Ухвала

від 22.01.2025 по справі 480/4233/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 січня 2025 року

м. Київ

справа №480/4233/23

адміністративне провадження №К/990/128/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж.М.,

суддів - Жука А.В., Мартинюк Н.М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі №480/4233/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Роменська ВК (№56)" про визнання протиправним і скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи "Роменська виправна колонія (№56)", в якій, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, що була прийнята до розгляду ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року, просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії від 2 грудня 2022 року, засідання якої проведено на виконання норм Законів України від 18 жовтня 2022 року № 2689-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини" та Закон України №2690-ІХ "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального Кодексу України та Кримінального процесуального Кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини" і на якому вирішувалось питання про можливість представлення ОСОБА_1 до заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 1200000 грн на відшкодування моральної шкоди, заподіяної прийняттям комісією установи 2 грудня 2022 року незаконного рішення про відмову в можливості представлення ОСОБА_1 до заміни покарання у вигляді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року, позовну заяву задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Державної установи "Роменська ВК (№56)", оформлене протоколом засідання Комісії з розгляду питань щодо застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, заміни невідбутої частини покарання більш м`яким, встановлення адміністративного нагляду, переведення в іншу установу виконання покарань та зміни умов покарання від 2 грудня 2022 року, в частині, що стосується відмови ОСОБА_1 в поданні матеріалів до суду щодо заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Зобов`язано Державну установу "Роменська ВК (№56)" повторно здійснити розгляд питання щодо можливості подання матеріалів до суду щодо заміни ОСОБА_1 покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 25 грудня 2024 року засобами поштового зв`язку надіслав касаційну скаргу до Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, на момент звернення до суду касаційної інстанції, скаржник повинен зазначити конкретний пункт частини четвертої статті 328 КАС України, конкретну підставу касаційного оскарження судових рішень, визначену частиною четвертою статті 328 КАС України та навести відповідне обґрунтування зазначених підстав.

Дослідивши касаційну скаргу щодо її відповідності наведеним вище вимогам процесуального закону, Верховний Суд установив, що у скарзі не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник зазначає про те, що касаційна скарга подається на підставі підпункту "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, оскільки суд першої інстанції відніс цю справу до категорії незначної складності помилково.

Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Так, за правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), не підлягають касаційному оскарженню крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано.

Водночас Верховний Суд зауважує, що у випадку подання касаційної скарги у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, до такої скарги застосовуються загальні вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги передбачені пунктом четвертим частиною другою статтею 330 КАС України.

Тобто, посилання у касаційній скарзі на підпункт пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов`язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв`язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у цій справі.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року N 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

За таких обставин Суд уважає, що скаржник не навів належного обґрунтування можливості касаційного оскарження судових рішень з підстави, передбаченої частиною четвертою статті 328 КАС України.

Також аналіз матеріалів касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України в частині необхідності зазначення в касаційній скарзі відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету.

Так, відповідно до пункту 2 частини другої статті 330 КАС України (тут і далі - з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 18 жовтня 2023 року) у касаційній скарзі зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Частиною шостою статті 18 КАС України унормовано, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Якщо реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов`язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви.

Так, у касаційній скарзі не зазначено відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у скаржника.

Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

За правилами частини другої статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до положень статей 169 та 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для надіслання до суду касаційної інстанції касаційної скарги в новій редакції відповідно до кількості учасників справи, у якій навести належні обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, та зазначити відомості про наявність чи відсутність електронного кабінету.

Керуючись статтями 169, 330, 332, 355, 359 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі №480/4233/23 - залишити без руху.

Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Ж.М. Мельник-Томенко,

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Судді Верховного Суду