Постанова

від 16.01.2025 по справі 302/336/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 302/336/23

П О С Т А Н О В А

Іменем України

16 січня 2025 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Кожух О.А., Джуги С.Д.

з участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 11 липня 2023 року, ухвалене головуючою суддею Сидоренко Ю.В., в справі за позовом ОСОБА_1 до Міжгірської централізованої бібліотечної системи, Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради про зобов`язання вчинити певні дії

встановив:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Міжгірської централізованої бібліотечної системи, Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради про зобов`язання виплатити грошову допомогу на оздоровлення та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Позовні вимоги мотивувала тим, що вона працювала у відповідача на посаді бібліотекаря відділу обслуговування Міжгірської Центральної районної бібліотеки з 04 травня 2012 року за основним місцем роботи та на умовах постійного трудового договору з оплатою праці згідно штатного розпису та тарифікації, згідно наказу про прийняття на роботу за №16-к від 04 травня 2012.

Наказом №11-к від 15.11.2022 її звільнено з посади бібліотекаря відділу обслуговування центральної бібліотеки Міжгірської ЦБС у зв`язку зі скороченням штату, за п.1 ст.40 КЗпП України. З наказом про звільнення з роботи її ознайомлено та видано на руки його копію 15.11.2022. Вказаний наказ про звільнення, ОСОБА_1 оскаржений в судовому порядку.

Нарахування та виплата заробітної плати працівникам центральної бібліотеки Міжгірської ЦБС та інше фінансування бібліотечної системи, згідно Положення про Міжгірську центральну бібліотечну систему, затвердженого рішенням Міжгірської селищної ради 21.01.2021 №715, здійснюється відповідачем Відділом освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконкому Міжгірської селищної ради.

Позивачка вказує, що при проведенні розрахунку при звільненні співвідповідачем було виплачено належні їй до виплати суми не у повному обсязі. Зокрема, не виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки за 2022 рік, у розмірі її посадового окладу. У щорічній відпустці перебувала у квітні 2022 року і виплату допомоги на оздоровлення їй не було виплачено.

02.02.2023 вона звернулася до відповідача і співвідповідача з письмовою заявою, у якій просила виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022 рік у розмірі місячного посадового окладу. Окремою письмовою заявою від 06.02.2023 просила відповідача видати їй на руки копію наказу про надання чергової відпустки у квітні 2022 року. Станом на момент пред`явлення позову на обидві заяви відповіді не тримала і матеріальну допомогу їй не виплачено.

У зв`язку з вищенаведеним, ОСОБА_1 просила суд зобов`язати співвідповідача Відділ освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради нарахувати та виплатити їй грошову допомогу для оздоровлення за 2022 рік у розмірі посадового окладу, обрахованому у встановленому порядку та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 15.11.2022 по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, а також стягнути понесені витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 6000,00 грн.

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 11 липня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду внаслідок порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідності висновків суду обставинам справи. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Вказує, що судом першої інстанції не врахованого того, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується у розмірі одного посадового окладу один раз на рік у разі оформлення основної щорічної відпустки. Так як вона перебувала у безперервній щорічній відпустці тривалістю 24 календарні дні і їй не було виплачено матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні цієї відпустки, а тому таке право збереглося при проведені розрахунку при її звільненні.

Порядок виплати допомоги на оздоровлення під час щорічної відпустки працівникам держаних і комунальних бібліотек регулюється Постановою КМУ від 30.09.2009 №1062 «Про доповнення постанови КМУ від 22.01.2005 №84 «Про затвердження порядку виплати доплати за вислугу років працівникам державних і комунальних бібліотек», яким установлено, що працівникам державних і комунальних бібліотек, зазначеним у переліку посад, який затверджений цією постановою виплачується допомога на оздоровлення під час щорічної відпустки у розмірі посадового окладу (ставка заробітної плати).

Міжгірська ЦБС подала відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Зокрема, ОСОБА_1 посилається на те, що відповідно до наказу № 11-к від 15.11.2022 звільнена з посади бібліотекаря відділу обслуговування центральної бібліотеки Міжгірської ЦБС, у зв`язку із скороченням штату (п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України). Але ж, матеріальна допомога на оздоровлення працівнику не є обов`язковою та виплачується в межах фонду оплати праці, затвердженого в кошторисах та згідно кошторису за 2022 рік, затвердженого начальником відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради, виплати на соціальне забезпечення відсутні.

Крім того, при написанні заяви ОСОБА_1 про надання щорічної відпустки від 01.04.2022, нею не було зазначено про бажання нарахувати їй виплату на оздоровлення та не було видано наказ про такі нарахування. При цьому, надання матеріальної допомоги на оздоровлення може здійснюватися за рішенням керівника лише в разі, коли такі кошти були закладені до фонду оплати праці під час формування кошторису на відповідний бюджетний рік.

При звільненні працівника роботодавцем виплачується компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога у розмірі середньомісячного заробітку (ч.1 ст.47 КЗпП), виплата грошової допомоги на оздоровлення не здійснюється. Також зазначає, що у період з 01.01.2022 року по 15.11.2022 року жодних звернень ОСОБА_1 до відповідача з приводу виплат матеріальної допомоги на оздоровлення не було. Вважає, що відповідач діяв в межах чинного законодавства, а тому вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку немає.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що така підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно приписів ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 04 травня 2012 року працювала в Міжгірській центральній районній бібліотеці відділу культури Міжгірської районної державної адміністрації, на посаді бібліотекаря відділу обслуговування Міжгірської центральної районної бібліотеки, що вбачається з наказу №16-к про прийняття на роботу від 04.05.2012 року (а.с.13).

01.04.2022 ОСОБА_1 подано на ім`я директора Міжгірської ЦБС заяву про надання їй чергової відпустки, з 01.04.2022 по 24.04.2022 (а.с.51).

Наказом Міжгірської централізованої бібліотечної системи від 01 квітня 2022 року за № 6-в надано ОСОБА_1 , бібліотекарю відділу обслуговування, щорічну відпустку тривалістю 24 календарні дні, з 01 квітня 2022 року по 24 квітня 2022 року, на підставі заяви ОСОБА_1 від 01.04.2022 (а.с.35).

Як вбачається з наказу Міжгірської централізованої бібліотечної системи за № 11-к від 15.11.2022, ОСОБА_1 звільнено з посади бібліотекаря відділу обслуговування центральної бібліотеки Міжгірської ЦБС у зв`язку зі скороченням штату, відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України. Бухгалтерії відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради наказано провести з ОСОБА_1 повний розрахунок, згідно чинного законодавства, а саме: виплатити компенсацію вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку, згідно чинного законодавства (а.с.12).

Даний наказ про звільнення від 15.11.2022 року № 11-к оскаржено ОСОБА_1 в судовому порядку.

02.02.2023 ОСОБА_1 на адресу відповідача Міжгірської централізованої бібліотечної системи подано заяву, в якій просила виплатити їй матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022 рік (а.с.14).

Дирекцією Міжгірської ЦБС від 09.03.2023 за вих.№7 позивачу ОСОБА_1 надано відповідь на її заяву від 02.02.2023 та ОСОБА_1 роз`яснено, що матеріальна допомога на оздоровлення надається разом із щорічною основною відпусткою, згідно чинного законодавства. У заяві ОСОБА_1 від 01.04.2022 не було прохання про надання матеріальної допомоги (а.с.36).

Як стверджує позивачка ОСОБА_1 , при проведенні розрахунку при звільненні співвідповідачем їй було виплачено не у повному обсязі всі належні до виплати суми, а саме, не виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення при наданні їй щорічної відпустки за 2022 рік у розмірі її посадового окладу.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову вважав, що ОСОБА_1 при звільненні було виплачено компенсацію за невикористану щорічну відпустку, а тому стягнення на користь позивача допомоги на оздоровлення за 2022 рік не підлягає задоволенню. Стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є похідною вимогою, а тому також задоволенню не підлягає.

Однак з таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд не погоджується з огляду на наступне.

При зверненні до суду із позовом ОСОБА_1 покликалася на те, що при проведенні розрахунку при звільненні співвідповідачем їй було не у повному обсязі виплачено усі належні до виплати суми, а саме, допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки за 2022 рік у розмірі її посадового окладу, а звідси має місце здійснення неповного розрахунку при звільненні.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 30 Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу», на працівників бібліотек, незалежно від форм власності та статусу бібліотеки, поширюються гарантії, встановлені законодавством про працю, соціальне страхування, пенсійне забезпечення. Працівники бібліотек мають право на допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі посадового окладу, а також матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та доплату за вислугу років у розмірах та порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ від 30 вересня 2009 року N 1062 «Про доповнення постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 2005 р. N 84» доповнено постанову Кабінету Міністрів України від 22 січня 2005 р. N 84 ( 84-2005-п ) "Про затвердження Порядку виплати доплати за вислугу років працівникам державних і комунальних бібліотек" пунктом 3 такого змісту:

"3. Установити, що працівникам державних і комунальних бібліотек, зазначеним у переліку посад, який затверджений цією постановою, виплачується:

допомога на оздоровлення під час щорічної відпустки у розмірі посадового окладу (ставка заробітної плати);

матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за рішенням керівника бібліотеки у розмірі до одного посадового окладу (ставка заробітної плати) на рік.

Керівнику бібліотеки допомога для вирішення соціально-побутових питань надається за погодженням із засновником бібліотеки".

Таким чином, з аналізу наведених вимог закону та постанови КМУ передбачено право на виплату працівникам державних і комунальних бібліотек допомоги на оздоровлення, гарантованих державою.

Відповідно до пункту 5.2.6. Положення про бібліотеку загальноосвітнього навчального закладу, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 14.05.1999 року № 139 ( в редакції наказу Міносвіти України від 04.08.1999 року №277) бібліотечні працівники цих навчальних закладів мають право на щорічну відпустку тривалістю 24 календарних дні за відпрацьований рік та додаткову відпустку до 7 календарних днів за колективним договором.

Бібліотечним працівникам позашкільних, професійно-технічних, вищих навчальних закладів усіх рівнів акредитації, методичних установ щорічна відпустка надається у відповідності до статті 6 Закону України «Про відпустки» тривалістю 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік.

Зазначеним Законом встановлена можливість надання таким працівникам відпустки за ненормований робочий день (ст.8 Закону України «Про відпустки»). Її тривалість встановлюється колективним договором і не може перевищувати 7 календарних днів. При встановленні тривалості відпустки за ненормований робочий день враховується час зайнятості працівника в таких умовах.

Додатком №1 до Галузевої угоди між Міністерством освіти і науки України та ЦК профспілки працівників освіти і науки України на 2011-2015 роки визначено перелік посад працівників з ненормованим робочим днем, яким може надаватися додаткова відпустка. До цього переліку включено і посаду бібліотекаря. Загальна тривалість щорічної відпустки бібліотечних працівників не може перевищувати 31 календарного дня (24 календарних дні основної відпустки і 7 днів додаткової).

Тривалість щорічної відпустки директора бібліотеки та наукових працівників бібліотеки вищого навчального закладу III-IV рівнів акредитації становить 24 календарних дні, а додаткової за ненормований робочий день до 7 календарних днів відповідно до Закону України «Про відпустки».

ОСОБА_1 щорічну відпустку за період роботи з 04.05.2021 року по 03.05.2022 року, тривалістю 24 календарних дні, згідно наказу № 6-в від 01.04.2022 року використано у повному обсязі.

При звільненні, ОСОБА_1 виплачено компенсацію за невикористані дні відпустки за період з 03 травня 2022 по 15 листопада 2022 року, згідно наказу №11-к від 15.11.2022.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що при наданні щорічної відпустки, наказ Міжгірською ЦБС про виплату бібліотекарю ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 рік, не видавався.

Водночас в листі Міністерства освіти і науки України та ЦК профспілки працівників освіти і науки України від 11.06.2001 за N 1/9-223, N 02-8/267 Про виплату допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки роз`яснено, що «Відповідно до пункту 4 зазначеної вище постанови ( постанова КМ України від 31 січня 2001 р. № 78 Деякі питання реалізації окремих положень частини першої статті 57 та частини четвертої статті 61 Закону України Про освіту) допомога на оздоровлення при наданні у 2001 році щорічної відпустки виплачується працівникам, які обіймають посади педагогічних або науково-педагогічних працівників (за основною посадою), у розмірі 40 відсотків їх місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) незалежно від тижневого (річного) навчального навантаження або обсягу роботи, що виконується. При цьому виплата допомоги провадиться цим працівникам тільки за місцем основної роботи при наданні чергових відпусток згідно з графіком їх надання. У випадках виплати компенсації за невикористану відпустку допомога на оздоровлення не виплачується. Оскільки допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки педагогічним і науково-педагогічним працівникам відповідно до статті 57 Закону України "Про освіту" гарантовано державою, надання працівником заяви на її виплату не обов`язкове».

Аналогічною статті 57 Закону України Про освіту є норма частини шостої статті 30 Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу», в якій зазначено, що працівники бібліотек мають право на допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі посадового окладу, а також матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та доплату за вислугу років у розмірах та порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи зазначене та з урахуванням аналогії закону (частина 9 статті 10 ЦПК України), апеляційний суд висновує про те, що позаяк допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі посадового окладу працівникам бібліотек відповідно до частини шостої статті 30 Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» гарантовано державою, то в даному випадку надання працівником заяви на виплату такої при наданні щорічної відпустки не є обов`язкове. За цієї обставини твердження суду першої інстанції стосовно того, що ОСОБА_1 повинна була подати заяву для отримання допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки за період з 04.05.2021 р. по 03.05.2022 р. у розмірі посадового окладу та видання відповідного окремого наказу про це слід визнати неналежним.

Позаяк доведеною є та обставина, що ОСОБА_1 на підставі частини шостої статті 30 Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» мала право на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні їй щорічної відпустки, а тому висновок суду першої інстанції, що ОСОБА_1 при звільненні була сплачена компенсація за невикористану частину щорічної відпустки, то за цієї обставини виплата матеріальної допомоги на оздоровлення не здійснюється, є помилковим бо така компенсація була виплачена за період з 03.05.2022 р. по 15.11.2022 р., тобто за новий період після того як 28.10.2022 року була допущена до роботи у зв`язку із скасуванням судом наказу № 21-в від 09.05.2022 року про надання ОСОБА_1 відпустки без збереження заробітної плати.

Відтак, на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню матеріальна допомога на оздоровлення, яка не була надана Міжгірською центральною бібліотечною системою під час надання основної щорічної відпустки з 01.04.2022 по 30.04.2022 року в розмірі одного посадового окладу.

Виходячи із загальних положень частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Як передбачено статтею 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, частина 1 цієї статті.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановленийчастиною першоюцієї статті, частина 2 цієї статті.

У ході апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що Міжгірська ЦБС не здійснила під час звільнення ОСОБА_1 виплату належної їй суми матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2021/2022 роки. Відтак, дана обставина доводить факт того, що між сторонами наявний спір з виплати роботодавцем належних звільненому працівникові сум, зокрема допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі посадового окладу.

Позаяк заявлений ОСОБА_1 спір щодо виплати матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки, вирішено апеляційним судом на її користь, то звідси наявні підстави для застосування наслідків частини другої статті 117 КЗпП України, а саме, установа повинна виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

А звідси, колегія суддів дійшла висновку про необхідність стягнення з відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради на користь ОСОБА_1 у зв`язку з відповідальністю за затримку розрахунку при звільненні, середній заробіток за весь час затримки повного розрахунку при звільненні з роботи із 15 листопада 2022 року по 14 травня 2023 року.

Відтак, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Наведеного суд першої інстанції не врахував, та помилково дійшов висновку про відмову в задоволенні заявленої майнової вимоги. Відтак, такі висновки суду першої інстанції є такими, що не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства та досліджених обставинах, разом з зібраними у справі доказами та доводами учасників справи.

Зважуючи на встановлене у контексті вимоги пунктів 1 - 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, колегія суддів належним чином дослідивши усі надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшла обґрунтованого висновку про те, що право позивача у спірних правовідносинах є порушеним, тому така позовна вимога підлягає задоволенню за вищенаведених доводів, та у зв`язку із цим доводи апеляційної скарги також є підставними.

Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, тому воно підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно пункту 2 частини 2 статті 141 ЦПК України, у разі задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.

За подання позовної заяви стосовно стягнення середнього заробітку за весь час затримки повного розрахунку, позивач судовий збір у сумі 1 073,60 грн в суді першої інстанції не сплачувала, хоч повинна була такий сплатити.

При поданні апеляційної скарги на рішення, ОСОБА_1 сплатила судовий збір у сумі 1610,40 (1 073,60 х 150%) гр., позаяк вимога про стягнення середнього заробітку за весь час затримки повного розрахунку не являється складовою частиною заробітної плати та позивач не звільняється від сплати судового збору за такою вимогою.

Оскільки апеляційний суд задовольнив заявлені вимоги то відтак, з відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради на користь держави слід стягнути суму 1 073,60 грн судового збору за подання позову до суду першої інстанції та на користь ОСОБА_1 суму 1610,40 грн за подання апеляційної скарги.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу.

Згідно з ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У відповідності до ст.141 ЦПК України , інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем ОСОБА_1 остання надала: Договір про надання правничої допомоги адвокатом Кривка П.П. від 15.02.2023, який підписаний сторонами; квитанцію про оплату за договором про надання правничої допомоги адвокатом від 15.02.2023; акт приймання-передачі наданих послуг від 15.02.2023 на суму 6000,00 грн (а.с. 10-11).

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та значимості таких дій у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що компенсації підлягає тільки сума в розмірі 3000,00 грн, яка пов`язана з підготовкою процесуальних документів у справі, а в іншій частині розміру вимог слід відмовити як таких, що не знайшли свого ствердження.

Приймаючи до уваги викладене та керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задовольнити.

Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 11 липня 2023 року скасувати та постановити у справі нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік у розмірі посадового окладу та нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з роботи із 15 листопада 2022 року по 14 травня 2023 року.

Стягнути з Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради, код ЄДРПОУ: 44070606, юридична адреса: 90000, смт. Міжгір`я, вул. Шевченка, 86, Хустський район, Закарпатська область на користь держави Україна судові витрати у розмірі 1 073,60 гривні судового збору за подання позову та на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , Зкарпатська область смт. Міжгіря, Хустський район суму судові витрати у розмірі 1 610,40 гривень судового збору за подання апеляційної скарги та 3 000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 січня 2025 року.

Суддя-доповідач:

Судді: