Постанова

від 21.01.2025 по справі 16/298-10/145

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 16/298-10/145

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Державної служби геології та надр України

на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 04.11.2024

у справі № 16/298-10/145

за позовом Національної акціонерної компанії "Надра України"

до: Виконавчого комітету Полтавської міської ради, Приватного підприємства Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор",

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ДП "Проектний інститут "Укргеолбудпроект", Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна України, Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, Міністерство внутрішніх справ України,

про: визнання за Національною акціонерною компанією "Надра України" права власності на об`єкт нерухомого майна (нежитлову будівлю) - адміністративний корпус (літера А-5) площею за внутрішнім обміром 5 235,2 кв.м, що заходиться за адресою м. Полтава, вул. Жовтнева, 54; зобов`язання ПП "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" провести державну реєстрації права власності Національної акціонерної компанії "Надра України" на об`єкт (нежитлову будівлю) - адміністративний корпус (літера А-5) площею за внутрішнім обміром 5 235,2 кв.м, що заходиться за адресою м. Полтава, вул. Жовтнева, 54,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2008 року Національна акціонерна компанія "Надра України" звернулась до Господарського суду Полтавської області з позовом до Виконавчого комітету Полтавської міської ради, Комунального підприємства «Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор"», в якому, з урахуванням уточнень, просила суд:

1) визнати за Національною акціонерною компанією "Надра України" право власності на об`єкт нерухомого майна (нежитлову будівлю) - адміністративний корпус (літера А-5) площею за внутрішнім обміром 5235,2 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Жовтнева, 54;

2) зобов`язати Комунальне підприємство "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" провести державну реєстрацію права власності Національної акціонерної компанії "Надра України" на об`єкт нерухомого майна (нежитлову будівлю) - адміністративний корпус (літера А-5) площею за внутрішнім обміром 5235,2 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Жовтнева, 54.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 23.04.2009 у справі №16/298 позовні вимоги задоволені частково. Визнано за Національною акціонерною компанією "Надра України" право власності на об`єкт нерухомого майна (нежитлову будівлю) - адміністративний корпус (літера А-5), що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Жовтнева, 54. В іншій частині вимог відмовлено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.06.2009 рішення Господарського суду Полтавської області від 23.04.2009 у справі №16/298 скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання за Національною акціонерною компанією "Надра України" право власності на об`єкт нерухомого майна (нежитлову будівлю) - адміністративний корпус (літера А-5), що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Жовтнева, 54. Прийнято в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду від 16.11.2009 рішення Господарського суду Полтавської області від 23.04.2009 та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.06.2009 у справі №16/298 скасовано та передано справу на новий розгляд.

Постанова суду касаційної інстанції, крім іншого, мотивована тим, що до участі у справі не залучені державні органи, які здійснювали передачу і управління спірним майном та тим, що судами не було надано оцінки наявності чи відсутності порушеного права позивача.

Під час нового розгляду до участі у справі залучено державні органи, які здійснювали передачу і управління спірним майном як третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору.

За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Полтавської області від 22.06.2010 у справі №16/298-10/145 в позові відмовлено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.10.2010 рішення Господарського суду Полтавської області від 22.06.2010 у справі №16/298-10/145 залишено без змін.

Ухвалюючи рішення та постанову, суди керувалися тим, що: Статут Національної акціонерної компанії "Надра України" затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2000 №1460, відповідно до якого (в редакції з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 №905 "Про внесення змін до Статуту Національної акціонерної компанії "Надра України"): - засновником Компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України (п. 18 статуту); - майно Компанії складається з основних фондів, обігових коштів, акцій (часток, паїв) у статутних (складених) капіталів підприємств, а також фінансових та інших активів, відображених у бухгалтерському балансі Компанії та формується за рахунок, окрема, майна, переданого засновником до статутного (складеного) капіталу Компанії; доходів, отриманих від господарської діяльності, включаючи доходи від реалізації цінних паперів і корпоративних прав, доходи від діяльності підприємств, у статутних (складених) капіталах яких Компанія володіє корпоративними правами, та доходів (дивідендів) від володіння корпоративними правами (п. 23 статуту); - майно перебуває у державній власності і належить Компанії на праві господарського відання (п. 24 статуту); - компанія володіє, користується та розпоряджається належним їй майном з урахуванням установлених цим Статутом обмежень, вчиняючи стосовно нього дії, що відповідають визначеній цим Статутом меті та основним завданням Компанії і не суперечать законодавству (п. 25 статуту). За наведеним у ст. 136 ГК України визначенням право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Суди дійшли висновку, що позивачем не доведено, що засновник передав спірне майно у власність позивача, тому майно продовжує залишатись у державній власності.

До Східного апеляційного господарського суду 04.10.2024 надійшла апеляційна скарга Державної служби геології та надр України, у якій скаржник просив суд: поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 22.06.2010 у справі №16/298-10/145, залишене без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.10.2010; скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 22.06.2010 у справі №16/298-10/145 повністю та закрити провадження у справі №16/298-10/145 за відсутністю предмету спору.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.10.2024 апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України на рішення Господарського суду Полтавської області від 22.06.2010 у справі №16/298-10/145 залишено без руху. Вказано Державній службі геології та надр України не необхідність усунути установлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, шляхом надання суду: клопотання про поновлення строку для звернення з апеляційною скаргою із зазначенням інших причин пропуску такого строку, аніж ті, які зазначені у клопотанні, яке міститься в тексті апеляційної скарги від 04.10.2024; докази сплати судового збору за звернення з апеляційною скаргою у розмірі 30 600грн; пояснення про які права, інтереси та/або обов`язки Державної служби геології та надр України вирішено у рішенні Господарського суду Полтавської області від 22.06.2010 у справі №16/298-10/145 та докази наявності у Державної служби геології та надр України таких прав, інтересів та/або обов`язків станом на момент ухвалення рішення від 22.06.2010 у справі №16/298-10/145.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 (колегія суддів у складі: Шутенко І.А. - головуючий, Плахов О.В., Слободін М.М.) визнано причини пропуску строку для звернення з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Полтавської області від 22.06.2010 у справі №16/298-10/145, які зазначені Державною службою геології та надр України у клопотанні про поновлення строку від 28.10.2024, неповажними. Відмовлено у задоволенні клопотання Держаної служби геології та надр України про поновлення пропущеного строку на звернення з апеляційною скаргою. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної служби геології та надр України на рішення Господарського суду Полтавської області від 22.06.2010 у справі №16/298-10/145.

Не погоджуючись з ухвалою апеляційного господарського суду від 04.11.2024, Державна служба геології та надр України звернулась до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та передати справу на розгляд суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Відповідач у касаційній скарзі посилається на абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України та зазначає, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема з порушенням ч.ч. 1, 3, 4, 6 ст. 119 ГПК України, ч. 1 ст. 256, п. 1 ч. 2 ст. 261 ГПК України, а також прийнята за неповного встановлення всіх обстави, які мають значення для справи.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.12.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 07.01.2025.

Зважаючи на те, що суддя Могил С. К. перебував у відпустці у період з 06.01.2025 до 10.01.2025, а також те, що 13.01.2025 на запит Верховного Суду надійшли матеріали справи, з метою всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи Верховний Суд дійшов висновку про розгляд справи № 16/298-10/145 у розумний строк у розумінні положень ст. 114 ГПК України, тобто такий, що є необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.

Переглянувши в касаційному порядку ухвалу апеляційного господарського суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, з огляду на таке.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, до Східного апеляційного господарського суду 04.10.2024 надійшла апеляційна скарга Державної служби геології та надр України, у якій скаржник просив суд: поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 22.06.2010 у справі №16/298-10/145, залишене без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.10.2010; скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 22.06.2010 у справі №16/298-10/145 повністю та закрити провадження у справі №16/298-10/145 за відсутністю предмету спору.

Державна служба геології та надр України зазначала, що не була ані стороною, ані учасником провадження у справі №16/298-10/145 (не мала жодного процесуального статусу), а, відтак, не знала ані про провадження, ані про рішення у цій справі. В свою чергу, рішенням у справі №16/298-10/145 були вирішені питання про права інтереси та обов`язки Державної служби геології та надр України (заявника апеляційної скарги). Вказує на те, що рішення у цій справі покладено в основу мотивувальної частині іншого судового рішення - постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №917/1212/21 від 03.04.2024, якою було визнано таким, що прийнятий з перевищенням повноважень наказ Державної служби геології та надр України від 15.05.2020 №224 щодо уповноваження ПрАТ НАК "Надра України" на укладення договору купівлі-продажу від 14.08.2020 нерухомого майна - виробничого комплексу та блоку обслуговуючих приміщень, що знаходяться за адресою: м. Полтава, вул. Жовтнева (Соборності) 54, загальною площею 5242,2 кв.м.

До апеляційної скарги було додано клопотання про поновлення строку для звернення з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Полтавської області від 22.06.2010 у справі №16/298-10/145, у якому скаржник зазначав, що 07.07.2021 заступник керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах Держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся з позовною заявою у справі №917/1212/21 до приватного нотаріуса Назаренко К.В., Державної служби геології та надр України, ПрАТ "НАК "надра України", ТОВ "Газова компанія "Інвестсервіс", ТОВ "Інвестиційна компанія "Комфорт капітал". У позові прокурор просив суд: - визнати незаконним і скасувати рішення нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 32046495 від 26.10.2016, яким проведено державну реєстрацію права приватної власності за Компанією на виробничий корпус та блок обслуговуючих приміщень загальною площею 5242,2 кв.м, розташованих за адресою: м. Полтава, вул. Соборності, будинок 54; - визнати незаконним і скасувати наказ Держгеонадр від 15.05.2020 №224 "Про прийняття рішення про вчинення ПрАТ "НАК "Надра України" правочинів щодо відчуження майна Компанії, переданого до її статутного капіталу засновником" у частині зобов`язання Компанії вчинити правочин щодо відчуження майна Компанії, переданого до її статутного капіталу засновником, а саме виробничого корпусу та блоку обслуговуючих приміщень загальною площею 5242,2 кв.м, що розташовані за адресою: м. Полтава, вул. Соборності, будинок 54; - визнати недійсним договір купівлі-продажу від 14.08.2020, укладений між Компанією і ТОВ "ГК "Інвестсервіс" щодо продажу нерухомого майна, а саме виробничого корпусу та блоку обслуговуючих приміщень загальною площею 5242,2 кв.м, що розташовані за адресою: м. Полтава, вул. Соборності, будинок 54; - витребувати у ТОВ "ІК "Комфорт Капітал" на користь КМУ нерухоме майно - виробничий корпус та блоку обслуговуючих приміщень загальною площею 5242,2 кв.м, що розташовані за адресою: м. Полтава, вул. Соборності, будинок 54; - скасувати державну реєстрацію права приватної власності на виробничий корпус та блок обслуговуючих приміщень загальною площею 5242,2 кв. м, що розташовані за адресою: м. Полтава, вул. Соборності, будинок 54, проведену за ТОВ "ІК "Комфорт Капітал" на підставі рішення державного реєстратора - Нотаріуса від 09 вересня 2020 року № 53961682 з одночасним припиненням речових прав цього товариства на вказане нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1065479953101).

Позов мотивував тим, що реєстрація права приватної власності за ПрАТ "НАК "Надра України" та подальше відчуження державного майна - виробничого корпусу та блоку обслуговуючих приміщень загальною площею 5242,2 кв.м, які знаходяться за адресою: вул. Соборності, 54, м. Полтава (далі - майно), здійснена з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки передане державою до статутного фонду ПрАТ "НАК "Надра України" майно не змінило свого правового режиму та залишається державною власністю і стосовно цього майна діють обмеження щодо вільного розпорядження, які передбачені для державного майна.

Власником цього майна є держава в особі КМУ, який не приймав рішення про зміну правового режиму спірного майна, отже, зміни форми власності з державної на приватну не відбулося, тому укладений сторонами договір не відповідає нормам чинного законодавства, як і наказ Держгеонадр від 15.05.2020 №224 "Про прийняття рішення про вчинення ПрАТ "НАК "Надра України" правочинів щодо відчуження майна Компанії, переданого до її статутного капіталу засновником. Відтак, реєстрація права приватної власності на майно за ПрАТ "НАК "Надра України" здійснена з порушенням вимог чинного законодавства, а в розумінні статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" постанова КМУ від 17.08.2000 №1273, спільний наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 27.04.2001 № 160 та ПрАТ "НАК "Надра України" від 27.04.2001 №16 не є документами, на підставі яких може бути проведено реєстрацію права приватної власності.

Державна служба геології та надр України зазначала у апеляційній скарзі про те, що позовні вимоги прокурора у справі №917/1212/21, крім іншого, були мотивовані рішенням Господарського суду Полтавської області від 22.06.2010 у справі №16/298-10/145.

За результатами розгляду справи №917/1212/21 Господарський суд міста Києва рішенням від 18.07.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2022, у позові відмовив повністю.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2022 у справі №917/1212/21 скасовано. Прийнято нове рішення. Позов заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до приватного нотаріуса Назаренко Катерини Валеріївни, Державної служби геології та надр України, Приватного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України", Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова компанія "Інвестсервіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Комфорт Капітал", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Фонду державного майна України та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватного нотаріуса Удовіченко Марини Юріївни, про визнання незаконними та скасування рішення про державну реєстрацію та наказу, визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено частково. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Комфорт Капітал" на користь держави в особі Кабінету Міністрів України нерухоме майно - виробничий корпус та блок обслуговуючих приміщень загальною площею 5242,2 кв.м, що розташоване за адресою: м. Полтава, вул. Соборності, будинок 54. У решті позову відмовлено.

Постановляючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог Велика Палата висновила, що: Єдиним власником спірного майна є держава в особі КМУ (п. 126 постанови); постановою КМУ від 17 серпня 2000 року №1273, майно УДПІ "Укрдіпрогеолбуд" передано до статутного фонду ПАТ "НАК "Надра України", а спільним наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 27 квітня 2001 року №160 і ПАТ "НАК "Надра України" від 27 квітня 2001 року №16 затверджено акт передачі-приймання майна інституту як цілісного майнового комплексу разом з основними фондами, отже, вказаними актами спірне майно у приватну власність ПАТ "НАК "Надра України" не передавалось, право державної власності не змінювалось (п. 138, 139 постанови); ПАТ "НАК "Надра України" вже намагалося визнати за собою право власності на спірне нерухоме майно. Так, у 2010 році ПАТ "НАК "Надра України" зверталося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Виконавчого комітету Полтавської міської ради, Приватного підприємства "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" про визнання за ПАТ "НАК "Надра України" права власності на об`єкт нерухомого майна (нежитлову будівлю) - адміністративний корпус (літера "А-5"), що заходиться за адресою: м. Полтава, вул. Жовтнева, 54; зобов`язання Виконавчого комітету Полтавської міської ради видати ПАТ "НАК "Надра України" свідоцтво на право власності на об`єкт нерухомого майна (нежитлову будівлю) - адміністративний корпус (літера "А-5"), що заходиться за адресою: м. Полтава, вул. Жовтнева, 54; зобов`язання Комунального підприємства "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" провести державну реєстрації права власності ПАТ "НАК "Надра України" на об`єкт нерухомого майна (нежитлову будівлю) - адміністративний корпус (літера "А-5"), що заходиться за адресою: м. Полтава, вул. Жовтнева, 54; рішенням від 22.06.2010, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.10.2010, Господарський суд Полтавської області у справі №16/298-10/145 у позові НАК "Надра України" відмовив. (п. 140-142 постанови).

Державна служба геології та надр України, не погодившись з рішенням Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024, направила листи з проханням про роз`яснення положень законодавства, які покладені в основу висновків постанови Великої Палати Верховного Суду, до відповідних міністерств та відомств.

Державна служба геології та надр України вказує, що 16.07.2024 отримала лист від Комітету Верховної Ради України з питань економічного розвитку до якого додавались правові позиції Міністерства юстиції України та Міністерства економіки України щодо поставлених Держгеонадр питань стосовно висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.04.2024.

На підставі отриманих відповідей на листи Приватне акціонерне товариство "НАК "Надра України" звернулось до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №917/1212/21.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 відмовлено у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №917/1212/21.

Державна служба геології та надр України зазначає, що вирішила не звертатись з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Полтавської області від 22.06.2010 у справі №16/298-10/145 до вирішення питання про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024. Після того, як Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 18.09.2024 відмовила у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови від 03.04.2024, Державна служба геології та надр України вирішила звернутись з апеляційною скаргою до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Полтавської області від 22.06.2010 у справі №16/298-10/145.

Державна служба геології та надр України відліковує строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 22.06.2010 у справі №16/298-10/145 з моменту отримання повного тексту вищезазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 (дата оприлюднення повного тексту 22.04.2024) та від 18.09.2024 (ухвали Великої Палати Верховного Суду про відмову у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №917/1212/21).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.10.2024 апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України на рішення Господарського суду Полтавської області від 22.06.2010 у справі №16/298-10/145 залишено без руху. Вказано Державній службі геології та надр України усунути установлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху надати суду: клопотання про поновлення строку для звернення з апеляційною скаргою із зазначенням інших причин пропуску такого строку, аніж ті, які зазначені у клопотанні, яке міститься в тексті апеляційної скарги від 04.10.2024; докази сплати судового збору за звернення з апеляційною скаргою у розмірі 30600грн; пояснення про які права, інтереси та/або обов`язки Державної служби геології та надр України вирішено у рішенні Господарського суду Полтавської області від 22.06.2010 у справі №16/298-10/145 та докази наявності у Державної служби геології та надр України таких прав, інтересів та/або обов`язків станом на момент ухвалення рішення від 22.06.2010 у справі №16/298-10/145.

28.10.2024 до Східного апеляційного господарського суду від Державної служби геології та надр України надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додані докази сплати судового збору та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому скаржник зазначав, що про існування рішення Господарського суду Полтавської області від 22.06.2010 у справі №16/298-10/145 він довідався у липні 2021 року із позовної заяви Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах Держави в особі Кабінету Міністрів України у справі №917/1212/21, оскільки позов, крім іншого, був обґрунтований рішенням у справі №16/298-10/145. Однак, скаржник вважає, що факт обізнаності про рішення суду не співпадає з моментом, коли апелянт дійшов висновку про те, що таким рішенням вирішені питання про його права та інтереси. Отже, скаржник підтверджує, що він довідався про оскаржуване ним рішення у липні 2021 року, при цьому стверджує, що моментом, з якого він дійшов висновку про вирішення у такому рішенні питання про його права та інтереси, є дата оприлюднення повного тексту постанови Великої Палати Верховного Суду 03.04.2024 у справі №917/1212/21. Оскільки у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду послалася, крім іншого на рішенням у справі №16/298-10/145. Зазначає, що в подальшому термін 03.04.2024 був відтермінований до моменту винесення Великою Палатою Верховного Суду ухвали від 18.09.2024 про відмову у перегляді постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №917/1212/21 за нововиявленими обставинами.

Апеляційний господарський суд зазначив, що будучи обізнаним про існування рішення Господарського суду Полтавської області від 22.06.2010 у справі №16/298-10/145 з липня 2021 року (як визнає та не заперечує сам скаржник) Державна служба геології та надр України обрала на власний розсуд спосіб процесуальної поведінки (дочекалась постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №917/1212/21), а потім ухвали Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 про відмову у перегляді за нововиявленими обставинами постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 і лише після цього 04.10.2024 звернулась з апеляційною скаргою на рішення у справі №16/298-10/145. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність обставин непереборної сили та відсутність труднощів для звернення з апеляційною скаргою, та зазначив, що пропуск строку для звернення зі скаргою є наслідком вибору процесуальної поведінки скаржника.

Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції та зазначає таке.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09.10.1979, п. 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява N 38695/97, п. 43, ECHR 2000-II).

Абзацом третім підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007 унормовано, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Однією з конституційних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи (п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України). Забезпечення права на апеляційний перегляд справи визначено також серед основних засад (принципів) господарського судочинства (п. 8 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

У справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип стверджує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п.40, 41, від 03.04.2008).

Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", заяви № 17160/06 та № 35548/06, від 20.06.2011).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Державна служба геології та надр України не була стороною та учасником провадження у справі №16/298-10/145.

Верховний Суд зазначає, що 15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до ГПК України, ЦПК України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів". Крім того, 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-ІХ "Про внесення змін до ГПК України, ЦПК України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Відповідно до ч. 1 ст. 254 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017) учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Статтею 272 ГПК України передбачено порядок розгляду апеляційної скарги, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи.

Частиною 1 ст. 272 ГПК України закріплено, що якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави.

Згідно з п. 13 ч. 1 роз. ХІ "Перехідні положення" ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017) судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. При цьому, ч. 3 ст. 3 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017) встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Отже, судові рішення, ухвалені до 15.12.2017, тобто до набрання чинності новою редакцією ГПК України, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, проте розгляд таких скарг здійснюється за правилами, встановленими ГПК України у редакції, чинній з 15.12.2017.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, скаржник з апеляційною скаргою звернувся 04.10.2024, в якій оскаржував рішення Господарського суду Полтавської області від 22.06.2010. Тобто ним пропущено визначений процесуальним законом строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду першої інстанції у справі №16/298-10/145.

Згідно зі ст. 93 ГПК України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу. Відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги (подання) можливе протягом трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.

Законодавець у п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017) закріпив норму, відповідно до якої суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили (ч. 2 ст. 261 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017).

Здійснюючи аналіз вказаних вище норм, Верховний Суд у постанові від 21.03.2024 у справі № 22/96-10/90/08 виснував, що у зазначеній статті ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017) визначені підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами, поданими з порушенням строку. При цьому зазначив, що ч. 3 ст. 260 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

У постанові від 07.11.2023 у справі № 40/223-05 Верховний Суд виснував, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності ст. ст. 258, 259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги (див. також ухвалу Верховного Суду від 04.12.2023 у справі № 32/257-10).

Матеріали цієї справи свідчать про те, що, залишаючи без руху апеляційну скаргу скаржника, апеляційний господарський суд відповідно до положень ч. 3 ст. 260 ГПК України надав можливість йому усунути недоліки апеляційної скарги шляхом обґрунтування інших підстав для поновлення строку. Однак скаржник фактично не навів інших обставин, ніж ті, про які зазначав у попередньому клопотанні та які були визнані судом апеляційної інстанції неповажними.

Верховний Суд зазначає, що судом касаційної інстанції неодноразово викладалися висновки щодо застосування ст. 261 ГПК України, так:

- у справі № 40/223-05 Верховний Суд дійшов висновку про те, що положення ч. 2 ст. 261 ГПК України не свідчать про безумовний обов`язок суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, неповідомленою про розгляд справи або незалученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки. Натомість, як вбачається із аналізу положень цієї статті, суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності;

- Верховний Суд у постанові від 21.03.2024 у справі № 22/96-10/90/08 виснував, що подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки, захищає її саме від передбаченої ч. 2 ст. 261 ГПК безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов`язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими наведеними нормами ГПК України (див. також постанови Верховного Суду від 03.05.2022 у справі № 904/1875/19, від 21.07.2022 у справі № 904/158/20, від 20.04.2023 у справі № 9/41, від 07.11.2023 у справі № 40/223-05).

За змістом положень ч. 3 ст. 256 ГПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 цього Кодексу.

Питання щодо поновлення та продовження процесуальних строків урегульовано нормами ст. 119 ГПК України, згідно з ч. 1 якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлення поважності причин пропуску процесуального строку у розумінні положень ст. 86 ГПК України здійснюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Верховний Суд у постановах від 08.04.2021 у справі № 910/3154/20, від 10.04.2018 у справі № 918/115/16, від 19.06.2018 у справі № 912/2325/17, від 18.01.2019 у справі № 921/396/17-г, від 19.06.2020 у справі № 926/1037-б/15 виснував, що поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність у зв`язку з тим, що норма про можливість поновлення процесуальних строків є по суті пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного із процесуальних строків (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.08.2023 у справі № 32/257-10).

Верховний Суд у постанові від 16.11.2022 у справі № 13/197-10 дійшов висновку про те, що можливість поновлення судом пропущеного строку на оскарження судового рішення не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується з наявністю поважних причин пропуску строку, і має здійснюватися лише за умови наведення відповідних причин, які дають правові підстави вважати, що пропуск строку мав місце з об`єктивних, незалежних від волі заявника причин, а можливість їх наведення, як вже зазначалося, залежить від їх доведення заявником, і такі причини мають зазначатися судом у відповідному процесуальному документі.

Колегія суддів у справі № 16/298-10/145 зазначає, що з приписів ч. 2 ст. 261 ГПК України не вбачається безумовного обов`язку суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки. Натомість, як вбачається із системного аналізу положень даної статті, суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності.

Наведена норма не встановлює безумовного обов`язку суду поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти до розгляду апеляційну скаргу у будь-якому разі подання її особою, яка не була залучена до участі у справі. Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строком оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку, і у разі, коли відповідну апеляційну чи касаційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом з цим неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою, з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою для визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.

Отже, норми ГПК України підлягають застосуванню до всіх без винятку учасників судового процесу, а окремі норми визначають початок перебігу процесуального строку на оскарження судових рішень саме для осіб, які не брали участі у розгляді справи, а суд вирішив питання про їх права та інтереси, та передбачають можливість поновлення процесуального строку на оскарження судових рішень.

Схожі за змістом правові висновки викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 922/765/15 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 5011-46/18261-2012, від 03.10.2019 у справі № 909/117/17, від 08.10.2019 у справі № 5011-46/18261-2012.

Верховний Суд зазначає, що положеннями ст. 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою, а положеннями ст. 8 Конституції України, п. 1 ч. 3 ст. 2, ч. 1 ст. 11 ГПК України - що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Одним із основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що в будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (п. 61 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) [GC], No. 28342/95, ECHR 1999-VII). Забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд. Відкриття апеляційного провадження щодо перегляду рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили та чинне декілька років, без наявності виключних обставин, що свідчать про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, є порушенням принципу остаточності судового рішення як складової принципу юридичної визначеності, що суперечить ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 911/4590/13, від 09.10.2018 у справі № 5/452/06, від 16.11.2022 у справі № 13/197-10).

Врахувавши вказані вище норми процесуального права, встановивши, що апеляційну скаргу у цій справі прокурором подано зі значним пропуском строку (понад 14 років), надавши оцінку доводам повторно поданого клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 22.06.2010, апеляційний господарський суд встановив, що наведені заявником обставини для поновлення строку не належать до виключних випадків, мають суб`єктивний характер та не можуть вважатися поважними.

Апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що скаржник помилково обчислює строк на звернення зі скаргою на рішення Господарського суду Полтавської області від 22.06.2010 у справі №16/298-10/145 з моменту оприлюднення повного тексту постанови Великої Палати Верховного Суду (в якій, крім іншого, містяться посилання на рішення господарського суду у справі №16/298-10/145), а остаточно з моменту ухвали Великої Палати Верховного Суду про відмову у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Великої Палати Верховного Суду. Всі наведені причини є виключно наслідком суб`єктивної поведінки Державної служби геології та надр України, не є об`єктивно непереборними та такими, що унеможливили звернутись зі скаргою своєчасно. При цьому скаржник був обізнаним про існування рішення Господарського суду Полтавської області від 22.06.2010 у справі №16/298-10/145 з липня 2021 року (як визнавав та не заперечував він сам), проте обрав на власний розсуд спосіб процесуальної поведінки (дочекався постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №917/1212/21), а потім ухвали Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 про відмову у перегляді за нововиявленими обставинами постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 і лише після цього 04.10.2024 звернувся з апеляційною скаргою на рішення у справі №16/298-10/145.

З урахуванням встановленого, суд апеляційної інстанції підставно відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та не прийняв апеляційну скаргу. Верховний Суд зазначає, що доводи касаційної скарги фактично зводяться до надання судом іншої оцінки причинам пропуску строку, тобто до переоцінки доказів, що у силу вимог ст. 300 ГПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції правильно застосував ті норми, які регулюють спірні правовідносини, а доводи скаржника фактично зводяться до незгоди його з ухваленим судовим рішенням.

Отже, суд касаційної інстанції, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Згідно з ст. 129 ГПК України судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної служби геології та надр України залишити без задоволення.

Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 у справі № 16/298-10/145 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.