Ухвала

від 21.01.2025 по справі 368/375/24

КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 368/375/24

2-ві/368/1/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2025 р. Кагарлицький районний суд Київської області

В складі:

Головуючий - суддя Закаблук О.В.

При секретарі - Балацька В.В.

За участі:

Відповідач - ОСОБА_1

Представник відповідача - адвокат Анфьорова К.С.

Відповідач - ОСОБА_2

- розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлик Київської області в залі суду заяву про відвід судді Кагарлицького районного суду Київської області Кириченку Василю Івановичу, яка подана представником відповідача ОСОБА_1 , - адвокатом Анфьоровою Катериною Сергіївною, - в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , - про стягнення заборгованості, суд, -

В С Т А Н О В И В :

07.10.2024 року на адресу Кагарлимцького районного суду Київської області надійшла заява про відвід судді Кагарлицького районного суду Київської області Кириченку Василю Івановичу, яка подана представником відповідача ОСОБА_1 , - адвокатом Анфьоровою Катериною Сергіївною, - в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , - про стягнення заборгованості, наступного змісту:

- В провадженні Кагарлицького районного суду Київської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Вважає, що суддя Кириченко В.І. не може брати участі у розгляді зазначеної справи та підлягає відводу на підставі неналежної поведінки судді дід час розгляду справи № 368/375/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Ухвалою суду від 03 травня 2024 року, суддя Кириченко В.І. при розгляді справи № 368/375/24, на власний розсуд, без жодних клопотань від сторін, роз`яснив позивачу про право залучити співвідповідачем ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 20 травня 2024 року підготовче провадження було закрите та призначене до розгляду.

Ухвалою суду від 17 липня 2024 року, суддя Кириченко В.І. при розгляді справи № 368/375/24, одноособово, без жодних клопотань від сторін, вирішив повернутися до стадії підготовчого провадження.

30.07.2024 р. її представником, - адвокатом Меженською A.A., відповідно до встановленого строку ухвалою суду від 17 липня 2024 року, по справі № 368/375/24, було надіслано відзив на позовну заяву, який по теперішній час суддею Кириченко В.І. не був взятий до уваги та проігнорований.

14 серпня 2024 р. на прохання відповідача ОСОБА_2 , суддя Кириченко В.І. призначив судово-технічну експертизу документу, який по даній справі мав інформативний характер та жодного відношення не має до суті позову.

20.08.2024 року її представником від її імені, - було направлено до суду два клопотання про витребування доказів та визнання доказів недопустимими, усної або письмової відповіді на заяву, копії рішення суду, ні представники ні вона, - не отримали.

При розгляді справи № 368/375/24 вона спостерігає упередженість судді Кириченка В.І., - відносно неї та її представників, що порушує її право на справедливий суд, на відміну від неї, -она спостерігаю дуже доброзичливе ставлення до Відповідача ОСОБА_2 .

Звертає увагу суду на те, що суддя Кириченко В.І. не задовільнив жодного клопотання з її сторони, що є процесуальним порушенням.

1) Її законними представниками, - адвокатами Меженською A.A. та Анфьоровою К.С. , - були надіслані до суду процесуальні документи, які безпідставно були проігноровані суддею Кириченко В.І., а саме:

- клопотання про надання для огляду оригіналу Розписки від ОСОБА_2 про запозичення та отримання грошей в сумі 820 тис. грн. від ОСОБА_3 10.10.2021р.;

- пояснення щодо позовної заяви про стягнення заборгованості від 29.04.2024 р.;

- клопотання про закриття провадження по справі від 14.05.2024 р.;

- клопотання про перенесення судового засідання від 16.05. 2024 р., від 17.05.2024 р., від 04.09.2024 р.;

- відзив на позовну заяву від 30.07.2024 р.;

- клопотання про визнання доказів недопустими від 13.08.2024 р.;

- клопотання про витребування додаткових доказів від 20.08.2024 р.;

- клопотання про призначення експертизи від 20.08.2024 р.;

- клопотання про перетин кордону ОСОБА_3 від 20.08.2024 р.;

всі ці документи знаходяться в матеріалах справи № 368/375/24.

2) Клопотанням про визнання доказів недопустимим, її представники просили суд, про докази, які надані Відповідачем ОСОБА_2, визнати недопустимими та виключити з числа доказів, так як ці докази не мають жодного відношення до предмету позову, і розглядати справу, на підставі наданих доказів позивачем.

Відповідно до вимог ч. 3. ст. 83 ЦПК України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору, повинні подати до суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Цим правом відповідач ОСОБА_2 не скористався в строк наданий йому судом, але суддя Кириченко В.І. дозволив в подальших судових засіданнях надати клопотання про долучення доказів, які жодним чином не мають відношення до предмету позову.

Положенням статей 78 та 79 Цивільного процесуального кодексу України закріплюють правила щодо належності та допустимості доказів.

Доказування є центральним інститутом цивільно процесуального права, що відбиває фундаментальні особливості національної моделі цивільного судочинства.

При розгляді справи ми спостерігаємо, упередженість судді Кириченка В.І., що порушує моє право на справедливий суд під час розгляду справи. Окрім того, суддя Кириченко В.І. не задовільнив клопотання про витребування доказів та про визнання доказів недопустимим, що є процесуальним порушенням.

Ухвалою суду від 17 липня 2024 року, суддя Кириченко В.І. повернувся до стадії підготовчого провадження в якому не отримавши жодних клопотань від сторін, роз`яснив позивачу про право залучати відповідачів, яке ухвалою від 20 травня 2024 року підготовче провадження було закрите та призначене до розгляду.

Суддя явно демонструє упереджене ставлення до мене та ігнорує її права та обов`язки.

Згідно ч. 7. ст. 56 "Закону України Про судоустрій і статус суддів" суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, дотримуватись правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року Про незалежність судової влади визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу(самовідводу). якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

За приписами п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить його спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до статті 9 Конституції України, ст.ст. 2, 8 ЦПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", закріплено принцип, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом. При цьому наявність безсторонності визначається в тому числі і тим, чи забезпечує суд умови, за яких у сторін не виникало б будь-яких сумнівів у безсторонності судді та всього складу суду при розгляді даної справи.

Отже, вищевказане підтверджується тим, що суддя Кириченко В.І. є упередженим та підлягає відводу.

У відповідності до вимог п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу - є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 36, 40 Цивільного процесуального кодексу України, - позивачка просить суд винести судове рішення у виді ухвали, на підставі якого:

- Відвести суддю Кириченка В.І. Кагарлицького районного суду Київської області, від розгляду цивільної справи №368/375/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

10.10.2024 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі п. 15.4) Перехідних Положень ЦПК України для слухання даної справи в частині заявленого відводу судді Кириченку В.І. - був визначений суддя Кагарлицького районного суду Київської області Закаблук О.В., присвоєно, - справа № 368/375/24, провадження № 2 - ві/2/24.

10.10.2024 року до матеріалів справи надлійшов письмовий висновок судді Кагарлицького районного суду Київської області Кириченка В.В., в якій він вважає заячвлений відвід необгрунтованим.

Слухання даної справи в частині заявленого відводу було призначено на 10 год. 00 хв. 31.10.2024 року.

30.10.2024 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшло письмове клопотання відповідача ОСОБА_2 , наступного змісту:

- До Кагарлицького районного суду Київської області звернулася ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Ухвалою від 21.03.2023 відкрито провадження по справі та призначено до першого підготовчого судового засідання на 16.04.2024.

В підготовчому засідання 16.04.2024 відповідачем подано клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , так як вирішення спору по даній справі може вплинути на її права та обов`язки.

Ухвалою від 16.04.2024 клопотання відповідача було задоволено, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1 та встановлено третій особі строк для подання пояснень щодо позову.

В судовому засіданні 03.05.2024 суд поставив на обговорення питання про роз`яснення позивачу право заявити клопотання про залучення ОСОБА_1 співвідповідачем у справі яка не визнає, що відповідач позичав гроші у позивача.

Третя особа та її представник вважали передчасним роз`яснювати позивачу його права про залучення співвідповідача.

На підставі ст. 51 ЦПК України суд ухвалив роз`яснити позивачу право заявити клопотання про залучення ОСОБА_1 співвідповідачем.

Ухвалою від 20.05.2024 підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду на 17.07.2024.

Ухвалою від 17.07.2024, для вчинення процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження, суд ухвалив повернутися до стадії підготовчого провадження у справі з огляду на те, що позивач ОСОБА_3 надіслала до суду клопотання про залучення ОСОБА_1 співвідповідачем, яке підписане 13.05.2024 року, направлено на адресу суду 15.05.2024 року та яке надійшло на адресу суду після закриття підготовчого провадження 21.05.2024.

Повернувшись на стадію підготовчого судового засідання судом було задоволення клопотання відповідача про поновлення процесуального строку для подачі письмових доказів.

Щодо залучення ОСОБА_1 у якості співвідповідача - відповідач заперечував, так як вважав, що відсутні підстави.

Представник третьої особи та третя особа ОСОБА_1 заперечень щодо клопотань сторін не мали.

Враховуючи те, що залучена як співвідповідач ОСОБА_1 у якості доказів надала суду копії документів, які у відповідача викликали сумнів щодо їх справжності, відповідач подав клопотання про проведення судово-технічної експертизи.

Представники співвідповідача адвокати Меженська A.A., Анфьорова К.С. та співвідповідач ОСОБА_1 проти клопотання про проведення судово-технічної експертизи заперечували.

Позивач підтримала клопотання.

За таких обставин суд ухвалою від 14.08 2024 призначив у справі судово-технічну експертизу.

Необхідно зазначити, що співвідповідач та її представники наголошували, що проведення експертизи призведе до затягування розгляду справи, і, у якості альтернативи заявили клопотання про виклик свідків, один з яких є безпосереднім підписантом документу щодо якого судом призначено експертизу.

Не погодившись з проведенням експертизи сторона співвідповідача подала апеляційну скаргу на ухвалу суду від 14.08 2024 про проведення експертизи.

Разом з тим, маючи заперечення щодо проведення призначеної судом експертизи, представник співвідповідача Меженська A.A. 05.09.2024 до Кагарлицького районного суду Київської області подала клопотання про проведення експертизи первинного документу, що став підставою позову.

Звертає увагу, що стороною співвідповідача не виконано вимоги ухвали суду від 14.08.2024 про проведення експертизи та не надано у визначений судом строк оригінал документу, який витребувався судом для проведення експертизи.

У підготовче судове засідання, призначене на 05.09.2024 співвідповідач та її представники не з`явилися, подали клопотання про перенесення розгляду справи (судом зареєстровано за №7213/24-Вх).

Ухвалою від 05.09.2024 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.

У своїй заяві про відвід судді співвідповідач ОСОБА_1 посилається, зокрема на те, що її представниками надсилались до суду процесуальні документи, які були, на її думку, проігноровані. Проте, таке твердження не заслуговує на увагу позаяк лише клопотання про витребування доказів та клопотання про проведення судово- технічної експертизи не були розглянуті, враховуючи ту обставину, що співвідповідач та її представники не з`явилися 05.09.2024 у підготовче судове засідання під час якого суд мав розглядати згадані клопотання.

Твердження співвідповідача ОСОБА_1, що суддя Кириченко В.І. дозволив відповідачу ОСОБА_2 в подальших судових засіданнях надати клопотання про долучення доказів, які жодним чином, на думку співвідповідача, не мають відношення до предмету позову є припущенням, породженим незнанням норм ЦПК України та хибним уявленням про право.

Предметом позову є стягнення заборгованості, а похідною від предмету позову є солідарна відповідальність сторін. У даному випадку наявність підстав солідарної відповідальності (їх відсутність) підтверджується (спростовується) на підставі відповідних доказів, право на подачу яких можна реалізувати тільки на стадії підготовчого провадження.

Як висновок, заява співвідповідача ОСОБА_1 про відвід судді ґрунтується на хибному уявленні судового процесу, його стадій та на викривленому розумінні цивільного судочинства, яке ґрунтується на засадах змагальності сторін та їх рівності.

Так, відповідно до положень ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Як передбачено вимогами ст. 39 ЦПК України, з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. З підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу. Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 36 цього Кодексу, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов`язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу. Якщо відвід заявляється повторно з підстав, розглянутих раніше, суд, який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду.

Отже, за умовами ч. 3 ч. 4 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов`язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості або об`єктивності судді.

Разом із тим, слід зазначити, що визначення юридичного змісту оціночної категорії «безсторонній суд» зумовлює необхідність врахування суб`єктивного та об`єктивного критеріїв безсторонності. Перший з них означає, що суддя має бути суб`єктивно вільним від упередженості при розгляді справи; другий - що суддя має забезпечити достатні гарантії для усунення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо його неупередженості.

При цьому, аналіз практики рішень ЄСПЛ з цього питання дає можливість прийти до висновку що критерієм порушення суб`єктивної складової даного поняття, можуть бути висловлювання судді по суті правової проблеми, яка порушена у позові у засобах масової інформації до свого головування у суді при розгляді конкретної справи,- не реагування судді на расистські висловлювання; якщо головуючий у справі, у пресі вжив висловлювання, які натякали на негативну оцінку заявника, ще до того, як суд під його головуванням повинен був винести рішення у справі тощо. Конкретизуючи суб`єктивний критерій, до поки не доведено інше, діє презумпція особистої безсторонності судді. Суб`єктивна упередженість полягає, як правило, в умисних чи необережних діях судді перед початком чи під час судового розгляду справи.

Таким чином, особа яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факти упередженості судді.

При цьому, відповідно до положень національного законодавства, зокрема, вимогами ч. 4 ст. 36 ЦПК України визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Тож, вважає, що заява співвідповідача ОСОБА_1 про відвід судді Кириченка В.І. є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Щодо участі представника співвідповідача у судовому засіданні у режимі відеоконференнії:

- Згідно технологічного документу від 18.10.2024 розгляд справи №368/375/24, провадження №2-ві/368/2/24, призначено на 31.10.2024 о 10:00 год.

Абзацом першим ч. 2. ст. 212 ЦПК України визначено, що учасник справи, його представник подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи.

Проте нехтуючи вимогами зазначених норм ЦПК України представник співвідповідача Анфьорова К.С. 28.10.2024 подала до суду заяву про участь у відеоконференції з власними технічними засобами (зареєстровано судом за №8920/24-Вх від 28.10.2024). Копія заяви стороні відповідача не надсилався.

Враховуючи викладене, заява представника співвідповідача Анфьорової К.С. від 28.10.2024 про участь у відеоконференції з власними технічними засобами не підлягає задоволенню.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, шо співвідповідач ОСОБА_1. представник співвідповідача адвокат Анфьорова К.С. свідомо зловживають своїми процесуальними правами, нехтують вимогами, визначеними ЦПК України, наслідком чого с штучне затягування розгляду гправи-

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 33, 36, 38-40, 182, ч. 2 ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, - відповідач ОСОБА_2 просить суд:

У задоволенні заяви співвідповідача ОСОБА_1 про відвід судді Кириченка В.І. у справі №368/375/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

У задоволенні заяви представника співвідповідача Анфьорової К.С. від 28.10.2024 про участь у відеоконференції з власними технічними засобами - відмовити.

31.10.2024 року в слуханні справи за клопотанням представника відповідача, - було оголошено перерву до 12 год. 00 хв. 16.12.2024 року.

09.12.2024 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшло письмове пояснення представника відповідача, - адвоката Анфьорової К.С. до заяви про відвід судді Кириченка В.І., наступного змісту:

- В провадженні Кагарлицького районного суду Київської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Вважає, що суддя Кириченко В.І. не може брати участі у розгляді зазначеної справи та підлягає відводу на підставі істотного порушення суддею норм процесуального права під час здійснення правосуддя, порушення останнім принципів об`єктивності і неупередженості під час розгляду справи № 368/375/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, що унеможливило реалізацію наданих відповідачу ОСОБА_1 та її представнику процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Зазначене підтверджується наступним:

- Ухвалою суду від 03 травня 2024 року, суддя Кириченко В.І. при розгляді справи № 368/375/24, на власний розсуд, без жодних клопотань від сторін, роз`яснив позивачу, який був відсутній на засіданні, про право залучити співвідповідачем ОСОБА_1 , та у подальшому, суддя, зловживаючи своїми процесуальними правами, ще і оголосив безпідставну перерву в підготовчому засіданні з метою надання позивачу часу на заявлення клопотання про залучення ОСОБА_1 співвідповідачем. Зазначені факти вказують на те, що суддя напевно знав, що позивач буде заявляти клопотання, яке йому порадив подати суддя, тому і оголосив про перерву в підготовчому засіданні.

Зазначене є порушенням ч. ч. 1, 4 ст. 51 ЦПК України, відповідно до якої суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Важливим моментом є настуне, не взяте суддею Кириченком В.І. до уваги, а саме:

- Не врахувавши наступну судову практику, визначену у Постанові по справі №727/1140/21 від 14.11.2024 року - Перебування сторін у зареєстрованому шлюбі на час виникнення правовідносин щодо позики само по собі не є безумовною підставою для покладення на іншого з подружжя, який не був позичальником за договором позики, у солідарному порядку обов`язків, визначених договором позики щодо повернення суми боргу, оскільки за таких умов підлягає доведенню укладення договору в інтересах сім У та використання отриманих у позику коштів в інтересах сім ї.

Ухвалою суду від 20 травня 2024 року підготовче провадження було закрито та справу призначено до розгляду.

Ухвалою суду від 17 липня 2024 року, суддя Кириченко В.І. при розгляді справи № 368/375/24, одноособово, без жодних клопотань від сторін, вирішив повернутися до стадії підготовчого провадження, оскільки до суду 21.05.2024 року, тобто після закриття підготовчого провадження (!!!), позивач надіслала клопотання про залучення ОСОБА_1 співвідповідачем.

Частина 3 ст. 51 ЦПК України чітко визначає, що на наступних стадіях суд залучає співвідповідача лише за умови, що (!!!), що не знав та не міг знати про подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача.

Відповідно до частини другої статті 189 ЦПК України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Статтею 197 ЦПК України визначено детальний перелік питань, що вирішуються під час підготовчого засідання.

За положеннями ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Приписами ч. 1 ст. 127 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Позивач мала достатньо часу, а саме з 03.05.2024 по 20.05.2024 на подання клопотання про залучення ОСОБА_1 співвідповідачем, однак подала його поза межами строку, визначеного ЦПК України, клопотання про поновлення строку на подання клопотання про залучення співвідповідачем до суду не подавалось.

Також, суддя Кириченко В.І. при ухваленні рішення від 17 липня 2024 року посилається на практику Верховного Суду у постановах від 12 січня 2022 у справі № 234/11607/20; від 03.10.2019 у справі № 902/271/18, від 16.02.2021 у справі №922/2115/19, в ухвалі від 22.06.2021 у справі № 923/525/20, постанові від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21 НЕ ЗВАЖАЮЧИ НА ТЕ, ЩО суди першої інстанції за наявності певних обставин (!!!), тобто таких обставин, що є вагомими (!!!) можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. В ухвалі суду від 17.07.2024 року суддею не було зазначено тих саме вагомих обставин, для вирішення яких є підстава для повернення до стадії підготовчого провадження.

30.07.2024 представником ОСОБА_1 , адвокатом Меженською A.A., відповідно до встановленого строку ухвалою суду від 17 липня 2024 року, по справі № 368/375/24, було надіслано відзив на позовну заяву, у якому викладено позицію щодо заперечення проти позовних вимог із зазначенням доказів, що підтверджують її незгоду з позовними вимогами, однак по теперішній час факти, зазначені у відзиві на позовну заяву, суддею Кириченко В.І. не взято до уваги та проігноровано у повному обсязі.

14 серпня 2024 на клопотання відповідача ОСОБА_2 , суддя Кириченко В.І. призначив судово-технічну експертизу документу, який по даній справі має інформативний характер та жодного відношення не має до суті позову.

Заперечення представника відповідача ОСОБА_1 на заявлене клопотання про призначення судово-технічної експертизи Договору позики грошових коштів у сумі 295000 грн. від 26.01.2022, що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , суддею проігноровано у повному обсязі, натомість суддею акцентовано увагу на тому, що саме експертне дослідження зазначеного документу вкрай необхідне для з`ясування обставин справи, що мають істотне значення для справи (!!!).

Також, заперечення представника ОСОБА_1 , про доручення проведення експертизи експертам ТОВ «Київський експертно-дослідний центр», (код ЄДРПОУ 38133249) (01001, м. Київ, пров. Рильський, 10, офіс 14) суддею Кириченко В.І. також проігноровано, а в ухвалі суду від 14.08.2024 безпідставно зазначено, що заперечень щодо експертної установи у сторін спору не було.

Представник ОСОБА_1 Анфьорова К.С. не погодившись з ухвалою суду про призначення зазначеної експертизи, подала апеляційну скаргу з вимогою її скасувати.

Київський апеляційний суд - задовольнив апеляційну скаргу адвоката Анфьорової К.С., скасувавши ухвалу від 14.08.2024 року про призначення судово- технічної експертизи по договору між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

20.08.2024 представником ОСОБА_1 було направлено до суду два клопотання: про витребування доказів та визнання доказів недопустимими, однак, у супереч вимогам ЦПК України, зазначені клопотання суддею Кириченком В.І. до теперішнього часу не розглянуто, про що свідчить відсутність будь-якої реакції на подані клопотання, зокрема рішення суду.

Зазначене порушення можу розцінювати як істотне порушення суддею норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливлює реалізацію наданих відповідачу ОСОБА_2 процесуальних прав.

При розгляді справи № 368/375/24 дуже наявно відстежується упередженість судді Кириченка В.І. відносно відповідача ОСОБА_1 та її представника, що порушує право на справедливий суд. Натомість, суддя Кириченко В.І. має занадто доброзичливе ставлення до відповідача ОСОБА_2 та до позивача, що порушує, на мою думку, засади рівності всіх учасників судового процесу, змагальності сторін та свободи в реалізації наданих ним процесуальних прав.

Окремої уваги потребує той факт, що суддя Кириченко В.І. не задовільнив жодного клопотання з боку відповідача ОСОБА_1 та її представника, що є процесуальним порушенням.

Так, законними представниками ОСОБА_1 , адвокатами Меженською A.A., та у подальшому, Анфьоровою К.С. , були надіслані до суду процесуальні документи, які безпідставно були проігноровані суддю Кириченком В.І., а саме:

1) клопотання про надання для огляду оригіналу Розписки від ОСОБА_2 про запозичення та отримання грошей в сумі 820 тис. грн. від ОСОБА_3 10.10.2021.

Слід зауважити, що суддею за аналогічним документом - Договором позики грошових коштів у сумі 295000 грн. від 26.01.2022, що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , призначено судово-технічну експертизу, а оригінал Розписки від ОСОБА_2 про отримання грошей в сумі 820 тис. грн. від ОСОБА_3 навіть не досліджено у судовому засіданні, оскільки, на думку суду, зазначена розписка, не є первинним документом, який складений в момент передачі коштів і не є документом який підтверджує факт передачі коштів від позивача до відповідача.

При цьому, у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15 зазначено, що розписка є документом, що підтверджує боргове зобов`язання.

Тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

- пояснення щодо позовної заяви про стягнення заборгованості від 29.04.2024;

- клопотання про перенесення судового засідання від 16.05.2024 та від 17.05.2024;

- відзив на позовну заяву від 30.07.2024;

- клопотання про визнання доказів недопустими від 13.08.2024;

Представником ОСОБА_1 подано клопотання про визнання доказів, які надані відповідачем ОСОБА_2 , недопустимими та виключити з числа доказів, оскільки ці докази не мають жодного відношення до предмету позову, і розглядати справу, на підставі наданих доказів позивачем.

Відповідно до вимог ч. 3. ст. 83 ЦПК України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору, повинні подати до суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Цим правом відповідач ОСОБА_2 не скористався в строк наданий йому судом, але суддя Кириченко В.І. дозволив в подальших судових засіданнях надати клопотання про долучення доказів, які жодним чином не мають відношення до предмету позову.

- клопотання про витребування додаткових доказів від 20.08.2024;

Положення статей 78 та 79 Цивільного процесуального кодексу України закріплюють правила щодо належності та допустимості доказів.

Доказування є центральним інститутом цивільно-процесуального права, що відбиває фундаментальні особливості національної моделі цивільного судочинства.

При розгляді справи спостерігається упереджене відношення судді Кириченка В.І. до відповідача ОСОБА_1 та її представників, що порушує право на справедливий суд під час розгляду справи. Окрім того, суддя Кириченко В.І. не задовільнив клопотання про витребування доказів та про визнання доказів недопустимим, що є процесуальним порушенням.

- клопотання про призначення експертизи від 20.08.2024;

- клопотання про перетин кордону ОСОБА_3 від 20.08.2024.

Зазначені вище документи знаходяться в матеріалах справи № 368/375/24.

Ігноруючи розгляд клопотання про надання для огляду оригіналу Розписки від ОСОБА_2 про запозичення та отримання грошей в сумі 820 тис. грн. від ОСОБА_3 10.10.2021, клопотання про призначення експертизи від 20.08.2024 та клопотання про перетин кордону ОСОБА_3 від 20.08.2024 суддя Кириченко В.І. перешкоджає встановленню суттєвих обставин справи, а саме дати складання розписки і підпису позивача у ній, оскільки позивач тривалий час мешкає за кордоном і не факт, що вона передувала на території України саме у день складання та підписання зазначеної розписки.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Принцип змагальності спрямований на забезпечення сторонам та іншим особам, що беруть участь у справі, широкої можливості в захисті своїх прав, свобод та інтересів, а також прав, свобод та інтересів інших осіб. Цей принцип закріплений у статті 129 Конституції України, згідно з яким однією із засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 зроблено висновок, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Статтею 6 ЦПК України визначено, що суд зобов`язаний поважати честь і гідність усіх учасників судового процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак.

Згідно ч. 7. ст. 56 "Закону України Про судоустрій і статус суддів" суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, дотримуватись правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 «Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до Закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

За приписами п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить його спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до статті 9 Конституції України, ст, ст. 2, 8 ЦПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, закріплено принцип, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом. При цьому наявність безсторонності визначається в тому числі і тим, чи забезпечує суд умови, за яких у сторін не виникало б будь-яких сумнівів у безсторонності судді та всього складу суду при розгляді данної справи.

З урахуванням зазначеного вище, у порушення вимог ч. 5 ст. 12 ЦПК України, - суддя Кириченко В.І. істотно порушує норми процесуального права під час здійснення правосуддя, та порушує принципи об`єктивності і неупередженості шляхом:

- сприяння лише позивачу та відповідачу ОСОБА_2 у врегулюванні спору шляхом ігнорування та обмеження процесуальних прав відповідача ОСОБА_1 та її представників;

- надання переваги в реалізації ними процесуальних прав лише позивачу та відповідачу ОСОБА_2 , та всілякому обмеженні процесуальних прав відповідача ОСОБА_1 та її представників;

- всілякого ігнорування зловживаннями позивачем та відповідачем ОСОБА_2 їхніми процесуальними правами та не вжиття заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

У відповідності до вимог п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу, якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

На підставі всього викладеного, - представник відповідача просить суд винести судове рішення у виді ухвали, на підставі якої:

- врахувати зазначені Пояснення при розгляді заяви відповідача ОСОБА_1 про відвід судді Кагарлицького районного суду Київської області Кириченка В.І. від розгляду цивільної справи №368/375/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

16.12.2024 року справа була знята з розгляду в зв`язку з відсутністю енергозабезпечення приміщення Кагарлицького районного суду Київської області, призначено наступне судове засідання на 09 год. 30 хв. 21.01.2025 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 21.01.2025 року, представник відповідача ОСОБА_1 , - адвокат Анфьорова Катерина Сергіївна, - відвід категорично підтримала та просила його задовольнити.

Свою правову позицію щодо необхідності задоволення відводу судді Кириченка Василя Івановича від участі в даному цивільному провадженні, - обгрунтовувала обставинами справи та нормами права, які вказані в мотивувальній частині заяви про відвід судді Кириченка В.І., та додаткових поясненнях.

В судовому засіданні, яке відбулося 21.01.2025 року, відповідачка ОСОБА_1 , - підтримала правову позицію її представника, - адвоката Анфьорової К.С. та просила суд задовольнити відвід судді Кириченку Василю Івановичу.

Відповідачка поклала обгрунтування відводу на свого представника.

В судове засідання, яке відбулося 21.01.2025 року, позивачка ОСОБА_3 , - не з`явилася, хоча повідомлялася судом належним чином про день, час та місце слухання справи.

В судовому засіданні, яке відбулося 21.01.2025 року, - відповідач ОСОБА_2 , - заперечував проти задоволення відводу судді Кириченку Василю Івановичу, так як вважає його необгрунтованим.

Свою правову позицію щодо відмови в задоволення відводу судді Кириченку Василю Івановичу, - відповідач обгрунтовував обставинами справи та нормами права, які викладені в мотивувальній частині його клопотання, та які викладені судом в повному обсязі - вище по тексту в мотивувальній частині даної ухвали.

Суд, вислухавши відповідачку ОСОБА_1 , та її представника, - адвоката Анфьорову К.С., які підтримали заяву про відвід судді, вислухавши відповідача ОСОБА_2 , який заперечував проти задоволення відводу судді, дослідивши матеріли цивільного провадження (в частині, що стосується заявленого відводу), приходить до висновку щодо задоволення заявленого відводу, - шляхом винесення судового рішення у виді ухвали, як окремого процеасуального документу (з постановленням в нарадчій кімнаті), обгрунтоовуючи своє рішення наступним.

Фактичні обставини справи, встановлені в судовому засіданні, та застосування до них норм права:

- згідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

- згідно ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обгрунтованість. Питання про відвід судді має бути розглянуто не пізніше двох днів із дня надходження заяви про відвід судді, а у випадку розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід судді.

- згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України га практик) Європейського суду з прав людини як джерело права.

- згідно п. 1 ст. 6 «Конвенції про захист прав людини та основних свобод» встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Чинним законодавством визначені певні обставини, які виключають участь в розгляді справи судді.

Так, ч. 1 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» регламентовано, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на підставі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини мас визначатися за суб`єктивними та об`єктивними критеріями. Відповідно до суб`єктивною критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді. У кожній окремій справі слід враховувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступень, що свідчать про небезсторонність суду.

Відповідно до п. 1.1 та 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді, що схвалені резолюцією № 2006/23 Економічної та Соціальної ради ООН від 27.07.2006. суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від будь-якого по стороннього впливу, спонукань, тисків, погроз або втручання, прямого чи опосередкованого, здійснюваного з будь- якої сторони та маючого на меті будь-які цілі. Суддя повинен заявити самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.

Згідно з п.12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: "Ніхто не може бути суддею у власній справі". Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним віл будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від нього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Визначаючи, чи є суд незалежним, ЄСПЛ звертає увагу й на ті зовнішні ознаки незалежності, що можуть стосуватися навіть гіпотетичної можливості впливу на суд. Існування самої лише можливості зовнішнього впливу на суд ЄСПЛ іноді визнає достатнім, щоб поставити під сумнів незалежність суду (справи "Бєлілос проти Швейцарії" та "Очолан проти Туреччини") і застерігає, що навіть самі лише сумніви "розсудливого спостерігача" в тому, що суд незалежний та неупереджений, можуть мати певне значення в розумінні забезпечення громадянами права на справедливий суд (справи "Ферантелі та Сантанджело проти Італії", "Хаусчілд проти Данії" та "Веттштайн проти Швейцарії").

Рішенням від 09.11.06 року Європейського суду з прав людини в справі 'Білуга проти У країни», від 28.10.98. у справі «Ветштан проти Швейцарії», визначено, що важливим питанням є довіра, яку суди мають вселяти у громадськість в демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави дія підозри у недостатній неупередженості, має брати самовідвід або бути відведений.

Суд, розглянувши вищевказані доводи сторони відповідача щодо необхідності відводу судді Кириченка Василя Івановича від участі в даній справі, - вважає їх достатньо обгрунтованими, логічними, та такими, які заслуговують на увагу, з огляду, перш за все, на ту обставину, що у сторони відповідача є занадто багато факторів, які викликають сумнів у неупередженості судді, простіше кажучи, - сторона відповідача (відповідачка та її представник, - безумовно переконані в необхідності відводу судді). Та має місце бажання сторони відповідача, щоб дану справу слухав інший суддя.

- Знову ж таки, суд зазначає, що згідно до п. 1.1 та 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді, що схвалені резолюцією № 2006/23 Економічної та Соціальної ради ООН від 27.07.2006, - суддя повинен заявити самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.

Так, стороною відповідача, - судді неодноразово зазначалося, що вона має сумніви в його неупередженості, а тому суд вважає, що з метою уникнення в подальшому конфліктних ситуацій із стороною відповідача, - суддя, маючи значно більш значний досвід в галузі права, - повинен був сам заявити самовідвід з метою уникнення негативної думки як про самого суддю, так і про процесу в цілому, який цей суддя проводить.

- також суд ще раз наголошує на тому, що згідно з п.12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, - суддя повинен не тільки бути реально вільним віл будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від нього й в очах розумного спостерігача.

Так, наголошую на тому, що відвід фактично заявлено представником відповідача, адвокатом, який є фахівцем в галузі права, що передбачає наявність у неї певного досвіду роботи та наявність у неї певних уявлень про ознаки упередженого чи неупередженого процесу, а тому, так як такий відвід заявлено адвокатом, - це в подальшому, природньо, - передбачає неаявність конфлікту в тому чи іншому вигляді між суддею та представником відповідача, що, на думку суду, - не сприятиме проведенню нормального, зваженого процесу в даному цивільному провадженні та винесенню неупередженого, законного рішення, яке, на думку суду, - буде викликати знову ж таки сумнів однієї із сторін в законності такого рішення, а тому суд вважає, що при наявності хоча б найменьших ознак конфлікут однієї із сторін з суддею, який веде процес, - суддя апріорі повинен заявити самовідвід у справі.

Суд вважає, що в даному випадку сумнів у неупередженості судді у сторони відповідача є обгрунтованим (хоча він і викликаний невдоволенням сторони відповідача з процесуальними рішеннями головуючого судді), проте, - суд вважає, що в даному випадку має місце поняття «підстава для відводу судді» в розумнінні ст. 36 ЦПК України, що тягне за собою застосування наступних норм права (як Національного, так і Європейського):

- згідно п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо є і обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

Як встановлюють Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 р., об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й у всіх процесуальних діях, що супроводжують його прийнятті.

Відповідно до положень п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя підлягає відводу від участі в розгляді справи у тому випадку коли, у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Суд наголошує в даному випадку, що у стороннього спостерігача та у сторони відповідача виникають непереборні сумніви в неупередженості судді, який є головуючою по даній справі.

Згідно із п. 2 ч. 3 ст. 2 ЦПК України одним із принципів цивільного судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом.

Згідно ст. 10-13 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що вс тановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду па обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчиненнн процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно, в даному випадку підставою для відводу судді Кириченка Василя Івановича слугує п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, - обставина, що викликає сумнів в сторони позивача в його неупередженості при розгляді даної справи., хоча такий сумнів і викликаний лише незгодою сторони відповідача з процесуальними рішеннями судді Кириченка В.І. під час провадження в даній цивільній справі.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, у сторони відповідача (відповідача, представника відповідача) існує усталене, непохитне враження про упередженість судді Кириченка В.І. щодо розгляду даної цивільної справи, як на думку суду, - назріває конфліктна ситуація між суддею та стороною відповідача (яка в подальшому може викликати негативні наслідки як для сторони відповідача, так і для судді), а тому суд вважає, що така ситуація має бути припинена, тому відвід судді Кириченку В.І., - слід задовольнити, та направити справу до канцелярії Кагарлицького районного суду Київської області для призначення іншого судді Кагарлицького районного суду Київської області, в порядку, передбаченому п. 15.4) Перехідних Положень ЦПК України для розгляду даної справи.

Окрім того, суд зазначає, що в Рішеннях Європейського Суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі «Білуга проти України та Рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії» вказано, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь - який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід, проте, - в даному випадку суддя не скористався таким правом та можливістю, та, навпаки, - своєю заявою визнав відвід невмотивованим, хоча, на думку суду, - мав би задовольнити такий відвід, а відмовою - лише затягнув процес розгляду справи.

Недотримання судом зазначених положень означає в принципі порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що ратифікована Україною, і такі обставини знайшли своє підтвердження в ряді рішень Європейського Суду з прав людини, та самі по собі є обов`язкові для врахування судами України.

Згідно ч. 1 ст. 41 ЦПК України у разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому статтею 33 ЦПК України.

Згідно п. 15.4) Перехідних Положень ЦПК України визначення судді або колегії суддів (судді - доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється до приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із цією редакцією Кодексу в частині порядку визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи, але не довше, ніж три місяці з дня набрання чинності цією редакцією Кодексу, - за допомогою автоматизованої системи документообігу суду за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦПК України ухвала набуває законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом, відповідно, дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Бангалорськими принципами поведінки суддів, які схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 р., рішеннями Європейського Суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі «Білуга проти України та Рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії», п. 5 ч. 1 ст. 36, 40, ч. 1 ст. 41, п. 1 ч. 1 ст. 258, 259, 260, ч. 1 ст. 261, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву про відвід судді Кагарлицького районного суду Київської області Кириченку Василю Івановичу, яка подана представником відповідача ОСОБА_1 , - адвокатом Анфьоровою Катериною Сергіївною, - в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , - про стягнення заборгованості, - задовольнити.

Відвести суддю Кагарлицького районного суду Київської області Кириченка Василя Івановича від розгляду цивільної справи № 368/375/24, провадження № 2/368/116/25, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , - про стягнення заборгованості.

Цивільну справу № 368/375/24, провадження № 2/368/116/25, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , - про стягнення заборгованості, - направити до канцелярії Кагарлицького районного суду Київської області, - для визначення іншого судді цього ж суду для слухання справи по суті поданої позовної заяви.

Ухвала набирає законної сили на підставі положень ч. 1 ст. 261 ЦПК України.

Ухвала, в порядку, який передбачено ч. 2 ст. 352, ч. 1 ст. 353 ЦПК України, оскарженню окремо від остаточного рішення суду першої інстанції в даній справі, - не підлягає.

Заперечення на дану ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції (ухвали, рішення) на підставі ч. 2 ст. 353 ЦПК України.

Суддя: О.В. Закаблук