Рішення

від 09.01.2025 по справі 914/1299/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.01.2025 Справа № 914/1299/24

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Хороз І.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗДР», місто Запоріжжя, Запорізька область

до відповідача Акціонерного товариства «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» (Турецька Республіка), що діє в Україні через Представництво «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті», місто Львів

про стягнення 4 064 220,83 грн.

За участі представників:

від позивача: Балика П.О. адвокат (ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АР №1098177 від 13.09.2022), присутній в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку «ВКЗ»;

від відповідача: не з`явився.

Процес.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗДР» до Акціонерного товариства «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» (Турецька Республіка), що діє в Україні через Представництво «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті», згідно заяви про збільшення позовних вимог, про стягнення заборгованості у сумі 4 064 220,83,79 грн, з яких 2 729 870,00 грн (сума боргу), 1 106 488,53 грн (інфляційне збільшення) та 227 862,30 грн (3% річних).

Хід розгляду справи викладено у наявних в матеріалах ухвалах суду та відображено протоколах судових засідань.

Ухвалою від 17.12.2024 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 09.01.2025, постановив провести судове засідання, призначене на 09.01.2025 на 11:00 год., в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку (https:vkz.court.gov.ua).

Представник позивача в судове засідання 09.01.2025 для розгляду справи по суті в режимі відеоконференції з`явився, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю. Представник позивача до закінчення судових дебатів, заявив усне клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та подання відповідних доказів у строк визначений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач явки уповноваженого представника в судове засідання 09.01.2025 не забезпечив, проте, 08.01.2025 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання б/н від 08.01.2025 (вх.№623/25), в якому повідомив про неможливість забезпечити явку повноважного представника у судове засідання, що відбудеться 09.01.2025 та зазначив про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Слід зазначити, що ухвалою суду від 17.12.2024 явка учасників справи в судове засідання 09.01.2025 для розгляду справи по суті не визнавалась судом обов`язковою.

Відповідно до частини 1, частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, беручи до уваги клопотання відповідача про розгляд справи без участі його представника, суд не вважає відсутність представника відповідача у судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті в даному судовому засіданні.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

У судовому засіданні 09.01.2025 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція сторін.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на укладений 01.12.2020 між сторонами договір субпідряду № ЗП-112/1-01/12/20 про виконання робіт на проекті Будівництво автотранспортної магістралі через р. Дніпро в м. Запоріжжі (автомобільна дорога Н-08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя (через м. Кременчук) Маріуполь Під`їзд до о. Хортиця (автотранспортна магістраль через р. Дніпро в м. Запоріжжя) (І черга будівництва).

Позивач зазначає про те, що за договором субпідряду вже було стягнуто частину заборгованості у двох інших справах Господарського суду Львівської області на загальну суму основного боргу 2 830 847,81 грн, а саме: рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/3550/21 стягнуто 1 118 041,50 грн основного боргу та рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/1573/23 стягнуто 1 712 806,31 грн основного боргу.

За розрахунками позивача, станом на момент подання даного позову залишок заборгованості основного боргу відповідача з оплати поставлених сталевих елементів за договором субпідряду становить 12 627 348,60 грн.

У даному позові, з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, позивачем заявлено до стягнення від загальної суми заборгованості з основного боргу (від суми 12 627 348, 60 грн) частина заборгованості (основного боргу) за договором субпідряду в розмірі 2 729 870,00 грн.

Також за прострочення виконання зобов`язання позивач, з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, заявив до стягнення 1 106 488,53 грн інфляційних втрат та 227 862,30 грн 3% річних.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача, з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, заборгованість у розмірі 4 064 220,83,79 грн, з яких основний борг в розмірі 2 729 870,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 1 106 488,53 грн та три проценти річних в розмірі 227 862,30 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (вх.№27585/24 від 14.11.2024).

У відзиві відповідач наголошує на те, що позивачем долучено до матеріалів справи надмірну кількість документів (додатків), які, на думку відповідача, жодним чином не обґрунтовують позицію позивача у даному спорі, зокрема позивачем долучено видаткові накладні на загальну суму 31 960 380,31 грн, водночас як зазначається самим позивачем часткова оплата у 2021 році становила 15 998 351,27 грн.

Зазначив про те, що постановою Західного апеляційного господарського суду у справі №914/3550/21 рішення Господарського суду Львівської області від 15.06.2022 у справі №914/3550/21 залишено без змін, стягнуто з АТ «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Сенаї Анонім Ширкеті», Турецька Республіка, що діє в Україні через представництво «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» 1 179 214,84 грн заборгованості, з яких: 1 118 041,50 грн основної заборгованості, 19 817,19 грн 3% річних, 41 356,15 грн інфляційних втрат та 17 688,22 грн судового збору. Предметом дослідження у даній справі були видаткові накладні: № 23 від 17.04.2021 - клин ЛК-1 (4 шт.) та метал для заповнення 30х550х550 б/п (2 шт.) на загальну суму 31 671,54 грн; № 27 від 06.05.2021 - клин ЛК-1 (14 шт.) та клин ЛК-2 (8 шт.) на загальну суму 99 501,48 грн; № 29 від 06.05.2021 - метал для заповнення 30х550х550 б/п (10 шт.) на загальну суму 79 672,80 грн; № 37 від 16.05.2021 - метал для заповнення 30х550х550 б/п (14 шт.) на загальну суму 111 541,92 грн; № 33 від 20.05.2021 - клин ЛК-1 (14 шт.) на загальну суму 107 558,28 грн; № 24 від 02.08.2021 - клин ЛК-1 (4 шт.) та метал для заповнення 30х550х550 б/п (6 шт.) на загальну суму 71 705,52 грн; № 40 від 09.08.2021 - клин ЛК-1 (24 шт.) та клин ЛК-2 (24 шт.) на загальну суму 190 946,16 грн; № 45 від 13.08.2021 пакети штовхаючого пристрою (2+2 шт.), стопорний палець ПЛ-1 (4 шт.) та упор УПШ-1 (2 шт.) на загальну суму 425 443,80 грн.

Також, відповідач зазначив, що рішенням Господарського суду Львівської області від 18.03.2024 у справі 914/1573/23 позовні вимоги позивача задоволено, стягнуто з представництва «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Сенаї Анонім Ширкеті» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗДР» 2 407 995,00 грн з яких: 712 806,31 грн сума основного боргу, 588 619,29 грн інфляційне збільшення, 106 569,40 грн 3 % річних, 36 119,93 грн судового збору та 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Предметом дослідження у даній справі були видаткові накладні: № 26 від 02.08.2021на суму 436 687,51 грн; № 41 від 10.08.2021на суму 369 270 грн; № 47 від 05.07.2021на суму 405 872,50 грн; № 60 від 19.08.2021 на суму 500 976,30 грн.

У відзиві відповідач зазначив, що як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості в розмірі 1 399 994,79 грн, з якої сума основного боргу становить 949 304,99, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог заявлено про стягнення 4 064 220,83 грн заборгованості, з яких 2 729 870,00 грн основного боргу. На думку відповідача, проаналізувавши подані документи та додатки неможливо встановити, як саме позивачем розраховано ціну позову, чим обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються та докази, що підтверджують вказані обставини.

На думку відповідача, беручи до уваги, що розрахунок штрафних санкцій обчислюється окремо по кожній видатковій накладній, наразі, представництву неможливо встановити правильність розрахунку, а також встановити за якою саме видатковою накладною заявлено вимогу про стягнення заборгованості. Відтак, на думку відповідача, сума основного боргу в розмірі 2 729 870,00 грн не встановлена жодною видатковою накладною чи сумою таких накладних, та можливо вже була сплачена в межах часткового погашення чи в межах справ №914/3550/21 та №914/1573/23.

Враховуючи наведене, відповідач вважає, що перевірити обґрунтованість позовних вимог та спростувати такі та підібрати докази (додатки) для спростування не виявляється можливим через неналежне оформлення позивачем позовних вимог.

На підставі вказаного, просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Обставини встановлені судом.

01.12.2020 року між Акціонерним товариством «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» (Турецька Республіка), що діє в Україні через Представництво «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗДР» (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - субпідрядник) було укладено договір субпідряду № ЗП-112/1-01/12/20 про виконання робіт на проекті Будівництво автотранспортної магістралі через р. Дніпро в м. Запоріжжі (автомобільна дорога Н-08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя (через м. Кременчук) Маріуполь Під`їзд до о. Хортиця (автотранспортна магістраль через р. Дніпро в м. Запоріжжя) (І черга будівництва).

Предметом договору визначено підготовку робочих креслень металоконструкцій стадії КМД, закупівля сировини, виробництво і виготовлення металоконструкцій, поставка металоконструкцій для елементів прогонових будов мостів.

У пункті 2.1 договору зазначено, що субпідрядник, взявши до уваги і до розгляду дані по проекту КМ і будівельний майданчик, виконавши усі необхідні економічні оцінки, приймає на себе всі зобов`язання і ризики по завершенню виконання робіт, всіх поставок, послуг і робіт, забезпечуючи їх готовність для подальшого використання на будівельному майданчику.

Субпідрядник зобов`язаний виконати усі роботи в терміни, узгоджені сторонами в специфікаціях, і за ціну договору субпідряду, визначену сторонами в статті 5 договору субпідряду «Ціна Договору Субпідряду» за якістю повністю відповідаючи чинному законодавству України, стандартам, договору субпідряду, робочій документації (пункт 2.10 договору).

Відповідно до пункт 4.3 договору перебачено, що кожна одиниця устаткування, сталевих елементів, сировини стає власністю замовника в будь-який з нищенаведених моментів, в залежності від того, який з них настав раніше, без прав вимоги або інших обтяжень, серед яких зазначено і момент доставки на будівельний майданчик.

Згідно з пунктом 5.1 договору загальна розрахункова ціна всіх робіт по договору субпідряду складається із суми всіх специфікацій за договором. Валютою договору субпідряду є гривня. Підсумкова загальна ціна договору субпідряду підлягає коригуванню з урахуванням фактично поставлених сталевих елементів і виконаних робіт; в тому числі вартість сталевих елементів тощо.

Відповідно до пункту 6.1.3 договору всі платежі за цим договором здійснюються підрядником в порядку і строки, встановлені відповідною специфікацією, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок субпідрядника, вказаний в реквізитах цього договору.

До обов`язків підрядника входить у тому числі і прийняття та оплата поставлених сталевих елементів (пункт 9.1 договору), а у пункті 9.2 передбачено обов`язок оплати виконаних робіт відповідно до специфікацій.

На виконанняумов договору позивач поставив відповідачу, товар за наступними накладними: №2 від 28.01.2021, №1 від 11.01.2021, №20 від 02.06.2021, №21 від 03.06.2021, №25 від 03.06.2021, №31 від 04.06.2021, №53 від 01.07.2021, №54 від 04.07.2021, №47 від 05.07.2021, №58 від 19.07.2021, №23 від 17.04.2021, №27 від 06.05.2021, №29 від 06.05.2021, №37 від 16.05.2021, №33 від 20.05.2021, №24 від 02.08.2021, №40 від 09.08.2021, №22 від 14.04.2021, №42 від 22.05.2021, №36 від 02.06.2021, №26 від 02.08.2021, №34 від 04.08.2021, №45 від 13.08.2021, №38 від 16.05.2021, №48 від 22.06.2021, №50 від 26.06.2021, №51 від 30.06.2021, №52 від 01.07.2021, №55 від 07.07.2021, №56 від 12.07.2021, №60 від 19.08.2021, №62 від 26.08.2021, №9 від 23.02.2021, №11 від 03.03.2021, №14 від 07.03.2021, №15 від 10.03.2021, №18 від 04.05.2021, №46 від 16.06.2021, №35 від 30.06.2021, №3 від 01.02.2021, №4 від 16.03.2021, №19 від 01.04.2021, №28 від 06.05.2021, №30 від 18.05.2021, №39 від 06.08.2021, №41 від 10.08.2021, №44 від 12.08.2021, №5 від 12.02.2021, №6 від 16.02.2021, №7 від 16.03.2021, №32 від 07.05.2021, №43 від 22.05.2021, №8 від 23.02.2021, №10 від 16.03.2021, №12 від 16.03.2021, №16 від 17.03.2021, №13 від 17.03.2021, №17 від 16.04.2021.

Загальна вартість поставлених сталевих елементів за переліченими видатковими накладними становить 31 960 380,31 грн.

Згідно з Актом звірки взаємних розрахунків за період: січень 2021 - серпень 2021, складеним сторонами станом на 31.08.2021, станом на 01.01.2021 переплата становила 503 832,49 гривень.

Відповідачем проведено часткову оплату на загальну суму часткової оплати за вище переліченими платіжними дорученнями становить 15 998 351,27 гривень. Вказаний факт сторонами не заперечується.

Так, рішенням Господарського суду Львівської області від 15.06.2022 у справі №914/3550/21, яке залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.12.2022, яке набрало законної сили 15.12.2022, стягнуто з Акціонерного товариства «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ» (Турецька республіка), що діє в Україні через представництво «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗДР» 1 179 214,84 грн заборгованості, з яких: 1 118 041,50 грн основної заборгованості, 19 817,19 грн 3% річних, 41 356,15 грн інфляційних втрат та 17 688,22 грн судового збору.

Судом встановлено, що стягнення у вказаному рішенні (№914/3550/21 від 15.06.2022) проведено на підставі того ж договору №ЗП-112/1-01/12/20 від 01.12.2020 за наступними видатковими накладними на загальну суму 1 118 041,50 грн, а саме:

- №23 від 17.04.2021 на суму 31 671,54 грн;

- №27 від 06.05.2021 на суму 99 501,48 грн;

- №29 від 06.05.2021 на суму 79 672,80 грн;

- №37 від 16.05.2021 на суму 111 541,92 грн;

- №33 від 20.05.2021 на суму 107 558,28 грн;

- №24 від 02.08.2021 на суму 71 705,52 грн;

- №40 від 09.08.2021 на суму 190 946,16 грн;

- №45 від 13.08.2021 на суму 425 443,80 грн.

Так, рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/1573/23 від 18.03.2024 стягнуто з Акціонерного товариства «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ» (Турецька республіка), що діє в Україні через представництво «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗДР» 2 407 995,00 грн заборгованості, з яких: 1 712 806,31 грн сума основного боргу, 588 619,29 грн інфляційне збільшення, 106 569,40 грн 3 % річних та 36 119,93 грн судового збору та 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Крім того, вказаним рішенням стягнуто з позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗДР» на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 72,74 грн.

Судом встановлено, що стягнення у вказаному рішенні (№914/1573/23 від 18.03.2024) проведено на підставі того ж договору №ЗП-112/1-01/12/20 від 01.12.2020 за наступними видатковими накладними на загальну суму 1 712 806,31 грн, а саме:

- № 26 від 02.08.2021 на суму 436 687,51 грн;

- № 41 від 10.08.2021 на суму 369 270,00 грн;

- № 47 від 05.07.2021 на суму 405 872,50 грн;

- № 60 від 19.08.2021 на суму 500 976,30 грн.

Вказане рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось, відтак набрало законної сили 15.04.2024.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, вказаними вище рішеннями Господарського суду Львівської області від 15.06.2022 у справі №914/3550/21 та від 18.03.2024 №914/1573/23 встановлено, що за договором субпідряду № ЗП-112/1-01/12/20 від 01.12.2020 загальна вартість поставлених у 2021 році сталевих елементів за вказаними вище видатковими накладними становить 31 960 380,31 грн. Згідно з Актом звірки взаємних розрахунків за період: січень 2021 - серпень 2021, складеним сторонами 31.08.2021, станом на 01.01.2021 переплата становила 503 832,49 грн. Відповідачем проведено часткову оплату на загальну суму 15 998 351,27 грн.

Таким чином станом на 31.08.2021 заборгованість на користь ТзОВ «ЗДР» становить 15 458 196,55 грн (31 960 380,31 503 832,49 - 15 998 351,27 = 15 458 196,55).

Як вбачається з матеріалів справи, за цим договором субпідряду (№ ЗП-112/1-01/12/20 від 01.12.2020) вже було стягнуто частину заборгованості у двох інших справах Господарського суду Львівської області на загальну суму основного боргу 2 830 847,81 грн, а саме: рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/3550/21, стягнуто 1 118 041,50 грн основного боргу та рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/1573/23, стягнуто 1 712 806,31 грн основного боргу.

За розрахунками позивача, станом на момент подання даного позову залишок неоплаченого основного боргу АТ «Онур…» перед ТзОВ «ЗДР» за поставлені сталеві елементи за договором субпідряду становить 12 627 348,60 грн (15 458 196,55 - 2 830 847,81 = 12 627 348,60).

У даному позові (№914/1299/24), з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, позивачем заявлено до стягнення від загальної суми заборгованості по основного боргу (від суми 12 627 348, 60 грн) частину заборгованості (основного боргу) за договором субпідряду (№ ЗП-112/1-01/12/20 від 01.12.2020) в розмірі 2 729 870,00 грн.

Також за прострочення виконання зобов`язання позивач, з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, заявив до стягнення 1 106 488,53 грн інфляційних втрат та 227 862,30 грн три проценти річних.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача, з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, заборгованість у розмірі 4 064 220,83,79 грн, з яких основний борг в розмірі 2 729 870,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 1 106 488,53 грн та три проценти річних в розмірі 227 862,30 грн.

Висновки суду.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір субпідряду № ЗП-112/1-01/12/20 про виконання робіт на проекті Будівництво автотранспортної магістралі через р. Дніпро в м. Запоріжжі (автомобільна дорога Н-08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя (через м. Кременчук) Маріуполь Під`їзд до о. Хортиця (автотранспортна магістраль через р. Дніпро в м. Запоріжжя) (І черга будівництва) від 01.12.2020.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з статтею 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Разом з тим, нормами статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

З`ясуванням документальних доказів у справі встановлено, що умовами укладеного між сторонами договору передбачено обов`язки субпідрядника виконати передбачені роботи, а також здійснити поставку металевих елементів підряднику. При цьому, також передбачено окремо обов`язок підрядника прийняти і оплатити вартість поставлених металевих елементів субпідрядником та обов`язок прийняти і оплатити виконані субпідрядником роботи.

Договір укладений між сторонами є змішаний та містить елементи договору поставки та підряду, оскільки передбачає умови, зокрема про поставку металоконструкцій субпідрядником та обов`язок підрядника прийняти та оплатити сталеві елементи окремо від прийняття і оплати виконаних робіт.

Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, підписаними сторонами видатковими накладними, специфікаціями до видаткових накладних та товарно-транспортними накладними, складання яких є характерним для виконання договорів поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункт 4.3 договору перебачено, що кожна одиниця устаткування, сталевих елементів, сировини стає власністю замовника в будь-який з нищенаведених моментів, в залежності від того, який з них настав раніше, без прав вимоги або інших обтяжень, серед яких зазначено і момент доставки на будівельний майданчик.

Металоконструкції доставлено на будівельний майданчик згідно з видатковими накладними, тобто на них набуто право власності, проте оплати не здійснено.

При цьому, враховуючи умови укладеного договору та відсутність строку оплати отриманого товару відповідачем у підписаних специфікаціях та видаткових накладних, а також виходячи із змісту частини 2 статті 530, частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України обов`язок щодо оплати вартості отриманого товару виник у відповідача саме з моменту прийняття товару і підписання відповідних документів.

Згідно з матеріалами справи, жодних зауважень зі сторони відповідача у видаткових накладних та специфікаціях не зазначено. Видаткові накладні підписані та скріплені печаткою зі сторони відповідача.

Підписання відповідачем накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що дослідженні в ході судового розгляду, доказів повної сплати основного боргу за договором субпідряду № ЗП-112/1-01/12/20 від 01.12.2020 суду не представлено.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу за договором субпідряду № ЗП-112/1-01/12/20 від 01.12.2020 (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) в розмірі 2 729 870,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо нарахованих позивачем інфляційних втрат та трьох процентів річних, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого розрахунку позивач у справі 914/1299/24 просить стягнути інфляційні втрати за період з вересня 2021 по травень 2024 в сумі 1 106 488,53 грн та три проценти річних за період 01.09.2021 по 12.06.2024 в сумі 227 862,30 грн.

Судом перевірено розрахунок та встановлено, що інфляційні втрати в сумі 1 106 488,53 грн та три проценти річних в сумі 227 862,30 грн нараховані правильно, відтак підлягають до стягнення.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення його позовних вимог. В свою чергу, аргументи відповідача не спростовують доводи позивача та не знайшли свого підтвердження в долучених до матеріалів справи доказах. Крім того у справах 914/3550/21 та №914/1573/23, рішення в яких набрало законної сили, встановлено обставини, які мають безпосереднє значення при вирішенні даного спору. В зазначених справах стягнуто заборгованість за тим же договором, однак за іншими видатковими накладними.

Судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду та поданні заяви про збільшення розміру позовних вимог, позивачем було сплачено судовий збір на загальну суму 60 963,53 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №7 від 06.05.2024 на суму 21 063,15 грн та платіжною інструкцією № 9 від 10.06.2024 на суму 39 900,38 грн.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позову немайнового характеру встановлено ставку судового збору у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду позову майнового характеру, встановлено ставку судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», з 1 січня 2024 року для працездатних осіб встановлено прожитковий мінімум на рівні 3 028,00 грн.

Враховуючи вищевказане, позивач при зверненні до суду з позовом в загальному порядку, з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, мав би сплатити 60 963,32 грн судового збору.

Згідно з положеннями пункту 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, 0,21 грн судового збору підлягатимуть поверненню позивачу з підстави внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом у випадку подання позивачем до суду відповідного клопотання про повернення судового збору.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 60 963,32 грн відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на відповідача.

Керуючись статтями 2, 18, 73, 75, 76-79, 86, 129, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1.Позов, з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, задовольнити повністю.

2.Стягнути з Акціонерного товариства «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» (Турецька Республіка), що діє в Україні через Представництво «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» (місцезнаходження: 79037, Львівська область, місто Львів, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 212, корпус 2; ідентифікаційний код юридичної особи 26579227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗДР» (місцезнаходження: 69039, Запоріжська область, місто Запоріжжя, вулиця Волгодонська, будинок 13; ідентифікаційний код юридичної особи 43041726) 2 729 870,00 грн основного боргу, 1 106 488,53 грн інфляційних втрат, 227 862,30 грн три проценти річних та судовий збір в сумі 60 963,32 грн.

3.Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повне рішення

складено 20.01.2025

СуддяСухович Ю.О.