Постанова

від 21.01.2025 по справі 910/10970/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА УХВАЛА

21 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/10970/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Росущан К. О.,

представників учасників справи:

позивача - Головко О.М. (адвокат)

відповідача 1 - не з`явилися

відповідача 2 - Панчишин А.В. (адвокат)

розглянув у відкритому судовому засіданні

клопотання Компанії "Ворекс ЛЛС" (Vorex LLC)

про стягнення судових витрат у справі № 910/10970/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ"

до: Акціонерного товариства "Укргазвидобування";

Компанії "Ворекс ЛЛС" (Vorex LLC)

про визнання недійсним та скасування рішення, оформленого протоколом від 24.05.2023 № 380, визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину.

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ" (далі - ТОВ "ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ", позивач) з позовом до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі - АТ "Укргазвидобування", відповідач 1) про визнання недійсним та скасування рішення, оформленого протоколом від 24.05.2023 № 380 визначення переможця відкритих торгів, про визнання недійсним договору поставки трубної продукції від 07.08.2023 UGV 420/30-23, укладеного між Акціонерним товариством "Укргазвидобування" та Компанією VOREX LLC (далі - Vorex LLC, відповідач 2), за результатами закупівлі 23Т-155_44160000-9 - Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (Труби обсадні, безшовні 0339,72мм (13-3/8 дюймів) з муфтовим різьбовим з`єднанням Buttress), ідентифікатор закупівлі № UA-2023-05-03-009327-a; про застосування наслідків недійсності договору поставки трубної продукції UGV 420/30-23 від 07.08.2023 у вигляді: 1) стягнення з Компанії Vorex LLC на користь АТ "Укргазвидобування" суми грошових коштів, сплачених на виконання визнаного недійсним договору поставки трубної продукції UGV 420/30-23 від 07.08.2023; 2) повернення АТ "Укргазвидобування" на користь Vorex LLC обсягу продукції, поставленої на виконання визнаного недійсним договору поставки трубної продукції UGV 420/30-23 від 07.08.2023 (з урахуванням заяви про зміну предмету позову).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 позов задоволено частково.

Визнано недійсним та скасовано рішення замовника АТ "Укргазвидобування", оформлене протоколом від 24.05.2023 № 380 визначення переможця відкритих торгів, проведених у порядку визначеному "особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування", що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2022 № 1178 щодо закупівлі № 23Т-155_44160000-9 - Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (Труби обсадні, безшовні Ш339,72мм (13-3/8 дюймів) з муфтовим різьбовим з`єднанням Buttress) ідентифікатор закупівлі №-05-03-009327-а.

Визнано недійсним договір поставки трубної продукції від 07.08.2023 UGV 420/30-23 між АТ "Укргазвидобування" та Vorex LLC, укладений за результатами закупівлі № 23Т-155_44160000-9-Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (Труби обсадні, безшовні 0339,72мм (13-3/8 дюймів) з муфтовим різьбовим з`єднанням Buttress), ідентифікатор закупівлі № UA-2023-05-03- 009327-a.

В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 у справі № 910/10970/23 (в частині задоволення позовних вимог та судових витрат) - скасовано з прийняттям нового в цій частині рішення - про відмову в позові.

Рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 у справі № 910/10970/23 (мотивувальну частину щодо позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено) - змінено, викладено мотивувальну частину в редакції даної постанови.

В решті (п. 6 резолютивної частини рішення) Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 у справі № 910/10970/23 - залишено без змін. А апеляційні скарги в цій частині Vorex LLC та АТ "Укргазвидобування" залишено без задоволення.

Vorex LLC 23.12.2024 через "Електронний суд" звернувся до Верховного Суду з клопотанням про стягнення судових витрат, в якому просить стягнути з ТОВ "ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ" витрати Vorex LLC на професійну правничу допомогу в зв`язку з розглядом цієї справи у Касаційному господарському суді у розмірі 97 721,00 грн.

До матеріалів клопотання додано такі документи:

- копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю;

- копію акта наданих послуг;

- копію договору про надання послуг правничої допомоги від 01.04.2024;

- копію додаткової угоди від 15.10.2024 №2 до договору про надання правничої допомоги від 01.04.2024;

- копію рахунку від 17.12.2024;

- копію диплома;

- копію витягу з інтернет-банкінгу адвоката Андрія Панчишина щодо зарахування коштів.

Верховний Суд ухвалою від 17.12.2024 у цій справі касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 у справі № 910/10970/23, з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), закрив.

Заперечень щодо клопотання про стягнення судових витрат не надходило.

Розглянувши клопотання Компанії, заперечення на нього та дослідивши матеріали цієї справи, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла таких висновків.

Як убачається з матеріалів справи, у поданому відзиві на касаційну скаргу Компанія зазначила, що:

- орієнтовна сума судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом цієї справи у Касаційному господарському суді складає 200 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (копії підтверджуючих документів подані пізніше);

- копії документів, які підтверджують понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть подані у порядку частини восьмої статті 129 ГПК України.

Розглянувши клопотання Vorex LLC про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, Верховний Суд зазначає таке.

В силу приписів статей 59, 131 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу для надання якої в Україні діє адвокатура, а стаття 16 ГПК України вказує на те, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд зазначає, що принцип в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права, зокрема:

- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 постанови палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.07.2021 року у справі №910/16803/19);

- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (пункт 3.6 постанови колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21 та пункт 20 постанови від 31.05.2022 у справі №917/304/21).

У додатковій постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 вказано, що відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі.

Vorex LLC у поданому до Верховного Суду відзиві визначив понесену орієнтовну суму судових витрат у розмірі 200 000,00 грн. До постановлення Верховним Судом ухвали про закриття касаційного провадження Vorex LLC у судовому засіданні 17.12.2024 зробив відповідну заяву та зазначив, що докази понесення витрат будуть надані суду у визначені ГПК строки.

Верховний Суд дійшов висновку, що Vorex LLC заявлено про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у порядку, межах та строк, які визначені чинним законодавством, зокрема, частиною восьмою статті 129 ГПК України, та заявником дотримано вимоги, передбачені статтями 80, 124, 126, 129 ГПК України.

Клопотання про розподіл судових витрат подано Vorex LLC через "Електронний суд" 23.12.2024.

Відповідно до пункту 29 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням від 17.08.2021 №1845/0/15-21 Вищої ради правосуддя, у разі подання до суду документів в електронній формі учасник зобов`язаний у випадках, визначених процесуальним законодавством, надати доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.

У випадку, коли інший учасник справи відповідно до внесених ідентифікаційних даних про нього має зареєстрований Електронний кабінет, функціонал Електронного суду в автоматичному режимі надає суду та учаснику справи доказ надсилання до Електронних кабінетів інших учасників справи поданих до суду документів.

За інформацією, що міститься в автоматизованій системі документообігу суду комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду", вказане вище клопотання надіслано в електронні кабінети позивача та відповідача 1.

Таким чином, Vorex LLC дотримано вимоги частини дев`ятої статті 80 ГПК України.

Згідно з частиною п`ятою статті 129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Верховний Суд виходить з того, що за пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 вказаного вище Закону).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

У постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Колегія суддів касаційної інстанції також виходить з того, що чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Також частини четверта - шоста, сьома, дев`ята статті 129 ГПК України, визначає випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19).

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція, викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123- 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У пункті 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №686/5757/23 зазначено таке: "Велика Палата Верховного Суду наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи".

Таким чином, вирішуючи заяву/клопотання сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в цілому у сукупності відповідають вимогам статей 73, 75-79 ГПК України, є належними і допустимими.

Верховний Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача 2 були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд виходить з того, що опис наданих адвокатом послуг міститься у акті надання послуг від 20.12.2024, а саме до складу вартості послуг входить надання такої правової допомоги (послуг): - аналіз оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції - 1.0 год

- підготування стратегії захисту, аналіз касаційної скарги позивача - 4.5 год.

- підготування, написання та погодження, а також подання відзиву на касаційну

скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 у справі № 910/10970/23 - 16.81 год.

- участь у судовому засіданні (17.12.2024) - 1.1 год.

Всього 23,41 год. Загальна вартість наданих послуг за цим актом становить 2 341.17 дол. США, що еквівалентно 97 721,00 грн згідно з курсом НБУ станом на 17.12.2024.

Водночас, Суд враховує, що (1) правова позиція Vorex LLC з моменту подачі позову до суду стала і не зазнавала змін протягом розгляду спору у судах першої та апеляційної інстанціях, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, (2) адвокат Панчишин А.В. надавав правову допомогу Vorex LLC у суді першої та апеляційної інстанцій, тому, відповідно, обізнаний у справі з усіма деталями, що з неї випливають. Крім того, аналіз оскаржуваного судового рішення суду, підготування стратегії захисту, аналіз касаційної скарги фактично є етапами та складовими підготовки, написання та погодження, а тому, на переконання Суду, розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є неспівмірним, не пропорційним, не є необхідними витратами та у повній мірі не відповідає принципам справедливості, розумності та реальності.

Таким чином, керуючись зазначеними вище у цій ухвалі критеріями, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши клопотання відповідача 2 про стягнення судових витрат і документи щодо таких витрат колегія суддів касаційної інстанції, з огляду на міркування, викладені у цій ухвалі, дійшла висновку про не покладення всієї заявленої суми витрат на правничу допомогу в розмірі 97 721, 00 на ТОВ "ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ", та покладення витрат у розмірі 30 000 грн.

Враховуючи наведене, оцінивши доводи клопотання про стягнення судових витрат, виходячи з вищенаведених критеріїв, їх оцінки, та керуючись статтями 2, 123, 80, 73, 75-79, частиною четвертою статті 126, 129 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про стягнення з ТОВ "ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ" на користь Vorex LLC 30 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат, встановлення їхньої дійсності та необхідності, критеріям пропорційності, справедливості, необхідності та розумності їхнього розміру, і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою у суді касаційної інстанції. В іншій частині клопотання Суд не покладає такі витрати на ТОВ "ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ".

Керуючись статтями 2, 123, 126, 129, 221, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Компанії "Ворекс ЛЛС" (Vorex LLC) про стягнення судових витрат у справі №910/10970/23 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ" на користь Компанії "Ворекс ЛЛС" (Vorex LLC) витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) грн.

3. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.

4. У задоволенні іншої частини клопотання Компанії "Ворекс ЛЛС" (Vorex LLC) про стягнення судових витрат у справі № 910/10970/23 відмовити.

Додаткова ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос

Суддя Т. Малашенкова