Постанова

від 23.01.2025 по справі 20/156-09

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 20/156-09

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,

розглядаючи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) судових витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"

до Фізичної особи-підприємця Приймака Олександра Анатолійовича

про стягнення 45 773, 88 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2009 позовні вимоги у цій справі задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Приймака Олександра Анатолійовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (далі - ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс")) 32 964, 62 грн - основного боргу, 2 898, 08 грн - пені, 2 124, 65 грн - інфляційних втрат, 340, 29 грн - 3% річних та 744, 62 грн - штрафу.

2. 01.08.2022 на адресу Господарського суду Дніпропетровської області надійшла скарга ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" на дії державного виконавця Новокодацького відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Дніпро) у виконавчому провадженні № 43880815 щодо виконання наказу (дублікату) Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 20/156-09 від 22.06.2009.

3. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2023 залучено до участі у справі правонаступника Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) - Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Відділ ДВС).

Скаргу ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" задоволено частково.

Визнано неправомірними дії Відділу ДВС у виконавчому провадженні № 43880815 щодо виконання наказу (дублікату) Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 20/156-09 від 22.06.2009, котрі виразились у винесені постанови від 14.07.2022 про повернення наказу стягувачеві без виконання.

4. Після постановлення вказаної ухвали ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" звернулось до місцевого господарського суду із заявою про покладення на Відділ ДВС судових витрат на професійну правничу допомогу.

5. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2023 заяву ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" задоволено повністю. Стягнуто з Відділу ДВС судові витрати на правничу допомогу у розмірі 12 050 грн.

6. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.05.2023 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2023 скасовано. Прийнято нове рішення, яким заяву ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" задоволено частково. Стягнуто з Відділу ДВС судові витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.

7. Постановою Верховного Суду від 26.09.2023 касаційну скаргу Відділу ДВС залишено без задоволення, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.05.2023 у справі № 20/156-09 залишено без змін.

8. 13.10.2023 до Верховного Суду надійшла заява ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" з додатками про покладення на Відділ ДВС судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 20/156-09, мотивована необхідністю вирішення питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом касаційної скарги Відділу ДВС на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.05.2023 у цій справі в суді касаційної інстанції.

9. 17.10.2023 згадану заяву ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

10. 13.11.2023 до Верховного Суду надійшов відзив Відділу ДВС, в якому заявник просив у задоволенні заяви ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 20/156-09 відмовити в повному обсязі, витрати у справі покласти на ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс".

11. Ухвалою від 17.11.2023 Верховний Суд зупинив розгляд заяви ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на Відділ ДВС судових витрат на професійну правничу допомогу у даній справі до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 921/357/20.

12. В свою чергу об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 16.08.2024 справу № 921/357/20 передала на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

13. 18.12.2024 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 921/357/20, яка була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 25.12.2024.

14. У зв`язку з цим, 20.01.2025 Верховний Суд ухвалив поновити розгляд заяви ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на Відділ ДВС судових витрат на професійну правничу допомогу у цій справі у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи.

15. Розглядаючи заяву ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на Відділ ДВС судових витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, та враховуючи заперечення Відділу ДВС щодо неї, Верховний Суд висновує таке.

16. Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

17. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

18. Чинне законодавство не містить заборони на користування професійною правничою допомогою учасниками справи під час звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного (приватного) виконавця. Відсутні подібні обмеження щодо використання правничої допомоги і суб`єктами оскарження.

19. Згідно зі статтею 344 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

20. Отже, відшкодування судових витрат має відбуватись на будь-якій стадії судового провадження, зокрема і на стадії судового контролю за виконанням судових рішень.

21. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі № 921/357/20, до закінчення розгляду якої було зупинено розгляд заяви ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на Відділ ДВС судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 20/156-09.

22. У частині третій статті 123 ГПК України унормовано, що до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

23. Відповідно до частин першої - третьої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

24. Згідно із частиною четвертою статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

25. При застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).

26. У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 ГПК України).

27. У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

28. Стаття 129 ГПК України регламентує розподіл судових витрат (як судового збору, так і інших витрат), визначаючи загальне правило, згідно з яким інші (крім судового збору) судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони справи (позивача та відповідача) залежно від результатів розгляду позовних вимог за вирішенням спору по суті.

29. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

30. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.12.2024 у справі № 921/357/20 зазначила, що положення статей 126, 129 ГПК України є універсальними у правовідносинах при вирішенні питання про розподіл витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи. Тому Велика Палата Верховного Суду зауважила, що положення, зокрема, статті 129 ГПК України стосуються всіх стадій процесу, в яких такі витрати можуть виникнути.

31. Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

32. Отже, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 911/1512/13).

33. Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

34. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, в рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (пункт 268), від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

35. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку (дії чи бездіяльність) обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

36. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони щодо розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

37. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (подібна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

38. Крім того, в постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

39. За змістом частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

40. Колегія суддів зазначає, що у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" повідомило про те, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у справі № 20/156-09.

41. Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" подало до Верховного Суду заяву про покладення судових витрат на професійну правничу допомогу на Відділ ДВС у розмірі 8 200 грн.

42. На підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу заявником до матеріалів справи надано:

- копію договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 28.08.2023 № 28-08-2021/1, укладеного між ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (за договором - замовник) та адвокатом Грищенком О. М. (за договором - виконавець);

- акт прийому-передачі документів від 28.08.2023;

- акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 11.10.2023.

43. Так, відповідно до пунктів 3.1, 3.8 договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 28.08.2023 № 28-08-2023/1 сторони погодили, що вартість виконання передбачених цим договором комплексу правових послуг та робіт визначається в актах здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) щодо надання адвокатських послуг, виходячи із того, що вартість однієї години роботи виконавця складає 1 300 грн.

Окремо сторони дійшли згоди, що вартість послуг та роботи виконавця становить, зокрема:

- ознайомлення з матеріалами справи - 1 500 грн;

- побудова правової позиції, аналіз судової практики, вивчення первинної документації, складання процесуальних документів, надсилання їх, інші види правової допомоги у межах судового розгляду справи - із розрахунку 1300 грн/год.

Сторони також погодили, що розмір гонорару виконавця у випадку прийняття позитивного рішення на користь замовника визначається на рівні до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

44. Згідно з актом здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 11.10.2023, за період з 28.08.2023 до 11.10.2023, виконавець передав, а замовник прийняв виконані роботи та надані послуги, зокрема:

- процесуально-правовий супровід, належне процесуальне розроблення, підготовка тексту відзиву / заперечення на касаційну скаргу Відділу ДВС на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.05.2023 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2023 справі у справі № 20/156-09 (4 години);

- додаткова оплата (гонорар) на підставі пункту 3.8 договору від 28.08.2023 № 28-08-2023/1 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) у зв`язку із прийняттям позитивного для замовника судового рішення у справі № 20/156-09 за касаційною скаргою Відділу ДВС на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.05.2023 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2023 справі у справі № 20/156-09 - 3000 грн.

45. Відповідно до акта здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 11.10.2023 ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" прийняло правову допомогу у цій справі на суму 8 200 грн.

46. Дослідивши заяву ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення судових витрат на професійну правничу допомогу на Відділ ДВС та надані заявником докази, колегія суддів установила, що витрати за послуги, зазначені адвокатом Грищенком О. М. в акті здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 11.10.2023, пов`язані з розглядом справи № 20/156-09.

47. Водночас Відділ ДВС у відзиві на заяву ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс " просить у її задоволенні відмовити в повному обсязі, а витрати у справі покласти на заявника.

48. При цьому Відділ ДВС посилається на те, що юридична кваліфікація правовідносин у цій справі не є складною, зважаючи на численну кількість поданих ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" скарг на дії Державної виконавчої служби в інших справах (близько 42 судових справ у 2021 році, та 70 - у 2020 році), обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" заяв та матеріалів, їх значення для вирішення спору. Відділ ДВС також стверджує про невідповідність критеріям розумності та співмірності заявленого ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" до стягнення розміру витрат на правничу допомогу.

49. Колегія суддів установила, що за наявною у відкритому доступі інформацією в Єдиному державному реєстрі судових рішень ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" є безпосереднім учасником численних судових спорів (справи № 910/2053/20, № 908/314/18, № 925/790/17 (925/580/20), № 910/16833/21, № 922/3858/20, № 912/1616/21, № 920/882/23 (920/234/19), № 911/4670/13, № 14/161-09 та ін.) щодо визнання незаконними дій та актів державних і приватних виконавців, а стягнення витрат на адвокатські послуги є систематичним.

50. Така участь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" у зазначених справах свідчить не лише про системність, але й про обізнаність представників заявника із наявною судовою практикою. Зазначена категорія справ не є складною та не потребує додаткового часу на ознайомлення з судовою практикою та підготовку відповідних процесуальних рішень.

51. Колегія суддів також враховує, що розгляд касаційної скарги Відділу ДВС на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.05.2023 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2023 у справі № 20/156-09 здійснювався в письмовому провадженні, без участі представника ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс", що доводить відсутність додаткових витрат, пов`язаних із розглядом касаційної скарги.

52. Наведене свідчить про необхідність зменшення заявленого розміру судових витрат, оскільки такий розмір не відповідає критерію розумності та реальності (встановлення їхньої дійсності та необхідності); такі витрати не мають характеру необхідних і співмірних із наданими послугами в суді касаційної інстанції.

53. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що процедура стягнення витрат на правову допомогу не може використовуватися як інститут безпідставного збагачення та як інститут покарання за недобросовісну процесуальну поведінку одного з учасників провадження, оскільки таке стягнення не переслідуватиме легітимну мету та не відповідатиме процесуальній суті передбаченої положеннями ГПК України компенсації таких витрат (подібна позиція викладена в додаткових постановах Верховного Суду від 03.12.2024 у справі № 908/314/18, від 12.12.2024 у справі № 920/882/23(920/234/19), від 26.11.2024 у справі № 922/1792/24, від 19.11.2024 у справі № 873/103/24).

54. Верховний Суд також зазначає стосовно додаткової оплати (гонорару) на підставі пункту 3.8 договору від 28.08.2023 № 28-08-2023/1 - "гонорару успіху адвоката", що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

55. Водночас колегія суддів погоджується з доводами Відділу ДВС про те, що юридична кваліфікація правовідносин у цій справі не є складною, зважаючи на численну кількість поданих ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" скарг на дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби в інших справах, тому вимоги заявника про стягнення додаткової оплати ("гонорару успіху") в сумі 3 000 грн у зв`язку із прийняттям позитивного для ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" у цій справі рішення не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника стягувача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, тому їх відшкодування, з огляду на обставини цієї справи, матиме надмірний характер.

56. Крім того, задоволення вимоги щодо стягнення додаткової оплати ("гонорару успіху") у розмірі 3 000 грн, розмір та порядок нарахування якої не було чітко визначено ні основним договором про надання правової допомоги, ні актами наданих послуг не відповідатиме принципам пропорційності та справедливості, а також не є обґрунтованим з огляду на відсутність чітко визначеного у договорі порядку нарахування такої суми та визначення її розміру, відсутність доказів того, що така оплата була неминучою. Суд звертає увагу, що укладений між адвокатом і клієнтом договір та визначені у такому договорі суми гонорару не є безумовною підставою для стягнення таких сум на користь учасника справи, на користь якого було прийняте судове рішення.

57. Подібна правова позиція викладена в додаткових постановах Верховного Суду від 03.12.2024 у справі № 908/314/18, від 12.12.2024 у справі № 920/882/23(920/234/19).

58. Отже, враховуючи фактичний обсяг наданих адвокатом Грищенком О. М. послуг ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" в суді касаційної інстанції, а також зважаючи на доводи Відділу ДВС, які викладені у відзиві на заяву ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс", виходячи з критерію реальності та розумності розміру цих витрат, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" та про необхідність покладення на Відділ ДВС судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених заявником у суді касаційної інстанції, в розмірі 2 600 грн. В решті вимог заяви суд касаційної інстанції відмовляє.

За таких обставин, керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) судових витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції у справі № 20/156-09 задовольнити частково.

2. Стягнути з Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (49128, м. Дніпро, вул. Ю. Кондратюка, 108, код ЄДРПОУ 44896456) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (03187, м. Київ, просп. Ак. Глушкова, буд. 40, оф. 315, код ЄДРПОУ 38039872) 2 600 (дві тисячі шістсот) гривень витрат на правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції.

3. В задоволенні решти вимог зазначеної заяви відмовити.

4. Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ на виконання цієї додаткової постанови.

Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І. С.

Судді Берднік І. С.

Зуєв В. А.