищає жодного свого права або інтересу, оскільки його тендерна документація не розглядалась і навіть у разі задоволення позову, позивач не стане автоматично переможцем тендеру, а лише фактично створить перешкоди у виконанні оскаржуваного договору.

Особа, яка звертається до суду з позовом, реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України, ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та / або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 року у справі № 381/622/17, від 15.02.2023 року у справі № 910/18214/19.

Згідно з принципами захисту прав та інтересів, закріпленими в Конституції України, Цивільному кодексі України та Законі України «Про публічні закупівлі», звернення до суду за захистом має бути обґрунтованим існуванням фактичного або потенційного порушення прав чи законних інтересів позивача. Утім, у даній справі встановлено, що порушення прав позивача відсутнє, а обставини, викладені у позові, не містять належного підтвердження протиправності дій чи рішень відповідачів.

Участь у процедурі публічної закупівлі є актом реалізації потенційного права на укладення договору, яке виникає лише за умов, визначених законодавством, включаючи принцип економічної доцільності. У випадку, якщо пропозиція учасника тендеру не визнана найбільш економічно вигідною, такий учасник не може претендувати на перегляд інших пропозицій у спосіб, який порушує встановлений порядок. Як наслідок, система публічних закупівель передбачає послідовний розгляд пропозицій, починаючи з найбільш економічно вигідної. Відсутність переходу до розгляду наступних пропозицій не є порушенням права інших учасників, оскільки це є прямим наслідком принципів, закладених у відповідне правове регулювання.

У даному спорі, правова позиція позивача фактично зводиться до того, що недосягнення бажаного результату (перемоги у тендері) саме собою є підставою для судового захисту.

Втім, звернення до суду можливе виключно за наявності порушеного права або інтересу, що підтверджується відповідними доказами. Тендерна процедура, яка дотримується встановлених законом правил і не містить ознак дискримінаційного чи незаконного характеру, не може бути визнана такою, що порушує права позивача лише через те, що його пропозиція не була розглянута.

Разом з цим, колегія суддів не приймає як наладжене твердження скаржника, що листом №605 від 26.05.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Полтавська бурова компанія» заперечило факт складання, підписання та видачу листа-відгуку №228 від 01.03.2023 року, і наголосила на неналежному виконанні Компанією «VOREX LLC» договору №1/18-СТD від 01.03.2018 року який було надано останньою як аналогічний договір на виконання вимог тендерної документації, з огляду на наступне.

Так, відповідач 2 на підтвердження досвіду виконання аналогічного договору надав відгук Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавська бурова компанія» від 21.03.2023 року №228 про виконання договору купівлі-продажу від 21.03.2018 року №1/18-СТD, юридичні підстави піддавати сумніву який на момент розгляду тендерної документації були відсутні, останній був поданий у електронній формі, як того вимагали положення п. 1 Розділу ІІІ тендерної документації закупівлі.

Водночас, колегія суддів відзначає, що посилання на підроблення листа-відгуку Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавська бурова компанія» №288 від 21.03.2023 року не відповідають дійсності та спростовуються висновком судового експерта Гуць Катерини Валеріївни від 06.06.2023 року №23/4 КТ-31, відповідно до якого, зокрема, серед інформаційного наповнення електронної скриньки «alex.hrytsai@pdc.com.ua», дата та час отримання листа 21.03.2023 року 16:29:54 +UTS, електронний лист містить вкладення у вигляді файлу з назвою «File0006.PDF». Файл з назвою «File0006.PDF», що міститься в листі електронної поти надійшов від «procurement@pds.com.ua», електронна пошта «procurement@pds.com.ua», належить домену «pds.com.ua» Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВСЬКА БУРОВА КОМПАНІЯ».

При цьому, колегія суддів зауважує, що експерт був повідомлений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок експерта (ст. 384 Кримінального кодексу України) та відмову від поважних причин від виконання покладених обов`язків (ст. 385 Кримінального кодексу України).

Разом з цим, колегія суддів відзначає, що будь-які спори з питань неналежного виконання договору від 01.03.2018 року №1/19 СТD, між Компанією «VOREX LLC» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтавська бурова компанія» відсутні.

Крім того, колегія суддів критично оцінює посилання позивача на відсутність кваліфікованого електронного підпису на тендерній документації Компанії «Vorex LLC», оскільки, остання не є резидентом України, у неї відсутній ЄДРПОУ, тому можливості одержати кваліфікований електронний підпис немає, при цьому вищевказана обставина не може слугувати підставою для неприйняття поданих компанією документів у відповідності до Закону України «Про публічні закупівлі».

Водночас, твердження скаржника, що суд першої інстанції не взяв до уваги факту надання Компанією «VOREX LLC» неіснуючих документів у складі тендерної документації та невідповідності тендерної документації відповідача 2 кваліфікаційним критеріям тендерної документації, колегія суддів не визнає переконливими доказами, оскільки осанні не підтверджені жодними наладженими та допустимими доказами.

В свою чергу, твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що відповідач 2 усвідомлював неспроможність забезпечити виробництво і поставку труб у строк в 120 днів, оскільки звертався з скаргою до АМКУ на відповідача 1 з вимогою змінити терміни поставки з 120 календарних днів на 180 календарних днів, спростовується вищевикладеними висновками суду.

При цьому, колегія суддів відзначає, що позивач реалізував своє право на оскарження процедури тендерної закупівлі у порядку, передбаченому чинним законодавством, шляхом подання скарги до Антимонопольного комітету України.

Однак, рішенням Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель №6295-р/пк-пз від 10.05.2023 року було відмовлено у задоволенні скарги з підстав того, що під час розгляду скарги не було виявлено порушень законодавства з боку учасників тендерної процедури, які могли б стати підставою для задоволення вимог скаржника.

Рішення Антимонопольного комітету України, як спеціалізованого органу з контролю за дотриманням законодавства у сфері публічних закупівель, є чинним та таким, що прийняте в межах його компетенції, з дотриманням відповідної процедури, має презумпцію правомірності. Відсутність встановлених порушень у тендерній процедурі свідчить про необґрунтованість доводів позивача щодо недотримання іншими учасниками вимог Тендерної документації, постанови Кабінету Міністрів України №1178 та Закону України «Про публічні закупівлі".

З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно відхилив доводи позивача з посиланням на порушення його прав в розумінні ст. 4 Господарського процесуального кодексу України через невідповідність поданої відповідачем 2 тендерної документації кваліфікаційним критеріям, оскільки поданий у даній справі позов не сприятиме захисту потенційно порушених прав або інтересу позивача і свідчить про неефективність обраного способу захисту.

Щодо позовних вимог в частині визнання укладеним договору поставки трубної продукції №UGV371/30-23 від 23.06.2023 року з відповідачем 1, колегія суддів відзначає наступне.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, вищевказані позовні вимоги позивача можливі лише за умов одночасного дотримання двох передумов: перемоги тендерної пропозиції позивача у процедурі публічної закупівлі та визнання недійсним договору, укладеного за результатами цієї ж закупівлі між відповідачами.

Відсутність хоча б однієї з цих умов виключає правові підстави для задоволення заявленої вимоги про визнання договору поставки трубної продукції №UGV371/30-23 від 23.06.2023 року укладеним.

Підстави для визнання договору укладеним повинні базуватися виключно на доведеному порушенні процедури тендерної закупівлі, що зумовило неправомірне укладення договору з іншою стороною. Водночас у межах цієї справи, судом не було встановлено, що пропозиція позивача мала бути визнана переможною у тендерній процедурі, або що договір між відповідачем-1 та відповідачем-2 порушує законодавство чи права позивача. Таким чином, один із ключових факторів, необхідних для задоволення заявленої позивачем вимоги, є відсутнім.

Отже, вимога позивача про визнання договору укладеним із відповідачем 1 є необґрунтованою так як не доведено порушення, яке могло б стати підставою для втручання у чинні договірні відносини між відповідачами, відтак зважаючи на відсутність одного з визначальних факторів, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що права позивача у заявлений спосіб захисту не підлягають відновленню.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог повністю.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладене ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано висновки щодо всіх суттєвих доводам скаржника із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

При цьому, колегія суддів погоджується з твердженнями відповідачів 1, 2 викладеними у відзивах на апеляційну скаргу.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скарги слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 року у справі №910/10971/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 року у справі №910/10971/23 залишити без змін.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Матеріали справи №910/10971/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядки та строки, передбачені ст. ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Коротун

А.Г. Майданевич

Дата підписання постанови 17.03.2025 року у зв`язку з перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці.