Ухвала

від 22.01.2025 по справі 463/8484/24

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 463/8484/24

Провадження № 1-кс/463/684/25

У Х В А Л А

про скасування арешту майна

22 січня 2025 року слідчий суддя Личаківського районного суду м.Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника заявника - ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові в режимі відеоконференції клопотання представника власника майна ОСОБА_4 - ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні за № 72024142400000018 від 28.08.2024 року,

в с т а н о в и в :

представник власника майна ОСОБА_4 - ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 03.10.2024 року у кримінальному провадженні за № 72024142400000018 від 28.08.2024 року.

Клопотання мотивує тим, що ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 03.10.2024 року у справі № 463/8484/24, накладено арешт на майно, яке 25.09.2024 року було виявлено та вилучено в ході проведення обшуку у транспортному засобі марки «ВМW 750I», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2016 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , яким фактично користується ОСОБА_5 та який на праві власності належить ОСОБА_4 , а саме: автомобіль марки «ВМW 750I», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2016 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (серія НОМЕР_3 ); ключі від автомобіля марки «ВМW 750I», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2016 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , шляхом тимчасового, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення права користування, розпорядження та відчуження.

Вважає, що дана ухвала є необґрунтованою та невмотивованою, ухвалена з порушенням вимог кримінального процесуального кодексу України, відповідно арешт підлягає скасуванню. Зазначає, що він надав вищевказаний автомобіль, яким розпоряджається за довіреністю, з метою правомірної підприємницької діяльності для оплатного користування ОСОБА_5 . В подальшому, ОСОБА_5 повідомив, що автомобіль віддав в ремонт, після чого зв`язок з останнім було втрачено. Внаслідок чого він звернувся до поліції із заявою про викрадення автомобіля. 30.09.2024 року зв`язавшись із СТО на якій перебував автомобіль, він дізнався, що автомобіль було вилучено. Вважає, що автомобіль було вилучено незаконно, накладення арешту на вказане майно є безпідставним, оскільки порушує права власника на вільне володіння та розпоряджання майном. При цьому зазначає, що обшук у транспортному засобі та його вилучення відбулося без участі його власника чи уповноваженої ним особи, а клопотання про арешт майна подано не уповноваженою на те процесуальною особою, поза межами строку визначеного ч.5 ст.171 КПК України. Вважає, що такі дії органу досудового розслідування призвели до надмірного втручання у право власності заявника, яка не має жодного відношення до кримінального провадження, а тому будь-які докази, які б підтверджували потребу у подальшому збережені арешту відсутні. Враховуючи наведене, просить скасувати накладений ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 03.10.2024 року у справі № 463/8484/24 арешт на автомобіль марки «ВМW 750I», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2016 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (серія НОМЕР_3 ); ключі від автомобіля марки «ВМW 750I», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2016 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 та зобов`язати детектива Підрозділу детективів (на правах самостійного Управління) Територіального управління БЕБ у Львівській області повернути його власнику за місцем проживання.

Представник заявника - ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав з підстав наведених у такому, просить клопотання задовольнити.

Прокурор відділу наглядуза додержаннямзаконів органами,які ведутьборотьбу зорганізованою злочинністюЛьвівської обласноїпрокуратури ОСОБА_6 та детектив ТУ БЕБ у Львівській області будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду клопотання, в судове засідання не з`явилися, про причини неявки не повідомили. Жодних клопотань та заперечень не подали.

Відповідно до ч.2 ст.174 КПК України, клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.

Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя вважає за можливим розглянути клопотання про скасування арешту майна за відсутності прокурора та детектива, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду клопотання.

Заслухавши пояснення представника заявника, вивчивши та дослідивши матеріали клопотання про скасування арешту майна, матеріали клопотання про арешт майна, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Слідчим суддею встановлено, що детективами Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 72024142400000018 від 28.08.2024 року, за підозрою ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.199, ч.2 ст.15 ч.2 ст.199, ч.2 ст.15 ч.3 ст.199, ч.3 ст.199 КК України.

Зазначене кримінальне провадження відкрито за наступних встановлених органом досудового розслідування підстав. ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_8 маючи умисел на придбання, зберігання, перевезення, з метою збуту та збут підроблених грошей (іноземної валюти) всупереч Закону України «Про валюту і валютні операції», у невстановлений досудовим розслідуванням час, місці та обставин, але не пізніше 13.08.2024 року, придбали підроблені грошові кошти (іноземної валюти), а саме долари США. В подальшому, з метою протиправного особистого збагачення, вирішили організувати незаконне зберігання, перевезення, з метою збуту та збут вищевказаних підроблених грошей, шляхом здійснення обміну їх на національну валюту - гривня в пунктах обміну валют, а також під приводом купівлі б/в техніки.

Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 03.10.2024 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 22.10.2024 року, накладено арешт на майно, яке 25.09.2024 року було виявлено та вилучено в ході проведення обшуку у транспортному засобі марки «ВМW 750I», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2016 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , яким фактично користується ОСОБА_5 та який на праві власності належить ОСОБА_4 , а саме: автомобіль марки «ВМW 750I», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2016 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (серія НОМЕР_3 ); ключі від автомобіля марки «ВМW 750I», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2016 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , шляхом тимчасового, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення права користування, розпорядження та відчуження.

Слідчий суддя постановляючи ухвалу про накладення арешту на дане майно виходив з того, що таке визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, є засобами вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди та може бути використане як докази факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, з метою збереження речових доказів та забезпечення завдань кримінального провадження.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні на даний час триває, підозрюваним повідомлено про підозри.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.1 ст.9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно з ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно зі ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст.1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Відповідно до ст.16КПК України - позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.

Сукупність наведеної норми свідчить, що будь-яка процесуальна дія слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, вчинена під час досудового розслідування, має відповідати вищевказаним засадам, як за своєю суттю, так і за формою реалізації, тобто процедурою застосування.

При вирішенні питання про скасування арешту майна, слідчий суддя враховує вимоги чинного законодавства щодо судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Слідчий суддя, виконуючи покладені на нього обов`язки, запобігає зловживанню стороною обвинувачення її повноваженнями з метою збереження рівності сторін кримінального провадження та збалансованості їх прав.

Відповідно доабз.2ч.1ст.174КПК України - арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, його захисника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно дост.131КПК України - заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно ч.ч.1,2ст.100КПК України - речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю.

Згідно з ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Варто зауважити, що зазначений захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, його межі у часі окреслені строками досудового розслідування.

З матеріалів клопотання про арешт майна, враховуючи складність кримінального провадження вбачається, що вказаний транспортний засіб з моменту накладення на нього арешту продовжують мати значення у кримінальному провадженні та в органу досудового розслідування на даний час зберігається потреба у доступі до автомобіля.

Однак, подальше утримання транспортного засобу під арештом в повному обсязі не вбачається за доцільне, оскільки порушує баланс між втручанням у права та свободи особи і потребами досудового розслідування. Слідчий суддя вважає, що потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у право власності та подальше застосування заходів забезпечення кримінального провадження суперечить вимогам ч.3 ст.132 КПК України.

На переконання слідчого судді скасування арешту на транспортний засіб марки «ВМW 750I», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2016 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 в частині користування та володіння, не вплине на забезпечення завдань кримінального провадження, з огляду на те, що заборона відчуження та розпорядження зберігається.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи розумність і співмірність обмеження права власності, завдання кримінального провадження, з метою запобігання порушення справедливого балансу між інтересами власника майна, гарантованими йому законом і завданнями цього кримінального провадження, тривалість досудового розслідування, під час якого ОСОБА_4 позбавляється можливості користуватися своїм майном, мети накладеного арешту, яка в своїй більшості зберігається, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання в цій частині підлягає до задоволення частково, а тому, слід скасувати арешт на майно в частині заборони володіння та користування транспортним засобом марки «ВМW 750I», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2016 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 .

Разом з тим, прийшовши до висновку про наявність підстав для скасування арешту в частині заборони користування транспортним засобом марки «ВМW 750I», державний номерний знак НОМЕР_1 ,слідчий суддявважає,що подальшеутримання свідоцтва про реєстрацію та ключів від даного автомобіля не вбачається за доцільне, а тому арешт накладений на вказане майно підлягає скасуванню.

Щодо вимоги про зобов`язання орган досудового розслідування повернути власнику вилучене майно, слідчий суддя зазначає наступне.

Із закріпленої в ст.26 КПК України диспозитивності як загальної засади кримінального провадження слідує, що слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст.40 КПК України слідчий (в даному випадку детектив) несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.

Згідно з ч.5 ст.40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку забороняється.

При цьому, у відповідності до ст.ст.36, 39 КПК України вказівки слідчому щодо проведення процесуальних дій мають право надавати прокурор чи керівник органу досудового розслідування.

Слідчий суддя, при вирішенні питання про скасування арешту майна в порядку ст.174 КПК України, перевіряє вимоги чинного законодавства щодо судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження, з метою збереження рівності сторін кримінального провадження та збалансованості їх прав.

Вимогами п.4 ч.1 ст.169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено у разі скасування арешту.

Згідно ч.3 ст.169 КПК України, слідчий, прокурор після отримання судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.

Так чином, наведеними нормами не передбачено, що слідчий суддя при ухваленні відповідного рішення про скасування арешту майна повинен зобов`язати відповідний орган повернути таке власнику, оскільки такий обов`язок, щодо його повернення чітко передбачений ч.3 ст.169 КПК України.

Скасувавши арешт майна в частині позбавлення права володіння та користування ним, такі заборони застосовані слідчим суддею припиняють свою дію, у зв`язку із чим законні підстави для подальшого утримання майна відсутні.

На переконання слідчого судді така вимога заявника на даний час є передчасною, оскільки бездіяльність щодо неповернення тимчасово вилученого майна ще не настала, а тому в цій частині клопотання задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.170, 171, 173, 174, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

п о с т а н о в и в :

клопотання представника власника майна ОСОБА_4 - ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні за № 72024142400000018 від 28.08.2024 року - задовольнити частково.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 03.10.2024 року (справа № 463/8484/24, провадження № 1-кс/463/7801/24) на наступне майно, а саме: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (серія НОМЕР_3 ); ключі від транспортного засобу марки «ВМW 750I», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2016 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 та транспортний засіб марки «ВМW 750I», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2016 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ), в частині позбавлення права володіння та користування.

У задоволенні решти вимог клопотання - відмовити.

В іншій частині ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 03.10.2024 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні за № 72024142400000018 від 28.08.2024 року - залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1