Постанова

від 22.01.2025 по справі 916/331/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/331/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,

при секретарі судового засідання: Волковінській В.М.,

за участю представників:

від Одеського обласного комунального підприємства "Служба експлуатації цілісного майнового комплексу - Адміністративного будинку №2" Осадчий А.Ю.,

від Приватного акціонерного товариства "Акціонерна радіотелевізійна компанія "ГЛАС" участі не брали,

розглянувши апеляційну скаргу Одеського обласного комунального підприємства "Служба експлуатації цілісного майнового комплексу - Адміністративного будинку №2"

на рішення Господарського суду Одеської області від 04.09.2024, прийняте суддею Смелянець Г.Є., м. Одеса, повний текст складено 16.09.2024,

у справі №916/331/24

за позовом: Одеського обласного комунального підприємства "Служба експлуатації цілісного майнового комплексу - Адміністративного будинку №2"

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Акціонерна радіотелевізійна компанія "ГЛАС"

про стягнення 1 564 484,17 грн та виселення

ВСТАНОВИВ:

У січні 2024 р. Одеське обласне комунальне підприємство "Служба експлуатації цілісного майнового комплексу - Адміністративного будинку №2" звернулося з позовом до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна радіотелевізійна компанія "ГЛАС", в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у загальній сумі 1564484,17 грн, з яких: 864188,59 грн основного боргу, 270769,18 грн інфляційних втрат, 52131,74 грн 3% річних, 117198,18 грн пені та 260196,48 грн неустойки, а також виселити відповідача з нежитлових приміщень за адресою: 65107, Одеська область, місто Одеса, вулиця Канатна, будинок 83.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами договором оренди нежитлового приміщення з небюджетною організацією №55 від 01.01.2012 в частині повної та своєчасної оплати орендних платежів і наданих послуг з відшкодування витрат по утриманню об`єкта оренди, а також в частині повернення об`єкту оренди у зв`язку зі спливом 31.12.2020 строку дії вищенаведеного договору.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 19.02.2024 відкрито провадження у справі №916/331/24.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.09.2024 у справі №916/331/24 (суддя Смелянець Г.Є.) позов задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна радіотелевізійна компанія "ГЛАС" на користь Одеського обласного комунального підприємства "Служба експлуатації цілісного майнового комплексу - Адміністративного будинку №2" неустойку у розмірі 260196,48 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 6930,95 грн; виселено Приватне акціонерне товариство "Акціонерне радіотелевізійна компанія "ГЛАС" з нежитлових приміщень за адресою: 65107, Одеська область, місто Одеса, вулиця Канатна, будинок 83; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що зобов`язання сторін, яке виникло на підставі укладеного між ними договору оренди нежитлового приміщення з небюджетною організацією №55 від 01.01.2012, припинилося внаслідок спливу строку дії вказаного договору, що зумовлює виникнення у відповідача обов`язку повернути орендодавцю орендоване майно, а тому місцевий господарський суд дійшов висновку щодо правомірності заявлення позивачем вимог про виселення відповідача та про стягнення з останнього неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди. Поряд з цим, суд першої інстанції зазначив, що вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати за період з жовтня місяця 2021 року по грудень місяць 2021 року у сумі 16128,25 грн, експлуатаційних витрат за період з січня місяця 2021 року по лютий місяць 2022 року у сумі 848060,34 грн, а також нарахованих на зазначену основну заборгованість інфляційних втрат, 3% річних та пені є безпідставними, оскільки відповідні нарахування охоплюють період, протягом якого зобов`язальні відносини за вищенаведеним правочином перестали існували у зв`язку зі спливом строку дії договору оренди.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Одеське обласне комунальне підприємство "Служба експлуатації цілісного майнового комплексу - Адміністративного будинку №2" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 04.09.2024 у справі №916/331/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 1169390,11 грн (848060,34 грн основного боргу, 270170,95 грн інфляційних втрат, 51158,82 грн 3% річних) та ухвалити у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що неправильна правова кваліфікація позивачем експлуатаційних витрат, як пов`язаних з виконанням припиненого договору оренди, не спростовує понесення таких витрат Одеським обласним комунальним підприємством "Служба експлуатації цілісного майнового комплексу - Адміністративного будинку №2" внаслідок протиправної поведінки відповідача у вигляді неповернення об`єкта оренди після припинення дії укладеного між сторонами договору, а тому, керуючись принципом "jura novit curia" ("суд знає закони"), місцевий господарський суд міг самостійно перекваліфікувати заявлену до стягнення суму експлуатаційних втрат як збитки і, відповідно, стягнути останні разом з нарахованими на них 3% річних та інфляційними втратами.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В. від 05.11.2024 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження, а також встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 20.11.2024.

В подальшому ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 вирішено розглянути апеляційну скаргу Одеського обласного комунального підприємства "Служба експлуатації цілісного майнового комплексу - Адміністративного будинку №2" на рішення Господарського суду Одеської області від 04.09.2024 у справі №916/331/24 поза межами строку, встановленого частиною першою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану, та призначено дану справу до розгляду на 22.01.2025 о 10:00.

У судовому засіданні 22.01.2025 представник Одеського обласного комунального підприємства "Служба експлуатації цілісного майнового комплексу - Адміністративного будинку №2" апеляційну скаргу підтримав; представник Приватного акціонерного товариства "Акціонерна радіотелевізійна компанія "ГЛАС" участі не брав, хоча був належним чином сповіщений про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи.

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна радіотелевізійна компанія "ГЛАС" своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалося, відзив на апеляційну скаргу не надало, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представника апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 01.01.2012 між Одеським обласним комунальним підприємством "Служба експлуатації цілісного майнового комплексу - Адміністративного будинку №2" ("Орендодавець") та Приватним акціонерним товариством "Акціонерна радіотелевізійна компанія "ГЛАС" ("Орендар") укладено договір оренди нежитлового приміщення з небюджетною організацією №55 (далі договір №55 від 01.01.2012), за умовами пункту 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування (оренду) нежитлові приміщення на 4, 15 поверхах, площі на даху та площі на вулиці, що складаються з 13 кімнат загальною площею 478,90 кв.м, що розташовані у адміністративному будинку №2 Одеської обласної ради за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 83, вартість яких згідно з незалежною оцінкою від 31.10.2011 становить 1622184,60 грн (далі "майно" або "приміщення") з метою використання під розміщення телерадіокомпанії, офісу, антен та складу.

Згідно з пунктом 2.1 договору №55 від 01.01.2012 Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки не раніше дати державної реєстрації договору) та акта приймання-передавання майна.

Майно вважається поверненим Орендодавцю з часу підписання сторонами акту прийому-передачі (повернення) майна (пункт 2.3 договору №55 від 01.01.2012).

Відповідно до пункту 3.1 договору №55 від 01.01.2012 орендна плата сплачується Орендодавцю щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, та визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку листопад 2011 року 12226,53 грн. Орендна плата за перший місяць оренди січень визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за грудень 2011 року та січень 2012 року. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. На суму орендної плати нараховується ПДВ за ставкою 20% згідно з чинним законодавством.

Вказана у пункті 3.1 договору орендна плата не враховує ПДВ, експлуатаційні витрати Орендодавця по утриманню об`єкта оренди, які сплачуються Орендарем на підставі виставлених Орендодавцем рахунків за ставками, що діють на час сплати, не пізніше 15 числа кожного місяця, наступного за звітним (пункт 3.4 договору №55 від 01.01.2012).

В силу пункту 4.10 договору №55 від 01.01.2012 Орендар зобов`язаний своєчасно та повністю відшкодувати Орендодавцю усі експлуатаційні витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна, та компенсувати комунальні послуги, фактично отримані ним згідно потужності наявних приладів та обладнання.

У пункті 9.1 договору №55 від 01.01.2012 узгоджено, що договір діє з 01.01.2012 по 31.12.2012.

Пунктом 9.4 договору №55 від 01.01.2012 передбачено, що дія договору оренди припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

У разі відсутності письмової заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він може бути продовженим на той самий термін і на тих самих умовах. У такому разі сторони оформляють таке продовження його дії додаткової угодою до договору, яка погоджується з власником (пункт 9.10 договору №55 від 01.01.2012).

На підставі акту приймання-передачі б/н від 01.01.2012, підписаного на виконання умов договору №55 від 01.01.2012, відповідачеві було передане об`єкт оренди за вказаним договором.

Додатковою угодою б/н від 29.12.2012 до договору №55 від 01.01.2012 продовжено строк дії договору вказаного договору оренди до 31.12.2013, а додатковою угодою б/н від 19.05.2014 до 31.12.2014.

31.12.2014 між сторонами укладено додаткову угоду б/н до договору №55 від 01.01.2012, якою до внесено наступні зміни до договору оренди:

-пункт 1.1 договору викладено у такій редакції: "Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування (оренду) нежитлові приміщення на 4, 15 поверхах, площі на даху та площі на вулиці, що складаються з 13 кімнат, загальною площею 478,90 кв.м, що розташовані у адміністративному будинку №2 Одеської обласної ради за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 83, вартість яких згідно з незалежною оцінкою від 23.09.2014 становить 1466455,20 грн (далі "майно" або "приміщення"), з метою розміщення телерадіокомпанії, офісу, антен та складу";

-пункт 3.1 договору викладено у такій редакції: "Орендна плата сплачується Орендодавцю щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, та визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами та доповненнями), і становить без ПДВ за базовий місяць перерахунку листопад 2014 року згідно з розрахунком плати за оренду нерухомого майна до цього договору 11974,40 грн. Орендна плата за перший місяць перерахунку оренди січень 2015 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за грудень 2014 року та січень 2015 року після його повідомлення Держкомстатом. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. На суму орендної плати нараховується ПДВ за ставкою 20% згідно з чинним законодавством";

-продовжено термін дії договору оренди до 31.12.2015.

Додатковою угодою б/н від 31.12.2015 до договору №55 від 01.01.2012 продовжено строк дії договору вказаного договору оренди до 31.12.2016, а додатковою угодою б/н від 23.12.2016 до 31.12.2017.

28.02.2017 між сторонами укладено додаткову угоду б/н до договору №55 від 01.01.2012, відповідно до якої до внесено зміни до окремих положень договору оренди, а саме:

-пункт 1.1 договору викладено у наступній редакції: "Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування (оренду) нежитлові приміщення на 4,15 поверхах та площі на даху, що складаються з 12 кімнат, загальною площею 455,20 кв.м, що розташовані у адміністративному будинку №2 Одеської обласної ради за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 83, вартість яких згідно з незалежною оцінкою від 23.09.2014 становить 1408200,60 грн (далі "майно" або "приміщення") з метою розміщення телерадіокомпанії, офісу та антен";

-пункт 3.1 договору викладено у наступній редакції: "Орендна плата сплачується Орендодавцю щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, та визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами та доповненнями), і становить без ПДВ за базовий місяць перерахунку січень 2017 року згідно з розрахунком плати за оренду нерухомого майна до цього договору 17141,30 грн. Орендна плата за перший місяць перерахунку оренди березень 2017 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за лютий 2017 року та березень 2017 року після його повідомлення Держкомстатом. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Відповідно до пункту 9 "Прикінцевих положень" Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" від 25.12.2015 №928-VІІІ на 2016 рік припинено дію норми статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 №2269-ХІІ в частині індексації орендної плати. На суму орендної плати нараховується ПДВ за ставкою 20% згідно з чинним законодавством".

28.02.2017 між сторонами підписано акт прийому-передачі майна за договором №55 від 01.01.2012, на підставі якого відповідач повернув позивачеві приміщення та площу на вулиці загальною площею 23,70 кв.м.

Додатковою угодою б/н від 31.03.2017 до договору №55 від 01.01.2012 внесено зміни до пунктів 1.1 та 3.1 вказаного договору, зокрема:

-пункт 1.1 договору викладено у такій редакції: "Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування (оренду) нежитлові приміщення на 4, 15 поверхах та площі на даху, що складаються з 11 кімнат, загальною площею 406,10 кв.м, що розташовані у адміністративному будинку №2 Одеської обласної ради за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 83, вартість яких згідно з незалежною оцінкою від 23.09.2014 становить 1200605,80 грн (далі "майно" або "приміщення"), з метою розміщення телерадіокомпанії та антен";

-пункт 3.1 договору викладено у такій редакції: "Орендна плата сплачується Орендодавцю щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, та визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами та доповненнями), і становить без ПДВ за базовий місяць перерахунку лютий 2017 року згідно з розрахунком плати за оренду нерухомого майна до цього договору 12273,21 грн. Орендна плата за перший місяць перерахунку оренди квітень 2017 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за березень 2017 року та квітень 2017 року після його повідомлення Держкомстатом. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Відповідно до пункту 9 "Прикінцевих положень" Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" від 25.12.2015 №928-VІІІ на 2016 рік припинено дію норми статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 №2269-ХІІ в частині індексації орендної плати. На суму орендної плати нараховується ПДВ за ставкою 20% згідно з чинним законодавством".

31.03.2017 між сторонами підписано акт прийому-передачі майна за договором №55 від 01.01.2012, згідно з яким відповідач повернув позивачеві приміщення площею 49,10 кв.м.

Додатковою угодою б/н від 28.04.2017 до договору №55 від 01.01.2012 змінено реквізити Орендодавця у розділі 11 "Підписи та юридичні адреси сторін" договору оренди, а додатковою угодою б/н від 29.12.2017 до договору оренди №55 від 01.01.2012 внесено зміни до низки умов договору оренди, у тому числі:

-пункт 1.1 договору викладено у наступній редакції: "Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування (оренду) нежитлові приміщення на 4, 15 поверхах та площі на даху, що складаються з 11 кімнат, загальною площею 406,10 кв.м, що розташовані у адміністративному будинку №2 Одеської обласної ради за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 83, вартість яких згідно з незалежною оцінкою від 14.07.2017 становить 1682458,90 грн (далі "майно" або "приміщення"), з метою розміщення телерадіокомпанії та антен";

-пункт 3.1 договору викладено у наступній редакції: "Орендна плата сплачується Орендодавцю щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, та визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами та доповненнями), і становить без ПДВ за базовий місяць перерахунку листопад 2017 року згідно з розрахунком плати за оренду нерухомого майна до цього договору 10975,74 грн. Орендна плата за перший місяць перерахунку оренди січень 2018 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за грудень 2017 року та січень 2018 року після його повідомлення Держкомстатом. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. На суму орендної плати нараховується ПДВ за ставкою 20% згідно з чинним законодавством";

-продовжено строк дії договору оренди до 31.12.2018.

Додатковою угодою б/н від 28.12.2018 до договору №55 від 01.01.2012 продовжено строк дії даного договору оренди до 31.12.2019.

28.12.2019 між сторонами укладено додаткову угоду б/н від 28.12.2019 до договору №55 від 01.01.2012, якою продовжено строк дії договору оренди до 31.03.2020 та доповнено розділ 9 "Строк дії, умови зміни, припинення дії та розірвання договору" пунктом 9.12 наступного змісту: "Орендар письмово повинен сповістити Орендодавця про намір продовжити цей договір оренди за 35 днів до закінчення терміну його дії, а Орендодавець, отримавши від Орендаря такий лист, в свою чергу, повинен за 30 днів до закінчення терміну дії цього договору сповістити про це власника".

Додатковою угодою б/н від 31.03.2020 до договору №55 від 01.01.2012 продовжено строк дії даного договору оренди до 31.12.2020 включно.

У додатковій угоді б/н від 29.05.2020 до договору №55 від 01.01.2012 сторонами узгоджено внесення наступних змін до вказаного договору оренди:

-пункт 1.1 договору викладено у такій редакції: "Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування (оренду) нежитлові приміщення на 4, 15 поверхах та площі на даху, що складаються з 9 кімнат, загальною площею 360,10 кв.м, що розташовані у адміністративному будинку №2 Одеської обласної ради за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 83, вартість яких згідно з незалежною оцінкою від 14.07.2017 становить 1523436,90 грн (далі "майно" або "приміщення"), з метою розміщення телерадіокомпанії та антен";

-пункт 3.1 договору викладено у такій редакції: "Орендна плата сплачується Орендодавцю щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, та визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами та доповненнями), і становить без ПДВ за базовий місяць перерахунку квітень 2020 року згідно з розрахунком плати за оренду нерухомого майна до цього договору 11727,89 грн. Орендна плата за перший місяць перерахунку оренди червень 2020 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за травень та червень 2020 року після їх повідомлення Держстатом. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. На суму орендної плати нараховується ПДВ за ставкою 20% згідно з чинним законодавством".

На підставі акту прийому-передачі майна б/н від 31.05.2020 за договором №55 від 01.01.2012 відповідач повернув позивачеві приміщення загальною площею 46 кв.м, а на підставі акту прийому-передачі майна б/н від 31.12.2020 приміщення загальною площею 117,80 кв.м.

20.04.2021 сторонами підписано акт прийому-передачі майна за договором №55 від 01.01.2012 про передачу приміщення площею 14,70 кв.м.

В адресованій відповідачеві вимозі №611 від 26.12.2023 Одеське обласне комунальне підприємство "Служба експлуатації цілісного майнового комплексу - Адміністративного будинку №2", посилаючись на неналежне виконанням Приватним акціонерним товариством "Акціонерна радіотелевізійна компанія "ГЛАС" прийнятих на себе зобов`язань за договором №55 від 01.01.2012 в частині повної та своєчасної оплати орендних платежів і наданих послуг з відшкодування витрат по утриманню об`єкта оренди, а також в частині повернення об`єкту оренди у зв`язку зі спливом 31.12.2020 строку дії вищенаведеного договору, просило погасити існуючу заборгованість та звільнити об`єкт оренди з оформленням акту повернення. Разом з цієї вимогою позивач надіслав відповідачеві рахунки на оплату та акти надання послуг у двох примірниках, один з яких просив повернути після підписання.

У матеріалах справи також містяться копії:

-договору про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення (для юридичних осіб) №4043/3 від 08.01.2013, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інфокс" та позивачем;

-договору про закупівлю послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії за державні кошти №2494/ІХ від 28.01.2021, укладеного між Акціонерним товариством "ДТЕК Одеські електромережі" та позивачем;

-договору про закупівлю послуг з теплопостачання №5412/8 від 17.12.2020, укладеного між Комунальним підприємством "Теплопостачання міста Одеси" та позивачем, разом з додатковими угодами до нього;

-договору про надання послуг з поводження з побутовими відходами №964-О від 01.01.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВ-Серрус" та позивачем;

-договору про закупівлю електричної енергії №02-2494-ПВЦ від 22.02.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ООЕК" та позивачем;

-фактичних розрахунків тарифів відшкодування комунальних витрат за послуги в Адмінбудинку №2 за січень-грудень місяці 2021 року;

-платіжних інструкцій щодо сплати позивачем на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" вартості послуг перетікання реактивної електроенергії та послуг з розподілу електричної енергії у 2021 році;

-платіжних інструкцій щодо сплати позивачем на користь філії "Інфоксводоканал" вартості послуг водопостачання та водовідведення, а також за демонтаж, монтаж обліку води, повірку приладу у 2021 році;

-платіжних інструкцій щодо сплати позивачем на користь Телерадіокомпанії "ТВ-Серрус" вартості послуг з поводження з побутовими відходами у 2021 році;

-платіжних інструкцій щодо сплату позивачем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ООЕК" вартості послуг з постачання електричної енергії у 2021 році;

-платіжних інструкцій про сплату позивачем на користь Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" вартості послуг з теплопостачання у 2021 році;

-податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних у спірний період, відповідно до яких платником податку-продавцем значиться позивач, а платником податку-покупцем є відповідач;

-реєстру банківських документів за 2021-2023 роки;

-рахунків позивача, виставлених відповідачеві для сплати орендних платежів та оплати відшкодування вартості теплопостачання, водопостачання і водовідведення, електроенергії, вивезення побутових відходів, експлуатаційних послуг за спірний період;

-актів надання послуг для сплати орендних платежів та оплати відшкодування вартості теплопостачання, водопостачання і водовідведення, електроенергії, вивезення побутових відходів, експлуатаційних послуг, за спірний період, які підписані лише зі сторони позивача.

Предметом спору у даній справі є вимоги Одеського обласного комунального підприємства "Служба експлуатації цілісного майнового комплексу - Адміністративного будинку №2" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна радіотелевізійна компанія "ГЛАС" заборгованості у загальній сумі 1564484,17 грн, з яких: 864188,59 грн основний борг, 270769,18 грн інфляційні втрати, 52131,74 грн 3% річних, 117198,18 грн пеня та 260196,48 грн неустойка, а також про виселення відповідача з нежитлових приміщень за адресою: 65107, Одеська обл., м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що зобов`язання сторін, яке виникло на підставі укладеного між ними договору №55 від 01.01.2012, припинилося у зв`язку зі спливом строку дії вказаного договору, що свідчить про відсутність правових підстав для зайняття відповідачем об`єкта оренди та зумовлює виникнення у останнього обов`язку повернути орендодавцю орендоване майно, від виконання якого Приватне акціонерне товариство "Акціонерна радіотелевізійна компанія "ГЛАС" безпідставно ухиляється, внаслідок чого, з огляду на доведеність позивачем факту неповернення відповідачем майна, орендованого останнім на підставі вищенаведеного договору, який припинив свою дію, Господарський суд Одеської області дійшов висновку щодо правомірності заявлення позивачем вимог про виселення відповідача та про стягнення з останнього неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди. Поряд з цим, суд першої інстанції зазначив, що вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати за період з жовтня місяця 2021 року по грудень місяць 2021 року у сумі 16128,25 грн, експлуатаційних витрат за період з січня місяця 2021 року по лютий місяць 2022 року у сумі 848060,34 грн, заявлених до відшкодування на підставі положень припиненого договору оренди, а також нарахованих на зазначену основну заборгованість інфляційних втрат, 3% річних та пені є безпідставними, оскільки відповідні нарахування охоплюють період, протягом якого зобов`язальні відносини за вищенаведеним правочином перестали існували у зв`язку зі спливом строку дії договору оренди.

Одеське обласне комунальне підприємство "Служба експлуатації цілісного майнового комплексу - Адміністративного будинку №2", звертаючись з апеляційною скаргою, не погоджується з рішенням Господарського суду Одеської області від 04.09.2024 у справі №916/331/24 виключно в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 1169390,11 грн (848060,34 грн основного боргу з відшкодування експлуатаційних витрат, 270170,95 грн інфляційних втрат, 51158,82 грн 3% річних).

За умовами частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Південно-західний апеляційний господарський суд, здійснюючи перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 04.09.2024 у справі №916/331/24 в оскаржуваній частині, погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 848060,34 грн основного боргу з відшкодування експлуатаційних витрат, 270170,95 грн інфляційних втрат та 51158,82 грн 3% річних, з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України унормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів вбачає, що за своєю юридичною природою договір №55 від 01.01.2012 є договором найму (оренди) комунального майна.

Згідно з частиною першою статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

В силу частини шостої статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Отже, договір №55 від 01.01.2012 став підставою виникнення у сторін за цим договором господарського зобов`язання відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України (статті 11, 202, 509 Цивільного кодексу України).

Приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами статті 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з частиною другою статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частиною четвертою статті 284 Господарського кодексу України унормовано, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (стаття 764 Цивільного кодексу України).

У частині другій статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №2269-XII від 10.04.1992, який був чинним станом на момент укладення між сторонами договору оренди, визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Системний аналіз вищевикладених приписів законодавства дозволяє зробити висновок, що для продовження дії договору оренди необхідна наявність таких юридичних фактів: продовження користування орендарем орендованим майном та відсутність своєчасного письмового повідомлення однієї зі сторін договору про припинення або зміну умов договору.

Правове регулювання процедури припинення орендних правовідносин спрямовано на досягнення справедливого балансу між правом орендодавця володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і правом орендаря очікувати на стабільність та незмінність його майнового становища. У контексті наведених вище норм настання наслідків у вигляді припинення чи продовження договору є пов`язаним з дотриманням сторонами орендних правовідносин добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої змістом укладеного договору, положеннями господарського законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу.

Колегія суддів вбачає, що у пункті 9.1 договору №55 від 01.01.2012 визначено строк його дії до 31.12.2012, при цьому з метою пролонгації орендних правовідносин за вказаним правочином було підписано низку додаткових угод, у зв`язку з чим строк дії даного договору оренди неодноразово продовжувався, зокрема, в останній раз до 31.12.2020 включно (на підставі додаткової угоди б/н від 31.03.2020).

03.10.2019 Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ, у пункті 1 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" якого було передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 01.02.2020 (за виключенням окремих зазначених норм).

Водночас згідно з пунктом 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019 з дня введення в дію цього Закону було визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про оренду державного та комунального майна" №2269-XII від 10.04.1992.

Закон України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019 опублікований в офіційному друкованому виданні "Голос України" 26.12.2019, набрав чинності 27.12.2019 і введений в дію з 01.02.2020, а відтак саме з цієї дати підлягають застосуванню його приписи (за винятком окремих норм, наведених у розділі "Прикінцеві та перехідні положення").

За загальним правилом, якщо прийнятим нормативним актом порівняно з попереднім змінюється правове регулювання відносин в тій чи іншій сфері, то нові норми застосовуються з дати набрання ними чинності, якщо інше не визначено в самому нормативному акті (частина перша статті 5 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019 договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом 5 частини другої статті 18 цього Закону, або 01.07.2020. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Отже, порядок продовження договорів оренди державного та комунального майна, який діяв до 31.01.2020 та був передбачений Законом України "Про оренду державного та комунального майна" №2269-XII від 10.04.1992 (втратив чинність 31.01.2020), може бути застосовано до процедури продовження тих договорів, строк дії яких закінчився до 01.07.2020 включно, а щодо інших договорів оренди державного та комунального майна (строк дії яких закінчився після 01.07.2020) в силу вимог абзацу 3 пункту 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019 має застосовуватися порядок продовження, визначений цим Законом.

Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено в постановах від 19.07.2022 у справі №924/852/21 та від 09.11.2021 у справі №908/2637/20.

Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що, як зазначалося вище, строк дії укладеного між сторонами договору №55 від 01.01.2012 було продовжено до 31.12.2020, тобто останній не закінчився 01.07.2020, правовідносини щодо його подальшої пролонгації регламентовані Законом України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019 продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які: укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше; укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону; укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону; укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством (частина друга статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019).

В силу частини третьої статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019 договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Механізм передачі в оренду державного та комунального майна, включаючи особливості передачі його в оренду відповідно до положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна", регламентований Порядком передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №483 від 03.06.2020 (далі Порядок).

Відповідно до пункту 134 Порядку продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону або без проведення аукціону в передбачених Законом України "Про оренду державного та комунального майна" випадках.

За умовами пункту 143 Порядку орендар, що має намір продовжити договір оренди, що підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Якщо орендар не подав заяву про продовження договору оренди у зазначений строк, то орендодавець не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено, у зв`язку з тим, що орендар не подав відповідну заяву у визначений Законом строк, та повідомляє про необхідність звільнення орендованого приміщення і підписання акта приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна.

Докази своєчасного (не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди, тобто у даному випадку за три місяці до 31.12.2020) звернення Приватного акціонерного товариства "Акціонерна радіотелевізійна компанія "ГЛАС" до Одеського обласного комунального підприємства "Служба експлуатації цілісного майнового комплексу - Адміністративного будинку №2" з відповідною заявою щодо продовження договору №55 від 01.01.2012 у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, як обґрунтовано зазначив в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції, договір №55 від 01.01.2012 припинився 31.12.2020 у зв`язку зі спливом строку, на який він був укладений (з урахуванням минулих пролонгацій).

Обставини подальшого перерахування відповідачем орендної плати за вказаним договором апеляційним господарським судом до уваги не приймаються, оскільки проведення відповідної оплати не є безумовною підставою для пролонгації відповідного договору.

Подібна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 03.06.2020 у справі №916/1666/18.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України (частина четверта статті 291 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з частиною другою статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Південно-західний апеляційний господарський суд наголошує на тому, що за змістом наведених вище норм чинного законодавства із закінченням строку договору найму (оренди), на який його було укладено, такий договір є припиненим, що означає припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов.

Як вбачається зі змісту позову та не заперечується апелянтом, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з експлуатаційних витрат були заявлені Одеським обласним комунальним підприємством "Служба експлуатації цілісного майнового комплексу - Адміністративного будинку №2" з підстав неналежного виконання Приватним акціонерним товариством "Акціонерна радіотелевізійна компанія "ГЛАС" обов`язку, передбаченого пунктом 3.4 договору №55 від 01.01.2012, за період з січня місяця 2021 року по лютий місяць 2022 року, тобто за період, протягом якого зобов`язальні відносини сторін за вказаним договором оренди вже перестали існували у зв`язку зі спливом строку його дії.

Отже, з огляду на припинення дії (чинності) пункту 3.4 договору №55 від 01.01.2012 внаслідок спливу строку дії вказаного договору 31.12.2020, відшкодування експлуатаційних витрат на підставі вказаного пункту договору за період після 31.12.2020 не допускається, натомість відповідні витрати, які були понесені позивачем, можуть бути відшкодовані як збитки, а не як заборгованість за договором оренди.

Між тим, як вбачається зі змісту позовної заяви, вимоги про стягнення з відповідача збитків у вигляді понесених Одеським обласним комунальним підприємством "Служба експлуатації цілісного майнового комплексу - Адміністративного будинку №2" експлуатаційних витрат в межах даної справи позивачем не заявлялись.

В силу частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

За умовами частини п`ятої статті 269 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Південно-західний апеляційний господарський суд враховує, що у процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в господарському процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу "jura novit curia" (пункти 6.56, 6.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №904/5726/19).

Водночас у постанові від 23.06.2021 у справі №913/344/20 Верховний Суд наголосив на тому, що беззастережне і необмежене застосування судом принципу "суд знає закони" несе ризик порушення інших принципів господарського процесу, зокрема, диспозитивності і рівності сторін.

Європейський суд з прав людини у справі "Гусєв проти України" (рішення від 14.01.2021, заява №25531/12) дійшов висновку про те, що зміна судом правової кваліфікації відносин повинна мати чіткі підстави, а також відповідати основоположним вимогам справедливого судового розгляду та принципу змагальності, зокрема, суд повинен надати заявнику можливість подати докази та аргументи щодо питань, які стосувалися положення (норми), визнаного застосовним, або шляхом повернення справи на новий розгляд, або в іншому процесуальному порядку з огляду на можливості, передбачені національним законодавством. При цьому Європейський суд з прав людини у наведеному рішенні констатував порушення права на справедливий суд через зміну судом правової кваліфікації позову і зазначив, що висновок, зроблений внаслідок правової кваліфікації не на користь заявника, і відсутність у нього можливості подати відповідні докази та аргументи у зв`язку з цим, мають розглядатися як повністю невиправдані та такі, що суперечать вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно справедливості цивільного провадження і принципу змагальності судового процесу.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає за можливе самостійно здійснити правову перекваліфікацію спірних правовідносин та розглянути питання стягнення з відповідача на користь позивача збитків, адже для можливості стягнення останніх необхідно встановити наявність всіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення, проте, з огляду на визначені позивачем предмет та підстави позову, питання наявності складу правопорушення не порушувалося та, як наслідок, судом не досліджувалося, що зумовлює відсутність у матеріалах справи доказів, які були б подані сторонами на підтвердження своїх правових позицій з цього приводу, а відтак розгляд апеляційним господарським судом позовних вимог у даній справі з урахуванням підстав позову, які у встановленому процесуальним законом порядку позивачем не змінювалися, порушив би процесуальний принцип рівності сторін.

Таким чином, враховуючи те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у вигляді понесених експлуатаційних витрат можуть бути розглянуті судом під час здійснення окремого самостійного судового провадження, відкритого за відповідним зверненням Одеського обласного комунального підприємства "Служба експлуатації цілісного майнового комплексу - Адміністративного будинку №2" у передбачених процесуальним законом формі та порядку і в межах якого сторони могли б належним чином реалізувати свої процесуальні можливості на подання доказів в підтвердження обґрунтованості своїх правових позицій, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком Господарського суду Одеської області щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 848060,34 грн основного боргу з відшкодування експлуатаційних витрат.

Крім того, беручи до уваги відсутність підстав для стягнення 848060,34 грн основного боргу з відшкодування експлуатаційних витрат, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги про стягнення 270170,95 грн інфляційних втрат та 51158,82 грн 3% річних, які мають похідний характер від вимоги про стягнення основної заборгованості, також не підлягають задоволенню, оскільки можливість задоволення похідних вимог безпосередньо залежить від задоволення основних позовних вимог.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

В силу статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 848060,34 грн основного боргу з відшкодування експлуатаційних витрат, 270170,95 грн інфляційних втрат та 51158,82 грн 3% річних.

Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Одеської області норм права при ухваленні рішення від 04.09.2024 у справі №916/331/24 не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту колегія суддів не вбачає.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеського обласного комунального підприємства "Служба експлуатації цілісного майнового комплексу - Адміністративного будинку №2" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 04.09.2024 у справі №916/331/24 без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Одеське обласне комунальне підприємство "Служба експлуатації цілісного майнового комплексу - Адміністративного будинку №2".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 23.01.2025.

Головуючий суддяС.В. Таран

СуддяК.В. Богатир

СуддяЛ.В. Поліщук