Постанова

від 21.01.2025 по справі 193/718/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/897/25 Справа № 193/718/23 Суддя у 1-й інстанції - Шумська О. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року м.Кривий Ріг

Справа № 193/718/23

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.

секретар судового засідання - Гладиш К.І.

сторони:

позивачка ОСОБА_1 ,

відповідачка - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Криворізької східноїокружної прокуратури,яка дієв інтересахДержави,в особіВакулівської сільськоїради Криворізькогорайону Дніпропетровськоїобласті,на рішенняСофіївського районногосуду Дніпропетровськоїобласті від12липня 2023року,яке ухвалене суддеюШумською О.В. у селищі Софіївці Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 12 липня 2023 року, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , про визнання в порядку спадкування права на земельну частку (пай).

Позовна заява мотивована тим, що баба позивачки - ОСОБА_3 , працювала та була членом колгоспу ім.Шевченка Софіївського району Дніпропетровської області з 1930 року до виходу на пенсію за віком у 1961 році.

Колгосп ім. Шевченка 04 березня 1995 року був реорганізований в КСП ім. Шевченка, згідно архівного витягу з протокола № 1 звітно - виборних зборів уповноважених колгоспників колгоспу ім. Шевченка і її баба, як колгоспний пенсіонер, стала членом КСП ім. Шевченка.

Державний акт на право постійного користування землею КСП ім. Шевченка Софіївського району виданий 11.10.1995 року.

Розмір земельного паю, згідно довідки Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області складає 10,0 га в умовних кадастрових гектарах і вартість його становить 148395,73 грн.

ОСОБА_3 внесено до списків до Державного акта на право колективної власності на землю КСП ім. Шевченка під № 35.

Після смерті баби, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Софіївського районного управління юстиції в Дніпропетровській області, відкрилася спадщина вклади в «Ощадбанку», будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та право на земельну частку пай, площею 10,00 га, в умовних кадастрових гектарах, вартістю 148395,73 грн. грн. по колишньому КСП ім. Шевченка.

Позиачка, згідно ст.1261 ЦК України, є спадкоємицею першої черги за законом майна померлої ОСОБА_3 .

Крім позивачки, спадкоємицею першої черги майна померлої є ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 прийняла спадщину померлої і має право отримати після смерті ОСОБА_3 , в порядку спадкування, право на земельну частку (пай), площею 10,0 га в умовних кадастрових гектарах, вартістю 148395,73 грн., розташовану на території колишнього КСП ім.Шевченка, яке належало померлій.

Про те, що позивачка має право на отримання земельної частки (паю) померлої вона дізналася в травні 2021 року і звернулася до нотаріуса Софіївської державної нотаріальної контори із заявою про отримання, в порядку спадкування, права на земельну частку (пай) померлої баби, але їй відмовили по тій причині, що неможливо встановити об`єм спадкового майна та рекомендували звернутися до суду.

Посилаючись на викладене, позивачка просила суд визнати за нею в порядку спадкування, право земельну частку (пай), площею 10,00 га в умовних кадастрових гектарах, вартістю 148395,73 грн., розташовану на території колишнього КСП ім. Шевченка, що належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 12 липня 2023 року позовні вимоги задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 , в порядку спадкування, право на земельну частку (пай), площею 10,00 га в умовних кадастрових гектарах, вартістю 148395,73 грн, розташовану на території колишнього КСП ім. Шевченка, що належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

В апеляційній скарзі Криворізька східна окружна прокуратура, яка діє в інтересах держави, в особі Вакулівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог; стягнути з позивачки на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судові витрати по справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції у справі №193/718/23 дійшов до безпідставного висновку про наявність у позивачки, у порядку спадкування, права на земельну частку (пай) із земель колишнього КСП «ім. Шевченка» після смерті у 1997 році спадкодавиці ОСОБА_3 , у зв`язку з тим, що матеріалами судової справи не підтверджено належними та допустимими доказами наявність у спадкодавиці - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , права на земельну частку (пай) із земель КСП «ім. Шевченка», оскільки ОСОБА_3 не працювала в колгоспі «ім. Шевченка» в період часу з 1930 до виходу на пенсію у 1961 році, не була його членом, відповідно, не визнавалася колгоспним пенсіонером КСП «ім. Шевченка», що потягло прийняття судом першої інстанції незаконного рішення.

Крім того, Державний акт на право колективної власності на землю КСП «ім. Шевченка» серії ДПСФ № 0008, видано 11.10.1995, спадкодавиця ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно, позовна давність сплинула до набрання чинності ЦК України, тому, згідно зі ст. 75 ЦК УРСР, суд першої інстанції, при вирішенні даного спору, зобов`язаний був самостійно застосувати наслідки її спливу на підставі п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Також, відповідачем у справі виступає ОСОБА_2 , родинні зв`язки якої зі спадкодавицею не підтверджено жодними доказами, доступ до матеріалів спадкової справи судом не здійснювався, водночас, встановлено відсутність родинних зв`язків відповідачки зі спадкодавицею, тобто ОСОБА_2 є неналежним відповідачем у даній справі, що свідчить про штучно створений спір. В матеріалах судової справи відсутня постанова нотаріуса про відмову, як позивачці, так і відповідачці у видачі Свідоцтва про право на спадщину щодо земельної ділянки, що свідчить про відсутність спадкового спору та є окремою підставою для відмови у позові, враховуючи той факт, що спадкодавиця з відповідачкою взагалі не перебували у родинних відносинах.

Судом першої інстанції, в порушення вимог ст. 51 ЦПК України, коло спадкоємців не встановлювалось, спадкова справа не витребовувалась, належність відповідача не перевірялась, Вакулівську сільську раду, яка є належним відповідачем, до розгляду справи не залучено.

У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Кухарчук А.Ю., просить суд, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України, закрити апеляційне провадження в апеляційній скарзі Керівника Криворізької східної окружної прокуратури, в інтересах Держави, в особі Вакулівської сільської ради, на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 12 липня 2023 року в справі №193/718/23, у зв`язку з тим, що після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Зазначає, що твердження Криворізької східної окружної прокуратури, яка діє в інтересах держави, в особі Вакулівської сільської ради Криворізького району, щодо порушення прав та інтересів держави - є помилковим та необґрунтованим, твердження про пропуск строку звернення із даним позовом, є необгрунтованим

На стадії розгляду даної апеляційної скарги позивачка припускає, що допустила помилку в частині правильного визначення відповідача у справі, та зазначила відповідачем ОСОБА_2 , а не Вакулівську сільську раду, яку необхідно було зазначити, з огляду на зазначене у Постанові Верховного Суду від 13 квітня 2022 року у справі №610/1117/20 та у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 542/1403/17 або нотаріуса Софіївської державної нотаріальної контори.

Також, вказує, що у разі якщо суд апеляційної інстанції дійде до висновків про те, що до участі у даної справи повинен був бути залучений в якості належного відповідача орган місцевого самоврядування - Вакулівська сільська рада, як розпорядник земель запасу сформованих за рахунок, у тому числі, нерозподілених земельних ділянок, невитребуваних часток (паї) колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, в даному випадку КСП ім.Шевченка, то у такому разі у відповідності до вимог, викладених у постановах Верховного Суду від 04 вересня 2024 року у справі №172/318/20 та висновків викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року в справі № 457/726/17 (провадження № 61-43201св18)), суд відмовляє у задоволенні позову у зв`язку з тим, що позов поданий не до тієї особи.

Наполягає на тому, що, та обставина, що ОСОБА_4 було внесено до списків до Державного акту на право постійного користування землею КСП ім. Шевченка Софіївського району, що виданий 11.10.1995 року під № 35, гарантує їй право на отримання земельної частки (паю), а відтак таке право виникло, як у матері позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_5 , в порядку ч. 1 ст. 549 ЦК Української РСР, так і у позивачки ОСОБА_1 , в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, яка передбачає, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У даній конкретній справі не має спору щодо конкретної земельної ділянки, яка має визначений кадастровий номер, та зареєстрована за Вакулівською сільською радою, інтереси якої необхідно було б захищати.

Відповідно до ч.5 ст. 10 ЗУ Про колективне сільськогосподарське підприємство, в редакції від 14.02.1992, визначено, що при банкрутстві підприємства земля переводиться до земель запасу, який використовується у порядку, передбаченому Земельним кодексом України та законом України "Про селянське (фермерське) господарство" (2009-12). Переважне право на одержання земельної ділянки збанкрутілого підприємства мають його члени.

Таким чином, фактично мова йде про землі запасу, які сформовані за рахунок невитребуваний паїв, право на оформлення яких має власник паю - невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець, та реалізація такого права ніяким чином не порушує права держави чи територіальної громади, адже крім наведених норм, статтею 13 Конституції України, гарантовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Позивачка вважає, що доводи викладені у апеляційній скарзі Керівника Криворізької східної окружної прокуратури, в інтересах Держави, в особі Вакулівської сільської ради, не знаходять свого підтвердження, доводи викладені у такій апеляційній скарзі не свідчать про наявність підстав про необхідність скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора Криворізької східноїокружної прокуратури БровкоН.М.,яка підтрималадоводи апеляційноїскарги тапросила їїзадовольнити,представника позивачки ОСОБА_1 адвоката КухарчукА.Ю.,яка заперечувалапроти доводівапеляційної скаргита просилазалишити їїбез задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що баба позивачки, ОСОБА_3 , працювала та була членом колгоспу ім.Шевченка Софіївського району Дніпропетровської області, з 1930 року до виходу на пенсію за віком, у 1961 році.

Колгосп ім. Шевченка 04 березня 1995 року був реорганізований в КСП ім. Шевченка згідно архівного витягу з протокола № 1 звітно - виборних зборів уповноважених колгоспників колгоспу ім. Шевченка і її баба, як колгоспний пенсіонер, стала членом КСП ім. Шевченка.

Державний акт на право постійного користування землею КСП ім. Шевченка Софіївського району виданий 11.10.1995 року.

Розмір земельного паю, згідно довідки Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області складає 10,0 га в умовних кадастрових гектарах і вартість його становить 148395,73 грн.

Після смерті баби, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Софіївського районного управління юстиції в Дніпропетровській області, відкрилася спадщина вклади в «Ощадбанку», будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 та право на земельну частку пай площею 10,00 га, в умовних кадастрових гектарах, вартістю 148395,73 грн. грн. по колишньому КСП ім. Шевченка.

ОСОБА_1 , згідно ст.1261 ЦК України, є спадкоємицею першої черги за законом майна померлої ОСОБА_3 .

Крім позивачки, спадкоємцем першої черги майна померлої є ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 , прийняла спадщину померлої і має право отримати, після смерті ОСОБА_3 , в порядку спадкування, право на земельну частку (пай), площею 10,0 га, в умовних кадастрових гектарах, вартістю 148395,73 грн. розташовану на території колишнього КСП ім.Шевченка, яке належало померлій.

ОСОБА_3 внесено до списків до Державного акта на право колективної власності на землю КСП ім. Шевченка під № 35.

Про те, що позивачка має право на отримання земельної частки (паю) померлої вона дізналася в травні 2021 року і звернулася до нотаріуса Софіївської державної нотаріальної контори із заявою про отримання, в порядку спадкування, права на земельну частку (пай) померлої баби, але їй відмовили по тій причині, що неможливо встановити об`єм спадкового майна та рекомендували звернутися до суду.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції керувався статями 16, 328, 1216-1218, 1265 ЦК України та виходив з того, що, виходчи із наведених вище осбтавин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

В оцінці законності та обґрунтованості висновків суду першої інстанції колегія суддів в першу чергу звертає увагу на те, що апеляційна скарга в цій справі подана Криворізькою східноюокружною прокуратурою,яка дієв інтересахдержави,в особіВакулівської сільськоїради Криворізькогорайону Дніпропетровськоїобласті, тобто особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 4 частини третьої статті 376 ЦПК України).

Законодавець визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі в справі, проте ухвалене судом рішення певним чином впливає на їхні права та обов`язки, завдає шкоди, що може виражатися у несприятливих для них наслідках.

Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати,чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов`язки заявника, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що ухвалене судом першої інстанції рішення не впливає на права та обов`язки заявника - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18, провадження № 14-36цс19).

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України визначено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

З метою, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставою для звернення прокурора до суду.

Указаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19).

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» закріплено що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу відповідно до положення частини четвертої статті 56 ЦПК України.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19), від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21).

У постанові Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі № 260/1815/21 (провадження № К/9901/48346/21) указано про те, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

«Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

В силу положень пункту 3 частини шостої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, зокрема, ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі і у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи.

У справі, яка переглядається, прокурор посилався у поданій ним апеляційній скарзі на те, що компетентний орган самоусунувся від захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

Так, Криворізькою східною окружною прокуратурою Дніпропетровської області повідомлено Вакулівську сільськураду Криворізькогорайону Дніпропетровськоїобласті про ухвалене Софіївським районним судом Дніпропетровської області рішення, яке зачіпає права та інтереси держави.

Листом від 07 серпня 2024 року № 813-02/16/24 Вакулівська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області повідомила прокурора, що заходи щодо апеляційного оскарження рішення Софіївськогорайонного судуДніпропетровської областівід 12липня 2023року у справі №193/718/22 не вживалися, оскільки Вакулівська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області не була залучена стороною у справі.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що станом на час подання апеляційної скарги прокурором, уповноваженим органом не вжито заходів щодо оскарження рішення суду і зайнято пасивну позицію, незважаючи на повідомлені прокуратурою порушення інтересів держави, що свідчить про бездіяльність Вишнівської селищної ради Вакулівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області та наявність виключних підстав для представництва інтересів держави органами прокуратури, зокрема й шляхом звернення до суду із апеляційною скаргою.

Доводи позивачки ОСОБА_1 , викладені у відзиві на апеляційну скаргу, про те, що Вакулівська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області не є особою, права якої порушено оскаржуваним рішення суду, а тому Криворізька східна окружна прокуратура Дніпропетровської області не набула право на оскарження рішення суду першої інстанції в інтеерсах цієї особи, колегією суддів не приймаються з наступних підстав.

Так, предметом данного спору є визнання за позивачкою права власності у порядку спадкування права на земельну частку (пай), яке було наявне у спадкодавиці ОСОБА_6 у колективній власності на землю КСП ім. Шевченка.

Законом України «Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», постановами Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1995 року № 801 та від 04 лютого 2004 року № 122, спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства сільського господарства и продовольства України та Академії аграрних наук від 04 жовтня 1996 року № 47/172/48, Рекомендаціями по складанню проектів роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій, затвердженими 15 травня 1992 року Державним комітетом України по земельних ресурсах, Міністерством сільського господарства і продовольства України, Міністерством у справах роздержавлення власності і демонополізації виробництва України встановлено, що з числа земель, які підлягають роздержавленню та приватизації створюється резервний фонд.

Резервний фонд використовується у тому числі, для надання земельних ділянок особам, які незаконно були позбавлені права на земельну ділянку, до яких відносяться також громадяни спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі(на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Крім того, статтею 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі(на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» також передбачається можливість наявності нерозподіленої земельної ділянки та невитребуваної земельної ділянки.

Зокрема, нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв`язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов`язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю.

У разі якщо до 01 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Зазначені норми передбачають право осіб, яким належить право на земельну частку (пай), та їх спадкоємцям отримати земельні ділянки в натурі до 01 січня 2025 року; виділення таких земельних ділянок здійснюється сільськими, селищними або міськими радами.

Відтак саме сільська рада повинна здійснити заходи щодо відновлення права позивача.

Зазначені висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21).

Оскільки, позивачка ОСОБА_1 ставить перед судом питання про визнання за нею, в порядку спадкування, право на земельну частку (пай), площею 10,00 га в умовних кадастрових гектарах, вартістю 148395,73 грн, розташовану на території колишнього КСП ім. Шевченка, що належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , саме Вакулівська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області, у випадку підтвердження позивачкою у встановленому законом порядку права на земельну частку (пай), повинна здійснити заходи щодо відновлення права позивачки, а тому є особою, парва якою порушено оскаржуваним судомим рішення та має бути залучена до участі у справі у якості належного відповідача.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу його стороною.

Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість, саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.

Тобто, відповідач це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача.

Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

При цьому, неналежний відповідач це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі належному відповідачеві.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 344/16101/17.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.

Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16-ц.

Відповідно до частин другої та третьої статті 51 ЦПК України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Таким чином, належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Неналежний відповідач це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі належному відповідачеві.

Позивачка у цій справі клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи, як співвідповідача, не заявляла.

За змістом норм цивільного процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі.

При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.

У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.

Частиною четвертою статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц зроблено правовий висновок, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» судам роз`яснено, що суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права.

Зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судом першої інстанції обставини справи засвідчують, що спір виник з приводу права на земельну частку (пай), площею 10,00 га в умовних кадастрових гектарах, вартістю 148395,73 грн, розташованої на території колишнього КСП ім. Шевченка, тобто на території Вакулівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, а тому саме ця особа має бути залучена доу часті у справі у якості належного відповідача (співвідповідача).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України.

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про необхідність відмови в позові з підстав його пред`явлення до неналежного відповідача, у зв`язку з чим рішення судуслід скасувати на підставі п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, оскільки воно безпосередньо стосується прав та інтересів Вакулівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, яка не була залучена до участі у справі, що не позбавляє позивачку права на звернення до суду за захистом порушених прав з визначенням належного суб`єктного складу учасників процссу.

При цьому, колегія суддів зауважує, що суд апеляційної інстанції не здійснює розгляд по суті позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання в порядку спадкування права на земельну частку (пай) та не перевіряє доводи апеляційної скарги в цій частині, з вищенаведених підстав.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому колегія суддів стягує з позивачки ОСОБА_1 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судові витрати, понесені на сплату судового збору за поданя апеляційної скарги, у розмірі 1780,74 грн.

Керуючись ст.ст. 367, ч. 1 ст. 369, ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Криворізької східної окружної прокуратури, яка діє в інтересах Держави, в особі Вакулівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, - задовольнити.

Рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 12 липня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання в порядку спадкування права на земельну частку (пай) - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судові витрати у розмірі 1780 (одна тисяча сімсот вісімдесят) гривень 74(сімдесят чотири) копійки.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повне судове рішення складено 21 січня 2025 року.

Головуючий:

Судді: