Постанова

від 22.01.2025 по справі 127/18316/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/18316/20

Провадження № 22-ц/801/310/2025

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Іщук Т. П.

Доповідач:Матківська М. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 рокуСправа № 127/18316/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

Головуючого: Матківської М. В.

Суддів: Сопруна В. В., Стадника І. М.

Секретар: Пантелеймонова А. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Собчука Валентина Васильовича

на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 04 грудня 2024 року у цивільній справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Собчука Валентина Васильовича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти,

Ухвалу постановила суддя Іщук Т. П.

Ухвалу постановлено о 16:43 год в м. Вінниці

Повний текст ухвали складено 09 грудня 2024 року,

встановив:

У серпні 2024 року приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Собчук В. В. звернувся в суд із поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, у якому просив надати дозвіл на реалізацію нерухомого майна боржника ОСОБА_1 , а саме: житлового будинку із спорудами, загальною площею 109,8 кв. м., житловою площею 63,9 кв. м., в якому зареєстровані діти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та земельної ділянки кадастровим номером 510136600:02:074:0074 загальною площею 0,028 га, цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до виконавчого листа № 127/18316/20, виданого 30 грудня 2022 року Вінницьким міським судом Вінницької області.

Подання мотивував тим, що рішення суду не виконане. В ході здійснення виконавчих дій у боржника знайдено єдине майно: житловий будинок із спорудами загальною площею 109,8 кв. м. та земельна ділянка загальною площею 0,028 га, що розташовані по АДРЕСА_1 . За цією адресою зареєстровані двоє малолітніх дітей. З метою виконання рішення суду він звернувся до органів опіки та піклування для отримання дозволу на реалізацію нерухомого майна, право користування яким мають малолітні діти, однак, в його задоволенні відмовлено.

Реєстрація малолітніх дітей у будинку боржника проведена під час дії арешту на майно і направлена виключно на недопущення звернення стягнення на його майно. Малолітні діти є онуками боржника і зареєстровані за адресою знаходженя його нерухомого майна, проте будинком не користуються та не проживають у ньому. Діти народилися в Німеччині, де з народження проживають із своїми батьками: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які мають іще одну дитину ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Вінниці, але не зареєстрована за адресою реєстрації матері, що також вказує на її проживання із батьками в Німеччині. Там же проживає сам боржник ОСОБА_1 та його колишня дружина ОСОБА_7 .

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 04 грудня 2024 року відмовлено у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Собчука В. В. про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти.

В апеляційній скарзі приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Собчук В. В. просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нове рішення, яким подання задовольнити і надати дозвіл на реалізацію нерухомого майна боржника ОСОБА_1 , а саме: житлового бюудинку із спорудами, загальною площею 109,8 кв. м., житловою площею 63,9 кв. м., в якому зареєстровані діти ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , та земельної ділянки загальною площею 0,028 га, цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до виконавчого листа № 127/18316/20, виданого 30 грудня 2022 року Вінницьким міським судом Вінницької області.

Зазначив, що ухвалу суду вважає незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального і процесуального права, а також судом не взято до уваги всі його доводи та не наведено мотивів їх неврахування.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що суд першої інстанції при винесенні ухвали не врахував тих обставин, що в ході здійснення виконавчих дій було знайдено єдине майно боржника, а інше майно рухоме і нерухоме відсутнє; рішення суду від 30 вересня 2022 року може бути виконане лише за рахунок належності боржнику ОСОБА_1 цього нерухомого майна, проте не може бути виконане у зв`язку із наявністю реєстрації місця проживання малолітніх дітей онуків боржника ОСОБА_1 , місцем народження яких є Німеччина. Діти народилися і з того часу проживають у Німеччині разом із своїми батьками, а житловим будинком по АДРЕСА_1 не користуються. У них ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася в м. Вінниці третя дитина, яка не зареєстрована разом із матір`ю у спірному будинку, що також підтверджує її відсутність у м. Вінниці та перебування у Німеччині за місцем свого безпосерднього проживання. Колишня дружина боржника ОСОБА_7 також проживає у Німеччині. Там же проживає боржник ОСОБА_1 . У Німеччині тривалий час проживає його донька ОСОБА_8 разом із своїм чоловіком ОСОБА_5 і їх дітьми ОСОБА_9 , ОСОБА_10 і ОСОБА_11 . Всі вони є громадянами Німеччини. Враховуючи громадянство неповнолітніх дітей, а також те, що вони разом зі своїми батьками виїхали за межі України та більше не поверталися на територію України; постійне місце проживання неповнолітніх дітей знаходиться за кордоном, а майно боржника не є їх місцем проживання та вони не користуються ним. Малолітні діти не проживають разом із боржником, не ведуть спільне господарство, через що є такими особами, які не користуються житловим приміщенням по АДРЕСА_1 , що не було враховано судом першої інстанції.

При цьому суд вказав, що матеріали справи не містять доказів того, що спірне нерухоме майно не використовується сім`єю ОСОБА_12 як постійне та єдине місце проживання, що не відповідає дійсності і доказам, наявним в матеріалах справи.

Судом зроблено хибний висновок про те, що «періодичне перетинання кордону та перебування дітей за кордоном в період введення на території України воєнного стану та наявність у них, їх батьків права користування іншим житлом за кордоном, жодним чином не свідчить про використання дітьми іншого житла як житла для постійного проживання».

Проведена 06 травня 2019 року реєстрація місця проживання малолітніх дітей відбулася під час дії судового рішеня від 01 лютого 2018 року в іншій цивільній справі № 619/360/18, де з метою забезпечення позову накладено арешт на належне ОСОБА_1 нерухоме майно, у тому числі на спірний житловий будинок. Направленість таких дій боржником спрямована виключно на недопущення звернення стягнення на майно боржника та є способом перешкоджання на той час можливому виконанню рішення суду не на користь боржника ОСОБА_1 у справі № 619/360/18, що свідчить про зловживання боржником своїми правами і обов`язками, а також створенню штучних перешкод для виконання рішення суду. Такі дії боржника є протиправними і не можуть свідчити про виникнення у дитини прав на будинок, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/12052/19.

Учасники справи не надіслали відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Собчук В. В. підтримав апеляційну скаргу і просить її задовольнити.

Представник стягувача ОСОБА_13 адвокат Руденко Т. С. апеляційну скаргу визнала, просить її задовольнити.

Боржник ОСОБА_1 і його представник адвокат Омельчук С. Л. у судове засідання не з`явилися. Адвокат Омельчук С. Л. надіслав заяву, у якій просить провести розгляд справи у його відсутності та у відсутності відповідача (боржника) ОСОБА_1 ; апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Собчука В. В. на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 04 грудня 2024 року просить залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 30 вересня 2022 року рішенням Вінницького міського суду Вінницької області в цивільній справі № 127/18316/20, яке набрало законної сили 15 грудня 2022 року, позов ОСОБА_13 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_13 115 000,00 доларів США боргу за договором позики від 06 лютого 2014 року; вирішено питання розподілу судових витрат у справі (том 3 а. с.17-20).

30 грудня 2022 року представник позивача ОСОБА_13 отримав виконавчий лист у справі № 127/18316/20 за позовом ОСОБА_13 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики (том 3 а. с.70).

Виконавчий лист пред`явлений до примусового виконання. 09 січня 2023 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Собчука В. В. відкрито виконавче провадження ВП № 70701686 (том 3 а. с.144).

24 вересня 2023 року постановами приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Собчука В. В. накладено арешти на житловий будинок зі спорудами, загальною прощею 109,8 кв.м, житловою площею 63,9 кв.м, та на земельну ділянку, кадастровий номер 0510136600:02:074:0074, загальною площею 0,0280 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (том 3 а.с.145-148).

13 травня 2024 року приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Собчук В. В. звернувся до Вінницької міської ради із листом № 1894, яким просив розглянути питання про можливість надання дозволу органом опіки та піклування на реалізацію будинку, власником якого є ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , в якому зареєстровані малолітні діти, шляхом проведення електронних торгів (том 3 а. с.149).

Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 13 червня 2024 року № 1430 відмовлено приватному виконавцю виконавчого округу Вінницької області Собчуку В. В. у наданні дозволу на реалізацію будинку АДРЕСА_1 , право користування яким мають малолітні діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 3 а. с.150-151).

З довідок Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради від 12 жовтня 2023 року № 69721, від 06 травня 2019 року № 26419 та № 26422 слідує, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані двоє малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також троє повнолітніх осіб (том 3 а. с.152-154). Діти зареєстровані за цією адресою з 06 травня 2019 року.

Батьками цих дітей є: ОСОБА_5 та ОСОБА_14 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , виданими відділами реєстрації актів цивільного стану Федеративної Республіки Німеччина, копією повторного свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 27 квітня 2010 року (том 3 а. с.156-158).

ІНФОРМАЦІЯ_3 у цих батьків народилась ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 03 вересня 2021 року (том 3 а. с.159).

З листа Департамента освіти Вінницької міської ради від 03 вересня 2024 року № 15/00/011/158448 вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в закладах дошкільної світи, загальної середньої освіти та позашкільної освіти на території Вінницької міської територіальної громади не навчаються (том 3 а. с.186).

Згідно інформації із листа Головного центру обробки спеціальної інформації державної прикордонної служби України від 19 вересня 2024 року № 19-64562/18/24-Вих, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в останнє в`їжджали на територію України 09 липня 2019 року, де перебували до 28 лютого 2022 року (том 3 а. с.194-201).

ОСОБА_14 є донькою ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , актовий запис № 4601 від 13 жовтня 1989 року, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, повторно 25 травня 2010 року (том 3 а. с.155).

З відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, який перебуває в загальному доступі слідує, що 01 лютого 2018 року під час розгляду цивільної справи № 619/360/18, ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області було накладено арешт на майно ОСОБА_1 , серед якого був житловий будинок із спорудами, загальною площею 109,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний арешт скасований ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 22 січня 2020 року (том 3 а. с.162-167).

Відмовляючи у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Собчука В. В. про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, у якому зареєстровані діти, суд першої інстанції виходив із того, що таке подання є передчасним, оскільки всі встановлені судом обставини свідчать про те, що звернення стягнення на нерухоме майно буде неспівмірним із порушенням прав малолітніх дітей на житло.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду.

У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна людина має право на справедливий судовий розгляд.

Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду й ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням зокрема таких засад: обов`язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об`єктивності; розумності строків виконавчого провадження.

Частиною першою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктом 10 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частин першої, шостої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову (ч. 1). Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця (ч. 6).

Статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник (ч. 1). Разом із житловим будинком, об`єктом незавершеного будівництва стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику (ч. 2).

Відповідно до частини третьої статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання.

Згідно з частиною другою статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

У пункті 30 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року зазначено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченоїпунктом 9частини першої статті 37 Закону.

Відповідно до частин першої - третьої статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Звертаючись до суду із поданням, приватний виконавець просив суд надати дозвіл на реалізацію нерухомого майна боржника ОСОБА_1 , яким є житловий будинок зі спорудами загальною площею 109,8 кв. м., житловою площею 63,9 кв. м., у якому зареєстровані діти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та земельної ділянки площею 0,028 га, кадастровим номером 0510136600:02:074:0074, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .

Отже, враховуючи вимоги наведених нормативних актів, приватний виконавець зобов`язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, які, зокрема, додаються до заяви на реалізацію арештованого майна.

Як встановлено по справі, приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Собчук В. В. 13 травня 2024 року звернувся із листом про надання дозволу на реалізацію будинку, власником якого є ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , в якому зареєстровані малолітні діти, шляхом проведення електронних торгів, до органу опіки та піклування, який відмовив йому у наданні такого дозволу.

При цьому суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2021 року у справі № 755/12052/19, де зазначено, що на відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб, для інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов`язань, отримання виконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов`язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу держвиконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій держвиконавця та/або органу опіки та піклування.

Також суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 15 лютого 2023 року у справі № 2-537/11, який зазначив, що під час розгляду заяви (подання) суд повинен оцінювати через призму дотримання прав та інтересів дітей добросовісність дій боржника, а саме: з якого часу діти зареєстровані в спірному приміщенні; чи дотримано встановлений чинним законодавством порядок їх реєстрації та вселення у спірне приміщення; чи є спірне приміщення єдиним місцем їх постійного проживання; чи наявне інше приміщення у дітей чи їх батьків або осіб, які їх замінюють, яке може використовуватись як постійне місце проживання; яка ступінь споріднення має місце між дітьми та боржником та інші обставини.

Судом встановлено, що у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване місце проживання 3 (трьох) повнолітніх осіб та 2 (двох) неповнолітніх осіб (том 3 а. с. 152), а згідно довідок Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради від 06 травня 2019 року № 26419 та № 26422, за цією адресою з 06 травня 2019 року зареєстровані двоє малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 3 а. с.153-154).

Малолітні діти доводяться онуками боржника у справі ОСОБА_1 .

Також судом встановлено, що згідно свідоцтв про народження (том 3 а. с. 157, 158) малолітні діти народилися в Німеччині та є громадянами Німеччини і їх батьки також є громадянами Німеччини (том 3 а. с. 198-201).

Матеріалами справи встановлено, що ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 01 лютого 2018 року у цивільній справі № 619/360/18 було накладено арешт на майно ОСОБА_1 , серед якого був житловий будинок із спорудами, загальною площею 109,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Цей арешт був скасований ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 22 січня 2020 року (том 3 а. с.162-167).

У період дії арешту боржником ОСОБА_1 вчинені дії по реєстрації за місцем знаходження житлового будинку двох малолітніх дітей своїх онуків.

При цьому житловий будинок не є постійним місцем проживання малолітніх дітей та їхніх батьків, оскільки діти народилися: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 (м. Бремен) і ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 (м. Ґерден) в Німеччині (том 3 а. с. 157, 158) та згідно інформації Державної прикордонної служби України № 19-64562/18/24- Вих від 19 вересня 2024 року, є громадянами Німеччини і їхні батьки: ОСОБА_15 та ОСОБА_4 , також є громадянами Німеччини і проживають в Німеччині, періодично перетають державний кордон України (том 3 а. с. 198-201).

Проте, що діти, будучи зареєстрованими із 06 травня 2019 року у спірному житловому будинку, у ньому не проживають, свідчить також інформація, надана Департаментом освіти Вінницької міської ради у листі № 15/00/011/158448 від 03 вересня 2024 року про те, що малолітні діти в закладах дошкільної освіти, загальної середньої та позашкільної освіти на території Вінницької міської територіальної громади не навчаються (том 3 а. с. 186), однак, за їх віком мають навчатися відповідно у певних закладах освіти.

Зазначене дає підстави для висновку, що вселення у спірне приміщення малолітніх дітей: ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично не відбулось, а зазначений житловий будинок не є єдиним місцем їх постійного проживання.

Також враховується, що боржник ОСОБА_1 приходиться дідусем для малолітніх дітей, які мають рідних батьків.

Звернення стягнення на житловий будинок, який належить на праві приватної власності дідові малолітніх дітей, в якому ці діти зареєстровані, але не проживають, не порушують прав цих дітей, оскільки вони мають право на проживання за місцем проживання кожного з їх батьків.

Верховний Суд у постанові від 08 червня 2021 року у справі № 607/8145/18, посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06 травня 2019 року у справі № 639/5828/15-ц (провадження № 61-29627св18), від 06 листопада 2019 року у справі № 346/432/16-ц (провадження № 61-29148св18) та від 19 червня 2019 року у справі № 695/2714/15-ц (провадження № 61-29000св18), зазначив, що чинним законодавством не передбачено обмежень при реалізації права власника на розпорядження майном в залежності від того чи мають право на користування ним інші особи, зокрема, малолітні діти, якщо власник не є їх батьком (матір`ю) або ж особою, яка замінює останніх.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про порушення боржником ОСОБА_1 вимог частини п`ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» шляхом реєстрації у спірному будинку малолітніх дітей під час дії судового рішення ухвали суду про накладення арешту на житловий будинок з метою забезпечення позову у цивільній справі за позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики. На переконання апеляційного суду такі дії боржника не можуть свідчити про виникнення у дітей житлових прав на спірний житловий будинок.

Відповідно до частини 5 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Відповідно до частини 8 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що реєстрація неповнолітніх дітей у житловому будинку боржника ОСОБА_1 , який належить йому на праві власності і який приходиться дідом неповнолітніх дітей, у яких є батьки, після вчинення виконавцем дій по накладенню арешту на нерухоме майно цього боржника, свідчить про недобросовісність дій боржника та про невиконання ним свого обов`язку утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання судового рішення, що, в свою чергу, порушує права стягувача у виконавчому провадженні.

Враховуючи зазначене, керуючись принципом розумності як однією з загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України),враховуючи принцип верховенства права, виходячи із завдання цивільного судочинства та застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства, суд апеляційної інстанції вважає, що встановлених обставин достатньо для задоволення подання приватного виконавця.

За таких обставин доводи апеляційної скарги приватного виконавця є законними й обґрунтованими, у зв`язку з чим ухвала суду першої інстанції підлягає до скасування з постановленням нового судового рішення про задоволення подання.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Собчука Валентина Васильовича задовольнити.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 04 грудня 2024 року скасувати і ухвалити нове судове рішення.

Подання приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Собчука Валентина Васильовича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, задовольнити.

Надати дозвіл на реалізацію нерухомого майна боржника ОСОБА_1 , а саме: житлового будинку зі спорудами, загальною площею 109,8 кв. м., житловою площею 63,9 кв. м., в якому зареєстровані діти: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та земельної ділянки кадастровий номер 0510136600:02:074:0074 загальною площею 0,028 га цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до виконавчого листа № 127/18316/20, виданого 30 грудня 2022 року Вінницьким міським судом Вінницької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийМ. В. Матківська СуддіВ. В. Сопрун І. М. Стадник

Повний текст судового рішення складено 24 січня 2025 року