Постанова

від 21.01.2025 по справі 687/995/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року

м. Хмельницький

Справа № 687/995/23

Провадження № 22-ц/820/250/25

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Спірідонової Т.В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М.,

секретар судового засідання Дубова М.В.,

за участю: апелянта ОСОБА_1 ,

представника апелянта адвоката Бідного Б.Б.,

представників відповідача Головатого М.Д., Полігова О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №687/995/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником адвокатом Бідним Борисом Борисовичем, на рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 07 листопада 2024 року, в складі судді Борсука В.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Чемеровецьке автотранспортне підприємство 16847», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_2 , про витребування майна із чужого незаконного володіння та зобов`язання повернути майно,

встановив:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив витребувати на його користь у Товариства з додатковою відповідальністю «Чемеровецьке автотранспортне підприємство 16847» належний позивачу шиномонтажний станок для Г/А U-290 (НРММ) та зобов`язати відповідача повернути вказане майно.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 14 квітня 2017 року позивач за власні кошти придбав шиномонтажний станок для Г/А U-290 (НРММ) вартістю 96302 грн. З метою укладення договору оренди, обладнання було передано 16 квітня 2017 року для Товариства з додатковою відповідальністю «Чемеровецьке автотранспортне підприємство 16847», однак договір оренди чи будь-який інший правочин з відповідачем так і не був укладений. Після повернення позивача з АТО, останній звернувся до відповідача з вимогою повернути його обладнання, однак відповідач відмовився. На письмову вимогу щодо повернення майна із незаконного володіння, відповідач надав відмову, яку аргументував, що дана вимога є безпідставною, так як відповідачем виконано умови фінансових та комерційних домовленостей.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 07 листопада 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення судумотивовано тим,що відповідачем з 2017 року по сьогоднішній день на оплату устаткування для шиномонтажу витрачено значну суму коштів, що перевищує вартість самого майна, а тому підстав для задоволення позовних вимог немає.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 через свого представника адвоката Бідного Б.Б. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Узагальнення доводів апеляційної скарги

В обгрунтуваннявимог апеляційноїскарги зазначив,що позивачі третяособа ОСОБА_2 (йогодружина)є добросовісниминабувачами шиномонтажногостанка дляГ/АU-290(HPMM),модель U290SN:Т172В42,вартістю 96302грн,який позивачпридбав 14квітня 2017року.Вказаний станок ОСОБА_1 17квітня 2017року заусною домовленістюпередав воренду відповідачу.Крім того,згідно зусною домовленістюміж нимирозмір щомісячноїорендної платиза користуваннястанком мавдорівнювати гривневомуеквіваленту 200доларів США.Позивач неодноразовозвертався довідповідача зпроханням укластиписьмовий договіроренди,в якомупередбачити всіістотні умовидоговору,однак відповідачухилявся відцього ідотепер противолі власниківутримує станокна підприємстві,де продовжуєйого використовуватив господарськійдіяльності.Протягом 2017-2022років відповідачщомісяця рівнимичастинами перерахувавна банківськукартку ОСОБА_2 кошти,всього загальнусуму 183525грн і,крім того,передав ОСОБА_1 500доларів США.Починаючи з2022року відповідачприпинив здійснюватиорендну плату,у зв`язкуз чимпозивач вберезні 2023року звернувсядо ньогоз двомаписьмовими вимогамиповернути станок.Однак,отримав письмовувідповідь звідмовою повернутимайно,у якійзазначено,що товариствовиконало умовифінансових такомерційних домовленостейу повномуобсязі.Зазначає,що законнимивласниками спірногомайна єпозивач ітретя особа,а відповідачє недобросовіснимволодільцем чужогомайна івідповідно достатті 400ЦК Українизобов`язаний негайноповернути позивачуі третійособі станок,оскільки вониволодіють направі власностіцим майном.Також посилаєтьсяна те,що взятийсудом доуваги витяг ізпротоколу №4зборів учасниківТовариства здодатковою відповідальністю«Чемеровецьке автотранспортнепідприємство 16847»від 28квітня 2017року,з якоговбачається,що товариствомвирішено прийнятипропозицію від ОСОБА_1 щодо передачістанка дляшиномонтажу (модельU-290SN:T172В42)для йогоексплуатації,умови передачістанка дляшиномонтажу реалізація зрозстрочкою платежу,є недопустимимдоказом,оскільки згіднозі статтею 99ЦК України,статтею 89ГК України,ст.ст.30і 39закону «Протовариства з обмеженою тадодатковою відповідальністю»,а такожстатуту Товаристваз додатковою відповідальністю«Чемеровецьке автотранспортнепідприємство 16847» питання господарськоїдіяльності,яким єпридбання основнихзасобів,постановка їх на баланс,здійснення платежів,затвердження бухгалтерськоїзвітності не відносяться до компетенції загальних зборів, а належать до компетенції виконавчого органу.

Процесуальні дії апеляційного суду

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 12 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 17 грудня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ухвалою суду від 17 грудня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу третя особа ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції. Зазначає, що при ухваленні рішення судом було неправильно застосовано норми матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Посилаючись на правові висновки Верховного Суду у постановах від 29 травня 2024 року у справі №910/5808/20, від 31 січня 2024 року у справі №570/1706/21, від 27 вересня 2023 року у справі №201/1051/22, від 15 березня 2023 року у справі №725/1824/20, вважає, що позивач як власник майна має право витребувати його від відповідача, який незаконно, без відповідної правової підстави, заволодів ним.

В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив скасувати рішення суду першої інстанції.

Представник ОСОБА_1 адвокат Бідний Б.Б. вимоги апеляційної скарги підтримав, просив скасувати рішення суду першої інстанції.

Представники Товариства з додатковою відповідальністю «Чемеровецьке автотранспортне підприємство 16847» Головатий М.Д. та Полігов О.В. проти вимог апеляційної скарги заперечили, просили залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2 про дату, час і місце слухання справи належним чином повідомлена, в судове засідання не з`явилась, про причини неявки не повідомила.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Мотивувальна частина

Встановлені фактичні обставини справи

Встановлено, що згідно із складською накладною №СК12844 від 14 квітня 2017 року ОСОБА_1 є покупцем шиномонтажного станка для Г/А U-290 (НРММ), вартість якого становить 96302 грн.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 12 березня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 12 березня 2016 року зареєстрували шлюб.

Згідно з витягом із протоколу №4 зборів учасників Товариства з додатковою відповідальністю «Чемеровецьке автотранспортне підприємство 16847» від 28 квітня 2017 року вбачається, що товариством вирішено прийняти пропозицію від ОСОБА_1 щодо передачі Товариству з додатковою відповідальністю «Чемеровецьке автотранспортне підприємство 16847» станка для шиномонтажу (модель U-290 SN: T172В42) для його експлуатації. Умови передачі станка для шиномонтажу реалізація з розстрочкою платежу.

13 березня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до директора Товариства з додатковою відповідальністю «Чемеровецьке автотранспортне підприємство 16847» Головатого М.Д. з письмовою вимогою про повернення з незаконного користування належного йому майна, а саме шиномонтажного станка для Г/А U-290 (НРММ).

Листом від 27 березня 2023 року №31 у відповідь на вимогу ОСОБА_1 . Товариство з додатковою відповідальністю «Чемеровецьке автотранспортне підприємство 16847» повідомило, що вимога про повернення майна є безпідставною, оскільки товариство виконало умови фінансових та комерційних домовленостей та запропонувало провести звірку взаєморозрахунків із наданням підтверджуючих документів про відповідні проплати.

27 березня 2023 року ОСОБА_1 повторно звернувся до директора Товариства з додатковою відповідальністю «Чемеровецьке автотранспортне підприємство 16847» Головатого М.Д. про повернення з незаконного користування належного йому майна, а саме шиномонтажного станка для Г/А U-290 (НРММ) протягом 7-ми днів з дня отримання даної вимоги.

Листом від 05 червня 2023 року №66 Товариство з додатковою відповідальністю «Чемеровецьке автотранспортне підприємство 16847» повідомило, що вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки товариство виконано умови фінансових та комерційних домовленостей у повному обсязі та запропонувало провести звірку взаєморозрахунків із наданням підтверджуючих документів про відповідні проплати.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на те, що відповідачем з 2017 року по сьогоднішній день на оплату устаткування для шиномонтажу витрачено значну суму коштів, що перевищує вартість самого майна, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на таке.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 317 ЦК України визначено, що власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 статті 319 ЦК України передбачено, що власникволодіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини першої статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Пунктом 2 частини першої статті 399 ЦК України передбачено, що право володіння припиняється у разі витребування майна від володільця власником майна або іншою особою.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений спосіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння. Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.

Крім того, правовий аналіз положень статті 387 ЦК України дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до не власника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

За змістом наведених норм права доведенню підлягає належність позивачу на праві власності майна, що витребовується.

Віндикація це витребування своєї речі не володіючим власником від володіючого не власника. Віндикація це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і у власність цієї особи.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі №674/31/15-ц захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до особи, яка незаконно володіє цим майном (у разі відсутності між ними зобов`язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України.

Володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе (частина 1 статті 397 ЦК України).

Відповідно до частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).

З матеріалів справи встановлено, що 14 квітня 2017 року ОСОБА_1 придбав шиномонтажний станок для Г/А U-290 (НРММ) вартістю 96302 грн, що підтверджується складською накладною №СК12844.

Сторонами у справі не заперечується, що шиномонтажний станок для Г/А U-290 (НРММ) 17 квітня 2017 року за усною домовленістю між позивачем та відповідачем було передано Товариству з додатковою відповідальністю «Чемеровецьке автотранспортне підприємство 16847» для використання. Протягом 2017-2022 років відповідач щомісяця перераховував кошти на банківську картку ОСОБА_2 . Всього відповідачем було перераховано коштів на загальну суму 183525 гривень і, крім того, передано ОСОБА_1 500 доларів США, що визнається сторонами.

При цьому, позивач пояснив, що це були орендні платежі за використання станка, а представники відповідача зазначили, що кошти вносились як оплата повної вартості спірного майна частинами. Починаючи з 2022 року відповідач припинив здійснювати виплати, у зв`язку з чим позивач в березні 2023 року звернувся до нього з двома письмовими вимогами повернути станок, однак отримав відмову, мотивовану тим, що товариство виконало умови фінансових та комерційних домовленостей у повному обсязі.

Сторонами також не заперечується, що вказаний станок на даний час знаходиться на території Товариства з додатковою відповідальністю «Чемеровецьке автотранспортне підприємство 16847» та ним використовується.

Отже, наданими суду доказами підтверджено, що позивач є власником шиномонтажного станка для Г/А U-290 (НРММ).

Разом зтим,відповідач визнав,що спірнемайно знаходитьсяв йоговолодінні такористуванні,проте,не надавдоказів,на підтвердженняправомірності набуттяним прававласності наце майнота наявностіпідстав длязалишення спірногомайна усвоєму володінні. Крім того, в судовому засіданні представник відповідача підтвердив, що між сторонами не було укладено письмового договору купівлі-продажу шиномонтажного станка для Г/А U-290 (НРММ).

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до частини 1 та абзаців 1 і 2 частини 3 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина 4 статті 202 ЦК України).

У письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу (пункт 3 частини 1 статті 208 ЦК України).

Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом (абзац 1 частини 1 статті 218 ЦК України).

Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків (абзац 2 частини 1 статті 218 ЦК України).

Представником відповідача відповідно до статті 81 ЦПК України не надано доказів щодо укладення між Товариством з додатковою відповідальністю «Чемеровецьке автотранспортне підприємство 16847» та ОСОБА_1 договору купівлі-продажу спірного шиномонтажного станка для Г/А U-290 (НРММ), не зазначено ціну предмета договору та строків оплати.

Отже,відповідач неспростував зазначеніпозивачем обставинищодо порушенняйого прававласності наспірне майно,не надавналежних тадопустимих доказівщодо набуттяу власністьспірного майна.Таким чином,спірне майновибулоіз законноговолодіння позивачапоза йоговолею,письмовий договірна відчуженнямайна сторонине підписували,у зв`язку з чим в суду першої інстанції були відсутні підстави для відмови в задоволенні позову не володіючого власника про витребування майна.

Висновок судупершої інстанціїпро те,що товариствомна оплату устаткування для шиномонтажу витрачено значну суму коштів, яка перевищує його вартість, а тому спірне майно належить відповідачу є помилковим, оскільки відповідачем не доведено належної правової підстави володіння майном.

Таким чином, обґрунтованим є задоволення віндикаційного позову ОСОБА_1 до відповідача, як останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. Тому, позов ОСОБА_1 в частині витребування на його користь у Товариства з додатковою відповідальністю «Чемеровецьке автотранспортне підприємство 16847» шиномонтажного станка для Г/А U-290 (НРММ) підлягає задоволенню.

Верховний Суд у постанові від 09 грудня 2020 року в справі №922/476/20 зазначив, що під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів. Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми в її практичному застосуванні гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування».

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Схожі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 та від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц.

При цьому, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

За загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18).

Тому, позовна вимога про зобов`язання негайно після набрання законної сили рішенням суду повернути позивачу спірне майно задоволенню не підлягає.З урахуванням наведеного, позов підлягає частковому задоволенню.

Рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з`ясуванням обставин справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи і як наслідок неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Висновки суду апеляційної інстанції

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня2006року).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з частиною 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати

За правилами частини першоїстатті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційну скаргу задоволено частково, з Товариства з додатковою відповідальністю «Чемеровецьке автотранспортне підприємство 16847» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1288,32 грн.

Керуючись ст. ст. 374, 376,382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником адвокатом Бідним Борисом Борисовичем, задовольнити частково.

Рішення Чемеровецькогорайонного судуХмельницької областівід 07листопада 2024року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Витребувати у Товариства з додатковою відповідальністю «Чемеровецьке автотранспортне підприємство 16847» (місцезнаходження: вул. Гусятинське шосе, 4, селище Чемерівці, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області, 31600, код ЄДРПОУ 0312001) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) шиномонтажний станок для Г/А U-290 (НРММ).

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Чемеровецьке автотранспортне підприємство 16847» (місцезнаходження: вул. Гусятинське шосе, 4, селище Чемерівці, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області, 31600, код ЄДРПОУ 0312001) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1288,32 грн (одна тисяча двісті вісімдесят вісім гривень 32 копійки).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 січня 2025 року.

Судді Т.В. Спірідонова

Р.С. Гринчук

А.М. Костенко