Ухвала

від 12.02.2025 по справі 368/375/24

КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 368/375/24

2/368/116/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2025 р. Кагарлицький районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Шевченко І.І.

за участю секретаря Назаренко А.І.,

розглянувши під час підготовчого засідання у залі суду м. Кагарлик заяву відповідача ОСОБА_1 про відвід судді Кагарлицького районного суду Київської області Шевченко І.І. у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

відповідач просить суд відвести суддю Кагарлицького районного суду Київської області Шевченко Ірину Іванівну від розгляду цивільної справи № 368/375/24, провадження № 2/368/116/25, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , - про стягнення заборгованості та ухвалити рішення яким цивільну справу № 368/375/24, провадження № 2/368/116/25, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , - про стягнення заборгованості, - направити до канцелярії Кагарлицького районного суду Київської області для визначення іншого судді цього ж суду для слухання справи по суті поданої позовної заяви, обґрунтовуючи позов наступним.

В провадженні Кагарлицького районного суду Київської області перебуває цивільна справа №368/375/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Ухвалою від 21.03.2024 відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання на 16.04.2024.

Ухвалою від 16.04.2024 до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 .

Ухвалою від 20.05.2024 підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду на 17.07.2024.

Ухвалою від 17.07.2024, суд повернувся до стадії підготовчого провадження.

Ухвалою від 14.08.2024 судом у справі призначено судово-технічну експертизу.

Ухвалою від 05.09.2024 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.

Київський апеляційний суд постановою від 02.12.2024 скасував ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 14 серпня 2024 року та направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 21.01.2025 суддю Кагарлицького районного суду Київської області Кириченка Василя Івановича відведено від розгляду цивільної справи № 368/375/24, провадження № 2/368/116/25, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , - про стягнення заборгованості.

Зазначеною ухвалою від 21.01.2025 цивільну справу № 368/375/24, провадження № 2/368/116/25, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , - про стягнення заборгованості, - направлено до канцелярії Кагарлицького районного суду Київської області, - для визначення іншого судді цього ж суду для слухання справи по суті поданої позовної заяви.

Ухвалою від 23.01.2025 задоволено заяву судді Кагарлицького районного суду Київської області Закаблука Олександра Володимировича про самовідвід в цивільній справі № 368/375/25, провадження № 2/368/116/25.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею (суддя-доповідач) визначено суддю Ірину Іванівну Шевченко.

Ухвалою від 24.01.2025 справу прийнято до провадження. Розгляд справи визначено провести в порядку загального позовного провадження та призначено на 12 лютого 2025 року о 12 год. 00 хв. (!!!) проведення підготовчого засідання (!!!).

Вважає, що суддя Шевченко Ірина Олександрівна має бути відведена від розгляду даної цивільної справи з наступних підстав.

Як зазначалося вище, ухвалою від 21.03.2024 по справі було відкрито провадження по справі та призначено до підготовчого судового засідання.

Ухвалою від 20.05.2024 підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою від 17.07.2024 суд ухвалив повернутися до стадії підготовчого провадження.

Ухвалою від 05.09.2024 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.

Тобто, у даній справі вже ВРЕТЄ (!!!) призначається підготовче засідання.

Заяви по суті, визначені ст. 174 ЦПК України, містяться в матеріалах справи, тож призначати підготовче судове засідання не було жодної необхідності, що у свою чергу викликає сумнів у безсторонності судді, яка таким чином надає процесуальних переваг іншим учасникам провадження. Більш того, своєю ухвалою від 24.01.2025 суддя Шевченко І.І. знівелювала вимоги резолютивної частини ухвали Кагарлицького районного суду Київської області від 21.01.2025, якою чітко визначено: «…Цивільну справу № 368/375/24, провадження № 2/368/116/25, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , - про стягнення заборгованості, - направити до канцелярії Кагарлицького районного суду Київської області, - для визначення іншого судді цього ж суду для слухання справи по суті поданої позовної заяви.».

На глибоке переконання заявника, прийняте суддею Шевченко І.І. зазначене процесуальне рішення, проект якого, скоріше за все підготовлено апаратом судді, і суддею не перевірено належним чином, викликає стійке враження щодо недбалого ставлення судді до справи яка прийнята до провадження.

Залишається не зрозумілим, яким чином суддя Шевченко І.І. наділила себе повноваженнями змінювати повністю (частково) (!!!) та/або припиняти (!!!) та/або скасовувати (!!!) ухвалу від 21.01.2025, винесену суддею Закаблуком О.В., яка в силу приписів ч. 1. ст. 261 ЦПК України, про що зазначено в самій ухвалі, набрала законної сили НЕГАЙНО!!!!

Повертаючись до попередньої стадії судового процесу суддя Шевченко І.І. знехтувала визначними чинним законодавством принципами рівності та змагальності сторін надаючи так чи інакше перевагу іншим учасникам процесу.

Звертає увагу, що однією з підстав відводу судді Кириченка В.І. стало те, що на думку заявниці, суддею допускалося істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, порушення принципів об`єктивності і неупередженості під час розгляду справи.

Суддя Шевченко І.І. має бути відведена від розгляду даної цивільної справи, так як існують і інші обставини, які можуть викликати сумнів у сторін (зокрема, у сторони позивача, відповідача ОСОБА_3 ), та у стороннього спостерігача у її неупередженості під час розгляду даного цивільного провадження, оскільки, під головуванням судді Шевченко І.І. розглядалась цивільна справа № 368/80/21 (провадження № 2/368/310/21) в якій ОСОБА_1 представляв інтереси відповідача та за результатами розгляду зазначеної справи позивачеві було відмовлено у задоволенні позивних вимог у повному обсязі.

Зазначає, що у рішенні, яке міститься в ЄДРСР (https://reyestr.court.gov.ua/Review/97055759) прізвище ОСОБА_1 не знеособлене.

Наголошує на тому, що відвід фактично заявлено відповідачем, який є фахівцем в галузі права (встановлено рішеннями в цивільних справах: № 368/1734/15-ц, провадження № 2/368/47/16; № 368/1243/16-ц, провадження № 2/368/653/16), що передбачає наявність певного досвіду роботи та наявність певних уявлень про ознаки упередженого чи неупередженого процесу, а тому, - це в подальшому, природньо, - передбачає наявність конфлікту в тому чи іншому вигляді між суддею та відповідачем, що, на думку відповідача не сприятиме проведенню нормального, зваженого процесу в даному цивільному провадженні та винесенню неупередженого, законного рішення, яке, у подальшому буде викликати знову ж таки сумнів однієї із сторін в законності такого рішення, а тому при наявності хоча б найменших ознак конфлікту однієї із сторін з суддею, який веде процес, - суддя апріорі повинен має бути відведений (заявити самовідвід) від розгляду справи. Відповідно до вимог п. 5 ч.1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 ЦПК України суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 37 ЦПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанції, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі.

Згідно ч. 1ст. 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Положеннями ст. 40 ЦПК України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

Зауважує, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості вважаю за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Положеннями п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до вимог ст. 15 Кодексу суддівської етики, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи.

Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі. Згідно з приписами п. 2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді» (схвалені резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року), суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді. Відповідно до положень п. 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: "Ніхто не може бути суддею у власній справі". Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці.

Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача.

У рішеннях Європейського суду з прав людини «Білуха проти України» від 09.11.2006, «Газета Україна-Центр проти України» від 15.07.2010 ЄСПЛ вказував, що наявність безсторонності відповідно до п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. При вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною.

Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, «правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться». Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві. На переконання заявника, розгляд даної справи в тому ж складі суду може сприйматися сторонами як порушення закріпленого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР, права на справедливий розгляд її справи незалежним і безстороннім судом.

Частинами першою - четвертою статті 40 ЦПК України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Згідно з частинами сьомою - дев`ятою статті 40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

Враховуючи те, що підготовче засідання у даній справі призначено на 12.02.2025 на 12:00 та те, що заява про відвід судді Шевченко І.І. сформована в системі «Електронний суд» 11.02.2025 та зареєстровано 12.02.2025 р., суд приходить до висновку про те, що вказану заяву про відвід подано в день судового засідання і така заява підлягає розгляду судом, що розглядає справу, в порядку визначеному ч. 3 ст. 40 ЦПК України.

Сторони на підготовче засідання не з`явилися.

Вивчивши подану заяву та дослідивши матеріали справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, суд дійшов наступного висновку.

За змістом ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Підстави для відводу судді передбачені ст. 36 ЦПК України, за змістом якої суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Статтею 1 Кодексу суддівської етики установлено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.

Відповідно до статті 3 цього Кодексу суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

Згідно зі статтею 8 Кодексу суддівської етики суддя повинен здійснювати судочинство в межах та порядку, визначених процесуальним законом, і виявляти при цьому тактовність, ввічливість, витримку й повагу до учасників судового процесу та інших осіб.

Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН 27.07.2006 №2006/23, суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою. Об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Згідно з пунктом 50 Висновку № 3 (2002) КРЄС кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; судді повинні поводитися гідно при виконанні посадових обов`язків та в особистому житті; вони повинні виконувати свої обов`язки, не допускаючи проявів фаворитизму або дійсної чи видимої упередженості; судді повинні приймати свої рішення з урахуванням усіх моментів, важливих для застосування відповідних юридичних норм, та без урахування усіх питань, що не стосуються суті справи; вони повинні забезпечувати високий ступінь професійної компетентності.

Як вбачається зі змісту заяви про відвід, доводи відповідача ОСОБА_1 зводяться до його незгоди з процесуальними рішеннями, а саме: ухвалою судді від 23.01.2025 р., якою суддею прийнято до провадження розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та призначено підготовче засідання, а повинна була призначити справу до судового розгляду, оскільки при розгляді відводу судді Кириченку В.І. суддя Закаблук О.В. про це зазначив в ухвалі.

Окрім того відповідачем зазначено ще одну з підстав відводу, що суддею Шевченко І.І. було розглянуто цивільну справи № 368/80/21 за позовом ОСОБА_6 до Національного музею народної архітектури та побуту України про скасування дисциплінарного стягнення під головуванням судді Шевченко І.І. ухвалено рішення про відмову у позові.

Вирішуючи такі доводи, суд враховує наступне.

Відповідно до частини 1 ст.124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійснені правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону. Однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення, крім випадків, встановлених законом (ст. ст. 126, 129 Конституції України).

Згідно із зазначеними положеннями Конституції України рішення судді і відповідно до цього дії або бездіяльність суддів у питаннях здійснення правосуддя (пов`язані з підготовкою, розглядом справ в судових інстанціях, перевіркою справ в апеляційному і касаційному порядку, звернення рішення до виконання, тощо) можуть оскаржуватися в чинному в даний час порядку.

Як зазначив Конституційний суд України в своєму рішенні №6-рп\2001 від 23.05.2001, судоустрій і судочинство визначаються виключно законом України. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідно процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення розгляду справи у першій інстанції та прийняття по них судових рішень належить до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.

У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади» зазначено, що відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони нескасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.

Відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Таким чином, незгода відповідача із процесуальними діями чи рішеннями головуючого у справі не є підставою для відводу.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.01.2025 у справі №357/1662/23 (провадження №61-4877св24).

При цьому суд звертає увагу на те, що рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 12.05.2021 у справі № 368/80/21, на яке посилається відповідач ОСОБА_1 , набрало законної сили 17.06.2021 р. та в апеляційній інстанції не переглядалось, а в ухвалі судді Кагарлицького районного суду Закаблука О.В. про задоволення заяви про відвід не може бути вказівок про те, як розглядати дану справу іншим суддею.

Щодо доводів заявника про упередженість судді Шевченко І.І. при розгляді даної справи, то такі його доводи жодним чином не підтверджені.

Аналізуючи доводи відповідача ОСОБА_1 , суд відзначає, що заява про відвід не містить визначених процесуальним законом підстав для відводу головуючого судді у цій справі.

Суд відзначає, що жодних доказів будь-якої упередженості суду по відношенню до відповідача ОСОБА_1 не надано.

На думку суду, заявник надає суб`єктивну оцінку діям головуючого судді, які ґрунтуються лише на припущеннях і об`єктивно нічим не підтверджуються, по суті заявник не погоджується з процесуальними рішеннями судді.

Суд наголошує, що не може бути підставою для відводу судді незгода учасника справи з процесуальними рішеннями судді чи невчиненням процесуальних дій, які, на її думку, суддя повинна вчинити. В такому випадку, сторона, яка не погоджується з процесуальними рішеннями чи діями судді, не позбавлена права оскаржити їх окремо від рішення суду чи разом з рішенням суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку та строки, визначені ЦПК України.

Викладене дає підстави зробити висновок про відсутність визначених процесуальним законом підстав для відводу головуючого судді у цій справі, оскільки заявлена заява про відвід не містить посилань на обставини, які за суб`єктивними чи об`єктивними критеріями виключають можливість участі судді у розгляді цієї цивільної справи, відповідно до статей 36, 37 ЦПК України.

Будь-які порушення чи зловживання, які б могли свідчити про упередженість, головуючим суддею при розгляді даної справи не допускались.

При цьому слід зазначити, що необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є порушенням права на справедливий суд.

За таких обставин приходжу до висновку про необґрунтованість доводів заяви, що має наслідком відмову у її задоволенні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33-38, 40, 258-261 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заява відповідача ОСОБА_1 про відвід судді Кагарлицького районного суду Київської області Шевченко І.І. відмовити.

Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено 17.02.2025 р.

Суддя І.І. Шевченко