Постанова

від 23.01.2025 по справі 468/1613/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

23.01.25

22-ц/812/188/25

Справа №468/1613/24

Провадження № 22-ц/812/188/25

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

14 січня 2025 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання - Колосової О.М.,

за участі представника позивача - Новака А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції

апеляційну скаргу

ОСОБА_1 ,

подану адвокатом Новаком Артуром Михайловичем

на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 08 листопада 2024року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Муруговим В.В., повний текст складено того ж дня, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Лібра Агро», про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (далі - ПрАТ «СК «Євроінс Україна»), ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Лібра Агро» (далі ТОВ «Лібра-Агро»), про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказував, що 25 вересня 2023 року по вул. Баштанській, 51 в с. Мар`ївка Баштанського району Миколаївської області з вини відповідача ОСОБА_2 , який керував вантажним автомобілем MAN TG 18.400, номерний знак НОМЕР_1 з причепом Krone CD, номерний знак НОМЕР_2 , сталась дорожньо-транспортна пригода за участі належного позивачу автомобіля Volkswagen CC, номерний знак НОМЕР_3 , внаслідок чого автомобіль позивача отримав механічні пошкодження.

Вищевказані обставини встановлені постановою Баштанського районного суду Миколаївської області від 09 жовтня 2023 року по справі 487/2141/23.

Відповідно до висновку експерта від 28 грудня 2023 року вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача становить 167994,01 грн, вартість матеріального збитку 89757,45 грн.

20 грудня 2023 року відповідач ПрАТ «СК «Євроінс Україна» сплатив позивачу страхове відшкодування в меншому розмірі - 59390,45 грн., без узгодження суми страхової виплати.

Зазначає, що 09 січня 2024 року ним було направлено досудову претензію з додатками з проханням провести страхове відшкодування та здійснити відшкодування матеріального збитку, внаслідок пошкодження в ДТП належного ОСОБА_1 автомобіля Volkswagen СС, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , та сплатити різницю між виплаченою сумою страхового відшкодування та вартістю матеріального збитку, встановленою відповідно до висновку експерта транспортно-товарознавчого дослідження № Д10/12/23 у розмірі 30367,00грн., а також компенсувати витрати на проведення експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню матеріального збитку зі складанням висновку № Д10/12/23 від 28 грудня 2023 року в розмірі 6500,00 грн.

Згідно відповіді на досудову претензію від 22.01.2024року № 77-юр, ПрАТ «СК «Євроінс Україна» зазначило, що останні виконали свої зобов`язання відповідно до вимог Закону в повному обсязі, а правові підстави для доплати страхового відшкодування відсутні.

Щодо відповідача ОСОБА_2 вказував, що останній своїми протиправними діями спричинив матеріальну та моральну шкоду позивачеві ОСОБА_1 .

Згідно Висновку експерта транспортно-товарознавчого дослідження № Д10/12/23 по визначенню вартості матеріального збитку від 28 грудня 2023 року, було визначено вартість відновлювального ремонту та вартість матеріального збитку.

Якщо від вартості відновлювального ремонту, що складає 167994,01 грн., відняти вартість матеріального збитку, що складає 89757,45 грн. отримаємо різницю між вартістю відновлювального ремонту автомобіля та вартістю матеріального збитку, що складає 78236,56грн.

Тобто, різниця між вартістю відновлювального ремонту автомобіля та вартістю матеріального збитку, яку повинен відшкодувати потерпілому винуватець ДТП, складає 78236,56 грн. яку позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 на свою користь.

Також внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 25 вересня 2023 року, відповідачем ОСОБА_2 позивачеві ОСОБА_1 не було виплачено франшизу, розмір якої визначено умовами полісу - 3200,00 гривень.

Також, враховуючи моральні страждання перенесені позивачем ОСОБА_1 , що мали вираження у порушенні звичайного устрою життя, прикладення додаткових зусиль для відновлення транспортного засобу належного йому на праві власності, враховуючи принцип виваженості, розумності та справедливості, позивач вважає достатнім стягнення моральної шкоди з відповідача ОСОБА_2 , яку ОСОБА_1 оцінює в розмірі 10 000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив стягнути з відповідача ПрАТ «СК «Євроінс Україна» 30367 грн в якості різниці між визначеним експертом матеріальним збитком та сплаченою відповідачем сумою страхового відшкодування, стягнути з відповідача ОСОБА_2 різницю між вартістю відновлювального ремонту автомобіля та вартістю заподіяного матеріального збитку в сумі 78236,56 грн., 3200 грн невиплаченої страховиком франшизи та 10000 грн моральної шкоди. Вирішити питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 08 листопада 2024року позов ОСОБА_1 до ПАТ «СК «Євроінс Україна», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8200 грн. в рахунок відшкодування майнової та моральної шкоди.

В частині задоволення позову ОСОБА_1 до ПАТ «СК «Євроінс Україна» про відшкодування шкоди - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 85 грн 26 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору пропорційно задоволеній частині позовних вимог.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 840 грн. в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеній частині позовних вимог.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції вказав, що наданий позивачем висновок експерта від 28 грудня 2023 року є недопустимим доказом, який суд не має права брати до уваги.

Інших доказів, які б вказували на те, що сплачена страховиком сума страхового відшкодування менша від дійсної вартості заподіяного матеріального збитку, а також від вартості відновлювального ремонту автомобіля позивача, сторона позивача не надала.

У зв`язку з цим в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» 30367 грн. в якості різниці між визначеним експертом матеріальним збитком та сплаченою відповідачем сумою страхового відшкодування та в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 різниці між вартістю відновлювального ремонту автомобіля та вартістю заподіяного матеріального збитку в сумі 78236,56 грн. відмовлено.

Разом з тим, відповідач ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» при виплаті позивачу страхового відшкодування не включив до неї суму франшизи в розмірі 3200 грн, тому, оскільки така сума франшизи входить до розміру оціненої шкоди, вказана сума підлягає стягненню на користь позивача з відповідача ОСОБА_2 , з вини якого була завдана шкода позивачу.

Вирішуючи вимоги позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на його користь моральної шкоди, завданої пошкодженням належного йому транспортного засобу, суд виходить з того, що надані відповідні докази того, що належний потерпілому транспортний засіб в результаті ДТП отримав механічні пошкодження, що зумовило необхідність його ремонту та неможливість у зв`язку з цим використання його за призначенням в повній мірі до ремонту, тому цілком очевидно, що пошкодженням належного потерпілому транспортного засобу, йому була заподіяна моральна шкода, право на відшкодування якої передбачене ст.23 ЦК України.

З врахуванням вказаних обставин та з врахуванням передбачених ст. 23 ЦК України вимог розумності і справедливості суд вважає, що пошкодженням належного позивачу транспортного засобу останньому була заподіяна моральна шкода, яку суд оцінює в 5000грн.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про можливість часткового задоволення позову до відповідача ОСОБА_2 на загальну суму 8200 грн. В задоволенні позовних вимог до відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» відмовлено повністю у зв`язку з їх недоведеністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , діючи через адвоката Новака А.М., вказував, що при ухвалені оскаржуваного рішення судом порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, неповно з`ясовано усі обставини справи, що мають значення для справи, а тому просив про його скасування в оскаржуваній частині та ухвалення в цій частині нового судового рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В іншій частині рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Так, вказував, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог судом першої інстанції визнано висновок експерта транспортно-товарознавчого дослідження № Д10/12/23 по визначенню вартості матеріального збитку від 28 грудня 2023року неналежним та недопустимим доказом у справі.

Підставою для визнання висновку неналежним та недопустимим доказом судом першої інстанції зазначено те, що Висновок експерта № Д10/12/23 будь-якої інформації про те, що експерт попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, не містить, що суперечить приписам ч. 3, 7 ст. 102 ЦПК України.

Зазначає, що оскільки вимога позивача ОСОБА_1 , що містилась в позовній заяві, стосувалася стягненню матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 25 вересня 2023 року, то саме вказаний висновок експерта транспортно-товарознавчого дослідження № Д10/12/23 по визначенню вартості матеріального збитку від 28 грудня 2023 року мав безпосереднє відношення до кола обставин, які мали бути встановлені судом під час розгляду цивільної справи № 468/1613/25, а відтак вищезазначений висновок не міг бути визнаний судом першої інстанції неналежним доказом.

На його думку, визнання судом першої інстанції вказаного висновку експерта транспортно-товарознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку від 28 грудня 2023 року, недопустимим доказом у широкому сенсі, тобто через відсутність у такому висновку посилання відповідно до положень частини 3, 7 статті 102 ЦПК України на те, що висновок не містить відомостей про те, що експерт попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, є надмірним формалізмом.

При цьому, у суду першої інстанції не виникло сумнівів щодо правильності наданого позивачем висновку експерта № Д10/12/23, а мали місце зауваження лише щодо його оформлення.

Також звертає увагу, що при виявленні судом першої інстанції невідповідності висновку експерта № Д10/12/23 приписам частин 3, 7 статті 102 ЦПК України, останнім не було здійснено виклик експерта ОСОБА_4 , як і не було призначено повторної експертизи.

Більше того, суд позбавив можливості сторону позивача скористатись правом викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку, передбаченим ч. 5 ст. 102 ЦПК України. А експерт був позбавлений можливості взяти участь у судовому засідання в режимі відеоконференції для роз`яснення наданого ним висновку і наданні відповідей на запитання суду та інших учасників справи, зокрема, і про обізнаність останнього про кримінальну відповідальність, що передбачена ст. 384, 385 КПК України.

Також наявність моральної шкоди позивач обґрунтовує необхідністю витрачати свої кошти і час на звернення за правничою допомогою, проведення експертизи, і в подальшому необхідністю відстоювати свої права в судах.

З огляду на вказане вище та враховуючи моральні страждання перенесені позивачем ОСОБА_1 , що мали вираження у порушенні звичайного устрою життя, прикладення додаткових зусиль для відновлення транспортного засобу належного йому на праві власності, враховуючи принцип виваженості, розумності та справедливості, позивач вважає достатнім стягнення моральної шкоди з відповідача ОСОБА_2 , яку ОСОБА_1 оцінює в розмірі 10000,00 грн.

Правом на подачу відзиву відповідачі та третя особа не скористалися.

Про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, про те позивач ОСОБА_1 , відповідачі ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна», ОСОБА_2 та третя особа ТОВ «Лібра-Агро» у судове засідання не з`явилися.

Від відповідача ОСОБА_2 та представника третьої особи ТОВ «Лібра-Агро» до суду надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Зважаючи на викладене та з врахуванням вимог частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Новак А.М. у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив про її задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідач ОСОБА_2 не скористалися своїм правом подачі апеляційної скарги в частині задоволення пред`явлених до нього вимог. Така його процесуальна поведінка свідчить про повну згоду з рішенням суду першої інстанції в цій частині.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 стаття 4 ЦПК України).

Згідно зі статтею 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України).

Згідно з вимогами частини 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 25 вересня 2023 року о 21 год. 55 хв. в с. Мар`ївка Баштанського району Миколаївської області по вул. Баштанська, 51, водій ОСОБА_2 під час руху заднім ходом вантажним автомобілем MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 , в парі з напівпричепом Krone, державний номерний знак НОМЕР_4 , не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкоди іншим учасникам руху, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, внаслідок чого здійснив наїзд на автомобіль Volkswagen CC, державний номерний знак НОМЕР_3 , що стояв позаду. Внаслідок ДТП автомобіль Volkswagen CC отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Вина у ДТП, що мало місце 25 вересня 2023 року, водія ОСОБА_2 у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого статті 124 КУпАП підтверджується постановою Баштанського районного суду Миколаївської області від 09 жовтня 2023 року (справа №468/2141/23) (а.с. 13).

Внаслідок зазначеного ДТП були пошкоджені наступні деталі транспортного засобу Volkswagen CC, державний номерний знак НОМЕР_3 : фара передня ліва -розбита, бампер передній - деформовано, пошкодження ЛФП, крило переднє ліве - деформація жорсткості, пошкоджено ЛФП, пильник переднього лівого колеса - зламаний, направляюча переднього бамперу ліва - зламана, кріплення переднього лівого крила - деформація жорсткості, капот - деформація жорсткості, пошкодження ЛФП, бризговик переднього лівого крила -деформовано, телевізор - зламаний, кріплення підсилювача лонжерона - деформація, кріплення фари нижнє ліве - зламане, що підтверджується звітом №30640 про оцінку вартості(розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 12 грудня 2023 року ( а.с.82-91).

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_5 власником автомобіля Volkswagen CC, державний номерний знак НОМЕР_3 є ОСОБА_1 (а.с.9).

За інформацією вказаною у протоколі про адміністративне правопорушення серія ААД №480838 від 25 вересня 2024 року власником автомобілем MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 , напівпричепа Krone, державний номерний знак НОМЕР_4 (матеріали цивільної справи не містять належних доказів щодо власника вказаного транспортного засобу) є ТОВ «Лібра Агро» (а.с.10).

Цивільно-правова відповідальність ТОВ Лібра Агро» на вантажний автомобілем MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 , напівпричіп Krone, державний номерний знак НОМЕР_4 , застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна», що підтверджується відомостями про поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів серія АР №006866990 та інформацією, яка вказана у протоколі про адміністративне правопорушення. За полісом франшиза складає - 3200 грн., ліміт на майнову шкоду 160000 грн, ліміт за шкоду життю та здоров`ю - 320000 грн. (а.с.12,104).

20 жовтня 2023 року представник позивача адвокат Новак А.М., направив до ПрАТ«Страхова компанія «Євроінс Україна» повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду з додатками ( а.с.14).

31 жовтня 2023 року представник позивача ОСОБА_5 звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» із заявою про виплату страхового відшкодування з додатками внаслідок пошкодження в дорожньо-транспортній пригоді належного ОСОБА_1 автомобіля Volkswagen СС, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 (а.с.16).

Відповідно дозвіту №30640про оцінкувартості(розміру)збитків,заподіяних пошкодженнямтранспортного засобувід 12грудня 2023року,складеного ТОВ«СЗУ Україна»,вартість(розмір)збитків,заподіяних пошкодженнямтранспортного засобу автомобіля Volkswagen CC, державний номерний знак НОМЕР_3 внаслідок його пошкодження, станом на дату оцінювання (включаючи ПДВ на запасні частини та матеріали фарбування), з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 72404 грн.54 коп.

За вирахуванням із вказаної суми визначеного відповідно до законодавства податку на додатку вартість - 9814 грн.09 коп. та розміру франшизи, передбаченої полісом - 3200 грн., сума страхового відшкодування визначена у розмірі 59390 грн.45 коп., які було ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» сплачено позивачеві 20 грудня 2023 року (а.с.18,42).

09 січня 2024 року позивачем до ПрАТ «СК «Євроінс Україна» було направлено досудову претензію з додатками з проханням провести страхове відшкодування та здійснити відшкодування матеріального збитку, внаслідок пошкодження в ДТП належного ОСОБА_1 автомобіля Volkswagen СС, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , та сплатити різницю між виплаченою сумою страхового відшкодування та вартістю матеріального збитку, встановленою відповідно до висновку експерта транспортно-товарознавчого дослідження № Д10/12/23 у розмірі 30367,00грн., а також компенсувати витрати на проведення експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню матеріального збитку зі складанням висновку № Д10/12/23 від 28 грудня 2023 року в розмірі 6500,00 грн.

Згідно відповіді ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на досудову претензію від 22 січня 2024 року № 77-юр, зазначило, що останні виконали свої зобов`язання відповідно до вимог Закону в повному обсязі, а правові підстави для доплати страхового відшкодування відсутні.

У матеріалах справи відсутні належні та достовірні докази перебування відповідача ОСОБА_2 у трудових відносинах з третьою особою ТОВ «Лібра Агро». Саме по собі посилання у протоколі про адміністративне правопорушення проте, що відповідач «шофер ТОВ « Лібра Агро» не підтверджує існування таких. У відзиві на позов відповідач ОСОБА_6 також не вказав на якій правовій підставі керував транспортним засобом. Із клопотанням про витребування відповідних доказів, у зв`язку з неможливістю його отримання, позивач до суду не звертався.

Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються нормами ЦК України, Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до частини 1 статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно статтею 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі -Закон України №1961-IV) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України №1961-IV визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України Закону України №1961-IV встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

При цьому, п. 12.1 статті 12 зазначеного вище Закону встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Верховний Суд у постанові від 7 лютого 2018 року у справі № 910/18319/16 зазначив, що за наявності підстав для страхового відшкодування судам необхідно вирішувати питання про розмір франшизи суми, яка не підлягає відшкодуванню. Така судова практика є усталеною і не змінювалася.

Згідно п. 34.2, 34.4 статті 34 Закону України №1961-IV протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

Відповідно до п. 35.1 статті 35 Закону України №1961-IV для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених ст.41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Статтею 36 Закону України №1961-IV встановлено, що страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою (п. 36.1 ст. 36).

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або статті 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов`язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення (п. 36.2 ст. 36).

Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування (п. 36.6 ст. 36).

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:1)втрати,яких особазазнала у зв`язкузі знищеннямабо пошкодженнямречі,а такожвитрати,які особазробила абомусить зробитидля відновленнясвого порушеногоправа (реальнізбитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідач ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» свої зобов`язання за договором страхування виконала, сплативши потерпілій у ДТП стороні суму страхового відшкодування з врахуванням звіту №30640 про оцінку вартості(розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 12 грудня 2023 року.

Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно достатті 89 ЦПК Україниїх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно зістаттею 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно достатті 78 ЦПК Українисуд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які зазакономмають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ.

Вказаний висновок суду узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18.

Так, статтею 106 ЦПК України, передбачено можливість проведення експертизи на замовлення учасників справи.

Частиною 6 статті 106 ЦПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Згідно з частиною 5 статті 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Звертаючись до суду з цим позовом та посилаючись на те, що сплачена страхова сума страхового відшкодування менша від дійсності вартості заподіяної матеріальної шкоди, позивач посилався на отриманий ним висновок експерта транспортно-товарознавчого дослідження №Д10/12/23 від 28 грудня 2023 року, проведений за його заявою, відповідно до якого відновлювального ремонту автомобіля склала - 167994,01 грн, вартість матеріального збитку - 89757,45 грн.

Разом з тим, у вказаному висновку транспортно-товарознавчогодослідження не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду.

Отже висновок експерта одержаний не у порядку, встановленому законом.

Зважаючи на таке, суд першої інстанції прийшов до переконання, що вищевказаний висновок експерта транспортно-товарознавчого дослідження №Д10/12/23 від 28 грудня 2023 року, є недопустимим доказом, оскільки в ньому не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок і про те, що висновок підготовлено для подання до суду.

Ураховуючи те, що висновок експерта є не допустимим доказом, оскільки такий не відповідає вимогам статті 106 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем своїх вимог. Вказаний висновок суду узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18.

Інших доказів, які б вказували на те, що сплачена страховиком сума страхового відшкодування менша від дійсної вартості заподіяного матеріального збитку, а також від вартості відновлювального ремонту автомобіля позивача, до суду не надав.

За такого, доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Щодо доводівапелянта провідшкодування моральноїшкоди колегіясуддів враховує наступне.

Відповідно до частини першоїстатті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною першоюстатті 23 ЦК Українивстановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (частина четвертастатті 23 ЦК України).

Моральна шкода - це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв`язку з посяганням на її права та інтереси.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина другастатті 23 ЦК України).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі № 686/12403/21 зроблено висновок, що: "розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При оцінці обґрунтованості вимог позивачів у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.

Моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Разом з тим, з огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зроблено висновок, що "виходячи з положень статей16і23 ЦК Українита змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричиненняправо на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства".

Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.

Установлено, що позивач обґрунтовує вимоги про стягнення моральної шкоди тим, що унаслідок дорожньо-транспортної пригоди він зазнав душевних страждань у зв`язку з пошкодженням його майна, а саме транспортного засобу, що зумовило зміни звичного способу життя та необхідність протягом тривалого часу прикладати додаткові зусилля для відновлення свого порушеного права та отримання відшкодування.

Разом з тим, доказів на спричинення моральної шкоди відповідачем ОСОБА_2 , яку можливо оцінити у розмірі 10 000 грн. позивач не надав.

ЄСПЛ указує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення у справі "Stankov v. Bulgaria" (Станков проти) від 12 липня 2007 року).

ЄСПЛ у справі "Thoma v. Luxembourg" (Тома проти Люксембургу)" від 29 березня 2001 року використав принцип, за яким сам факт визнання порушеного права є достатнім для справедливої сатисфакції.

При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять "розумність" та "справедливість" при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях ЄСПЛ, який виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях "Thoma v. Luxembourg" (Тома проти Люксембургу), "Caloc v. France" (Калок проти Франції) та "Niedbala v. Poland" (Недбала проти Польщі) ЄСПЛ дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

Установивши, що неправомірними діями ОСОБА_2 , унаслідок яких ОСОБА_1 отримав пошкодження належного йому майна, останньому були завданні душевні страждання та психологічні переживання, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність причинно-наслідкового зв`язку між діяннями відповідача та нанесенням моральної шкоди позивачу.

З урахуванням конкретних обставин справи, глибини заподіяної моральної шкоди, характеру та обсягу моральних страждань, яких зазнав позивач, часу для відновлення його майна та психоемоційного стану, характеру та тяжкості змін у його житті, характеру правопорушення допущеного відповідачем, вимог розумності та справедливості, суд першої інстанції обґрунтовано визначив розмір компенсації моральної шкоди у розмірі 5 000 грн.

На переконання колегії суддів, за встановлених обставин справи, присуджене судом першої інстанції моральне відшкодування відповідає вимогам розумності та справедливості, а тому доводи апелянта у цій частині є безпідставними.

Кожна сторона несе ризик вчинення настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Судом першої інстанції проведено розподіл судових витрат пропорційно до задоволених вимог.

Вирішуючи цей спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке в повній мірі відповідає вимогам закону. Підстав для його скасування не вбачається.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційні скарги без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Новаком Артуром Михайловичем залишити без задоволення, рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 08 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 23 січня 2025 року.