Рішення

від 10.12.2024 по справі 302/25/24

МІЖГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 302/25/24

Провадження № 2-а/302/7/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.12.2024 року с-ще Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючого - судді Сидоренко Ю.В.,

при секретарі Царь О.В.,

за участю представника позивача - адвоката Гримут Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Міжгір`я в режимі відеоконференц-зв`язку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) до Хустського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (адреса місцезнаходження: м.Хуст, вул.900-річчя Хуста, буд.29 Закарпатської області), Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (адреса місцезнаходження: м.Ужгород вул.Веренца Ракоці, 13 Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 40108913), про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Міжгірського районного суду Закарпатської області з позовом, який в подальшому уточнив в редакції від 22.01.2024 року (а.с.31-41) до Хустського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАТ № 8210817 від 26.11.2023 року, винесену відносно нього, ОСОБА_1 , за ч.4 ст.126 КУпАП.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що постановою інспектора Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області Нодь В.Й. серії EAT № 8210817 від 26.11.2023 року накладено адміністративне стягнення по справі про алміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі на ОСОБА_1 та вказаною постановою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП.

Постанову мотивовано тим, що начебто 26.11.2023 о 08-39 год. ОСОБА_1 на автодорозі Долина-Хуст в с.Нижній Бистрий Хустського району керував транспортним засобом Dadi Shuttle д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами.

Позивач вважає оскаржувану постанову незаконною та негрунтованною, та вказує про наступні обставини: зупинивши транпортний засіб та подивившись щось у службовому планшеті поліцейський повідомив йому, ОСОБА_1 , що він позбавлений права керування транспортними засобами, а так як він керував автомобілем Dadi Shuttle, д.н.з. НОМЕР_1 , то на нього буде винесено постанову за ч.4 ст.126 КУпАП.

Вказує, що дійсно відносно нього, ОСОБА_1 31.05.2023 року складався протокол за ч.1 ст.130 КУпАП і постановою Хустського районного суду Закарпатської області від 11.08.2023 року у справі № 309/2643/23 його, серед іншого, на 1 рік було позбавлено права керування транспортними засобами.

Разом з тим, згідно з ч.4 ст.291 КУпАП постанова про позбавлення права керування транспортним засобом набирає чинності з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, визначеного цим Кодексом, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті.

У зв?язку з цим, ОСОБА_1 повідомив поліцейським, що відповідне судове рішення ним оскаржене, а відтак - з урахуванням ч.4 ст.291 КУпАП, не набрало законної сили, однак інспектор вказані відомості проігнорував та йому повідомив, що він уже прийняв рішення і залишається лише зазняти на відео як він виписує ОСОБА_1 постанову.

При цьому, інспектор розгляд справи як такий не провів, а лише повідомив про те, що він, ОСОБА_1 , винуватий і відносно нього виноситься постанова.

Також, всупереч вимог ч.1 ст.268, ч.2 ст.279 КУпАП перед винесенням постанови інспектор не роз?яснив ОСОБА_1 прав, якими він володіє згідно зі ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, що вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, де в пункті 8 відображено, що права за ст.268 КУпАП ОСОБА_1 не роз?яснювалися. Йому пропонували тільки розписатися за отримання постанови. Та позивач вважає, що в сукупності інспектор поліції допустив грубе порушення ст.ст. 268, 278, 279, 283 КУпАП та п.п. 5, 9 розділу ІІ, п.2 розділу IV Інструкції № 1395.

Крім того, всупереч вимог ст.283 КУпАП оскаржувана постанова не містить вказівки на які-небудь докази щодо підтвердження вини ОСОБА_1 . Поліцейський у постанові не зазначив, на підставі яких доказів він дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 позбавлений права керувания транспортними засобами.

За наведених у позові обставин, ОСОБА_1 вважає, що винесена інспектором постанова серії ЕАТ №? 8210817 від 26.11.2023 року про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 20400 грн. за ч.4 ст.126 КУпАП підлягає скасуванню, а провадження по адміністративній справі щодо нього - закриттю.

Позивач ОСОБА_1 також стверджує, що копію оскаржуваної постанови він отримав засобами поштового зв`язку тільки 18.12.2023 року. При винесенні оскаржуваної постанови її копія поліцейським ОСОБА_1. вручена не була, у зв`язку з відмовою її підписання та повний зміст постанови йому не було доведено інспектором поліції.

Та позивач вважає наявними підстави для поновлення строку на оскарження постанови серії ЕАТ № 8210817 від 26.11.2023 за ч.4 ст.126 КАС України, оскільки такий було пропущено з незалежних від нього причин, а саме - ненадходження ОСОБА_1 вказаної постанови поза межами строку, відведеного для її оскарження, та водночас відсутність інформації щодо мотивів, на підставі яких така була винесена, що об?єктивно не давало змоги оскаржити її раніше. Та з урахуванням вищенаведених обставин, він змушений звернутися до суду з даним позовом та у пред`явленому адміністративному позові ОСОБА_1 просить: поновити строк на оскарження постанови серії ЕАТ №8210817 від 26.11.2023 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.4 ст.126 КУпАП; скасувати постанову інспектора Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області Нодь В.Й. серії EAT № 8210817 від 26.11.2023 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАТ № 8210817 від 26.11.2023 за ч.4 ст.126 КУпАП, винесену відносно ОСОБА_1 ; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи (а.с.1-11).

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 12.01.2024 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху, позивачу надано судом строк для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали, починаючи з дати отримання позивачем копії ухвали суду (а.с.19-22).

26.01.2024 року на виконання ухвали суду від 12.01.2024 року, від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків та додано до заяви квитанцію про сплату судового збору в сумі 536,80 грн., подано уточнену позовну заяву, викладену в редакції від 22.01.2024 з додатками до позову (а.с.31-41).

Ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 15.02.2024 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду, поновлено позивачу строк звернення до суду з адміністративним позовом та відкрито провадження у справі № 302/25/24, розгляд якої ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та осіб, які беруть участь у справі. Витребувано від відповідача Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області матеріали справи про адміністративне правопорушення за оскаржуваною постановою відносно ОСОБА_1 за ч.4 ст.126 КУпАП (а.с.49-51).

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 31.07.2024 року залучено до участі у справі № 302/25/24 за позовом ОСОБА_1 до Хустського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якості співвідповідача - Головне управління Національної поліції у Закарпатській області, ЄДРПОУ - 40108913. Витребувано від співвідповідача Головного управління Національної поліції в Закарпатській області матеріали справи про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.4 ст.126 КУпАП матеріалами та документами, на підставі яких інспектор Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області Нодь В.Й. виніс постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАТ № 8210817 від 26.11.2023 (а.с.88-90).

07.08.2024 через системі «Електронний суд» представником відповідача ГУНП в Закарпатській області Чубелка О.Ю. подано до суду відзив на позовну заяву, викладений в редакції від 07.08.2024 року, з доданими до нього матеріалами. У поданому відзиві зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 відповідач не визнає у повному обсязі, вказуючи про те, що відповідно до п.2.1 ПДР України водій механізованого транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. За приписами п.2.4 ПДР на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в п.2.1 ПДР. Аналогічні положення закріплені законодавцем в ст.16 Закону України «Про дорожній рух».

Також відповідачем зазначено, що постановою від 11.08.2023 року Хустського районного суду Закарпатської області у справі № 309/2643/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Постанова Хустського районного суду Закарпатської області від 11.08.2023 у справі № 309/2643/23 надійшла з відміткою про те, що постанова набрала законної сили і відповідно, адмінпрактикою Хустського РУП було внесено відомості в базу Інформаційний портал Національної поліції (ІПНП) про те, що ОСОБА_1 позбавлений права керування. Отже, працівниками Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області було введено в базу ІПНП дане рішення суду як таке, що підлягає виконанню, що передбачено нормами п.8-9 розділу ХІІ Наказу МВС від 07.11.2015 року № 1395.

З приводу позиції позивача ОСОБА_1 стосовно того, що він оскаржив дану постанову до Закарпатського апеляційного суду, відповідач вказує, що дана інформація не відповідає дійсності, оскільки на момент зупинки працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , а саме 26.11.2023 року останній не оскаржував постанову Хустського районного суду Закарпатської області від 11.08.2023 року, що вбачається із сайту «Судова влада», де наявні інформація про те, що апеляційна скарга надійшла до Закарпатського апеляційного суду 12.01.2024 року. Крім того, постановою від 15.01.2024 року суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 повернута апеляційна скарга у зв`язку з пропущенням строків подання апеляційної скарги на постанову Хустського районного суду Закарпатської області від 11.08.2023 року.

Також відповідач зазначає, що 26.11.2023 року відносно ОСОБА_1 поліцейським була винесена постанова серії ЕАТ № 8210817 за ч.4 ст.126 КУпАП, а також працівником поліції одночасно на місці зупинки були складені матеріали за керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та дана справа № 309/5778/23 перебуває у судді Хустського районного суду Кемінь В.Д.

Та відповідач вважає, що поліцейський, приймаючи рішення про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП діяв законно та в межах наданих йому повноважень, керуючись постановою Хустського районного суду Закарпатської області від 11.08.2023 у справі № 309/2643/23, якою ОСОБА_1 позбавлено права керування транспортними засобами строком на 1 рік, та яка набрала законної сили 22.08.2023 року. Та поліцейським на місці вчинення правопорушення розглянуто справу та винесено відносно ОСОБА_1 постанову серії ЕАТ № 8210817 від 26.11.2023. Та зауваження позивача, викладені ним у позові, як підстава для скасування оскаржуваної постанови, свого підтвердження не знайшли, носять суто суб`єктивний характер та свідчать лише про намагання уникнути адміністративної відповідальності. Вважають постанову серії ЕАТ № 8210817 обгрунтованою, винесеною на підставі та у передбаченому законодавством порядку. Посилання позивача на порушення поліцейським законодавства в даному випадку вважають безпідставними, необгрунтованими, а позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають, а тому просять в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі (а.с.92-97).

07.08.2024 року також одночасно з поданням відзиву, відповідачем ГУНП в Закарпатській області в особі представника Чубелка О.Ю. через систему «Електронний суд» подана заява про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду, посилаючись на пропуск позивачем строку звернення до суду із позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення (а.с.106-109).

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 10.12.2024 року у задоволенні заяви відповідача Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 - відмовлено.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Гримут Д.Ю., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , підтримав у повному обсязі заявлені позивачем ОСОБА_1 позовні вимоги та просить позов задовольнити. Вказує, що при складанні поліцейським 26.11.2023 року постанови серії ЕАТ № 8210817 відносно ОСОБА_1 за ч.4 ст.126 КУпАП, постанова Хустського районного суду від 11.08.2023 року ним була оскаржена в апеляційному порядку та відповідно, законної сили не набрала, тому вважає оскаржувану постанову незаконною та просить її скасувати за наведеними у позові підставами та обґрунтуваннями.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи судом був повідомлений своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, які є в матеріалах справи (а.с.57, 74), проте про причини неявки суду не повідомлено, документів на підтвердження поважності причин неявки суду не надано.

Представник відповідача Хустського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлені судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, що підтверджується рекомендованим повідомленням про отримання поштового відправлення, які є в матеріалах справи (а.с.52,58,66,70,75,78), проте про причини неявки суду не повідомлено, документів на підтвердження поважності причин неявки суду не надано, відзив на позов не подано.

Представник співвідповідача Головного управління Національної поліції в Закарпатській області в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлені судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, яка є в матеріалах справи (а.с. 113, 118), про причини неявки суду не повідомлено, проте на адресу суду подано відзив на позов, викладений в редакції від 07.08.2023 року.

Вислухавши в судовому засіданні пояснення та доводи представника позивача адвоката Гримут Д.Ю. в обґрунтування заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, повно та всебічно вивчивши матеріали адміністративної справи № 302/25/24, а також надані позивачем докази, на яких ґрунтуються заявлені ним позовні вимоги, а також докази, надані відповідачем в обґрунтування заперечень проти позову, викладених у відзиві на позовну заяву, відтворивши в судовому засіданні флеш-носій, наданий позивачем на обґрунтування позову та враховуючи всі обставини по даній справі, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами адміністративної справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, з наступним підстав.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

В свою чергу, конкретні правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Кодексу адміністративного судочинства України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про дорожній рух», Закону України «Про Національну поліцію» та Правилами дорожнього руху.

Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України «Про дорожній рух».

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до цього Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (далі ПДР України).

Пунктом 1.3 ПДР України, статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 року № 3353-XII зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Згідно п.1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі "O'Halloran and Francis v. the United Kingdom" будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.

Отже, водій при керуванні автомобілем зобов`язаний, в першу чергу, дотримуватись вимог ПДР України.

Згідно з п.п.3,8,11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень та припиняє їх; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР України його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

В п.1 ч.1 ст.35 вказаного Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху. В ч.2 зазначеної статті наголошується, що поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Статтею 40 Закону «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні літальні апарати та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

У відповідності до положень ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення як, зокрема, про порушення забезпечення безпеки дорожнього руху (ст.122 КУпАП).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до приписів ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що інспектором Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області майором поліції Нодь В.Й. винесено 26.11.2023 року постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ № 8210817 від 26.11.2023, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.125 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20400,00 грн. та копія даної постанови міститься в матеріалах справи (а.с.14).

Згідно змісту оскаржуваної постанови вбачається, що водій ОСОБА_1 26.11.2023 року о 08:39 год. на автодорозі Долина-Хуст в с.Нижній Бистрий Хустського району Закарпатської області, керував транспортним засобом марки «Shuttle» д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 126 КУпАП та копія цієї постанови є в матеріалах справи (а.с.14).

Згідно з п. 1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до положень п. 2.1 а ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до ч.1,ч.2 ст.317-1 КУпАП, виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія. Особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.

Отже, приписами ч.2 статті 317-1 КУпАП чітко встановлено, що особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом на певний строк після набрання законної сили відповідного рішення суду про позбавлення цього права.

Частина 4 ст.126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами та тягне за собою адміністративне стягнення у виді накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Процедуру оформлення поліцейськими патрульної поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 №1395 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853).

Відповідно до п.2 Розділу ІІІ цієї Інструкції, постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до п.4 Розділу 1 вказаної Інструкції у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення осі складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126 частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

Рішенням Конституційного Суду України №5-рп/2015 від 26.05.2015 року «у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення» встановлено, що притягнення особи до адміністративної відповідальності у випадках коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, а на місці вчинення правопорушення виноситься постанова (ч.2, ч.4 ст.258 КУпАП) фактично відбувається у скороченому провадженні.

Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.

Таким чином, чинним законодавством, як виключення, передбачено процедуру скороченого провадження при притягненні особи до адміністративної відповідальності, під час якої фіксація адміністративного правопорушення, розгляд справи і накладення адміністративного стягнення на правопорушника відбувається безпосередньо на місці його вчинення.

Згідно з приписами ч.2 ст.258 КУпАП протокол не складається, в тому числі, у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. У таких випадках на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 цього Кодексу.

Тож, у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч.4 ст.126 КУпАП, на місці вчинення правопорушення виноситься постанова.

Таким чином, інспектор Нодь В.Й. діяв в межах наданих йому повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Пункт 1 статті 247 КУпАП визначає обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності наявність події і складу адміністративного правопорушення, при цьому наявність такої події доводиться шляхом надання належних доказів.

На підставі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частиною 3 статті 283 КУпАП визначено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Суд зазначає, що оскаржувана постанова відповідає зазначеним вище вимогам.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події та складу адміністративного правопорушення, та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Як зазначено вище, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідач як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.12.2018 року у справі № 263/15738/16-а.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому суд звертає увагу, що хоч нормами КАС України і покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень на відповідача, однак це не може розумітися таким чином, що позивач взагалі звільнений від обов`язку доказування своїх вимог.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд виклавши її по справах №760/2846/17 від 14,03.2018; постанова Верховного Суду від 14.02.2018 по справі №536/583/17-, постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі №520/2261/19) та згідно висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 14.03.2018 у справі № 760/2846/17.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. З цього випливає обов`язок сторін доказувати факти (обставини). Цей обов`язок у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна доказати факти, на які вона посилається.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Слід звернути увагу, що зазначене положення поширюється на доказування лише правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності), а не будь-яких обставин. Таким чином, принципи змагальності сторін та диспозитивності не виключають, а ні надання доказів позивачем, а ні тягар доказування наданих до суду відомостей і доказів. У такому випадку, на відповідача покладається доказування правових підстав рішення (тобто правомірності), а на позивача обов`язок довести обставини викладені ним.

З відтвореного в судовому засіданні носія інформації, доданого позивачем до уточненого позову у виді флеш-носія вбачається, що на вказаному носії наявний один фрагментарний відеофайл, на якому відображений ОСОБА_1 , якому поліцейським оголошується постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП, роз`яснюється зміст цієї постанови, при цьому будь-яких заперечень ОСОБА_1 не висловлює, поліцейським оголошується вид та розмір стягнення у виді штрафу в сумі 20400 грн., порядок оплати та оскарження винесеної постанови. Іншої інформативності вказаний носій не містить.

Одним із основних аргументів, якими позивач ОСОБА_1 наводить у позовній заяві є те, що постанова Хустського районного суду Закарпатської області від 11.08.2023 року по справі №309/2643/23, якою він позбавлений права керування транспортними засобами, не набрала законної сили станом на день винесення 26.11.2023 року оскаржуваної постанови про притягнення його, ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП.

Суд не приймає до уваги наведені позивачем твердження, оскільки, виходячи з вище приведеного правового обґрунтування, вони не впливають на законність дій відповідача та постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Доводи позивача ОСОБА_1 щодо тих обставин, що ним оскаржено постанову Хустського районного суду Закарпатської області від 11.08.2023 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і дана постанова не вступила в законну силу на день винесення поліцейським оскаржуваної постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що 11 серпня 2023 року у справі №309/2643/23 Хустський районний суд Закарпатської області визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосував до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Дана постанова у справі №309/2643/23 набрала законної сили - 22.08.2023 року, про що є відповідна відмітка на вказаній постанові, копія якої додана відповідачем до відзиву та наявна в матеріалах справи (а.с.101-102).

Постановою судді Закарпатського апеляційного суду від 15.01.2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Хустського районного суду від 11 серпня 2023 року - повернути особі, яка її подала та копія цієї постанови є в матеріалах справи (а.с.104-105).

Зі змісту постанови апеляційної інстанції вбачається, що Хустським районним судом винесена постанова 11.08.2023 року, в той час як апеляційна скарга зареєстрована в Хустському районному суді 03.01.2024 року, тобто по спливу чотирьох місяців. До апеляційної скарги додається також поштовий лист Express Mail з датою відправки 15.08.2023 року та штрих кодом 8117531. Перевіривши цей штрих-код на сайті Express-mail.net встановлено, що дані про дану накладну відсутні. Інших доказів відправки поштової кореспонденції (квитанції) в матеріалах справи немає. Та апеляційний суд констатує, що апеляційна скарга подана по спливу чотирьох місяців і належні та допустимі докази подачі апеляційної скарги у встановлений законом десятиденний строк відсутні. Питання про поновлення строку на апеляційне оскарження скаржник не порушує та за цих обставин апеляційна скарга підлягає поверненню апелянту (а.с.104-105).

При постановленні рішення суд враховує позицію Європейського Суду з прав людини, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04), згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже, оскільки постанова Хустського районного суду Закарпатської області від 11.08.2023 (справа №309/2643/23) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУПАП набрала законної сили 22.08.2023 року, а тому, на момент винесення оскаржуваної постанови у даній справі - 26.11.2023 року, позивач ОСОБА_1 вважався таким, що позбавлений права керування транспортним засобом на підставі судового рішення, яке набрало законної сили.

За таких обставин, з урахуванням приписів частини 4 статті 291 та статті 317-1 КУпАП, суд вважає, що оскільки постанова Хустського районного суду Закарпатської області від 11.08.2023 року у справі №309/2643/23 набрала законної сили на дату прийняття спірної постанови серії ЕАТ № 8210817 від 26.11.2023, відтак у діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 126 КУпАП.

Таким чином, суд вважає, що вина позивача ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП доведена та у інспектора Хустського РУП Нодь В.Й. були наявні правомірні підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП.

За таких обставин, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що доводи позивача не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи по суті, на підставі чого в задоволенні позову позивачу ОСОБА_1 слід відмовити.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не було допущено порушень при розгляді справи та складанні постанови про адміністративне правопорушення серії ЕАТ № 8210817 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП, а отже підстави для задоволення його позовних вимог відсутні.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову та залишення рішення суб`єкта владних повноважень без змін.

Відповідно до норм частини 5 статті 139 КАС України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В матеріалах справи відсутні докази, що відповідач поніс судові витрати, відтак, підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат у суду відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі, при цьому, враховуючи, що позивачу ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовлено, а тому понесені останнім судові витрати у справі, що складаються з судового збору в розмірі 536 гривні 80 копійок (а.с.29), відповідно до положень ст.139 КАС України, покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.2,5,9,77,241-246,286 КАС України, ст.ст.9,126 ч.4,245,252,255,256,280,288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Хустського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, про скасування постанови серії ЕАТ №8210817 від 26.11.2023 року про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 за ч.4 ст.126 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Міжгірський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справ апеляційним судом.

Суддя

Міжгірського районного суду

Закарпатської області Ю.В. СИДОРЕНКО