Постанова

від 23.01.2025 по справі 910/5071/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року Справа № 910/5071/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Маціщук А.В.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМ "Український продукт" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 18 жовтня 2024 року у справі №910/5071/24 (повний текст складено 21 жовтня 2024 року, суддя Музика М.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євразійська індустріальна група"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМ Український продукт"

про стягнення 289 541,98 грн. заборгованості за договором суборенди нежитлового приміщення №01/07/22-1 від 01 липня 2022 року

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євразійська індустріальна група" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ "ТМ Український продукт" про стягнення 316073,61 грн., з яких 252160,00 грн. борг за договором про надання послуг, 50365,56 грн. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 13548,05 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань зі сплати суборендних платежів за договором суборенди нежитлового приміщення №01/07/22-1 від 01 липня 2022 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30 квітня 2024 року у справі №910/5071/24 матеріали позовної заяви у справі передано за виключною підсудністю до Господарського суду Хмельницької області.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 21 серпня 2024 року у справі №910/5071/24 прийнято заявлене позивачем клопотання про зменшення позовних вимог до 252160,00 грн. боргу, 25085,08 грн. втрат від інфляції та 12296,90 грн. 3 % річних.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 18 жовтня 2024 року у справі №910/5071/24 частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Євразійська індустріальна група" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМ Український продукт" про стягнення 289 541,98 грн. заборгованості за договором суборенди нежитлового приміщення №01/07/22-1 від 01 липня 2022 року.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМ Український продукт" (м. Київ, Вознесенський узвіз, буд. 14, офіс 16/53, код 44902836) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євразійська індустріальна група" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, будинок 126/23, кімната 202, код 43109401) 239 480, 00 грн. (двісті тридцять дев`ять тисяч чотириста вісімдесят грн. 00 коп.) суборендної плати, 11 431,03 грн. (одинадцять тисяч чотириста тридцять одну грн. 03 коп.) 3% річних, 23 877,39 грн. (двадцять три тисячі вісімсот сімдесят сім грн. 39 коп.) втрат від інфляції, 4 121,83 грн. (чотири тисячі сто двадцять одну грн. 83 коп.) витрат зі сплати судового збору.

У стягненні 12 680 грн. суборендної плати, 865,87 грн. 3% річних та 1 207,69 грн. втрат від інфляції відмовлено.

Місцевий господарський суд, враховуючи існування суборендних правовідносин між сторонами за період з 01 липня 2022 року по 01 червня 2023 року, за відсутності доказів повернення майна, розірвання договору або визнання його недійсним, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 239 480, 00 грн. суборендної плати. Також, судом було здійснено власні розрахунки 3% річних та інфляційних втрат.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "ТМ "Український продукт" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду Хмельницької області від 18 жовтня 2024 року у справі №910/5071/24 і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що позивач не надав витребувані місцевим судом оригінали письмових доказів. Крім того, позивач ввів суд в оману, зазначивши у заявах по суті про те, що спірний договір та акт були підписані у паперовому вигляді, а надалі зазначив, що ні спірного договору, ні акта приймання-передачі приміщення не існує. Незважаючи на те, що оригінал спірного договору та акта приймання-передачі позивачем не наданий, суд першої інстанції взяв до уваги копію спірного договору та акта, чим порушив положення статті 91 ГПК України, що в свою чергу привело до неправильного вирішення справи.

Скаржник зауважує, що договір, який був підписаний власноруч та скріплений печатками сторін у паперовому вигляді є письмовим доказом, а подальше засвідчення (накладання) електронно-цифрових печатки та підпису сторони не може змінити його вид з паперового доказу на електронний доказ.

Окрім цього, на переконання апелянта, судом першої інстанції не встановленні обставини щодо права позивача на передання майна в оренду, оскільки відповідно до частини 1 статті 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

За доводами скаржника, суд першої інстанції не надав оцінку тому, що документи підписані електронно-цифровим підписом протягом 1 хвилини, що свідчить про те, що це зробила одна особа на одному пристрої.

Листом №910/5071/24/7432/24 від 12 листопада 2024 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Хмельницької області.

18 листопада 2024 року до апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/5071/24.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25 листопада 2024 року у справі №910/5071/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМ "Український продукт" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 18 жовтня 2024 року у справі №910/5071/24. Запропоновано позивачу в строк протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому статтею 263 ГПК України, та докази його надсилання апелянту. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

05 грудня 2024 року від ТОВ "Євразійська індустріальна група" через "Електронний суд" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останнє вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін. Позивач зазначає, що твердження відповідача спростовується наданими суду оригіналами електронних доказів, які підтверджують, що паперова форма копії електронного документа договору суборенди та акту приймання- передачі повністю відповідає електронним оригіналам цих документів, які були досліджені в судовому засіданні. За доводами позивача, помилковими є твердження відповідача про те, що договір, який був підписаний власноруч та скріплений печатками сторін у паперовому вигляді, є письмовим доказом, а подальше накладання електронно-цифрового підпису і печатки не може змінити його з паперового доказу на електронний.

Згідно з частиною 13 статті 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 7 статті 252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

В ході апеляційного розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, відповідно до пункту 4 частини 5 статті 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 ГПК України.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01 червня 2022 року між ТОВ "Фортеця Комфорт" та ТОВ "Євразійська індустріальна група" укладено договір суборенди нежитлового приміщення №01/06/22-2 щодо оренди нежитлового приміщення загальною площею 1668 кв.м. за адресою м. Хмельницький, вул. Курчатова, 16, строком на 1 рік.

01 липня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євразійська індустріальна група" (суборендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТМ Український продукт" (суборендар) укладено договір суборенди приміщення №01/07/22-1 (далі договір), за умовами якого суборендодавець зобов`язався передати суборендареві у строкове платне користування приміщення, а суборендар зобов`язався прийняти у строкове платне користування приміщення, визначене договором, та сплачувати орендарю орендну плату (пункт 1.1 договору).

У пунктах 1.2, 1.3 договору сторонами погоджено, що в суборенду передається нежитлове приміщення загальною площею 324 кв.м. за адресою: м. Хмельницький, вул. Курчатова, 16.

Строк суборенди приміщення, що передається у користування, складає 1 рік з моменту прийняття приміщення за актом приймання-передачі (пункт 3.2 договору).

За положеннями пункту 5.1 договору розмір місячної суборендної плати складає 70 грн. за 1 кв.м. та становить 22680,00 грн.

Суборенда сплачується суборендарем не пізніше п`ятого числа кожного наступного місяця на розрахунковий рахунок суборендаря (пункт 5.2. договору).

У пункті 10.2 договору передбачено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання.

01 липня 2022 року між сторонами підписано акт приймання-передачі №1 до договору суборенди нежитлового приміщення №01/07/22-1 від 01 липня 2022 року, згідно якого суборендодавець передав, а суборендар прийняв нежитлові приміщення: склад, площею 324 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Хмельницький, вул. Курчатова. 16.

Копія договору та акта містить підписи представників сторін та печатки товариств, окрім того, вони підписані 04 січня 2023 року електронним цифровим підписом директором ТОВ "Євразійська індустріальна група" Матійченком С.С. та директором ТОВ "ТМ Український продукт" Кругловим А.А., також скріплені електронними печатками товариств.

ТОВ "ТМ Український продукт" згідно платіжної інструкції №39 від 04 серпня 2022 року перераховано на користь ТОВ "Євразійська індустріальна група" 10000,00 грн. за оренду приміщення згідно договору №01/07/22-1 від 01 липня 2022 року.

04 січня 2023 року у сервісі "Вчасно" скріплено електронними цифровими підписами директорів ТОВ "Євразійська індустріальна група" та ТОВ "ТМ Український продукт", з скріпленням електронними печатками товариств, акт надання послуг №166 від 31 липня 2022 року до договору №01/07/22-1 від 01 липня 2022 року щодо суборенди території у липні 2022 року на суму 22680,00 грн.; акт надання послуг №215 від 31 серпня 2022 року згідно договору №01/07/22-1 від 01 липня 2022 року щодо суборенди території у серпні 2022 року на суму 22680,00 грн.

06 січня 2023 року у сервісі "Вчасно" скріплено електронними цифровими підписами директорів ТОВ "Євразійська індустріальна група" та ТОВ "ТМ Український продукт", з скріпленням електронними печатками товариств, акт надання послуг №216 від 30 вересня 2022 року до договору №01/07/22-1 від 01 липня 2022 року щодо суборенди території у вересні 2022 року на суму 22680,00 грн.

08 січня 2023 року у сервісі "Вчасно" скріплено електронними цифровими підписами директорів ТОВ "Євразійська індустріальна група" та ТОВ "ТМ Український продукт", з скріпленням електронними печатками товариств, акт надання послуг №217 від 31 жовтня 2022 року до договору №01/07/22-1 від 01 липня 2022 року щодо суборенди території у жовтні 2022 року на суму 22680,00 грн.

09 січня 2023 року у сервісі "Вчасно" скріплено електронними цифровими підписами директорів ТОВ "Євразійська індустріальна група" та ТОВ "ТМ Український продукт", з скріпленням електронними печатками товариств, акт надання послуг №228 від 30 листопада 2022 року до договору №01/07/22-1 від 01 липня 2022 року щодо суборенди території у листопаді 2022 року на суму 22680,00 грн.

12 січня 2023 року у сервісі "Вчасно" скріплено електронними цифровими підписами директорів ТОВ "Євразійська індустріальна група" та ТОВ "ТМ Український продукт", з скріпленням електронними печатками товариств, акт надання послуг №233 від 31 грудня 2022 року до договору №01/07/22-1 від 01 липня 2022 року щодо суборенди території у грудні 2022 року на суму 22680,00 грн.

22 лютого 2023 року у сервісі "Вчасно" скріплено електронними цифровими підписами директорів ТОВ "Євразійська індустріальна група" та ТОВ "ТМ Український продукт", з скріпленням електронними печатками товариств, акт надання послуг №6 від 31 січня 2023 року до договору №01/07/22-1 від 01 липня 2022 року щодо суборенди території у січні 2023 року на суму 22680,00 грн.

ТОВ "Євразійська індустріальна група" зареєстровано податкові накладні: №52 від 31 липня 2022 року щодо надання ТОВ "ТМ Український продукт" послуг з суборенди за липень 2022 року на суму 22 680,00 грн.; №33 від 31 серпня 2022 року щодо надання ТОВ "ТМ Український продукт" послуг з суборенди за серпень 2022 року на суму 22 680,00 грн.; №31 від 30 вересня 2022 року щодо надання ТОВ "ТМ Український продукт" послуг з суборенди за вересень 2022 року на суму 22680,00 грн.; №13 від 31 жовтня 2022 року щодо надання ТОВ "ТМ Український продукт" послуг з суборенди за жовтень 2022 року на суму 22 680,00 грн.; №10 від 30 листопада 2022 року щодо надання ТОВ "ТМ Український продукт" послуг з суборенди за листопад 2022 року на суму 22680,00 грн.; №9 від 31 грудня 2022 року щодо надання ТОВ "ТМ Український продукт" послуг з суборенди за грудень 2022 року на суму 22680,00 грн. та №14 від 31 січня 2023 року щодо надання ТОВ "ТМ Український продукт" послуг з суборенди за січень 2022 року на суму 22680,00 грн.

Згідно рішення загальних зборів учасника ТОВ "Євразійська індустріальна група" від 31 березня 2023 року, припинено з 02 квітня 2023 року повноваження директора ТОВ "Євразійська індустріальна група" Матійченка С.С.

В матеріалах справи також міститься договір суборенди нежитлового приміщення №20/02/2-23 від 20 лютого 2023 року, укладений між ТОВ "Фортеця Комфорт" та ТОВ "ТМ Український продукт" щодо оренди приміщення площею 230 кв.м. за адресою: м. Хмельницький, вул. Курчатова, 16.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Статтею 12 Цивільного кодексу України передбачено, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Пунктом 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 651 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (стаття 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускаються (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Правовою підставою позову є договір суборенди нежитлового приміщення №01/07/22-1 від 01 липня 2022 року та акт приймання-передачі від 01 липня 2022 року, який є додатком №1 до договору.

У відповідності до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні положення викладені в частині 1 статті 283 Господарського кодексу України.

Частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що об`єктом оренди можуть бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Відповідно до частини першої статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У пунктах 5.1 та 5.2 договору сторонами погоджено сплату орендної плати в розмірі 22680 грн. не пізніше 5 числа кожного наступного місяця.

З дослідженого місцевим судом та перевіреного колегією суддів вбачається, що 04 серпня 2022 року відповідачем сплачено лише 10 000,00 грн. на виконання умов договору №01/07/22-1 від 01 липня 2022 року, що не заперечується сторонами.

При цьому, доказів дострокового розірвання договору та повернення майна, визнання недійсним договору суборенди від 01 липня 2022 року, матеріали справи не містять.

Статтею 774 ЦК України унормовано, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

За умовами пункту 4.1 договору суборенди нежитлового приміщення №01/06-22-2 від 01 червня 2022 року, укладеного між орендарем ТОВ "Фортеця Комфорт" та суборендарем ТОВ "Євразійська індустріальна група", майно площею 1 668 кв.м. за адресою: м. Хмельницький, вул. Курчатова, 16, передається суборендарю на один рік, тобто, до 01 червня 2023 року.

Оскільки доказів продовження дії договору суборенди від 01 червня 2022 року учасниками справи не надано, місцевий суд дійшов правильного висновку про дію договору суборенди від 01 липня 2022 року лише до 01 червня 2022 року (до закінчення дії договору, укладеного із ТОВ "Фортеця Комфорт"), та безпідставність, у зв`язку з цим, нарахування орендної плати у червні 2023 року.

Таким чином, враховуючи існування суборендних правовідносин між сторонами за період з 01 липня 2022 року по 01 червня 2023 року, за відсутності доказів повернення майна, розірвання договору або визнання його недійсним, суд першої інстанції правомірно присудив до стягнення з відповідача на користь позивача 239480, 00 грн. суборендної плати з розрахунку 22680 грн. х 11 місяців 10 000,00 грн. У стягненні 12680 грн. суборендної плати обгрунтовано відмовлено.

ТОВ "ТМ Український продукт" у апеляційній скарзі посилається на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, а саме положень статті 91 ГПК України, оскільки судом було взято до уваги копію спірного договору від 01 липня 2022 року та акта до нього.

Проте, колегія суддів не може погодитись з доводами апелянта, з огляду на наступне.

Частиною другою статті 96 ГПК України визначено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 96 ГПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Тлумачення статей 73, 77, 96 ГПК України свідчить, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах:

1) оригінал;

2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом;

3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом (подібний за змістом висновок щодо можливих форм подання електронних доказів, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі №922/51/20).

Оригінал електронного доказу за статтею 96 ГПК України це первинна інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, та яка є основою для відтворення і копіювання.

Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ, який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №910/17662/19, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15 липня 2022 року у справі №914/1003/21).

Чинним законодавством не визначено порядку засвідчення електронних доказів, зокрема поданих у паперових копіях, ураховуючи також те, що деякі з цих доказів (відео-, звукозаписи) не можуть бути відображені у паперовому виді.

Подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, лише у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі №910/17662/19).

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму (частина перша статті 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

У преамбулі "базові принципи" Керівництва зазначено, що електронні докази повинні оцінюватися так само, як і інші види доказів, зокрема, щодо їх прийнятності, автентичності, точності та цілісності. Обробка електронних доказів не повинна бути невигідною для сторін або надавати несправедливу вигоду одній із них.

Важливим є дотримання принципу недискримінації при дослідженні електронних доказів, що означає, що суди не повинні відмовляти в прийнятті електронних доказів і не повинні заперечувати їх юридичну силу лише тому, що вони зібрані та/або подані в електронній формі. Суди не повинні заперечувати юридичну силу електронних доказів лише через відсутність вдосконаленого, кваліфікованого або подібного захищеного електронного підпису. Сторонам має бути дозволено подавати електронні докази в оригінальному електронному форматі без необхідності надання роздруківок (пункти 6, 7, 9 Керівництва).

Одним із видів електронних доказів є електронний документ, визначення якого розкриває Закон України "Про електронні документи та електронний документообіг".

Відповідно до статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Обов`язковий реквізит електронного документа - обов`язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили (стаття 1 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України "Про електронні довірчі послуги". Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Використання електронного підпису, який відповідає вимогам до кваліфікованого електронного підпису, дозволяє забезпечити електронну ідентифікацію підписувача і гарантує цілісність підписаних даних, а також має презумпцію відповідності особистому підпису (статті 14, 18, 23 Закону України "Про електронні довірчі послуги").

Порядок подання до господарського суду електронного документа у електронній формі в оригіналі чи в електронній його копії законодавчо врегульовані, зокрема нормами Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" та ГПК України, згідно яких електронній копії, засвідчуються електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги" (частина друга статті 96 ГПК України).

За наведеного, записаний на оптичний диск (цифровий носій інформації) електронний файл, який скріплено цифровим підписом автора, може бути поданий до суду в якості оригіналу електронного документа, паперова копія якого міститься у справі.

Частиною шостою статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначено, що копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Однак чинним законодавством не визначено порядку засвідчення електронного документа, поданого у паперовій його копії (див. висновок щодо відсутності визначеного законодавством порядку засвідчення електронних доказів, поданих у паперових копіях, викладений у постанові Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі №910/17662/19).

Така невизначеність порядку засвідчення електронного документа, поданого у паперовій його копії зумовлює на практиці необхідність урахування учасниками процесу стандартів оформлення документів, визначених національним стандартом як нормативним документом відповідно до статей 1, 23 Закону України "Про стандартизацію" (схожий за змістом підхід застосований у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №917/1604/21).

Порядок засвідчення копій документів урегульований Національним стандартом України "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2020", прийнятим та наданим чинності наказом Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" від 01 липня 2020 року №144, та який чинний від 01 вересня 2021 року.

Пунктом 5.26 Національного стандарту ДСТУ 4163-2020 визначено, що відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів "Згідно з оригіналом" (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії. У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчують відбитком печатки юридичної особи, структурного підрозділу (служби діловодства, служби кадрів, бухгалтерії тощо) юридичної особи або печатки "Для копій". Відмітку про засвідчення копії документа проставляють нижче реквізиту "Підпис" на лицьовому боці останнього аркуша копії документа.

Подібні вимоги щодо належного засвідчення документів були закріплені Національним стандартом України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", чинність якого скасована з 01 вересня 2021 року.

Зазначеним способом повинна засвідчуватись кожна сторінка документа, поданого у копії.

З дослідженого колегією суддів вбачається, що ТОВ "Євразійська Індустріальна група" до позовної заяви додано належним чином засвідчені копії електронних доказів: Договору суборенди нежитлового приміщення №01/07/22-1 від 01 липня 2022 року, акту приймання-передачі №1 від 01 липня 2022 року та актів надання послуг.

Саме лише зазначення по тексту позовної заяви про те, що "до позовної заяви надано належним чином засвідчені копії письмових доказів, оригінали яких знаходяться у позивача" не впливає на оцінку судом таких доказів, як електронних, оскільки вказані документи містять відмітки про те, що вони підписані у сервісі Вчасно (початок) "Договор суборенда ЄІГ УКРПРОД++.pdf".

Тобто, з додатків до позовної заяви чітко вбачається, що позивачем подавалися паперові копії електронних доказів.

Згідно із частиною п`ятою статті 96 ГПК України, якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

ТОВ "ТМ Український продукт" у відзиві на позовну заяву /т.1, а.с.60/ було заявлено клопотання щодо витребування оригіналів електронних документів та зазначено, що до позовної заяви були долучені саме "паперові копії електронних документів".

ТОВ "Євразійська індустріальна група" супровідним листом №24-06/24 від 27 червня 2024 року направила до місцевого суду відповідь на відзив з додатком оригіналів електронних доказів на електронному носії інформації CD диску /т.1, а.с.155/.

Судом апеляційної інстанції досліджено інформацію, яка міститься на CD диску та встановлено, що позивачем надано оригінали доказів, які долучені до позовної заяви. На диску містять документи в форматі pdf та zip архіви з цифровими підписами позивача та відповідача.

Таким чином, позивачем надано електронні документи (договір суборенди від 01 липня 2022 року, акт приймання-передачі №1 від 01 липня 2022 року, акти наданих послуг за період з липня 2022 року по січень 2023 року) із електронними підписами директора позивача Матійченка Станіслава Станіславовича (юридична назва ТОВ "Євразійська індустріальна група") та директора відповідача Круглова Андрія Сергійовича (юридична назва "ТОВ "ТМ Український продукт"). На вказані документи також накладені електронні печатки товариств. Сертифікати ключів підписів та печаток діють.

Вказане свідчить про дотримання судом першої інстанції норм процесуального права щодо отримання та оцінки електронних доказів.

Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19 жовтня 2023 року у справі №914/249/21, від 23 березня 2023 року у справі №910/3105/21.

З огляду на те, що кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису, яка в даному випадку не спростована, а кваліфікована електронна печатка має презумпцію цілісності електронних даних і достовірності походження електронних даних, з якими вона пов`язана, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що договір від 01 липня 2022 року із додатком №1, акти надання послуг за липень 2022 року - січень 2023 року підписані ТОВ "Євразійська індустріальна група" та ТОВ "ТМ Український продукт", та сторони погодились та узгодили умови, викладені в таких документах.

Щодо заперечень ТОВ "ТМ Український продукт" в частині можливого підписання договору з додатком та актів директором ТОВ "Євразійська індустріальна група", колегія суддів зауважує, що відповідно до частини 2 статті 11 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" користувачі послуг електронної ідентифікації зобов`язані забезпечувати конфіденційність та неможливість несанкціонованого доступу інших осіб до засобу електронної ідентифікації; невідкладно повідомляти надавача послуг електронної ідентифікації про підозру або факт компрометації засобу електронної ідентифікації; не використовувати засіб електронної ідентифікації у разі його компрометації.

Згідно зі статтею 36 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" особи, винні в порушенні вимог законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, несуть відповідальність згідно із законом.

Проте, у матеріалах справи відсутні будь-які повідомлення ТОВ "ТМ Український продукт", направлені надавачу послуг електронної ідентифікації про несанкціоноване використання позивачем електронного ключа, власником якого є ОСОБА_1 (директор ТОВ "ТМ Український продукт).

Крім того, відповідач не був позбавлений можливості звернутися до правоохоронних органів за фактом незаконного використання електронного підпису керівника підприємства, однак такого не зробив.

Аналогічно твердження відповідача про накладення електронного цифрового підпису у приблизно один період, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки норми законодавства не містять строків підписання документів електронним цифровим підписом, сторонами відповідні положення також не узгоджені у договорі.

Щодо дати підписання договору в електронній формі 04 січня 2023 року, колегія суддів враховує, що відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

ТОВ "ТМ Український продукт" підписуючи договір від 01 липня 2022 року з додатком №1 та акти надання послуг за період з липня 2022 року по червень 2023 року, електронним цифровим підписом у січні та лютому 2023 року, погодився з викладеними в них обставинами (жодних заперечень ТОВ "ТМ Український продукт" щодо умов договору та додатку судам не надано), в тому числі, щодо факту передання суборендованого приміщення 01 липня 2022 року та виникнення зобов`язань зі сплати суборендних платежів з липня 2022 року в розмірі 22680,00 грн. щомісячно. Тобто, апелянтом погоджено існування суборендних відносин з 01 липня 2022 року.

Крім того, судами приймається до уваги, що 04 серпня 2022 року відповідачем сплачено позивачу (у строки, визначені пунктом 5.2 договору для сплати суборендної плати) 10 000,00 грн. із призначенням платежу "за оренду приміщення згідно договору №01/07/22-1 від 01 липня 2022 року".

Жодних доказів на підтвердження того, що сплата вказаної суми відбулась в якості підтвердження наміру укладення договору не надано.

Безпідставні є також доводи ТОВ "ТМ Український продукт", що ними орендується спірне приміщення у ТОВ "Фортеця Комфорт", оскільки наданий договір суборенди від 20 лютого 2023 року стосується оренди у ТОВ "Фортеця Комфорт" нежитлового приміщення площею 230 кв.м., тоді як за договором суборенди, який є підставою позовних вимог, орендується приміщення площею 324 кв.м.

В свою чергу, згідно договору оренди від 01 червня 2022 року ТОВ "Євразійська індустріальна група" орендувало у ТОВ "Фортеця Комфорт" нежитлове приміщення площею 1668 кв.м. за адресою: м. Хмельницький, вул. Курчатова, 16.

З огляду на площу приміщення за адресою: м. Хмельницький, вул. Курчатова, 16, відповідачем не доведено того, що орендоване у ТОВ "Фортеця Комфорт" згідно договору суборенди від 20 лютого 2023 року приміщення площею 230 кв.м. є одним і тим же приміщенням площею 324 кв.м., яке ТОВ "ТМ Український продукт" орендувало у ТОВ "Євразійська індустріальна група" згідно договору від 01 липня 2022 року.

Доводи апелянта в частині відсутності претензій зі сторони позивача протягом тривалого періоду не можуть обґрунтовувати відсутність договірних відносин та належне виконання зобов`язань, оскільки направлення претензії є правом позивача, яке ним не реалізовано.

ТОВ "Євразійська індустріальна група" була також заявлено до стягнення з відповідача 12296,90 грн. 3% річних та 25 085,08 грн. втрат від інфляції.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегією суддів перевірено здійснені місцевим судом розрахунки та встановлено, що вони є арифметично вірними, відповідають обставинам справи та нормам чинного законодавства. Судом першої інстанції правомірно присуджено до стягнення 11431,03 грн. 3% річних та 23877,39 грн. інфляційних втрат.

Відповідачем контррозрахунку вказаних сум не надано, а апеляційна скарга не містить жодних доводів/заперечень щодо присуджених до стягнення нарахувань по статті 625 Цивільного кодексу України.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновок суду першої інстанції про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі статтею 277 Господарського процесуального кодексу України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМ "Український продукт" залишається без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 18 жовтня 2024 року у справі №910/5071/24 без змін.

Керуючись ст. ст. 269, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМ "Український продукт" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 18 жовтня 2024 року у справі №910/5071/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 18 жовтня 2024 року у справі №910/5071/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

Справу №910/5071/24 повернути до Господарського суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "23" січня 2025 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Маціщук А.В.