Ухвала від 15.05.2025 по справі 916/331/24

УХВАЛА

15 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 916/331/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Рогач Л. І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Одеського обласного комунального підприємства "Служба експлуатації цілісного майнового комплексу - Адміністративного будинку №2"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 та рішення Господарського суду Одеської області від 04.09.2024

за позовом Одеського обласного комунального підприємства "Служба експлуатації цілісного майнового комплексу - Адміністративного будинку №2"

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Акціонерна радіотелевізійна компанія "ГЛАС"

про стягнення 1 564 484,17 грн та виселення,

ВСТАНОВИВ:

11.02.2025 (через систему ?Електронний суд?) Одеське обласне комунальне підприємство "Служба експлуатації цілісного майнового комплексу - Адміністративного будинку №2" (далі - Підприємство, скаржник) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 (повний текст складено 23.01.2025) та рішення Господарського суду Одеської області від 04.09.2024 в частині відмови у стягненні 848 060,34 грн основного боргу, 270 170,95 грн інфляційних витрат, 51 158,82 грн 3% річних.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2025 касаційну скаргу залишено без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у зв`язку з тим, що скаржником належним чином не обґрунтовано виключний випадок касаційного оскарження, передбачений пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України та не додані докази сплати судового збору за подання касаційної скарги у встановлених порядку та розмірі; надано скаржнику строк для усунення недоліків.

У цій же ухвалі Суд звернув увагу скаржника на те, що необхідними реквізитами для ідентифікації сплаченого судового збору є, зокрема, номер справи, в межах якої подається відповідна скарга та дата судового рішення, що оскаржується.

09.03.2025 Підприємство, на виконання ухвали Суду від 27.02.2025, подало заяву про усунення недоліків із обґрунтуванням виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, також до заяви була додана копія платіжної інструкції в національній валюті від 04.03.2025 №946 про сплату 28 065,00 грн судового збору, в якій не містився номер справи та оскаржуваний документ, у зв`язку з чим Суд визнав її неналежним доказом сплати судового збору у встановленому порядку.

Оскільки скаржник не скористався своїм правом та не усунув недоліки касаційної скарги, зазначені в ухвалі Верховного Суду від 27.02.2025 щодо сплати судового збору у встановленому порядку, Суд ухвалою від 24.03.2025 повернув касаційну скаргу.

31.03.2025 (через систему ?Електронний суд?) Підприємство вдруге звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 (повний текст складено 23.01.2025) та рішення Господарського суду Одеської області від 04.09.2024 в частині відмови у стягненні 848 060,34 грн основного боргу, 270 170,95 грн інфляційних витрат, 51 158,82 грн 3% річних разом з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.

До касаційної скарги додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, обґрунтоване тим, що скаржником повторно сплачений судовий збір та без зайвих зволікань повторно подається дана касаційна скарга, тому особа, яка подає касаційну скаргу вважає, що подання цієї касаційної скарги з пропуском строку на касаційне оскарження не залежало тільки від її волевиявлення, а отже причини пропуску строку на касаційне оскарження є поважними.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2025 касаційну скаргу залишено без руху на підставі частини 3 статті 292 ГПК України, у зв`язку з тим, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнано неповажними, тому запропоновано скаржнику навести інші підстави для поновлення строку та надати докази на їх підтвердження; надано скаржнику строк для усунення недоліків.

27.04.2025 скаржником подано заяву про усунення недоліків із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження. В якості інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження скаржником зазначено, що офіційний веб-сайт Верховного Суду не може розглядатися як джерело права, а відповідно до частини 1 статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. І навіть у випадку не зазначення певних відомостей щодо призначення платежу в документі про сплату судового збору - з`ясування питання щодо виконання обов`язку із сплати судового збору вимагає насамперед перевірки зарахування відповідної суми судового збору до спеціального фонду державного бюджету. Проте, судячи з тексту ухвали від 24.03.2025 суд навіть не спробував це зробити, знехтувавши приписами частини 10 статті 174 ГПК України щодо перевірки обставин зарахування відповідної суми судового збору до спеціального фонду державного бюджету. Враховуючи те, що попри легітимні очікування на відкриття касаційного провадження після виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху - її все ж таки було повернуто - особа, яка подає касаційну скаргу вважає, що за наведених у цій заяві обставин пропуск строку на касаційне оскарження при повторному зверненні з касаційною скаргою обумовлений обставинами, що не залежать від її волі - надмірний формалізм суду, порушення судом вимог частини 1 статті 19 Конституції України та невиконання судом вимог частини 10 статті 174 ГПК України, а отже зазначені обставини є для заявника об`єктивно непереборними та пов`язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення з касаційною скаргою

Суд, розглянувши клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, не вбачає підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються, зокрема, документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України ?Про судовий збір?.

Згідно з приписами частин 1 і 2 статті 9 Закону ?Про судовий збір? судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, у тому числі з використанням електронного платіжного засобу або за допомогою платіжних пристроїв, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу (відповідно до частини 1 статті 6 Закону ?"Про судовий збір?).

Постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 №163 затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг (далі - Інструкція), якою встановлені загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Нормами Інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів.

З пункту 37 Інструкції вбачається, що одним із реквізитів платіжного доручення є ?Призначення платежу?".

Відповідно до пункту 40 Інструкції платник має право ініціювати платіжну операцію за фактичного платника та/або на користь фактичного отримувача коштів шляхом надання платіжної інструкції надавачу платіжних послуг платника.

Платіжна інструкція, крім обов`язкових реквізитів, визначених у пункті 37 розділу II цієї Інструкції, повинна містити: 1) унікальний ідентифікатор фактичного платника або найменування/ прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код фактичного платника та/або 2) унікальний ідентифікатор фактичного отримувача або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код фактичного отримувача.

Пунктом 41 Інструкції визначено, що платник заповнює реквізит ?"Призначення платежу? платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Отже, стандартом розрахунків передбачено, що реквізитами квитанції є, зокрема, платник і ?Призначення платежу?, які заповнюються платником самостійно.

Суд зазначає, що документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі додаються до касаційної скарги і мають містити відомості про те, яка саме касаційна скарга оплачується судовим збором.

Адже, саме за призначенням платежу може бути здійснено ідентифікацію і співставлення сплати судового збору за подання конкретної касаційної скарги, а відтак і перевірка зарахування судового збору. Сплата судового збору відповідно до Закону України ?Про судовий збір? є обов`язком скаржника.

Реквізитами ідентифікації касаційної скарги є, серед іншого, номер справи у межах якої подається відповідна скарга, назва та/і дата судового акта, що оскаржується, вказується на те яке рішення оскаржується, яка саме касаційна скарга оплачується.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Істинність твердження щодо сплати судового збору має бути доведена суду доказами, які відповідають статям 76 - 79 ГПК України щодо достовірності, належності і допустимості.

Виходячи з того, що скаржник не скористався своїм правом та не усунув недоліки касаційної скарги, зазначені в ухвалі Верховного Суду від 27.02.2025 в частині сплати судового збору в сумі 28 065,00 грн у встановленому законом порядку, колегія суддів дійшла висновку про повернення касаційної скарги.

Право господарського суду при вирішенні питання, що виникає у зв`язку із відновленням пропущеного процесуального строку, унормовуються процесуальним законодавством. Зокрема, відповідно до частини 1 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Суд зазначає, що клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Оскаржувана постанова Південно-західного апеляційного господарського суду прийнята 22.01.2025, повний текст складено та підписано 23.01.2025, отже з цього моменту почався перебіг двадцятиденного строку, встановленого для її оскарження в касаційному порядку. Таким чином, останній день строку, встановленого для оскарження зазначеного судового рішення в касаційному порядку, припадав на 12.02.2025.

Із касаційною скаргою Підприємство вдруге звернулося 31.03.2025, тобто з пропуском строку (47 днів), встановленого частиною 2 статті 288 ГПК України, для подання касаційної скарги.

Розглянувши доводи вищевказаної заяви про поновлення строку на касаційне оскарження, колегія суддів визнає інші підстави наведені скаржником у клопотанні неповажними та відмовляє у відкритті касаційного провадження, оскільки, як вже зазначалось судом касаційної інстанції, можливість сплатити судовий збір у відповідності до вимог Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 №163 залежала виключно від власного волевиявлення скаржника.

Таким чином, скаржником не зазначено жодних інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження, які судом могли б бути розцінені як поважні підстави для поновлення строку. Отже, заявником не наведено достатнього обґрунтування поважності причин пропуску встановленого законом строку на касаційне оскарження.

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Одним із принципів господарського судочинства, визначених у частині 3 статті 2 ГПК України, є змагальність сторін, зміст якого відображений у статті 13 цього Кодексу. Згідно з приписами частин 2, 3, 4 зазначеної норми учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як визначено у пункті 27 рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява №24402/02) право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг.

Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).

Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 292 ГПК України, якщо заяву про поновлення строку не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 293 цього Кодексу.

Пунктом 4 частини 1 статті 293 ГПК України визначено, що Суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

З огляду на те, що скаржник у заяві про усунення недоліків свої доводи зводить до незгоди із попередніми процесуальними рішеннями суду касаційної інстанції, інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, які б не залежали від його волі, не навів, наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнаються судом неповажними, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі №916/331/24 за касаційною скаргою Підприємства на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 та рішення Господарського суду Одеської області від 04.09.2024.

Керуючись статтями 234, 235, 292, 293 ГПК України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №916/331/24 за касаційною скаргою Одеського обласного комунального підприємства "Служба експлуатації цілісного майнового комплексу - Адміністративного будинку №2" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 та рішення Господарського суду Одеської області від 04.09.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Є. В. Краснов

Л. І. Рогач