Рішення

від 13.01.2025 по справі 359/2377/24

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 359/2377/24

Провадження №2/359/274/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2025 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Чирки С.С.,

при секретарі Кулик Т.В.

за участю

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 третя особа служба у справах дітей та сім`ї Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області про визначення місця проживання дитини

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом (том 1 а.с.1-7), який обґрунтував тим, що 10.06.2017 року між сторонами було укладено шлюб. В період шлюбу у них народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згодом сторони розірвали шлюб та почали жити окремо. Протягом 2023 року ОСОБА_3 майже кожні вихідні дні надавала сина для зустрічі з ночівлею позивачу. Проте, з початку 2024 року ОСОБА_3 повністю відмовляється надавати сина для зустрічі, мотивуючи це тим, що в України введений військовий стан та місто Київ постійно обстрілюється ракетами країною агресором. Вважає що дії відповідача є неадекватними та такими, які грубо порушують права позивача як батька спільної дитини. У зв`язку з викладеним просив визначити місце проживання сина почергово з кожним з батьків, у такому порядку: два тижні з батьком; два тижні з матір`ю. Визначити, що двотижневий період проживання дітей з кожним з батьків починається з 10:00 год. неділі та завершується через два тижні о 10.00 год. неділі. Визначити, перші два тижні, після набрання рішення законної сили, малолітній син проживає з батьком. Визначити, що по завершенні двох тижнів, той з батьків, з ким він проживав, зобов`язаний супроводити (привезти) дитину до місця проживання іншого з батьків та передати під фізичну опіку іншого з батьків. Також просив судові витрати покласти на ОСОБА_3 .

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду від 13 березня 2024 року, було відкрито провадження за правилами загального позовного та призначено підготовче судове засідання (том 1 а.с.45).

01.04.2024 адвокат Майстренко Л.О., в інтересах ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом (том 1 а.с.121-137), яким просила суд відмовити в задоволенні первісного позову. Зустрічний позов задовольнити, визнання місця проживання дитини з матір`ю. Також просила відшкодувати ОСОБА_3 за рахунок ОСОБА_2 судові витрати.

В обґрунтування зустрічного позову зазначила, що з дня народження і до розірвання шлюбу сторін їх малолітній син ОСОБА_5 постійно проживав за адресою приватного будинку, який на праві власності належить його матері - ОСОБА_3 : будинок АДРЕСА_1 , площею 213,6 кв.м. Після розірвання шлюбу сторін спору щодо місця проживання дитини між ними не було - дитина залишилася проживати з матір`ю, в будинку за вказаною вище адресою, який їй належить на праві власності. Із листопада 2022 року малолітній ОСОБА_5 відвідує заклад дошкільної освіти за місцем свого постійного проживання: Гнідинський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) «Веселка» Бориспільського району. Батько дитини ОСОБА_2 , з січня 2023 року з ОСОБА_3 та дитиною разом не проживає, і як повідомив у позовній заяві та суду, проживає в орендованій однокімнатній квартирі АДРЕСА_2 . 29 лютого 2024 року ОСОБА_3 зареєструвала шлюб із ОСОБА_6 . Попри те, що після розірвання шлюбу сторін малолітня дитина за їх обопільним узгодженим рішенням залишилася проживати з матір`ю, вже у березні 2024 року ОСОБА_2 у односторонньому порядку порушив домовленість і подав до суду позов до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини, вимагаючи визначити місце проживання малолітньої дитини (5 років) почергово з кожним із батьків за місцем їх проживання по 2 тижні. Отже, ОСОБА_2 заявив суду про спір між ним і ОСОБА_3 про місце проживання дитини. Тому ОСОБА_3 як матір малолітньої дитини в силу ст. 154 СК України наразі використовує правові засоби для захисту передусім прав її малолітнього сина ОСОБА_5 , які передбачені чинним законодавством. Тому ОСОБА_3 подала цей зустрічний позов до суду із вимогами про визначення місця проживання малолітньої дитини - сина ОСОБА_5 , з нею, матір`ю.

Також, 01 квітня 2024 року адвокат Майстренко Л.О., в інтересах ОСОБА_3 подав відзив на позовну заяву (том 1 а.с.179-196), у якому просила суд відмовити в задоволенні первісного позову. Зазначила, що позов ОСОБА_2 не стосується ні найкращих інтересів дитини (захисту прав дитини на забезпечення найкращого й сталого та безпечного для життя і розвитку середовища), ні захисту його, позивача, батьківських прав (які ніхто досі не порушував). Позов ОСОБА_2 спрямований на порушення материнських прав ОСОБА_3 та має метою помсту ОСОБА_2 колишній дружині ОСОБА_3 за те, що вона ініціювала розірвання шлюбу. ОСОБА_2 для цього використовує найуразливішу для будь-якої нормальної матері ситуацію - її малолітню дитину. Моральну сторону поведінки ОСОБА_2 , моральні причини його завідомо безпідставних, бездоказових та абсурдних звинувачень на адресу матері дитини (Відповідача) залишаємо на його совісті. Але ОСОБА_2 передав спір про місце проживання дитини (який нібито існує між батьками дитини) на розгляд суду, тому ОСОБА_3 як матір малолітньої дитини в силу ст. 154 СК України наразі використовує правові засоби для захисту передусім прав її малолітнього сина ОСОБА_5 , які передбачені чинним законодавством. Правові висновки Верховного Суду, на які позивач посилається, не підтверджують, а навпаки спростовують його позовні вимоги. Позивач не надав жодного доказу на підтвердження його позовних вимог. Немає жодного доказу на підтвердження того, що 5-річній дитині буде краще проживати з батьком, ніж із матір`ю, а тим більше про те, що 5-річній дитині найкраще проживати 2 тижні з батьком, а 2 з матір`ю. Навпаки, Відповідач наполягає (і надає докази) на тому, що найкращим інтересам дитини відповідає теперішнє місце проживання - з нею, матір`ю.

17 липня 2024 року позивач ОСОБА_2 подав відзив на зустрічну позовну заяву (том 2 а.с.2-5), у якому зустрічний позов визнав частково та просив визначити місце проживання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ОСОБА_3 до досягнення ОСОБА_4 віку десяти років. ОСОБА_2 вважає, що суд має вказати, що визначає місце проживання дитини з ОСОБА_3 до досягнення дитиною 10-річного віку. Такий свій висновок ОСОБА_2 мотивує тим, що згідно з ч. 2 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла 10 років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини, а на теперішній час ОСОБА_5 має лише 5 років і ОСОБА_3 хоче встановити його місце проживання без заслуховування його (дитини) позиції щодо його місця проживання. На думку ОСОБА_2 , в разі задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 в повному обсязі це рішення суду не можна буде переглянути з досягненням дитиною 10 років, внаслідок чого будуть порушені права дитини, бо син буде позбавлений права на висловлення власної думки щодо свого місця проживання.

31липня 2024року адвокатМайстренко Л.О.,в інтересах ОСОБА_3 подав відповідьна відзивна позовнузаяву (том2а.с.7-14),у якомузазначила,що ОСОБА_3 заперечує противисловлених ОСОБА_2 вимог щодовизначення судоммісця проживання дитини з ОСОБА_3 лише до досягнення дитиною 10-річного віку, з огляду на таке. Правила вирішення судом спору між батьками про місце проживання їх малолітньої дитини чітко врегульоване законом, зокрема ст. 161 СК України. Сама назва вказаної ст. 161 СК України «Спір між матір`ю та батьком щодо місця проживання малолітньої дитини означає, що суд вирішує спір між батьками про місце проживання саме малолітньої дитини (у віці до 14 років), оскільки з досягненням віку 14 років фізична особа (дитина) вільно обирає своє місце проживання. Ні вказана норма закону, ні будь-яка інша норма СК не передбачають повноважень суду при вирішенні спору в суді визначати місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків до якогось конкретного часу. За законом дитина у віці 10 років це малолітня особа, що має лише часткову цивільну дієздатність (ст. 31 ЦК України), обсяг якої не дає дитині права самостійно визначати своє місце проживання. За правилами СК України 10 років - це вік, з досягненням якого дитина може висловити власну думку при добровільному (без спору і судового розгляду) вирішенні батьками питання про її місце проживання (ч. 2 ст. 160 СК України). Батьки вислуховують дитину та приймають своє добровільне обопільне рішення про її (дитини) місце проживання. Натомість батьки можуть не дійти згоди добровільно й у разі вирішення такого питання судом унаслідок спору між батьками відповідно до ст. 161 СК України застосовується припис ч. 3 ст. 171 СК України, відповідно до якої суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

19 серпня 2024 року ухвалою Бориспільського міськрайонного суду зобов`язано службу усправах дітейта сім`ї Золочівської сільськоїради Бориспільськогорайону Київськоїобласті надати Бориспільському міськрайонному суду Київської області письмовий висновок, щодо розв`язання спору між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 2 а.с.32).

У судовому засіданні яке відбулось 04 листопада 2024 року позивач подав заяву про залишення позову без розгляду (том 2 а.с.48-49).

04 листопада 2024 року ухвалою Бориспільського міськрайонного суду позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа служба у справах дітей та сім`ї Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області про визначення місця проживання дитини залишено без розгляду (том 2 а.с.53).

04 листопада 2024 року ухвалою Бориспільського міськрайонного суду закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті (том 2 а.с.54).

У судовому засіданні представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі та наполягала на їх задоволенні.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_2 вимоги зустрічного позову визнав частково, а саме просив визначити місце проживання спільного сина з матір`ю ОСОБА_3 до досягнення ним 10 років.

Представник третьої особи служби у справах дітей та сім`ї Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області в судове засідання не з`явився. У листі від 30 вересня 2024 року №13-11/84 просили проводити розгляд справи за їх відсутності (том 2 а.с.44).

Вислухавши пояснення представника позивача та відповідача за зустрічним позовом, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов до висновку, що зустрічна позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10 червня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був зареєстрований шлюб, про що Шевченківським районним у м. Києві відділом державної реєстраційної актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві зроблено відповідний актовий запис №880. Вказана обставина підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (том 1 а.с.9).

ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_4 , батьком дитини зазначено ОСОБА_2 , матір`ю ОСОБА_7 . Вказана обставина підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 19.10.2018 року (том 1 а.с.10).

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 01 червня 2023 року шлюб між сторонами розірвано (том 1 а.с.13-14).

Судовим наказом, виданим 13 лютого 2024 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 в розмірі частини від заробітку, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не менше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку (том 1 а.с.154-155).

З акту №7 обстеження умов проживання ОСОБА_3 від 19 березня 2024 року слідує, що дитина проживає разом з мамою, яка займається його розвитком та вихованням. Назар відвідує Гнідинський ЗДО «Веселка» з листопада 2022 року (том 1 а.с.173-174).

З довідки Гнідинського ЗДО «Веселка» на №8 від 15.03.2024 року вбачається, що ОСОБА_4 , відвідує Гнідинський ЗДО «Веселка» з листопада 2022 року і по даний час (том 1 а.с.167).

Гнідинський ЗДО «Веселка» Бориспільського району Київської області на №8 від 15.03.2024 року, надали психолого-педагогічну характеристику вихованця дошкільної групи «Калинонька» Гнідинського ЗДО «Веселка» ОСОБА_4 . Відповідно до якого вихованець має високий рівень навчальної діяльності. Відтворює значну частину навчального матеріалу, має чіткі уявлення про об`єкт вивчення. Виявляє здатність висловлювати думку. Працездатність висока. Вихованець спроможний самостійно відповісти на питання та сформувати свою відповідь. На занятті розвитку мовлення самостійно може назвати своє прізвище, ім`я та імена своїх рідних, виявляє бажання висловити свою думку, володіє навичками зв`язного мовлення. На заняттях працює повільно і рівномірно. Завжди приймає допомогу вихователя, в більшій мірі практичну. За виникнення труднощів переживає та нервує. Соціально-побутові навички достатньо сформовані. Активний у різних видах діяльності, присутність ініціативи, поступливий активний у процесі спілкування з дітьми та дорослими; Поведінка буває різна, адекватна ситуації. Акуратний, охайний. У вихованні дитини участь приймає лише мама (том 1 а.с.165-166).

ОСОБА_3 здійснює особисту оплату харчування її дитини ОСОБА_4 , який відвідує Гнідинський ЗДО «Веселка». Вказана обставина підтверджується довідкою Гнідинського ЗДО «Веселка» на №9 від 22.03.2024 року (том 1 а.с.159).

ОСОБА_4 відвідує групові заняття з англійської мови з викладачем ОСОБА_8 , що підтверджується довідкою від 16.03.2024 року (том 2 а.с.168).

ОСОБА_3 є власником житлового будинку загальною площею 213,6 кв.м. у АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,0751 га. з кадастровим номером 3220882601:01:015:0147. Вказана обставина підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 109373870 від 28.12.2017 року (том 1 а.с.149-150).

ОСОБА_3 офіційно працевлаштованата працюєна посадіпровідного юрисконсультав АТ«Укрсиббанк» з02травня 2023року (том 1а.с.146).Дохід ОСОБА_3 за 2023рік складає435315грн.85коп.,що підтверджується копія довідки форми ОК-7 (том 1 а.с.175-176).

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Зазначене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18).

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

За змістом ст.19 СК України у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 цього Кодексу. Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

За положеннями ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Виконавчим комітетом Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області надано висновок служби у справах дітей та сім`ї Золочівської сільської ради щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 . З вказаного висновку слідує, що Служба у справах дітей та сім`ї Золочівської сільської ради вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини, ОСОБА_4 , до досягнення ним десятирічного віку, з матір`ю, ОСОБА_3 (том 2 а.с.45-46).

Згідно ч.1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Між сторонами відсутній спір в частині визначення місця проживання їх спільного сина. Представник позивача та відповідач за зустрічним позовом в судовому засіданні підтвердили, що сторони дійшли згоди про проживання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 разом з матір`ю ОСОБА_3 . Отже, правовідносини, які склалися між сторонами щодо визначення місця проживання їх дитини ґрунтуються на їх спільній згоді. При цьому в матеріали справи не містяться жодних доказів, що перешкоджало визначити місце проживання дитини разом з матір`ю.

Враховуючи вище вказане суд вважає за можливе визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 з його матір`ю ОСОБА_3 .

ОСОБА_2 просив визначити строк проживання дитини з матір`ю лише до досягнення ним 10-річного віку. Проте вказана вимога є незаконною та задоволенню не підлягає з огляду на наступне .

Правила вирішення судом спору між батьками про місце проживання їх малолітньої дитини врегульоване законом, зокрема ст. 161 СК України. Системний аналіз ст.161 СК України свідчить про те, що законом не передбачено можливості судом встановлювати строк до якого дитина буде проживати з одним із батьків.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При звернення з позовом до суду позивачем за зустрічним позовом було сплачено судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп. З огляду на ці обставини суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на оплату судового збору в сумі 1211 грн. 20 коп.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 9, ст.ст. 18,27 Конвенції про права дитини, ст.19, 141,160,161,181 СК України, ст.ст. 77-83, 259, 263, 273 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Зустрічні по зовні вимоги задовольнити.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 з його матір`ю ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого заадресою: АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 ,РНОКПП НОМЕР_4 ,проживаючої заадресою: АДРЕСА_1 судовий збір в розмірі 1211,2 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разіподання апеляційноїскарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 23 січня 2025 року.

Суддя Чирка С.С.